Організація виробництва сирого бензолу в умовах ВАТ "Дніпрококс"

Размещено на http://allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

Дніпропетровський політехнічний коледж

«Організація виробництва сирого бензолу в умовах ВАТ «Дніпрококс»

Пояснювальна записка

до курсової роботи

Дніпропетровськ

2010



Зміст

виробничий бензол проектний витрата

Вступ

Розділ 1. Просторове розміщення підприємства, його структура

Розділ 2. Організаційна структура управління підприємством та ділянкою

Розділ 3. Тип та метод організації виробництва сирого бензолу

3.1 Визначення типу виробництва та його техніко-економічна характеристика

3.2 Метод організації виробництва сирого бензолу на ділянці, умови застосування

3.2.1 Технологічна схема виробництва сирого бензолу

3.2.2 Техніко-економічні розрахунки для прийнятого методу організації виробництва

Розділ 4. Заходи по удосконаленню організації виробництва

Розділ 5. Розрахунок проектної виробничої потужності та виробничої програми випуску сирого бензолу

Розділ 6. Складання кошторису витрат на виробництво сирого бензолу

Розділ 7. Розрахунок проектуємих техніко-економічних показників роботи ділянки

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Підприємство ВАТ «Дніпрококс» є складовою металургійної промисловості України

Металургімя (рос. металлургия, англ. metallurgy, нім. Metallurgie f, Hьttenwesen n, Hьttenkunde f) -- наука, техніка і галузь промисловості, пов'язана з одержанням металів з руд або металовмісних речовин з наданням їм необхідних властивостей. У прикладному плані - сукупність зв'язаних між собою галузей і стадій виробничого процесу від видобутку сировини до випуску готової продукції -- чорних і кольорових металів і їх сплавів (стопів).

Дніпропетровський коксохімічний завод ім. Калініна - один з первістків першої п'ятирічки, його створення входило в загальний грандіозний план - індустріалізації країни. Він створювався як коксохімічний цех заводу ім. Петровського, а з 1933 роки діє як самостійне підприємство.

Від 05.12.1997р. №12/331 - АО Відкрите акціонерне товариство «Дніпрококс» засновано відповідно до рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області, шляхом перетворення державного підприємства "Дніпропетровський державний коксохімічний завод ім. Калініна" у відкрите акціонерне товариство "Дніпрококс", згідно Закону України "Про приватизацію державного майна" від 19.02.1997р. № 89/97-ВР

Коксохімічний завод призначений для високотемпературної переробки кам'яного вугілля методом коксування з метою одержання коксу, коксового газу й хімічних продуктів коксування. Статутний капітал товариства становить 112 656 000 грн., який поділено на 450 624 000 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. кожна.

Підприємство ВАТ «Дніпрококс» випускає кокс та хімічні продукти коксування (кам'яновугільна смола, аміак, сирий бензол, толуол, ксилол, сульфат амонію та ін.).

Сирий бензол - рідина, яка містить бензол, толуол, ксилол і інші вуглеводні. Сирий бензол розділяють на фракції ректифікацією (випаруванням з подальшою конденсацією парів). Отримані напівпродукти піддають очищенню і вторинній ректифікації, в результаті чого одержують чисті бензол, толуол, ксилол, сольвент і сірководень. З бензолу можна добути фенол, сульфонал, анілінові барвники, стирол, нітробензол, отрутохімікати, лаки, синтетичні смоли і багато інших продуктів.

Нижче наведені фізико-хімічні показники якості сирого бензолу:

Найменування показника	Показник якості
Зовнішній вигляд	Прозора рідина, яка не містить частинок, в тому числі крапель води
Колір	Світло-жовтий
Масова доля відгону до 180о С	98
Масова доля відгону 140 о С	Не нормується
Масова доля смолоутворюючих речовин, %	Не нормується
Густина	0,888
Вміст води	Вода відсутня
Вміст бензолу, %	80
Вміст толуолу, %	13
Вміст циклопентадієну, %	0,6
Вміст сірководню, %	1
Вміст тіофену, %	0,8
Вміст метилтіофенів, -2,3%	0,1
Вміст мета-пара-ксинолів,%	2,2
Вміст ортоксинолу,%	0,1
Вміст стиролу, %	0,5
Вміст псевдокумолу, %	1,1
Вміст індегна, %	0,5
Вміст нафталіну, %	0
Вміст сірки, %	1,2



Розділ 1. Просторове розміщення та структура підприємства

Генеральний план підприємства - це графічне зображення території підприємства з усіма будівлями, спорудами, комунікаціями, шляхами сполучення, які прив'язанні до конкретної території.

