З урахуванням сказаного, у роботі використовувалася вихідна система диференціальних рівнянь балансу для щільності маси r, щільності імпульсу ru--, а також щільностей теплових перемінних - внутрішньої енергії e = с--е (де е - питома внутрішня енергія) і ентропії у =с s (де s - питома ентропія). Дані визначення підкреслюють особливу роль щільності с при моделюванні властивостей квазісуцільного середовища. Використаний термін нагадує про те, що пориста матриця тканини і паро-рідинні компоненти вологого повітря, що заповнюють її, не є суцільним середовищем у розумінні безперервної зміни їхніх властивостей у залежності від координат . Коректна заміна такої структури ефективними характеристиками квазісуцільного середовища, як відомо, являє собою складну задачу. Поняття заповнення по масі (виражене у відсотках відношення щільності тканини до щільності текстильного матеріалу, із якого вона виготовлена), яке використовується в текстильному матеріалознавстві, навряд чи можна вважати вичерпним. Очевидно, для описання розходжень у структурах тканин більш раціонально скористатися поняттям фрактальної (масштабної) розмірності Д, яке використовуються при аналізі багатьох видів дискретних структур, пов'язаних в одне ціле (кластерів):

, (22)

де M(R) - маса, що поміщається в деякий об'єм V із характерним розміром R, а відношення Д/3 дорівнює одиниці тільки для суцільного середовища. В роботі для визначення Д виведена формула, яка зв'язує пористість m та об'єм рідини V_р , що заповнює пористу матрицю:

, (23)

Метод оцінки значення V_р, що використовує експериментальні дані для пакетів бар'єрного одягу, обговорюється в п'ятій главі. Фрактальна розмірність Д, поряд із пористістю m, входить у систему диференціальних рівнянь балансу, записаних у роботі для переносу вологи і вологого повітря в тонких пористих структурах.

Для рішення зазначеної системи потрібна наявність термічного і калоричного рівнянь стану паро-рідинної суміші, а також урахування реальних умов експлуатації бар'єрного одягу. Відомо, що температура поверхневого шару шкіри коливається в невеликому діапазоні у середнього значення порядку T₀310 К. У відсутності одягу і помітної конвекції комфортною для людини є температура приміщення порядку Т_в295 К. В умовах даної стаціонарної різниці температур: Т=15 К тіло швидко нагріває до деякої проміжної (але близької до Т₀310 К) середньої температури Т₀₁ мікрокліматичний прошарок повітря, що контактує зі шкірою. Повітря є хорошим теплоізолятором і має дуже низьке значення коефіцієнта теплопровідності: _пов0,023Вт/мК, тобто має великий термічний опір: 1/_пов=43,48мсК/Дж. Теплоізолюючі властивості будь-якого одягу визначаються його спроможністю утримувати нагрітий шкірою прошарок повітря l₀₁, перешкоджаючи його заміні повітряними масами з іншими, ніж Т₀₁=Т_о-Т₁, різницею температур. Іншими словами, тепловий комфорт забезпечується підтримкою значення Т_о1 на деякому оптимальному рівні. Сама по собі тканина нижнього шару l₁ має більш високу, ніж у повітря (в середньому, на порядок величини), теплопровідність: l_1----l--_{_1--}--l_пов. Це сприяє достатньо швидкому вирівнюванню температури до деяких середніх значень у кожному із шарів пакета. За тепловими властивостями, різні тканини можна вважати “напівпровідниками”. У той же час їх доволі слабка спроможність проводити тепло (зрозуміло, тут не йде мова про конвекцію) може помітно змінюватися убік збільшення при зволоженні тканини. Це відноситься і до біологічних тканин шкіри людини. Так, суха шкіра має теплопровідність: l_{_}=--_,2--Вт/мK,--а волога має значення l_{_}----у два - три рази більше, оскільки значення теплопровідності води, наприклад, l--_води.=0,56 Вт/мК.----Перераховані факти дозволяють вважати стаціонарний розподіл температури по товщині пакетів (1,2), у сукупності з допущенням ізотермічності окремих шарів, прийнятим в роботі, цілком реалістичною моделлю переносу тепла через пакети одягу. Це означає, що стаціонарні перепади температури, надалі, передбачаються такими, що існують тільки в повітряних прошарках: l₀₁, l₁₂, l_2в.

