Процес автоматизації виробництва на підприємствах у сучасних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Основні напрямки розвитку науково-технічного прогресу

1.1 Механізація виробництва

1.2 Автоматизація виробництва

1.3 Комп'ютеризація виробництва

Розділ 2. Економічна ефективність автоматизації керування

2.1 Необхідність економічного обґрунтування ефективності автоматизації керування

2.2 Критерії ефективності

2.3 Методики визначення економічної ефективності АСУ

Розділ 3. Автоматизація підприємства: учора, сьогодні, завтра

3.1 Автоматизація учора

3.2 Автоматизація сьогодні

3.3 Автоматизація завтра

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

автоматизація виробництво підприємство

Методологічною основою дослідження сутності науково-технічного прогресу може бути такий підхід до розвитку науки і техніки, коли в процесі аналізу їхньої ролі та значення у виробництві і взагалі в житті суспільства в центрі уваги ставитися трудова людська діяльність. При цьому розвиток техніки слід розглядати не як самостійний, сам по собі, а через призму людської активності, тобто як процес послідовної передачі виробничих функцій від виробника до техніки, як “заміну природніх виробничих інструментів" штучними. У результаті прогресу техніки дедалі більше функцій передається техніці, машині. Можливий такий стан, коли людина в кінцевому рахунку вийде з безпосереднього процесу виробництва і замість того, щоб бути головним елементом процесу виробництва, стані поряд із цим процесом. Отже, розглядаючи сутність науково-технічного прогресу, необхідно врахувати цей бік явища, а саме заміну місця та ролі людини, в процесі виробництва, що відбувається в результаті технічного прогресу.

Слід звернути увагу на органічну єдність науки та техніки в процесі їхнього розвитку. Сучасна техніка та технологія не можуть існувати без втілення в них наукових досягнень. Якщо в минулі часи наука виступала як самостійна сфера діяльності, незалежно від інших чинників суспільного життя, то з певного годині вона починає входити в тісний зв'язок з іншими сферами діяльності людини. Особливо зростає її зв'язок з виробництвом, технікою. Здійснюючи на них суттєвий вплив вона сама не може існувати без них. У сучасних умовах процес здійснюється з двох взаємопов'язаних напрямках.

По-перше, результати наукових досліджень втілюються в техніці, технології, у матеріальному виробництві взагалі, тобто науки виконує так звану матеріально-технічну функцію. По-друге, наукові знання втілюються в самих виробниках, у людях, їхніх світоглядах, творчих здібностях, тобто шляхом особистої орієнтації науки. У ході розгортання науково-технічного прогресу все чіткіше проявляється ця тенденція, все наочніше стає об'єктивна необхідність вдосконалення творчих здібностей особистості, все більше зростає значення духовного розвитку трудящих як вирішального чиннику матеріального виробництва. Без інтелектуального розвитку людини-робітника, інженера, техніка, організатора виробництва неможливий і успішний розвиток техніки, технології, їхнє використання у виробництві. Таким чином, наука шляхом втілення її досягнень в техніці, в технологічних процесах, а також розвитку творчих здібностей, духовного вдосконалення учасників виробництва безпосередньо підсилює виробничі можливості людини і суспільства, а також, є безпосередньо продуктивною силою.



Розділ 1. Основні напрямки розвитку науково-технічного прогресу

1.1 Механізація виробництва

Механізація виробництва - це широке впровадження взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих систем машин, апаратів, приладів, обладнання на всіх участках виробництва, операціях і видах робіт. Вона сприяє інтенсифікації виробництва, зростанню продуктивності праці, скороченню частки праці у виробництві, полегшенню і поліпшенню умов праці, зниженню трудомісткості продукції.

Під терміном механізація розуміється головним чином витіснення ручного труда і заміна його машинним у тих ланках, де він ще досі залишається (і в основних технологічних операціях, і у допоміжних, підсобних, транпортировочних, переміщувальних і інших трудових операціях).

У процесі розвитку механізація проходила декілька етапів: від механізації основних технологічних процесів, відмінних найбільшою трудомісткістю, до механізації практично всіх основних технологічних процесів і частково допоміжних робіт. При цьому склалася певна диспропорція, яка призвела до того, що тільки в машинобудуванні і металообробці більше за половину робочих місць зайнято на підсобних і допоміжних роботах.

