Екологічної системи управління у сфері господарської діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Екологічної системи управління у сфері господарської діяльності



Зміст

Вступ

Розділ 1. Характеристика підприємства

Розділ 2. Схема екологічної сертифікації виробництва пюре яблучного для дитячого харчування згідно вимог міжнародного стандарту ISO 14001

Розділ 3. Екологічні аспекти

Розділ 4. Заходи по зменшенню негативного впливу на довкілля

4.1 Очищення стічних вод

4.2 Поводження з яблучними відходами

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Стратегічний курс України на інтеграцію з Європейським Союзом зумовлює необхідність запровадження екологічної системи управління у сфері господарської діяльності.

Правові та економічні основи систем стандартизації та сертифікації, організаційні форми їх функціонування на території України визначені Декретом Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" [1], Законом України "Про стандартизацію" [2].

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про стандартизацію" об'єктами стандартизації є продукція, процеси та послуги, зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність, персонал і органи, а також вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування.

Екологічна сертифікація -- це функція управління у сфері охорони навколишнього природного середовища, за допомогою якої визнаний у встановленому порядку орган документально засвідчує відповідність об'єкта сертифікації (продукції, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу) встановленим екологічним законодавством вимогам.

У міжнародній практиці для сертифікації систем екологічного керування викорисовують стандарт ДСТУ ISO 14001:2006 "Системи екологічного керування. Вимоги та настанови щодо застосування" [3].



Розділ 1. Характеристика підприємства

екологічна сертифікація яблучний харчування

Компанія «Вітмарк-Україна» - найбільший український виробник соків, нектарів, соковмісних та безалкогольних напоїв, дитячого харчування, пюреобразних і концентрованих напiвфабрикатiв.

· Рік заснування - 1994.

· Обсяг продажів Компанії в 2010 році склав 970 млн. грн.

Основною виробничою базою компанії «Вітмарк-Україна» є Одеський завод дитячого харчування. Вибір саме цього заводу був обумовлений його унікальними виробничими можливостями, а висока репутація підприємства - лідера ринку Радянського Союзу в області виробництва дитячого харчування - підтвердили правильність вибору. Завод співпрацює з великими агропромисловими господарствами, розташованими у південній частині України.

Проектований об'єкт (Одеський завод дитячого харчування) розташований в Одесі. Клімат району помірний. Об'єкт знаходиться на окраїні міста. До підприємства прилягає відкрита не засаджена земельна ділянка загальною площею 1 га. Підприємство підключено до центрального водопостачання. Основні джерела забруднень - це вентиляційна труба, стічні води, яблучні відходи.

Величезні асептичні ємкості, розташовані на виробничому майданчику в Одеській області, дозволяють зберігати свіжовіджатий сік, виготовлений із зібраних у цьому ж місці свіжих плодів, без використання консервантів протягом року. На Рахнянсько-Лісовому консервному заводі (с.Рахни-Лісові, Вінницька область), виробляється яблучний концентрований сік та пюреобразні напівфабрикати.

Одеський завод дитячого харчування був заснований в 1867 році як приватна консервна фабрика.

За часів Радянського Союзу підприємство покривало близько 60% потреб СРСР в дитячому харчуванні. Кілька поколінь радянських людей зросло на продукції «Рум'яні щічки», «Кудєснік», «Нєжєнка» Одеського заводу дитячого харчування.

Крім того, за спеціальним замовленням, з середини 60-х років на заводі вироблялося харчування для радянських космонавтів.

У 90-і роки ОКЗДХ виходить на новий виток розвитку - компанія «Вітмарк-Україна» реконструює завод, оснащує його новітнім західним обладнанням, і починає підготовку до виробництва високоякісних соків під торговельною маркою «Jaffa».

Сьогодні «Вітмарк-Україна» - один з лідерів українського ринку соків, нектарів, напоїв та дитячого харчування, а також абсолютний лідер в інноваціях. Завдяки фруктової експертизі ТМ «Jaffa», за 15 років свого існування на українському ринку Компанія випустила найбільшу кількість продуктових інновацій в Україні.

