Вдосконалення технології дифузійного зварювання міді з молібденом

Мета і завдання досліджень. Метою дисертаційної роботи є удосконалення технології дифузійного зварювання у вакуумі (ДЗВ) міді з молібденом шляхом попередньої модифікації поверхні молібдену.

Для досягнення цієї мети вирішувалися наступні завдання:

1. Оцінити ефективність застосування іонної обробки для активації поверхні молібдену.

2. Дослідити характер масопереносу при іонній обробці напилених шарів.

3. Оцінити напружено-деформований стан біметалевого з'єднання.

4. Оцінити міцність та електроопір мідно-молібденових вузлів отриманих через модифікований шар.

5. Розробити технологічні рекомендації стосовно зварювання Cu-Мо вузлів. іонний обробка молібден електроопір

Об'єкт дослідження - мідно-молібденове зварне з'єднання.

Предмет дослідження - властивості модифікованого шару на поверхні молібдену і його вплив на зварюваність молібдену з міддю.

Методи досліджень. Ефективність очищення поверхні молібдену визначали методом поляризаційного опору і крайового кута змочування. Дослідження методом поляризаційного опору проводилися за двоелектродною схемою на спеціалізованому індикаторі поляризаційного опору Р5126, в якості електроліту використовували соляну кислоту з нормальністю 0,1Н. Дослідження методом крайового кута змочування проводили по стандартній методиці за допомогою горизонтального мікроскопу МПБ-2. В якості робочої рідини застосовували дистильовану воду.

Визначення товщини напиленого шару міді проводили за допомогою мікроінтерферометру МИИ-4.

Для визначення механічних властивостей шару міді, напиленого на молібден, і приповерхневих шарів молібдену після іонної обробки використовували прилад для виміру мікротвердості матеріалів з безперервним записом і комп'ютерною обробкою. Прилад розроблено в Інституті проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевіча НАН України.

Дослідження дифузійних процесів в зоні контакту проводили спільно з Інститутом металофізики ім. Г.В. Курдюмова НАН України за допомогою радіоактивних ізотопів методом авторадіографії.

Для виявлення структури, використовували хімічний метод травлення. Дослідження стану поверхонь до і після шліфування, після іонного очищення, вакуумного термічного напилення, іонної обробки, а також структури зварних з'єднань проводили за допомогою скануючого електронного мікроскопа JSM-35CF фірми “JEOL” (Японія). Мікрорентгеноспектральний аналіз розподілу елементів проводили за допомогою спектрометра INCAPentaFET-x3 фірми Oxford Instruments Plc. (Великобританія) і установки Camebax SX50 (Франція).

Моделювання напружено-деформованого стану зварного з'єднання Cu-Мо, яке не піддавали іонній обробці, проводили за допомогою кінцево-елементного пакету ANSYS. Напружено-деформований стан зварного з'єднання, після іонної обробки, оцінювали спільно з Інститутом проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевіча НАН України методами рентгенівської дифрактометрії на дифрактометрі ДРОН-3М.

Наукова новизна. Встановлено ефективність використання іонного травлення для очищення поверхні молібдену від поверхневих плівок та від продуктів взаємодії металу з абразивами. Експериментально показано, що іонна обробка поверхні молібдену дозволяє знизити крайовий кут змочування на 67%, за рахунок зміни енергетичного стану поверхні при її очищенні.

Встановлено, що застосування іонної обробки шару міді нанесеного напиленням на поверхню молібдену створює модифікований міддю шар в приконтактному об'ємі молібдену, що дозволяє на порядок підвищити коефіцієнт масопереносу, в порівнянні із зварюванням без прошарків, за рахунок впровадження міді в молібден та утворення вакансій в приконтактному об'ємі молібдену.

Визначено характер розподілу залишкових зварювальних напружень у з'єднаннях, отриманих напряму та з використанням модифікованого шару. Встановлено, що використання модифікованого шару зменшує рівень еквівалентних напружень в зварному з'єднанні міді з молібденом на 30-35% за рахунок збільшення загальної ширини дифузійної зони.

