Міжнародні організації по стандартизації

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ

Реферат

з дисципліни: «Основи управління якістю»

на тему: «Міжнародні організації по стандартизації»

Київ-2013

1. Поняття міжнародної стандартизації

Міжнародна стандартизація - стандартизація, участь у якій відкрита для відповідних органів усіх країн. Під стандартизацією розуміється діяльність, спрямована на досягнення упорядкування в певній галузі шляхом встановлення положень для загального і багаторазового застосування щодо реально існуючих і потенційних завдань. Ця діяльність проявляється у розробці, опублікуванні застосуванні стандартів.

* Міжнародний стандарт - стандарт, прийнятий міжнародною організацією. Стандартом називається документ, в якому встановлюються характеристики продукції, експлуатації, зберігання, перевезення, реалізації та утилізації, виконання робіт або надання послуг. Стандарт також може містити вимоги до термінології, символіку, пакування, маркування або етикеток та правил їх нанесення. На практиці під міжнародними стандартами часто мають на увазі також регіональні стандарти і стандарти, розроблені науково-технічними товариствами та прийняті в якості норм різними країнами світу. метрологія стандартизація міжнародний

* Регіональна стандартизація - стандартизація, участь у якій відкрита для відповідних органів країн лише одного географічного або економічного регіону світу. Регіональний стандарт - стандарт, прийнятий регіональною організацією зі стандартизації.

* Стандарт науково-технічного, інженерного суспільства - стандарт, прийнятий науково-технічних, інженерних суспільством або іншим громадським об'єднанням.



2. Міжнародна організація по стандартизації

Міжнародна організація по стандартизації (МОС; International Organization for Standardization -- ISO; Organisation Internationale de Normalisation), міжнародна неурядова організація, що здійснює розробку міжнародних стандартів і співпрацю в області стандартизації. Заснована в 1946 в Лондоні на нараді представників 25 країн.

Об'єднує національні організації (комітети) з питань стандартизації 135 країн (членів і членів-кореспондентів та членів-абонентів). Україну в організації представляє Держстандарт України (з 1993).

Мета організації -- розвиток стандартизації і пов'язаної з нею діяльності у міжнародному масштабі.

Основне завдання -- розробка міжнародних стандартів у сфері готової продукції, напівфабрикатів і сировини на основі координації та уніфікації національних стандартів, що мають рекомендаційний характер; розвиток міжнародного співробітництва у галузі стандартизації.

Вищиморганом ІСО є генеральна асамблея, яка скликається раз на рік. Вона обирає генеральнураду на чолі з президентом, яка керує діяльністю організації між сесіями асамблеї. Поточна робота здійснюється генеральним секретаріатом. Діють також технічнікомітети, які опрацьовують міжнародні стандарти у відповідній галузі. Членство в кожному комітеті обмежене одним представником від країни.

ІСО створила і опублікувала понад 12,5 тис. міжнародних стандартів. ІСО співпрацює з майже 40 міжнародними організаціями (COT, МВФ, ВООЗ та ін.) і 500 міжнародними неурядовими організаціями. Видає збірник“ISO International Standards”, щомісячник “ISO Bulletin”. Офіційні мови -- англійська, французька, російська.

Місцеперебування - м. Женева (Швейцарія).

3. Міжнародна електротехнічна комісія

Міжнародна електротехнічна комісія (МЕК; англ. International Electrotechnical Commission, IEC) -- міжнародна організація із стандартизації у сфері електричних, електронних і суміжних технологій. Деякі із стандартів МЕК розробляються спільно з Міжнародною організацією із стандартизації (ISO).

МЕК складена з представників національних служб стандартів. МЕК була заснована в 1906 році і в даний час в її склад входять більше 60 країн. Спочатку комісія була розташована в Лондоні, з 1948 року має штаб в Женеві.

МЕК сприяла розвитку і розповсюдженню стандартів для одиниць вимірювання, особливо гаусу, герц, і вебера. Також комісія МЕК запропонувала систему стандартів, яка кінець кінцем стала одиницями Сі. В 1938 році був виданий міжнародний словник з метою об'єднати електричну термінологію. Ці зусилля продовжуються і Міжнародний електротехнічний словник залишається важливою роботою в електричних і електронних галузях промисловості.

