Організація виробничого процесу підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичні аспекти організації виробничого процесу

1.1 Операційний менеджмент: сутність, поняття

1.2 Сутність і визначення виробничого процесу

1.3 Принципи виробничого процесу

2. Характеристика діяльності ТОВ «Алпів»

2.1 Характеристика підприємства

2.2 Виробничо-економічна характеристика хлібопекарського цеху ТОВ «Алпів»

3. Рекомендації щодо вдосконалення виробничого процесу

3.1 Інформаційні системи в операційному менеджменті

3.2 Роль та завдання управління матеріальними ресурсами та запасами

3.3 Система управління якістю

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Організація - самостійний господарюючий (ведучий ту чи іншу діяльність з метою реалізації її результатів на ринку) суб'єкт, створений у порядку, встановленому Цивільним кодексом РФ, для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг з метою задоволення суспільних потреб та отримання прибутку.

Організація - "генератор багатства" суспільства:

- Генерує товари і купівельну спроможність для їх придбання;

- Підтримує розширення соціальної інфраструктури і забезпечує дохід на капітал;

- Створює робочі місця у себе, постачальників, у держсекторі;

- Забезпечує власне зростання.

Промислове виробництво - це складний процес перетворення сировини, матеріалів напівфабрикатів та інших предметів праці в готову продукцію, що задовольняє потребам ринку.

Виробничий процес - це сукупність всіх дій людей і знарядь праці, необхідних на даному підприємстві для виготовлення продукції.

У період розвитку і стабілізації економічного становища РФ питання організації та становлення виробництв набувають ще більшої актуальності. Цим і обумовлений вибір теми курсової роботи, метою якої є вивчення організації виробничого процесу конкретного підприємства. Об'єктом дослідження в роботі є кондитерський та хлібопекарський цеху ТОВ «Алпі». Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити ряд завдань:

1. вивчення теоретичних аспектів організації виробничого процесу;

2. вивчення організаційно-правових та економічних засад діяльності ТОВ «Алпі»;

3. вивчення організації виробничого процесу кондитерського цеху, розробка рекомендацій.

Робота складається зі вступу, висновків, трьох розділів та списку літератури.

1. Теоретичні аспекти організації виробничого процесу

1.1 Операційний менеджмент: сутність, поняття

Операційний менеджмент - термін, що походить від англійського Management Production and Operation. Операційний менеджмент (operations management, ОМ) - це діяльність, пов'язана з розробкою, використанням і удосконаленням бізнес-систем, на основі яких виробляються основна продукція або послуги підприємства. Операційний менеджмент є ключовим елементом системи менеджменту підприємства.

Мета операційного менеджменту - формування ефективної системи управління операціями у виробництві, сервісі. Предмет операційного менеджменту - закономірності планування, створення й ефективного використання операційної системи підприємства. Основне завдання операційного менеджменту - побудова управлінських систем, що забезпечують виконання необхідних дій і процедур для одержання ринкового результату від функціонування операційної системи. Об'єкт вивчення операційного менеджменту - операції у різних сферах людської діяльності. Операційна функція включає ті дії, в результаті яких виробляються товари і послуги, що поставляються підприємством в зовнішнє середовище. Мета операційної функції - надання клієнту товарів і послуг, які задовольняють його потреби. Реалізація операційної функції вимагає забезпечення матеріальними, інформаційними та людськими ресурсами.



Рис 1. Структура операційної системи підприємства

Основою операційного менеджменту є управління операційними системами. Операційна система - система, що використовує матеріальні, інформаційні або фінансові ресурси («вхід») для перетворення їх у результат («вихід») у вигляді продукції або послуги (рис. 1). Операційна система реалізує бізнес-процеси за видами діяльності та проекти. Бізнес-процес - це стійка, цілеспрямована сукупність взаємопов'язаних видів діяльності, яка перетворює «входи» в «виходи», що представляють цінність для кінцевого споживача.

Операційна система складається із взаємопов'язаних підсистем: переробної, підсистеми забезпечення та підсистеми планування та контролю. Переробна підсистема здійснює продуктивну діяльність, пов'язану з безпосередньо з перетворенням вхідних величин у вихідні результати. Підсистема забезпечення виконує функції забезпечення переробної системи. Підсистема планування і контролю отримує від переробної системи інформацію про стан системи. Інформація надходить з внутрішнього середовища та з зовнішнього середовища. Ця підсистема повинна опрацювати весь обсяг досить складної інформації і видати рішення, як саме має працювати переробна підсистема.

Операційна система підприємства складається з зовнішнього, внутрішнього середовища. До зовнішнього середовища відносяться «вхід», «вихід», зв'язки з зовнішнім середовищем і зворотний зв'язок. Внутрішня структура складається з п'яти підсистем: 1. Підсистема наукового обґрунтування системи (вивчення механізмів дії економічних законів, застосування наукових підходів до управління, застосування принципів управління різними об'єктами, застосування сучасних методів і моделей управління); Цільова підсистема (підвищення якості товарів, що випускаються і виконуваних послуг, ресурсозбереження по стадіях життєвого циклу товарів, що випускаються, розширення ринку збуту товарів, організаційно-технічний розвиток виробництва, підвищення якості сервісу споживачів товарів, соціальний розвиток колективу та охорона навколишнього природного середовища); 3. Підсистема забезпечення (методичне забезпечення, ресурсне забезпечення, інформаційне забезпечення, правове забезпечення); 4. Підсистема управління як об'єкт управління суб'єктом (персоналом) (стратегічний маркетинг, інноваційний менеджмент, фінансовий менеджмент, організація виробництва); 5. Підсистема управління як суб'єкт управління (управління персоналом, розробка управлінських рішень, оперативне управління реалізацією рішень).

