Органосилікатні композиції на основі ізоціанатів для захисту та відновлення залізобетонних конструкцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

УДК 666.97.038

ОРГАНОСИЛІКАТНІ КОМПОЗИЦІЇ НА ОСНОВІ ІЗОЦІАНАТІВ ДЛЯ ЗАХИСТУ ТА ВІДНОВЛЕННЯ ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ

05.23.05 - Будівельні матеріали та вироби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата технічних наук

Петрикова Євгенія Миколаївна

Київ - 2003

АНОТАЦІЯ

Петрикова Є.М. Органосилікатні композиції на основі ізоціанатів для захисту та відновлення залізобетонних конструкцій. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.23.05 - будівельні матеріали та вироби. - Київський національний університет будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України, Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій Держбуду України, Київ, 2002.

Дисертацію присвячено вирішенню актуальних задач створення ефективних композицій, які можна використовувати для ремонтних робіт та як захисні системи. В роботі теоретично обґрунтована і експериментально підтверджено наукову гіпотезу про можливість отримання високоміцних корозійностійких композитів за рахунок хімічної взаємодії між поліізоціанатом, дисперсною гидросилікатною речовиною нестабільної структури та волокнистим армуючим водовміщуючим компонентом з утворенням на макрорівні - дисперсноармованих композицій і синтезом на мікрорівні - сечовини, триізоціанурату та органосилікатних уретаноподібних сполук модифікованих лужноземельними елементами.

Визначено оптимальні склади та досліджено фізико-механічні та спеціальні властивості органосилікатних захисних покриттів та будівельних розчинів. Розроблені системи характеризуються підвищеними фізико-механічними та експлуатаційними властивостями. Результати роботи реалізовані в умовах промислового виробництва.

Ключові слова: захисні покриття, органосилікатні системи, полімермінеральні композиції, органосилікатні будівельні розчини, структуроутворення, підвищенні міцнісні властивості, корозійностійкі композити.

АННОТАЦИЯ

Петрикова Е.Н. Органосиликатные композиции на основе изоцианатов для защиты и восстановления железобетонных конструкций.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата технических наук по специальности 05.23.05 - строительные материалы и изделия. - Киевский национальный университет строительства и архитектуры Министерства образования и науки Украины, Государственный научно-исследовательский институт строительных конструкций Госстроя Украины, Киев, 2002.

Защищается диссертационная работа, содержащая теоретическое и экспериментальное обоснование возможности получения высокопрочных коррозионностойких композитов за счет химического взаимодействия между полимерной составляющей и дисперсным гидросиликатным веществом нестабильной структуры и волокнистым армирующим водосодержащим компонентом.

Изучены процессы взаимодействия полиизоцианатов с широким кругом минеральных соединений. Химический состав минеральной составляющей определяет физико-механические свойства затвердевшего композита. Присутствие в минеральном дисперсном компоненте щелочних или щелочеземельних ионов позволяет получить плотный искусственный камень, за счет связывания СО₂, образовавшегося при поликонденсации полиизоцианата. В противном случае интенсивное газовыделение в системе сопровождаться вспучиванием композита. Использование более кислого минерального компонента приводит к получению менее плотного камня и наоборот. Установлено, что для обеспечения интенсивного роста прочности полимерсиликатного материала необходимо присутствие всех типов связанной води. При этом физико-механически и физико-химически связанная вода обеспечивают рост прочности в ранние сроки твердения, а химически связанная - в более отдаленные.

Физико-химическими методами исследования установлено наличие химического взаимодействия между полимерной и силикатной составляющей. В результате взаимодействия в системе могут образовываться в основном мочевины, триизоцианураты и органосиликатные уретаноподобные соединения модифицированные щелочноземельными элементами. Исследования систем в возрасте одного года свидетельствуют о стабильности продуктов реакций структурообразования в разработанных системах.

Результаты електронномикроскопического исследования дают представление о формирование армированной мелкодисперсной, плотной и относительно однородной структуры, в которой продукты реакции плотно срослись между собою.

Исследования физико-механических свойств органоминеральних систем показали, что композиции имеют достаточно высокие прочностные показатели и характеризуются высокими защитными и эксплуатационными свойствами. При этом коэффициент коррозионной стойкости в различных агрессивных средах в возрасте 1 года находиться в пределах 0,86…1,16, что указывает на стойкость разработанных систем.

Органосиликатные композиции внедрены при ремонте железобетонных конструкций ЛЭП. Использование композиций позволило устранить дефекты железобетонных конструкций, продлив срок их эксплуатации. Экономический эффект от использования 10 кг ремонтных композиций в зависимости от их рецептур составил 3506…3635,7 грн на одну стойку.

Ключевые слова: защитные покрытия, органосиликатные системы, полимерминеральные композиции, органосиликатные строительные растворы, структурообразование, повышенные прочностные свойства, коррозионностойкие композиты.

ANNOTATION

Petrikova E.M. Isocyanate-based organosilicate compounds for protection and renovation of reinforced constructions. - Manuscript.

Dissertation research for obtaining a scientific degree of candidate of technical sciences in specialty 05.23.05 - building materials and articles. - Kyiv National University of Construction and Architecture, Ministry of Education and Science of Ukraine, The State Research Institute of Building Constructions Derzbud of Ukraine, Kyiv, 2002.

The dissertation is devoted to the decision of urgent tasks in creation of effective compounds to be used for repair and protective purposes. The work substantiates theoretically and verifies by experiments the scientific hypothesis that high-strength corrosion-proof compounds can be obtained as a result of chemical interaction of polyisocyanate, dispersed silicate component of unstable structure, its chemically bound water and fibrous reinforcing additive; with the macrolevel formation of the disperse-reinforced compounds and with the microlevel formation of the urea, the triisocyanurate and the organosilicate urethanelike compounds modified alkaline-earth elements.

Best performance compounds were determined in the cause of the investigation. Physico-mechanical and special properties of the organomineral protective coatings and building mortars were studied. The developed compounds are characterized by improved physico-mechanical and service characteristics. The obtained results were implemented under commercial production conditions.

Keywords: protective coatings, organo-silicate systems, polymer-mineral compounds, organo-silicate building mortars, structure-formation, high-strength properties, corrosion-proof compounds.

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі технології виробництва бетонних та залізобетонних конструкцій Київського національного університету будівництва і архітектури та в Державному науково-дослідному інституті будівельних конструкцій Держбуду України.