Відносна вологість ₀₁ мікрокліматичного прошарку повітря l₀₁ визначається (звичайно у відсотках) як відношення парціального тиску парів води Р₀₁ до тиску насиченого водяного пару Р_s при даній (середній) температурі Т₀₁. Реально існуючий у цьому прошарку перепад температур: ДТ₀₁ настільки невеликий, що не має істотного впливу на значення Р₀₁ , яке встановлюється в прошарку і, відповідно, на відносну вологість ₀₁ у прошарку. Виходячи з того, що відносна вологість =4050% вважається оптимальною для здоров'я і комфорту, і використовуючи табличні дані Рs(Т), неважко встановити, наприклад, інтервал необхідного парціального тиску водяного пару: Р₀₁=(2,3 2,9)10³Па при середній температурі мікрокліматичного повітряного прошарку: Т₀₁308 К (35⁰С). Регулюючим чинником тут варто вважати спроможність сукупності всіх шарів пакету одягу відводити зайву вологу з прошарку l₀₁. Основним механізмом транспорту вологи, таким чином, є її фільтрація (просочування) через окремі шари одягу, що обумовлене існуванням перепаду парціального тиску водяного пару між окремими повітряними прошарками, де цей тиск можна вважати практично постійним.

У цілому, викладені вище факти послужили відправною точкою при розробці моделі послідовної зміни форм переносу тепла і вологи, представленій на рис. 3. Вважалося, що прошарки вологого повітря l₀₁, l₁₂ зумовлюють основний внесок у сумарний термічний опір пакету бар'єрного одягу. З іншого боку, шари бар'єрного одягу l₁, l₂ є головними чинниками, що регулюють вологопровідность пакета. Такий підхід дозволив істотно спростити задачу моделювання і використовувати аналогію рівнянь перенесення тепла і вологи (24, 25) із рівнянням електропровідності (26):

, (24)

, (25)

, (26)

де - хімічний, а _q - електричний потенціали, градієнти яких визначають відповідні види переносу. Згідно цих рівнянь, внутрішня енергія Е і маса М, подібно електричному заряду q, можуть вважатися узагальненими координатами, а градієнти температури і хімічного потенціалу відігравати роль, подібну напруженості електричного поля. Найпростішим результатом аналізованої аналогії можуть вважатися вираження для сумарних опорів -термічного () і масового() при послідовному з'єднанні “провідників” (тобто окремих шарів пакетів) однакової площі поперечного перетину:

(27)

(28)

Зв'язок цих співвідношень із виразами (20,21), що обговорювалися вище, очевидна. Їхнє обмеження складається у недостатньо повному урахуванні впливу всіх чинників на процеси тепломасообміну. У виразах (27, 28) приймаються до уваги тільки геометричні характеристики рівняння (2), а також коефіцієнти тепло- і вологопровідності. Не враховуються такі важливі чинники, як додаткова спроможність прошарків вологого повітря акумулювати теплову енергію і спроможність шарів бар'єрного одягу накопичувати (а не тільки проводити) вологу. У силу даної обставини, стандартний метод теплового балансу при проектуванні пакетів бар'єрного одягу може призводити до серйозних похибок. З метою зняття зазначених обмежень у роботі була використана більш загальна схема, заснована на аналогії електричних ланцюгів і процесів переносу, що аналізуються.