До компонентів "входу" відносяться нововведення, сировина, матеріали, комплектуючі вироби, енергія, інформація, нове обладнання, документи і т. д. «Виходом» є продукція (послуга) яка випускається підприємством, нововведення для продажу. Основними умовами забезпечення стратегічної конкурентоспроможності «виходу» є: 1) висока якість стратегічних маркетингових досліджень і обґрунтованість нормативів конкурентоздатності майбутніх товарів, послуг, нововведень; 2) забезпечення конкурентоспроможних параметрів «входу» системи в процесі її функціонування; 3) забезпечення конкурентоспроможних параметрів процесу в системі; 4) вивчення кон'юнктури ринку, застосування ефективних стратегій реклами товару, каналів його розповсюдження (збуту), сервісного обслуговування та інших інструментів ринкового механізму.

До компонентів зворотного зв'язку відносяться додаткові вимоги та рекламації споживачів, нова інформація по науково-технічному прогресу та кон'юнктурі ринку і т. п. Зворотній зв'язок може бути як з організацією-виробником безпосередньо, так і з постачальниками «входу» системи.

До зовнішнього середовища відносяться макросередовище, інфраструктура регіону (мезосередовище) і мікросередовище організації. До факторі мікросередовища відносять податкова система, політика постачальників, споживачів та ін.. Фактори макросередовища фірми впливають на підприємство опосередковано: міжнародні, політичні, економічні, соціально-демографічні, правові, екологічні, природно-кліматичні, науково-технічні, культурні.

1.2 Сутність і визначення виробничого процесу

Виробнича діяльність в широкому сенсі - діяльність людини, колективу людей, держави, спрямована на створення нових матеріальних та інших цінностей. Виробничий процес - це сукупність всіх дій людей і засобів виробництва, спрямованих на виготовлення продукції.

Загальна системотехническая модель виробничого процесу показана на рис. 1.

Рис. 1. Модель виробничого процесу

Місце виробничого процесу у загальній схемі відтворення відображено на рис. 2.



Рис. 2. Роль виробничого процесу в системі відтворення

Виробничий процес складається з наступних процесів (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 - Типи виробничих процесів

Типи виробничих процесів	Визначення, сутність типу виробничого процесу
основні	- Це технологічні процеси, в ході яких відбуваються зміни геометричнихформ, розмірів і фізико-хімічних властивостей продукції;
допоміжні	- Це процеси, які забезпечують безперебійне протікання основних процесів (виготовлення і ремонт інструментів і оснащення, ремонт устаткування, забезпечення всіма видами енергій (електричної, теплової, пари, води, стисненого повітря тощо);
обслуговуючі	- Це процеси, пов'язані з обслуговуванням як основних, так і допоміжних процесів але в результаті яких продукція не створюється (зберігання, транспортування, технічний контроль і т.д.).

В умовах автоматизованого, автоматичного і гнучкого інтегрованого виробництв допоміжні і обслуговуючі процеси в тій чи іншій мірі об'єднуються з основними і стають невід'ємною частиною процесів виробництва продукції.

Технологічні процеси, у свою чергу, діляться на фази.

Як правило, сучасне промислове виробництво дуже складно. Його особливості полягають:

- У комплексному характері необхідності врахування економічних, технічних, політичних факторів;

- Складності як технічної, так і організаційної;

- Тісному зв'язку із зовнішнім середовищем підприємства;

- Швидкої номенклатурної обновляемости;

- Різкому зростанні значення кадрового потенціалу підприємств.

Конкретним змістом управління виробничою діяльністю є, зокрема:

- Вибір і обгрунтування виробничої структури підприємства, його виробничої потужності, спеціалізації цехів, організації ділянок, робочих місць;

- Визначення складу обладнання з урахуванням його техніко-економічних характеристик;

- Організація технічної підготовки і технічного обслуговування виробництва;

- Визначення і керування кадровим складом підприємства;

- Вибір і організація виробництва продукції, виходячи з інтересів ринкових споживачів;

- Отримання в результаті виробництва необхідного співвідношення економічних результатів (прибутків і витрат);

- Визначення і організація раціонального руху предметів праці, темпів випуску і запуску у виробництво всієї номенклатури продукції;

- Організація матеріально-технічного постачання виробництва, виходячи з його безперебійного функціонування;

- Організація управління підприємством;

- Вирішення завдань соціального розвитку колективу.

Технологічний процес складається з послідовно виконуваних над цим предметом праці технологічних дій - операцій.

Операція - частина технологічного процесу, виконувана на одному робочому місці (верстаті, стенді, агрегаті тощо), що складається з ряду дій над кожним предметом праці, або групою спільно оброблюваних предметів.

Операції, які не ведуть до зміни геометричних форм, розмірів, фізико-хімічних властивостей предметів праці, відносяться до не технологічним операціям(транспортні, вантажно-розвантажувальні, контрольні, випробувальні, комплектувальні та ін.)

Операції різняться також залежно від застосовуваних засобів праці:

- Ручні - виконуються без застосування машин, механізмів та механізованого інструменту;

- Машинно-ручні - виконувані за допомогою машин або ручного інструменту при безперервному участю робітника;

- Машинні - виконувані на верстатах, установках, агрегатах при обмеженому участю робітника (наприклад, установка, закріплення, пуск і зупинка верстата, розкріплення і зняття деталі і т.д.);

- Автоматизовані - виконуються на автоматичному обладнанні або автоматичних лініях.

Апаратурні процеси характеризуються виконанням машинних і автоматичних операцій у спеціальних агрегатах (печах, установках, ваннах і т.д.).

1.3 Принципи виробничого процесу

Принципи - це вихідні положення, на основі яких здійснюється побудова, функціонування і розвиток виробничого процесу.

Дотримання принципів організації виробничого процесу - одне з основних умов ефективної діяльності підприємства.

Основні принципи організації виробничого процесу та їх зміст наведено в табл. 1.2.