Вперше удосконалено технологію дифузійного зварювання пари металургійно несумісних металів - мідь-молібден за рахунок використання модифікованого шару заздалегідь створеного на поверхні молібдену, що дозволило збільшити міцність зварного з'єднання на зріз до рівня міцності міді - 110 МПа, що на 12% більше міцності зварного з'єднання отриманого через прошарок нікелю, та на 70% більше міцності зварного з'єднання отриманого напряму, а також знизити електроопір з'єднання на 20 % у порівнянні з з'єднанням отриманим через прошарок нікелю.

Практичне значення. У даній роботі було визначено вплив напруги прискорення і тривалості іонної обробки на процес утворення модифікованого шару, що використовувався як проміжний прошарок при дифузійному зварюванні металів, які мають металургійну несумісність. Отримані результати можуть бути використані для поліпшення службових характеристик вузлів з різнорідних металів, отриманих зварюванням в твердій фазі. Розроблена технологія дифузійного зварювання у вакуумі молібдену з міддю, стосовно виготовлення біметалевих анодів. За розробленою технологією виготовлена партія біметалевих анодів, які успішно пройшли дослідно-промислові випробування.

Особистий внесок здобувача. При безпосередній участі автора були проведені дослідження процесу іонного очищення молібдену; дослідження по вивченню впливу іонної обробки на механічні властивості молібдену; механічні випробування і випробування на електропровідність. За його участю вивчений масоперенос в зоні контакту зварних з'єднань. Автором розроблено спеціалізоване оснащення для зварювання біметалевих вузлів. Аналіз і узагальнення результатів роботи проводилися як самостійно, так і за участю співавторів.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи докладалися і обговорювалися на III-ій і IV-ій Всеукраїнських науково-технічних конференціях молодих вчених і фахівців "Зварювання і спорідненні технології" (Київ, ІЕЗ ім. Е.О. Патона, 2005 р., 2007 р.), на Всеукраїнській науково-технічній конференції студентів, аспірантів і молодих науковців (Миколаїв, НУК, 2008 р.) та на 8-ій всеросійській з міжнародною участю науково-технічній конференції (Москва, МАТИ, 2009 р.).

Публікації. За результатами виконаних досліджень опубліковано 4 статті в наукових журналах, що відповідають вимогам ВАК України, і тези 5 доповідей на науково-технічних конференціях.

Структура і об'єм роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, загальних виводів, списку використаної літератури з 109 найменувань і одного застосування. Робота викладена на 125 сторінках машинописного тексту, включає 22 таблиці і 62 малюнка.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтована актуальність роботи, сформульована мета і завдання, які необхідно вирішити в процесі досліджень, приведені наукові і практичні результати роботи.

Стан питання зварювання в твердій фазі молібдену з міддю. У першому розділі на основі проведеного огляду літературних джерел зроблений висновок про те, що дугове зварювання в середовищі інертних газів, яке використовують для зварювання активних металів, не забезпечує необхідної якості з'єднань міді з молібденом. Для пари Cu-Мо, зважаючи на велику схильність до крихкого руйнування при окисленні, можливе застосування лише способів зварювання із загальним захистом з'єднання.

Використання для зварювання тугоплавких металів і сплавів на їх основі з міддю електронно-променевого зварювання у вакуумі та лазерне зварювання дають можливість отримати рівноміцні міді зварні з'єднання, але при цьому виникає значна структурна неоднорідність металу шва і його нерівномірна мікротвердість. Тому отримання якісного зварного з'єднання можливе лише методами зварювання тиском.

Серед способів зварювання тиском використовуються: дифузійне зварювання у вакуумі, магніто-імпульсне зварювання, зварювання шляхом запресовування тугоплавкого металу в мідну основу, або запресовуванням з оплавленням електричною дугою в середовищі аргону.