Науковий керівник - доктор технічних наук, професор ШЕЙНІЧ Леонід Олександрович, Київський національний університет будівництва і архітектури, професор кафедри технології виробництва бетонних та залізобетонних конструкцій

Офіційні опоненти - доктор технічних наук, професор ВИРОВОЙ Валерій Миколайович Одеська державна академії будівництва і архітектури, завідувач кафедри виробництва будівельних конструкцій

- кандидат технічних наук, старший науковий співробітник ШИХНЕНКО Іван Васильович, Науковий Державний Інститут будівельного виробництва Держбуду України, завідувач відділом бетонних робіт

Провідна установа - Придніпровська державна академія будівництва та архітектури. Кафедра технології будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, м. Дніпропетровськ

Захист відбудеться 23.04.2003 р. о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.056.05 “Підвалини та фундаменти. Будівельні матеріали та вироби” Київського національного університету будівництва і архітектури за адресою: 03037, м. Київ-37, Повітрофлотський проспект, 31, ауд. 466.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського національного університету будівництва і архітектури за адресою: 03037, м. Київ-37, Повітрофлотський проспект, 31.

Автореферат розісланий 17.03.2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, к.т.н.Блажіс Г.Р.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема створення ефективних композицій, які можливо використовувати для ремонтних робіт та як захисні системи, є дуже актуальною задачею. Так, на 4-му Міжнародному симпозіумі з будівельних матеріалів і рецептур, що відбувся в 1987 р. у Сінгапурі, відмічалось: “Будівництво в майбутньому столітті - це буде відновлення та заміна того, що було побудовано в двох попередніх”.

Для відновлення залізобетонних конструкцій потрібна ціла гама спеціальних композицій. Основними вимогами до таких ремонтних складів є адгезія до старого бетону та висока корозійна стійкість. Висунення вимог щодо корозійної стійкості пояснюється тим, що дефекти найчастіше виникають в залізобетонних конструкціях, що експлуатуються в агресивних середовищах. Отже, проблема подовження терміну експлуатації будівельних конструкцій за рахунок використання спеціальних композицій є надзвичайно актуальною.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі технології виробництва бетонних та залізобетонних конструкцій Київського національного університету будівництва і архітектури та у Державному науково-дослідному інституті будівельних конструкцій Держбуду України в рамках договору № 684-141 “Розробити склади до дослідних ремонтних робіт залізобетонних конструкцій ЛЕП” з Київською магістральною електромережею Центральних енергосистем Державного підприємства Національної енергетичної компанії “Укренерго” та при виконанні пошукової теми “Експериментально-теоретичне дослідження методів підсилення й підвищення довговічності залізобетонних конструкцій на основі використання композиційних матеріалів”.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є розроблення органосилікатних композицій на основі дисперсних гідратів нестабільної структури та полімерної ізоціанатвмісної складової, що відрізняються високою міцністю і корозійною стійкістю та забезпечують відновлення залізобетонних конструкцій у короткі терміни.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі задачі:

дослідити вплив лужних та лужноземельних іонів дисперсного мінерального компоненту на характер взаємодії в полімерсилікатній системі;

дослідити вплив форми зв'язку води дисперсного мінерального компоненту на процес утворення каменю на основі поліізоціанату;

розробити та оптимізувати рецептури полімерсилікатної композиції;

дослідити властивості розроблених систем;

провести дослідне впровадження розроблених складів та встановити їх техніко-економічну ефективність.

Об'єктом досліджень є композиційні матеріали на основі ізоціанатів та дисперсних мінеральних компонентів.

Предмет досліджень - процеси формування органосилікатних матеріалів із наперед заданими властивостями (водостійкість та корозійна стійкість). органосилікатний гідрат ізоціанатвмісний залізобетонний

Методи досліджень. Експериментальні дослідження виконані із застосуванням сучасних методів фізико-хімічного аналізу: диференційно-термічного, хімічного, рентгенофазового аналізу, а також інфрачервоної спектроскопії та електронної мікроскопії. Визначення міцнісних характеристик штучного каменю, температуростійкості, зносостійкості, корозійної стійкості, водо- та паропроникності проведено із застосуванням традиційних методик, згідно діючих нормативних документів. Розрахунки та оптимізація складів сумішей проводилися за допомогою багатофакторних планів побудови експерименту.

Наукова новизна одержаних результатів:

теоретично обґрунтовано і експериментально підтверджено доцільність використання дисперсних гідросилікатів нестабільної структури з волокнистими включеннями у вигляді хризотил-азбесту в органосилікатних системах на основі поліізоціанату та рідинного скла, що дозволяють підвищити фізико-механічні показники та якість матеріалу за рахунок забезпечення хімічної взаємодії складових системи;

встановлено закономірності прискорення структуроутворення штучного каменя на основі поліізоціанату і силікатного компоненту за рахунок застосування дисперсних лужноземельних гідросилікатів з нестабільною структурою та послідуючим можливим утворенням полісечовини, триізоціанурату, складних органосилікатних сполук;

встановлено закономірності отримання щільного високоміцного каменю на основі поліізоціанату та дисперсного лужноземельного гідросилікату з нестабільною структурою: чим слабше зв'язана вода, тим інтенсивніше відбуваються процеси структуроутворення в ранні терміни тверднення і навпаки;

визначено закономірності структуроутворення в системі “поліізоціанат - рідинне скло - пластифікатор - нестабільні гідросилікати з волокнистим включенням”: встановлено вплив співвідношення компонентів на фазовий склад новоутворень;

встановлено закономірності впливу технологічних режимів (умови та температура тверднення; рухливість суміші; вміст дрібного заповнювача, пропарювання та сушіння суміші) на процеси структуроутворення розроблених систем;

показано залежність фізико-механічних властивостей розроблених композицій: життєздатність, зміни деформаційних і міцнісних характеристик композитів у часі, водопроникність, паропроникність, морозостійкість, зносостійкість, корозійну стійкість, водостійкість, ударостійкість від складу та технології їх отримання.

Практичне значення одержаних результатів:

запропоновано та запатентовано рецептури органомінеральних захисних композицій (деклараційні патенти України №35478А, №35479А та №41716А), що підвищують довговічність і запобігають проникненню води та агресивного середовища всередину матеріалу, що захищається;

розроблено технологію отримання та застосування органомінеральних композицій на основі поліізоціанатів;

за результатами роботи розроблено “Інструкцію по ремонту залізобетонних конструкцій електроустаткування полімерсилікатними композиціями”, що затверджена Центральними енергосистемами Державного підприємства Національної компанії “Укренерго” в 2001 р.

