Вдосконалення процесу проектування канонічного одягу складної форми

ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність теми, сформульовані мета, задачі та методи досліджень, визначена наукова новизна та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі проведено системний аналіз доступних інформаційних джерел та визначено чинники, що можуть впливати на процес проектування канонічного одягу (рис.1), виокремлено найважливішу інформацію про кожний елемент системи.

Проаналізовані джерела щодо походження канонічного одягу візантійсько-слов'янського обряду та визначені періоди його розвитку і основні чинники, які вплинули на його формоутворення. Досліджено канони та традиції, які впливають на процес виготовлення одягу для духовенства.

Основу інформації про канони, які стосуються церковного одягу складають: розгляд видів конфесій, що існують в Україні, традиції яких можуть впливати на процес його проектування; аналіз складу духовенства та характеристика асортименту канонічного одягу.

В Україні церкви, що дотримуються візантійсько-слов'янської обрядності, представлені провідними юрисдикціями: 1) Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ-МП); 2) Українська православна церква Київського патріархату (УПЦ-КП); 3) Українська автокефальна православна церква (УАПЦ); 4) Українська греко-католицька церква (УГКЦ), а також незначними старообрядницькими православними церквами. Першість за чисельністю релігійних організацій належить УПЦ-МП, друге місце займає УПЦ-КП і третє - УГКЦ.

В процесі дослідження особливостей використання канонічного одягу встановлено, що церковно-священнослужителі використовують різні види облачань, тобто костюм є носієм інформації про місце особи в ієрархічній структурі церкви. В роботі здійснена класифікація складу духовенства, яка дозволяє легко визначати всі групи споживачів канонічного одягу та приналежність будь-якої духовної особи до відповідного ступеня ієрархії за основними ознаками.

Класифікація складу духовенства тісно пов'язана з ознаками канонічного одягу. Асортиментний склад церковного одягу визначається рядом ознак, властивих конкретній духовній особі. До його складу входять два види одягу: богослужбовий (літургійний) і повсякденний, в тому числі головні убори та аксесуари.

Богослужбовий одяг розподіляється на два основні підвиди: для священнослужителів та для священних речей (престол, подир, тощо). У відповідності до канонів, кількість предметів, що входять до комплекту облачання чітко регламентована в залежності від ступеня священства духовної особи, тому доцільно розглядати склад предметів одягу у відповідності до сану.

В результаті аналізу асортименту літургійного одягу визначено, що всі його складові (крім облачань для священних речей) є суто чоловічим одягом, оскільки жінки не можуть рукопокладатись до сану. Комплект богослужбових облачань - багатошаровий і його основою є повсякденний одяг. Нижній одяг - найбільш прилеглий до фігури і навпаки - верхній має значні припуски на вільне облягання.

Для зручності визначення приналежності відповідного комплекту богослужбового облачання, розроблено класифікацію гардеробу церковного одягу за ознаками, які вказують сан, звання за ієрархічним принципом та склад предметів облачань, що входять до відповідного комплекту.

Дослідження впливу канонів та традицій на склад всіх асортиментних груп, виявило особливі ознаки, які характеризують предмети канонічного одягу. Ці ознаки можна розділити на головні та другорядні. Якщо, відповідно до ознаки, виокремлюється асортиментний різновид облачання і, при різних її значеннях, зовнішня форма предмета змінюється - така ознака для даного виробу є головною. Другорядні ознаки характеризують призначення облачань. У роботі визначено головні та другорядні ознаки для всіх асортиментних груп одягу для духовенства.

У другому розділі викладені основні теоретичні результати роботи - створення одягу для духовенства.

Вдосконалення принципів проектування виробів будь-якого призначення проводиться з урахуванням належних для їхнього виготовлення вимог. Для визначення системи вимог до канонічного одягу в роботі проведений аналіз символічного значення кожного з предметів одягу та їх колористичного вирішення, оскільки вимоги символіки є пріоритетними для даного одягу.

У відповідності до свят, днів чи подій, що відзначаються церквою, для богослужбового одягу визначені основні кольори: білий, червоний, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий, чорний. Усі вони символізують духовне значення святих людей та священних подій. В українських церквах візантійсько-слов'янського обряду всі найголовніші свята, яким призначені відповідні кольори облачань, можна розділити на шість основних груп. Аналіз церковного річного циклу показав, що найбільше протягом року використовують облачання, колір яких відповідає: шостій, першій, четвертій та п'ятій групам. Одержані аналітичні дані щодо кольору канонічного одягу особливо важливі для планування його серійного виробництва.

Встановлено складові елементи символізму, які впливають на формоутворення предметів одягу (рис.2).