З підвищенням вимог до мініатюрності виробів і їх якості найбільш перспективним способом стає дифузійне зварювання у вакуумі.

У роботах Вензовського М. В. і Олійникова А. А. вказується, що задовільних результатів при ДЗВ безпосередньо Cu з Мо досягти також не вдається внаслідок вирішальної ролі схоплювання контактуючих поверхонь, а не дифузії. Для створення плавного переходу між металами по коефіцієнту термічного розширення і створення дифузійної зони використовують проміжний прошарок Ni, що володіє взаємною розчинністю з обома металами. За літературними даними найкращі результати досягаються при одношаровому гальванічному покритті молібдену шаром нікелю товщиною 5-7 мкм і зварюванню на режимі Т_св=1223 К, t=20 хв., Р=16 МПа, V=10^-4 мм рт. ст. Досягнута таким чином міцність з'єднання складає 138 МПа, тобто 64 % від міцності міді при розтягуванні.

При проведенні аналізу способів інтенсифікації процесу дифузійного зварювання встановлено, що інтенсифікація дифузії може бути викликана попередньою модифікацією складу і властивостей поверхневого шару одного або обох матеріалів, що зварюються. Модифікація складу поверхневого шару виконується примусовим насиченням проміжним елементом.

Останнім часом розроблені нові способи модифікування поверхневих шарів. Методи іонної імплантації та іонного перемішування дозволяють вводити сторонні атоми безпосередньо в поверхневі шари твердих тіл з досить високою концентрацією і глибиною проникнення домішкових атомів.

В умовах зварювання найбільш доцільним є застосування такого способу поверхневого насичення, який може бути реалізований саме на зварювальній установці і забезпечить виконання в єдиному циклі послідовно технологічних операцій іонного очищення поверхонь, що сполучаються, модифікації поверхні і зварювання. Аналіз способів зміни складу і структури поверхневих шарів металів і сплавів, що розрізняються способом транспортування легуючої домішки до поверхні твердого тіла, її впровадження в поверхневі шари і енергією іонізованих часток, показав, що при ДЗВ найбільш раціональним є використання методу низькоенергетичної іонної обробки.

Проведений критичний аналіз літературних даних дозволив визначити мету роботи і сформулювати основні завдання дослідження.

Матеріали і апаратура. Виходячи з мети і поставлених завдань були визначені матеріали і апаратура.

Матеріалами для досліджень були вибрані технічний молібден марки МЧВП і мідь марки М1.

Термічне напилення шару міді на молібден і іонну обробку його поверхні проводили на модифікованій установці вакуумного напилення УРМ-3. Для проведення іонної обробки установку додатково оснастили джерелом живлення тліючого розряду і газовим устаткуванням для подачі в камеру інертного газу (аргону).

Зварювання зразків для досліджень здійснювали на установці типа УВН з радіаційним нагрівом.

Механічні випробування зварних з'єднань на зріз проводили на розривній машині УР-3 з використанням спеціалізованого оснащення.

Аналітична модель модифікації поверхні металу. Принцип низькоенергетичної іонної обробки полягає в бомбардуванні зразка іонами, які співударяючись з атомами зразка, передають їм енергію в напрямі від поверхні в глибину зразка.

У кожному каскаді зіткнень накопичена енергія йде на утворення великого числа зміщених атомів (рис. 1). В ході розвитку каскаду вздовж сліду кожного вибитого атома утворюється зона, збагачена вакансіями. Після того, як закінчилося поширення каскаду, можливі помітні дифузійні процеси, обумовлені високою концентрацією точкових дефектів, що виникли в об'ємі каскаду. Розроблена математична модель зв'язує режими іонної обробки з розподілом точкових дефектів та дає можливість прогнозувати положення максимуму зсувів і розміри каскаду. Для моделювання нелінійних ефектів при взаємодії іонів низьких енергій з поверхнею твердого тіла використовували методи молекулярної динаміки, зокрема метод часток.

