Столярний цех

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Календарний план виробництва робіт

Методи виробництва робіт, прийняті машини та механізми

Організація і взаємоув'язка будівельно-монтажних та спеціальних робіт на об'єкті. Відображення питань охорони праці та техніки безпеки

Розрахунок техніко-економічних показників

Будгенплан

Короткий опис прийнятих рішень

Розрахунок та організація складських приміщень

Розрахунок потреб та проектування тимчасових будівель та споруд

Заходи по забезпеченню збереження та економії будівельних матеріалів

Опис влаштування тимчасових інженерних комунікацій

Заходи по охороні праці, техніки безпеки

Список використоної літератури

Вступ

В цьому проекті використані нові технології з використанням ефективних матеріалів, конструкцій, які збільшують вимоги, що до теплозвукоізоляції, противопожежні, естетичні, зменшують затрати, а в цілому зменшують собівартість робіт.

Промислові споруди, що зводяться повинні відповідати екологічним нормам сучасності, будівництво повинно вестись так, щоб не завдавати шкоди оточуючій флорі та фауні. А темпи будівництва повинні повністю задовольняти потреби населення.

Курсовий проект, розроблений на тему «Столярний цех». Запроектовані збірні залізобетонні конструкції та ефективні будівельні матеріали, які поставляються на об'єкт з міських заводів-виробників, сприяє знищенню витрат праці, вартості бдівництва та підвищенню якості взагалі.

При проектуванні курсового проекту дотримано вимоги щодо уніфікації об'ємно-планувальних та конструктивних рішень промислових будівель.

Календарний план

Вихідні дані для проектування. Нормативний термін будівництва

Вихідними даними до курсового проекту є курсовий проект з навчальної дисципліни «Будівельні конструкції», розроблений на тему «Столярний цех».

Нормативний термін будівництва було взято згідно

СниП 1. 04. 03-85 «Норми тривалості будівництва», який становить

195 днів. Згідно виконаного терміну по календарному графіку

тривалість будівництва була прийнята 174 днів. Початок

будівництва починається з 5 травня 2010р. Дана будівля

проектується у місті Суми.

Методи виробництва робіт, прийняті машини та механізми

Земляні роботи

До початку земляних робіт в місцях розташування діючих підземних комунікацій повинні бути розроблені і узгоджені з організаціями, що експлуатують ці комунікації, заходи з безпечних умов праці, а розташування підземних комунікацій на місцевості позначено відповідними знаками чи написами.

Котловани й траншеї, що розробляються на вулицях, проїздах, а також в місцях, де знаходяться люди і рухається транспорт, повинні бути огороджені захисним огородженням, на якому необхдно встановити попереджувальні написи й знаки, а в нічний час - сигнальне освітлення.

Місця проходження людей через траншеї повинні бути обладнані прохідними містками, що освітлюються у нічний час.

Грунт, що витягується із котлованів і траншей слід розміщувати на відстані не менше 0. 5м від бровка виїмки.

Планування ділянки та зрізання родючого шару виконується бульдозером.

Грунт розробляється пошаровим способом, його виконують шарами на товщу знімаємо стружку за один прохід бульдозера. При цьому бульдозер виконує певний цикл робіт: зрізання та набір грунту, який виконується шляхом зняття стружки під ухил, переміщення грунту та розвантаження.

Забезпечується зручність при розташуванні санітарно-побутових приміщень. Для цього забезпечується безпечність проходів. Потрібно, що б приміщення не заважали будівництву і на їх побудову затрачалася мінімальна втрата.

Перед побудовою доріг розробляються схеми руху робітників та транспорту, визначаються їх розташування на плані, визначаються також небезпечні зони, визначаються також умови, що забезпечують безпечний рух у межах будівельного майданчику.

Враховуються потреби в електроенергії, підбирають потужність та тип трансформаторів.

Під час проектування тимчасового водопостачання вибирають джерело забезпечання води, потреби у воді, визначають схему водопостачання, визначають діаметр трубопроводів.

Розробка грунту виконується екскаватором. Робочий цикл одноківшового екскаватора складається із заповнення ковша, або його копання, переміщення на транспорт або у відвал, зворотнього ходу у збій.

Розроблюють грунт нижче рівня стоянки лобовими або боковими забоями, з подальшим їх завантаженням на транспорт або у відвал. Зачищення дна котлованів і траншей здійснюється вручну.

Монтаж фундаментів виконують краном КС4163А. Перед монтажем за допомогою виска на дно котловану переносять точку перетину осей, від якої на чотири сторони вимірюють половину ширини та довжини підошви фундаменту, добавляючи до цих розмірів по 5см та влаштовують підготовку. Монтаж фундаментів виконують від одного торця будівлі, рухаючись до іншого. Після монтажу усіх фундаментів будівлі чи окремих частин за допомогою теодоліта перевіряють правильність положення фундаментів в плані відносно розбивчих осей. Після монтажу фундаментів виконують монтаж фундаментних балок. Після цього виконується вертикальна та горизонтальна гідроізоляція.

Зворотня засипка виконується бульдозером. При цьому виконується зрізання та підбір грунту з його пересування з відвалу, розвантаження грунту в траншеї або котловани і зворотній холостий хід.

Ущільнення грунту при зворотній засипці пазух фундаментів чи траншей виконується в стіснених умовах, тому на ширину 0. 8м від фундаменту ущільнюють трамбовками, а верхні шари - малогабаритними каталками.

Надземний цикл

Влаштування каркасу будівлі здійснюється краном КС4163А

Перед виконанням монтажу колон треба виконати спочатку певні роботи будівельного процесу, а саме:

влаштування зворотної засипки фундаменту з ущільненням;

нанесення рисок розбивочних осей і висотних позначок на

стаканах фундаментів;

вивірка позначок дна стаканів фундаментів;

оформлення акта приймання фундаменту з наданням виконавчої

схеми;

доставка і розкладка колон;

влаштування тимчасового електропостачання та освітлення,

влаштування тимчасових доріг. Виконують монтажники М1 та М2

за допомогою монтажного лома, кельми, мочальної щіточки,

лопати, використовуючи воду і бетонну суміш.

Монтажники М1 та М2 оглядають стакан фундаменту, перевіряють наявність осьових рисок на верхніх гранях стакана та при необхідності відновлюють їх. За допомогою монтажного лома та кельми очищують внутрішню поверхню стакана фундаменту від сміття, бруду, напливів бетону (снігу). Потім мочальною щіткою змочують поверхню стакана. Монтажник М3 вкладає на дно стакана бетонну суміш, а монтажник М4 кельмою розрівнює її по відміткам, нанесеним на внутрішні стінки стакану.