Еквівалентний електричний ланцюг, умовна схема якого наводиться в роботі, представляє собою RC-контур із джерелом електродвижучої сили _q, що забезпечує певну різницю електричного потенціалу _q (26) на клемах:

, (29)

Вводячи характерний параметр часу t_q

, (30)

можна представити з його допомогою рішення диференціального рівняння першого порядку (29) для процесів зарядки (31) і розрядки (32) ємності у часі:

, (31)

, (32)

де позначення q₀ відповідає досягненню максимально можливого для даної ємності С заряду (у межах t0) при заданій величині електродвижучої сили _q:

, (33)

Використовувана в роботі аналогія узагальнених координат Е (внутрішньої енергії), М (маси), з одного боку, і заряду q, з іншого боку, дозволяє ввести поняття “теплодвижучої сили” e_Е як різниці температур (T₀-T₂) і “вологодвижучої сили” e_М, як різниці парціальних тисків (Р₀₁ - Р_В). Строго говорячи, розглядати e--_Е , e--_М у якості постійних параметрів, подібних _q із (29) можна тільки в стаціонарному режимі. Водночас, знаючи конкретну залежність від часу t граничних умов задачі: e--_Е(t),e--_М(t), можна проінтегрувати відповідне неоднорідне диференціальне рівняння (29) при заданих значеннях опорів і ємностей (термічних і вологостних). Іншими словами, розроблена динамічна модель дає, у принципі, можливість досліджувати не тільки стаціонарні, але і нестаціонарні умови експлуатації бар'єрного одягу.

Очевидно, що в запропонованому в роботі загальному еквівалентному електричному ланцюзі враховується наявність термічних і вологостних опорів шарів тканини (l₁, l₂) і повітряних прошарків (l₀₁, l₁₂). У рівнянні теплового балансу, записаному у виді (29), це відповідає урахуванню не повної ізотермічності шарів одягу, а в рівнянні балансу маси - не повної ізобаричності повітряних прошарків. За аналогією з (30), у роботі отримані вирази для характерних часових параметрів процесів тепломасообміну в двошарових пакетах бар'єрного одягу:

, (34)

, (35)

де поряд із питомою ізобарною теплоємністю повітряних прошарків С_Р [Дж/(кг·К)] введена ізотермічна стискальність шарів тканини: К_Т=(1/r)/(?с/?Р)_Т [м²/Н], що характеризує реакцію термодинамічної системи (пакету бар'єрного одягу) на зміну зовнішніх умов. Наведені вирази (34, 35) забезпечують конкретний рецепт для розрахунку часових параметрів t--_М, t--_E із їхнім наступним використанням у рівняннях виду (31, 32), що описують, відповідно, процеси накопичення тепла і вологи в пакеті бар'єрного одягу, й обернені процеси охолодження і сушіння даних пакетів. Тим самим, запропонована модель надає можливість визначення і прямого впливу на чинники, що визначають рівень комфортності при експлуатації бар'єрного одягу. У цьому складається істотна відмінність результатів даної роботи від часто використовуваних у літературі формул виду (31, 32), призначених для опису експериментальних даних по масообміну:

, (36)

, (37)

де параметр t--_М, проте, розглядається, як підгінна постійна. Важливою особливістю виразів (34, 35), що відрізняє їх від більш простих, але менше точних формул (27, 28) є те, що вони включають властивості і шарів тканини (l₁, l₂), і повітряних прошарків (l₀₁, l₁₂), одночасно. Така структура виразів (34, 35) дозволяє сподіватися на фізично адекватний опис із їх допомогою реальної кореляції процесів обміну теплом і вологою в пакетах бар'єрного одягу. Крім того, запропонована динамічна модель є цілком узгодженою термодинамічно, а її результати (31,32,34,35) достатньо прості і можуть з успіхом використовуватися при виборі матеріалів у пакети різних типів бар'єрного одягу.

У п'ятому розділі на основі експериментальних даних, а також аналітичних виразів, запропонованих у попередніх розділах роботи, були отримані необхідні характеристики для використання динамічної (нестаціонарноі) моделі вологопровідності. Особлива увага була приділена вивченню найбільше близького до поверхні тіла людини шару l₁, властивості якого безпосередньо впливають на параметри мікрокліматичного повітряного прошарку l₀₁ і, фактично, визначають рівень відчуття комфортності при експлуатації пакету бар'єрного одягу для чистих приміщень.