Продукція компанії визнана й популярна не тільки в Україні, а й далеко за її межами - соки і нектари «Вітмарк-Україна» експортуються у 21 країну світу, розташованих на 4 континентах (Євразія, Північна Америка, Африка, Австралія).

Торгові філії компанії відкриті в 6 найбільших містах України: Київ, Харків, Донецьк, Луганськ, Одеса та Львів. Крім цього, компанія співпрацює з 30 дистрибуторами в 19 областях України: Дніпропетровській, Вінницькій, Волинській, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Кіровоградській, Миколаївській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській, Чернівецькій та АР Крим.

У Компанії працюють сильні енергійні люди, закохані у свою справу, які прагнуть до успіху та професійного зростання. Великий, дружній колектив компанії налічує більше 2000 осіб.

У жовтні 2013 року підприємство отримало сертифікати, що підтверджують відповідність наявних на підприємстві систем управління якістю та якістю і безпечністю харчових продуктів міжнародним стандартам ISO 9001 та ISO 22000 [4].



Розділ 2. Схема екологічної сертифікації виробництва пюре яблучного для дитячого харчування згідно вимог міжнародного стандарту ISO 14001

Етап 1 Організаційна робота

1. Наказ по підприємству про призначення відповідальних за розроблення Системи екологічного менеджменту (СЕМ).

2. Навчання членів робочої групи, відповідальних за розроблення СЕМ (із залученням консультантів).

3. Складання плану проведення первинного екологічного аналізу.

4. Коригування організаційної структури підприємства.

5. Проведення нарад по роз'ясненню працівникам цілі розроблення СЕМ.

6. Вирішення інших організаційних питань.

Етап 2 Підготовча робота

1. Проведення первинного екологічного аналізу, виявлення процесів, пов'язаних з екологічними аспектами.

2. Проведення навчання персоналу (ввідне навчання).

3. Вивчення нормативно-правової документації. Визначення вимог, встановлених до охорони навколишнього середовища у відповідності з діяльністю підприємства. Визначення екологічних аспектів. Розподіл відповідальності і повноважень по управлінню навколишнім середовищем.

Етап 3 Розроблення документації

1. Розроблення попередньої редакції Настанови по СЕМ.

2. Розроблення попередньої редакції методик по елементам СЕМ, робочих і посадових інструкцій.

3. Розроблення інформаційних документів СЕМ (форм, протоколів, бланків).

4. Обговорення і погодження розроблених документів

5. Затвердження документів керівництвом

Етап 4 Впровадження СЕМ

1. Забезпечення робочою документацією співробітників всіх підрозділів підприємства.

2. Інструктування усіх працівників підприємства.

3. Призначення і навчання внутрішніх аудиторів

4. Складання графіка і програми внутрішніх аудитів на 1 рік.

5. Проведення внутрішнього аудиту

6. Розроблення і реалізація відповідних коригувальних дій

7. Складання акту впровадження СЕМ

8. Вибір органу по сертифікації і подача заявки на сертифікацію СЕМ[5].



Розділ 3. Екологічні аспекти

Під час виробництва пюре яблучного для дитячого харчування утворюються наступні відходи:

1. Стічні води після миття яблук, банок, обладнання;

2. Яблучні відходи (кісточки, шкірки, корінці).

Усі відходи виробництва мають відповідати вимогам вказаним в офіційних НД. Зокрема стічні води повинні відповідати:

1. ДСанПін 8.8.1.2.3.4.-000-2001 «Допустимі дози, концентрації, кількості та рівні вмісту пестицидів у сільськогосподарській сировині, харчових продуктах, повітрі робочої зони, атмосферному повітрі, воді» [6].

2. СанПін 4630-88 «Санітарні правила і норми охорони поверхневих вод від забруднення» [7]. У даному нормативному документі регламентується температура, запах, колір, а також вміст у поверхневих водах наступних речовин:

- завислі речовини (пластівці гідроксидів металів, що утворюються при очистці стічних вод, частинки азбесту, скловолокна, базальту, капрону, лавсану та ін.);

- плаваючі домішки;

- мінеральний склад;

- розчинений кисень;

- лактопозитивні кишкові палички, коліфаги, життєздатні яйця гельмінтів.