При розробці генерального плану необхідно врахувати такі принципи його побудови:

Забезпечити принцип прямотоку предметів праці;

Переміщення вантажів технологічним транспортом, який забезпечує надійність і зменшує витрати;

Скорочення до мінімуму енергокомунікацій;

Шляхи проходження робітників на роботу не повинні пересікатися зі шляхами сполучення та комунікаціями підприємства;

Виділення в окрему групу цехів, які є вибухо- і пожежо- небезпечні;

Урахування напрямку вітру.

Показником ефективності розробки генерального плану є:

Розмір території, яке буде займати підприємство;

Протяжність комунікацій;

Ступінь забудівлі території.

Виробнича структура - це склад, розташування та форми взаємозв'язку виробничих підрозділів підприємства. Виходячи з цього існують такі виробничі структури:

Цехова;

Безцехова;

Корпусна.

На моєму підприємстві ВАТ «Дніпрококс» цехова виробнича структура, тому що, первинний виробничий підрозділ - цех.

Цех - це адміністративно відокремлений підрозділ підприємства, в якому виготовляється продукція чи виконуються роботи згідно з його спеціалізацією.

До складу коксохімічного заводу входять основні цехи, допоміжні цехи та заводоуправління. Структура заводу наведена в додатку А.

Цех є основним виробничим підрозділом підприємства. Дільниці та відділення можуть існувати як самостійні підрозділи, так і входити до складу цехів.

До основних цехів відносяться:

вуглепідготовчий;

вуглезбагачувальний;

коксовий;

уловлювання первинних хімічних продуктів коксування;

переробки первинних хімічних продуктів коксування.

Загальне призначення основних цехів полягає в переробці сировини та напівфабрикатів в готову продукцію.

До допоміжних цехів та підрозділів відносять:

ремонтні цехи (електроремонтний, механічний, ремонтно-будівельний, котельно-монтажний)

енергетичні цехи (парасиловий, ТЕЦ, КИПіА)

підсобні служби та господарства.

Допоміжні цехи сприяють виробництву основної продукції і забезпечують нормальну роботу всіх виробничих ланок заводу.

До обслуговуючих цехів відносять:

автотранспортний

залізничний

комунально-господарський та ін.



Розділ 2. Організаційна структура управління підприємством та цехом

Організаційна структура управління представляє собою сукупність певним чином пов'язаних між собою управлінських ланок. Вона характеризується кількістю органів управління, порядком їх взаємодії та функціями, які вони виконують.

Головне призначення організаційної структури - забезпечити ефективну діяльність управлінського персоналу. До його складу на підприємстві входять: керівник підприємства, керівники підрозділів, фахівці, обслуговуючий персонал (технічний).

На ВАТ «Дніпрококс» застосована лінійно-функціональна структура управління. В її основу покладена ієрархічна організація процесу управління за функціями (виробництво, постачання і збут, бухгалтерський облік, фінансування тощо). За кожною з цих функцій формується лінійна система служб. Що пронизує все підприємство зверху донизу: від директора через відділи і цехи з їхніми начальниками до майстрів та бригадирів.

Лінійно - функціональна організаційна структура управління - це така, яка спирається на розподіл повноважень та відповідальності по функціях управління та прийняття рішень по вертикалі., ця структура дозволяє організувати управління за лінійною схемою (директор - начальник цеху - майстер) , а функціональні відділи апарату управління підприємства лише допомагають лінійним керівникам вирішувати управлінські завдання. При цьому лінійні керівники не підпорядковані керівникам функціональних відділів апарату управління.

Лінійно-функціональна структура управління має певні переваги: простота керівництва, відсутність дублювання функцій та ін., які особливо помітні за умов серійного виробництва.

Однак забезпечити необхідну пристосованість підприємства до мінливого ринкового середовища цей вид організаційної структури управління неспроможний. У ньому надто складна передача інформації між функціональними підрозділами, як і процес прийняття рішень загалом. Це обумовлено тим, що проблеми обговорюються по всьому ієрархічному ланцюжку знизу вверх і в кожному підрозділі. При цьому багато інформації перекручується або втрачається при переході від одного рівня управління до іншого, від одного функціонального підрозділу до іншого.



Розділ 3. Тип та метод організації виробництва сирого бензолу

Тип виробництва - комплексна характеристика технічних, економічних особливостей виробництва, яка обумовлена обсягами виробництва, стабільністю виробничого процесу і широтою номенклатури.

Існує три типи виробництва:

Одиничний;

Серійний;

Масовий.

Одиничний характеризується малими обсягами виробництва. Для цього типу характерно використання універсального обладнання і робітників універсалів високої кваліфікації.

Серійний тип виробництва - характеризується виготовленням виробів партіями, які періодично повторюються. Це дозволяє використовувати поряд з універсальним обладнанням - частково спеціалізоване. За верстатами закріплена невелика кількість деталеоперацій.