Стандарти МЕК мають номери в діапазоні 60 000 -- 79 999, і їх назви мають вид типу МЭК 60411 Графічні символи. Номери старих стандартів МЕК були перетворені в 1997 році шляхом додавання числа 60 000, наприклад, стандарт МЭК 27 отримав номер МЭК 60027. Стандарти, розвинені спільно з Міжнародною організацією із стандартизації, мають назви вигляду ISO/IEC 7498-1:1994 Open Systems Interconnection: Basic Reference Model.



4. Європейський Комітет по Стандартизації (CEN)

Заснований в 1961 р., CEN розробляє Європейські стандарти і об'єднує національні європейські інститути стандартів. CEN зазнав значних змін з утворенням Європейського Союзу. Його штаб розташований в Брюсселі (Бельгія). Технічне правління координує роботу більше 270 технічних комітетів, підкомісій, робочих груп. CEN видав приблизно 8300 Європейських стандартів. Більше 6000 документів перебувають у стадії вивчення.

Європейська стандартизація харчових продуктів розвивається з 1988 р. і може отримати новий стимул під тиском вимог безпеки. З 1988 р. CEN силами 7 технічних комітетів розробив понад 266 європейських стандартів у цьому секторі, головним чином стандарти на методи відбору проб і аналізу.

Європейська стандартизація підтримує європейське законодавство, вносячи внесок в якість і безпеку харчових продуктів. Прикладами є стандарти EN на матеріали в контакті з їжею, на харчові продукти, оброблені опроміненням. CEN також розробляє європейські стандарти у формі специфікацій (наприклад, EN 13188:2000 на оцет і EN 13189:2000 на оцтову кислоту). Частина цих стандартів є спільними стандартами EN / ISO. Європейські стандарти охоплюють велику частину ланцюга постачання продовольства і враховують інтереси споживача.

Окремі проекти, над якими працює CEN:

· нові технології (генетично модифікована продукція)

· недорогі експрес-методи аналізу (в галузі мікробіології);

· корму для тварин

· хлібні злаки;

· процедури відстеження риби.

Принципи Співтовариства вимагають, щоб підхід до стандартизації грунтувався не на конкретних специфікаціях, а на широких аспектах, таких як харчові добавки, забруднювачі, маркування. В області промислової продукції ці принципи, відомі як принципи «нового підходу» були прийняті всіма національними членами. У продовольчому секторі законодавчих влади виявилися неготовими скоротити національні вимоги в області систем інспекції (контролю) і припинити регулювання.
Розвиток європейських стандартів у секторі харчових продуктів пов'язано з розвитком європейського законодавства, яке створює потребу в розробці:

· загальноприйнятих аналітичних методів, що гарантують порівняння результатів випробувань;

· методів відбору проб;

· методів підтвердження результатів випробувань (заснованих на загальних

· положеннях серії стандартів EN 45 000);

· керівництв, заснованих на новому гігієнічному законодавстві (аналіз небезпек у критичних контрольних точках).

5. ETSI (European Telecommunications Standards Institute) - Європейський Телекомунікаційний Інститут по Стандартизації

ETSI (European Telecommunications Standards Institute) - Європейський Телекомунікаційний Інститут по Стандартизації - міжнародна організація, що займається стандартизацією в області інформаційних і телекомунікаційних технологій, включаючи фіксовану, мобільний, радіо і змішану зв'язок. ETSI офіційно призначена Європейським союзом як Європейська Організація по Стандартизації (Європейська організація по стандартизації - ESO).

Основними завданнями ETSI є технічна специфікація і стандартизація у зазначених вище областях, підтримка виробників обладнання та операторів, розробка методологій тестування обладнання, перевірка взаємодії випускаються. Це лише основні з напрямків діяльності ETSI. Для досягнення цих цілей ETSI постійно веде дослідницьку роботу, регулярно організовує конференції та форуми, взаємодіє з місцевими та іншими світовими організаціями зі стандартизації.

До складу ETSI входять понад 700 учасників з 60 країн по всьому світу, серед яких виробники обладнання, мережеві оператори, контент провайдери, національні організації з стандартизації, дослідницькі інститути і асоціації. Вхідні до складу ETSI учасники отримують можливість брати участь у дослідницькій роботі, відстоювати свої права та інтереси, бути в курсі світових тенденцій і йти в ногу з часом. ETSI є визнаним авторитетним лідером з випуску стандартів у всьому світі і не залежить від будь-яких інших організацій.