3. ГН 6.6.1.1-130-2006 «Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137 Cs і 90 Sr у продуктах харчування і питній воді» [8].

Яблучні відходи повинні відповідати:

1. ДСанПін 8.8.1.2.3.4.-000-2001 «Допустимі дози, концентрації, кількості та рівні вмісту пестицидів у сільськогосподарській сировині, харчових продуктах, повітрі робочої зони, атмосферному повітрі, воді» [6].

2. ГН 6.6.1.1-130-2006 «Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137 Cs і 90 Sr у продуктах харчування і питній воді» [8].

3. Вимоги до комбікормів для всіх видів тварин, крім непродуктивних, які встановлені у Обов'язковому мінімальному переліку досліджень сировини, продукції тваринного та рослинного походження, комбікормової сировини, комбікормів, вітамінних препаратів та ін., які слід проводити у державних лабораторіях ветеринарної медицини і за результатами яких видається ветеринарне свідоцтво згідно Наказу від 27.09.2004 за № 107 [9].



Розділ 4. Заходи по зменшенню негативного впливу на довкілля

4.1 Очищення стічних вод

Харчова промисловість є однією із провідних галузей промисловості України, що динамічно розвивається. В Україні промислове виробництво харчових продуктів здійснюють понад 22 тис. підприємств, на яких зайнято більше мільйона працюючих. За різними оцінками, продукція харчової промисловості нині складає 15-21% від усієї промислової продукції, що виробляють в Україні. Суттєві внутрішні і зовнішні інвестиції в українські підприємства харчової промисловості, а також впровадження міжнародного досвіду, стали причиною позитивних змін у галузі, призвели до значного покращання якості продукції [10].

Механічне очищення.

Цей метод очищення стічних вод застосовується для виділення з стічних вод нерозчинних мінеральних і органічних домішок. Зазвичай, він є методом попереднього очищення і підготовки стічних вод до біологічних чи фізико-хімічних методів очищення.

До складу споруд механічного очищення входять грати, різноманітних вловлювачі, відстійники, фільтри. Пісковловлювачі застосовуються для виділення з стічних вод важких мінеральних домішок (переважно піску). Сухий пісок при надійному знезаражуванні можна використовувати під час виробництва доріг і виготовленні будівельних матеріалів.

Первинні відстійники застосовуються для виділення з стічних вод зважених речовин, що під дією гравітаційних сил осідають на дно відстійника, чи спливають на його поверхню [11].

Хімічний метод.

Цей метод полягає у тому, що у стічні води додають різні хімічні реагенти, що вступають у реакцію з забруднювачами і випадають у вигляді нерозчинних осадів. Хімічним очищенням досягається зменшення вмісту нерозчинних домішок до 95% і розчинних до 25% [11].

Фізико-хімічний метод.

При фізико-хімічному методі обробки з стічних вод видаляються тонко дисперсні і розчинені неорганічні домішки і руйнуються органічні та погано окислювані речовини. З фізико-хімічних методів найчастіше застосовуються коагуляція, окислювання, сорбція, екстракція тощо, і навіть електроліз. Електроліз оснований на руйнації органічних речовин, і отриманні металів, кислот та інших неорганічних речовин при протіканні електричного струму. Електролітичне очищення проходить в особливих спорудах - електролізерах. Очищені стічні води з допомогою електролізу використовуються на свинцевих і мідних підприємствах, в лакофарбовій промисловості.

Стічні води очищають також із допомогою ультразвуку, озону, іонно-обмінних смол і високого тиску. [11].

Біологічний метод.

У його основі лежить процес біологічного окислення органічних сполук, які містяться у стічних водах. Біологічне окислювання здійснюється мікроорганізмами, а саме бактеріями, найпростішими та рядом більш високоорганізованих организмів (водорослей, грибів тощо), пов'язаних між собою у єдиний комплекс складними взаємовідносинами (метабіозу, симбіозу і антагонізму).

