Розширення ресурсних можливостей за рахунок відходів має виходити з визначення їх ресурсної цінності і технологічних можливостей їх залучення у виробництво, обґрунтування напрямів та шляхів найбільш ефективного використання відходів, створення на основі ресурсно-технологічних передумов територіально-виробничих комплексів із замкненими ресурсними циклами тощо. При цьому важливе значення має надаватися розробленню та виконанню відповідних державних, регіональних, галузевих програм, які спрямовуються на вирішення найважливіших екологічних і ресурсних проблем, створення нових підходів до вирішення проблем відходів та засобів їх реалізації.

5. Підвищення ефективності природокористування на основі економічних методів управління

При формуванні та подальшому розвитку системи управління у сфері природокористування повинні враховуватися об'єктивні природні фактори (різноякісність відтворювального циклу сировинних ресурсів, сполучення інтересів господарської діяльності та вимог до збереження ресурсного потенціалу країни).

Господарський механізм природокористування включає такі підсистеми:

а) функціональну, що базується на економічних методах управління: планування, ціноутворення, фінансування та кредитування, економічне стимулювання, господарський розрахунок;

б) забезпечуючу правове, інформаційне, наукове, кадрове, матеріально-технічне забезпечення.

Приблизна схема господарського механізму раціонального природокористування наведена в табл. 3.

Таблиця 3

6. Планування раціонального природокористування

У наш час масштаби і темпи розвитку продуктивних сил потребують особливої уваги науки і практики до проблем удосконалення планування, раціонального природокористування, використання вторинної сировини, охорони навколишнього середовища.

В умовах інтенсифікації виробництва до планування природокористування ставляються нові вимоги:

1) забезпечити оптимальні темпи і пропорції в розвитку груп галузей, що займаються відтворенням і використанням сировини;

2) зміцнити взаємозв'язок планування природокористування з плануванням науково-технічного прогресу, розвитку окремих галузей та сфер народного господарства.

Методологія планування раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища включає сукупність мети і завдань, принципів, методів, організаційну структуру, систему показників, логічну послідовність процесів і етапів, нормативів, що базуються на теорії короткострокового планування економіки. Така методологія побудована на загальних принципах планування розвитку народного господарства, а також на вимогах, що враховують специфіку відтворення природних ресурсів та господарську діяльність у природоємких галузях.

Економічна наука і практика господарювання висувають завдання розробки та подальшого удосконалення науково обгрунтованих планових рішень на всіх стадіях освоєння природних ресурсів. При цьому органічно повинні сполучатися галузеві та територіальні інтереси на всіх рівнях управління - народне господарство, галузь, об'єднання, підприємство.

Процес планування природокористування включає такі етапи: прогнозування, перспективне та поточне планування оперативне регулювання, облік, контроль, аналіз. За рівнями планування можна виділити: народне господарство, галузь, підгалузь, об'єднання, підприємство, ділянки. За ресурсною ознакою планується раціональне використання матеріальних, трудових, фінансових і природних (земельних, водних, мінеральних, лісових ресурсів, повітряного басейну) та інших ресурсів, а також засобів виробництва.

Планування за стадіями підготовки і використання ресурсів здійснюється за підготовчими роботами, видобуванням, первинною переробкою, за переділом, утилізацією вторинних ресурсів, етапами відтворення ресурсів.

За виробничою ознакою і функціональними підсистемами можна виділити такі напрямки (види) планування:

1) планування науково-технічного прогресу;

2) виробничих потужностей та використання основних фондів;

3) виробництво основної продукції та допоміжних процесів;

4) матеріально-технічне забезпечення;

5) транспорт;

6) реалізація продукції;

7) розвиток і функціонування самої системи планування.

Всі вказані напрямки так чи інакше пов'язані з раціональним природокористуванням та охороною навколишнього середовища.

Ефективність планування природокористування визначається організаційною структурою.

В нових умовах господарювання підприємствам (об'єднанням) належить головна роль у плануванні і здійсненні політики ресурсозбереження. Для цих цілей необхідно розробляти науково обгрунтовані нормативи природокористування на тривалу перспективу, як вартісні, так і натуральні. Особливо важливою у цьому зв'язку є система планового ціноутворення.