Таблиця 1.2 - Основні принципи організації виробничого процесу

№ п / п	Принципи	Основні положення
1	Пропорційності	Пропорційна продуктивність в одиницю часу всіх виробничих підрозділів підприємства (цехів, дільниць) і окремих робочих місць.
2	Диференціації	Поділ виробничого процесу виготовлення однойменних виробів між окремими підрозділами підприємства (наприклад, за технологічним)
3	Комбінування	Об'єднання всіх або частини різнохарактерних процесів з виготовлення певного виду виробу в межах однієї ділянки, цеху, виробництва
4	Концентрації	Зосередження виконання певних виробничих операцій з виготовлення технологічно однорідної продукції або виконання функціонально однорідних робіт на окремих ділянках і робочих місцях
5	Спеціалізації	Форми поділу праці на підприємстві, в цеху. Закріплення за кожним підрозділом підприємства обмеженою номенклатури робіт, операцій, деталей, виробів
6	Універсалізації	Певне робоче місце або виробничий підрозділ зайнято виготовленням виробів і деталей широкого асортименту або виконанням різних виробничих операцій
7	Стандартизації	Під принципом стандартизації в організації виробничого процесу розуміють розробку, встановлення та застосування одноманітних умов, які забезпечують найкраще його протікання
8	Паралельності	Одночасне виконання технологічного процесу на всіх або деяких його операціях. Реалізація даного принципу істотно скорочує виробничий цикл виготовлення виробу
9	Прямоточності	Вимога прямолінійності руху предметів праці по ходу технологічного процесу, тобто по найкоротшому шляху проходження виробом всіх фаз виробничого процесу без повернень у його русі
10	Безперервності	Зведення до мінімуму всіх перерв у процесі виробництва конкретного виробу
11	Ритмічності	Випуск в рівні проміжки часу однакової кількості виробів
12	Автоматичності	Максимально можливе і економічно доцільне звільнення робітника від затрат ручної праці на основі застосування автоматичного обладнання

Економічна ефективність раціональної організації виробничого процесу виражається у скороченні тривалості виробничого циклу виробів, в зниженні витрат на виробництво продукції, поліпшення використання основних виробничих фондів і збільшенні оборотності оборотних коштів. Виробничий цикл - це календарний період часу, протягом якого матеріал, заготівля або інший оброблюваний предмет проходить, всі операції виробничого процесу або певної його частини і перетворюється на готову продукцію (або в готову її частину). Він виражається в календарних днях або (при малій трудомісткості вироби) у годинах.

2. Характеристика діяльності ТОВ «Алпів»

2.1 Характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алпі» створено відповідно до Федерального закону від 08.02.98г. № 14-ФЗ «Про товариства з обмеженою відповідальністю». Воно є юридичною особою, організованим 19 квітня 1999. Місце знаходження Товариства: 20-й км. Автошляхи Красноярськ-Желєзногорськ.
ТОВ «Алпі» створено на невизначений термін для досягнення мети діяльності Товариства, якими є розширення ринку товарів, а також отримання прибутку.

Торговельне підприємство обслуговує покупців щодня з 9 до 22 години.

Товариство має право здійснювати будь-які види діяльності, не заборонені законом, включаючи роздрібний продаж продуктів харчування, їх виробництво. Крім цього підприємство реалізує непродовольчі товари.

Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий рахунок і інші рахунки в банках Росії, круглу печатку, штампи, бланки зі своїм найменуванням, власний товарний знак підприємства і діє на основі повного господарського розрахунку, самофінансування і самоокупності.

Основною метою діяльності ТОВ «Алпі» є отримання максимального прибутку за допомогою задоволення матеріальних і соціальних потреб його учасників і населення.

Досягнення поставлених цілей відбувається через застосування таких видів діяльності, що слід віднести до основних функцій підприємства:

- Роздрібна торгівля продовольчими і непродовольчими товарами;

- Маркетингова, торгова, комерційна та інвестиційна діяльність;

- Надання посередницьких послуг підприємствам, організаціям, установам та приватним особам.

Для досягнення цілей своєї діяльності Товариство має у своїй власності відокремлене майно, що враховується на його самостійному балансі, може від свого імені набувати і здійснювати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді та арбітражному суді.

Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір його майна, що гарантує інтереси його кредиторів. Статутний капітал товариства складає 100 000 (сто тисяч) рублів.

Управління Товариством здійснюється вищим органом Товариства, яким є Загальні збори учасників (у випадку, якщо кількість учасників більше одного).

Учасниками Товариства можуть бути громадяни і юридичні особи. Учасник має право: брати участь у розподілі прибутку, брати участь в управлінні справами Товариства, продати чи іншим чином відступити свою частку в статутному капіталі Товариства, отримувати інформацію про діяльність Товариства та знайомитися з бухгалтерськими книгами та іншою документацією, користуватися іншими правами, наданими учасникам ТОВ чинним законодавством.

Учасник зобов'язаний: вносити вклади в порядку, в розмірах, у складі й у терміни, встановлені законодавством та Статутом, виконувати зобов'язання, зберігати конфіденційність з питань, що стосуються діяльності Товариства.

У Товаристві створюються такі фонди:

- Резервний фонд;

- Фонд накопичення;

- Фонд накопичення;

Частина чистого прибутку, що підлягає розподілу, розподіляється пропорційно до внесків до Статутного капіталу Товариства.

Органами управління Товариства є:

- Учасники Товариства;

- Генеральний директор.

2.2 Виробничо-економічна характеристика хлібопекарського цеху ТОВ «Алпів»

Проведемо аналіз основних економічних показників господарської діяльності даного підприємства.

За розглянутий період на даному підприємстві відбулися такі зміни.

Роздрібний товарообіг ТОВ «Алпі» з реалізації хліба, хлібобулочних і кондитерських виробів у 2006 році збільшився на 6,21% або 1200,00 тис. руб., В порівнянні з 2004 роком. У звітному періоді його сума склала 20510,64 тис. крб. У 2004 році в порівнянні з 2003 роком сума товарообігу збільшилася на 1,9% або 360,00 тис. руб.

Середньооблікова чисельність працівників у 2005 році в порівнянні з 2003 роком зросла на 5 чол і, таким чином, у звітному періоді склала 45 чол. Приріст чисельності працівників підприємства спостерігався в даний період.

