Обслуговування та ремонт електрообладнання

Размещено на http://allbest.ru

1. Двигуни

Роботи, виконувані до розбору електричних машин.

Ремонт електродвигунів починають з їх зовнішнього огляду та випробуванню на холостому ходу, якщо це можливо за станом обмоток і механічних частин машини. При цьому виявляють дефекти в колекторі, на контактних кільцях, в підшипниках. Якщо це можливо, заміряють повітряний зазор та зазори в підшипниках, опір ізоляції. Машини, прибувші після аварії, спрямовують на розбирання одразу після огляду, підчас якого знаходять видимі дефекти та стан машин. Дефекти вузлів та деталей знаходять після зняття підшипникового щитка та зняття ротора.

До несправностей двигунів відносяться шум і місцевий нагрів підшипників, биття або зміщення обертальних частин, надмірне іскріння щіток і т. д. При нагріві підшипників необхідно перевірити стан мастила і, якщо потрібно, замінити її. Для огляду підшипників заміни мастила розбирають двигун. При цьому виконують наступні роботи:

- очищають корпус двигуна від бруду і пилу;

- знімають кришку з ввідної коробки обмотки статора;

- від'єднують кінці обмотки статора, що підводять;

- знімають муфту, що сполучає двигун з редуктором, кожух вентилятора і вентилятор;

- у двигунах з фазним ротором піднімають щіткотримачі і закріплюють їх;

- відгвинчують болти підшипникових щитів;

- угвинчують ці болти в отвори у фланцях підшипникових щитів і віджимають ними щити до виходу посадочної поверхні із станини. Цю операцію виробляють обережно, оскільки при витяганні щита сердечник ротора ляже на обмотки статора;

- знімають підшипникові щити разом з ротором з зовнішніми підшипниковими кришками;

- знімають підшипникові кришки з щитів; виймають ротор із статора.

Після розбирання двигуна зі знятих кришок і підшипникових щитів видаляють старе мастило, порожнини кришок і лабіринтові канавки промивають бензином або гасом. Ротор при цьому слід тримати в похилому положенні, щоб бензин або гас не потрапив на ізоляцію обмоток. Якщо підшипники мають тріщини або вибоїни на кільцях, валиках або кульках або надмірний знос, то їх замінюють. Знос підшипників двигуна визначається щупом, що пропускається між кульками і обоймою. При заміні непридатної ізоляції лабіринтове кільце, підшипник і наполегливу втулку знімають струбциною. Шийку валу зачищають наждачної папером № 100 -120 і протирають чистою ганчіркою.

Посадку нового підшипника роблять з попереднім підігріванням. Увесь вільний простір підшипника заповнюють мастилом. Необхідно пам'ятати, що надмірне заповнення мастильних камер підшипникового вузла мастилом може викликати додаткові опору обертанню ротора і нагрів двигуна. Зборку двигуна виконують в зворотній послідовності.

При установці ротора в статор прокладають між ними картон завтовшки, рівною проміжку. Підшипникові щити встановлюють в колишнє положення в відповідно з рисками, нанесеними на їх привалочній частинах. Після зборки прокручують двигун від руки. Ротор правильно зібраного двигуна обертається легко. Потім впродовж 10хв двигун включають вхолосту.

Однією з найуразливіших деталей фазного ротора є щітки, які при нормальній роботі не повинні іскрити. Утворення іскор вказує на несправність щіткового апарату.

Щоб щітки не іскрили, кільця ротора повинні мати дзеркальну поверхню. Для цього кільця шліфують скляним папером, спочатку крупнозернистим, а потім дрібнішою. Щітки шліфують безпосередньо на місці установки, для чого скляний папір поміщають між кільцем і щіткою (мал. 1.).

Мал. 1. Притирання щіток до кілець: а -- правильно; б -- неправильно

електродвигун контактор підшипниковий верстат

При незначному натисненні щіток на кільця не забезпечується достатній контакт, а при сильному натисканні щітки швидко зношуються. Питоме натиснення в двигунах типу МТ на щітки марки М1має бути не менше 200г/см2. Вимір тиску на щітку виконується динамометром. При послабленні тиску на щітки замінюють пружини щіткотримачів. Іскріння щіток може відбуватися і через несправність контактних кілець, нерівномірного зносу їх по колу, утворення на поверхні напливів і забруднень. Кільця притирають скляним папером № 100-120, прикріпленої до дерев'яної колодки. Биття або напливи на кільцях усувають на токарному верстаті.

