Виробництво бутильованої питної води

Після спрацьовування обох датчиків оператор повертає рукоятку управління у вихідне положення і переміщує роздавальний пристрій на наступну пару бутлів. Потім процес повторюється.

Закупорювання наповнених бутлів пластиковими ковпачками виробляється оператором за допомогою ручного пневматичного пристрою закупорювання УУ-4ПН.

Обслуговують установку один або два оператора в залежності від вимог до продуктивності ділянки розливу.

За погодженням із Замовником установка може поставлятися без компресора, мийної ванни. Замість компресора можна використовувати заводські лінії стисненого повітря. При необхідності поставляється додаткове обладнання (див., наприклад, "АКВА-КУЛЕР"):

- відцентровий насос;

- фільтр очищення води від механічних домішок;

- ультрафіолетовий, знезаражування води в потоці;

- пістолет термозбіжний для нагріву захисних термостійких ковпачків на горловині бутлів.

На установку є санітарно-епідеміологічний висновок і сертифікат відповідності ГОСТ-Р [6]

1.5.3 Укупорка

Закупорювання тари пластиковими пробками з різьбленням здійснюється з допомогою напівавтоматичного пристрою моделі УУ-3 з електромеханічним приводом. При використанні установки ДУЕТ-П. 2 доцільно застосовувати пристрій закупорювання УУ-3ПН з пневматичним приводом укупорочной головки.

Пластик застосовується сьогодні в людському житті практично повсюдно: від предметів особистої гігієни до транспортних засобів. Особливо затребувані в господарській діяльності людини нехитрі, але винятково важливі в домашньому побуті, пластикові ковпачки і пробки. Пластиковими пробками називають таке укупорочний засіб для рідин, яке має можливість «увійти» в горло ємності, наприклад, в горло пляшки з-під шампанського. Такі пробки володіють повною герметичністю, завдяки чому вони знайшли спеціальне застосування в хімічній промисловості і фармацевтиці, де в них зберігають хімічно активні рідини.

Ковпачками називаються кришки, які кріпляться методом набивання на горло пляшки, охоплюючи його зовні. Ковпачки не мають різьблення і найчастіше використовуються для закупорювання косметичних засобів, побутової хімії і рослинних олій.

Виробництво пробки з поліетилену - ще одне із затребуваних сьогодні напрямів пластиковій промисловості: воду в офіс і додому замовляють все більше людей, і тому важливо, щоб вода була не тільки герметично упакована, але і захищена від можливої підробки. Всі ці функції і бере на себе якісна пробка.

У виробництві пробок використовується метод пресування або лиття полімерів під тиском. А на виробництві пробок для закупорювання пляшок з водою придатний тільки харчовий поліетилен, який безпечний для здоров'я, не має запаху і відповідає всім гігієнічним стандартам. Укупорочний засіб для бутлів забезпечить абсолютну герметичність, якщо при виробництві пробок приділити пильну увагу якості виробу, тобто відсутності на поверхні і всередині пробки задирок, раковин, вздуть, тріщин і сколів. Однорідний колір пластикової тари також говорить про її позитивних якостях. Для кращого захисту від протікання на завершальному етапі виробництва поліетиленові пробки забезпечуються спеціальною прокладкою ущільнювача, що виготовляється у вигляді плоского круглого диска. Наявність кольору забезпечується використанням у виробництві пробки різних фарбувальних концентратів, які бувають червоного, синього, зеленого і жовтого кольорів.

Використання гвинтових ковпачків для пляшок допомагає виробнику представити товар на ринку найбільш вигідно: ковпачок може бути пофарбований в будь-який колір, що створює у покупця певний настрій, привертаючи його увагу до вмісту пляшки. На пробці може бути розміщений логотип фірми-виробника. До того ж не можна не враховувати зручність даного виду закупорювання: така кришка дозволяє використовувати напій протягом довгого часу - при цьому він практично не втрачає своїх смакових якостей, "не видихається", бути насиченою вуглекислим газом. Пляшку, укупорену кришкою даного типу, можна легко відкрити, не докладаючи до цього жодних зусиль. До гвинтовим ковпачкам, застосовуваним для закупорювання пляшок, виготовлених з поліетилентерефталату, висувається ряд особливих вимог: оскільки в ПЕТ-тару розливаються в основному рідини, насичені вуглекислим газом, такі кришки повинні:

- відкриватися і закриватися без зусиль

- легко насаджується на шийку при першому закриття пляшки

- перешкоджати виходу вуглекислого газу;

- зберігати герметичність після першого розкриття і подальшого закриття упаковки, виключаючи тим самим можливість протікання;

- забезпечувати збереження смакоароматичних властивостей напою.