Продуктивність праці працівників підприємства у 2006 році склала 455,79 тис. руб. на людину, що становить 96,21% від продуктивності праці 2003 року, яка становила 473,77 тис. руб. на людину.

Дане положення буде негативним, хоча в абсолютному вираженні результати діяльності з даного виду діяльності позитивно.

Таблиця 2.1 Аналіз основних економічних показників діяльності хлібопекарського та кондитерського цеху ТОВ «Алпі» за 2003 - 2005 рр..

Показники	Од. ізм.	2003	2004	2006	Відхилення, (+;-)	Темп зміни,%
					2006 від 2004	2005 від 2004	2006 від 2005	2006 від 2004	2005 від 2004	2006 від 2005
1. Роздрібнийтоварообіг без ПДВ	тис. руб.	18950,64	19310,6	20510,64	1560,00	360,00	1200,0	108,23	101,90	106,21
2. Середньооблікова чисельність працівників, всього	чол.	40	40	45	5,00	0,00	5,00	112,50	100,00	112,50
3. Продуктивність праці одного середньооблікового працівника	тис. руб. / Чол.	473,77	482,77	455,79	-17,97	9,00	-26,97	96,21	101,90	94,41
4. Фонд заробітної плати	тис. руб.	4128	4128	4644	516,00	0,00	516,00	112,50	100,00	112,50
7. Рівень фонду заробітної плати	%	21,78	21,38	22,64	0,86	-0,41	1,27	103,94	98,14	105,92
5. Валовий прибуток:
сума	тис. руб.	10782,26	10987,0	11669,85	887,59	204,83	682,76	108,23	101,90	106,21
рівень	%	132,00	132,00	132,00	0,00	0,00	0,00	-	-	-
6. Витрати обігу
сума	тис. руб.	10545,42	10730,5	11393,53	848,11	185,09	663,02	108,04	101,76	106,18
рівень	%	55,65	55,57	55,55	-0,10	-0,08	-0,02	-	-	-
7. Прибуток (збиток) від продажу
сума	тис. руб.	236,84	256,58	276,32	39,47	19,74	19,74	116,67	108,33	107,69
рівень	%	1,25	1,33	1,35	0,10	0,08	0,02	-	-	-
12. Прибуток (збиток) до оподаткування
сума	тис. руб.	236,84	256,58	276,32	39,47	19,74	19,74	116,67	108,33	107,69
рівень	%	1,25	1,33	1,35	0,10	0,08	0,02	-	-	-
13. Податок на прибуток та інші аналогічні платежі	тис. руб.	56,84	61,58	66,32	9,47	4,74	4,74	116,67	108,33	107,69
14. Прибуток від звичайної діяльності
сума	тис. руб.	180,00	195,00	210,00	30,00	15,00	15,00	116,67	108,33	107,69
рівень	%	0,95	1,01	1,02	0,07	0,06	0,01	-	-	-
15. Чистий прибуток
сума	тис. руб.	180,00	195,00	210,00	30,00	15,00	15,00	116,67	108,33	107,69
у% до товарообігу	%	0,95	1,01	1,02	0,07	0,06	0,01	-	-	-

Врахувавши всі вищенаведені дані, отримуємо, що прибуток до оподаткування в звітом періоді склала 276,32 тис. руб., Що більш ніж на 7% більше аналогічного показника попереднього року. Рівень же даного показника трохи знизився на 0,2% і склав 1,35%. Ставка податку на прибуток за два останніх періоду не змінювалася і становила 24%, тому зміна суми податку відбулося тільки за рахунок збільшення бази оподаткування.

Т.ч. у 2006 році сума податку склала 66,32 тис. руб., що на 4,74 тис. руб. вище, ніж у 2005 році.

Надзвичайних доходів та витрат підприємство за аналізований період часу не мало, отже, прибуток від звичайної діяльності підприємства та його чистий прибуток рівні.

Чистий прибуток підприємства у звітному періоді зросла в абсолютному вираженні на 15 тис. руб. і склала 210 тис. руб., що розцінюється як позитивне явище. Рентабельність кінцевої діяльності підприємства збільшилась, хоча і залишилося на досить низькому рівні. У звітному періоді цей показник склав 1,02%, в порівнянні з 1,01% минулого року.

У цілому діяльність підприємства моно охарактеризувати позитивно, шлях розвитку підприємства екстенсивний.

Далі розглянемо більш докладно виручку від продажу підприємства.

Як нам відомо, оборот підприємства може зрости не тільки за рахунок збільшення фізичних продажів, але також і за рахунок збільшення цін на реалізованийтовар, тобто за рахунок інфляції (знецінення рубля). Товарообіг в абсолютному виразі, без урахування зміни цін, називається товарообігом у діючих цінах.

Самою ємною товарною групою є товарна група хліб (табл. 2.2). У 2005 році дана група мала 32,16% у загальній структурі товарообігу фірми, в 2006 році даний показник ще більше збільшився і склав 37,41%, що в абсолютному вираженні прирівнюється до 7673,03 тис. руб. Але в порівнянні з аналогічним показником 2004 року, дана товарна група знизила свою питому вагу в звітному періоді, який становив більше 39%. Це пов'язано з високою і зростаючою конкуренцією на ринку цих товарів.

Товарообіг за такою асортиментній групі, як хлібобулочні вироби в абсолютному вираженні збільшився на 387,83 тис. руб., А її питома вага збільшилася до 13,0%.

Асортиментна група печива в 2006 році склала 2633,57 тис. руб. або більше 12% у загальному обсязі товарообігу по виробах хлібопекарського та кондитерських цехів, що на 783,61 тис. руб. більше, ніж у 2005 році.