Тривале зберігання на відкритому повітрі двигунів призводить до зволоження їх обмоток і різкого зниження електричного опору ізоляції. Якщо опір буде менше 0,5мОм,двигун експлуатувати не можна, оскільки може статися пробій ізоляції. Перед пуском двигун необхідно просушити. Найбільш ефективним методом сушки є зовнішній нагрів.

Сушку двигуна можна робити, нагріваючи його струмом. Цей спосіб полягає в наступному. Ротор двигуна загальмовують і закорочують обмотку ротора на кільцях спеціальною перемичкою. Статор включають в мережу трифазного струму зі зниженою напругою. В цьому випадку необхідно стежити затемпературою бандажів ротора. За наявності відповідної напруги струм може бути підведений до загальмованого ротора, а статор закорочений через амперметр. Якщо є два двигуни однакової потужності, то один з них може бути джерелом струму. Корпус двигуна при цьому має бути надійно заземлений. Температуру обмоток ротора і статора підтримують на рівні 70° С.

Вихід з ладу обмоток двигунів і електричних апаратів найчастіше відбувається через пошкодження їх ізоляції. Замикання обмотки на корпус визначають мегомметром. У фазному роторі мегомметр підключають до кожного з кілець і валу.

У практиці зустрічаються випадки обриву або поганого з'єднання обмоток. При обриві обмотки двигун або трифазний електромагніт працює ненормально, гуде, перегрівається. Встановлено, що 50% двигунів виходить з ладу внаслідок роботи на двох фазах. Основний мірою оберігання від роботи на двох фазах являється справна робота автоматичного захисту.

Розбирання.

Технологія розбирання та вибір тих чи інших приладів для розбирання окремих вузлів залежать від конструкції електричних машин, ступінь розбирання окремих вузлів - від їх стану і характеру ремонту. Для прискорення розбирання використовують різноманітні механізми та пристосування - пневмо- або електрогайковерти, преси, стяжні гвинти та інші прилади загального використання, виготовлені для розбору машин окремих типів з урахуванням їх конструктивних особливостей.

Повний розбір виконують в два етапи: спочатку по вузлову (загальну), а потім детальну (відповідних вузлів). При по вузловому розбиранні електричних машин знімають з'єднувальні та передаточні деталі (шківи та шестерні), підшипникові щити та виймають якір або ротор. Для зняття муфт, підшипників і шестерень використовують преси, домкрати або гвинтові стяжки. Муфти та шківи, насаджені дуже туго, знімають після попереднього нагріву або індукційного нагріву за допомогою високочастотної установки до температури, перевищуючу температуру вала не менш ніж на 100 °С. На більшості підприємств шківи та муфти, як правило, знімають цехи - замовники.

Зняттю підшипникових щитів у двигунів з фазним ротором та машин постійного струму попередньо проводять підготовчі операції, під час яких у машин з контактними кільцями, розташованими з зовнішнього боку передньої опори, з вала знімають контактні кільця, щітковий прилад розбирають або знімають. Контактні кільця знімають гвинтовим пристосування. Щітковий прилад розбирають через оглядові люки. Для попередження пошкоджень колектора його обертають електрокартоном. Перед зняттям щіток заміряють повітряний зазор та зазори в підшипниках. З масляних камер підшипників ковзання зливають мастило.

Підшипникові щити знімають починаючи з переднього щита, відтискаючи їх відтискними гвинтами від заточки статора до виходу із центруючої заточки, викрутивши попередньо гвинти, кріплячи кришку до станини. При відсутності отворів для відтискних гвинтів зняття щитів виконують гвинтовим приладом, а для зняття й транспортування важких підшипникових щитів користуються краном.

Якір або ротор виймають різноманітними прийомами в залежності від конструкції машин. Найбільш просто виймають ротор у електродвигунів з роз'ємним статором. Вручну виймають якір масою приблизно до 30 кг. Більш важкі якорі при їх виводі із статора (індукторів) підтримують з однієї сторони краном, з іншої - за допомогою наставок в вигляді труби. В усіх випадках потрібно оберігати активну сталь статора і ротора від пошкоджень, для чого в повітряний зазор прокладують картон. Якщо якір строплять за активну сталь, то його чіпляють широким ременем. Для вивода і введення ротора в статор розроблені різноманітні пристосування, дозволяючи виконувати цю операцію з максимальною простотою.

Детальний розбір. Часто в процесі ремонту з'являється необхідність заміни підшипників кочення, зняття контактних кілець, щіткових та коротко замкнутих пристроїв, вентиляторів і полюсів. В окремих випадках потребуються заміна колектора та випре совка вала.