Масовий тип виробництва - має вузьку номенклатуру і великі обсяги виробництва. Характеризується постійною повторюваністю процесів,використанням вузькоспеціалізованого обладнання ,яке розташоване по ходу виробничого процесу. Саме масовий тип виробництва застосований у цеху вловлювання хімічних речовин ВАТ «Дніпрококс».

Метод організації виробництва - це сукупність способів, прийомів і правил раціонального сполучення елементів виробничого процесу у часі і просторі на стадіях проектування, функціонування та удосконалення виробництва.

Існують такі методи організації виробництва:

Непотоковий (індивідуальний);

Партіонний;

Потоковий.



3.1 Визначення типу виробництва сирого бензолу

Кзо =

Кзо =

Для виробництва сирого бензолу у цеху вловлювання хімічних речовин ВАТ «Дніпрококс» застосований масовий тип виробництва.

3.2 Метод організації виробництва продукції на ділянці, його техніко-економічна характеристика

Метод організації виробництва - це спосіб сполучення організації виробничого процесу у часі і просторі як сукупності засобів і прийомів його реалізації.

Індивідуальний метод - використовується в умовах одиничного та мілкосерійного типу виробництва і передбачає відсутність спеціалізації на робочих місцях, послідовне переміщення деталей з одного робочого місця на інше.

Для цього методу характерно:

Вироби запускаються у виробництво у розмірі, який дорівнює розміру всієї кількості виробів замовлення;

Замість подетальної технології, розроблюється маршрутна технологія в якій вказується перелік ділянок ( цехів), які приймають участь у виготовленні продукції; види обробки та інструмент;

Деталь не закріплюється на конкретному робочому місці;

Обладнання розташоване за групами однотипних верстатів;

Партіонний метод - цей метод організації виробництва представляє побудову виробничого процесу у часі і просторі при виготовленні партії виробів і базується на серійному типі виробництва.

Виготовлення продукції здійснюється серіями, а запуск у виробництво партіями.

Перед партіонним методом стоять такі задачі:

Перенесення в організацію цього методу якомога більше елементів потокового методу;

Скорочення тривалості робочого циклу;

Створення умов для однакової пропускної спроможності цих підрозділів;

Визначення оптимального розміру партії.

Потоковий метод організації виробництва - найбільш ефективний метод виробництва. Він забезпечує безперервність виробництва продукції.

Цей метод доцільно використовувати за таких умов:

Тип виробництва - масове або крупносерійне;

Необхідно ретельно розроблювати технологічний процес. Чітко встановлювати операції на кожне робоче місце;

Чітка організація обслуговування робочих місць матеріалами та комплектуючими.

Для потокового виробництва притаманні такі риси:

Закріплення окремих операцій за конкретними робочими місцями і обладнанням, повна їх завантаженість;

Розташування обладнання і робочих місць по ходу технологічного процесу;

Механізація та автоматизація руху предметів праці від операції до операції;

Синхронізація, тобто рівність та кратність у часі.

Безперервність руху предметів праці, які випускаються з потоку.

Виходячи з цих рис, потокове виробництво - це метод при якому всі операції узгодженні у часі, здійснюються на спеціальних робочих місцях і повторюється через певні проміжки часу.

В цеху вловлювання хімічних речовин ВАТ «Дніпрококс» застосований потоковий метод організації виробництва.

3.2.1 Технологічна схема виробництва сирого бензолу

Виробництво сирого бензолу є дуже складним процесом. Коксовий газ після сатуратора з Т - 65-70°С поступає в кінцевий газовий холодильник, де охолоджується до 25-30°С.

Газ поступає в нижню частину холодильника, а зверху подається вода, що охолоджує, яка охолоджує газ і вимиває з нього легку смолу, що сконденсувалася, і нафталін.

Після кінцевого газового холодильника газ поступає в бензолові скрубери, а вода з холодильника через гідрозасув поступає в промивач. У гідрозасув холодильника під тиском подається легка смола, яка перемішується з водою, відмиває з неї нафталін і разом з водою поступає в промивач.

У промивачі смола і вода розшаровуються. Смола безперервно поступає в сховище № 7, звідки насосом подається на хімустановку для подальшої переробки.

Вода, що відстоялася від смоли, з промивача потрапляє у відстійник для відстою від захоплених з водою крапель смоли. З відстійника вода подається на MHO № 1,2, а з MHO в промзбірник, звідки насосом прокачується на градирню для охолоджування. З градирні охолоджена вода, насосом подається знову на кінцевий холодильник і цикл замикається.

Коксовий газ з верхньої частини кінцевого газового холодильника поступає в нижню частину бензолових скруберів.

Газ, послідовно проходячи скрубери, зрошується кам'яновугільним маслом, звільняється від бензолових вуглеводнів і по газопроводу прямує в цех сіроочистки для уловлювання з нього сірководня.

Поглинювальне масло подається на скрубер протитечією зверху, з останнього по ходу газу скрубера на перший, насичуючись бензоловими вуглеводнями.