Наступний етап розвитку комплексна механізація, при якому ручний труд замінюється машинним комплексно на всіх операціях технологічного процесу не тільки основних, але і допоміжних. Впровадження комплексності різко підвищує ефективність механізації, оскільки навіть при високому рівні механізації більшості операцій їх високу продуктивність може практично нейтралізувати наявність на підприємстві декількох немеханізованих допоміжних операцій. Тому комплексна механізація в більшій мірі, ніж не комплексна, сприяє інтенсифікації виробництва. Але і при комплексній механізації залишається ручна праця.

Рівень механізації виробництва оцінюється декількома показниками.

Коефіцієнт механізації виробництва величина, що вимірюється відношенням обсягу продукції, виробленої за допомогою машин, до загального обсягу продукції.

Коефіцієнт механізації робіт величина, що вимірюється відношенням праці, виконаного механізованим шляхом, до загальної суми витрат праці на виробництво даного обсягу продукції.

Коефіцієнт механізації труда величина, що вимірюється відношенням кількості робітників, зайнятих на механізованих роботах, до загальної чисельності робітників на даній дільниці, підприємств.

1.2 Автоматизація виробництва

Основні положення

Основою будь-якого виробництва є технологічний процес -- певна взаємодія знарядь і предметів праці, обслуговуючої і транспортної систем, що утворюють складну багаторівневу виробничу систему, в результаті чого випускається продукція, що відповідає критерію якості у заданих обсягах.

Переміщення предметів праці від однієї стадії обробки до іншої можна визначити як матеріальний потік у виробничому просторі. Для забезпечення роботи виробничої системи слід організувати ще інформаційний та енергетичний потоки. Виробничий процес можна представити як систему, що перетворює потоки енергії, матеріалів і інформації.

З позиції автоматизації за характером матеріального потоку технологічні процеси можна розділити на два типи безперервні і дискретні.

Автоматизація безперервних виробництв

В безперервних технологічних процесах матеріальний потік і інформація, що його відображає безперервні. Матеріальний потік, що проходить через технологічне обладнання і зазнає там в кожен момент часу зміни своїх властивостей є неперервним.

До безперервних відносять виробництва, у яких вимагається регулювати витрату, тиск, температуру, напругу, переміщення рухомих елементів та інші величини в усьому діапазоні їх змін. Це різноманітні хімічні реактори, процеси приготування харчових продуктів, металургія, системи постачання теплом, водою та електроенергією.

У безперервних виробництвах зайнято мало людей, тому за рахунок автоматизації можна знизити витрати матеріалів та енергії або стабілізувати технологічний процес, виключивши його залежність від суб'єктивних чинників. Для управління таким виробництвом вимагається узгодження динамічних характеристик об'єкту управління і системи автоматичного регулювання в усьому інтервалі зміни регульованих величин.

Автоматизація дискретних виробництв

Для дискретних технологічних процесів характерна вихідна продукція у вигляді виробів, що обчислюються в штуках. Початкові компоненти перетворюються циклічно і готова продукція випускається партіями.

До дискретних відносять виробництва з кінцевим числом станів змінних, наприклад з включенням (відкриттям) і відключенням (закриттям) клапанів, засувок, пускачів по сигналах двопозиційних датчиків.

Автоматизація дискретного виробництва розвинена менше внаслідок більшої різноманітності виробів і операцій, підвищених вимог до точності операцій. Тут зайнята значна кількість робітників ручної праці. Для дискретного виробництва характерне величезне число варіантів автоматизації, операцій, що відрізняються послідовністю, затратами і ефективністю. Їх зіставлення вимагає формального опису алгоритмів керування устаткуванням і розробки моделей організації виробництва.

У реальних задачах частіше за все спостерігається поєднання обох видів виробництв, що називають безперервно-дискретним виробництвом. Крім того, методи автоматизації дискретного виробництва все частіше застосовують до автоматизації безперервного виробництва.

Різновиди автоматизації виробництва

За ступенем повноти розрізняють автоматизацію виробництва:

· часткову -- передбачає автоматизацію основних виробничих процесів,

· комплексну -- передбачає автоматизацію не тільки процесу виробництва, але й процесів керування й обслуговування,

· повну -- передбачає автоматизацію всіх основних і допоміжних процесів.

За принципом керування виробничі системи можна поділити на прості, складні та інтелектуальні. Розрізнити їх можна за видом алгоритму роботи і принципом прийняття в них рішень. В блок-схемах алгоритмів роботи простих систем використовуються тільки виконавчі блоки, а в блок-схемах алгоритмів роботи складних систем -- також блоки прийняття рішень. Для інтелектуальних систем характерне існування дерева прийняття рішень.