Рис. 1 Модель взаємодії іонів низьких енергій з поверхнею твердого тіла

Як потенціал атомної взаємодії був вибраний потенціал Морзе:

, (1)

де J і б - параметр енергії дисоціації пари атомів і міра ангармонізму потенційної енергії;

(r-r₀) - зсув атомів із стану рівноваги.

Розклавши потенціал в ряд Тейлора отримали:

, (2)

де К, А, В, С, D - коефіцієнти пружності, квадратичної і кубічної нелінійностей, коефіцієнти нелінійності в четвертій, п'ятій і шостій ступенях відповідно.

Енергію передану атому металу іоном аргону представляли у вигляді:

, (3)

де М₁ і М₂ - маса іона аргону і атома зразка;

E₀ - енергія іона аргону.

Отримане рівняння описує взаємодію іонів плазми з одним з атомів твердого тіла без врахування його взаємодії з іншими атомами тіла. Тому для моделювання взаємодії системи атомів кристалічної решітки склали систему рівнянь у вигляді:

(4)

де х_i, i=1...,n - зсув i-го атома з положення рівноваги;

K', K - коефіцієнти пружності в граничній і внутрішній областях відповідно;

в', в - коефіцієнти згасання в граничній і внутрішній областях.

Коефіцієнти K, A, B, C, D були розраховані за допомогою параметрів потенціалу Морзе.

Система отриманих рівнянь була розв'язана за допомогою методу Рунге-Кутта. В результаті проведених розрахунків отримані діаграми зсуву i-го атома з положення рівноваги, що дало можливість прогнозувати результати взаємодії іонів інертного газу, отриманих в тліючому розряді, з атомами реального металу і взаємодії атомів реального металу між собою.

Аналіз отриманих діаграм (рис. 2,а) показав, що перший атом отримує від зовнішньої взаємодії імпульс, який призводить до незначних коливань цього атома, недостатніх для подолання потенційної ями.

Але при іонній обробці одночасно поверхні передається імпульс від декількох іонів. Виникає накладання нелінійних коливань з поступовим збільшенням амплітуди атомів уздовж осі Х (рис. 2,б), з подальшою стабілізацією в нових положеннях, що, можливо, і призводить до створення нових і перерозподілу існуючих дефектів структури.

Рис. 2 Залежність зсуву атома № 1 (а) і № 210 (б) по осі Х від часу, який пройшов після моменту взаємодії (E₀=16·10^-17Дж (1000 еВ))

Таким чином, механізм модифікації поверхні твердого тіла, описаний методами молекулярної динаміки, може бути представлений як процес накладання на кристалічну решітку нелінійних коливань з поступовим збільшенням амплітуди коливань її атомів, зсувом їх зі стану рівноваги і стабілізацією в новому положенні (рис. 3).

Рис. 3 Абсолютний зсув ланцюжка атомів по осі Х
(час від моменту взаємодії 6·10^-9 с)

Представлена модель дає можливість отримати залежність глибини проникнення каскадів зсувів від енергії іона аргону.

Вивчення ефективності використання іонної обробки для очищення поверхні молібдену. Важливим етапом підготовки деталей до зварювання в твердій фазі є очищення поверхні від окисної плівки, адсорбованих газів і жирових молекул. Збільшення товщини шару оксидів стримує розвиток деформаційного рельєфу поверхонь, що зварюються. Тому в умовах дифузійного зварювання у вакуумі спостерігається пряма залежність між ступенем очищення поверхні металу і міцністю з'єднання.

Підготовку поверхні здійснювали за варіантами відповідно до таблиці 1.

Таблиця 1

Підготовка поверхні молібдену

Використання методу поляризаційного опору (рис. 4) дозволило оцінити ефективність очищення поверхні вимірюванням зміни електричного опору системи електрод-електроліт-електрод (R_c) при проходженні електрохімічної корозії на поверхні електродів.