Насичене бензоловими вуглеводнями масло із збірки насосом подається на бензолову колону для виділення з нього сирого бензолу. Переподачею на колону, масло піддається попередньому підігріву.

В першу чергу масло підігрівається до Т- 70-80°С в теплообмінниках за рахунок тепла обезбензольного масла, що виходить з бензолової колони. Масло насичене бензоловими вуглеводнями проходить трубний простір теплообмінника, а обезбензоленне - між трубами. Потім масло підігрівається до Т - 130-140°С в парових підігрівачах (решоферах) глухою парою і поступає на третю зверху тарілку бензолової колони.

У бензоловій колоні масло по тарілках стікає вниз, а знизу подається гостра пара, яка випарює сирий бензол і деяку кількість легких погонів поглинювального масла.

Пари після бензолової колони з Т- 125-129°С поступають в дефлегматор, охолоджуються до Т - 90-92°С і потім прямують в конденсатор-холодильник.

У дефлегматорі з пари конденсуються легкі погони поглинювального масла, частина водяної пари і бензолових вуглеводнів. Цей конденсат прямує в сепаратор для розділення води від легких погонів масла (флегми).

Флегма, що містить велику кількість сирого бензолу, прямує на всас насоса, що подає насичене масло на колону, а сепараторна вода прямує в збірку під ПГХ.

Обезбензоленне поглинювальне масло після бензолової колони з Т - 130-135°С поступає в теплообмінник, де охолоджується маслом, насиченим бензолом через АВЗ і ТКВ поступає - в збірку гарячого «дебензине».

Із збірки масло відцентровим насосом забирається і прокачується через труби апаратів АВЗ і холодильників типа ТКВ, де охолоджується до Т - 32-36°С і іншим відцентровим насосом подається на зрошування останнього по ходу газу бензолового скрубера і далі на працюючи скрубера.

Оскільки поглинювальне масло в процесі виробництва сирого бензолу неодноразово піддається нагріву, то частина його полімеризується, утворюються висококиплячі з'єднання, які збільшують в'язкість масла і погіршують його поглинювальну здатність. Тому частина масла 1,5-2% від звороту подається на паровий регенератор, де піддається відгону від полімерів. У регенераторі масло нагрівається глухою парою в підігрівачі, розташованому в нижній частині, а у верхній - гострою парою. При цьому з масла випаровуються легкі погони, які разом з парами води, поступають в нижню частину бензолової колони, а важкі погони (полімери) виводяться з регенератора.

3.2.2 Техніко-економічні розрахунки для прийнятого методу організації виробництва

Тривалість виробничого циклу сирого бензолу визначається за формулою:

Тц = tто + tпз +tко

де: tто - час технологічних операцій;

tпз - час підготовчо-завершальних операцій;

tко - час контрольних операцій.

Тц 45 + 6,75 + 30 = 81,75 хв



Розділ 4. Заходи по удосконаленню організації виробництва

Для удосконалення організації виробництва у бензольному відділенні цеху вловлювання хімічних продуктів ВАТ «Дніпрококс» необхідне впровадження АСУ ТП.

Автоматизована система управління технологічним процесом (АСУ ТП) -- комплекс програмних і технічних засобів, призначений для автоматизації управління технологічним устаткуванням на підприємствах. Може мати зв'язок з автоматизованою системою управління підприємством (АСУ П). Під АСУ ТП зазвичай розуміється комплексне рішення, що забезпечує автоматизацію основних технологічних операцій на виробництві в цілому або якомусь його ділянці, що випускає відносно завершений продукт. Термін автоматизований на відміну від терміну автоматичний підкреслює можливість участі людини в окремих операціях, як в цілях збереження людського контролю над процесом, так і у зв'язку із складністю або недоцільністю автоматизації окремих операцій. Складовими частинами АСУ ТП можуть бути окремі системи автоматичного управління (САУ) і автоматизовані пристрої зв'язані в єдиний комплекс. Як правило АСУ ТП має єдину систему операторського управління технологічним процесом у вигляді одного або декількох пультів управління, засобу обробки і архівації інформації про хід процесу, типові елементи автоматики: датчики, контроллери, виконавчі пристрої. Для інформаційного зв'язку всіх підсистем використовуються промислові мережі.

Вартість капітальних інвестицій для впровадження АСУ ТП у бензольному відділенні цеху вловлювання хімічних речовин ВАТ «Дніпрококс» становить 128 000 грн. Це дозволить збільшити обсяг виробництва сирого бензолу на 3%.

Організація праці - це сукупність технічних, організаційних, санітарно-гігієнічних заходів що забезпечують раціональне використання робочого часу, устаткування, виробничих навичок та творчих здібностей людей.