6. CENELEC (фр.Comitй Europйen de Normalisation Йlectrotechnique)

CENELEC (фр.Comitй Europйen de Normalisation Йlectrotechnique)-- Європейський комітет електротехнічної стандартизації, відповідальний за європейські стандарти у галузі електротехніки. Разом з ETSI (телекомунікації) і CEN (інші технічні області) CENELEC формує європейську систему технічного нормування та стандартизації. Стандарти цих установ узгоджуються регулярними прийняття стандартів у багатьох країнах за межами Європи, які слідують європейських технічних стандартів.

Хоча CENELEC працює в тісній співпраці з Європейським союзом, він не є установою Європейського союзу.

Історія. У 1973 заснована CENELEC, ставши результатом злиття 2 організацій, раніше, на яких покладено стандартизації в Європі в галузі електротехніки: CENELCOM і CENEL.

CENELEC, що базується в Брюсселі, по бельгійському законодавству, є некомерційною організацією. Його членами є національні органи з Електротехнічній стандартизації більшості європейських країн, таких як: Австрія, Бельгія, Кіпр, Чехія, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Ісландія, Ірландія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Іспанія, Румунія, Словаччина, Словенія, Швеція, Швейцарія і Сполучене Королівство. Країни, які готові стати повноправними членами це: Албанія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, колишня югославська Республіка Македонія, Сербія і Чорногорія, Туреччина і Україна.

7. ITU (International Telecommunication Union)

ITU (International Telecommunication Union) - міжнародний союз електрозв'язку - одна з найбільш авторитетних організацій зі стандартизації в галузі телекомунікацій по всьому світу. МСЕ включає до свого складу представників бізнес сектору (виробників і операторів телекомунікаційної індустрії) та державних органів і є основним регулятором (світовим арбітром) при вирішенні широкого спектру питань. Штаб квартира ITU розташовується в Женеві.

МСЕ веде свою історію вже більше 145 років. Цей союз був утворений ще за часів почав використання телеграфу. Вже тоді було зрозуміло, що без єдиного регулюючого органу буде неможливо побудувати єдину телекомунікаційну інфраструктуру. 17 травня 1865 в Парижі була підписана міжнародна телеграфна конвенція 20 членами засновниками, що послужила підставою міжнародного телеграфного союзу (Міжнародний телеграфний союз - ITU). За наступні півтора століття, з розвитком технологій в галузі зв'язку, до даного союзу приєдналися інші організації та спілки. У 1932 році на мадридській конференції, після об'єднання телеграфного і радіотелеграфного міжнародних союзів, був створений міжнародний союз електрозв'язку - це і є та організація, яка мається на увазі під МСЕ сьогодні.

Основними завданнями МСЕ є координація розподілу радіо ресурсів по всьому світу, призначення орбіт для супутників зв'язку, робота щодо поліпшення телекомунікаційної інфраструктури, розробка стандартів, які забезпечували б взаємодію операторів по всьому світу і мн. ін У завдання МСЕ також входить організація міжнародних і регіональних виставок і форумів, які б зібрали за одним столом представників бізнес сектору, держави та споживачів послуг. Такі зустрічі дозволяють обмінюватися знаннями, вирішувати спільно загальні проблеми і визначати вектор подальшого розвитку.

МСЕ містить три сектори, в рамках яких ведеться основна робота союзу: Сектор радіозв'язку (МСЕ-R) - займається розподіл частотного спектра і орбіт супутників зв'язку. Історично цей сектор виник з радіотелеграфного союзу.

Сектора стандартизації електрозв'язку МСЕ (МСЕ-Т) - займається розробкою і адаптацією найбільш ефективних і раціональних методів роботи та взаємодії між учасниками телекомунікаційного ринку. Це основна і одна з найбільш старих галузей діяльності МСЕ. Частина функцій цього сектора з'явилися після входження до складу МСЕ міжнародного консультативного комітету з телефонії і телеграфії (МККТТ або CCITT).

Сектор розвитку електрозв'язку МСЕ (МСЕ-D) - це сектор створений, щоб допомогти в забезпеченні безперешкодного доступу до світового досвіду та кращим розробкам в галузі телекомунікацій. Він служить для подолання всіляких економічних і соціальних бар'єрів при розвитку інформаційної інфраструктури.

До теперішнього часу в МСЕ входять 192 країни-учасниці і більше 700 представників різних асоціацій та бізнес структур. МСЕ йде в ногу з часом і постійно адоптирующихся до потреб ринку телекомунікацій. У різні часи в МСЕ роботи була зосереджена на бездротових технологіях, системах навігації, ВОЛЗ, широкомовлення голосу і телебачення. Зараз ведеться активна робота над NGN (Next Generation Networks).

8. Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво

Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (англ. The Asia-Pacific Economic Cooperation, скорочено АТЕС, англ. APEC)-- форум економік Тихоокеанського узбережжя. Заснований в 1989 році з метою сприяння більш тісній економічній співпраці та вільній торгівлі держав Азійсько-Тихоокеанського регіону. Аналог таких утворень як Європейський Союз та Пн-Американської зони вільної торгівлі, що існують в інших регіонах світу. Наразі до кооперації входять 21 економіка. Частка держав-членів становить 40.5% планетарного населення, 54.2% ВВП та 43.7% міжнародної торгівлі.

Щорічно відбувається форум держав-членів на рівні глав урядів, місце зустрічі чергується поміж всіма державами. Специфічною особливістю є дрес-код -- національні костюми держави господаря.

Економіки-учасниці

До АТЕС входить 21 член, це більшість з-поміж держав, що омиваються Тихим океаном. Організація є однією із небагатьох куди входить Тайвань (хоча й під кострубатою назвою Китайський Тайпей), прицьому за цілковитої згоди материкового Китаю. Та на догоду Піднебесній щодо членів використовується термін "економіки-учасниці" замість звичнішого "держави-учасниці". Індія, попри те що не омивається Тихим океаном також робила запит щодо членства в організації. Попервах її заявку підтримали США, Японія та Австралія. Але з низки причин її не прийняли до організації, та було оголошено про мораторій на прийняття нових членів до кінця 2010 року.

Окрім Індії, ще з десяток держав висловили бажання приєднатися. Зокрема: Монголія, Пакистан, Лаос, Бангладеш, Коста-Рика, Колумбія, Еквадор. Також Гуам, за прикладом Гонконгу та Китаю намагається стати повноправним членом окремим від США.

Принципи діяльності

· Рівноправне партнерство;

· Схильність до відкритого діалогу й досягнення консенсусу у обговоренні найважливіших проблем;

· Взаємовигода економічного співробітництва з урахуванням країн, шо розвиваються.

Організаційна структура

· Зустрічі на вищому рівні

· Міністерські зустрічі

· Зустрічі старших посадових осіб

· Група видатних діячів

· Тихоокеанський діловий форум

· Комітет торгівлі та інвестицій

· Бюджетно-адміністративний коміте

· Робочі групи

· Секретаріат

· Економічний комітет

9. Асоціації держав Південно-Східної Азії (англ. Association of Southeast Asian Nations, ASEAN, АСЕАН)

Асоціації держав Південно-Східної Азії (англ. Association of Southeast Asian Nations, ASEAN, АСЕАН)-- це геополітична та економічна міжнародна організація, до якої входять 10 крапн, розташованих в Південно-Східній Азіп.

Організація була створена 8 серпня 1967 року Філіппінами, Малайзією, Індонезією, Сінгапуром і Таїландом, які прийняли Бангкокську декларацію. Пізніше до них приєднались Бруней, Камбоджа, Лаос, М'янма та В'єтнам.

Проте сам союз було закріплено на папері у вигляді Договору про друбжу та співробітництвов АСЕАН в Південно-Східній Азіп лише в 1976 році на Балі.

Батьками-засновниками АСЕАН вважають цих міністрів іноземних справ: Адам Малік з Індонезіп, Нарцисо Рамос з Філіпін, , Абдул Разак з Малайзіп, С. Раджаратнам з Сінгапуру та Танат Хоман з Тапланду.

Шлях до АСЕАН

В 1960 рр. розпаду колоніальних імперій привів до отримання незалежності Філіпінами, Малайзією та Індонезією. Процес утворення нових крапн завжди відбувається в тяжких умовах, тому лідери новостворених крапн бажали мати впевненість у тому, що лідери крапн-сусідок не будуть втручаться в внутрішні справи. Найбільше цього побоювались такі невеликі крапни, як Сінгапур та Бруней. В результаті основними засадами новоп регіональноп організаціп стали невтручання в внутрішні справи, консенсус, невикористовування сили та Неконфронтація.