В роботі розроблено класифікацію вимог символіки до художньо-композиційної побудови одягу. Ці вимоги можна віднести до групи споживчих вимог, оскільки вони визначають відповідність виробів до особливостей діяльності духовних осіб. Система вимог символіки побудована за ієрархічним принципом і складається з чотирьох рівнів, що дає змогу легко визначати всі фактори символіки, які безпосередньо впливають на вибір конструктивно-технологічних рішень під час проектування облачань.

Канонічному одягу, як і світському, притаманний цілий ряд споживчих та промислових вимог. В процесі виготовлення та експлуатації церковного одягу за канонами церкви, слід обов'язково дотримуватись специфічних вимог, які розширюють діапазон споживчих та промислових вимог за рахунок показників властивостей виробів, які не характерні для світського одягу. Для визначення споживчих та промислових вимог до виготовлення канонічного одягу, враховуючи специфіку його використання, встановлено його функції.

З метою визначення проблем конструкторсько-технологічної підготовки виробництва канонічного одягу та пошуку засобів його удосконалення, які передбачали б в кінцевому результаті вирішення максимальної кількості потреб споживачів (священнослужителів) до якості виготовленого одягу було проведено дослідження шляхом опитування 70 священнослужителів (67 ієреїв, 3 архієреї) різних конфесій з практичним досвідом не менше 5 років. Виявилось, що 10% опитуваних не знають виробників канонічного одягу, а сам одяг, як показав асоціативний ряд - 55% респондентів ототожнюють з практичною стороною обряду і, тільки кожний третій, надає йому також і духовного змісту.

Підтверджують актуальність досліджуваних проблем 45% священиків, котрі мають у використанні не більше 3-х комплектів священних риз. Слід узяти до уваги й те, що переважна більшість священнослужителів обслуговують декілька парафій (приходів). За даними опитування, у визначенні кольорової гамми одягу переважають: жовтий - 20%, білий - 17%, червоний 15%.

Пошук нових рішень у проектуванні канонічного одягу безумовно передбачає удосконалення його конструкції для більшої комфортності проведення богослужінь та раціональнішого використання дорогоцінних матеріалів. Прихильність до змін у конструкції канонічного одягу виявили 51% респондентів. Насамперед, це стосується так званого “ярма” у верхній частині фелону в зв'язку з дискомфортом, який священнослужителі відчувають під час богослужінь.

У загальному контексті важливого значення набуває питання про догляд за облачаннями. З цього приводу 60% опитуваних визначили проблеми, пов'язані з його транспортуванням та пранням. Отже, під час підбору відповідних тканин слід враховувати ці фактори, оскільки вони безпосередньо впливають на якість та зовнішній вигляд одягу. Найпоказовішими в цьому сенсі є оцінки священиків зовнішнього вигляду власних облачань за шкалою від “незадовільної” до “відмінної”. Всього 15% респондентів відзначили свій одяг на “відмінно”, 40% як “добре”, 35% “задовільно”, 10% “незадовільно”.

Щодо декоративного оздоблення одягу, половина опитаних віддала перевагу комбінаціям орнаменту, 20% рослинному, 15% сюжетним зображенням, 15% вишиванню. Більшість (80%) священиків виявили бажання мати одяг з дорогоцінних тканин, оцінивши його в середньому в 500-1000 грн і, на їхню думку, він повинен використовуватись до 8 років.

В роботі проведена систематизація вимог щодо проектування та показників, що забезпечують відповідний рівень якості одягу для духовенства, яку представлено у вигляді ієрархічних схем.

Аналіз показників якості канонічного одягу виявив, що при розробці системи вимог до світського та канонічного одягу можна використати загальний підхід, але в процесі проектування канонічного одягу додатково пред'являються вимоги, відмінні від вимог до проектування побутового одягу. Для визначення значимості споживчих показників якості був проведений ранговий аналіз комплексних показників якості канонічного одягу. Розглядались всі показники окрім показників символіки, оскільки ці показники є провідними в процесі проектування даного одягу. Для проведення опитування було вибрано 15 експертів з числа духовних осіб різного рангу. Для кожної групи показників присвоювались відповідні значення: В1 - соціальні вимоги; В2 - функціональні; В3 - естетичні; В4 - ергономічні; В5 - експлуатаційні; В6 - стандартизації та уніфікації; В7 - технологічності; В8 - економічності.

