Високовольтні електророзрядні системи з керованим перетворенням енергії

Проведені експериментальні дослідження показали, що тільки при збільшенні домішки ПА-2 до 30% при загальній кількості Al не менш 40% відбувається зниження пробивної напруженості. Найбільш ефективними як по зниженню пробивної напруженості, так і по підвищенню енергетичної ефективності ВЕХВ, являються суміші, які містять 60% горючого металу різних фракцій. Причому, застосування більш крупнодисперсного, ніж ПА-2 порошку Al, виявилось недоцільним, так як не призводило до особливих змін величини питомої електропровідності. Спеціально поставлений експеримент для різних сполук ВЕС по визначенню мінімального рівня тиску Р_*, при якому спостерігається самопідтримувана екзотермічна реакція, дозволив дати фізичну інтерпретацію отриманих даних. Виявилось, що з ростом розміру частинок горючого і при концентраціях Al менше 40% рівень необхідних значень тиску для реалізації самопідтримуваного горіння ВЕС стрімко (в 2 і більше разів) зростає. При збільшенні загальної концентрації Al більше 40% величина Р_* помітно знижується і надалі практично не змінюється, становлячи приблизно 23 МПа. Для підтримання горіння дрібнодисперсних фракцій Al потребується тиск величиною порядку 15МПа. Тому при зниженні тиску в розрядному каналі нижче рівня Р_* (для відповідного складу ВЕС) процес горіння ЕС затухає, і очікувати інтенсивного горіння ВЕС на протязі всього циклу пульсації ПГП не слід. Все це підтверджено експериментом зі швидкісним фотографуванням ПГП при ВЕР і ВЕХВ; час свічення продуктів розряду зростає при ВЕХВ до 3-4 мілісекунд і горіння поновлюється повторно при колапсі ПГП.

В результаті зниження пробивних напруженостей при використанні ВЕХВ на основі запропонованих ВЕС вдається знизити величину робочої напруги в ВЕРС, а отже, і вимоги до високовольтного обладнання.

Електродинамічні характеристики продуктів розряду в ВЕС-60 (45% ПА-2 + 15% ПАП-1) мають якісні відмінності від аналогічних для підводних ВЕР (рис.15: U_з=10кВ, C=3мкФ, L= 3мкГн, l =6см; 1 - ВЕР; 2, 3, 4 - ВЕХВ з М=0,3Г; 0,5Г; 0,7Г відповідно. В першу чергу, це більш різкий спад активного опору каналу R_к в початковій стадії розряду і більш інтенсивний його підйом по мірі наближення до другого вузла струму. Спостерігається також більш тісний взаємозв'язок між зміною розрядного струму і опору. Так, мінімум активного опору каналу завжди відповідає максимуму розрядного струму, тоді як при ВЕР мінімум опору в більшості випадків досягається дещо пізніше максимуму струму. До того ж мінімальне значення R_к при ВЕХВ в декілька разів більше, ніж при ВЕР. Максимальна крутість наростання струму при ВЕХВ припадає на початок розряду (t 0) і по величині близька до максимально можливої (di/dt)_max =U₀/L для даного розрядного контуру, тоді як для ВЕР максимум di/dt зміщений в область більш пізніх термінів, а його величина завжди менша максимально можливої. Суттєво скорочується для ВЕХВ і тривалість розряду, яка навіть для критичних розрядів приблизно дорівнює (рис.15,б).

Наведені експериментальні дані показують, що ВЕХВ на основі ВЕС з 15% вмістом дрібнодисперсної і 45% - крупнодисперсної фракції горючого металу, забезпечує отримання максимальних значень гідродинамічних параметрів первинної хвилі тиску і найбільш ефективний вихід хімічної енергії, який перевищує по величині рівень накопиченої електричної енергії (W₀ = 600Дж). Вплив дисперсності горючого металу найбільш суттєво відчутний на тривалості і імпульсі тиску . Наочне уявлення про характер впливу ВЕС на профіль тиску в його первинній хвилі Р₁(t) дає рис.16 (а - ВЕР; б, в - ВЕХВ з М = 0,3 і 0,7Г відповідно; m_t = 20мкс/поділку).