Структура АСЕАН

Найвищим органом АСЕАН є саміт лідерів (глав держав та урядів) крапн-учасниць, який проводиться щорічно починаючи з 2000 року. Саміт триває 3 дні і супроводжується зустрічами з партнерами по регіону. Повсякденне керування роботою організаціп виконує постйний комітет в складі міністра зовнішніх справ поточноп крапни-голови та послів інших крапн-учасниць. Постійний секретаріат розташований в Джакарті. На чолі секретаріату стопть Генеральний секретар. В листопаді 2008 року цю посаду займа колишній міністр зовнішніх справ Тапланда Сурин Питсуван. Робота Асоціації ведеться в 29 комітетах та 122 робочих групах. Щорічно в АСЕАН проводиться понад 300 заходів та зустрічей.

Головування

Головування в організації здійснюється в порядку встановленої черговості з терміном в один рік відповідно до алфавітного розташування країн англійською мовою. Відповідно, в 2007 р. головує Сінгапур, в 2008 р. -- по порядку Таїланд, проте це вимагає підтвердження. На НМЗС головує міністр закордонних справ тієї країни, яка очолювала організацію торік.

Крапни-учасниці

Безпосередньо до організаціпя належать Філіпіни, Малайзія, Індонезія, Сінгапур та Тапланд. 7 січня 1984 року до них приєднався Бруней-Даруссалам, 28 липня 1995 року -- В'єтнам, 23 липня 1997 року -- Лаос та М'янма. 30 квітня 1999 року -- Камбоджа. Наразі Папуа-Нова Гвінея має статус крапни-спостерігача. В 2002 році Східний Тимор подав заяву про бажання набути також статусу. Населення крапн АСЕАН перевищує 500 млн. чоловік, загальна площа крапн ставновить 4,5 млн. кв. км, а валовий внутрішній продукт -- більше 737 млрд. доларів США.

Мета АСЕАН

Метою асоціації було об'явлено прискорення економічного розвитку та соцiального прогресу в крапнах-учасницях, захист миру та стабiльності в регiоні, а також надання змоги крапнам-учасницям змоги мирного вирішення спірних питань.

Економічна спільнота

АСЕАН підкреслює необхідність взаємодіп в галузі безпеки , соціо-культурноп та економічноп інтеграціп. Найбільшого успіху вдалося досягнути як раз в економічній галузі. На разі встановлено мету про створення в 2015 році Економічноп спільноти АСЕАН. Вона об'єднає понад 560 млн. людей, обсяг торгівлі перевищить 1,5 трлн. доларів США.

Зона вільноп торговлі

В основу Економічноп спільноти АСЕАН буде покладено Зону вільноп торговлі (ЗВТ) (AFTA), яка надає систему тарифних преференцій для сприяння вільного потоку товарів в межах АСЕАН. ЗВТ (AFTA) -- це угода між крапнами-учасницями АСЕАН щодо виробництва товарів в крапнах АСЕАН. Угоду було підписано 28 січня 1992 року в Сінгапурі. Спочатку угоду підписали Бруней, Малайзія, Індонезія, Сінгапурта Тапланд. В 1995 році до угоди приєднався -- В'єтнам, в 1997 році -- М'янма, в 1999 року -- Камбоджа. В'єтнам, М'янма та Камбоджа не повністю виконали своп обіцянки, коли вони вступали до ЗВТ, проте пм був наданий більший термін для виконання своїх обіцянок по зниженню тарифів.

Основні документи

· Декларація АСЕАН (1967). Головний, встановивший мету організаціп.

· Декларація про зону миру, свободи та нейтралітету в Південно-Східній Азіп (1971) (Куала-Лумпурська декларація).

· Договор про дружбу та співробітництвов АСЕАН (Treaty on amity and Cooperation, TAC) (1976 р.). В цьому документі закладено засади взаємовідносин крапн-учасниць.

· Манільськая декларація 1992 року, про те, що при розв'язуванні питання по приналежність Парасельских островів та островів Спратлі в Південно-Китайському морі повинно дотримуватись лише мирних засобів.

· Договор про створення в Південно-Східній Азіп зони, вільноп від ядерноп зброп (Бангкокський договір) (1995).

· Декларація про сумісні діп по протидіп тероризму, яка була прийнята в Бруніп в листопаді 2001 года.

· Статут АСЕАН. Підписаний на саміті АСЕАН в Сінгапурі в 2007 г., наразі знаходиться на стадіп ратифікаціп крапнами-учасницями.