Під час проведення ранжування більш важливому показнику присвоювався ранг R=1, менш важливому - ранг R=n (де n - кількість показників, що аналізуються). Рівнозначним показникам пропонувалось присвоювати однакові ранги. Ступінь узгодженості думок експертів оцінювалась коефіцієнтом конкордації . Оскільки, величина коефіцієнтів конкордації для богослужбового одягу =0,47 та повсякденного - =0,44 суттєво відрізняється від нуля, можна вважати, що між думками експертів існує значна узгодженість. Однак, експерти неоднаково ранжують фактори (знайдене значення суттєво відрізняється від одиниці). Значимість коефіцієнта конкордації перевірялась за ² критерієм для 5%-ного рівня значимості при числі ступенів свободи f=8-1=7, ²=14,067. У зв'язку з тим, що табличне значення ²-критерію менше розрахункового, можна з 95%-ою ймовірністю стверджувати, що думки експертів відносно ступеня впливу факторів узгоджуються у відповідності з коефіцієнтом конкордації 0,47 та 0,44. За цими даними побудовано середню діаграму рангів для досліджуваних факторів (рис.3). Оцінка ² розрахункового у всіх випадках була вищою від табличного значення ²табл.=14,067, що свідчить про достовірність отриманих результатів: ²_розр.1=33,32>14.067 та ²_розр.2=31,23>14,067. Кінцеві результати ранжування отримані шляхом порівняння суми факторних оцінок кожного показника з середнім ранг-фактором.

Як показав аналіз результатів експертних оцінок, найбільш важливими для богослужбового одягу являються естетичні вимоги (В3), а для повсякденного церковного одягу - функціональні вимоги (В2). Для богослужбових облачань другим важливим показником виявились функціональні вимоги (В2), а для повсякденного одягу - ергономічні вимоги (В4). Третіми за важливістю для богослужбового та повсякденного одягу є експлуатаційні вимоги (В5).

Вибір матеріалів для виготовлення канонічного одягу має визначальне значення в характеристиці його зовнішнього вигляду та експлуатаційних властивостей і проводився у відповідності з попередньо розробленими вимогами до виробів. Існують різні методики вибору матеріалів для виготовлення швейних виробів, які описані в спеціальній літературі, але, щоб їх використовувати під час вибору матеріалів для виготовлення канонічного одягу, необхідно адаптувати їх до специфічних вимог, пов'язаних з церковними канонами та традиціями.

На основі існуючих систем вимог до матеріалів різного призначення, з урахуванням церковних канонів та особливостей використання канонічного одягу, в роботі визначено головні вимоги до матеріалів верху, підкладок та прокладок, якими слід керуватись у процесі проектування та виготовлення даного виду одягу.

У третьому розділі виконано розробки методики проведення експерименту та аналізу одержаних результатів.

Аналіз результатів опитування щодо вимог до канонічного одягу та візуальне спостереження за процесом його використання виявили, що найбільш суттєві конструктивні “проблеми” виникають при проектуванні верхнього ієрейського одягу - “руського” фелона. Конструктивні недоліки проявляються в ергономічній невідповідності даного одягу фігурі людини і, відповідно, спричинюють значний дискомфорт під час його експлуатації. Оскільки, згідно вимог символіки та традицій, істотно змінити конструкцію фелона не можливо, були проведені дослідження для пошуку оптимального рішення щодо покращення його ергономічних показників.

Пошук оптимального конструктивного рішення верхнього богослужбового одягу неможливий без вивчення функціонального стану ергономічної системи “людина - одяг” в динаміці, особливостей та умов діяльності священиків.

Основний недолік існуючого процесу виготовлення верхнього богослужбового одягу полягає в тому, що він зорієнтований на створення одягу для типової фігури з великим інтервалом „байдужості” відповідно до статичних умов експлуатації. Проте, для створення ергономічно-раціональної конструкції, необхідно мати інформацію не тільки про статичні характеристики одягу, але також дані про поведінку одягу на фігурі людини в динамічних умовах.

Необхідність врахування характеру і амплітуди рухів для покращення посадки одягу на фігурі є очевидною, оскільки діяльність священнослужителів під час богослужінь передбачає не статичне положення, а відповідний комплекс характерних рухів священика, які визначають ступінь збалансованості одягу та досконалість конструкції одягу.

Для отримання додаткової інформації про просторову характеристику рухів священика та параметри тривимірного переміщення одягу під час цих рухів, у процесі проведення ергономічних досліджень зроблено наступне:

– визначено найбільш характерні рухи, відповідно до роду діяльності священиків;

– розроблено методику проведення експерименту з дослідження взаємовпливу комплексу рухів на переміщення одягу;

- проведено аналіз отриманих експериментальних результатів;

– на основі отриманих даних, знайдено оптимальне конструктивне рішення верхнього богослужбового одягу.