Технічну організацію виконавчого процесу по монтажу колон виконують монтажники-стропувальники М1 та М2 за допомогою траверси, пінькового канату для відтяжок, підкладок, молотка, зубила, сталевої рулеки, метра.

Монтажникистропувальники МЗ та М4 перевіряють маркування, розміри колони та відстані між закладними деталями. Потім монтажник М1 очищує колону, а монтажник М2 метром розмічає на ній вісі, закріплює піньковий канат.

Стропування колони монтажники виконують в два прийоми. Спочатку піднімають верхній кінець колони та укладають під нього брус, щоб можна було надіти раму траверси на колону. Потім монтажник-стропувальник М2 заводить строп траверси на вал і протягує його через верхній отвір у колоні. Монтажник МЗ надіває другу гілку стропу на другий кінець вала, пропущеного крізь верхній отвір в колоні, та вигвинчує гайку на кінець вала, а монтажник М2 в цей час утримує вал від обертання. Потім монтажник М2 подає команду машиністу крана підняти верхній кінець колони. Монтажник МЗ прибирає підкладку, а монтажник М2 підносить брус та укладає під колону, після чого машиніст крану опускає колону на брус.

Підйом та переміщення колони до місця влаштування. Виконують монтажники-стропувальники МЗ та М2. монтажник МЗ подає команду машиністу крана розпочати підйом колони, а монтажник М2 супроводжує її за допомогою пінькового канату, утримуючи від розгойдування та обертання. Колону подають в підготовлений фундамент.

Прийом та установка колони. Виконує вся бригада за допомогою пінькового канату та монтажних ломів.

Монтажник М5 притримує колону за її грані та наводить на стакан фундаменту так, щоб вісі граней фундаменту та колони були постійно зорієнтовані між собою. Монтажник М4 керує діями машиніста крана та монтажниками по встановленню колони. Монтажник-стропувальник М2 утримує колону від обертання у вказаному положенні за допомогою відтяжки, а монтажник-стропувальник МЗ влаштовує монтажний лом у фундамент так, щоб колона ковзала по ньому на місце встановлення.

Монтажник М4 подає команду машиністу крану плавно опустити колону. Монтажник М5 направляє в цей час колону на дно стакану, постійно орієнтуючи її по рискам. Після торкання колони дна стакану монтажник-стропувальник МЗ виймає монтажний лом.

Вивіряння і закріплення колони. Виконує вся бригада за допомогою монтажних ломів, кувалди, клинків та теодоліта. Монтажник М2 за допомогою лома утримує колону в зорієнтованому положенні, а монтажники МЗ та М4 встановлюють клинки в зазори між внутрішніми стінками фундаменту та гранями колони з усіх чотирьох сторін. По команді монтажник М5 за допомогою теодоліта виконує вивіряння колони. Машиніст крану зміщує верх колони в той чи інший бік до проектного положення в плані та по вертикалі. Після цього монтажники МЗ та М4 закріплюють колону за допомогою клинків спочатку в одній площині, а потім в іншій.

Розстропування колони. Виконують монтажники М3 та М4, використовуючи напівавтоматичний захват. Монтажник М5 подає команду машиністу крана послабити гілки стропу. Монтажник М4 бере в цей час звисаючий канат, закріплений на кільці захвату, а рухом вниз виводить запірний палець з отвору колони. Після цього монтажник М5 подає команду машиністу крану відвести захват від колони та подати крюк крану для стропування наступної колони.

Монтаж підкранових балок

До початку монтажу підкранових балок повинні бути виконанні

такі роботи:

розкладання та перевірка стану конструкцій, правильність установки закладних деталей;

нанесення орієнтирних рисок;

очищення закладних деталей й опорні частини колон від іржі.

Монтаж балок включає операції захоплення, піднімання, встановлення на опори або заведення у стик, вивірення і закріплення.

Для монтажу залізобетонних підкранових балок на рівні консолей ставлять приставні драбини з площадками, прикріплюючи їх до колон. Один монтажник М1 на одній колоні, а другий М2 на іншій очищають закладні деталі консолі, перевіряють анкерні болти, встановлюють металеві пластини, які забезпечують проектну висоту підкранової балки, наносять риски на грані колони і консолі.

До опорних закладних деталей балки приварюють накладні листи з напіввирізами для встановлення на анкерні болти. Далі закріплюють відтяжки до монтажних петель балки і стропують.

Після пробного піднімання і перевірки надійності стропування балку подають до місця встановлення. При цьому балку супроводять два монтажники М3 і М4, удержуючи її від розхитування та обертання.

Машиніст крана плавно опускає балку і зупиняє її на відстані 20…30 см від консолей колон. Монтажники на площадках М3 і М4, удержуючи балку руками за грані опор, орієнтують її над анкерними болтами вирізами опорних пластин. Точність і плавність доторкання опор балки до консолей колон забезпечують за допомогою ломів, які підставляють під опори балки під кутом.

Риштують балку в проектне положення за допомогою ломів, добиваючись, щоб осьові риски на балці й на консолях колон повністю збігались. Потім перевіряють відстань між віссю балки і гранню колони внизу і вгорі балки.

Після надійного закріплення балку розстроповують і знімають відтяжки.

Підкрокв'яні балки

Монтаж підкрокв'яних балок виконують методом «в обхват». До розстропування перевіряють положення балок по повздовжніх осях і позначки верху полиць, вертикальність стінок, відстань між балками, зміщення в стиках. Для встановлення залізобетонних підкрокв'яних балок по повздовжніх осях на опори наносять риски, а на торці балок і верхні закладні планки - риски середини. Збіг усіх рисокзабезпечує правильне положення балок. Позначки переносять на верх колони і по нх перевіряють невіліром положення верхніх полиць балок.

Балки встановлюють на оголовки колон. Виправляють положення колон домкратом або клином. Для забезпечення правильного положення по висоті застосовують підкладки із сталевого листа, які приварюють до опор.

Монтаж балок виконують з попереднім розкладанням у прогоні будівлі або з транспортних засобів. Монтаж балок допускається лише тільки після остаточного закріплення всіх розташованих нижче конструкцій. Залежно від довжини балок їх стропують за дві або за чотири точки штриховими захоплювачами з дистанційним керуванням або в «обхват».

Для запобігання розгойдуванню балок під час підймання на опори до нижнього поясу кріплять дві відтяжки або гнучкий маніпулятор, який прикріплюється до кінців монтажної траверси і керується керівником за сигналом монтажника. Балки після підіймання й орієнтування встановлюють на оголовки колон, вивіряючи їх по рисках розбивочних осей. Вертикальність балок, а також тимчасове розкріплення забезпечують установленням розчалок і розпірок.