Проектування

При формуванні конфігурації конкретної виробничої системи слід планувати процес проектування зверху вниз і створювати систему знизу вверх. Основними факторами при проектуванні ВС є матеріальні і інформаційні потоки.

Сукупності функцій в автоматизованих виробничих системах утворюють системні комплекси у котрих найважливішими є:

· технологічні функції (зміни фізичного стану об'єктів виробництва), носіями котрих є технологічні системи;

· функції маніпуляції і транспортні функції (положення і місцезнаходження об'єктів виробництва і оснастки), носіями котрих є засоби маніпуляції і транспортні засоби і вони об'єднані в системи матеріальних потоків;

· функції керування, координації і синхронізації роботи елементів і систем та їх взаємодія на базі розподілу і передачі сигналів команд та інтеграція в інформаційні потоки, носіями котрих є інформаційна техніка і засоби керування.

Проектування технічних рішень з автоматизації виробництва полягає у розробці схем автоматизації, конструкторських документів, на основі яких проводиться встановлення, відналагодження і запуск систем автоматизації виробництва.

1.3 Комп'ютеризація виробництва

Обчислювальна техніка все більш широко використовується не тільки для автоматизації виробництва, але і в самих різних його сферах. Подібне залучення обчислювальної і мікроелектронної техніки в діяльності різних виробничих систем називається комп'ютеризацією виробництва.

Комп'ютеризація це основа технічного переозброєння виробництва, необхідна умова підвищення його ефективності. На базі електронної обчислювальної машини і мікропроцесорів створюються технологічні комплекси, машини і обладнання, вимірювальні, регулюючі і інформаційні системи, ведуться проектно-конструкторські роботи і наукові дослідження, здійснюється інформаційне обслуговування, навчання і багато іншого, що забезпечує підвищення суспільної і індивідуальної продуктивності праці, створення умов для всебічного і гармонійного розвитку особистості.

Водночас дедалі більшу роль у житті суспільства відіграє інформатика. Термін, що поєднав у собі два слова “інформація" і “автоматики". Тому сучасний етап науково-технічного прогресу можна назвати комп'ютерно-інформаційним.

Комп'ютеризація має статі звичайним, повсякденним явищем: персональна електронно-обчислювальна машина ввійде у побут та на виробництво, подібно до холодильника, пральної машини, телефону у побуті. Це стає можливим завдяки мініатюризації обчислювальних пристроїв, коли, наприклад у сучасному мікропроцесорі центральний обчислювальної системи розміщується на одному кристалі кремнію розміром кілька міліметрів. Подібній мікропроцесор виконує 40 тисяч операцій за секунду, що можна порівняти з продуктивністю величезних електро-обчислювальних машин 60-х років, а ціна його на світовому ринку становить лише кілька доларів. За прогнозами, протягом найближчих 5-6 років світовий випуск персональної електронно-обчислювальної машини досягне 35 млн. штук на рік.

Революційні зміни найважливіших параметрів електро-обчислювальної техніки за останні десятиріччя призвели до кардинальних змін у галузі інформаційної техніки та технології, які можна визначити як перехід до так званої без паперової інформації.

Інформатики в житті сучасного суспільства починає набувати виняткового значення. Зокрема, вона може здійснювати серйозний вплив на інтенсифікацію економіки, насамперед шляхом забезпечення оптимальних зв'язків між галузями промисловості, окремими підприємствами, а також шляхом вдосконалення управління, що спирається на інформатику. Від чітко поставленої оперативної інформації значною мірою залежить дотримання виробничої дисципліни.

Звичайно, у суспільстві все ще існує так звана паперова інформація, але головним носієм інформації все більше стає пам'ять комп'ютера, тобто без паперова інформація.

Хоч навіть і у використанні персонального комп'ютера у виробництві комп'ютерні виробники убачили недоліки. Саме в персональному комп'ютері убачили розробники його сильні і слабкі сторони. Робота з персональним комп'ютером передбачає постійне прийняття різних по складності рішень: регулярне архівування даних, антивірусний контроль, встановлення даних після збоїв, захист від несанкціонованого доступу та інших, що вимагає належної кваліфікації знань. У цьому відношенні мережевий комп'ютер для виробництва просто незамінний, оскільки він володіє безперечними перевагами для організації з великою кількістю співробітників, які потребують обчислювальні машин: економія коштів починається з моменту купівлі пари мережевих комп'ютерів замість персональних і продовжується в ході їх експлуатації, як наслідок простоти обслуговування, так і через відсутність необхідності ліквідувати наслідки безграмотного або необережного використання. З іншого боку виникає необхідність в наявності висококваліфікованих мережевих адміністраторів, здатних підтримувати локальну і зовнішню мережу в зразковому стані.