Композиційні матеріали з високими захисними властивостями використані в промислових умовах при ремонті залізобетонних конструкцій ЛЕП. Застосування таких матеріалів дозволило подовжити термін експлуатації дефектних конструкцій. Економічний ефект від впровадження ремонтних композицій в залежності від їх складу становив 3500…3625,7 грн. на один залізобетонний стояк.

Особистий внесок здобувача полягає у проведенні експериментальних досліджень, обробці отриманих результатів та впровадженні розроблених матеріалів у виробництво. Конкретний особистий внесок здобувача в наукові праці, опубліковані разом із співавторами:

Шейніч Л.О., Петрикова Є.М. Вплив водневого фактора на міцність покриттів на основі силікатів та ізоціанату // Будівельні конструкції: Міжвідомчий наук.-техн. зб. - К.: НДІБК. - 2000. - Вип. 52. - С. 342-348.

Визначено вплив хімічного складу та вмісту зв'язаної води мінерального компоненту на міцнісні показники систем.

Оптимізація складу полімерсилікатних композицій на основі поліізоціанатів для захисту підземних споруд / Петрикова Є.М., Шейніч Л.О., Вакуленко О.А., Іщенко С.С. // Будівельні конструкції: Міжвідомчий наук.-техн.зб. - К.: НДІБК. - 2000. - Вип. 53., кн. 2. - С. 330-335.

З використанням методів математичного планування експерименту розроблено склади органомінеральних композицій.

Коррозионная стойкость полимерцементних композиций, содержащих полиизоцианаты / Шейнич Л.А., Петрикова Е.Н., Ищенко С.С., Бекало А.В. // Материалы к 39-му междунар. семинару “Рациональный эксперимент в материаловедении” (МОК'39). - Одесса: АстроПринт. - 2000.- С. 89.

Досліджено вплив модифікуючої полімерної добавки на корозійну стійкість цементних систем.

Органосилікатна композиція. Деклараційний патент України №35478А, МКИ С04В 20/10, 26/00, 28/00 / Шейніч Л.О., Петрикова Є.М. - №99105681; Заявлено 18.10.1999; Опубл. 15.03.2001, Бюл. №2.

Запропоновано органосилікатну композицію, в якій як мінеральна складова використано силікатний компонент, що містить зв'язану воду і не здатний до гідратації.

Органосилікатна композиція. Деклараційний патент України №35479А, МКИ С04В 20/10, 26/00, 28/00 / Шейніч Л.О., Петрикова Є.М. - №99105682; Заявлено 18.10.1999; Опубл. 15.03.2001, Бюл. №2.

Запропоновано органосилікатну композицію, в якій як мінеральна складова використано силікатний компонент, що містить зв'язану воду і здатний до гідратації з відщепленням вапна.

Застосування полімерсилікатних композицій для ремонтних робіт / Петрикова Є.М., Шейніч Л.О., Анопко Д.В., Шаповалов В.В., Зарицький В.В. // Будівельні конструкції: Міжвідомчий наук.-техн. зб. - К.: НДІБК. - 2001. - Вип.б54. - С. 546-549.

Розроблено технологію застосування органомінеральних систем для ремонту залізобетонних конструкцій та досліджено вплив температури на міцність систем.

Захисна органосилікатна композиція. Деклараційний патент України №41716А, МКИ С04В 20/10, 26/00, 28/00 / Шейніч Л.О., Петрикова Є.М. -№2001021036; Заявлено 14.02.2001; Опубл. 17.09.2001, Бюл. №8.

Розроблено захисну органосилікатну композицію, в якій силікатний компонент представлено натрієвим розчинним склом та активним наповнювачем у вигляді сухих відходів виробництва азбестоцементних виробів.

Технологія застосування ремонтних полімерсилікатних композицій / Петрикова Є.М., Шейніч Л.О., Анопко Д.В., Шаповалов В.В., Зарицький В.В. // Будівельне виробництво: Міжвідомчий наук.-техн. зб. - К.: НДІБВ. - 2001. - Вип. 42. - С. 26-28.

Створено технологію використання полімерсилікатних композицій для ремонту та відновлення форм залізобетонних конструкцій, досліджено вплив умов тверднення на міцність та морозостійкість розроблених систем.

Полімерсилікатні композиції на основі поліізоціанатів для захисту бетонних виробів та споруд / Петрикова Є.М., Шейніч Л.О., Мельник І.В., Капась І.В. // Ресурсоекономні матеріали, конструкції, будівлі та споруди: Зб. наук. пр. - Рівне: РДТУ. - 2001. - Вип. 7. - С. 64-71.

Досліджено будівельно-технологічні властивості захисних органосилікатних композицій на основі поліізоціанату та активної дисперсної складової.

Петрикова Є.М., Шейніч Л.О., Мельник І.В. Системи на основі ізоціанатів для ремонту й захисту бетонних та залізобетонних конструкцій // Комунальное хозяйство городов: Наук.-техн. зб. - К.: “Техніка”. - 2002. - Вип.і39. - С. 287-291.

Досліджено деякі фізико-механічні характеристики отриманих полімерсилікатних композицій на основі ізоціанатів, що дозволяють запропонувати їх для ремонтних робіт.

Петрикова Є.М., Шейніч Л.О. Ефективні будівельні матеріали для захисту та ремонту залізобетонних конструкцій // Строительство и техногенная безопасность: Сб. науч. тр. - Симферополь: Крымская акад. природоохранного и курортного стр-ва. - 2002. - Вып. 6. -С. 71-73.

Досліджено вплив умов експлуатації на фізико-механічні властивості розроблених органомінеральних композицій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи були представлені на 60, 61, 62 та 63 науково-практичних конференціях Київського національного технічного університету будівництва і архітектури (м. Київ, 1999-2002 р.р.); 39-му Міжнародному семінарі “Рациональный эксперимент в материаловедении” (м. Одеса, 2000 р.); 4-ій Українській науково-технічній конференції “Механіка ґрунтів та фундаментобудування” (м. Київ, 2000 р.); Всеукраїнській науково-технічній конференції “Реконструкція будівель та споруд. Досвід та проблеми” (м. Київ, 2001 р.); Всеукраїнській науково-технічній конференції “Сучасні проблеми бетону та його технологій” (м. Київ, 2002 р.)