У загальному вигляді схему проведення ергономічних досліджень можна відобразити таким чином (рис. 4).

Найважливішим для забезпечення динамічної відповідності у верхньому богослужбовому одязі, є конструктивний вузол “опліччя”, оскільки його опорна поверхня дотична до плечової зони і має складну геометричну поверхню. В зв'язку з цим доцільно використовувати інформацію про просторову характеристику опліччя під час виконання священиком характерних рухів руками.

Методика визначення змін положення опліччя в динаміці у різних фазах рухів включає:

вибір комплексу рухів;

вибір контрольних точок;

вибір ділянок вимірювання поверхні одягу;

визначення діапазону та рівнів варіювання кутових величин під час рухів рук;

визначення величин динамічних змін в різних фазах руху;

встановлення залежностей динамічних змін від характеру рухів.

Під час експерименту використовувались 10 контрольних точок на одязі. Вибір основних контрольних точок та ділянок вимірювання обмежувався габаритними параметрами плечового поясу (опліччя) конструкції фелону на фігурі людини (рис. 5).

Контрольні точки на виробі: 1 - крайня верхня точка задньої частини горловини; 2 - точка на рівні виступу лопаток; 3-4 - на лінії переходу передньої частини горловини в задню; 5-6 - точки дотику до плечового поясу; 7 - крайня нижня точка передньої ділянки горловини; 8 - виступаюча точка грудної залози; 9 - нижня габаритна точка передньої частини конструкції фелона; 10 - нижня габаритна точка задньої частини конструкції. У якості об'єкту дослідження використано традиційний фелон з розмірними ознаками на типову чоловічу фігуру (170-100-88).

Для експерименту вибрано комплекс рухів, які характерні для виду діяльності священиків та впливають на просторову характеристику взаєморозташування сегментів тіла і одягу.

У дослідженні розглядались види рухів рук від вихідного умовно вертикального (0ч8?) до характерних 135?:

- у горизонтальній площині - відведення рук вперед, в сторони, назад;

- у радіальних площинах - піднімання рук;

- у фронтальній і сагітальній площинах - кругові рухи.

Під час дослідження процесу взаємодії елементів системи “людина - одяг” для визначення параметрів динамічних змін використовувалась синхронна фотозйомка цифровими фотокамерами (стереопарами) у відповідних площинах (фронтальній, горизонтальній, профільній) одягнутої в традиційний “руський” фелон людини згідно з встановленим комплексом рухів.

Для визначення величин кутів відведення рук використовувався пристрій для визначення ергономічних показників якості конструкції плечових швейних виробів на фігурі людини, спеціально створений для проведення експерименту. Даний пристрій дає можливість виконувати вимірювання під час переміщення рук і тулуба людини в трьохвимірному просторі. Переміщення робочих площин пристрою дозволяє здійснювати антропометричні вимірювання в діапазоні 22-80 см між плечовими точками і зростом людини 90-165 см до плечової точки.

Фотографування рухів дало можливість отримати величини переміщень контрольних точок поверхні опліччя фелона в просторі, простежити їхню траєкторію, провести візуальну оцінку, а також якісну і кількісну оцінку динамічної відповідності одягу фігурі людини.

В основу методу дослідження поверхні тіла людини або манекена покладено геометричний аналіз фотографій. Особлива властивість фотографії полягає в її здатності відображати геометрично точні зображення, тому вона перетворюється в широкодоступний вимірювальний засіб.

Метрична перспектива та метрика фотокартки відносяться до розділу теорії лінійної перспективи, що вивчає питання теорії та практичні методи вирішення метричних задач: прямої - за заданим положенням, розмірними ознаками та формою об'єкта побудувати його перспективу за заданим апаратом проекціювання; зворотної - за даними перспективи та апарату проекціювання повністю або частково реконструювати об'єкт, тобто визначити його координати, положення в просторі. Найбільш вичерпною умовою метричної реконструкції складних об'єктів слід вважати стереопару. Для цього визначають фокусні відстані (однакові для обох об'єктів), базу зйомки та забезпечують паралельність осей, суміщення площин кадрів і синхронність роботи затворів.

Дана методика передбачає перехід від центральної проекції до ортогональної, що метрично визначає проекціюючий простір та дає змогу реконструювати об'єкти, тобто відновлювати за креслеником відображений простір за мінімальної кількості вихідних даних. Для здійснення такого переходу використовувались деякі елементи теорії перспективно-ортогонального спряження (ПОС) проекцій. Суть її показано на схемі (рис.6).