Для тимчасового закріплення залізобетонних балок застосовують спеціальні кондуктори. Після встановлення на місце балки вивіряють, у разі потреби виправляють положення їх відносно розбивочних осей і позначок опорних вузлів, перевіряють відстань до раніше встановленої балки.

Плити покриття

Монтаж плит покритя здійснюється краном, що рухається в межах монтуючого прольоту, плити вкладають штабелями. Для стропування плит в основному застосовують чотирьох гілковий строп.

Після укладання плит покриття на балки, встановлення всіх анкерних кріплень і зварювання закладних деталей шви між цими елементами затирають бетонною чи розчинною сумішшю.

Монтаж стінових панелей здійснюється на висоту будівлі послідовно в кроці будівлі після закінчення монтажу всіх елементів каркасу будівлі. Панелі 6м - стропують за дві петлі. У проектне положення їх установлюють самохідними кранами, вивірення і закріплення зварюванням до закладних деталей колон, виконують з рештувань - навісних, переставних і руханих.

Після остаточних вивірень панелей, їх закріплюють у проектному положенні зварюванням закладних деталей, арматурних випусків або іншими кріпленнями. Горизонтальні і вертикальні шви між панелями розшивають цементним розчином або спеціальними мастиками.

Віконні та дверні блоки встановлюють до початку опоряджувальних робіт. Їх встановлюють в прорізи в процесі зведення стін, використовуючи при цьому монтажні механізми, що знаходяться на об'єкті. Коробки в кам'яних стінах закріплюють єршами, які забивають в антисептовані пробки, які закладаються в процесі кладки стін.

Скло для скління вікон доставляють в контейнерах. Кріплення скла виконують штатеками на замазці.

Цегляну кладку виконує бригада мулярів. Для цегляної кладки вкористовують однорядну систему перев'язки. Вона утворюється в результаті чередування тичкових і ложкових рядів. При цьому верткальні шви зміщені на чверть цегли, а повздовжні вертикальні шви перев'язані на півцегли. Така кладка дає високу міцність і є простою у використанні.

Покрівельні роботи виконує бригада покрівельників. Покрівельні роботи серед інших робіт найбільш трудоміська і найменш механізована

Бетонні підлоги влаштовують двошаровими. Поверхню бетонних перекриттів очищують від бруду, перед укладкою поверхню ретельно змочують водою і грунтують цементним молоком. Бетон укладають смугами шириною 2 - 2. 3м, обмеженими маячками, рейками. Розрівнюють бетонну суміш правилами і ущільнюють віброрейками.

Штукатурні роботи виконують механізованим способом, штукатурними станціями, при цьому розчин подають і наносять за допомогою розпилюваної форсунки. Товщина набризгу на цеглу не більше 5мм.

Кожен наступний шар штукатурного розчину наносять тільки після вирівнювання та схвачення попереднього.

Вибір фарби залежить від призначення приміщення, а колір - від орієнтації приміщення.

Якість малярних робіт залежить перш за все від правильної підготовки поверхні під фарбування. Нерівності повинні бути загладжені. При механізованому фарбуванні водними фарбами використовують фарбопульти. При фарбуванні олійними фарбами віконних блоків і дверних полотен останній шар наносять вздовж волокон. Для фарбування воріт використовують сурик.

Малярні роботи починають тоді, коли закінченівсі попередні: санітарно-технічні, електромонтажні.

Незалежно від виду фарбування поверхні мають бути однотонні, без виправлень, слідів щітки. Водні фарби не повинні залишати сліду на одязі, руках.

Організація і взаємоув'язка будівельно-монтажних та спеціальних робіт на об'єкті. Відображення питань охорони праці та техніки безпеки.

будівельна монтажна виробництво

Будівництво розпочинається 5 травня 2010року. У перший деньбудівництва ведуться роботи по плануванню будівельного майданчика та зрізання родючого шару бульдозером. Роботу виконує один бульдозерист.

З 5 травня по 21 травня 2010року ведуться тимчасові роботи, а саме:

з 5 травня по 11 травня бригада із 5 теслярів встановлює тимчасові огорожі на ділянці, де завершені роботи по плануванню ділянки;

з 6 травня по 12 травня інша бригада теслярів влаштовує тимчасові споруди і будівлі у складі із 6 чоловік;

з 12 травня по 17 травня бригада із 5 сантехніків влаштовує тимчасовий водогон;

13 травня бригада електриків із 8 чоловік влаштовує тимчасові лінії електропередач;

З 14 травня по 19 травня ведуться роботи по влаштування тимчасових шляхів. Ці роботи виконує бригада з 8 шляховиків;

З 18 травня по 21 травня ведуться роботи по влаштуванню тимчасової каналізації сантехнічною бригадою з 5 чоловік.

19 травня 2010року один екскаваторник розробляє грунт на транспорт та у відвал.

20 і 21 травня 2010 року бригада із 9 землекопів допрацьовують грунт до проектної відмітки, який був розроблений екскаваторм.

Роботи по влаштування бетонної підготовки ведуться 21 травня 2010 року бригадою бетонярів із 5 чоловік.

З 25 травня по 31 травня 2010 року починаються роботи по монтажу фундаментів у 2 зміни бригодою з 4 монтажників. Монтаж фундаментів ведеться краном КС4361А. Потім цією ж бригадою з 31 травня по 2 червня 2010 року ведеться монтаж фундаментних балок краном КС4361А.

Роботи по влаштуванню вертикальної і горизонтальної гідроізоляції виконуються з 2 по 9 червня 2010 року бригадою із 9 ізолювальників. 3 червня 2010 рокупочинається зворотня засипка грунту в пазухи котлованів і траншей. При зворотній засипці грунту пошарово ущільнюють самохідними катками.

З 11 червня по 15 жовтня 2010 року ведеться монтаж залізобетонного каркасу бригадою монтажників у складі 4 чоловік у 2 зміни краном КС4361А:

З 11 червня по 23 червня ведеться монтаж колон;

З 25 червня по 6 липня ведеться монтаж підкранових балок;

З 8 липня по 28 липня ведеться монтаж підкрокв'яних і крокв'яних балок;

З 28 липня по 19 серпня ведеться монтаж плит покриття;

З 19 серпня по 15 жовтня ведеться монтаж стінових панелей.

З 29 вересня по 27 жовтня 2010 року 8 теслярів виконують

заповнення віконних прорізів та скління вікон.

З 19 жовтня по 5 листопада 2010 року бригада у складі 4

покрівельників виконує пароізоляцію та 1 шар бітумної мастики.

З 28 жовтня по 11 листопада 2010 року бригада з 3 покрівльників

влаштовує утеплювач із керамзито-бетону.