Яке б враження не складалося, насправді мережевий комп'ютер - щось більше, ніж просто засіб зв'язку і інформаційного доступу. Мережевий комп'ютер був задуманий як пристрій з великою обчислювальною потужністю, і все-таки його основними функціями повинні були стати саме зв'язок і інформаційний доступ: електронна пошта, відео-конференції, організація виробництва через використання бази даних зовнішніх серверів, моделювання структурних схем. Для нормального розвитку і функціонування складного народногосподарського механізму необхідні постійний обмін інформацією між його ланками, сучасна обробка великого обсягу даних на різних рівнях управління, що також неможливо без використання електронно-обчислювальної машини. Тому від рівня комп'ютеризації значною мірою залежить розвиток економіки.

Повертаючись до ідеї, що знаходиться в основі створення мережевого комп'ютера, Ларі Еллісон провів паралель між комп'ютерними і будь-якими іншими мережами, якими ми щодня користуємося. Практично всі вони розроблені за наступним принципом: складна технічна інфраструктура з виключно простими кінцевими пристроями, які призначені для експлуатації споживачами цієї мережі. Самими простими прикладами таких мереж можуть бути телефонна мережа і телерадіо-сповіщання. Безліч обладнання і висококваліфікованого персоналу щогодини виконують свої функції для підтримки працездатності системи і надання послуг кінцевим користувачам. У умовах зростаючої, нехай навіть і повільно, інформатизації виробництва мережевий комп'ютер був задуманий як засіб максимально простої і ефективної взаємодії між користувачами і інформаційними ресурсами.

З точки зору апаратного забезпечення - мережевий комп'ютер являє собою материнську плату з інтегрованими відео-, мережевою і звуковою картами, контролерами і багато чим іншим. У ході розвитку комп'ютеризації має бути створені національні та міжнаціональні комунікаційно-обчислювальні мережі, бази даних, нове покоління супутникових систем космічного зв'язку, що дозволить полегшити доступ до інформаційних ресурсів.

Насправді, сучасному виробництву ще довго не іменуватися виробництвом тотальних інформаційних технологій, що підкреслюють повне злиття комп'ютерної техніки і комунікації.

Підприємств-користувачів системою Інтернет у виробничих цілях не так уже і багато, хоча ця система дає практично необмежені можливості у вільному обміні даними, або використанні бази даних мережевого сервера, для обміну технологій. Використання комп'ютерних мереж дозволить виробникам знизити транс-акційні, поштові, часові витрати. Нові технології, що зберігаються в базі даних серверів, стають доступні для простого виробника, що володіє хоча б одним мережевим комп'ютером.

Потрібно відмітити і такий важливий елемент комп'ютеризації виробництва, як широке поширення власне мікропроцесорів, кожний з яких орієнтований на виконання однієї або декількох спеціальних задач. Будування таких мікропроцесорів у вузли промислового обладнання дозволяє забезпечити рішення поставлених задач з мінімальними витратами і в оптимальному вигляді. Використання мікропроцесорної техніки для збору інформації, реєстрації даних або локального управління значно розширює функціональні можливості промислового обладнання.

Розвиток комп'ютеризації викликає потребу в розробці і створенні нових засобів обчислювальної техніки. Їх характерними особливостями є: формування елементної бази на сверхвеликих інтегральних схемах; забезпечення продуктивності до 10 мільярдів операцій в секунду; наявність штучного інтелекту, що значно розширює можливості електронної обчислювальної машини в обробці поступальної інформації; можливість спілкування людини з електронною обчислювальною машиною на природній мові шляхом мовного і графічного обміну інформацією.