Таблиця 2.2 Аналіз структури товарообігу по виробах хлібопекарського та кондитерських цехів ТОВ «Алпі»

Товарні групи	2004	2005	2006	Відхилення за сумою (+;-)
	Сума, млн. руб.	Уд. вага,%	Сума, млн. руб.	Уд. вага,%	Сума, млн. руб.	Уд. вага,%	2006 від 2005	2005 від 2004	2006 від 2004
1. Хліб	7451,39	39,32	6210,30	32,16	7673,03	37,41	1462,73	-1241,09	221,64
2. Хлібобулочні	2319,56	12,24	2346,24	12,15	2734,07	13,33	387,83	26,68	414,51
3. Печиво	1163,57	6,14	1849,96	9,58	2633,57	12,84	783,61	686,39	1470,00
4. Сухарні	1906,43	10,06	2114,52	10,95	1936,20	9,44	-178,31	208,08	29,77
5. Кондитерські вироби	3557,04	18,77	3769,44	19,52	4440,55	21,65	671,12	212,40	883,52
6. Торти	1806,00	9,53	2184,03	11,31	857,34	4,18	-1326,69	378,04	-948,65
7. Інше	746,66	3,94	836,15	4,33	235,87	1,15	-600,28	89,50	-510,78
Разом	18950,64	100,00	19310,64	100,00	20510,64	100,00	1200,00	360,00	1560,00

Асортиментні групи сухарні, торти та інші товари мали екстенсивний шлях розвитку, як в абсолютному, так і у відносному вираженні. Обсяг товарообігу за сухарним зменшився на 178,31 тис. руб., По інших товарах на 600,28 тис. руб., По тортам - 1326,69 тис. руб. за період з 2005 по 2006 рік.

В якості позитивного моменту можна відзначити збільшення товарообігу по кондитерським виробам на 671 тис. руб. з 2005 по 2006 роки.

Сума цієї товарної групи склала 4440,55 тис. руб., А питома вага - 21,65%. Т.ч. за весь аналізований період практично всі товарні групи збільшили товарообіг. Знизився даний показник тільки по таких асортиментних груп, як сухарні, торти та інші. Дані про виробництво і реалізації виробів хлібопекарського та кондитерських цехів представлені в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Дані про виробництво і реалізації виробів хлібопекарського та кондитерських цехів за 2004 - 2006 рр..

Роки	Обсяг виробництва, т	Обсяг продажів, т	Відхилення (+;-)
2004	12,01	11,2	-0,81
2005	12,9	11,7	-1,2
2006	13,05	12,6	-0,45

Як видно з малюнка 2.3, демонструють виробництво і збут хліба і хлібобулочних виробів, обсяг продажів значно нижче обсягу виробництва. Можна зробити висновок про те, що підприємство виробляє товарів більше, ніж реалізує. Підприємство володіє для цього достатніми виробничими потужностями.

За деякими товарах відбулося зниження товарообігу, що свідчить про зниження конкурентоспроможності продукції.

Конкурентоспроможність (тобто можливість вигідного збуту на конкурентному ринку) товару можна визначити, тільки порівнюючи товари конкурентів між собою. Оскільки якість - основа конкурентоспроможності, очевидно, що цей критерій, який зумовлює переваги споживачів, стосовно продукції ТОВ «Алпі» знижено по рівнянню з конкурентами.

3. Рекомендації щодо вдосконалення виробничого процесу

Досліджуваному підприємству рекомендується підвищити продуктивність праці працівників. Як відомо, продуктивність праці можна підвищити за рахунок зміни особистих якостей кожного працівника і за рахунок ущільнення робочого часу працівників підприємства.

За допомогою економіко-математичного методу, який передбачає використання економіко-математичних моделей, які відображають зміни продуктивності праці в залежності від безлічі факторів, можна розрахувати який буде зростання продуктивності праці за рахунок зміни особистих якостей кожного працівника. Розрахунки проводяться на основі моделі:

у = а 0 + а 1 х 1 + а 2 х 2 + а 3 х 3,

де у - зміна продуктивності праці за рахунок особистих якостей працівника;

а 0, а 1, а 2, а 3 - параметри рівняння.

х 1 = х i 1 - х,

де х i 1 - рівень освіти конкретного працівника (у роках навчання);

х - середній рівень освіти працівника по підприємству (в роках навчання).

х 2 = х i 2 - х,

де х i 2 - стаж роботи конкретного працівника, років;

х - середній стаж роботи працівника по підприємству, років.

х 3 = х i 3 - х,

де х i 3 - вік конкретного працівника, років;

х - середній вік працівника по підприємству, років.

Для проведення даного розрахунку на підприємстві було проведено опитування серед співробітників з питань, що стосуються їх рівня освіти (в роках навчання), стаж роботи на підприємстві і віку.

Серед адміністративно-управлінського персоналу було проведено опитування, в процесі якого були висловлені думки щодо того, на скільки може вплинути те чи інше особисте якість співробітника на продуктивність праці. операційний менеджмент виробничий запас

У процесі даних опитувань було виявлено наступне:

а 1 = 0,2 (тобто рівень освіти того чи іншого працівника здатний підвищити його продуктивність праці на 20%);

а 2 = 0,5 (тобто стаж роботи того чи іншого працівника здатний підвищити його продуктивність праці на 50%);

а 3 = 0,1 (тобто вік того чи іншого працівника здатний підвищити його продуктивність праці на 10%);

х (середній рівень освіти працівників на підприємстві) = 12,75 років (разом з навчанням у школі);х (середній стаж роботи співробітників підприємства) = 2,29 року;

х (середній вік працівників підприємства) = 27,71 років.

На підставі цих даних проведемо розрахунки на прикладі конкретного співробітника підприємства - пекаря.

Продавець ТОВ «Алпі» має рівень освіти 15 років, стаж роботи 3 роки, його вік 27 років.

Таким чином:

у = 0,8 + (0,2 х 15) + (0,5 х 3) + (0,1 х 27) = 1,47

Тобто за рахунок особистих якостей продавця його продуктивність праці може підвищитися на 47%.