З 8 листопада по 7 грудня 2010 року бригада покрівельників з

10 чоловік виконує вирівнюючу стяжку.

З 12 листопада по 23 грудня 2010 року бригада покрівельників з 5

чоловік виконує рулонний килим із 2 шарів мастик, армованих

склотканиною, і захисного шару гравію, втопленого в бітумну мастику.

З 18 жовтня по 25 жовтня 2010 року бригада мулярів із 4 чоловік виконує цегляну кладку стін, а також влаштовують ворота і дверні прорізи.

З 26 жовтня по 28 грудня 2010 року бригада у складі 14 бетонярів

виконують ущільнення грунту, бетонну підлогу і бетонну підготовку.

З 26 листопада по 30 листопада 2010 року муляри у складі 3 чоловік виконують цегляні перегородки.

З 28 жовтня по 13 грудня 2010 року субпідрядні організації виконують спеціальні роботи: електромонтажні роботи, влаштування опалення і вентиляції, влаштування каналізації і водогону, слабострумні роботи. Електромонтажні роботи виконують електромонтажники у складі 3 чоловік. Влаштування каналізації і водогону виконують слюсарі-сантехніки у складі 2 чоловік, і влаштування опалення й вентиляції також виконує бригада слюсарів-сантехніків у складі з 4 чоловік. Слабостумні роботи виконуються бригадою зв'язівців у складі з 4 чоловік. Закінчення спеціальнитх робіт йде разом із закінченням штукатурних робіт, які починаються 8 грудня і закінчуються 13 грудня 2010 року. Штукатурні роботи виконуються бригадою штукатурів із 6 чоловік.

З 9 грудня по 13 грудня 2010 року виконується чистова підлога, а саме: устилання підлоги линолеумом та керамічною плиткою, бригадою бетонярів і плиточниками у складі 4 чоловік.

З 14 грудня розпочинаються опоряджувальні роботи, а саме:

З 14 грудня 2010 року по 4 січня 2011 рік ведуться малярні роботи бригадою малярів із 12 чоловік;

З 29 грудня 2010 року по 3 січня 2011 рік виконується облицювання стін керамічною плиткою. Цю роботу виконує бригада плиточників із 5 чоловік;

З 29 грудня 2010 року по 8 січня 2011 рік виконується влаштування пандусу і вимощення бригадою бетонярів з 8 чоловік.

Будівництво завершується 8 січня 2011 року.

При проетування будівельно-монтажних робіт були враховані норми СНиП ІІІ-4-80* «Техника безопасности в строительстве», а саме: санітарно-технічні роботи, електромонтажні, внаслідок чого будівельні роботи випереджають виконання спеціальних робіт, що включає можливість небезпечних випадків. Всі робітники забезпечуються спеціальним одягом та рукавицями.

Фарбування олійними і водними фарбами виконується після закінчення будівельно-монтажних робіт.

У місцях, де проходить рух людей під час розробки котлованів та траншей, земляні споруди огороджуються, якщо виконуються на проїздах.

Під час монтажу конструкцій забороняється проводити різні будівельні і спеціальні роботи.

Покрівельні роботи виконуються після монтажу стінових панелей, оскільки одночасне виконання цих робіт не допускається. Влаштування вимощення і пандусу виконується після покрівельних робіт. В період виконання покрівельних робіт влаштовувати пандус і вимощення забороняється.

Техніка безпеки та охорони праці виконується згідно

СниП ІІІ-04-80*.

Технікою безпеки та охороною праці є те, що під час земляних робіт виникає обрушення грунтових мас у процесі розробки та при послідуючих роботах в траншеях та котлованах, наприклад, під час влаштування фундаментів. Тому треба виконання земляних робіт проводити під наглядом майстра чи виконроба, у зоні дії підземних комунікацій. У зоні охорони, де знаходиться кабель під напругою чи діючий газопровід, слід знаходитися під наглядом електриків чи працівників газового господарства.

Грунт, якмй був відкинутий з котлованів чи траншей слід розміщувати на відстані 0. 5м, не менше від бровки виїмки.

Риття котлованів і траншей з відкосами без кріплення в нескальних грунтах вище рівня грунтових вод виконується з крутизною відкосу...... (для лісовидних грунтів при глибині виїмки не більше 3м).

Не допускається, щоб знаходилися робочі в котлованах чи траншеях глибиною білише 1. 3м повинна бути перевірена стійкість відкосів стін.

Завантаження грунта на автосамосвали повинна виконуватися з сторони заднього чи бокового борта.

До початку роботи необхідно встановити знаки, які будуть вказувати на розташування підземних комунікацій.

Навколо котлована слід розташовувати суцільну обноску, яка буде служити огородженням.

Під час роботи екскаватора забороняється знаходження зайвих людей. Під час перерви ковш екскаватора повинен бути опущеним на землю. Шлях екскаватора повинен бути спланованим.

Завантаження грунта на автомашини екскаватором виконується зі сторони заднього чи бокового борта. Знаходження людей в автомобілі під час завантаження в нього грунта забороняється.

Монтажні роботи. До роботина висоті допускаються тільки ті люди, які пройшли медичний огляд 2 рази на рік. При роботі монтажники повинні добре закріпитися монтажними поясами до міцно закріплених конструкцій, інструмент повинен зберігатися у сумці, виключається її падіння. На всьому монтажному майданчику влаштовуються показники проходів та проїздів та визначається небезпечна зона, яка повинна бути огороджена, мати надписи, які можна побачити і нічні сигнали, які попереджають про небезпечність чи які дозволять рух. Під час нічних змін місця монтажних майданчиків освітлюються прожекторами.

Однією з важливійших операцій являється стропування монтуючих елементів. Для стропування повинні використовуватися тільки придатні траверси та захватні обладнання. Канати та стропи бракуються, якщо на тілі звивки більше 10% обірваних дротів. Захватні стропувальні пристрої оснащенні бирками з вказанням їх грузопід'ємності. Перед початком роботи їх випробовують статичним навантаженням.

Вага підіймаючого навантаження не повинна перевищувати грузопід'ємність крану на даному вильоті стріли. Під час підйому елемент не повинен розгойдуватися та викликати розкручування тросу під'ємної машини. Розстропування можно здійснювати лише після остаточного закріплення елементу. Під час грози та вітру силою більше 6 балів роботи по монтажу зупиняються.

Малярні роботи виконують з інвентарних помостів. Для робіт з фарбою потрібно відчинити вікна, забезпечити провітрювання. При використання нітрофарби користуються респіраторами. Перебування робітників на таких роботах не більше 4 годин.

Штукатурні роботи виконуються з інвентарних помостів, а також з пересувних столів, які огороджуються з боків, такі помости повинні мати поручні.