Регіональний форум АСЕАН був створений в 1994 році на засадах превентивноп дипломатіп. Зустрічі проходять в одній із столиць крапн-учасниць АСЕАН. Метою АРФ є:

1) стимулювання діалогу та консультацій по питанням політики та безпеки;

2) створення відносин в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

Діалог в АРФ ведеться на двох рівнях: офіційному міжурядовому та неофіційному -- між НУО та вченими. Окрім крапн-учасниць, в роботі форуму брали участь Австралія, Бангладеш, Східний Тимор, ЄС, Індія, Канада, КНДР, КНР, Монголія, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Пакистан, Республіка Корея, Росія та США

Хартія

Хартія АСЕАН -- це конституція Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), яка була прийнята на 13-му саміті АСЕАН, що відбувся в листопаді 2007 року. В Хартіп декларовано такі принципи, як:

· Підкреслювання головноп ролі АСЕАН в регіональному співробітництві.

· Повага до приципів териториальноп цiлiсності, суверенитету,невтручання в внутршн справи та національна самоiдентифiкацiя членів АСЕАН.

· Сприяння регіональному миру та мирному вирішенню спірних питань.

· Дотримання міжнародного права в питаннях прав людини, соціальноп справедливості та багатосторонньоп торгівлі.

· Сприяння регiональній iнтеграцiп торгiвлi.

· Створення органу ,який би відповідав за захист прав людини.

10. Всесвітня організація охорони здоров'я

Всесвітня організамція охоромни здоромв'я (ВООЗ) (англ. World Health Organization (WHO))-- спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй. Штаб-квартира розташована у Женеві. До складу ВООЗ входить 193 країни.

1945 року на Конференції у Сан-Франциско ухвалене рішення щодо створення міжнародної організації з питань охорони здоров'я. 1946 року Міжнародна конференція охорони здоров'я, яка проходила у Нью-Йорку, схвалила Статут Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ).

День набуття чинності Статуту ВООЗ-- 7 квітня 1948р.-- вважається Днем заснування цієї організації і щорічно відзначається як Світовий день здоров'я.

Структура та функції організації

Всесвітня асамблея охорони здоров'я (ВАОЗ)- вищий керівний орган ВООЗ щорічно (у травні) проводиться свої сесії, як правило у Женеві. Виконавча рада-- виконавчий орган ВООЗ-- до складу якої входить 52 країни, проводить свої сесії двічі на рік (у січні та травні).

Генеральний директор ВООЗ-- доктор Маргарет Чен (КНР). Термін повноважень розпочався 4 січня 2007року і триватиме до червня 2012 року.

Головна мета ВООЗ-- сприяння забезпеченню охорони здоров'я населення усіх країн світу. Текст Статуту ВООЗ можна коротко сформулювати як «Право на здоров'я». ВООЗ координує міжнародне співробітництво з метою розвитку й удосконалення систем охорони здоров'я, викорінення інфекційних захворювань, впровадження загальної імунізації, боротьби з поширенням СНІДу, координації фармацевтичної діяльності країн-членів тощо. Впродовж останніх років завдяки зусиллям ВООЗ питання охорони здоров'я стали пріоритетом у політичному порядку денному світу. Їх почали обговорювати на найважливіших політичних форумах, до цієї галузі залучаються нові фінансові ресурси.

Функції ВООЗ поділяються на дві категорії: нормативна діяльність (здійснюється переважно штаб-квартирою) та технічне співробітництво (здійснюється регіональними та країновими бюро). З метою більш повного врахування регіональних пріоритетів у галузі охорони здоров'я та забезпечення більш тісного зв'язку з потребами національних систем охорони здоров'я головна діяльність ВООЗ здійснюється через її шість регіональних бюро та через представництва ВООЗ у країнах.

До Європейського регіону ВООЗ входить 52 країни, у тому числі Україна. Європейське регіональне бюро (ЄРБ) ВООЗ розташоване у Копенгагені (Данія), очолюється Регіональним директором. 1 лютого 2005р. розпочався другий (п'ятирічний) термін перебування на цій посаді доктора Марка Данзона (Франція).

З 2009 р. до Постійного комітету Європейського бюро ВООЗ обрано представника України -- проф. Олесю Гульчій.

ВООЗ та Україна

Україна-- член ВООЗ з 1948р. (3 квітня 1948р. приєдналась до Статуту ВООЗ). З 1950 по 1991р.-- період неактивного членства України у цій організації. Поновила своє членство у 1992р.