7. Економічний аналіз у системі управління природокористуванням

ВИСНОВКИ

Виникнення науки економіки природокористування є об'єктивним і закономірним явищем, оскільки людство стоїть на порозі; екологічної кризи

Чим повніше використовуються природні ресурси, тим ощадливіше і по-господарськи слід ставитися до їх експлуатації, особливо якщо йдеться про невідновлювані енергетичні ресурси. Незважаючи на те що кількість розвіданих копалин збільшується як загалом, так і в розрахунку на душу населення, існує загроза їх виснаження ще перед тим, як буде здійснений перехід на використання нових джерел енергії. Тим більше, що суспільство відчуває все більший дефіцит відновлюваних природних ресурсів.

В зв'язку з цим раціональне використання і відтворення .природних ресурсів стає однією з найбільш актуальних проблем людства. Поряд з глобальним, проблема охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів має яскраво виражений регіональний характер і відіграє особливу роль в інтенсифікації виробництва на основі прискорення науково-технічного прогресу.

Така постановка проблем вимагає поліпшення розробки питань управління, пов'язаних насамперед з діалектикою взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин. Стосовно природокористування це означає послідовний розвиток наукових засад охорони навколишнього середовища і раціонального використання його ресурсів на основі таких принципів, як планомірність, пропорційність, оптимальність.

Планомірність стосовно використання природних ресурсів -- економічна функція держави по управлінню і регулюванню екологічних та економічних відносин і пропорцій. Така функція передбачає як розробку і виконання планової системи взаємопов'язаних показників, так і дійовий контроль за їх реалізацією. Перспективне і поточне планування раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища в кінцевому підсумку виходить з накреслених темпів зростання сукупного суспільного продукту, національного доходу і підйому життєвого рівня трудящих.

Пропорційність означає погодженість у використанні природних ресурсів як за територією, так і за галузями народного господарства, виключення порушень природних взаємозв'язків у навколишньому природному середовищі.

Оптимальність у використанні природних ресурсів -- це досягнення найкращого варіанта взаємовідносин суспільства з навколишнім середовищем.

Управління охороною навколишнього природного середовища, як говориться в Законі про охорону навколишнього середовища, полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.

Метою управління в галузі раціонального природокористування є реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення погодженості дій державних і громадських органів у галузі навколишнього природного середовища.

Визначальними у виробничих відносинах, що складаються між людьми і природою, є їх суспільний характер. Тому функції по управлінню і плануванню раціонального природокористування є однозначно прерогативою держави.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Гапонова С.В. Екологія.- К.: Ленвіт, 2000.- 64с.

2. Троянський Олексій Іванович Екологія людини.- Житомир: Волинь, 2005.-

3. Дуднікова Ірина Ігорінва Екологія і безпека життєдіяльності.- К.: Вища школа, 2005.- 247с.

4. Екологія: основи теорії і практикум.- Львів: Новий Світ-2000, Магнолія плюс, 2003.- 296с.

5. Джигирей, Віктор Степанович Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навчальний посібник.- 3-тє вид., випр. І доп.- К.: Знання, 2004.- 312с.- 17.00

6. Мусієнко Микола Миколайович, Серебряков Валентин Валентинович, Брайон Олександр Володимирович Екологія. Охорона природи.- К.: Знання, 2002.- 550с.

7. Бойчук Юрій Дмитрович, Солошенко Ельвіра Миколаївна, Бугай Олег Вікторович Екологія і охорона навколишнього середовища.- Суми: Університетська книга, 2005.-

8. Кучерявий В.П. (Кучерявий, Володимир Панасович) Екологія: Підручн. для студ вузів.- Вид. 2-ге.- Львів: Світ, 2001.- 480с.

9. Мусієнко, Микола Миколайович Екологія: Тлумачний словник/ М.М.Мусієнко, В.В.Серебряков, О.В.Брайон.- К.: Либідь, 2004.- 376с.- 19.71

Размещено на Allbest.ru