При кам'яному муруванні муляр повинен провести огляд робочої зони та переконатися в забезпечення умов праці. Він повинен мати спеціальні інструменти та засоби індивідуального захисту. Перед допуском до роботи працівники проходять спеціальний інструктаж. На робочому місці повинен бути цілковитий порядок, раціонально використовуватися робоче місце та стежити, щоб не було сміття. Якщо роботи на значній висоті, то муляри повинні пройти певний інструктаж та мати спеціальні страхуючі троси та пояси. Забороняється залазити на риштування перед прорізом без страхувального поясу та на висоту 1. 5м. Також забороняється виконувати роботи без каски та спеціальних рукавиць. При таких роботах може статися: падіння з висоти, удари по руках молотком.

Розрахунок техніко-економічних показників

1. Тривалість будівництва

Тн = 185 днів

Тпр= 174 дня

Тн визначається згідно СниП І. 04. 03-85 «Норми тривалості будівництва».

2. Загальна трудомісткість

Qн = 3958. 74 л-дн

Qпр = 3728. 5 л-дн

3. Питома трудомісткість

4. Коефіцієнт нерівномірності руху робітників

Lн=

Lпр=

5. Коефіцієнт суміщення будівельних процесів в часі

Кс = =

=

6. Коефіцієнт змінності

Кз = =

7. Продуктивність праці

Пн = 100%

Ппр =

Будгенплан

Короткий опис прийнятих рішень

Вихідними даними до розробки будівельного генерального плану є завдання з курсового проекту з навчальної дисципліни «Будівельні конструкції», розроблений на тему «Столярний цех». Будівля має прямокутну форму з розмірами в осях 108. 00х36. 00м, одноповерхова будівля. Висота поверху становить 7. 2м. Висота всієї будівлі 9. 6м. Зовнішні несучі стіни мають товщину 0. 38м, перегородки - 0. 12м. Фундаменти збірні залізобетонні, глибина залягання фундаментів 1. 35м. Біля будинку є місця для відпочинку. Територія добре озеленена та освітлена.

Монтаж елементів каркасу виконується самохідним краном КС4361А, проходками по середині прольоту. Робоча зона крану складає 4. 2м

Монтаж стінових стінових панелей та плит покриття виконуємо проходкою крана навколо будівлі. Складування стінових панелей виконується в касетах у вертикальному положенні.

Навколо будівлі передбачено автомобільні дороги шириною 3. 8м. На будгенплані передбачені окремі виїзди і в'їзди.

На майданчику передбачений пожежний гідрант, також передбачені пожежні щити з інвентарем.

Тимчасові будівлі передбачені в побутовому містечку.

Розрахунок та організація складських приміщень

На будівельному генеральному плані передбачені місця для складування матеріалів. Спостерігаються закриті і відкриті склади. Закриті склади передбачені для збереження утеплювача, рубероїда та фарби. Відкриті склади передбачені для зберігання цегли та збірних залізобетонних конструкцій.

Розрахунок:

Для цегли:

Визначаємо кількість матеріалу, яка підлягає збереженню:

Р=

Q - кількість матеріалу, необхідна для будівництва;

L - коефіцієнт, який враховує нерівність постачання конструкцій, приймається 1. 1;

n - норма запасу матеріалів в днях;

k2 - коефіцієнт нерівномірності використання матеріалів;

T - тривалість використання матеріалу в днях, з урахуванням терміну виконання робіт.

Визначаємо загальну площу складу, з урахуванням

Проходів:

P - кількість матеріалу, який підлягає збереженню;

V - кількість матеріалу, який укладається на 1м2 площі складу

k1 - коефіцієнт, який враховує проходи.

Для рулонних матеріалів:

Визначаємо кількість матеріалу, яка підлягає збереженню:

Р =

Q - кількість матеріалу, необхідна для будівництва;

L - коефіцієнт, який враховує нерівність постачання

конструкцій, приймається 1. 1;

n - норма запасу матеріалів в днях;

k2 - коефіцієнт нерівномірності використання матеріалів;

T - тривалість використання матеріалу в днях, з

урахуванням терміну виконання робіт.

Визначаємо загальну площу складу, з урахуванням

Проходів:

P - кількість матеріалу, який підлягає збереженню;

V - кіл-ть матеріалу, який укладається на 1м2 площі складу.

k1 - коефіцієнт, який враховує проходи.

Для фарби:

Визначаємо кількість матеріалу, яка підлягає збереженню:

Р=

Q - кількість матеріалу, необхідна для будівництва;

L - коефіцієнт, який враховує нерівність постачання

конструкцій, приймається 1. 1;

n - норма запасу матеріалів в днях;

k2 - коефіцієнт нерівномірності використання матеріалів;

T - тривалість використання матеріалу в днях, з урахуванням терміну виконання робіт.

Визначаємо загальну площу складу, з урахуванням

Проходів:

P - кількість матеріалу, який підлягає збереженню;

V - кількість матеріалу, який укладається на 1м2 площі складу

k1 - коефіцієнт, який враховує проходи.

Для утеплювача:

Визначаємо кількість матеріалу, яка підлягає збереженню:

Р=

Q - кількість матеріалу, необхідна для будівництва;

L - коефіцієнт, який враховує нерівність постачання конструкцій, приймається 1. 1;

n - норма запасу матеріалів в днях;

k2 - коефіцієнт нерівномірності використання матеріалів;

T - тривалість використання матеріалу в днях, з урахуванням терміну виконання робіт.

Визначаємо загальну площу складу, з урахуванням

Проходів:

P - кількість матеріалу, який підлягає збереженню;

V - кількість матеріалу, який укладається на 1м2 площі

Складу.

Розрахунок потреб та проектування тимчасових будівель і споруд

Також на будівельному генеральному плані запроектовані тимчасові будівлі і споруди. Виникла потреба в таких приміщеннях, як: контрольно-пропускний пункт, приміщення виконроба, приміщення для прийому їжі, сушилка, приміщення для відпочинку, жіночі і чоловічі уборні, жіночі і чоловічі гардеробні, жіночі і чоловічі душеві, інструментальна, майстерня теслярів, приміщення з охорони праці.

Максимальна кількість робітників, згідно календарного плану становить 36 чоловіки.

Розрахунок:

Приміщення виконроба

F=0. 3*Nmax= 0. 3*36=10. 8 м2

Nmax - максимальна кількість робітників, зайнята на

Виробництві

F - розрахункова площа, потрібна для тимчасових будівель.

Приймаємо прийняту площу F =9. 24 м2

Гардеробні

F=1. 8*Nmax= 1. 8*36=64. 8 м2

Nmax - максимальна кількість робітників, зайнята на виробництві

F - розрахункова площа, потрібна для тимчасових будівель

1. 8 - нормативна площа в м2 на одного користувача приміщеннями.

