1.2 Вимоги до деталей взуття

Зовнішні деталі верху взуття піддаються впливам в процесах виготовлення і носки. Під час виготовлення виникають деформації розтягу і згину, пов'язані з обтяжно-затяжними операціями. В процесі носки зовнішні деталі верху піддаються повторним деформаціям, пов'язаним з рухами людини, а також тертю, удари об тверді предмети та ін.; фізико-хімічному впливу вологи, пилу, хімічних речовин, температурі та ін.

Дія вищевказаних впливів на деталі взуття неоднакова. Тому зовнішні деталі верху ділять на відповідальні союзка, вставка союзки і менш відповідальні берці. Степінь відповідальності частин окремих деталей також неоднакова і залежить від їх розміщення в заготовці і виконуваних функцій.

Товщина деталей залежить від виду шкіри, степені відповідальності деталей, виду і призначення взуття. Норми товщини і допустимі пороки вказані у стандартах.

При розкрої шкіри для деталей верху взуття та підкладки враховують їх товщину, щільність, видовження та якість лицевої поверхні.

Шкіри для верху взуття характеризуються нерівномірністю розподілу видовження по площі та топографічним ділянкам. В цих ділянках видовження в повздовжньому напрямку менше ніж в поперечному.

Видовження чепрачної ділянки у всіх напрямках майже однакове. Видовження воротків та полів, а особливо лап в різних напрямках дуже не рівномірне, наприклад напрямок тягучості лап проходить по осьовій лінії.

При розкрої шкір для деталей верху взуття, необхідно враховувати якість лицевої поверхні, так як від неї залежить, в значній степені, зовнішній вигляд деталей верху взуття.

При розкрої шкір потрібно враховувати фізико-механічні властивості шкіри та вимоги, які ставляться до деталей верху. В процесі носки деталі піддаються механічним діям, таким як: тертя, удари по твердим предметам, а також фізико-механічним впливам: дії волого, поту, низькій та високій температурі, дії хімічних речовин, які змінюють склад та структуру матеріалів, їх механічні та фізичні властивості, а отже і якості самого взуття.

При виготовленні взуття деталі піддаються деформаціям згину та розтягу, що пов'язано з наданням заготовці потрібної форми.

Характеристика деталей та вимоги які ставляться до них.

До зовнішніх деталей верху взуття ставлять вимоги:

Вставка союзки - це найважливіша деталь у взутті, яка закриває тильну поверхню стопи. Зовнішній вид взуття визначається якістю матеріалу союзки. При формуванні заготовки верху взуття союзка витримує значну деформацію при розтязі, а в процесі носки піддається деформації згину та розтягу. При цьому найбільший згин союзки та її розтяг проходить в поперечному напрямку при опорі на пучки. В зв'язку з цим на союзці з'являються зморшки, перпендикулярно поздовжній лінії союзки. Матеріал союзки повинен стійким до багаторазового згину і витримувати не менше 1,5 млн. повторних згинів. Союзка повинна бути: щільною та еластичною і викроюватись з чепрачної частини. На ній допускаються такі дефекти : стяжка лицевої поверхні, слабо виражені молочні лінії, подряпини, оспини, надрізи (один) з бахтармяної сторони і не глибше ј товщини й довжини не більше 10мм.

Берець - деталь, закриваюча бокову поверхню перед плюсни і частково плюсни. В процесі носки задники витримують тертя .Викроюють задинки з воротків, пол і лап. На берцях допускаються такі дефекти як і на берцях , а з внутрішньої сторони допускаються також зарослі роговини загальною довжиною не більше 10мм.

До внутрішніх деталей верху :

Підкладка під союзку, берці - деталі призначені для підвищення гігієнічних і теплозахисних властивостей, формостійкості взуття і ізоляції ноги від тиснення швів зовнішніх деталей. при формуванні заготовки підкладка розтягується в поздовжньому і поперечному напрямку.

Внутрішні деталі низу: вкладна устілка, підп'ятник - деталь яка повторює контур стопи , покращує внутрішній вид і гігієнічні властивості .Викроюють з шкір для підкладки ХМД для верху взуття , шкір для верху взуття з бахтармяного спилку, бавовняних взуттєвих тканин, штучних та синтетичних шкір.

1.3 Характеристика розкраюваних матеріалів

Неоднорідність властивостей матеріалів по всій площі ускладнює процес розкрою. Шкірам для зовнішніх і внутрішніх деталей верху притаманна значна неоднорідність показників подовження і міцності по всій площі. При розкрої необхідно враховувати крім цього чинника це щільність, товщину, якість лицевої поверхні, дефекти шкіри та ін.