Покладена в основу дисертації авторська робота за результатом конкурсу науково-технічних проектів “Інтелектуальний потенціал молодих вчених - місту Києву” була відзначена третьою премією (2002 р.).

Публікації. Основні положення роботи викладені в 12 друкованих працях, в тому числі 5 - у наукових фахових виданнях, 4 - у матеріалах та тезах доповідей конференцій та 3 - у деклараційних патентах України.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 110 сторінках основної частини і складається із вступу, п'яти розділів, висновків і включає 22 таблиці та 53 рисунки. Повний обсяг дисертації становить 195 сторінок і містить разом з основною частиною перелік використаних джерел з 231 найменування та шість додатків.

ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і задачі досліджень, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, наведено відомості про публікації та апробацію дисертації.

В першому розділі проведено аналітичний огляд досліджень в області створення і застосування органомінеральних систем, викладено суть наукової проблеми, її значення і теоретичні передумови досліджень.

На основі аналізу праць Браутмана Н., Веселовського Р.О, Вирового В.М., Вознесенського В.А, Іщенко С.С., Керчі Ю.Ю., Кривенко П.В., Ленга Ф.Ф., Ліпатова Ю.С., Патуроєва В.В., Пшинько А.М., Рунової Р.Ф., Ходакова Г.С. та ін. встановлено, що використання в композиціях полімерів дозволяє отримувати більш ефективні системи, вільні від багатьох недоліків, характерних для матеріалів на основі мінеральних в'яжучих. При цьому характеристики органомінеральних композицій залежать від властивостей як полімерної складової, так і наповнювача, причому мінеральний наповнювач є одним з найважливіших складових в організації мікро- та макроструктури. Він змінює комплекс фізико-механічних характеристик полімерних систем: приводить до зміцнення, зниження внутрішніх напружень та модифікує інші фізико-механічні властивості.

Слід відзначити, що у багатьох системах мінеральна частина композицій виконує тільки функцію наповнювача, тобто хімічна взаємодія між складовими слабка чи відсутня. Вирішальну роль в таких системах відіграє полімер, який завдяки своїм високим адгезійним й аутогезійним властивостям зв'язує мінеральні фракції. Композиції, в яких має місце хімічна взаємодія, мають обмежене використання. Для таких органомінеральних систем обов'язковим є вимоги щодо обмеження вологості основи, використання ґрунтового шару та ін.

Сьогодні все більше використовують композиції з ізоціанатвмісними сполуками. Передумовами їх використання є висока адгезія до різних основ, висока зносостійкість та хімічна стійкість, високі механічні показники.

В результаті виконаних теоретичних досліджень процесів взаємодії ізоціанатвмісних сполук встановлено, що вони мають високу реакційну здатність по відношенню до води та силікатів, яка каталізується лужним середовищем. Продуктами поліконденсації є сполуки з розгалуженими трьохвимірними сітками.

Аналіз інформації в області створення та застосування органомінеральних композитів, а також дані про реакційну здатність ізоціанатвмісних сполук з фізично зв'язаною водою, силікатною складовою та про процеси структуроутворення матеріалів на їх основі дозволяють висунути наукову гіпотезу про можливість отримання високоміцних корозійностійких композитів за рахунок хімічної взаємодії між поліізоціанатом, дисперсною гідросилікатною речовиною нестабільної структури та волокнистим водовміщуючим армуючим компонентом з формуванням на макрорівні - дисперсноармованих композицій і синтезом на мікрорівні - сечовин, триізоціануратів та органосилікатних уретаноподібних сполук, модифікованих лужноземельними елементами.

В другому розділі наведені характеристики сировинних матеріалів і методів експериментальних досліджень.

Як основна полімерна складова в системах використовували поліізоціанат-Д (ТУ 113-03-78222701-92).

Для регулювання термінів тужавлення системи використовували розчин рідинного натрієвого скла з силікатним модулем 2,8 і густиною 1420 кг/м³.

Як мінеральну складову використовували: хімічно чисті силікагель, СаО, Са(ОН)2, крейду, портландцемент за ДСТУ Б.В.2.7-46, дніпровський пісок за ДСТУ Б.В.2.7-32, мікрокремнезем за ТУ 14-5-157-87; маріупольський доменний гранульований шлак за ГОСТ 3476, азбест Оренбурзького родовища за ГОСТ 12871, цеоліт Сокирнянського родовища за ТУ У В.2.7. 05792908.002, спучений перліт Береговського родовища та гідратований портландцемент, який отримували гідратацією портландцементу ПЦІ-500 ДСТУ Б.В.2.7-46 в умовах пропарювання, а також целюлозні волокна марки Техноцел 500-1 виробництва німецької фірми CFF.

Як основний мінеральний компонент в розроблених органомінеральних системах використовували відходи виробництва азбестоцементних виробів.

Для регулювання властивостей органічної матриці як пластифікатор застосовували олігоефір - б,ю-метакрил(біс-триетиленгліколь)фталат (МГФ-9) згідно ТУ 6-01-450-76.

Дослідження фазового складу вихідних речовин та новоутворень здійснювали за допомогою комплексу фізико-хімічних методів: рентгенофазового, хімічного, диференційно-термічного, оптичного, електронно-мікроскопічного аналізів та інфрачервоної спектроскопії.

Експериментальні дослідження фізико-механічних властивостей систем виконано за стандартними методиками. Для аналізу і формулювання висновків результати фізико-механічних випробувань обробляли за допомогою методів статистичного аналізу.

У третьому розділі містяться результати експериментальних досліджень процесів взаємодії поліізоціанатів з дисперсними мінеральними компонентами та розробки рецептур захисних органосилікатних композицій.

Дослідження впливу хімічного складу дисперсного мінерального компоненту на характер взаємодії в полімермінеральній системі дозволило встановити, що фізико-механічні властивості штучного матеріалу залежать від наявності лужних або лужноземельних іонів. Відсутність лужних та лужноземельних іонів в мінеральній складовій призводить до енергійної взаємодії мінеральної та полімерної складових, що супроводжується спученням систем. Присутність вище згаданих іонів в дисперсній мінеральній складовій дозволяє отримати щільний штучний камінь за рахунок зв'язування вуглекислого газу, що утворюється в результаті реакції поліконденсації поліізоціанату, і спучує систему.