Зміна профілю тиску і його тривалості відбувається за рахунок тривалого підтримання високих рівнів тиску в каналі як результату виділення в ньому додаткової енергії від екзотермічних хімічних перетворень ВЕС. Цей висновок базується на спеціально виконаному числовому експерименті, в якому для даного режиму розряду по експериментально отриманих функціях потужності було розраховано методом Кірквуда-Бете профілі тиску Р₁(t). Виявилось, що при врахуванні внеску тільки електричної енергії спостерігається збіг розрахункових і експериментальних значень амплітуд та суттєве заниження рівнів розрахункових значень .

Експериментальними дослідженнями показано, що повнота згоряння ВЕС визначається питомою (на одиницю маси ВЕС) електричною енергією w , яка виділяється в каналі розряду. При w 0,5 МДж/кг кількість суміші, що згоріла, розрахованої по енергетичному додатку, не перевищувала 10% від вихідної, а при w 1МДж/кг - зростала до 20%. Застосування каталізаторів хімічних реакцій сприяло двократному (при 20% Pb(NO₃)₂) підвищенню повноти згоряння ВЕС. Причому, збільшення вагового вмісту даного каталізатора в ВЕС понад 20% є недоцільним через слабке збільшення енергетичного виходу.

Лабораторний експеримент здійснювався хоча і в великих (1м³), але скінченних об'ємах, що не дозволяло отримати повний спектр акустичного випромінювання через “забруднення” епюри тиску, що реєструється, відбитими від стінок робочої камери і вільної поверхні акустичними сигналами. Викривленням піддається вже спадаюча гілка первинної хвилі тиску і практично повністю наповнена шумами епюра хвилі розрідження. Тому з метою якісного порівняння акустичних характеристик ВЕХВ і ВЕР було поставлено спеціальний натурний експеримент в акваторії Чорного моря. Порівняльні характеристики для ВЕХВ з 5Г ВЕС-25 (крива 2) і ВЕР, ініційованого металізованою ліскою, (крива 1), наведені на рис.17 (W₀ = 5кДж, U_з=20кВ, l=8см, r = 10м). Перевага ВЕХВ в порівнянні з ВЕР очевидна як по інтенсивності акустичного випромінювання, так і по частотному розподілу акустичної енергії. Максимум спектральної характеристики і значна доля акустичної енергії при ВЕХВ зміщуються в область більш низьких частот.

При дослідженні залежності питомої енергетичної ефективності ВЕХВ на основі ВЕС-40 і ВЕС-60 від режиму розряду і маси ЕС було показано, що ефективність визначається двома електродинамічними факторами: початковою напруженістю електричного поля в міжелектродному проміжку Е₀=U_з/l і питомою електричною енергією w (рис. 18: w =0,96МДж/кг - крива 1; 1,61 - 2; 2,5 - 3; 3,5 - 4).

Причому, для кожної w існує деяка критична величина напруженості поля Е_кр, при якій досягається практично максимальне значення . Зі збільшенням w величина Е_кр також зростає. Забезпечивши в розрядному проміжку Е₀=Е_кр , можна з максимальною ефективністю використовувати ВЕС, а отже, отримувати максимальну енергію, що виділяється при ВЕХВ. Таким чином, в ВЕРС, які використовують ВЕХВ, з'являється додаткова можливість керування процесом перетворення енергії шляхом варіації електродинамічних факторів Е₀ і w .

Виконано розрахунок температури горіння ВЕС в каналі ВЕХВ з припущенням повністю замороженої рівноваги. Проведено експериментальні спектрографічні дослідження фізико-хімічних властивостей ВЕС при ВЕХВ.