Всю площу шкіри умовно ділять на топографічні ділянки: 1 - чепрак, 2 - лапи, 3 - паховини, 4 - поли, 5 - вороток. Темою курсового проекту мені задано шкіру, для якої розробляється схема розкрою. Це шкіра ВРХ ялівка ХМД у вигляді півшкіри, розрізаної по хребтовій лінії. Площа - 202 кв. дм.

Чепрачна частина займає приблизно 45% площі всієї шкіри, характеризується найбільшою товщиною, міцністю і щільність, а також рівномірністю властивостей у всіх напрямках. У воротку мінімальна тягучість неправлена під кутом 135 градусів до хребтової лінії. У полах мінімальна тягучість має 2 напрямки: паралельно хребтовій лінії і під кутом 45 градусів до неї.

Рис. 1.1

Деталі верху на шкірі розміщають згідно з вимогами до них і топографічними ділянками шкіри, які здатні задовольнити ці вимоги. Однойменні деталі, які входять в комплект пари взуття повинні бути однаковими по товщині, щільності, видовженні, кольору.

При розкрої шкіри верху взуття і підкладки враховують їх товщину, щільність, видовження та якість лицевої поверхні. Вони характеризуються нерівномірним розподіленням видовженням по площі і топографічних ділянках. Звичайно видовження їх в повздовжньому напрямку менше ніж в поперечному. Але чепрачна частина у всіх напрямках приблизно однакова, а у воротків, полів та лап різна в усіх напрямках. Направлення найменшого видовження шкір вказана на рис. 1.1. З малюнка видно що поли мають два напрямки найменшого видовження паралельно хребтовій лінії під кутом 45 до неї (приблизно паралельно заднім лапам). На воротку основним напрямком найменшого видовження являється в напрямку під кутом 135 до хребтової лінії симетрично з обох сторін.

При розкрої шкір необхідно врахувати якість лицевої поверхні, так як від неї значної степені залежить зовнішній вид деталей верху. Відтінок окраски лицевої поверхні в різних частинах шкіри може бути не однакова. При цьому зовнішні деталі верху , які входять в комплект однієї пари взуття слід розміщувати на площі шкіри з врахуванням подальшого з'єднування їх країв , які повинні мати однакові відтінки.

Деталі на шкірі потрібно розміщувати з врахуванням їх розкрійних вимог, представлених в якості зовнішніх деталей верху взуття та підкладки.

Зовнішні деталі шкіри повинні володіти найменшим видовженням у поздовжньому напрямку, так як при виготовленні взуття вони розтягуються в цьому напрямку.

З чепрака викроюють носки, союзки, переди, ЗЗР, черезпідйомний ремінь. Оскільки видовження чепрака приблизно однакова у всіх напрямках, деталі можна викроювати так ,як вимагається по вибраній схемі розкрою. Однак при розкрої збігаючихся шкір не слід розкладувати деталі у поздовжньому напрямку до чепрака, щоб частини деталей не мали різної товщини і видовження.

З воротків, пол і лап які володіють у порівнянні з чепраком з пониженими товщинами та щільністю і великим видовженням, викроюють берці, задинки, халяви, підблочників, надблочників, підошви і т. д. Виходячи з направлення подовження шкіри і вимог, пред'явлені шкіряні деталі верху , берці і задинки на лапах розміщають в поздовжньому напрямку паралельно їх осі, на воротку - віялоподібно, поступово змінюючи напрямок від однієї передньої лапи до другої, на полах паралельно хребтовій лінії або під кутом 45 до неї.

Відповідальні деталі шкіряної підкладки ( підкладку під берці і союзку, ЗВР, шкіркарман) викроюють в більшості з чепрака а інші деталі підкладки - з воротків, полів і лап. Деталі шкіряної підкладки розміщують на площі шкіри аналогічно зовнішнім деталям верху взуття.

Одноіменні деталі, які входять в комплект пари взуття повинні бути однаковими по товщині, щільності, видовженні, кольору.

2. Аналіз типових схем розкрою матеріалів

Існують різні схеми розкрою матеріалів, які можна застосувати для розкрою шкір на деталі верху взуття. В залежності від площі шкіри і площ деталей, а також їх конфігурації і вимог до розміщення у відповідних топографічних ділянках шкіри вибирають потрібну схему суміщення.

Розкрій виростка ХМД. Площа шкіри - 80 - 180 кв. дм. В залежності від площі розкрій проводять наступними методами: 1) шкіри середньої площі розкроюють рядами, в кожному з яких спочатку розкроюють чепрак, потім поли з обох боків, закінчуючи розкроєм воротка і передніх пол; 2) у шкірах великої площі спочатку повністю розкроюють чепрак з огузком на відповідальні деталі, потім викроюють менш відповідальні деталі.