Показано, що інтенсивна взаємодія поліізоціанату з кислими мінеральними складовими відбувається у випадку коли силікатна або алюмосилікатна складова представлені аморфною чи слабко закристалізованою структурою.

Встановлені закономірності дозволили рекомендувати для отримання міцного і щільного штучного каменя мінеральну складову нестабільної структури, що вміщує як кислі, так і основні іони.

В результаті проведених досліджень встановлено, що форма зв'язку води дисперсного силікатного компоненту впливає на процеси утворення штучного каменю на основі поліізоціанату. Так, для забезпечення інтенсивного зростання міцності полімерсилікатного матеріалу необхідна присутність всіх типів зв'язаної води. При цьому фізико-механічно та фізико-хімічно зв'язана вода в матеріалі забезпечує зростання міцності в ранні терміни тверднення, а хімічно зв'язана - в більш віддалені.

Результати фізико-механічних та фізико-хімічних досліджень полімермінеральних систем дозволили обґрунтувати вибір відходів виробництва азбестоцементу як активного наповнювача для створення захисних органомінеральних систем. Такий наповнювач дозволяє на макрорівні створювати дисперсноармовані композиції, а на мікро - складні органомінеральні сполуки.

Наявність хімічної взаємодії між поліізоціанатом та силікатною складовою, яку представлено відходами виробництва азбестоцементу, підтверджується характером кривих ДТА та ДТГ (рис. 1). У порівнянні з вихідним затверділим полімером спостерігається більша чіткість піків, пов'язаних з розкладанням сечовин та з термоокисною деструкцією вуглецевого каркасу. Початок термоокисного розкладання полімеру в композиції характеризується піком, пов'язаним з деструкцією сечовини в затверділому поліізоціанаті при температурі 300⁰С. Проте температура піку розкладання карбонового скелету для чистого затверділого поліізоціанату збільшується з 510⁰С до 570⁰С. На кривій ДТА полімерсилікатної системи присутній невеликий ендотермічний ефект (в межах 660…680⁰С), який за результатами досліджень новоутворень в системі “поліізоціанат - азбест” можна віднести до розкладання новоутворень, що пов'язано з взаємодією азбесту із полімерною складовою. Це свідчить про те, що азбест в системі є не тільки армуючою речовиною, а й активним наповнювачем, який взаємодіє з полімерною складовою.

Для регулювання властивостей органічної матриці використовували пластифікатор МГФ-9, який є поверхнево-активною речовиною та може брати участь в хімічних реакціях. Введення МГФ-9 збільшує міцнісні характеристики композицій.

Аналіз рентгенофазових досліджень сировинних матеріалів та затверділої системи “поліізоціанат - пластифікатор - рідинне скло - відходи виробництва азбестоцементу” показав, що мінеральні компоненти системи видозмінилися, змінився хід кривих, з'явились дифузійні вузли, що свідчить про взаємодію полімерної та мінеральної складових.

Аналіз інфрачервоних спектрів продуктів взаємодії в системі “поліізоціанат -пластифікатор - рідинне скло - відходи виробництва азбестоцементу” (рис. 2) показує, що в спектрах є ряд основних смуг поглинання, які можуть бути віднесені до сечовини (800, 1220, 1300, 1500, 1640, 3380 см^-1), триізоціанурату (750, 1220, 1300, 1410 см^-1) та вказують на наявність в композиції зв'язків типу ?Si-O-Si? (450, 700, 1080 см^-1). На кривих спостерігаються незначні смуги поглинання, які відповідають коливанням ізоціанатних груп, тобто в системі присутні залишки непрореагованого полімеру. Це вказує на те, що в системі утворилася велика кількість триізоціанурату, що позитивно впливає на фізико-механічні властивості систем. Присутні в інфрачервоному спектрі розробленої композиції релікти неінтенсивних смуг 3640…3610 см^-1 відносяться до коливань в силікатних речовинах залишкової кристалізаційної води, яка може з часом вступати у взаємодію з непрореагованим поліізоціанатом.

Крім того, в системі “поліізоціанат - пластифікатор - рідинне скло - відходи виробництва азбестоцементу”, згідно даних ДТГ та ДТА (рис. 1), можуть утворюватися органосилікатні уретаноподібної сполуки модифіковані лужноземельними елементами. На можливість утворення цих сполук вказує також наявність в інфрачервоних спектрах продуктів реакції досліджуваної системи смуг: 550, 600, 850, 870, 1080 см^-1.

З метою визначення та оптимізації рецептур сировинних сумішей виконані дослідження у відповідності з трьохрівневим трьохфакторним планом проведення експерименту. Як фактори варіювання було обрано: кількість азбестоцементних відходів (Х₁); вміст рідкого скла (Х₂), вміст пластифікатора (Х₃).

Аналіз експериментальних даних поряд із результатами математичної обробки та їх графічною інтерпретацією (рис. 3) дозволяє оцінити вплив факторів, що досліджуються, на границю міцності при стиску, границю міцності при вигині та зовнішній вигляд покриття (відсутність тріщин видимих при збільшенні х4). Міцнісні характеристики композицій зростають із збільшенням вмісту пластифікатора, і не залежать від вмісту рідкого скла в сировинній суміші.

Оптимізація рецептур дозволила отримати дві тріщиностійкі композиції з різним вмістом азбестоцементних відходів. Композиція 1 з вмістом азбестоцементних відходів до 15 % має міцність при стиск у віці 28 діб - до 100 МПа, а композиція 2 з вмістом відходів азбестоцементу 10 % - до 88 МПа. Отримані композиції можуть бути використані як самостійні захисні системи та як підготовчий шар при ремонті конструкцій (ґрунтування).

Порівняння властивостей систем з відомими аналогами показало, що для еталону (поліізоціанат 40 %, рідке скло 40 %, пластифікатор 20 %) міцність складає 59 МПа, а в результаті введення наповнювачів типу портландцементу, меленого піску та т.і. міцність відомої композиції змінюється на незначну величину, що свідчить про переваги розроблених систем.