Розділ 2. Економічна ефективність автоматизації керування

2.1 Необхідність економічного обґрунтування ефективності автоматизації керування

Автоматизація керування вимагає значних капітальних вкладень, експлуатаційних витрат, витрат живої праці. Доцільність таких великих заходів вимагає доказів, що звичайно виконуються у виді розрахунків економічної ефективності. Обґрунтування економічної ефективності автоматизації керування дозволяє вирішити не тільки це завдання, але і ряд інших:

· установити основні економічно ефективні напрямки автоматизації по окремим управлінським роботам;

· виявити можливий розмір річного економічного ефекту, забезпечуваного автоматизацією на конкретному підприємстві;

· визначити припустимий обсяг капітальних вкладень у систему автоматизованого керування на тому або іншому підприємстві;

· розрахувати термін окупності витрат на автоматизованій системі управління і порівняти його з установленими нормативами по відповідній галузі;

· виявити необхідність і доцільність витрат на створення і впровадження автоматизованої системи на кожному об'єкті;

· визначити вплив упровадження нової технології в керування виробництвом на техніко-економічні показники діяльності підприємства;

· вибрати економічно найбільш ефективний варіант автоматизації системи управління виробництва у цілому;

· намітити черговість проведення робіт з автоматизації керування;

· порівняти економічну ефективність автоматизації керування з ефективністю інших заходів щодо нової техніки.

У багатьох фахівців створилася думка, що обґрунтування економічної ефективності автоматизованої системи управління забезпечує її ефективність. Це не так. Обґрунтування саме по собі не може відповісти навіть на просте питання про ступінь впливу завдань або функцій, розв'язуваних системою, на результати господарювання. Обґрунтування економічно озброює проектувальників автоматизованої системи управління, указує їм напрямок руху, дозволяє одержати оцінку їхньої роботи. Але не більш. Економічний ефект автоматизованої системи управління забезпечує роботу проектувальників інших професій: системних інженерів, організаторів керування, постачальників завдань, фахівців із технічних засобів і ін. Саме вони повинні так побудувати автоматизовану систему управління й організувати її роботу, щоб була досягнута мета, зазначена економістами, що виконують обґрунтування економічної ефективності.

2.2 Критерії ефективності

Для оцінки економічної ефективності великих систем, у тому числі підприємств, міністерств, необхідні критерії ефективності. Критерії - це конкретні значення на шкалах оцінок, що у свою чергу можна розглядати як властивості систем. А властивостей у кожної системи може бути безкінечна безліч. Чим повніше ми хочемо оцінити систему, тим більше властивостей її варто врахувати. Такий підхід передбачає «конструювання» критеріїв. Правомірно говорити про «критерій вибору критеріїв». Проводячи декомпозицію системи, варто проводити декомпозицію критеріїв, тобто будувати ієрархічне дерево критеріїв, зв'язок між якими повинен відповідати визначеним правилам. Теорія синтезу й аналізу критеріїв ефективності ще не розроблена. Загальнометодологічний підхід відсутній, і вибір критеріїв улаштовується дотепер різними або евристичними розуміннями. До першої групи критеріїв ефективності, що пропонувалися, можна віднести критерії, що представляють собою відношення: у чисельнику - прибуток, у знаменнику - ті або інші витрати. Ці критерії найбільш наочні, розрахунки з їхньою допомогою менш трудомісткі, досить добре асоціюються з економічною ефективністю автоматизації системи управління.

2.3 Методики визначення економічної ефективності автоматизованої системи управління

Ефект від автоматизації системи управління виробництва створюється завдяки наявності на будь-якому підприємстві втрат, невикористаних можливостей і недостатньої технічної оснащеності управлінського апарата. Ефект виявляється в сфері керування й у сфері виробництва, на самому підприємстві, що автоматизується, і в його суміжників, у виробничій і суспільній сферах. Відомі методики, що відбивають різні підходи, стосуються тільки економічної ефективності автоматизації системи управління виробництва на самому підприємстві, що автоматизується. Тут використовується досить широкий комплекс техніко-економічних показників ефективності, а для оцінок застосований метод порівняння. Використовується так само метод розрахунку припустимих показників, що орієнтують проектувальників на дотримання визначених параметрів систем. Розрахунки економії і додаткових прибутків засновані на порівнянні ситуації «до автоматизації системи управління виробництва» і «при автоматизації системи управління виробництва».

У цьому порівнянні принциповим є питання про спосіб переходу до ситуації «при автоматизації системи управління виробництва», оскільки ситуація «до автоматизації системи управління виробництва» звичайно відома. При розрахунках економічної ефективності часто виникають побажання декомпозиції розрахунків. Основні напрямки декомпозиції: розрахунок ефективності окремих підсистем автоматизації системи управління виробництва, окремих завдань. Пропонують свої специфічні критерії економічності для кожної підсистеми, відмінні від критерію ефективності в цілому.

Для масових проектів автоматизації системи управління виробництва такі багатоступінчасті обчислення ні до чого. У практику проектування автоматизації системи управління виробництва обґрунтування економічної ефективності доцільно робити один раз - на першій стадії проектування. Розрахунок є підставою для твердження першої стадії проекту, дозволи на виконання робочих креслень, на відкриття фінансування при впровадженні. Масові багатоступінчасті розрахунки економічної ефективності автоматизації системи управління виробництва створюють значні зайві витрати.