Приймаємо прийняту площу F =99. 6 м2

Приміщення для приймання їжі

F=0. 3*Nmax= 0. 3*42=10. 8 м2

Nmax - максимальна кількість робітників, зайнята на виробництві

F - розрахункова площа, потрібна для тимчасових будівель.

0. 3 - нормативна площа в м2 на одного користувача приміщеннями.

Приймаємо прийняту площу F =24. 90 м2

Душові

F=0. 4*Nmax= 0. 4*36=14. 4 м2

Nmax - максимальна кількість робітників, зайнята на виробництві

F - розрахункова площа, потрібна для тимчасових будівель.

0. 4 - нормативна площа в м2 на одного користувача приміщеннями.

Приймаємо прийняту площу F =18. 48 м2

Уборні

F=0. 25*Nmax= 0. 25*36=9 м2

Nmax - максимальна кількість робітників, зайнята на виробництві

F - розрахункова площа, потрібна для тимчасових будівель.

0. 25 - нормативна площа в м2 на одного користувача приміщеннями.

Приймаємо прийняту площу F =18. 48 м2

Сушилки

F=0. 3*Nmax= 0. 3*36=10. 8 м2

Nmax - максимальна кількість робітників, зайнята на виробництві

F - розрахункова площа, потрібна для тимчасових будівель.

0. 3 - нормативна площа в м2 на одного користувача приміщеннями.

Приймаємо прийняту площу F =9. 24 м2

Майстерні, приміщення для покращення санітарно-побутових умов приймаємо конструктивно:

7. Приміщення для відпочинку S- 9. 48м2

8. Інструментальна S- 9. 24м2

9. Майстерня теслярів S- 9. 24м2

10. Приміщення з охорони праці S- 9. 24м2

11. Контрольно-пропускний пункт S- 9. 24м2

S - площа приміщення.

Заходи по забезпеченню збереження та економії будівельних матеріалів

З метою збереження матеріалів на будівельному генеральному плані визначені склади. Визначена оптимальна кількість матеріалів, яка зберігається на складах. Розташовані відкриті, закриті склади і навіси.

В відкритих складах зберігаються такі матеріали:

цегла; збірно-залізобетонні конструкції.

В закритих складах - фарба; утеплювач.

Навіси - рулонні матеріали (руберойд).

Склади з матеріалами розташовані в зоні де їх використання найбільш потрібне.

Опис влаштування тимчасових комунікацій, майданчиків та під'їздних доріг

На будівельному генеральному плані показані тимчасовий водопровід, пожежні гідранти. Вони підключені до постійно діючого водогону який проходить поза зоною будівельного майданчика.

По всьому периметру будівельного майданчика проходить тимчасова лінія електромереж. До побутових приміщень, які потребують електроенергію проведено тимчасові лінії електромереж. На будівельному генеральному плані показаний електрично-розподільна щафа яка розташована поза зоною буд-го майданчика і живлять всю електро мережу.

На будівельному генеральному плані визначені тимчасові шляхи, позначені в'їзди і виїзди. Виконане уширення доріг, яке призначена для розвантаження матеріалів. Для кращого повороту виконане заокруглення доріг радіусом 9м. Рух транспорту по автодорозі односторонній. Ширина доріг запроектована 3, 8 м, а там де уширення - 7. 0 м.

В побутовому містечку для кращого пересування людей виконана пішохідна доріжка. Доріжка запроектована шириною 0. 9 м.

Заходи по охороні навколишнього середовища, техніки безпеки, протипожежної охорони

Заходи по охороні навколишнього середовища:

При виробництві будівельно-монтажних робіт повинні бути виконані вимоги по захисту працівників від запилення та забрудненя приміщень. Не допускається відходи і сміття розкидувати на будівельному майданчику, а складувати їх в спеціально відведених місцях (для сміття). Зони роботи будівельних машин і маршрути руху засобів транспорту повинні встановлюватися з урахуванням вимог по запобіганню ушкодження рослинного шару.

При виконанні розробки ґрунтового шару повинний попередньо зніматися і складуватися для подальшого використання. Допускається не знімати родючий шар: при товщині його менш 10 см, при розробці траншей шириною 1 м і менш. Зняття і нанесення родючого шару варто робити, коли ґрунт знаходиться в немерзлому стані. Не допускається не передбачена проектною документацією вирубка дерев і чагарників, засипання ґрунтом стовбурів і кореневих шийок деревинно-чагарникової рослинності..

Виробничі і побутові стоки, не повинні забруднювати навколишнє середовище.

Усі ці впливи активізують ерозійні процеси в ґрунтах, викликають руслові деформації на переходах через ріки, порушують рельєфо утворення. Вплив на навколишнє середовище при експлуатації виявляються протягом більш тривалого періоду часу, чим при будівництві. Виникаючі витоки продуктів, що транспортуються, вихлопи двигуна й інші впливи приводять до забруднення ґрунтів, рік і водойм уздовж траси комунікацій.

Таким чином, рішення проблеми навколишнього середовища при будівництві комунікацій повинне базуватися на біологічних, екологічних, економічних і інженерно-технічних дослідженнях.

Техніка безпеки під час монтажних робіт:

Основними причинами травматизму під час монтажу конструкцій є:

- відсутність засобів індивідуального захисту та нагляду за їх застосуванням.

- недотримання технологічної послідовності монтажу збірних ко нструкцій;

- несправність такелажних пристосувань та неправильне стропування конструкцій;

- відсутність огорож пристроїв і відповідного обладнання для цих робіт.

Проект виконання монтажних робіт погоджують з відповідними відомствами і організаціями, максимально механізують, використовуючи справні машини та механізми. Бригадир, який керує монтажем, і всі монтажники повинні ознайомитися з ПВР та технологічними картами, дотримувати послідовності операцій застосування допоміжних пристроїв, особливо розчалок, траверс, якорів, стропів та засобів стропування.

Перед монтажем конструкції та устаткування очищають від бруду, льоду та іржі, намічають осьові лінії та у разі необхідності підсилюють конструкції накладками. Конструкції без монтажних петель піднімати заборонено; на них влаштовують драбини, риштування, помости, тимчасове кріплення тощо. Подаванням конструкції на висоту керує одна особа - бригадир, майстер чи виконроб. При великих відстанях, що не охоплює зір, з машиністами встановлюється дистанційний зв'язок.

Розстроповують елементи монтажу тільки після міцного і надійного закріплення їх. Фарбування та антикорозійний захист конструкцій і обладнання проводять до початку монтажу, а в місцях стиків конструкцій - після монтажу.