У нашій компанії якість вироблених товарів є пріоритетним завданням. Відмітні особливості наших товарів - надійність, довговічність, конкурентна ціна та сучасний дизайн. Ми готові запропонувати вам ковпачки та пробки для пляшок новітнього зразка.

Це ковпачки для питної води, які володіють наступними особливостями: - параметри шийки: 48 мм. 3-х з малою вагою;

- виготовлені з полімеру: Organoleptic HDPE;

- технологія закупорювання: пакувальна система Drop band.

Це також ковпачки однокомпонентні на шарнірі, які відкриваються в півобороту, які мають такі характеристики як:

- параметри шийки: 29 мм;

- склад: полімер LDPE;

- технологія закупорювання: press-on.

Також ми можемо запропонувати вашій увазі ковпачки для ємностей з маслом 2-3 літра з наступними особливостями:

- параметри шийки: 35/38 мм;

- полімер: LDPE/HDPE;

- технологія закупорювання: press-on.

1.5.4 Етикетування

Нанесення клейових етикеток на циліндричну поверхню тари проводиться на напівавтоматичного етикетувальної машині ЕМ-3Ц. Самоклеючі етикетки можуть наноситься на тару з допомогою машини ЕМ-4П. На каністри місткістю 5-10 л етикетки можуть наноситься вручну.

1.5.5 Контроль якості готової продукції

Виробничий контроль якості питної води забезпечується індивідуальним підприємцем або юридичною особою, що здійснює експлуатацію системи водопостачання, робочій програмі.

1. Індивідуальний підприємець або юридична особа, що здійснює експлуатацію системи водопостачання, у відповідності з робочою програмою постійно контролює якість води в місцях водозабору, перед надходженням у розподільну мережу, а також в точках водорозбору зовнішньої і внутрішньої водопровідної мережі.

Кількість і періодичність проб води в місцях водозабору, що відбираються для лабораторних досліджень, встановлюються з урахуванням вимог, зазначених в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4 - Кількість і періодичність проб води в місцях водозабору

Види визначуваних показників і кількість досліджуваних проб питної води перед її надходженням у розподільну мережу встановлюються з урахуванням вимог, зазначених у таблиці 1.5.

2. При відсутності знезараження води на водопроводі з підземних джерел, що забезпечує водою населення до 20 тис. осіб, відбір проб для досліджень за мікробіологічними та органолептичними показниками проводиться не рідше одного разу на місяць.

3. На період паводків і надзвичайних ситуацій повинен встановлюватися посилений режим контролю якості питної води за погодженням з центром держсанепіднагляду.

Таблиця 1.5 - Показники та кількість показників досліджуваних проб питної води

Виробничий контроль якості питної води в розподільчій водопровідній мережі проводять за мікробіологічними та органолептичними показниками з частотою, зазначеної в таблиці 1.6.

Таблиця 1.6 - Частота контролю якості питної води

У число проб не входять обов'язкові контрольні проби після ремонту та інших технічних робіт на розподільчій мережі.

Відбір проб у розподільній мережі здійснюють з вуличних водорозбірних пристроїв на найбільш підвищених та тупикових її ділянках, а також з кранів внутрішніх водопровідних мереж усіх будинків, що мають підкачку та місцеві водонапірні баки.

Виробничий контроль якості питної води у відповідності з робочою програмою здійснюється лабораторіями індивідуальних підприємців та юридичних осіб, що експлуатують системи водопостачання, або за договорами з ними лабораторіями інших організацій, акредитованими в установленому порядку на право виконання досліджень (випробувань) якості питної води.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд за якістю питної води здійснюють органи та установи державної санітарно-епідеміологічної служби у відповідності з нормативними та методичними документами в плановому порядку і за санітарно-епідеміологічними показниками.