Емпіричною (практичною) організацією праці - є елементарна організація, яка основана на методах отриманих безпосереднім досвідом людини і практичними навичками.

Найбільш ефективних результатів можна досягти при науковій організації праці.

Наукова організація праці - це така організація праці при якій практичному впровадженню заходів направлених на раціональну організацію праці людини передує науковий аналіз трудових процесів, а самі заходи базуються на новітніх досягненнях науки та передового досвіду.

Зміст роботи з наукової організації праці:

Розподілення робітників на підприємстві та їх кооперування;

Організація обслуговування робочих місць;

Багатоверстатне обслуговування та суміщення професій;

Перекваліфікація робітників та підвищення їх кваліфікації;

Технічне нормування праці;

Удосконалення системи матеріального та морального заохочення;

Охорона праці та техніки безпеки на виробництві;

Впровадження промислової естетики;

Підтримання трудової дисципліни.

За допомогою наукової організації праці вирішуються такі задачі:

Економічні задачі (створення таких умов праці, які б дали можливість досягнути високого рівня продуктивності праці, зниження витрат на виробництво і високих фінансових результатів);

Соціально-психологічні задачі (створення комфортних умов праці, впевненості що за добросовісну працю буде високий матеріальний результат);

Організаційні задачі (пов'язані з рівнем організації виробництва вцілому, та її управлінням).

Кінцевою метою впровадження наукової організації праці - є підвищення продуктивності праці.

Важливим елементом організації праці на підприємстві є вдосконалення планування, організації і обслуговування робочих місць з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної праці.

Робоче місце -- це зона трудової діяльності робітника, або групи робітників, оснащена всім необхідним для успішного здійснення роботи. Водночас це первинна ланка виробничої структури підприємства, яка може функціонувати відносно самостійно.

Організація робочого місця -- це система заходів щодо його планування, оснащення засобами і предметами праці, розміщення в певному порядку, обслуговування й атестації.

Планування робочого місця передбачає раціональне розміщення у просторі матеріальних елементів виробництва, зокрема устаткування, технологічного та організаційного оснащення, а також робітника. Робоче місце має робочу, основну і допоміжну зони. В основній зоні, яка обмежена досяжністю рук людини в горизонтальній і вертикальній площинах, розміщуються засоби праці, що постійно використовуються в роботі. У допоміжній зоні розміщуються предмети, котрі застосовуються рідко.

Велике значення має раціональне технологічне й організаційне оснащення робочих місць, що передбачає забезпечення їх основним технологічним устаткуванням, технологічним і організаційним оснащенням (інструментом, пристроями, допоміжними матеріалами, запасними частинами та устаткуванням для їх зберігання і розміщення, а також засобами сигналізації, освітлювальною апаратурою, робочими меблями, тарою тощо).

Оснащення робочих місць масових професій може здійснюватися за типовими проектами, в яких ураховані необхідні рекомендації щодо оснащення і планування робочих місць даного виду. Використання типових проектів сприяє впровадженню досягнень науки і передового досвіду в процесі організації робочих місць, знижує трудомісткість роботи, дозволяє підвищити рівень організації трудових процесів.



Розділ 5. Розрахунок проектної виробничої потужності та виробничої програми випуску продукції

Більшість заходів по удосконаленню техніки та організації виробництва пов`язані за зміною виробничої потужності, тому уточнюємо розрахунками потужність цеху. Проектну потужність розраховуємо з урахуванням усіх запропонованих заходів, направлених на підвищення ефективності виробництва.

Для обладнання безперервної дії проектна потужність визначається за формулою:

Пот = q* Од* Теф

де: q - продуктивність обладнання за годину за паспортом, або прогресивно досягнута за рахунок запропонованих заходів (од/год);

Од - кількість одиниць однотипового обладнання;

Теф - ефективний час роботи обладнання за рік.

Пот(баз) = 1151*12=13812 т.

qтн =

Д т/год

Ефективний фонд роботи обладнання за рік (Теф) визначається за формулою:

Теф = Треж - Трем

де: Треж - режимний час роботи обладнання за рік (год);

Трем - час простою обладнання згідно з графіком планово - попередніх ремонтів для даного обладнання;

Теф = 8760 - 340 = 8420 год

Пот(пр) = 1,6892*1*8420 = 14223,16 т

т/год

Розраховуємо збільшення виробничої потужності у результаті прийнятих у роботі заходів відносно потужності базового обладнання.

ДПот = Пот(пр) - Пот(баз) = 14223,16 - 13812 = 411,16 т.

Для оцінки ефективності використання виробничої потужності розраховуємо коефіцієнт екстенсивності використання обладнання.

Кекс =

Кекс =

Розраховуємо виробничу програму.

Для визначення величини виробничої програми в натуральному вимірі прирівнюємо досягнуте підвищення потужності до додаткового випуску продукції в результаті запропонованих заходів:

?Пот = ?В

де: ДВ - додатковий випуск продукції, забезпечений збільшенням виробничої потужності.