На основі комплексного використання математичного і фізичного моделювання ВЕХВ в роботі запропонована оперативна методика оцінних розрахунків швидкості горіння ВЕС v_Г по параметру , оскільки цей параметр якісно і кількісно зв'язаний з v_Г. Амплітуди тиску первинної Р_m1 і вторинної Р_m2 хвиль при ВЕХВ визначаються нескладними експериментальними вимірами у порівнянні з реєстрацією v_Г в непрозорих рідинних середовищах. Визначено швидкість горіння залежно від маси ВЕС і режиму розряду, значення якої коливаються від декількох сантиметрів в секунду до декількох десятків метрів в секунду.

На основі узагальнення отриманих експериментальних даних розроблено алгоритм розрахунку вихідних параметрів високовольтних електророзрядних систем для їх оптимальної роботи з максимальною енергетичною ефективністю.

Сьомий розділ присвячений застосуванню керованих електророзрядних процесів у конкретних електротехнічних комплексах для різних електрогідроімпульсних технологій, а також результатам їхньої експериментальної перевірки в лабораторних, натурних і промислових умовах.

На базі керованих комбінованих накопичувачів енергії, тобто використання високовольтного електрохімічного вибуху, розроблено спосіб гідроімпульсного деформування металів. На відміну від традиційного електрогідроімпульсного (ЕГ) способу розроблений спосіб дозволяє істотно збільшити амплітуду і час впливу тиску на заготівку, а також оперативно керувати цими параметрами без зміни характеристик ємнісного накопичувача енергії. Це розширює технологічні можливості працюючих ЕГ пресів типу Т 1220, Т 1223, Т 1226 тощо. Так, використання комбінованого енергонакопичувача в ЕГ пресі Т 1223 при незмінній енергії ємнісного накопичувача Дж глибина витяжки за один імпульс зросла більш, ніж у 5 разів (рис.19).

Крім того, застосування комбінованих енергонакопичувачів дозволяє при проектуванні нового обладнання ЕГ штампування деталей знизити енергію ємнісного накопичувача без зниження технологічних можливостей таких пристроїв і, що надзвичайно важливо, підвищити ресурс роботи усього високовольтного устаткування за рахунок зменшення величин і часу протікання розрядних струмів.

На базі ВЕХВ розроблено електрогідроімпульсну установку для руйнування бетонних і залізобетонних фундаментів при реконструкції і планових ремонтах цехів підприємств і руйнування міцних мінеральних утворень. Відмінною рисою такої технології від інших вибухових технологій є можливість її використання в умовах діючих цехів у зв'язку з відсутністю розльоту дрібних частин на великі відстані, що характерно при використанні ВВ. Застосування установок типу “Базальт” у промислових умовах (трест Укрметалургремонт, Мосенергоспецремонт і ін.) з комбінованими енергонакопичувачами показало, що при незмінних енергоспоживанні і масогабаритних показниках продуктивність по руйнуванню бетонних конструкцій зросла в 3 - 4 рази, розширилися технологічні можливості (руйнування залізобетонних конструкцій), у 20 - 30 разів зріс ресурс електродів-підривників, у 2 і більш разів підвищився к. к. д. перетворення електричної енергії.

Розроблені методи та алгоритми керування електророзрядними процесами за принципом параметричної зміни - елементів розрядного контуру ГІС дозволили створити новий спосіб запресовування труб у трубних гратах теплообмінних апаратів. При цьому способі запресовування здійснюють складним імпульсом тиску з двома піками на його епюрі, що утворюються при введенні в один електровибуховий патрон двох порцій енергії, які ідуть послідовно із тимчасовою затримкою. Величина першої порції енергії визначається із умови рівності роздачі труби вихідному діаметральному зазору між трубою й отвором трубних грат. Величина другої порції енергії визначається із умови забезпечення необхідного значення залишкових напруг у з'єднанні.

Результати промислового використання даного способу показали, що щільність з'єднань у порівнянні з традиційним зросла в 2 рази, що дозволяє, крім підвищення якості з'єднань та їхньої надійності, уникнути дворазового запресовування, знизити вартість технології у цілому і підвищити продуктивність електрогідроімпульсних установок.