У таблиці 1 приведені найбільш перспективні варіанти вибору матеріалів для білизняного шару l₁. Детальна методика експериментального визначення величин наведена в роботі. Поверхнева густина M_s, г/м², товщина l₁ мм і густина ₁ кг/м³ повітряно-сухих зразків матеріалів білизняного шару l₁ визначалися за стандартною методикою; М₀ - різниця в масі зволожених і сухих зразків, віднесена до 1 дм² ; U_max, % - максимальне вологопоглинання: U_max, = М₀/М₁, де М₁ - маса сухого зразка. На основі визначених даних була розрахована так звана “відкрита пористість” m_від., досліджуваних трикотажних полотен, які використовуються для виготовлення білизняного шару l₁ в бар'єрному одязі:

=, (38)

Таблиця 1

Дані роботи з визначення фрактальної розмірності Д і її взаємозв'язку із пористістю (m_від і m)

Подальшим етапом проведення досліджень була задача визначення декількох найбільше прийнятних за своїми транспортними характеристиками пакетів бар'єрного одягу для чистих приміщень з тим, щоб потім із них можна було виділити оптимальні варіанти, що враховують інші вимоги комфортності. Така задача по вивченню вологопровідності повинна доповнювати отримані в третьому розділі дослідні дані по повітропровідності. Взаємовплив цих властивостей, різних для окремих шарів пакету, представляється не цілком визначеним у текстильному матеріалознавстві. Найбільший інтерес представляло вивчення перехідного або, інакше кажучи, нестаціонарного періоду насичення бар'єрного одягу вологою до деякого припустимого рівня, прийнятного при експлуатації. Трудність створення адекватної моделі, яка узгоджується з даними експерименту і частково заснована на цих даних, являє собою серйозну проблему. Її задовільне рішення, як показано в роботі, забезпечується динамічною моделлю вологопровідності, яка запропонована в четвертому розділі.

З проведеного аналізу випливає, що два процеси: повітро- і вологопровідності накладаються один на одного в будь-якому реальному експерименті і протікають із швидкостями, що відрізняються, приблизно, на три порядки. Перепад тиску ?Р з інтервалу 50 ч 200 Па, який досліджується в третьому розділі, абсолютно реалістичний і забезпечує (якщо додатково врахувати можливу турбулізацію повітряного потоку в пакетах із малим числом шарів n) надійне описання повітропроникності. Збільшення цього чинника повинне безумовно позитивно позначатися на характеристиках мікроклімату і відчуття комфорту при експлуатації бар'єрного одягу. З іншого боку, основна проблема при створенні одягу для чистих приміщень складається в необхідності використовувати для зовнішнього шару пакета l₃ дуже щільні, достатньо тонкі і малопористі (m_від<10%) тканини. У табл.3 приводяться властивості схожих за основними характеристиками тканин на основі поліефірних волокон, які

Таблиця 3

Вологовіддача М_3г^max г/дм² тришарових пакетів бар'єрного одягу в середовище чистого приміщення (Т=295 К, _в=50%), за 3 години в умовах найменш сприятливої експлуатації (прилипання білизняного і проміжного шарів до "поверхні шкіри")

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Проведений детальний аналіз сучасного стану розробки бар'єрного одягу, який є необхідною складовою функціонування чистих приміщень, показав, що проектування пакетів матеріалів не має достатнього теоретичного та експериментального обгрунтування і виконано для обмежених груп матеріалів. Відсутні наукові основи визначення властивостей пакетів бар'єрного одягу з урахуванням особливостей експлуатації. Це призводить до використання пакетів, які не сприяють створенню нормального мікроклімату у підодяговому просторі, що негативно впливає на самопочуття та працездатність людини.