Для підшипників кочення застосовують напружену посадку внутрішнього кільця на вал, в зв'язку з чим зусилля для зняття підшипника повинно прикладатися до внутрішнього кільця. Підшипники знімають за допомогою натискних скоб, пристосованих для зняття підшипників, з урахуванням конструктивних особливостей розташування на валу вентилятора,висоти упорного буртика шийки вала та ін.

Зовнішню обійму роликових підшипників знімають таким же способом. Підшипники ковзання випресовують з використанням гідравлічних або гвинтових пресів.

Якщо вентилятор не вдається захватити звичайними стяжками, то застосовують додаткові захвати по розмірам даної машини.

Для демонтажу колектора заздалегідь розпаюють місця приєднання пластин до обмотки, що в більшості випадків пов'язано з необхідністю перемотки якоря. Щоб зберегти форму колектора, наприклад при заміні ізолюючих міканітових манжет або сегментів, на колектор зовні накладають бондажі та пропаюють їх. Можна також витягнути передній конус, затим зняти в зібраному вигляді колекторні пластини і після цього за допомогою скоб зняти втулки.

Для випресовки вала поводять демонтаж обмотки, колектора, контактних кілець вентилятора та підшипників кочення. Активну сталь якоря або ротора перед виприсовкою скріпляють натискними або підготованими заздалегідь для даного двигуна шайбами, які стягують болтами або шпильками. Тиск на вал двигуна, встановленого в горизонтальний прес, при випресовці передається від штока преса на вал і через змінну опорну втулку на опорну поверхню преса.

Недопустимо розбирати механічні частини електричних машин ударами кувалди та роз'єднувати підшипникові щити за допомогою зубила. Це призведе до передчасного зношення та пошкодження машин.

З'ємними частинами індуктора є головні та додаткові полюси. Щоб вберегти від падіння при від'єднанні від корпуса, полюс охоплюють лямкою з прорезиненої тканини, закріпленої на вантажопідємному приладі. Нерозємні корпуси радять при знятті полюсів ставити у вертикальне положення. Полюс та їх місце нумерують.

Розібрані деталі перед ремонтом очищають від бруду скребком, металевими щітками та промивають в гасовій ванні при 40 - 50°С (підігрів паром). В деяких цехах деталі виварюють в гарячому садовому розчині. Частини машин з обмотками після очистки від бруду продувають стиснутим повітрям тиском 20 - 30 Н/см² . Пил видувають вздовж обмоток по колу при нахилі струї не більше 30°.

Промивання частин машини з обмотками виконують тільки після ретельної очистки від пилу і бруду щоб уникнути розчину бруду в промивальних рідинах та проникнення його в ізоляцію. Для промивання користуються бензином, бензолом, чотирьох хлористим вуглецем,їх сумішами та іншими рідинами. При організації промивання потрібно враховувати, що бензин та бензол вогненебезпечні і, крім того, бензол та чотирьох хлорний вуглець шкідливі для здоров'я. Частіш за все струю рідини розпиляють. Сильно забруднені якорі та статорні обмотки миють також зануривши в ванну з миючою рідиною протягом декількох годин і потім знімають лак та емелевий шар волосяною щіткою.

Виявлення дефектів частин та деталей верстатів

Для успішного проведення ремонту необхідно до розбирання машини та в процесі розбирання виявити всі дефекти шляхом оглядів, замірів та випробуваннями окремих частин та деталей машин., щоб виправити їх в процесі ремонту.

Внаслідок малої величини повітряного зазору електричних машин, а також великих швидкостей обертання ротора необхідно збирання машини виконувати з великою точністю в відповідності з встановленими допусками і посадкоми. Нагадаю, що допуском називається різниця між найменшим і найбільшим граничними розмірами деталі, наприклад вала. Граничними є розміри, поміх яких можуть гойдатись дійсні розміри деталі.

При стикуванні двох круглих (циліндричних) деталей, з яких одна входить в іншу, охоплюючи деталь називається отвором, а охоплювана - валом. Різниця між розмірами отвору і вала визначається характером їх з'єднання, називає мого посадкою. Зазором називається різниця між розмірами вала і отвором, коли отвір більше вала і останній може вільно переміщуватись.

До розбору виявляють забрудненість, комплектність машини і наявність пошкоджень корпуса, підшипникових щитів, кінців вала.

В процесі розбирання заміряють зазори між статором і ротором і в підшипниках, перевіряють симетричність положення сердечника якоря або ротора відносно сердечника статора та полюсів в вісьовому напрямі, посадку підшипників кочення в підшипниковому щиті і підшипникових щитів в корпусі статора, вісьовий розбіг якоря (ротора). При збільшенні повітряного зазору більш ніж на 20% ремонт машини не доцільний в наслідок різкого збільшення струмів холостого хода, зниження к. к. д. і коефіцієнта потужності.