Для реалізації запропонованого способу запресовування труб на діючих установках без зміни конструкції ГІС розроблено спеціальні електровибухові патрони, що виконують функцію перетворення електричної енергії в механічну роботу та використовують електричний вибух провідника у рідкому середовищі. Застосовуючи різне просторове розташування в електровибуховому патроні окремих ділянок провідника щодо одне одного, варіюючи їх геометричні або електрофізичні параметри, можна одержувати епюру тиску, що впливає на запресовану трубу складної форми з наперед заданими характеристиками. Показано перспективу застосування комбінованих енергонакопичувачів на базі ВЕХВ для технології запресовування труб у трубних гратах. У цьому випадку більш, ніж у 5 разів зменшуються енергія ГІС, величина і тривалість розрядних струмів, відсутні електричні перенапруги, як при вибуху провідників, що знижує вимоги до рівня ізоляції і підвищує надійність і ресурс роботи електротехнічних комплексів у цілому.

Результати досліджень енергетичних характеристик ВЕХВ лягли в основу створення потужних низькочастотних глибоководних електрогідроакустичних випромінювачів з малими хвильовими розмірами антен для сейсмоакустичних досліджень і спеціальних цілей (рис. 20).

Результати іспитів таких випромінювачів у натурних морських умовах підтвердили, що застосування комбінованих енергонакопичувачів у порівнянні з чисто ємнісними дозволяє більш, ніж у 4 рази знизити енергоспоживання і масогабаритні характеристики таких випромінювачів при ідентичних характеристиках випромінюваних сигналів.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі отримала подальший розвиток теорія високовольтних електророзрядних систем з керованим перетворенням енергії на основі узагальненого аналізу енергетичних і динамічних процесів при електричному розряді в конденсованих середовищах, що дозволило розробити математичну модель динаміки процесів розвитку високовольтного електричного розряду в таких середовищах і енергоефективні способи керування електродинамічними і силовими характеристиками високовольтних електрогідроімпульсних систем. Отримані в дисертації результати у сувокупності складають суттєвий внесок у подальший розвиток теорії керованих високовольтних електророзрядних систем і вирішення важливої науково-прикладної проблеми підвищення енергоефективності, продуктивності, надійності та керованості високовольтних електророзрядних комплексів.

1. На основі узагальненого аналізу енергетичних і динамічних процесів високовольтного електричного розряду в конденсованих середовищах обгрунтовано доцільність подальшого розвитку теорії високовольтних електророзрядних систем з керованим перетворенням енергії. Проведений аналіз довів, що енергоефективне динамічне управління параметрами високовольтних електророзрядних систем забезпечує значне розширення їх властивостей.

2. Розроблені методики чисельного дослідження електропровідності та іонізаційного складу багатокомпонентної неідеальної плазми каналу підводного електророзряду для широкого діапазону температур T=(2-60)·10³ K° та тисків P=(0,1-1000) МПа, що дозволило створити математичну модель процесу розвитку високовольтного електричного розряду у конденсованих середовищах і енергоефективні алгоритми керування режимами електроразрядних систем.

3. Доведена і обгрунтована можливість шляхом зміни електродинамічних параметрів розряду керування амплітудами випромінюваних при підводних електричних розрядах первинної і вторинної хвиль тиску і встановлена гранична величина питомої (на одиницю довжини канала розряду) швидкості зростання електричної потужності, при якій спостерігається рівність їхніх амплітуд.

4. Розроблено математичну модель динаміки підводного електричного розряду, у якій враховані при розрахунку електропровідності і складу неідеальної розрядної плазми перенесення зіткненням, обумовлений рухом електронів у слабозв'язаних електрон-іонних парах, радіальна температурна неоднорідність плазми та її неідеальність, динамічна індуктивність розрядного каналу, параметрична зміна R, L, C - елементів кола і взаємозумовленість розрахунку початкових параметрів розряду. Це дозволило розробити алгоритм керування електродинамічними параметрами високовольтних електророзрядних систем.