3.1 Інформаційні системи в операційному менеджменті

Моделювання бізнес-процесів SADT / IDEF

Поняття "модель" в загальному випадку може бути представлене як ідеалізована система об'єктів, властивостей та відношень, яка розроблена за допомогою певного набору засобів та характеризується певними відповідними відношеннями в рамках конкретної структури для імітації характеристик системи, яка реально існує.

Теорія проектування сучасних інформаційних систем управління представлена двома підходами - структурним та процесним. Структурний підхід базується на використанні організаційної структури підприємства як основи для моделювання виробничих процесів та процесів управління. Головним недоліком цього підходу є прив'язка до організаційної структури підприємства, яка для підтримання конкурентоспроможності в сучасних економічних умовах повинна постійно змінюватися, орієнтуючись на задоволення вимог клієнтів. Другий, процесно-орієнтований підхід до управління підприємством дозволяє забезпечити максимальну гнучкість управління виробництвом та швидкість перебудови бізнес-процесів, які є основою даного підходу. Відповідно до принципу процесного підходу виробництво товарів, послуг й управління підприємством розглядається як сукупність взаємопов'язаних процесів, а кожний процес -- як сукупність цілеспрямованих операцій, що перетворюють "входи" процесу в "виходи" і мають своїх “постачальників” і “споживачів”. Реалізація цього принципу кардинально змінює підхід, що склався, до управління, основою якого, як зазначалося раніше, є ієрархічна організаційна структура. Процесний підхід передбачає розв'язання багатьох задач, основними з яких є [ ]: виявлення й ідентифікація існуючих процесів; аналіз і за необхідності проектування нових або перепроектування існуючих процесів.

Наведені вище задачі розв'язуються шляхом моделювання бізнес-процесів із використанням процесної (функціональної) моделі підприємства. Функціональна модель системи є сукупністю функціональних підсистем та зв'язків, які описують порядок взаємодії цих підсистем у рамках представленої системи під час її функціонування.

Слід зазначити, що при використанні процесного підходу до моделювання функціонування підприємств, функціональна модель є декларативною з точки зору опису інформаційного середовища підприємства та його організаційної структури, оскільки вона представляє ієрархічну структуру лише бізнес-процесів. Детальний аналіз функціонування підприємств передбачає наявність структури та змісту інформаційних потоків та організаційно-технічних систем, які є відповідальними за виконання бізнес-процесів.

Таким чином, модель сучасного підприємства машинобудівної галузі, політика якого орієнтується на постійні зміни на ринках збуту в умовах жорсткої конкуренції і реалізує процесно-орієнтований підхід, у загальному випадку може бути представлена сукупністю функціональної, організаційної та інформаційної моделей, де організаційна модель описує склад та структуру підрозділів та служб компанії, а інформаційна модель описує потоки та зміст інформації, які існують в функціональній і організаційній моделях.

Визначившись з концепцією моделювання, необхідно розглянути сучасні методології аналізу та проектування складних систем, які й дозволять розробити визначені раніше моделі підприємства. Одним з піонерів створення сучасної методології аналізу і проектування систем є американський дослідник Дуглас Т. Рос, який ще в кінці 60 - початку 70-х рр. запропонував підхід, що отримав назву SADT - Structured Analysis and Design Technique - Технологія структурного аналізу і проектування. Основу підходу SADT складає графічна мова опису (моделювання) систем, яка являє собою повний і виразний засіб, здатний наочно представляти широкий спектр ділових, виробничих і інших процесів і операцій підприємства на будь-якому рівні деталізації []. У кінці 70-х років ВПС США запропонували і реалізували Програму інтегрованої комп'ютерної підтримки виробництва ICAM (ICAM - Integrated Computer Aided Manufacturing) [], спрямовану на збільшення ефективності промислових підприємств за допомогою широкого впровадження комп'ютерних (інформаційних) технологій. Реалізація програми ICAM вимагала створення адекватних методів аналізу і проектування виробничих систем і способів обміну інформацією між фахівцями, що займаються такими проблемами. Для задоволення цієї потреби в рамках програми ICAM була розроблена методологія ІDEF (ICAM Definition), що базується на принципах SADT і дозволяє досліджувати структуру, параметри і характеристики виробничо-технічних і організаційно-економічних систем. Загальна методологія ІDEF складається з приватних методів, що ґрунтується на графічному представленні систем, які дозволяють зменшити час реакції в виробничих середовищах з швидкими і постійними змінами бізнес-процесів.

ІDEF методи дозволяють надійно та ефективно завершити розв'язання задач інжинірингу на підприємстві в процесі його розвитку. Вони розроблені як для автономного функціонування в рамках розв'язання специфічних задач за окремими напрямками, так і для спільної роботи як концептуально інтегрований набір методів для підтримки процесу розвитку системи в цілому.

Для побудови розглянутих нами типів моделей використовуються відповідні методи в рамках методології ІDEF.

IDEFШ Function Modeling Method - метод функціонального моделювання IDEFШ, розроблений для моделювання процесів прийняття рішень, дій та діяльності підприємств або систем. Ефективна IDEFШ модель є базовою для здійснення системного аналізу та забезпечує ефективний діалог між розробником системи та замовником.

IDEF1 Information Modeling Method - метод моделюваня інформаційних потоків IDEF1 може бути розглянутий одночасно як метод аналізу, так і метод комунікації для виконання вимог CIM (Corporate Information Managenent). У даному випадку IDEF1 в першу чергу призначний для підтримки задачі щодо формування вимог до інформації, яка вже існує в системі або повинна бути створена для ефективного функціонування підприємства.

IDEF12 Organization Design - метод конструювання організаційних систем дозволяє розробити організаційні моделі.

Слід зазначити, що дані методи є базовими та можуть доповнюватися іншими методами методології IDEF залежно від мети моделювання та необхідного рівня деталізації процесів. Визначивши предметну галузь дослідження, тобто базовий перелік моделей підприємства для ефективного моделювання його функціонування, та методологічну основу для розроблення вибраних моделей IDEFШ Function Modeling Method (рис.3).