Для проведення лабораторних досліджень (вимірювань) якості питної води допускаються метрологічно атестовані методики. Відбір проб води для аналізу проводять у відповідності з вимогами державних стандартів. [7]

Провівши літературний огляд та користуючись власними спостереженнями, слід зазначити, що питна фасована вода займає вагоме місце в сучасному харчуванні.

Дослідивши класифікацію води питної дізналися, що вода добувається з питних родовищ.

Провівши аналітичне дослідження щодо формування якості питної води зрозуміло, що до якості питної води ставляться досить жорсткі вимоги і завдання технолога вміти дослідити якість води, виявити дефекти, щоб запобігти попадання на ринок неякісного товару.

Маркування на упаковці повинно бути чітко зображеним та не вводити людину в оман.

До особливостей перевезення води відносять термін та обсяги доставки продуктів харчування.

При фальсифікації інформації про питну воду спотворюється або вказуються недійсні наступні дані: найменування товару, обробка води та її склад.

Прогресивний розвиток технологій, вимоги часу та необхідність виготовляти товар, що користується підвищеним попитом, змушує виробників питної води постійно працювати над розробкою нових видів продукції, щоб забезпечити своє стабільне фінансове становище на ринку товарів та надати населенню питної води високої якості.

Фасовану питну воду зберігають у сухих, чистих, добре вентильованих складських приміщеннях, не заражених шкідниками при температурі не вище 20°С и відносної вологості повітря - не більше 75%.

Зберігати питну воду краще в герметичних упаковках.

Згідно даним досліджень, рекомендуються наступні строки зберігання фасованої води: у бутилях з поліетилену - не більше 12 місяців, у бутилях з скляних матеріалів - 18 місяців.

2. Розробка методології дослідження

2.1 Програма, об'єкт та предмети дослідження

Першим етапом наукової роботи було проведення аналітичних досліджень, які дозволили вибрати конкретні напрями експерименту, визначити послідовність ключових етапів вирішення поставленого завдання.

Основними завданнями аналітичного огляду літератури був аналіз основних фізико-хімічних показників питної води, огляд існуючих методів і матеріалів її кондиціонування, а також технологій виробництва доочищеної питної води. В результаті виконаного аналітичного огляду літературних джерел та патентної інформації було сформульовано мету та завдання дослідження, а також визначено предмети та об'єкт дослідження.

Метою роботи є розробка технології водопідготовки для виробництва доочищеної питної води при використанні водопровідної води у якості вихідної сировини.

Об'єктом дослідження є технологія водопідготовки для виробництва доочищеної питної води. Предметами досліджень є:

- фізичні, хімічні і мікробіологічні показники водопровідної та доочищеної води;

- методи та матеріали для водопідготовки;

- технологічні режими лінії водопідготовки та показники її економічної ефективності.

З урахуванням сформульованої мети та завдань було розроблено методологію дослідження: визначені методи і методики для дослідження показників якості питної води; розроблена методика для експериментального дослідження впливу способу, матеріалів і технологічних режимів кондиціювання водопровідної води на її якість; сформульована методика математичної обробки експериментальних даних та методика розрахунку показників економічної ефективності розробленої технології.

Наступним етапом програми було виконання експериментальних досліджень. На даному етапі було обґрунтовано групу фізико-хімічних показників питної води, значення яких контролювалося під час виконання експерименту; обґрунтовано вибір способів і матеріалів для кондиціювання водопровідної води; проведено дослідження впливу технологічних режимів кондиціювання водопровідної води на якість питної доочищеної води. Узагальнення результатів експериментальних досліджень передбачалось виконати шляхом математичної обробки отриманих даних.

Результатом цього етапу досліджень була розробка технології кондиціювання водопровідної води з метою отримання питної води, яка буде мати високі органолептичні показники та відповідати вимогам ДСанПіН 2.2.4.171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною».

Всі експериментальні дослідження виконувались у науково-дослідній лабораторії кафедри технології питної води Одеської національної академії харчових технологій.

2.2 Методика експериментального дослідження впливу способів, матеріалів і технологічних режимів кондиціювання водопровідної води на її якість

Якість питної води регламентується діючим нормативним документом ДСанПіН 2.2.4.171-10. Для визначення групи фізико-хімічних показників водопровідної води, вміст яких потребує корегування, результати фізико-хімічного аналізу водопровідної води порівнювали із вимогами ДСанПіН 2.2.4.171-10.