Щоб запобігти небезпеці, особливу увагу приділяють своєчасному випробуванню, оглядам та ремонту стропів та інших пристроїв і обладнання. Під час монтажних робіт забороняється:

- перебувати робітникам в захватці на розташованих нижче поверхах;

- горизонтально підтягувати збірні елементи краном, перш ніж їх підняти;

- допускати тертя стропів, тросів та інших пристроїв чи перелом їх на гострих ребрах конструкцій; щоб уникнути цього, підкладають дерев'яні підкладки;

- порушувати правила і норми складування залізобетонних конструкцій;

- виконувати монтажні роботи в котлованах, де є тріщини на похилах або несправності в кріпленнях;

- переносити конструкції краном над робочим місцем монтажників;

- проводити монтажні роботи, коли сила вітру досягає 15 м/с і більше або настає ожеледь, гроза чи падає великий сніг, а також монтувати вертикальні глухі панелі, якщо сила вітру становить 10 м/с і більше;

- залишати підняті елементи у висячому положенні.

Тимчасові розчалки монтованих елемментів закріплюють за надійні опори. Для роботи монтажників застосовують інвентарні риштування і помости.

Для пересування монтажників по конструкціям застосовують спеціальні міцні й надійні монтажні драбини, трапи і пересувні помости. Для переходів по нижньому поясу ферм застосовують натягнутий міцний канат для карабінів застережних поясів. Місця закріплення запобіжних поясів вказує майстер.

Під час монтажу уникають розгойдування елементів, а стропують їх інвентарними стропами, обладнаними коушами і пристроями, які замикаються.

Змонтовані міжповерхові перекриття будинків обгороджують поручнями заввишки 1м з бортовими і середніми проміжними елементами і обладнують попереджувальними сигналами.

До монтажних робіт допускаються робітники, які досягли 18 років, мають III розряд і вище та стаж роботи більше року. Вони повинні пройти медичний огляд, вивчити правила техніки безпеки, скласти екзамени і отримати посвідчення. їх забезпечують випробуваними запобіжними поясами, касками, спецвзуттям та спецодягом.

Техніка безпеки під час земляних робіт:

Земляні роботи переважно механізовані, в данному випадку ведеться вереття котловану екскаватором. Встановлюють перший ярус кріплень; потім розробляють грунт; у піщаних і гравійних грунтах -до 0, 4 м; у супісках -до 0, 6 м; у суглинках, глинах і сухих лісоподібних грунтах - не більш як до 0, 8 м; в особливо щільних - до 1 м.

Вийнявши грунт нижче від першого ярусу встановлених кріплень, треба відразу встановити кріплення другого ярусу. Розробляти грунт нижче треба в такому самому порядку. Починаючи з другого ярусу, розпірки у виїмках встановлюють вручну. Якщо грунт викидають з глибини понад 1, 8 м, то влаштовують спеціальні настили, полиці з бортовою дошкою заввишки 15 см. У глибоких виїмках роблять кілька таких полиць урозбіг. Полиці повинні бути вільними. З робітниками проводять інструктаж, ознайомлюють з правилами техніки безпеки та сигналами, що можуть подаватися. При механізованому копанні стінки кріплять готовими щитами, не допускаючи пошкоджень кріплень, а також забезпечуючи машини звуковою сигналізацією.

Найчастіше ці роботи виконують одноковшовим екскаватором, під час руху якого стрілу встановлюють чітко в заданому напрямі, а спорожнений ківш піднімають на 0, 5... 0, 7 м від землі. Для роботи екскаватора роблять надійний майданчик, а при переміщенні через міст, естакаду беруть дозвіл від організацій, яким ці споруди належать перевіряють стійкість цих споруд.

Кожний екскаватор повинен мати паспорт, де зазначено найбільший кут похилу, при якому можна про вадити його спускання і піднімання. Якщо кут буде більший за паспортний екскаватор переміщують за допомогою трактора або лебідки в присутності керуючого роботами. Грунти розробляють відповідно до ПВР і технологічних карт на земляні роботи.

Під час роботи екскаватора не повинно бути людей під ковшем або стрілою, а інші роботи можна виконувати лише на відстані, більшій за радіус дій екскаватора, плюс 5 м. Будь-які роботи з боку вибою заборонені, не допускається створення «козирків» з грунту. У радіусі дій екскаватора не повинно бути електропроводів, не можна відривати ковшем примерзле до землі каміння, колоди, балки та інші предмети, бо екскаватор може перекинутися. Навантажувати грунт екскаватором на автомашини можна лише збоку або ззаду при відсутності у зоні робіт людей.

По закінченні робіт і під час перерви стрілу потрібно відвести від забою, а ківш опустити на землю. Під час тривалих перерв екскаватор відводять на 2 м від виїмки, а під гусениці з обох боків кладуть підкладки.

Якщо роботи ведуть скреперами, ними не можна наближатись менш як на 0, 5 м до бровки виїмки і ближче як на 1 м до бровки укосу насипу.

Коли працює бульдозер, відвал його не повинен висуватися на бровку укосу виїмки, щоб бульдозер не перекинувся, а великі камені та пеньки слід прибрати.

Робота скреперів і бульдозерів при похилах, більших, ніж зазначені в паспорті, заборонена, а відстань між скреперами при одночасній роботі має бути не менша ніж 10 м.

При ущільненні грунту котками товщина шару має бути не менша ніж ЗО см, а відстань між котками - понад 20 м.

Вибираючи грунт за допомогою бадей, треба робити захисні навіси-козирки для оберігання робітників. Одностороннє засипання пазух у свіжовикладених підпірних стін і фундаментів допускається після здійснення заходів, що забезпечують надійність конструкцій при даних роботах.

Техніка безпеки під час покрівельних робіт:

Основними причинами травматизму покрівельників є падіння з висоти, опіки гарячою смолою, порізання рук покрівельною сталлю, удари по руках молотком. Виконувати ці роботи можна лише після перевірки виконробом, майстром разом з бригадиром надійності несучих конструкцій покрівлі і огорож. При похилах покрівлі більш як 20° робітники застосовують запобіжні пояси і надійно закріплені трапи завширшки не менш як 0, 3 м з поперечними планками для упирання ніг. Розміщувати матеріали на покрівлі можна тільки у відведених проектом місцях, для чого призначені переносні майданчики.

Під час перерв інструменти та матеріали закріплюють або прибирають з покрівель. Елементи покрівлі і окремі деталі подають уже заготовленими. Не можна працювати на даху під час голольоду, туманів, грози та вітру швидкістю понад 15 м/с. При виконанні робіт на м'яких покрівлях з рулонних матеріалів на мастиках та ізоляційних робіт покрівельників захищають від дії шкідливих речовин, а також від опіків.