Електронна мікроскопія розробленої композиції дає уявлення про формування дрібнодисперсної, щільної та відносно однорідної структури, в якій продукти реакцій щільно зрослися між собою. На деяких ділянках спостерігаються включення азбесту (рис. 4). Відсутність помітних кристалів гідратованого портландцементу підтверджує хімічну взаємодію між полімерною та силікатною складовими. Розроблена система, в протилежність еталонній, характеризується меншою пористістю та має більш однорідну структуру. На відміну від еталону в системі не зафіксована наявність аморфного кремнезему, як результату поліконденсації рідинного скла.

У четвертому розділі наведено результати випробувань фізико-механічних властивостей органосилікатних композицій.

Дослідження властивостей розроблених покриттів показали, що життєздатність систем становить 30…40 хв. Збільшення кількості наповнення зменшує життєздатність композиції. Це пов'язано з тим, що взаємодія між полімерною та мінеральною складовими відбувається по поверхні часточок, тому збільшення кількості наповнювача призводить до збільшення площі контакту та прискорення процесіви структуроутворення.

Аналіз кінетики зміни міцнісних характеристик у часі (табл. 1), показав, що з часом показники міцності композицій збільшуються, причому цей приріст в початковий період часу більш інтенсивний. Це пояснюється тим, що в системах основні процеси структуроутворення проходять в ранні терміни тверднення. Подальший приріст міцності в розроблених композиціях пояснюється ущільненням структури внаслідок додаткового утворення в системах полісечовин за рахунок взаємодії непрореагованого поліізоціанату з залишками зв'язаної води силікатного компоненту й вологою повітря.

Для визначення стабільності продуктів тверднення розроблених композицій, що є одним з критеріїв отримання довговічних матеріалів, було проведено комплекс фізико-хімічних досліджень розроблених систем у віці одного року.

Порівняльний аналіз рентгенограм розробленої системи в віці 28 та 360 діб показав, що відмінностей між двома кривими майже немає. Аналіз термограм (рис. 1) підтверджує, що розроблена система в різному віці характеризується аналогічними продуктами реакцій структуроутворення, на що вказує майже однаковий хід дериватограм та температура піків руйнування утворених в системі сполук.

Таблиця 1

Швидкість набору міцності органосилікатними системами

Композиція	Міцність при стиску, МПа, у віці, діб
	3	7	14	28	90	180	360
1	41	82	87	101	112	118	125
2	53	80	80	88	93	104	113
еталон	26	41	53	59	60	62	71

На взаємодію непрореагованого поліізоціанату з залишками зв'язаної води мінерального компоненту та вологою повітря вказує більша чіткість піку термоокисної деструкції сечовин, відсутність в інфрачервоному спектрі смуг, які характерні для коливання (-NCO) груп полімеру, а також збільшення інтенсивності смуг, що віднесені до сечовин (1220, 1500 см^-1).

Відповідно до результатів досліджень, розроблені покриття можуть тверднути у воді. У водних умовах тверднення міцність при стиску композицій в ранні терміни більша, ніж міцність композицій, які тверднули в повітряно-сухих умовах. Так, міцність композицій, які зберігалися, в воді складає: рецептура 1 -3 доби - 60 МПа, 7 діб - 85 МПа, 14 діб - 99 МПа; рецептура 2 - 3 доби - 61 МПа, 7 діб - 81 МПа, 14 діб - 90 МПа. З часом в розроблених системах спостерігається нівелювання міцнісних характеристик композицій, що тверднули в різних умовах. Коефіцієнти водостійкості органосилікатних систем знаходяться в межах 0,95…1,43, тобто розроблені системи мають високу водостійкість.

Аналіз результатів деформаційних змін показує, що розроблені органомінеральні композиції мають не тільки достатньо високі міцнісні характеристики, а й незначні деформації усадки порівняно з еталоном, і знаходяться в межах усадки портландцементу. В розроблених системах відзначено стабілізацію деформаційних характеристик після 90 діб тверднення в області - (3,9…4,5) мм/м.

Результати дослідження водо- та паропроникності розроблених композицій, проведених за методикою для лакофарбових композицій, показали, що для них характерні невеликі значення цих показників у порівнянні з еталоном. Так, водопоглинення бетонних зразків з покриттям із розроблених систем на 72 добу складає: при товщині шару 0,05 мм - 0,218…2,06 %; 0,1 мм - 0,169…0,104 %. Водопоглинення зразків з покриттям із еталонній композиції складає 2,646 та 2,038 % відповідно.

Сорбційна волога у віці 10 діб становить: для композиції нанесених товщиною 0,05 мм - 0,22…0,29 %; 0,1 мм - 0,115…0,155 %; для еталонних композицій - відповідно 1,9 та 2,036 %.

Розроблені композиції характеризуються високою адгезією та міцністю на розтяг. Так, у віці 28 діб міцність на розтяг становить 15…18 МПа, а адгезія характеризується мінімальною міцністю - 5 МПа.

Введення до складу органосилікатних систем дрібного заповнювача дозволило отримати будівельні розчини з високими фізико-механічними властивостями. Такі розчини можна застосовувати при проведенні ремонтних робіт.

Дослідження показали, що життєздатність будівельних розчинних сумішей складає 45…60 хв. Міцність розчинів залежить від співвідношення органосилікатної композиції та заповнювача (кварцового піску). Органосилікатна композиція (ОСК) адсорбується у вигляді суцільних плівок на поверхні часток заповнювача. Залежність міцності матеріалу від співвідношення дрібний заповнювач / в'яжуча речовина підпорядковується відомій закономірності: з введенням більшої кількості піску зменшується кількість в'яжучого, що веде до зниження міцності матеріалу. Так, міцність композицій на основі рецептури 1 складає при співвідношенні пісок : ОСК-1:1 - 85 МПа, а при співвідношенні 5:1 - 52 МПа.

Аналіз змін міцнісних характеристик розроблених будівельних розчинів з часом показав, що фізико-механічні показники збільшуються, причому зростання міцності інтенсивне в більш пізні терміни тверднення, на відміну від ОСК без заповнювача. Це вказує, що введення піску дещо уповільнює процеси структуроутворення в початковий період тверднення.

Результати дослідження впливу теплової обробки показали, що підвищена температура викликає прискорення процесів структурування систем, причому найбільший вплив на міцність має тепловологісна обробка, що підвищує в декілька раз фізико-механічні показники матеріалу. Це можна пояснити тим, що висока температура і вологість сприяють зміцненню системи. Оптимальним режимом є витримування при температурі 80⁰С протягом 6 год.