Перші розробки автоматизації системи управління виробництва, виконані в 1959-1965 р., були більш ефективними, ніж наступні. В основному позначився вплив росту питомих витрат на устаткування. У перших автоматизації системи управління виробництва фактична ефективність, як правило, перевищувала розрахункову. По нашому вважається, на фактичну економічну ефективність автоматизації системи управління в період їх розгорнутого масового створення вплинули в негативний бік наступні основні чинники: уведення нераціонального жорсткого порядку створення автоматизації системи управління; залучення широкого кола непідготовлених розроблювачів; ріст вартості технічних засобів; низький рівень керування вирішенням проблеми автоматизації керування. Крім того, створити і впровадити автоматизації системи управління виявлялося мало. Одержати ефект від її функціонування - теж мало. Потрібно було ще підрахувати його, затвердити і переконати всіх, що він реально існує. Так, наприклад, процедура фіксації факту наявності економічного ефекту припускала потрійний рахунок: твердження ефекту у встановленому порядку, фіксація в акті приймання автоматизації системи управління, підтвердження замовником із додатком документів. А це теж приводило до чималих витрат.

Розділ 3. Автоматизація підприємства: учора, сьогодні, завтра

3.1 Автоматизація учора

До цього часу три типові рівня автоматизації промислових підприємствах автоматизації управління, системи автоматизованого проектування і системи автоматизації технологічних і виробничих процесів розвивалися відокремлено і незалежно один від одного. Вони проектувалися і створювалися, виходячи з вимог різних підрозділів підприємства і відповідно з різними правилами гри, автономно обслуговуючи різні органи єдиного організму, яким, по суті, і є підприємство. І не зважаючи на те, що здорове, повноцінне функціонування всякого організму вимагає взаємопов'язаної роботи всіх його частин, фізично і інформаційної, а частіше зовсім не пов'язані.

3.2 Автоматизація сьогодні

По-перше, все більш чітко проявляється логічне та інформаційне взаємопроникнення різних рівнів автоматизації бізнес-рівня автоматизації системи управління, рівня проектування системи автоматизованого проектування і розрахунку та виробничо-технологічного рівня. Інтеграція цих систем дозволяє автоматизації стати реальною продуктивною силою і охопити підприємство в цілому, від технологів - операторів до вищого керівництва. Підприємство єдине і має функціонувати в єдиному інформаційному просторі тільки в цьому випадку з'являється можливість оптимального і оперативного управління його фінансово-господарської та виробничої діяльністю.

По-друге, йде інтенсивне зближення стандартів і технологій сполучення (інтерфейсів) різних апаратних і програмних засобів автоматизації, що використовуються як в рамках одного рівня автоматизації, так і при зв'язку одного рівня з іншими. При правильному підході ці підсистеми один раз можна пов'язати між собою в єдину інформаційну мережу таким чином, щоб надалі без додаткових витрат включати в цю ж мережу нове обладнання, яке випускається цими, а також іншими вітчизняними або закордонними фірмами.

Впровадження подібних відкритих технологій дозволить підприємству зберегти вже вкладені і знову вкладаються в автоматизацію інвестиції протягом тривалого терміну. По-третє, спостерігається бурхливий розвиток технологій Інтернет і їх все більш глибоке проникнення в усі рівні системи автоматизації підприємств. Це відкриває принципово нові можливості для взаємодії користувачів з автоматизованою системою. З одного боку, при роботі в єдиному інформаційному середовищі користувач може обходитися без фахівця посередника між ним і системою автоматизації. З іншого боку, для прийому і передачі комп'ютерної інформації простір і час стискаються, доступ до інформації стає такою ж простою процедурою, як і дзвінок по телефону.