Для описання процесів ізотермічної фільтрації флюїду (газу, паро-рідинної суміші та краплинно-рідиної вологи) розроблена фізична модель порової структури пакету матеріалів - основного елементу бар'єрного одягу, в якій запропоновано принцип моделювання різних варіантів геометрії наскрізних пор у текстильному матеріалі з урахуванням в'язко-пружніх властивостей пористого середовища і динаміки транспорту флюїду. Отримана інтегральна кількісна модель, в рамках якої виведене узагальнення відомої формули Козені для максимального значення проникності, визначені співвідношення, за допомогою яких, через значення пористості можна розрахувати мінімальне, максимальне та найбільш ймовірне значення ефективного поперечного розміру наскрізних пор в текстильному матеріалі

Проведена експериментальна перевірка кількісної моделі ізотермічної фільтрації повітря через пакети з однорідних (однакових) та різнорідних матеріалів, які використовуються для бар'єрного одягу чистих приміщень. З'ясовано вплив швидкості переносу маси, яка визначається експериментально, на проникність однорідних та різнорідних пакетів бар'єрного одягу. Описана залежність ефективної провідності пакетів із декількох шарів однакових матеріалів при різних значеннях перепаду тиску. Визначено критичне число Рейнольдса Re^c=l2 та знайдене граничне значення швидкості фільтрації повітря через пакети однорідних матеріалів, яке відокремлює область стало-ламінарного проходження повітря (при м/с) від області (з ), де можлива турбулізація потоку. Проведено дослідження повітропроникності багатошарових пакетів бар'єрного одягу, складених із різнорідних матеріалів; зроблено порівняльний аналіз отриманих експериментальних даних з розрахунковими. Показано, що для пакетів матеріалів, які значно розрізняються за показниками швидкості фільтрації повітря, на відміну від пакетів однорідних матеріалів, можливе використання формули Клейтона для прогнозування повітропроникності. Експериментально досліджено вплив зміни вологості матеріалів, які складають пакети бар'єрного одягу, на їх повітропроникність.

На основі термодинамічного описання системи “людина - бар'єрний одяг - оточуюче середовище” розроблена нова модель переносу в неізотермічних умовах вологого повітря з підодягового простору через матрицю плоско-паралельних шарів пакету текстильних матеріалів. Побудована диференційна модель оболонки, яка базується на системі рівнянь тепло-масообміну та їх аналогії з електричними ланцюгами, в рамках якої отримані рівняння для визначення характерних масштабів часу в описанні процесів переносу вологи і тепла в шарах тканин, які складають пакети бар'єрного одягу, та повітряних прошарках між ними. Визначені необхідні умови стаціонарного тепломасообміну в “моделі оболонки”, які забезпечують комфорт при експлуатації бар'єрного одягу в чистих приміщеннях. Регулюючим чинником цих умов визначена спроможність сукупності всіх шарів пакету одягу відводити зайву вологу з мікрокліматичного прошарку.

Вперше запропоновано для характеристики текстильних матеріалів різної порової структури, заповнених флюїдом, використовувати значення фрактальної розмірності. Розроблено комп'ютерний метод визначення наскрізної пористості шляхом сканування зразків текстильних матеріалів “на просвічування”.

Розроблено та реалізовано методику вимірювання вологопередачи в трьохшарових пакетах бар'єрного одягу. Запропонована схема обробки експериментальних даних, яка дозволяє провести оцінку якості та здійснити відбір оптимальних за співвідношенням захисних та гігієнічних властивостей варіантів пакетів бар'єрного одягу для чистих приміщень.

Розроблено методику розрахунку граничних значень переносу сухого та вологого повітря в пакетах бар'єрного одягу, встановлена гранична величина співвідношення цих величин, яка передбачає появу крапель вологи за рахунок занадто високої швидкості зволоження. Запропоновано залежності для розрахунку швидкості зволоження пакета бар'єрного одягу. Розроблено рекомендації, з урахуванням динамічної моделі вологопровідності, для практичного формування складу пакетів бар'єрного одягу для чистих приміщень.

Проведено визначення комфортності бар'єрного одягу для чистих приміщень за результатами інструментального визначення параметрів мікроклімату в повітряних прошарках пакетів, а також при фізіолого-гігієнічних дослідженнях в умовах діючого виробництва. Визначено залежність отриманих оцінок ступеню комфортності від типу вегето-судинних реакцій організму людини, що рекомендовано враховувати при виборі осіб, які будуть працювати в бар'єрному одязі.