Потім з урахуванням відомостей, представлених у першому розділі (п.1.Х), здійснювали вибір способів та матеріалів для кондиціювання технологічної води. При визначенні діапазонів зміни технологічних параметрів процесів кондиціювання технологічної води враховували технічні характеристики матеріалу, зазначені виробником.

Дослідження впливу технологічних режимів роботи обладнання на ефективність процесу кондиціювання водопровідної води здійснювали за допомогою експериментального стенду дослідження технологій водопідготовки.

Результати експериментальних досліджень узагальнювались у вигляді графічних залежностей та регресійних рівнянь, отриманих у ході математичної обробки експериментальних даних.

2.3 Методи та методики для визначення фізико-хімічних показників якості води

Оцінювання якості води здійснювалось за допомогою фізико-хімічних та методів досліджень. Загальна характеристика методів і методик, які застосовувались у роботі, наведено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Методи і методики для визначення показників якості технологічної води

Для фотометричних методів аналізу використовувався фотоелектрокалориметр КФК-2. Водневий показник вимірювали за допомогою іономіру ІМ-130 2М. Зважування сировини та наважок здійснювали на аналітичних вагах другого класу ВЛР-200, а також лабораторних вагах Radwag PS750/C/1. Температуру розчинів вимірювали за допомогою термометру ТЛ - 2М (0…150 °С). Для визначення масової частки розчинених сухих речовин у напої використовували рефрактометр УРЛ-1. Висушування розчинів з метою визначення в ньому масової частки екстрактивних речовин здійснювалось у сушильній шафі ШСЛ-120. Під час експериментальних досліджень застосовували мірні колби об'ємом 50, 100, 250 та 1000 см³, мірні циліндри об'ємом 25, 100, 250 та 500 см³, а також піпетки об'ємом 2, 5 та 10 см³. Відомості про повірку приладів та обладнання наведено у додатку Б.

Похибки вимірювання значень показників якості технологічної води та напоїв за допомогою зазначених приладів та лабораторного обладнання наведені у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Похибки вимірювання приладів та лабораторних пристроїв для визначення експериментальних величин

2.4 Методика математичної обробки та узагальнення експериментальних даних

Математичну обробку експериментальних даних здійснювали згідно нижче представленої методики [95-96]. При цьому розраховували наступні показники:

- середнє значення вимірюваної величини:

де - середнє значення вимірюваної величини;

n - кількість дослідів;

y_і - значення і-го результату вимірювання.

- відхилення результатів кожного виміру від середнього значення, тобто абсолютну похибку ():

- дисперсію ():

- стандартне відхилення окремого виміру ():

- стандартне відхилення середнього результату ():

- довірчу похибку ():

Критерій Стьюдента t розраховували за формулою:

- довірчий інтервал:

- відносну похибку:

Перевірку надійності отриманих експериментальних даних здійснювали за критичним критерієм Стьюдента. Критичний критерій Стьюдента t_кр знаходили за таблицею [9] в залежності від числа ступенів свободи (f) (f = n-1) і рівня значущості (g = 0,05 для технічних експериментів). Якщо t > t_кр, то «сумнівний» результат вважали грубою похибкою.

Узагальнення результатів експериментальних досліджень представляли у вигляді графічних залежностей, а також у вигляді регресійних рівнянь. Для отримання регресійних рівнянь використовували прикладний математичний пакет Excel. Адекватність отриманих рівнянь по відношенню до експериментальних даних оцінювали за показником середньоквадратичного відхилення R². Цей показник розраховували за рівнянням:

Чим ближчим до одиниці є значення R² для отриманого рівняння, тим точніше воно описує експериментальні дані.

Після останньої секції очищення вода поступає у секцію регулювання витрат. Вода через вентиль регулювання витрат потрапляє в ротаметр. Повертання вентиля за годинниковою стрілкою зменшує витрати, проти годинникової - збільшує. Положення вершини поплавку ротаметра на шкалі відповідає витратам у галонах або літрах за хвилину (шкала GPM або LPM відповідно). Секція також обладнана обвідним краном 41 для видалення повітря з системи.

Похибки вимірювань приладів, задіяних у експериментальному стенді, наведено у табл. 2.3.

Таблиця 2.3 - Похибки вимірювань приладів

Размещено на Allbest.ru