Тоді виробнича програма цеху по сирому бензолу складає



Впр = Вбаз + ?В

де: Вбаз - фактичний випуск продукції базового цеху.

Вбаз = 693*12 = 8316 т.

Впр = 8316+411,16 = 8727,16 т.

Величина виробничої програми у вартісному виразі визначається на основі оптової ціни на сирий бензол.

ТПпр. = Впр * Ц

де: ТПпр - товарна продукція за проектом

Ц - оптова ціна одиниці товарної продукції за даними підприємства.

Тпр = 8727,16*1500 = 13090740 (тис. грн)

Таблиця 1.

Виробнича програма

Найменування продукції	Натуральні одиниці вимірювання	Обсяг продукції у натуральному вимірі	Оптова ціна за одиницю продукції	Вартість товарної продукції (грн)
Сирий бензол	т	8727,16	1500	13090740

На основі розрахунку виробничої програми визначаємо коефіцієнт використання потужності:

Кпот =

Кпот =

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання визначаємо за формулою:

Кін =

де: qпл - планова годинна продуктивність обладнання у натуральних одиницях

Кін =

qпл =



Розділ 6. Складання кошторису витрат на виробництво сирого бензолу

Витрати операційної діяльності групується за такими економічними елементами:

матеріальні витрати

витрати на оплату праці

відрахування на соціальні заходи

амортизація

інші операційні витрати.

Матеріальні витрати.

Матеріальні витрати включають витрати на:

сировину і матеріали,

напівфабрикати та комплектуючі вироби,

паливо та енергію,

тару та тарні матеріали,

інші матеріальні витрати.

Витрати на сировину і матеріали та напівфабрикати і комплектуючи визначаємо за формулами:

Вм = НВ2 * ОЦ * Впр

де: НВ2 - норма витрат сировини, матеріалів, напівфабрикату чи комплектуючих виробів у натуральному вимірі за проектними даними;

ОЦ - оптова ціна одиниці ресурсу;

Впр - річна виробнича програма випуску продукції у натуральному вимірі.

Вм = 0,09785*51,25*8727,16 = 43 765,0711

НВ2 = НВ1 * Кзв

НВ2 = 0,103*0,95 = 0,0978

Витрати на паливо та енергію визначаємо за формулою:

Q1 = * ОЦел

де: Пвст - встановлена потужність обладнання ділянки у Квт;

Теф - ефективний річний фонд часу роботи обладнання;

Кін - коефіцієнт використання обладнання за продуктивністю;

Ко - коефіцієнт одночасної роботи обладнання дорівнює 0,6 - 0,7;

Км - коефіцієнт утрат електроенергії умережі прийняти 0,96;

Кел - коефіцієнт дії електрообладнання дорівнює 0,85 - 0,9;

ОЦел - оптова ціна 1квт.год електроенергії.

Q1 = 145761,894 (грн.)

Річні витрати електроенергії на освітлення визначаємо за формулою:

Q2 = * ОЦел

де: h - кількість встановлених світильників;

W - середня потужність одиниці світловоїточки;

Тгор - середній час горіння за рік;

Ко - коефіцієнт одночасного використання світильників (прийняти 0,85 - 0,9).

Q2 = 24173,82 (грн.)

Річні витрати технічної води на виробничі потреби визначаємо за формулою:

Q4 = НВв * Впр * ОЦв



де: НВв - норма витрат води на одиницю продукції (за заводськими даними); ОЦв - ціна за 1м3 води.

Q4.1 = 16,35*8727,16*0,69 =98455,4555 (грн.)

Річні витрати чистої води на виробничі потреби визначаємо за формулою:

Q4 = НВв * Впр * ОЦв

Q4.2 = 60,1*8727,16*0,87 =456317,015 (грн.)

Річні витрати води на побутові потреби визначаємо за формулою:

Q5 = (25+40+4) * Чсп * tеф * ОЦв

де: Чсп - спискова чисельність працюючих ділянки;

tеф - ефективний час роботи одного працюючого у днях.

Q5 = 88*215*0,87 = 11357,68 (грн.)

Інші матеріальні витрати.

Інші матеріальні витрати приймаємо у розмірі 20 % від суми попередніх матеріальних витрат.

Qп = 3,87*8727,16*119,33 = 4030264,45 (грн.)

Qін = (4799452,47*20)/100 =959890,494 (грн.)

МВ = 43765,0711 + 145761,894 + 24173,82 + 98455,4555 + 456317,015 + 11357,68 + 4030264,45 + 959890,494 = 5772114,46 (грн.)

Витрати на оплату праці.

Витрати на оплату праці включають:

річний фонд зарплати основних робітників,

річний фонд зарплати допоміжних робітників,

річний фонд зарплати управлінського персоналу цеху (керівників, спеціалістів, службовців).