Співробітництво України з ВООЗ-- одна з важливих складових її міжнародного співробітництва з метою забезпечення конституційного права кожного громадянина України на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (стаття 49 Конституції України). Особливого значення таке співробітництво набуває в умовах світу, що глобалізується.

Підходи ВООЗ, згідно з якими здоров'я розглядається водночас як ресурс і мета розвитку та ключ до процвітання, відповідає принципам державної політики України у соціально-економічній галузі. Основні завдання ВООЗ та стратегічні напрямки їх реалізації відповідають інтересам України, більшість загальних пріоритетів організації збігається з пріоритетами, визначеними Урядом України.

Співробітництво України з ВООЗ здійснюється переважно через Європейське регіональне бюро відповідно до рамкових (2-річних) угод, що укладаються між Україною та ЄРБ. В угодах визначаються пріоритетні напрямки співробітництва, на які скеровуються кошти, що виділяються з основного бюджету ВООЗ на підтримку заходів на рівні країни.

У Києві функціонує Представництво ВООЗ в Україні.

Україна зацікавлена у використанні потенціалу та накопиченого ВООЗ міжнародного досвіду, а також залученні через її канали міжнародної допомоги для розв'язання проблем, у першу чергу, на таких напрямках: туберкульоз та ВІЛ/СНІД; пташиний грип, рак, серцево-судинні захворювання та діабет; тютюн; здоров'я матері і дитини; безпека продуктів харчування; психічне здоров'я; безпека крові.

Заходи, що здійснюються в рамках співробітництва України з ВООЗ узгоджуються з її національними пріоритетами та стратегіями у галузі охорони здоров'я, враховують специфіку ситуації у цій галузі в країні та особливості національної системи охорони здоров'я.

У 1991 році, згідно рекомендаціям ВООЗ (ООН), Україна першою з колишніх радянських республік скасувала кримінальне покарання за мужоложство - статеві стосунки між чоловіками (Стаття 122, частина 1, Кримінальний Кодекс УРСР).

11. Міжнародна організація законодавчої метрології (МОЗМ)

МОЗМ був заснований в 1955 році, щоб просувати глобальної гармонізації законних метрологічних процедур. Починаючи з цього часу, МОЗМ розвинув всесвітню технічну структуру, яка забезпечує його членів метрологічними директивами для розвитку національних та регіональних вимог щодо виробництва та використання вимірювальних інструментів.

На даний момент до складу МОЗМ входить 58 держав-членів і 56 членів-кореспондентів. Держави-члени, ведуть активну роботу в галузі технічних розробок і удосконалення існуючих, держави-кореспонденти - є спостерігачами за діяльністю МОЗМ. Результатами роботи МОЗМ є видання у вигляді Рекомендацій і Документів, міжнародного зразка. На підставі даних видань розробляються регіональні вимоги з виробництва та експлуатації засобів вимірювальної техніки.

ВООЗ,ЮНІСЕФ та МОЗ України наполягали на продовженні вакцинації, але термін придатності вакцини закінчився восени 2009 року. Наразі вакцина утилізована.

12. Метрологія в країнах Західної Європи

У країнах західноєвропейського регіону метрологічна діяльність, зокрема, питання забезпечення одиниці вимірювань регулюються статтями конституції та (або законодавчими актами: у Великобританії - законом "Про міри й ваги", прийнятим в останній редакції в 1985р.; В Німеччині - Конституцією (стаття 73) і двома основними законами: "Про вимірювальному справі і перевірці" та "Про одиницях вимірювань і вимірювальному справі". Обидва документи прийняті в 1985р.; у Франції - законом "Про метричної системі і повірку засобів вимірювань", прийнятим у 1985р.; в США -Конституцією (розд. 8, ст. 1) і декількома законами, наприклад, "Про метричної системі" (1966р.), "Про фасування та зберіганні товарів" (1966р.) та ін

Практично у всіх країнах наукові та методичні проблеми, пов'язані з єдністю вимірювань, розглядаються як державне завдання і вирішення її - предмет діяльності державних метрологічних інститутів і лабораторій. Наприклад, у Великобританії основний науковий центр метрології - Національна фізична лабораторія.

Забезпечення єдності вимірювань в країнах Західної Європи, а також вирішення інших метрологічних проблем сприяє діяльність Евромет - загальноєвропейської метрологічної організації, утвореної в 1988р. Найбільш вагомий внесок у цю роботу зроблено Федеральним фізико-технічним інститутом Німеччини.