Щоб аналітично задати точку використаємо відоме рівняння прямої лінії

, (1)

де m - тангенс кута нахилу, с - точка перетину з віссю у. За цим явним виразом визначаємо у при будь-якому значенні х.

Якщо на площині пряма проходить через дві задані точки (х₁; у₁) та (х₂; у₂), то рівняння (1) набуде вигляду:

або .

Візьмемо координати точки (перспективні проекції точки) на правому та лівому знімку, та координати правого та лівого оптичних центрів, тоді рівняння двох прямих - умовно - правої та лівої, прийме вигляд для першої:

для другої:

(2)

де: х₁, у₁, z₁ - координати перспективної проекції точки А_k1 на першому знімку;

х₂, у₂, z₂ - координати перспективної проекції точки А_k2 на другому знімку;

х_s1, у_s1, z_s1 - координати першого оптичного центру S₁;

х_s2, у_s2, z_s2 - координати другого оптичного центру S₂.

Слід зазначити, що розглядається схема розташування частин простору в лінійній перспективі. При фотографуванні об'єкта точка зору S, або S₁, S₂ (для стереопари) та площина картини К або К₁, К₂, розташовані зворотно відносно нього. В процесі аналізу, для суміщення (проекціювання) контурів реального об'єкта та його зображення, точку зору доцільно встановлювати відповідно до схеми (рис. 7). Шляхом перетворення рівнянь (2), отримано координати будь-якої точки об'єкта:

; (3)

(4)

(5)

За допомогою виразів (3-5) здійснено перехід від перспективної до ортогональної проекції, тобто беремо координати точки перспективної проекції (на знімку) та фокусну відстань об'єктиву камери, знаходимо координати ортогональних проекцій точки.

На основі проведених розрахунків розроблено експериментальну конструкцію верхнього літургійного одягу (рис.8).

З метою оцінки ергономічної відповідності верхнього богослужбового одягу фігурі людини та порівняння пріоритетності конструкцій відповідно до вимог споживачів одягу, проведено аналіз поведінки одягу на фігурі людини в динаміці та отримано узагальнений відгук бажаності.

Для проведення комплексної оцінки ергономічної відповідності одягу використовувалась схема розташування 10 контрольних точок, означення яких наведені вище.

Для оптимізації параметрів контрольних точок застосовувався метод Харінгтона (узагальнена функція бажаності Харінгтона). В основі побудови цієї функції закладена ідея перетворення натуральних значень частих відгуків в безрозмірну шкалу бажаності.

Даний метод базується на приведені різних показників (відгуків) до узагальненого показника і застосовується для вирішення багатопараметричної задачі, для наведених параметрів, чи критеріїв оптимізації. В роботі цей метод використано для аналізу конкурентоспроможності виробів за вибраними показниками, на прикладі “руського” фелона традиційної та експериментальної конструкції.

Для визначення меж кожного з параметрів оптимізації, прийнято рухи обох рук, як симетричні та розглянуто їх у вихідному (статичному) положенні (руки опущені), в динамічних умовах при відведені однієї руки на кут 75? і піднятті на кут 125? та поверненні у вихідне положення.

За допомогою стереопар, згідно вищеописаної методики, зафіксовано та визначено показники переміщень контрольних точок.

Для кожної контрольної точки розраховували узагальнене переміщення в просторі за виразом:.

Межа розподілу кожної з точок по кривій бажаності в діапазоні від 0 до 1, а межі допуску від 0 до 30.

Звичайно кожна контрольна точка має різні межі для визначення показників бажаності, але в приведеному прикладі для легкості підрахунків вибрано середню величину межі.

Для кожного з виробів (традиційної та експериментальної конструкції) згідно кривої бажаності знайдено відповідний показник бажаності (табл.1).

За формулою розраховано узагальнені показники бажаності для обох конструкцій.

Також отримано узагальнений відгук бажаності, в залежності від вагомості кожного критерію оцінки.

Аналіз отриманих результатів показав, що експериментальна конструкція “руського” фелона перспективніша від традиційної, оскільки має значно кращі експлуатаційні показники.

Всі показники бажаності зведено до узагальненого показника бажаності за формулою:

, (6)

де - коефіцієнт вагомості, .

Вагомість контрольних точок на конструкціях даного виду одягу безпосередньо залежить від самої конструкції одягу, а також параметрів зміни положення контрольних точок у просторі під час його експлуатації, які у свою чергу, також впливають на художньо-виразні якості форми та естетичний вигляд. Показники вагомості контрольних точок наведені в табл.2.

Таблиця 2

Показники вагомості контрольних точок

Формули для визначення абсолютних величин розмірних ознак фігур чоловіків рекомендованих у проектуванні канонічного одягу