Використовуються різні типи біологічних пристроїв: біофільтри, біологічні ставки і аеротенки.

У біофильтрах стічні води пропускають через шар грубозернистого матеріалу, вкритого тонкою бактеріальної плівкою. Завдяки цій плівці інтенсивно протікають процеси біологічного окислення.

У біологічних ставках в очищенні стічних вод беруть участь всі організми, які населяють водойму.

Аеротенки - величезні резервуари із залізобетону. Тут очищувальний агент - активний мул з бактерій і мікроскопічних тварин. Всі ці живі істоти бурхливо розвиваються в аеротенках, чому сприяють органічні речовини стічних вод і надлишок кисню, що надходить у споруду потоком подаваного повітря. Бактерії склеюються в пластівці і виділяють ферменти що мінералізують органічні забруднення. Мул з пластівцями швидко осідає, відділяючись від очищеної води.

Перед біологічним очищенням стічні води піддають механічному очищенню, а після біологічного (видалення хвороботворних бактерій) та хімічного очищення, хлоруванню рідким хлором чи хлорним вапном. Для дезінфекції використовують також інші фізико-хімічні прийоми (ультразвук, електроліз, озонування та ін.).

З метою зменшення забруднення гідросфери бажано вторинне використання води у замкнутих ресурсозберігаючих, безвідходних процесах у промисловості, крапельне зрошення у сільському господарстві, ощадливе використання води у виробництві [11].

Стічні води харчової промисловості характеризуються високими концентраціями органічних забруднень і, зазвичай, не містять токсичних домішок.

Органічні забруднення стічних вод включають компоненти перероблюваної сировини рослинного і тваринного походження, що, як й усі речовини біологічної природи, можуть бути окислені. У зв'язку із цим біотехнологія очистки стічних вод харчової промисловості природнім шляхом включена у загальний біологічний кругообіг біосфери.

Як відомо, найпростішим критерієм біоокислюваності органічних домішок стічних вод служить експериментальне визначення БПК. Якщо ця величина визначається (тобто споживання кисню відбулося), то домішки відносять до біологічно окислюваних. Ступінь біоокислюваності органічних домішок чисельно оцінюють відношенням БПКповн/ХПК, тобто відношенням кількості органічних домішок, які окислюються біологічним шляхом, до усієї маси органічних домішок, що містяться в стічних водах. Якщо відношення БПКповн/ХПК > 0,5, то для знешкодження органічних забруднень доцільно застосовувати аеробні біологічні методи.

Стічні води переважної більшості підприємств харчової промисловості (крім парфумерно-косметичного виробництва, соляної промисловості тощо) можуть бути очищені біологічними методами.

Успішне здійснення процесу біологічної очистки стічних вод підприємств харчової промисловості можливе лише у випадку забезпечення двох умов. Перша умова стосується необхідності врахування режиму надходження стічних вод, вмісту у них біогенних елементів, завислих речовин, жирів тощо, коливань рН. Друга умова полягає в необхідності застосування двоступінчастих схем біологічної очистки з огляду на високі концентрації забруднюючих речовин і різні швидкості окислення окремих їх компонентів.

Режими водовідведення на підприємствах харчової промисловості характеризуються значною нерівномірністю, яка зумовлюється, головним чином, наявністю перероблюваної сировини. Концентрації забруднень стічних вод можуть суттєво змінюватися при переході підприємства на переробку іншого виду сировини. Ці обставини вимагають влаштування усереднювачів, об'єми яких є співставними із об'ємами аеротенків і підкреслюють доцільність застосування для очистки стічних вод підприємств харчової промисловості аеротенків-змішувачів, які виконують функцію усереднювачів.