Низькі та від'ємні температури під час виготовлення та на початкових термінах тверднення призводять до уповільнення хімічних реакцій та зростання міцності. Хоча з часом в композиціях спостерігається тенденція нівелювання міцнісних характеристик.

Розроблені системи мають високу зносостійкість - втрати маси за методикою ГОСТ 13087 складають для еталону - 0,149, а для розроблених композицій - 0,0064…0,008 г/см².

Висока міцність та зносостійкість систем дозволили передбачити високу морозостійкість композицій. Як показали результати випробувань, органосилікатні композиції характеризуються маркою за морозостійкістю до F 300.

Порівняльний аналіз властивостей затверділих органосилікатних систем, які піддавали тривалій дії температури показав, що їх можна експлуатувати при температурах 80…100 ⁰С.

Результати дослідження дії агресивних середовищ свідчать, що в розроблених системах практично відсутнє падіння міцності через один рік перебування їх в корозійних середовищах. Так, коефіцієнт стійкості запропонованих систем (табл. 2) в віці 1 року знаходиться в межах 0,86…1,16, що вказує на достатню їх стійкість в солях та органічних розчинах, а також й високу стійкість в розбавлених (3 %) та концентрованих (25 %) розчинах кислот та лугів.

Таблиця 2

Корозійна стійкість зразків органосилікатних композицій на основі поліізоціанату

Середовище, концентрація	Зміна маси зразків, що зберігалися протягом одного року, %	Коефіцієнт стійкості Кс систем у віці одного року
	склад 1	склад 2	еталон	склад 1	склад 2	еталон
3 % H2SO4	3,94	3,64	3,91	1,11	0,96	0,96
25 % H2SO4	1,00	1,04	4,05	1,14	1,06	1
3 % HCl	2,17	2,47	4,56	0,88	0,87	0,87
25 % HCl	-4,18	-7,48	-9,43	0,91	0,97	0,75
10 % HNO3	-3,99	-3,33	-5,19	1,06	0,95	0,95
25 % HNO3	-0,73	-1,86	-0,76	1,12	0,99	0,82
3 % NaOH	2,10	2,39	-5,62	1,16	0,86	0,65
25 % NaOH	1,12	4,60	5,78	1,14	0,91	0,47
5 % NaCl	2,00	3,21	4,11	0,97	0,97	0,97
10 % морська сіль	2,14	2,15	3,85	1,03	0,97	0,92
5 % MgSO4	2,00	3,54	5,38	0,98	0,89	0,95
5 % цукор	3,72	4,30	8,60	0,95	0,79	0,72
бензин	1,65	2,15	4,65	1,01	1,06	0,92

П'ятий розділ присвячений дослідному впровадженню та розрахунку економічного ефекту від застосування розроблених органомінеральних композицій.

На основі отриманих рецептур полімерсилікатних систем було здійснено експериментальне впровадження розроблених органомінеральних композицій як ремонтних при відновлені залізобетонних конструкцій ЛЕП в системі “Укренерго”. Використання розроблених композицій дозволило ліквідувати дефекти конструкцій, що подовжило термін їх експлуатації.

Економічний ефект розраховували як різницю між вартістю найбільш поширеного нового залізобетонного стояка СК-26 та вартістю композицій, за допомогою яких ремонтували старий стояк. Економічний ефект (лише за витратами матеріалів) від застосування 10 кг ремонтних композицій, в залежності від їх складу, становив 3506…3635,7 грн. на один стояк.

ВИСНОВКИ

Теоретично обґрунтована і експериментально підтверджена можливість отримання ефективних органосилікатних композицій у вигляді покриттів та будівельних розчинів за рахунок хімічної взаємодії між поліізоціанатом та дисперсною гідросилікатною речовиною, що має нестабільну структуру та містить волокнистий водовміщуючий армуючий компонент.

Встановлено, що в системі “поліізоціанат - рідинне скло - пластифікатор - гідросилікат” присутність всіх типів зв'язаної води в мінеральній складовій забезпечує інтенсивне зростання міцності полімерсилікатного матеріалу. Фізико-механічно та фізико-хімічно зв'язана вода в матеріалі забезпечує зростання міцності в ранні терміни тверднення системи, а хімічно - в більш віддалені.

Встановлено, що в системі “поліізоціанат - рідинне скло - пластифікатор - гідросилікат” відбуваються складні паралельно-послідовні хімічні реакції взаємодії поліізоціанату з рідким склом, зв'язаною водою гідросилікату та його силікатним каркасом. Інтенсивність цих реакцій підвищується при застосуванні дисперсних гідросилікатів нестабільної структури. Присутні в системі лужні та лужноземельні іони зв'язують двооксид карбону - низькомолекулярний продукт реакції поліконденсації поліізоціанату в солі Na2CO3 і NaHCO3 та сприяють утворенню щільного та міцного каменю.

Показано, що наявність в системі “поліізоціанат - рідинне скло - пластифікатор - гідросилікат” волокнистої силікатної добавки зі зв'язаною водою, що вступає в хімічну взаємодію з полімерною складовою, підвищує міцність системи, як за рахунок виконання армуючої функції, так і за рахунок утворення відповідних новоутворень в контактній зоні. Такою армуючою добавкою може бути азбест та відходи азбестоцементного виробництва.

За допомогою комплексу фізико-хімічних методів досліджень (диференційно-термічного, рентгенофазового, електронномікроскопічного аналізів та інфрачервоної спектроскопії) встановлено, що в системі “поліізоціанат - рідинне скло - пластифікатор - відходи виробництва азбестоцементу” основні процеси структуроутворення інтенсивно проходять в початковий період тверднення. Основними продуктами як на початкових стадіях тверднення розроблених композицій, так і в пізні строки їх тверднення, можуть бути сечовини, триізоціанурати та органосилікатні уретаноподібні сполуки модифіковані лужноземельними елементами.

Розроблені на основі системи “поліізоціанат - рідинне скло - пластифікатор - азбестоцементні відходи” високоефективні водостійкі полімерсилікатні матеріали з міцністю при стиску 80…90 МПа та будівельні розчини М350…600. Композиції стійкі в розчинах солей, органічних речовинах, в розчинах кислот та лугів концентрацією 3…25%. Максимальна температура експлуатації таких систем складає 80…100⁰С.