Річний фонд зарплати основних робітників визначаємо за формулою:

ФЗПор = ФЗПос + ФЗПдод

де: ФЗПос - основний фонд зарплати

ФЗПдод - додатковий фонд зарплати

ФЗПос = Тст(год)*Чсп*Теф = 9,8*12*1688 = 198508,8 (грн.)

де: Тст(год) - середня годинна тарифна ставка одного основного робітника;

Чсп - спискова чисельність основних робітників

Чсп(осн) = 12 чол

Теф взято з балансу робочого часу, який надано в додатку Д.

ФЗПдод = 39701,76+26401,67+6550,7904+4367,1936+19850,88 = 96872,294 (грн.)

Пс = (грн.)

Дн = (грн.)

Дв = = 6550,7904 (грн.)

Дсв = = 4367,1936 (грн.)

Дін = 19850,88 (грн.)

Пс - премія;

Дн - доплати за роботу у нічний час;

Дв - доплати за роботу у вечірні зміни;

Дсв - доплати за роботу у святкові дні;

Дін - інші додаткові віплати.

ФЗПор = 198508,8+96872,294 = 295381,094 (грн.)

Річний фонд зарплати допоміжних робітників визначаємо за формулою:

ФЗПос = 9,8*15*1720 = 252840 (грн.)

Чсп = 15 чол

ФЗПдод = 111009,92 (грн.)

Пс = 37926 (грн.)

Дн = 33893,72 (грн.)

Дв = 8343,72 (грн.)

Дсв = 5562,48 (грн.)

Дін = 25284 (грн.)

ФЗПдр = 252840 + 111009,92 = 363849,92 (грн.)

Річний фонд зарплати керівників визначаємо за формулою:

ФЗПу = 191193,75 +19119,38 = 210313,13 (грн.)

ФЗПосн = 5*3476,25*11 = 191193,75 (грн.)

ФЗПдод = (грн.)

ФЗПор - річний фонд зарплати основних робітників;

ФЗПдр - річний фонд зарплати допоміжних робітників;

ФЗПу - річний фонд зарплати управлінських працівників.

Загальні витрати на оплату праці трудящих ділянки дорівнюють

ФЗПзаг = 295381,094+363849,92 + 210313,13 = 869544,14 (грн.)

Відрахування на соціальні заходи

Ці заходи складають 38,8 % від загальних витрат.

ВСС = (грн.)

Амортизація.

До елементу «Амортизація» входить сума нарахованої амортизації основних фондів та нематеріальних активів. Для визначення річної амортизації беремо дані початкової вартості конкретних груп основних фондів цеху та затверджені згідно із Законом «Про оподаткування прибутку» норми амортизації. Розрахунок приводимо у таблиці 2.

Таблиця 2

Початкова вартість та річна амортизація основних фондів за проектом

Види основних фондів	один. вимір.	Початкова вартість	Норма амортизації	Річна амортизація
Будівлі, споруди, передавальні пристрої	тис. грн	2710,44272	8%	216,83542
Транспорт, меблі, побутові, електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти	тис. грн	275,63824	40%	110,2553
Основні фонди, які не входять до груп 1,2,4	тис. грн	1424,13092	24%	341,79142
ЕОМ, програмне забезпечення, інформаційні системи	тис. грн	183,75883	60%	110,2553
Підсумок	тис. грн	4593,97071	-	779,13744

Річна амортизація визначається за формулою:

Ар =

де: ОФ - початкова вартість основних фондів;

На - норма амортизації.

Ар1 =

Для інших груп розрахунки аналогічні.

Інші операційні витрати.

До цього елементу витрат належать витрати на відрядження, придбання технічної літератури, проведення аудиту, транспортне обслуговування, витрати на охорону праці, інші витрати. Приймаємо їх за 30% від суми попередніх елементів в кошторису:

ІОП =

ІОП = (грн.)

Кошторис витрат виробництва.

Кошторис витрат виробництва надаємо у вигляді таблиці 3.

Таблиця 3

Кошторис витрат виробництва

Економічні елементи витрат	один. вимір.	Абсолютне значення
Матеріальні витрати	грн.	5772114,46
Витрати на оплату праці	грн.
Відрахування на соціальні заходи	грн.
Річна амортизація	грн.	799134,44
Інші операційні витрати	грн.
Підсумок	грн.	9739468,61



У зв`язку з тим, що згідно із завданням цех умовно випускає один вид продукції, визначаємо собівартість одиниці продукції за проектом:

Спр = = (грн.)

де: КВ - кошторис витрат на рік.



Розділ 7. Розрахунок проектуємих техніко-економічних показників роботи цеху вловлювання хімічних речовин

. Відносне підвищення продуктивності праці.