Рис.3. А-0 «Управление проектом ремонта судна»

Розроблення функціональної моделі вважається завершеною, якщо розроблено функціональні моделі всіх рівнів відповідно до задач моделювання, тобто рівень деталізації функціональної моделі підприємства дозволяє здійснити системний аналіз підприємства в рамках накладених обмежень та вимог щодо точності моделювання.

Стандарти управління промисловим підприємством MRP-II

Планування матеріальних потреб виробництва (MRP) - це система на основі комп'ютерної бази даних, яка розроблена для управління і планування виробничих запасів залежного попиту (тобто сировинних матеріалів, запчастин і вузлів). План виробництва певного кількості кінцевої продукції «перекладається на мову запросив» на компоненти і сировинні матеріали, використовуючи виробничі дані, щоб визначити, коли і скільки замовляти. MRP - це не тільки технічний прийом, але свого роду філософія і контроль за виробничими ресурсами, як і загальний підхід до планування. Первинними вхідними параметрами для MRP є: список матеріалів, що визначають склад кінцевого продукту; контрольний графік, визначальний, скільки буде потрібно кінцевого продукту, і коли; файл інформації про виробничі ресурсах, який вказує кількість готівкових запасів і замовлень. Ця інформація обробляється для визначення чистих виробничих потреб для кожного періоду запланованого виробничого циклу. Вихідні параметри процесу MRP включають графіки замовлень, накладні. Структурна схема системи MRP наведена на рис.

Рис. 4. Структура MRP

Вхідні дані для MRP. Система MRP має три основних джерела інформації: контрольний графік, файл списку матеріалів і файл матеріальних ресурсів. Контрольний графік показує, які кінцеві продукти будуть проведені, коли вони будуть потрібні, і в якій кількості. Контрольний графік ділить плановий період на послідовність тимчасових інтервалів, які часто виражені в тижнях. Файл списку матеріалів (СМ) містить перелік всіх вузлів, деталей і сировинних матеріалів, що необхідних для виробництва однієї одиниці звичайного продукту. Кожен кінцевий продукт має свій СМ. Перелік у файлі СМ є ієрархічним; він показує кількість кожного елемента, необхідного для завершення однієї одиниці виробу на кожному наступному рівні збирання вузла. Внутрішню структуру СМ можна представити, розглянувши дерево структури виробу, яке дає візуальне представлення про вузли і компоненти, необхідні для складання продукту. Файл даних по матеріально-виробничих запасам використовується для зберігання інформації про кожний елемент виробництва в певний період часу. Він включає: загальні матеріальні потреби виробництва, графік надходжень і очікувану величину готівкових запасів. Він також містить інші подробиці по кожному елементу, такі як: постачальник, час виробництва і розмір партії.

Функціонування MRP. MRP обробляє вимоги по кінцевому продукту, уточнені контрольним графіком, і «перебудовує» їх у синхронізовані за часом вимоги з складальним вузлам, деталям і сировині, використовуючи список матеріалів для зміщення за часом виробництва. Кількості, які виходять з переробки списку матеріалів, називаються загальної (валової) потребою, вони не беруть до уваги наявних готівкових запасів або замовлень в процесі виконання. Матеріали, які насправді потрібно отримати для відповідності кількості, зазначеній у контрольному графіку, називаються чистими матеріально-виробничими потребами (net requirements). Визначення чистих матеріальних потреб (неттінг - netting) становить ядро MRP. Воно виконується шляхом вирахування з величини загальної потреби суми готівкових запасів і запланованих поставок за графіком, а потім до отриманого результату додаються вимоги по резервному запасу.

3.2 Роль та завдання управління матеріальними ресурсами та запасами

Види виробничих запасів. На підприємстві можуть створюватися дві великі групи запасів: готової продукції й матеріальних ресурсів. Умови й фактори, що визначають їх розмір, специфіку.

Запаси готової продукції на складах підприємства можна об'єднати в чотири групи. 1. Партії виготовлення, збуту й транспортування рівні, але менші партії споживання. 2. Партії виготовлення й споживання рівні, але менші партії транспортування. 3. Партії виготовлення, збуту, транспортування й споживання рівні, але не узгоджують режим роботи постачальника й споживача. 4. Постачальник працює в режимі „зробив - відай ”. Щоб продукція не пролежувала, необхідно зрівняти партії по стадіях й синхронізувати графіки їх просування.

Запаси матеріальних ресурсів на підприємстві з'являються й формуються з інших причин. Серійний запас утворюється внаслідок округлення вбік більшої, ніж замовлено, кількості товарів для закупівлі й виробництва, але не нижче визначеного мінімуму розмірів серії. Циклічний запас утворюється внаслідок виробництва або ввозу товарів з визначеною частотою в певні проміжки часу. У порівнянні із серійним запасом причина утворення циклічного запасу - непостійне наповнення, з тієї лише різницею, що при серійному запасі обмежувачем є кількісний аспект, а при циклічному - часовий. Запас використання потужностей утворюється у випадку, якщо вільні потужності використовуються для виробництва (або транспортування), при відсутності на даний момент попиту. Запас безпеки створюється, щоб уникнути невпевненості, зв'язаної з гарантованістю підвозу, виробництва й вивозу продукції. Чим більше непевність й чим довший період реакції на замовлення, тим вищий повинен бути рівень необхідного запасу безпеки. Попереджувальний запас утворюється, щоб уникнути передбачуваних коливань у постачаннях, виробництві або вивезені. Ці коливання можуть бути пов'язані з якістю й витратами. Відмінність від запасу безпеки й запасу використання потужностей заключається в тому, що при створенні попереджувального запасу коливання передбачувані. Мається ряд виробничих й економічних причин для того, щоб сполучити ритм постачань для виробництва й вивезення. До планованих виробничих запасів на підприємствах відноситься також поточний запас, який створюється з метою безперебійного забезпечення виробництва необхідними матеріальними ресурсами в період між двома очікуваними постачаннями.