Показник рН стічних вод харчової промисловості у значній мірі визначається видом перероблюваної сировини і застосуванням лужних засобів для миття обладнання. Для деяких підприємств він може коливатися у значних межах, виходячи за межі значень, рекомендованих для біологічної очистки (6,5-8,5), що вимагає попереднього корегування величини рН за допомогою хімічної нейтралізації. У більшості випадків корегуванню підлягає також вміст у стічних водах біогенних елементів, який найчастіше виявляється недостатнім для нормального здійснення процесу біологічної очистки в аеротенках.

Зазвичай, середня ефективність освітлення стічних вод у первинних відстійниках становить близько 50%, а із застосуванням преаерації та біокоагуляції може збільшуватися до 75%. Таким чином, для забезпечення подачі в аеротенки стічних вод із концентрацією завислих речовин не вище 150 мг/л, концентрація завислих речовин в очищуваних стічних водах не повинна перевищувати 300-600 мг/л. Для більшості підприємств харчової промисловості фактичні концентрації завислих речовин стічних вод значно перевищують вказані межі, що підкреслює доцільність застосування для їх попередньої очистки напірної флотації. Важливість застосування флотації особливо зростає у випадку наявності у стічних водах жирів, які негативно впливають на хід біохімічних процесів і у великих кількостях містяться у стічних водах м'ясопереробної та рибопереробної промисловості. Попередня флотаційна очистка дозволяє суттєво зменшити вміст грубодисперсних, емульсованих і частини колоїдних домішок, збільшити у стічних водах відношення БПКповн/ХПК і тим самим покращити на ступну біологічну очистку стічних вод.

У випадку необхідності скиду очищених стічних вод у природні водойми їх доочистка може здійснюватися фільтруванням через пінополістирольне завантаження, яке має велику брудоємність і легко промивається. На другому ступені біологічної очистки можна застосовувати мембранні біореактори, які забезпечують досягнення показників якості очищених стічних вод, достатніх для їх скиду у природні водойми.

Для очистки стічних вод підприємств харчової промисловості може бути рекомендована біотехнологія, яка передбачає попереднє вилучення із стічних вод крупних забруднень на решітках, піску - у піскоуловлювачах, корегування рН і вмісту біогенних елементів, флотаційне вилучення основної маси завислих речовин (за наявності - також і жирів), двоступінчасту біологічну очистку, доочистку на фільтрах із плаваючим завантаженням. При скиданні очищених стічних вод у міську каналізацію здійснюється лише попередня та неповна біологічна очистка [10]

3.2 Поводження з яблучними відходами

Яблучні вичавки застосовуються як добавка при виробництві пюре, при виробленні пектину, для отримання оцту і спирту, як складова частина живильного середовища для вирощування цвілевих грибків з метою отримання пекто-літичного ферментного препарату, використовуються і на кормові цілі. Основна цінність яблучних вичавок у тому, що вони, крім цукру, мінеральних і органічних кислот, містять до 12% пектину в перерахунку на СР. В Інституті теплофізики АН України розроблено технологію отримання порошків з вичавок. Обсяги переробки яблук на яблучний сік дозволяють отримати понад 8 тис.т сухих вичавок на рік [12].

А ось в Ставрополі над цією проблемою задумалися серйозно. З яблучної вичавки стали виготовляти яблучний порошок. Виявилося, що він володіє цілим рядом чудових властивостей, дуже добре засвоюється організмом. Порошок тут же став необхідний в кондитерській промисловості, де замінив цукор і соки [13].

В цьому ж інституті розроблено технологію виробництва порошків з цілісних яблук (ТУ 18 УРСР 666-85 на дослідну партію). За хімічним складом порошок з цілісних яблук має ряд переваг в порівнянні з порошком з яблучного жому (табл. 18). Він світліше, має більш виражений смак і запах, властивий яблукам. Дослідженнями, проведеними у Всесоюзному науково-дослідному інституті хлібопекарської промисловості, встановлено можливість застосування яблучного порошку з вичавків при виробництві хліба з пшеничного борошна першого і другого сортів. Порошок рекомендується додавати в кількості 5 і 10% (замість частини борошна). Відзначається, що хліб з цим порошком повільніше черствіє, на 4,6% збільшується вихід готових виробів, економиться 26,7 кг пшеничного борошна на 1 т продукції, підвищується харчова цінність хліба [12].