У статора перевіряють відсутність тріщин ті відколів в станині, справність різьби в отворах, стан центруючих заточок. В останніх не повинно бути вм'ятин та забоїв. Різьба в закріплюючих отворах повинна бути цілою.

2. Контактори

Дефектами контакторів є послаблення кріплення, окислення контактів, ушкодження короткозамкнених витків, пробої ізоляції магнітної котушки, поломка пружин, обгорання і знос головних і блокувальних контактів, порушення розчину, провалу, початкового і кінцевого натиснень головних контактів, прогин містків блок контактів.

Нерівності на головних контактах усувають оксамитовим напилком.

Обгорілі або нещільно прилеглі блок контактів зачищають, зношені напайки міняють. Перевіряють прилягання кожного рухливого головного контакту по ширині до нерухомого контакту і виробляється їх регулювання або підгонка. Далі перевіряють розчин, провал і міру початкового і кінцевого натисків головних контактів.

Розчин є найкоротшою лінією А (мал. 2) відходу рухливого контакту 2 від нерухомого 1 при розімкненому положенні. Провал - це відстань, на яке зміщується місце торкання рухливого контакту з нерухомим, якщо зняти з місця кріплення пересувний контакт. Практично величину провалу визначають виміром величини проміжку б між контактом 2 і контрольною пластиною 4 при виключених контактах.

Мал. 2. Визначення величини розчину і провалу головних контактів контактора

Початкове натиснення є зусиллям, що створюване пружиною 3 в точці первинного дотику. Кінцеве натиснення -- величина створюваного тією ж пружиною зусилля в точці дотику контактів при повному включенні.

Силу натиснення контактів перевіряють динамометром, петлею і смугою цигаркового паперу. Для визначення величини первинного натиснення смужку цигаркового паперу (мал. 3, а) закладають між рухливим контактом 2 і пластиною 3. Накидають петлю на контакт 2 і відтягують за кільце динамометра 5. При цьому стежать за свідченнями стрілки динамометра, а другою рукою зрушують папір. Момент зрушення паперу буде початковим торканням.

Для перевірки величини кінцевого натиснення паперову смугу 1 (мал. 3) закладають між контактами 2 і 6,притискають до сердечника якір і заклинюють його. Через петлю захоплюють динамометром 5 за кінець контакту 2 і відтягують його. При цьому стежать за свідченнями стрілки динамометра і другою рукою зрушують папір. Момент зрушення паперу буде означать момент кінцевого торкання.

Мал. 3. Визначення початкового і кінцевого натиснення головних контактів контактора

Якщо отримані величини зусиль не відповідають нормам, то зміною опади пружини 4 домагаються необхідних результатів. Розчини і провали мають бути однаковими для усіх трьох контактів контактора.

Нормально працюючий контактор видає легкий рівний гул. Якщо гул підвищується або супроводжується деренчанням, означає контактор несправний. Для усунення несправностей контактора перевіряють стан котушки і роботу механічної частини (при замиканні витків котушку замінюють новою). Перевіряють, чи немає перекосу магнітної системи контактора. Перекіс може статися внаслідок зносу або зрушення листів ярма і якоря, а також від зміни положення якоря і ярма. Щоб виявити перекіс між якорем і ярмом, прокладають аркуш копіювального паперу і кілька разів замикають контактор. По відбитках на відшліфованій поверхні якоря визначають, є перекіс або ні. Необхідно стежити за станом коротко замкнутого витка. Виток, що вийшов з ладу, має бути замінений новим. Перевіряючи механічну частину, необхідно обстежувати надійність кріплення апарату до щита, -- вал контактора повинен легко повертатися на підшипниках.

3. Кінцеві вимикачі

Характерними дефектами кінцевих вимикачів являються порушення регулювання кулачкових шайб, забруднення і окислення контактних з'єднань струмопроводів, обгорання і знос рухливих і нерухомих контактних напайок, викривлення містка і рідше знос роликів, осей, важелів, поломки пружин. Забруднені контакти очищають від бруду і оксидів. Черв'ячні передачу і підшипники змащують технічним вазеліном. Забруднені або обгорілі рухливі і нерухомі контакти ланцюга управління обережно зачищають оксамитовим напилком. Зношені напайки видаляють і до містка і нерухомих стійок припаюють срібним припоєм нові контакти. Зношені ролики, осі, клямки, важелі і дефектні пружини в залежно від їх стану ремонтують або замінюють.

При порушеннях посадки на валу кулачкових шайб положення останніх регулюють.

Размещено на Allbest.ru