Виросток має деякі відмінні від опойка властивості: товщина більша, молочні лінії частіші, візерунок мережівки більший, верхня частина чепрака тягучіша в поперечному напрямку.

Проведемо аналіз трьох схем розкрою: шкіри виростка рис.2.1, опойка рис.2.2, козлини рис.2.3.

Рис. 3.1

Рис. 3.2

Рис.3.3

На малюнках зображено схему розкрою для жіночих туфель різних конструкцій.

Головне в цих варіантах вибрати такий кут нахилу союзки щоб затяжна кромка попадала на хребтовину і викрій союзок закінчувався до полів, що забезпечує мінімальні міжшаблонні відходи при переході до розкрою шкіри на задинки. З кожної поли викроюють або праві або ліві задинки та інші менш відповідальні деталі. Дотримуеться принцип симетричності розкрою майже на всіх ділянках. Фактичне використання при цьому складає 78%.

При можливості необхідно проводити комбінування розкрою туфель з черевиками або чобітками що дозволить покращити цільове використання матеріалу. Краще при розкрої деталей великих по площі проводити комбінування з кроєм для дрібних деталей.

взуття шкіра розкрій

3. Розробка оптимальної укладуємості

Таблица 3.1

Укладуємість розраховується за формулою:

У=?а/ Мо * 100%,

де ?а - площа деталей, що входять в паралелограм;

Мо - площа паралелограма.

Таблиця 3.2 Результати розрахунків укладуємості

Оптимальні схеми суміщення вказані в додатках.

4. Розробка оптимальних схем розкрою

Раціональне використання матеріалів у взуттєвій промисловості є важливим фактором, бо від нього в значній мірі залежить собівартість взуття. З метою підвищення ефективності використання матеріалів у взуттєвій промисловості намагаються покращити характеристики таких факторів:

Ш проектування моделей з мінімальними чистими площами деталей комплекту і високим коефіцієнтом укладуємості;

Ш впровадження нової техніки і технології, які знизять технологічні припуски для обробки і зборки деталей;

Ш заміна дефіцитних матеріалів доступними;

Ш повніше використання відходів;

Ш впровадження прогресивного розкрійного обладнання;

Ш підвищення кваліфікації розкрійників.

Основним процесом, від якого залежить раціональність використання матеріалів є розкрій. При розкрої виникають відходи, величина яких має бути мінімальною. Відходи поділяють на наступні види.

Міжшаблонні - відходи між контурами сусідніх деталей, які мають складну конфігурацію.

Крайові - відходи по краям матеріалу через Ії невідповідність контурам деталей.

Міжшаблонні містки - відходи в місцях стику деталей із-за неможливості розмістити їх вплотну.

З усіх деталей, які входять в комплект даного виду взуття відповідальною вважається тільки союзка. Визначення питомої ваги відповідальних деталей. Розрахунок будемо проводити за формулою:

P=Sb/Mk*100%=2,3/8,56*100=25%

де Sb - Площа відповідальних деталей в комплекті

Mk - Площа всіх деталей комплекту

Отже, комбінування проводити не потрібно.

Для некомбінованого розкрою кількість комплектів розраховується:

P_р=Yk-39/vW-100*b/W

де W=A/a; a= Mk/n;

a=6,3+5,76/6=2,01дм²

W=123/2,01=61,19 дм² vW=2,7 дм²

Yk=12,06/12,82*100=89%

P_р=89-39/2,7-100*4,3/61,19 =72%

Норма розходу матеріалу обраховується:

Np=Mk/P_р*100=11,86/72*100=16,47 дм²

Кількість деталей які можна розкроїти з даного матеріалу:

m=A/Np=93/16,47=5,64

Отже, з даної шкіри можна розкроїти 6 комплектів.

Висновки

Фактичний відсоток використання можна розрахувати:

Pф=?Fi/A=(15*3,15+31*1,44)/93*100%=74,2%

Фактична норма розходу матеріалу

Np=Mk/P_р*100=11,86/72*100=15,47 дм²

Нормований відсоток використання Рн=73,5

Нормативна норма розходу матеріалу

Np=Mk/P_р*100=11,86/74,2*100=15,98 дм²

Економічність при змінному випуску 1000 пар:

Е=Ц(Nс-Nн)Рзм=1.3*(15.47-15,98)*1000=-663 грн

Список літератури

1. «Конструирование изделий из кожи», Ю.П. Зыбин 1982

2. «Технология изделий из кожи», А.Н. Калита 1982

3. «Технология производства обуви», ЦНИИТЕИ Легпром 1978

4. «Материаловедение изделий из кожи», Ю.П. Зыбин 1968

5. «Текстильне материалы для обуви», Н.А. Гуменній 1975

6. «Неоднородность кожи и ее целевое использование», М.П. Куприянов 1975

Размещено на Allbest.ru