Цей показник визначаємо за формулою:

Д ПП = = %

де: Вбаз; Впр - річний обсяг виробництва за даними підприємства і запроектовані у натуральному вимірі;

Чбаз; Чпр - чисельність працюючих відповідно до і після впровадження заходів з удосконалення виробництва.

Відносне зниження собівартості продукції.

Цей показник визначаємо за формулою:

ДС = 100% -

де: Сбаз; Спр - виробнича собівартість одиниці продукції відповідно базова (дані підприємства) та проектна.

ДС = 100 - = 12,87%

Витрати на 1 грн. товарної продукції:

- базові = = 0,85(грн.)

- за проектом (грн.)



де: ВСбаз; ВСпр - відповідно базова та проектна виробнича собівартість річного випуску продукції;

ТПбаз, ТПпр - річний випуск товарної продукції за даними підприємства та за проектом.

Приріст прибутку в результаті впровадження у виробництво організаційно-технічних заходів.

Приріст прибутку розраховуємо за формулою:

?Пр = Прпр - Прбаз

де: Прпр, Прбаз - операційний прибуток підрозділу за рік за даними підприємства (базовий) і за проектом;

Річний прибуток базовий рахуємо так:

(грн.)

де: ОЦ - оптова ціна одиниці продукції без ПДВ за даними підприємства;

, - адміністративні витрати та витрати на збут на одиницю продукції за даними підприємства.

(грн.)

31 (грн.)

(грн.)

(грн.)

(грн.)

ДПр = = (грн.)



Рентабельність виробництва.

Рвирбаз =

Рвирпр. =

де: ОЗбаз ; ОЗпр - вартість оборотних засобів ділянки базова та за проектом;

ОФбаз, ОФпр - вартість виробничих фондів за даними ділянки та за проектом.

Рентабельність сирого бензолу

Рпрбаз =

Рпрпр. =

Рбаз =

Рпр =

Фондовіддача виробничих фондів

Базова fвід = = т/грн

За проектом fвід = т/грн

Термін окупності додаткових капітальних вкладів.

Ток = (р)

де: ДК - додаткові капіталовкладення на удосконалення виробництва.

Річний економічний ефект від впровадження організаційно-технічних заходів:

Ееф = ?Пр - Ен * ?К

Ееф = - 0,15*128000 = 1508886,32(грн.)

де: Ен - нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень Ен = 0,15



Висновки

На основі виконаних розрахунків показники оформлюємо у таблиці 4 і робимо висновки.

Таблиця 4

Техніко-економічні показники виробництва

Найменування показників	Од. виміру	За базовими даними цеху	За проектом	Відхилення проектних показників від базових
				у натур. вимірі	у %
Річний обсяг виробництва продукції	т.	8316,00	8727,16	411,16	4,94
Випуск товарної продукції	грн.	12474000,00	13090740,00	616740,00	4,94
Основні виробничі фонди	грн.	4465970,71	4593970,71	128000,00	2,87
Фондовіддача	т/грн.	0,0019	0,0019	0,00	0,00
Чисельність працюючих	люд	31,00	32,00	1,00	3,23
Продуктивність праці 1го працюючого	т./люд	268,26	272,72	4,47	1,66
Виробнича собівартість одиниці продукції	грн.	1280,77	1116,00	-164,77	-12,86
Витрати на 1грн товарної продукції	грн./грн.	0,85	0,74	-0,11	-12,94
Прибуток операційний	грн	1082992,68	2611079,00	1528086,32	141,10
Рентабельність виробництва	%	17,00	40,60	23,60	138,82
Рентабельність продукції	%	9,50	25,00	15,50	163,16
Термін окупності	роки		0,84
Річний економічний ефект	грн.		1528086,32

На основі розрахунків показників після впровадження заходів по вдосконаленню організації виробництва сирого бензолу, а саме впровадження АСУ ТП, можна зробити висновок, що вказані заходи зроблені на користь виробництва: одноразові капіталовкладення на суму 128000 грн підвищують рентабельність виробництва на 23,6%, а термін окупності цих вкладень - 0,084 роки. Впровадження АСУ ТП знижує собівартість продукції на 164,77 грн, а також приріст прибутку складає 1528086,32 грн.

Список використаної літератури

Васильков В.Г. Організація виробництва: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2003 - 524с.

Єгупов Організація виробництва на промисловому підприємстві. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури , 2006 - 488с.

Онищенко В.О. Організація виробництва. - К.:, Лібра, 2003 - 336с.

Туровец О.Г. Организация производства на предприятии. Ростов-на-Дону.: Издательский центр Март, 2002 - 464с.

Фатхутдинов Р.А. Организация производства. - М.: Инфра, 2002 - 672с.

Шваб Л.І. Економіка підприємства. - К.: Каравела, 2004 - 568с.

Размещено на Allbest.ru

...