Витрати, пов'язані зі створенням й збереженням виробничих запасів. На витрати виробництва, пов'язані з виробничими запасами, здійснюють вплив не тільки витрати на створення та збереження запасів, але й їх відсутність в певних виробничо-господарських ситуаціях. Розглянемо найбільше розповсюджені види витрат на створення й збереження виробничих запасів.

1. Витрати на підтримку запасів: комерційні витрати - проценти за кредит; страхування; податки з капіталу, вкладеного у запаси; витрати на збереження - утримання складів (амортизація, опалення, світло, заробітна плата персоналу й т.д.); операції по переміщенню запасів; витрати, пов'язані з ризиком втрат внаслідок: старіння, псування, продажу по зниженим цінам, уповільнення темпів споживання даного виду матеріальних ресурсів; втрати, пов'язані з упущеною вигодою від використання вкладених у виробничі запаси засобів в інші альтернативні напрямки: збільшення виробничої потужності; зниження собівартості продукції; капіталовкладення в інші підприємства.

2. Витрати на управління виробничими запасами: витрати на навчання управлінського й технічного персоналу; витрати на утримання управлінського й технічного персоналу;

3. Витрати пов'язані з дефіцитом запасів, тобто ті, що виникають на підприємстві за відсутності необхідних матеріальних ресурсів: виатрати на прискорення доставки необхідних матеріалів: витрати на зв'язок й роз'їзди; премії за швидку доставку матеріалів; подорожчання за рахунок постачання малих партій матеріалів; витрати, пов'язані зі змінами виробничої програми, прискорення відвантаження готової продукції, виготовленої з порушенням графіка; комерційні збитки й витрати; втрати привілеїв й ріст частки накладних витрат, пов'язаних зі скороченням об'єму продажів через відсутність у запасах необхідних матеріальних ресурсів (конкуренти одержують можливість встановлювати зв'язок з незадоволеними замовниками; замовники спонукають до розміщення замовлень в інших постачальників; виникає необхідність затрачати час й додаткові засоби на відновлення відносин із клієнтами, який можна було б використати для укладення нових угод; з'являється необхідність додаткових витрат на заохочувальні заходи щодо збереження об'єму продажів.

Управління виробничими запасами - це певний вид виробничої діяльності, об'єктом якої являється створення й збереження запасів. Основна мета управління запасами на підприємстві - зниження загальної суми щорічних витрат на утримання запасів до мінімуму за умови задовільного обслуговування клієнтів.

Стратегії управління запасами. 1. Підтримка постійного об'єму виробництва й стабільної чисельності працюючих при попиті, що змінюється, на продукцію дозволяють у визначений час накопичувати матеріальні запаси на підприємстві й при збільшенні попиту на продукцію їх використовувати. Це забезпечує нормальний ритм виробництва. Управління запасами при постійному об'ємі виробництва та стабільній чисельності працюючих за рахунок зміни попиту. 2. При підтримці стабільної чисельності працюючих та обсягу виробництва можна задовольняти зростаючий попит за рахунок понаднормових годин роботи. У період простоїв запаси збільшуються, а при роботі з понаднормовими відбувається їх зниження. Управління запасами при постійному обсязі виробництва, стабільній чисельності і попиті, що змінюється. 3. Регулювання обсягу виробництва і чисельності працюючих є найбільш специфічним методом управління запасами, оскільки він може бути використаний на занадто обмеженому числі підприємств. У цьому випадку розміри запасів залежать від чисельності працюючих і обсягу виробництва. Управління запасами при обсягах виробництва, що змінюються, і чисельності працюючих. 4. Управляти виробничими запасами на підприємстві можна шляхом замовлення їх фіксованими партіями в період часу, що розраховується, при наявності таких можливостей у постачальників і якщо дозволяє характер матеріальних ресурсів. Управління запасами при постачанні матеріальних ресурсів фіксованими партіями в розрахований період. 5. Іншим різновидом управління запасами, зв'язаним з замовленнями матеріальних ресурсів, є замовлення і постачання їх у фіксовані моменти часу з обсягом постачання, що змінюється. Управління запасами шляхом замовлення і постачання матеріальних ресурсів у фіксований термін, але з його обсягом, що змінюється.

Нормативне забезпечення запасів. Методологічні засади формування інформації про запаси визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20. 10. 99 р. №246, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 02. 11. 99. р. за №751/4044.

Відповідно до П(С)БО 9 запаси - це активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для подальшого споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси включають: сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів; готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначену для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом; товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу; малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більший одного року;

П(С)БО 9 „Запаси” передбачені такі методи оцінки руху запасів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО); нормативних затрат; ціни продажу.

Залежний та незалежний попит. Основні відмінності в способах управління матеріально-виробничими запасами виникають з природи попиту на ці продукти. Коли попит на продукт випливає з планів виробництва певних виробів, то в цьому випадку говорять, що мається залежний попит на предмети типу сировини, частин і комплектуючих, що використовуються у виробництві кінцевого продукту. Деталі й матеріали, які йдуть, наприклад, у виробництво автомобіля, є прикладом залежного попиту, так як загальна кількість деталей і матеріалів, необхідних протягом певного періоду часу, є похідною від загального числа вироблених автомобілів. Навпаки, попит на готові автомобілі - незалежний, оскільки автомобіль не є компонентом якого іншого продукту. Незалежний попит достатньо стабільний, якщо враховувати певні сезоні коливання, великий обсяг ресурсів використовується тільки в певні моменти, а в інший час потрібно маленький об'єм або не потрібно взагалі нічого.

3.3 Система управління якістю

Якість відображає міру корисності виробів, сукупність властивостей, що визначають міру здатності виробу виконувати властиві йому функції. Конкурентоздатність підприємства пов'язана з двома основними факторами: рівень ціни; якість продукції. Якість (ІСО 9000. Якість. Словник) - це сукупність властивостей і характеристик продукції, що додають їй здатність задовольняти обумовлені або припущені потреби. Система якості (ІСО 8402) - сукупність організаційної структури, розподілу відповіда...