Керівник без сторонньої допомоги може встановити або змінити послідовність і вид надходження інформації на свій комп'ютер відразу після його включення. Наприклад, спочатку з бухгалтерії, потім з відділу збуту, з дільниці вихідної продукції. Нові тенденції розвитку автоматизації дозволяють тим, хто вже створив автоматизацію системи управління, в повному обсязі або частково, досить просто підключити до неї систему автоматизації системи управління технологічним процесом. Включити в загальний процес електронного документообігу виробничу документацію, таку як технологічні карти, карти контролю якості, індивідуальні паспорти на вироби тощо. Ті, хто тільки приступає до серйозної автоматизації, можуть, з урахуванням особливостей свого підприємства, спокійно почати її з технологічного рівня, з автоматизації системи управління технологічним процесом (раніше було прийнято починати з автоматизації системи управління, тепер це зовсім не обов'язково). Ще одна особливість сьогоднішнього дня далекоглядні керівники самі пішли назустріч процесам автоматизації та беруть активну участь у формулюванні вимог до неї. В результаті досвіду роботи з системами верхнього рівня вони усвідомлюють, що інформації, існуючої на рівні автоматизації системи управління, явно недостатньо для прийняття оптимальних управлінських рішень. Серйозний аналіз вироджується, коли в нього не включені основні технологічні процеси, немає інформації по надійності, якості, реальної собівартості виробництва одиниці продукції. Шар технологічних параметрів повинен обов'язково враховуватися при виробленні керуючих рішень, інакше управлінці раніше будуть спиратися лише на власну інтуїцію та індивідуальний досвід цього мало в умовах глобалізації ринку та зростаючого рівня конкуренції. Сьогодні потрібно вміти оперативно прораховувати ціну і наслідки прийнятих рішень.

3.3 Автоматизація завтра

Починати автоматизацію відтепер можна однозначно з розробки генерального плану розвитку інформаційних технологій підприємства (цей план, взагалі кажучи, є частиною стратегії розвитку бізнесу в цілому з урахуванням ринкових реалій і перспектив). Цей генеральний план може бути досить гнучким : коли з'являються кошти виконується черговий етап робіт. Однак у цьому процесі дуже важлива безперервність, тому для підтримки сталого фінансування генплану може бути створений спеціальний фонд розвитку інформаційних технологій. Одним із завдань такого фонду має бути страхування інвестицій підприємства в автоматизацію, вони не повинні бути втрачені, тому їх потрібно чітко планувати (у тому числі і в довгостроковій перспективі) і контролювати їх витрачання. Страховкою для вкладених коштів має бути оптимальне проектування майбутньої системи, виключення непродуктивних витрат при її реалізації. Наприклад, замість того, щоб кілька разів на рік тягнути кабелі для кожної з підсистем окремо, можна використовувати один і той же кабель для єдиної системи і зняти тим самим років на 5-7 головний біль з постійними переробками і перебудовами.

Ще одна необхідна умова реалізованості такого генплану полягає в тому, що в його створенні та втіленні повинні брати безпосередню участь перші особи підприємств, особливо на стадії формулювання вимог до різних підсистем єдиної автоматизованої системи підприємства і при прийнятті рішення за їх вибором. До останнього часу, наприклад, для автоматизованої системи управління технологічним процесом ці вимоги задавалися технологами, які не знають досконально суті бізнесу і тенденцій його розвитку і не мають тому можливості оцінити, яка інформація і в якому вигляді повинна експортуватися з автоматизованю системою управління технологічним процесом на верхній рівень. У результаті навіть вже наявна в електронному вигляді в автоматизованій системі управління технологічним процесом виробничо-технологічна інформація найчастіше залишалася незатребуваною. Така ситуація часто призводила до серйозних моральних і матеріальних втрат. Так на одному відомому підприємстві, що виробляє під замовлення вироби складних форм з легких сплавів, зірвався великий зарубіжний контракт на поставку продукції у зв'язку з неможливістю забезпечити індивідуальні технологічні паспорта на кожний виріб окремо. Для цього був необхідний автоматично інформаційний зв'язок автоматизації системи управління верхнього рівня з автоматизованою системою управління технологічним процесом з достовірною фіксацією для кожного виробу типу сировини, режимів плавки і подальшої обробки. Навпаки, на одному з м'ясопереробних підприємств процес зважування продукції в міру її обробки був автоматизований і інформація надходила безпосередньо на рівень автоматизації системи управління. Це дозволило, по-перше, виявити місця невиробничих втрат, а по-друге, забезпечити ефективне планування виходу основної та побічної продукції, підвищивши тим самим прибуток підприємства більш ніж на 15 %. Майбутнє за повної і комплексної автоматизацією підприємства в цілому як єдиного організму. Не треба чекати загальної, повної і комплексної автоматизації, занадто загальні підходи зазвичай довго реалізуються і вимагають дуже великих витрат, тому потрібно розробляти генеральний план автоматизації із залученням широкого кола фахівців і за обов'язкової участі самих замовників.