Розроблено новий спосіб визначення комфортності матеріалів по ступеню пропускання та відбивання власного електромагнітного випромінювання тіла людини, вивчено вплив накопичення вологи в матеріалах бар'єрного одягу на ці показники.

Запропонована структурна схема взаємодії показників, які визначають комфортність бар'єрного одягу для чистих приміщень з урахуванням функціональних вимог до нього. Проведена експертна оцінка якості та дослідження зміни властивостей матеріалів верху бар'єрного одягу в результаті експлуатації в чистих приміщеннях фармацевтичного виробництва. Встановлені загальні принципи вибору та розроблена номенклатура показників якості матеріалів бар'єрного одягу, яка впроваджена в галузеві стандарти України “ГСТУ 64-8-2000. Належна виробнича практика. Комплекти одягу для працюючих у чистих приміщеннях виробництва медичної та мікробіологічної промисловості. Загальні технічні вимоги”, “ГСТУ 64-9-2000. Належна виробнича практика. Комплекти одягу для працюючих у чистих приміщеннях виробництва медичної та мікробіологічної промисловості. Види і комплектність”, “ГСТУ 64-10-2000. Належна виробнича практика. Комплекти одягу для працюючих у чистих приміщеннях виробництва медичної та мікробіологічної промисловості. Номенклатура показників якості”.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Супрун Н.П. Моделювання процесів масообміну через текстильні матеріали // Вимірювальна та обчислювальна техніка в технологічних процесах. - 2000. - №4. - С. 32-34.

Супрун Н.П. Експериментальне дослідження динаміки проходження повітря через тканини // Вимірювальна та обчислювальна техніка в технологічних процесах. - 2001. - №1. - С. 195-198.

Супрун Н.П. Основні принципи розробки моделі комфортного стаціонарного тепломасообміну у пакеті одягу для чистих приміщень // Вісник КНУТД. - 2002. - №2. - С. 30-35.

Супрун Н.П. Концепція транспорту вологи і тепла через багатошарові пакети одягу для чистих приміщень // Вимірювальна та обчислювальна техніка в технологічних процесах. - 2001. - №3. - С. 163-168.

Роганков В.Б., Супрун Н.П. О некоторых особенностях и концепциях проектирования спецодежды // Проблемы легкой и текстильной промышленности Украины. - 1999. - №2. - С. 215-227.

Мураховский В.Г., Роганков В.Б., Супрун Н.П. Моделирование новых технологий проектированияи создания спецодежды // Вимірювальна та обчислювальна техніка в технологічних процесах. - 1999. - №3. - С. 76-79.

Мураховский В.Г., Роганков В.Б., Супрун Н.П. Исследование гидрогазодинамики и теплоперноса в пористой структуре модели оболочки // Вимірювальна та обчислювальна техніка в технологічних процесах. - 1999. - №4. - С. 35-38.

Мураховский В.Г., Роганков В.Б., Супрун Н.П. Основные принципы создания комфортного стационарного тепломассообмена в модели оболочки // Вимірювальна та обчислювальна техніка в технологічних процесах. - 1999. - №2. - С. 55-58.

Супрун Н.П., Власенко В.І., Суглоба М.О. Фізіолого-гігієнічна оцінка технологічного одягу // Проблемы легкой и текстильной промышленности Украины. - 2000. - №3. - С. 52-53.

Суглоба М.О, Супрун Н.П. Зміна структури та властивостей матеріалів одягу для чистих приміщень в результаті експлуатації // Вісник ДАЛПУ. - 2000. - №2. - С. 149-152.

Власенко В.І., Супрун Н.П. Визначення властивостей та розробка критеріїв оцінки якості технічних текстильних матеріалів для одягу чистих приміщень // Вісник ДАЛПУ. - 1999. - №2 - С. 40-47.