5. Показано, що за рахунок програмованої комутації - елементів розрядного кола можна регулювати швидкість наростання (спадання) тиску в плазмовому каналі і робочому середовищі як на зростаючій, так і на спадаючій гілках, а також змінювати час підтримки підвищених тисків, форму імпульсів тиску (від моноімпульсного профілю до складних імпульсів з багатьма пульсаціями). Запропоновано і реалізовано способи керування електродинамічними і силовими характеристиками електророзрядних пристроїв шляхом параметричної зміни в процесі розряду - елементів кола і використання багатоконтурних ємнісних гідроімпульсних систем. Отримано універсальні узагальнені залежності параметрів первинної хвилі тиску від часу комутації елементів кола, які дозволяють оптимізувати роботу електророзрядних систем.

6. Встановлено основні електродинамічні, електрофізичні і гідродинамічні закономірності керування енергетичними параметрами високовольтних електророзрядних систем, які використовують керований електрохімічний вибух, що дозволило розробити керований комбінований накопичувач на базі високовольтного електрохімічного вибуху і в 5 - 10 разів збільшити (у порівнянні з традиційним підводним розрядом) енергію системи без підвищення споживаної нею потужності, забезпечити керування інтенсивністю імпульсного впливу на об'єкт обробки.

7. Встановлено, що основними електродинамічними факторами, що визначають ефективність перетворення хімічної енергії при високовольтному електрохімічному вибусі, є початкова напруженість електричного поля в розрядному проміжку і виділена в одиниці маси екзотермічної суміші питома електрична енергія. Визначені, залежно від величини питомої електричної енергії, критичні напруженості поля, що забезпечують максимальну енергетичну ефективність електрохімічного вибуху.

8. Розроблено і виготовлено електророзрядну систему, на якій виконано експериментальні дослідження у широкому діапазоні зміни енергетичних і електродинамічних параметрів, що дозволило експериментально досліджувати динаміку розвитку високовольтного електричного розряду і високовольтного електрохімічного вибуху та створити банк інформаційних даних для розробки основ теорії й алгоритмів керування перетворенням енергії в електророзрядних системах з комбінованими енергонакопичувачами.

9. На основі отриманих даних розроблено алгоритм розрахунку вихідних параметрів високовольтного електрохімічного вибуху для реалізації енергоефективних режимів електророзрядних комплексів з комбінованими енергонакопичувачами. Розроблені та апробувані в промислових умовах електророзрядні комплекси на базі керованого електророзряду для підвищення дебіту нафтових свердловин, руйнування неметалічних матеріалів, роздачі труб у трубних ґратах, штампування деталей, генерування могутнього інфразвукового акустичного випромінювання.

10. Розвинуті в дисертаційній роботі основи теорії керування енергетичними і силовими параметрами високовольтних електророзрядних систем використані в учбових планах дисципліни “Теорія електровибуху” на кафедрі імпульсних процесів і технологій Українського державного морського технічного університету імені адм. Макарова.

11. Достовірність та обгрунтованість отриманих в роботі результатів наукових досліджень забезпечуються коректністю прийнятих допущень, підтверджуються експериментальними даними автора, отриманими на лабораторному і промисловому обладнанні.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Вовченко А.И., Посохов А.А. Управляемые электровзрывные процессы преобразования энергии в конденсированных средах - К.: Наук. думка, 1992.

2. Взрывные превращения электрической и химической энергий / Б.Н. Кондриков, А.И. Вовченко, В.Э. Анников, В.В. Иванов. - К.: Наук. думка, 1987. - 128 с.

3. Вовченко А.И. Исследование характеристик подводного искрового разряда при параметрическом изменении электрических характеристик разрядной цепи // Техн. электродинамика. - К., 1983. - №1. - С. 12-16.

4. Вовченко А.И. Начальные условия для задачи о численном исследовании динамики подводного искрового разряда // Праці ІЕД НАНУ: Електродинаміка: Зб. наук. пр. - К.: ІЕД НАН України, 2001. - С. 117 - 120.

5. Вовченко А.И., Поздеев В.А., Штомпель И.В. Параметры подводного электрического разряда в условиях сложного энерговвода // Техн. электродинамика. - К., 1985. - № 3. - С. 16-19.