Особливу увагу приділяють вимогам безпеки праці під час приготування бітумних мастик і доставлення їх на робоче місце. Котли повинні бути справними, щільно закриватись кришками, що не горять, і мати прилади для замірювання температури. Не можна використовувати у роботі бітумні мастики з температурою, вищою 180°С. Котли встановлюють з невеликим похилом у бік, протилежний топці, на відведених для цього майданчиках. Завантажувати котел більш ніж на 3/4 об'єму (при приготуванні холодних

мастик на 2/3 об'єму) забороняється. Відстань до найближчих будівель та складів повинна бути не меншою ніж 30 м, а до побутових приміщень -15 м. Біля кожного котла постійно має бути комплект протипожежних засобів. Сировину й паливо розміщують на відстані, не меншій ніж 5 м від котла.

Готуючи бітумні мастики, спочатку в котел завантажують бітум марки Б-ІІІ, а після того як він розплавиться і почне пінитись, додають невеликими шматками бітум марки

Б-V. Сирий і холодний бітум добавляти в гарячу масу не можна, щоб запобігти його викиданню з котла. Бітумну мастику подають бітумопроводом чи спеціальними машинами, а в разі необхідності переносять в закритих конусних бачках із щільними кришками. Наповнюють бачки не більш ніж на 3/4 об'єму. Для механічного нанесення гарячих мастик використовують установки СО-100, СО-122, а для нанесення бітумно-кукерсольних мастик під час проведення гідро- і пароізоляційних робіт - установки ПКУ-35М. При виконанні цементно-піщаної гідроізоляції перед перекачуванням розчину випробовують установки на воді під тиском 1, 5 МПа протягом 30 хв.

Техніка безпеки під час опоряджувальних робіт:

Малярні роботи При фарбуванні внутрішніх поверхонь цистерн застосовують переносні вентилятори.

Під час варіння та розігрівання оліфи, воску, каніфолі та інших матеріалів потрібно запобігати попаданню вологи у посуд, в якому варять, а також розбризкуванню і займанню оліфи, воску тощо. Заповнювати казан, в якому варять оліфу, слід не більше ніж на 3/4 його об'єму, а температура розчинника повинна бути нижчою від температури кипіння.

Роботи з нітрофарбами виконують надворі або в приміщенні, де є припливно-витяжна вентиляція. Курити та використовувати вогонь у таких місцях заборонено.

Робітників, які працюють у колерній майстерні, забезпечують індивідуальними засобами, а майстерню обладнують припливно-витяжною вентиляцією.

Перхлорвінілові лакофарбові матеріали і розчинники для них отруйні, тому зберігати їх потрібно у вогнестійких, заглиблених у землю приміщеннях з припливно-витяжною ветиляцією. Електродвигуни повинні бути вибухобезпечними, а вимикачі - винесені в безпечне місце. Працювати з перхлорвініловими сполуками слід у протигазах і з примусовою подачею повітря.

Стару олійну фарбу всередині приміщення випалюють за допомогою паяльних ламп при постійному наскрізному провітрюванні.

Порожню тару від лакофарбових матеріалів виносять в окреме приміщення. Фарбуючи покрівлю, користуються запобіжними поясами, страхувальними мотузками і м'яким нековзним взуттям.

Очі захищають від пилу, пари, фарбового аерозолю захисними окулярами, а шкіру - спеціальними пастами та мазями, які після роботи насухо витирають; тіло миють теплою водою з милом.

Зовнішні малярні роботи виконують з риштувань або колисок. Робітники, які фарбують металоконструкції чи світлові ліхтарі на висоті, повинні користуватися запобіжними поясами. Внутрішні малярні роботи виконують з інвентарних помостів.

Застосовуючи фарби, що виділяють шкідливі пари, у будівлях потрібно відчинити вікна, забезпечити добру вентиляцію або наскрізне провітрювання приміщень. Під час роботи з нітрофарбами користуються респіраторами, після її закінчення миють руки теплою водою з милом. Категорично заборонено курити. Перебування людей у пофарбованих приміщеннях не повинно перевищувати 4 год. Робітники, які працюють з небезпечними речовинами, через кожні три місяці проходять медичний огляд, їх обов'язково забезпечують ізолюючими пристосуваннями та теплою водою для миття рук. Виконуючи малярні роботи розпилюванням фарб, треба вжити заходів проти пожеж та вибухів парів.

Штукатурні роботи. Під час виконання штукатурних робіт причинами нещасних випадків можуть бути:

падіння робітників з лісів козлів, а також предметів з висоти; бризки штукатурного розчину в очі - частинок негашеного вапна або хімічних речовин, які застосовують узимку; несправність будівельних механізмів; недостатня кваліфікація робітників; неправильні прийоми роботи.

Внутрішні штукатурні роботи починають після влаштування перекриттів, встановлення перегородок, віконних та дверних коробок, вентиляційних коробів тощо. Виконують ці роботи з інвентарних помостів, а також із пересувних столиків, які обгороджують з боків. Суцільні або стрічкові помости повинні мати поручні по всьому периметру. Штукатур повинен працювати в комбінезоні, а для насікання поверхні мати захисні окуляри із скельцями, які не б'ються, і рукавиці.

Зовнішні штукатурні роботи виконують з інвентарних риштувань чи пересувних баштових помостів. Сходові клітки штукатурять із спеціальних помостів, у яких одна пара стояків коротша за другої. Як правило, транспортування розчину і пристосувань механізоване. Якщо ж обсяг робіт невеликий, то користуються драбинами. Настили виконують завширшки не менш як 1, 5 м, завтовшки 40мм.

Сушіння приміщень. Після штукатурних робіт, особливо в зимовий час, треба просушувати приміщення нагрівальними приладами, що працюють на рідкому паливі, газі й електроенергії. Застосовувати мангали, жаровні, бочки з відкритим вогнем заборонено.

Для просушування приміщення призначені також калорифери на рідкому пальному (гас, бензин), газові пальники різноманітних конструкцій, що працюють від газової мережі або на зрідженому пропан-бутані з балона, електрокалорифери, що підтримують у приміщенні високу температуру (до 30°С). Усі установки повинні бути відрегульовані, за ними стежать під час роботи. Робітники проходять спеціальне навчання і вивчають протипожежні правила.

Калорифери, які не охолонули, не можна ремонтувати і заливати в них бензин чи гас. Вони повинні мати металеві кожухи та надійні підставки. Відстань між балонами з газом і діючим пальником становить не менш як 1, 5 м, а до електропроводів - не менш як 1 м. Перебування людей більше 3 год. у приміщеннях, що сушаться, заборонено.

...