Встановлено, що на процеси структуроутворення розроблених матеріалів та будівельних розчинів впливає температурний фактор. Так, вони здатні тверднути та набирати міцність як при температурах вище, так і нижче 0⁰С. Низька температура під час виготовлення та на початкових термінах тверднення веде до уповільнення протікання хімічних реакцій та зростання міцності порівняно з композиціями, що тверднули при температурі 20±2⁰С. Однак з часом спостерігається тенденція нівелювання міцності матеріалів, що тверднули при різних температурах.

Показано, що найбільш доцільною тепловою обробкою будівельних розчинів та покриттів, яка прискорює процеси структуроутворення, є тепловолога - з ізотермічною витримкою протягом 6 год. при температурі 80⁰С.

Встановлено, що розроблені органосилікатні системи мають високі фізико-механічні властивості. Їх суміші характеризуються достатнім часом життєздатності - 30…60 хв. Отриманий штучний камінь на їх основі, незалежно від умов зберігання, набирає з часом міцність, яка стабілізується та вирівнюється у віці одного року. В системах утворюється щільна структура, що визначає низькі значення водо- та паропроникності - 0,104…2,06% та 0,115…0,29%, відповідно, високу морозостійкість F150…F300 та стійкість до стирання 0,005…0,149 г/см². Розроблені полімерсилікатні композиції мають низькі деформації усадки -3,9…4,5 мм/м, що пояснюється щільною структурою, фазовим складом новоутворень та наявністю армуючої добавки, яка хімічно взаємодіє з полімером.

Розроблені полімерсилікатні матеріали та будівельні розчини застосовані при проведенні в системі “Укренерго” ремонтних робіт. Підтверджена технологічність сумішей для утворення покриттів та будівельних розчинів, їх високі фізико-механічні характеристики. Випробування запропонованих композицій та будівельних розчинів з сумішей, отриманих в промислових умовах, через 3 місяця тверднення в навколишньому середовищі показали, що вони набирають міцність, яка становить для матеріалу покриття - 78…100 МПа, а для будівельних розчинів - 35…70 МПа. Отримані результати фізико-механічних випробувань та результати візуального огляду відремонтованих конструкцій підтверджують довговічність розроблених композицій, що сприяє подовженню терміну експлуатації таких залізобетонних конструкцій.

Виконане в промислових умовах дослідне впровадження розроблених композицій показало високу ефективність запропонованих матеріалів та дозволило отримати реальний економічний ефект за рахунок подовження терміну експлуатації залізобетонних конструкцій ЛЕП, тільки за витратами матеріалів 3506 ч 3635,7 грн. на один стояк СК-26.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ПРАЦЯХ

1. Шейніч Л.О., Петрикова Є.М. Вплив водневого фактора на міцність покриттів на основі силікатів та ізоціанату // Будівельні конструкції: Міжвідомчий наук.-техн. зб. - К.: НДІБК. - 2000. - Вип. 52. - С. 342-348.

Технологія застосування ремонтних полімерсилікатних композицій / Петрикова Є.М., Шейніч Л.О., Анопко Д.В., Шаповалов В.В., Зарицький В.В. // Будівельне виробництво: Міжвідомчий наук.-техн. зб. - К.: НДІБВ. - 2001. - Вип. 42. - С. 26-28.

Полімерсилікатні композиції на основі поліізоціанатів для захисту бетонних виробів та споруд / Петрикова Є.М., Шейніч Л.О., Мельник І.В., Капась І.В. // Ресурсоекономні матеріали, конструкції, будівлі та споруди: Зб. наук. пр. - Рівне: РДТУ. - 2001. - Вип. 7. - С. 64-71.

Петрикова Є.М., Шейніч Л.О., Мельник І.В. Системи на основі ізоціанатів для ремонту й захисту бетонних та залізобетонних конструкцій // Комунальное хозяйство городов: Наук.-техн. зб. - К.: “Техніка”. - 2002. - Вип.і39. - С. 287-291.

Петрикова Є.М., Шейніч Л.О. Ефективні будівельні матеріали для захисту та ремонту залізобетонних конструкцій // Строительство и техногенная безопасность: Сб. науч. тр. - Симферополь: Крымская акад. природоохранного и курортного стр-ва. - 2002. - Вып. 6. -С. 71-73.

Органосилікатна композиція. Деклараційний патент України №35478А, МКИ С04В 20/10, 26/00, 28/00 / Шейніч Л.О., Петрикова Є.М. - №99105681; Заявлено 18.10.1999; Опубл. 15.03.2001, Бюл. №2.

Органосилікатна композиція. Деклараційний патент України №35479А, МКИ С04В 20/10, 26/00, 28/00 / Шейніч Л.О., Петрикова Є.М. - №99105682; Заявлено 18.10.1999; Опубл. 15.03.2001, Бюл. №2.

Захисна органосилікатна композиція. Деклараційний патент України №41716А, МКИ С04В 20/10, 26/00, 28/00 / Шейніч Л.О., Петрикова Є.М. -№2001021036; Заявлено 14.02.2001; Опубл. 17.09.2001, Бюл. №8.

Оптимізація складу полімерсилікатних композицій на основі поліізоціанатів для захисту підземних споруд / Петрикова Є.М., Шейніч Л.О., Вакуленко О.А., Іщенко С.С. // Будівельні конструкції: Міжвідомчий наук.-техн. зб. - К.: НДІБК. - 2000. - Вип. 53., кн. 2. - С. 330-335.

Коррозионная стойкость полимерцементних композиций, содержащих полиизоцианаты / Шейнич Л.А., Петрикова Е.Н., Ищенко С.С., Бекало А.В. // Материалы к 39-му междунар. семинару “Рациональный эксперимент в материаловедении” (МОК'39). - Одесса: АстроПринт. - 2000.- С. 89.

Застосування полімерсилікатних композицій для ремонтних робіт / Петрикова Є.М., Шейніч Л.О., Анопко Д.В., Шаповалов В.В., Зарицький В.В. // Будівельні конструкції: Міжвідомчий наук.-техн. зб. - К.: НДІБК. - 2001. - Вип.б54. - С. 546-549.

Петрикова Є.М. Дослідження впливу мінеральної складової на процеси отвердження полімермінеральних систем на основі поліізоціанатів // Будівельні конструкції: Міжвідомчий наук.-техн.зб. - К.: НДІБК. - 2002. - Вип.56. - С. 335-337.

...