6. Вовченко А.И., Ковалев В.Г., Поздеев В.А. Особенности гидродинамических характеристик высоковольтного электрического разряда в жидкости при двухимпульсном законе ввода мощности // Письма в Журн. техн. физики. - С-Петербург, 1997. - Т. 23, № 9. - С. 58-61.

7. Вовк И.Т., Вовченко А.И., Мирошниченко Л.Н. Тенденция развития силового высоковольтного оборудования для электрогидроимпульсных технологий // Техн. електродинаміка. - К., 2002. - № 2. - С. 63 - 67.

8. Барбашова Г.А., Богаченко О.А., Вовченко А.И. О переходе двумерных течений жидкости в одномерные при подводном искровом разряде // Теория, эксперимент, практика разрядно-импульсной технологии. - К.: Наук. думка, 1987. - С. 61-67.

9. Сучасні уявлення про властивості речовини у каналі підводного іскрового розряду / Г.П. Гулий, О.І. Вовченко, В.С. Воробйов, Л.Л. Пасічник // Вісник АН УРСР. К., 1986. № 4. С. 13-20.

10. Термодинамічні властивості щільної низькотемпературної плазми інертних газів у наближенні парних зіткнень / О.І.Вовченко, І.О.Муленко, О.Л.Хомкін, В.М.Цуркін // Укр. фіз. журн. - К., 1994.-Т. 39, №11-12. - С. 1095-1101.

11. Вовченко А.И., Муленко И.А., Соловей В.Б. Расчет термодинамических величин плотных газов и слабо ионизованной плазмы с учетом трехчастичных взаимодействий // Журн. техн. физики. - С-Петербург, 1998. - Т. 68, вып. 7. - С. 130-132.

12. Вовченко А.И., Посохов А.А., Поздеев Вад. А. Электродинамические характеристики высоковольтного электрохимического взрыва // Физико-технические аспекты электровзрывного преобразования энергии. - К.: Наук. думка, 1990. - С. 30 - 42.

13. Шолом В.К., Вовченко А.И. Определение удельной эффективности экзотермических превращений // Электронная обработка материалов. - Кишинев, 1999. - № 1. - С. 38-43.

14. Вовченко А.И., Посохов А.А., Штомпель И.В. Электроразрядные процессы в гомогенных экзотермических средах на базе перхлоратов натрия и этаноламина // Техн. електродинаміка. - К., 1992. - № 2. - С. 63 - 67.

15. Термодинамические функции высокоэнергетических составов для интенсификации работы электрогидравлических установок / Г.А. Гулый, В.В. Иванов, А.И. Вовченко, А.Л. Хомкин, О.В. Матвиенко, О.М. Рыбка // Разрядноимпульсная технология: проблемы совершенствования. - К.: Наук. думка, 1988. - С. 20 - 30.

16. Вовченко А.И. Сравнительные экспериментальные исследования акустических характеристик подводных электрических и электрохимических взрывов // Зб. наук. праць УДМТУ. - Миколаїв, 2002. - № 1 (379). - С. 113.

17. Об уравнении состояния и составе плазмы мощных подводных искровых разрядов (ПИР) с примесью железа / В.В. Иванов, А.Л. Хомкин, А.И. Вовченко, О.М. Рыбка // Электронная обработка материалов. - Кишинев, 1987. - № 5. - С. 33-35.

18. Вовченко А.И., Рыбка О.М., Хомкин А.Л. К расчету электропроводности плазмы разрядного канала электрогидроимпульсных установок // Физика и технология электрогидроимпульсной обработки материалов. - К.: Наук. думка, 1984. - С. 21-27.

19. Металлизированная плазма мощных подводных искровых разрядов / Г.А. Гулый, А.Л. Хомкин, А.И. Вовченко, О.М. Рыбка, А.Н. Щербак, В.В. Иванов // Электрофизические и гидродинамические процессы электрического разряда в конденсированных средах. - К.: Наук. думка, 1987. - С. 31-42.