Німеччина - активний учасник усіх європейських метрологічних організацій, і її законодавча і прикладна метрологічна практика відображає досягнення, принципи і тенденції розвитку метрології в міжнародному аспекті. Законодавство в області заходів і терезів, визначення часу - прерогатива федерального рівня. Правові основи метрології на федеральному рівні встановлені в законах "Про одиницях вимірювань ...", "Про перевірці", "Про медичні прилади", а також у приписах: "Про перевірці", "Про готових упаковках", "Про платежі за роботу з утвердження типу та перевірці "," Про порушення в галузі метрології ". Організація практичного застосування всіх законодавчих положень покладено на перевірочні управління в землях.

Земельним управління мір і ваг надані повноваження по керівництву і нагляду за повірочними управліннями; сертифікації систем якості у виробників засобів вимірювань; визнанню лабораторій повірки та нагляду за ними; визнання і нагляду за службами технічного обслуговування; планування, розробки та контролю за новими методами повірки засобів вимірювань , включаючи еталони та ін

Повірочні управління в землях здійснюють: повірку засобів вимірювань; контроль вимірювальних приладів у їх власників; контроль за дотриманням метрологічних правил, виявлення порушень та видачу приписів для метрологічної поліції на штрафні санкції.

Державний метрологічний контроль і нагляд у сфері законодавчої метрології проводиться в превентивній і репресивної формах.

Превентивний контроль - це випробування і перевірка самих засобів вимірювань.

Репресивний контроль - перевірка результатів вимірювань або нагляд за акредитованими державними лабораторіями.

Засоби вимірювань, що підлягають повірці, затверджуються двома способами: проведення випробувань та затвердження типу (таких засобів вимірювань близько 90%); загальне твердження (для простих і нескладних конструкцій засобів вимірювань).

За рівнем затвердження розрізняють: національне затвердження; затвердження ЄЕС (на основі старих директив); затвердження ЄС (на принципах глобальної концепції). При ЄЕС - затвердження первинна повірка в рамках Європейського Союзу може проводитися за директивами або національним документам. При наявності директиви ЄС кошти вимірювань проходять випробування і повірку згідно з єдиними для всіх країн - членів ЄС вимогами директиви. Вибірка для повірки становить 5% усієї кількості приладів, що діють на даний час, а термін перевірки не перевищує двох років.

Цікавим досвідом представляється контроль готових упаковок. Мета цього контролю - захист прав споживачів, створення однакових умов для конкуренції між різними підприємствами - виробниками упаковки, упорядкування і раціоналізація торгівлі. Вимоги до упаковок містяться в декількох директивах ЄС, враховують безпосередньо німецький досвід, а також до рекомендацій Міжнародної організації законодавчої метрології (МОЗМ) № 79 і № 87. Підприємство-виробник упаковки проводить вибірковий контроль на місці розфасовки методом неруйнівного контролю.

Результати реєструються на картах контролю, подібним застосуванням для статистичного контролю. Реєструються дані: вид товару, маса тари, середнє значення параметрів, час контролю та прізвище контролера. Державної повірці підлягають тільки контрольні ваги на фасувальному підприємстві. Дані контролю на підприємстві перевіряються при нагляді за правильністю утримання готових упаковок повірочним управлінням. Оплачує повірку виробник упаковки.

Випробувальні лабораторії проходять акредитацію державним органом, при цьому вони повинні виконати цілий ряд умов і вимог. Зазвичай такі лабораторії створюються при приватних фірмах і утримуються за їх рахунок. Але оскільки лабораторії повинні бути незалежні, їх керівники виводяться з підпорядкованості керівництва фірм і підкоряються повірочним управлінням. Перевірочне управління здійснює нагляд за визнаними державою лабораторіями за двома напрямками: правовим і кваліфікаційному. Приватні лабораторії фінансуються за рахунок оплати їх послуг, а земельні перевірочні управління утримуються за рахунок державного бюджету. У країнах - членах ЄС прийнята спеціальна маркування, яке вказує на відповідність засоби вимірювань вимогам директиви ЄС.

Наприклад, на приладі позначено РЄ 940104 [м], це означає: РЄ - знак відповідності ЄС; 94 - рік проведення первинної повірки приладу; 0104 - шифр повірочної лабораторії; [м] - позначення засоби вимірювання.

Размещено на Allbest.ru

...