Висновки

Впровадження системи управління навколишнім середовищем це систематичний спосіб аналізування та управління впливом організації на навколишнє середовище.

Впровадження ISO 14001 може призвести до економії витрат за рахунок збільшення ефективності і продуктивності організації. Шляхом до цього є впровадження способів спрямованих на зменшення кількості відходів і більш ефективну їх утилізацію.

Стандарт також вимагає того, щоб організація відповідала вимогам чинного законодавства, завдяки чому є більш доступною і сприятливою страхова діяльність. Запровадження системи управління навколишнім середовищем забезпечує наступні результати:

· Акредитована сертифікація та реєстрація відповідності ISO 14001 дбає про навколишнє середовище і його покращення;

· Сертифікація вказує на те, що існує ефективна система управління навколишнім середовищем, що відповідає вимаганням незалежного, зовнішнього аудиту;

· ISO 14001 зміцнює представлення організації в очах клієнтів, співробітників та акціонерів;

· Забезпечує конкурентну перевагу у маркетинговій діяльності.



Список використаних джерел

1. Декрет Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію". Режим доступу - http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/46-93

2. Закон України "Про стандартизацію". Режим доступу - http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1315-18

3. ДСТУ ISO 14001:2006 "Системи екологічного керування. Вимоги та настанови щодо застосування". Режим доступу - http://normativ.ucoz.org/load/dstu_iso_14001_2006/3-1-0-411

4. «Вітмарк-Україна». Історія компанії. Офіційний сайт. Режим доступу - http://www.vitmark.com/uk/p/history-of-company

5. ТОВ «Фрідман-Україна». База знань. Розробка і впровадження систем управління оточуючим середовищем у відповідності з міжнародними стандартами ISO серії 14000. Режим доступу - http://friedman.com.ua/files/ISO14000.pdf

6. ДСанПін 8.8.1.2.3.4.-000-2001 «Допустимі дози, концентрації, кількості та рівні вмісту пестицидів у сільськогосподарській сировині, харчових продуктах, повітрі робочої зони, атмосферному повітрі, воді». Режим доступу - http://www.dsesu.gov.ua/ua/normativna-pravova-baza/sanitarni-pravyla-i-normy/file/116-dsanpin-8-8-1-2-3-4-000-2001?start=20

7. СанПін 4630-88 «Санітарні правила і норми охорони поверхневих вод від забруднення». Режим доступу -http://www.ohranatruda.ru/ot_biblio/normativ/data_normativ/2/2845/index.php

8. ГН 6.6.1.1-130-2006 «Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137 Cs і 90 Sr у продуктах харчування і питній воді». Режим доступу - http://document.ua/dopustimi-rivni-vmistu-radionuklidiv-137cs-i-90sr-u-produkta-nor9191.html

9. Наказ Про затвердження Обов'язкового мінімального переліку досліджень сировини, продукції тваринного та рослинного походження, комбікормової сировини, комбікормів, вітамінних препаратів та ін., які слід проводити у державних лабораторіях ветеринарної медицини і за результатами яких видається ветеринарне свідоцтво від 27.09.2004 за № 107. Режим доступу - http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0761-98

10. Цифровий репозиторій ХНУМГ ім.О.М.Бекетова. Біотехнологія очистки стічних вод підприємств харчової промисловості. В.А.Ковальчук, О.В.Ковальчук, Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне. В.І.Самелюк, ТОВ фірма „Лантан”, м. Рівне. Режим доступу - http://eprints.kname.edu.ua/31310/1/14.pdf

11. ТзОВ «Гал-Євро-Контакт». Офіційний сайт. Яблучні вичавки. Режим доступу - http://gek.com.ua/kulinariya/yablochnye-vyzhimki/

12. Онлайн-версія журналу «Смена». Отходы производства: вред и польза. №1337, Февраль 1983. Режим доступу -http://smena-online.ru/stories/otkhody-proizvodstva-vred-i-polza/page/4

Размещено на Allbest.ru

...