20. Вовченко А.И., Ковалев В.Г., Поздеев В.А. Гидродинамические характеристики электрического разряда в жидкости при вводе энергии в канал в виде повторяющихся импульсов // Прикл. гидромехан. - К., 2001. - Т. 3 (75), №3. - С.19-25.

21. Вовченко А.И., Богаченко О.А. О влиянии индуктивности плазменного канала на характеристики подводного искрового разряда // Разрядно-импульсные технологические процессы. - К.: Наук. думка, 1982. - С. 27-33.

22. Иванов А.В., Вовченко А.И., Богаченко О.А. О возможности управления электрическими и гидродинамическими процессами подводных искровых разрядов // Техн. электродинамика. - К., 1981. - № 6. - С. 15-20.

23. Вовченко А.И., Рыбка О.М., Хомкин А.Л. Об учете неидеальности взаимодействия заряд-нейтрал // Электроразрядные процессы: теория, эксперимент, практика. - К.: Наук. думка, 1984. - С. 31-32.

24. Вовченко А.И., Поздеев Вад. А., Посохов А.А. Управление импульсами сжатия, генерируемыми подводным электровзрывом // Процессы преобразования энергии при электровзрыве. - К.: Наук. думка, 1988. - С. 71.

25. Вовченко А.И., Посохов А.А. Основные факторы, определяющие процессы преобразования энергии при высоковольтном электрохимическом взрыве // Физико-технические аспекты электровзрывного преобразования энергии. - К.: Наук. думка, 1990. - С. 7-20.

26. К возможности применения управляемого электровзрыва для запрессовки труб в трубных решетках / А.И. Вовченко, В.А. Поздеев, А.А. Посохов, Б.В. Герасимов // Физико-технические аспекты электровзрывного преобразования энергии. - К.: Наук.думка, 1990. - С. 78-85.

27. Электрогидравлическая установка для разрушения монолитных объектов: А.с. 168 1604 СССР, МКИ 4 Е 21С 37/18. / П.И. Царенко, Б.Н. Кондриков, А.И. Вовченко, Г.А. Томилов, В.Н. Гапонов (СССР). - № 4479709; Заявлено 06.09.88; Опубл. 30.09.91, Бюл. №36. - 6 с.

28. Способ гидроимпульсного деформирования материалов: А.с. 1188976 СССР, МКИ 4 В21Д 26/12. / Г.А. Гулый, А.И. Вовченко (СССР). - № 375199; Заявлено 25.04.84; Опубл. 30.10.85, Бюл. №40. - 7 с.

29. Способ электровзрывной запрессовки труб и устройство для его осуществления: А.с. 1490791 СССР, МКИ 4 В21Д 26/12. / В.Д. Половинко, А.И. Вовченко, Е.Ю. Неделько, Б.Я. Мазуровский, В.А. Поздеев (СССР). - № 4163221; Заявлено 16.12.86; Опубл. 30.06.89, Бюл. №24. - 6 с.

30. Экзотермический состав для создания высоких и сверхвысоких давлений: А.с. 1280749 СССР, МКИ⁴ В21Д 26/12. / В.Э. Анников, Б.Н. Кондриков, Г.А. Гулый, А.И. Вовченко, В.В. Иванов (СССР). - № 3889649; Заявлено 23.04.85; Опубл. 30.12.86., Бюл. № 48. - 2 с.

31. Электровзрывной патрон для запрессовки труб: А.с. 1343640 СССР, МКИ 4 В21Д 26/10. / А.И. Вовченко, И.И. Харичков (СССР). - № 3896844; Заявлено 20.05.85; Опубл. 07.10.87, Бюл. №37. - 4 с.

32. Электровзрывной патрон для запрессовки труб: А.с. 1431163 СССР, МКИ 4 В21Д 26/12. / А.И. Вовченко, В.А. Поздеев, Е.Ю. Неделько, В.Д. Половинко, В.Д. Николаиди (СССР). - № 4054734; Заявлено 10.04.86; Опубл. 15.09.88, Бюл. №38. - 3 с.

Размещено на Allbest.ru