Супрун Н.П., Власенко В.І. Комфортність як складова якості робочого одягу // Вісник технологічного університету Поділля. - 2000. - №5. - С. 134-136.

Власенко В.І., Супрун Н.П. Розробка системи показників якості - основа випуску конкурентоспроможнього одягу для чистих приміщень // Вісник технологічного університету Поділля. - 2001. - №2. - С. 204-209.

Suprun N.P., Rogankov V.B. About the wear comfort of protective garment // 4-th Intern. Symp. “EL-TEX 2000”. - Lods: Poland, 2000. - Р. 54-57.

Suprun N.P. Modeling of masstransfere processes in textiles // Vlakna a textil. - 2001. - №2. - Р. 125.

Супрун Н.П. Модель ізотермічного транспорту флюїду через текстильні матеріали // Вісник Херсонського державного університету. - 2001. - № 4(13). - С. 363-367.

Suprun N. Dynamics of moisture vapour and liquid water transfer through composite textile structures // Magic world of textile: Book of Proceedings - 1-st International Textile, Clothing and Design Conference. - Dubrovnik: Croatia, 2002. - Р. 411-414.

Супрун Н.П. Вологоперенос у багатошарових пакетах технологічного одягу // Сучасні інформаційні та енергозберігаючі технології життєзабезпечення людини “СІЕТ”. - Київ: СІЕТ, 2002. - №11. - С. 47-49.

Островецкая Ю.И., Супрун Н.П., Власенко В.И. Разработка системы оценки качества медицинской одежды для врачей-стоматологов // Сучасні інформаційні та енергозберігаючі технології життєзабезпечення людини “СІЕТ”. - Київ: СІЕТ, 2002. - №12. - С. 261-264.

Супрун Н.П. Визначення характеристик пористості та проникності матеріалів для одягу чистих приміщень // Вісник технологічного університету Поділля. - 2003. - №1. - С. 75-79.

Супрун Н.П., Власенко В.И., Лукашевич О.В. Оцінка впливу числа шарів в однорідних пакетах тканин на процеси транспорту повітря // Вісник КНУТД. - 2003. - №1. - С. 36-43.

Suprun N., Vlasenko V., Lukashevich O. The study of air transport through multilayer textile pakets //Texsci-2003.-Liberez: Czech Republic. 2003. - Р. 485-489.

Островецкая Ю.И., Супрун Н.П, Скрипник Ю.А, Шевченко К.Л., Яненко А.Ф. Исследование радиопрозрачности материалов для одежды при изменении их влагоемкости. // Тр. 13-й Междунар. конф. “СВЧ-техника и телекоммуникационные технологии”. - Севастополь - Москва: Россия, 2003. - С. 720-722.

Островецька Ю.І., Супрун Н.П., Власенко В.І. Розробка комп'ютерного методу визначення показників наскрізної пористості та поверхневого заповнення тканин // Вісник технологічного університету Поділля. - 2003. - №5. - С. 15-18.

Островецкая Ю.И., Супрун Н.П, Скрипник Ю.А, Шевченко К.Л., Яненко А.Ф. Исследование радиопрозрачности текстильных материалов для медицинской одежды при изменении их влагосодержания // Сучасні інформаційні та енергозберігаючі технології життєзабезпечення людини “СІЕТ”. - Київ: СІЕТ, 2003. - №13. - С. 399-402.

Супрун Н.П. Применение теории фракталов при описании пористости текстильных материалов // Проблемы легкой и текстильной промышленности Украины. - 2003. - №6. - С. 33-38.

Suprun N. Dynamics of moisture vapour and liquid water transfer through composite textile structures // International journal of clothing science and technology. - 2003. - vol.15, № ѕ. - Р. 218-223.

Suprun N. Modeling of structural geometry of textile fibers // Vlakna a textil. 2004. - Vol.11, - №1. - Р. 23-26.

Suprun N., Sygloba M., Vlasenko V. The comfort of clean room clothing // Vlakna a textil. - 2004. - Vol.11, - №2. - Р. 54-57.