Висновки

До сучасних виробничих процесів ставляться такі вимоги, як досягнення максимально можливої безперервності, безпеки, гнучкості й продуктивності, що можуть бути реалізовані лише за відповідного рівня їхньої механізації та автоматизації - інтегрованого та завершального напрямку науково-технічного прогресу. Механізація й автоматизація виробництва, яка відображає різний ступінь заміни ручної праці машинною, у своєму безперервному розвитку послідовно, паралельно або паралельно-послідовно переходить від нижчої (часткової) до вищої (комплексної) форми.

За умов інтенсифікації виробництва, гострої необхідності багаторазового зростання продуктивності праці та радикального поліпшення її соціологізації, докорінного підвищення якості виробів, автоматизація виробничих процесів стає стратегічним напрямком науково-технічного прогресу для підприємств більшості галузей народного господарства. Пріоритетне завдання полягає в забезпеченні комплексної автоматизації, оскільки впровадження окремих автоматичних машин та агрегатів часто не дає бажаного економічного ефекту, через значний залишок ручної праці. Новий і досить перспективний напрямок комплексної автоматизації зв'язано зі створенням і впровадженням гнучких автоматизованих виробництв. Форсований розвиток таких виробництв, передовсім у машинобудуванні та деяких інших галузях, зумовлено об'єктивною необхідністю постійно забезпечувати високоефективне використання дорогого автоматичного устаткування і достатню мобільність виробництва з частим оновленням номенклатури продукції.



Список використаних джерел

1. Виноградорська А.М. Технологія комерційного підприємства:Навчальний посібник. - Київ:Центр навчальної літератури, 2006. - 780 с.

2. Желібо Є.П., Анопко Д.В., Буслик В.М., Овраменко М.А., Петрик Л.С., Пирч В.П. Основи технологій виробництва в галузях народного господарства: Навч. посібник. - К.:Кондор, 2005. - 716с.

3. Васильков В.Г. Організація виробництва:Навч. Посіб.. - К.:КНЕУ, 2003.

4. Організація виробництва: Навч. посіб. / В. О. Онищенко, О. В. Редкін, А. С. Старовірець, В. Я. Чевганова. -- К.: Лібра, 2003.

5. Петрович Й. М., Захарчин Г. М. Організація виробництва: Підручник. -- Львів: Магнолія плюс, 2004.

6. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Й. М. Петровича. -- Львів: Новий Світ-2000, 2004.

7. Швайка Л. А. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. -- Львів: Новий Світ-2000, 2003.

8. Вачевський М.В., Скотний В.Г., Вачевський О.М. Промисловий маркетинг. Основи теорії та практики. Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 256 с.

9. Економіка підприємства: Навч. Посіб. / за ред.. А.В. Шегди - Е45 К.: Знання, 2005. - 431 с.

10. Економіка підприємства: Підручник / за аг. Ред.. С.Ф. Покропивного - Вид. 2-ге, перероб. Та доп. - К.: КНЕУ, 2005. - 528 с.

11. Економіка підприємства: пошук шляхів розвитку: Посібник / МАУП. - К.: МАУП, 2005 - 80 с.

12. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003.

13. Козловський В. О., Лесько О. Й. Бізнес-планування. Навчальний посібник. - Вінниця: ВНТУ, 2005. - 189 с.

14. Козловський В. О. Організація виробництва. Навчальний посібник. Частина 1. Видання 2-е, доповн. і перероб. - Вінниця: ВНТУ, 2005. - 154 с.

15. Козловський В. О., Козловький С. В. Організація виробництва. Практикум. Навчальний посібник. Частина 2. - Вінниця: ВНТУ, 2005. - 168 с.

16. Козловський В. О., Погрищук Б. В. Основи підприємництва. Практикум: Навчальний посібник. Видання 5-е, доповн. і перероб. - Тернопіль: ВАТ "Терно-Граф", 2005. - 297 с.

17. Козловський В. О. Основи зовнішньоекономічної діяльності. Практикум. Навчальний посібник. - Вінниця: ВНТУ, 2003. - 208 с.

18. Козловський В. О. Техніко-економічне обґрунтування і економічні розрахунки в дипломних проектах і роботах. Навчальний посібник. - Вінниця: ВНТУ, 2003. - 75 с.

19. Литовченко І.Л., Пилипчук В.П. Інтернет-марктеинг: Навчальний посібник. - Київ: Центр учбової літератури, 2008. -184 с.

20. Пасічник В.Г., Акіліна О.В. Організація виробництва. Навчально-методичний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 248 с.

Размещено на Allbest.ru

...