R_p1, R_p2 - поляризаційний опір електродів; R_s - опір розчину; E₁, E₂ - електродний потенціал; C_p1, C_p2 - поляризаційна ємкість електродів

Рис. 4 Схема двоелектродного електрохімічного перетворювача індикатора Р5126 (а) і еквівалентна схема його заміщення (б)

Дослідження показали, що опір системи електрод-електроліт-електрод, в яку входить електродна пластина без обробки (варіант 1), значно нижче, ніж опір системи з обробленою електродною пластиною. Використання шліфованої електродної пластини (варіант 2) збільшує опір системи на 25 %, а з додатковим іонним бомбардуванням (варіант 3) ще на 9 %.

Результати дослідження методом крайового кута змочування показують, що шліфування пластини молібдену знижує кут змочування б з 40є до 28є, а з додатковим іонним бомбардуванням до 19є.

Зменшення крайового кута змочування є результатом підвищення міцності адгезії в системі тверде тіло-рідина, викликане зміною енергетичного стану поверхні молібдену при її очищенні. Це підтверджує факт ефективності використання іонного бомбардування при підготовці поверхні молібдену до зварювання.

Дослідження структури поверхні молібдену на растровому електронному мікроскопі, показало, що використання механічної обробки і хімічного травлення (варіант 2), призводить до появи на поверхні темних плям (рис. 5,а).

Рис. 5 Мікроструктура поверхні молібдену по 2 (а) і 3 (б) варіанту підготовки

Аналіз хімічного складу плям показав, що це продукти взаємодії металу з кислотою і абразивами.

Іонне бомбардування поверхні молібдену (варіант 3), виявляє границі зерен, що свідчить про видалення забруднень (рис. 5,б).

В результаті проведених досліджень запропонована послідовність підготовки поверхні молібдену під вакуумне термічне напилення міді, що забезпечує ефективніше очищення за рахунок застосування іонного травлення безпосередньо у вакуумній камері, що використовується для напилення.

Визначення оптимальних параметрів термічного вакуумного напилення міді на поверхню молібдену. Для забезпечення відтворюваності параметрів напиленого шару, відкриття заслінки виконували по досягненню на випаровувачі умовної температури випаровування. Тривалість напилення підбирали так, щоб отримати шар міді завтовшки 1ч1,5 мкм (рис. 6), оскільки товщина шару повинна перевищувати максимальну розрахункову довжину пробігу іона аргону в молібдені при режимах іонної обробки, що використовувалися.

Рис. 6 Експериментальна залежність товщини напиленого шару від тривалості напилення ( )

Вивчення впливу іонної обробки молібдену на його механічні властивості. Від механічних характеристик поверхневого шару молібдену в значній мірі залежить повнота проходження процесу зварювання. Відомо, що в процесі іонної обробки, внаслідок впровадження легуючих елементів відбувається поступове збільшення мікротвердості. Тому метою дослідження впливу іонної обробки молібдену на механічні властивості його поверхневого шару є визначення максимально допустимих режимів обробки, з точки зору пластичності модифікованого шару.

У дослідженнях використовували пластини молібдену 30Ч10Ч5 мм. Пластини розділялися на три ділянки, розмірами 10Ч10 мм (рис. 7).

Рис. 7 Схема зразка для вимірювання мікротвердості

Термічне напилення міді проводили на ділянки 1 і 3. Іонну обробку проводили на ділянці 3. На ділянці 2 термічне напилення міді і іонну обробку не проводили.

В результаті проведеного дослідження встановлений діапазон режимів обробки, при яких механічні властивості поверхневих шарів молібдену забезпечать плавний їх перехід від міді до молібдену в зварному зразку (t_обр=10ч20 хв, U_обр=700ч1500 В).

Дослідження характеру масопереносу при ДЗВ міді з модифікованим молібденом. Аналіз концентраційного профілю розподілу ⁶³Ni в молібдені (рис. 8), свідчить про те, що попередня обробка зразка іонами аргону призводить до збільшення загального дифузійного шару. За рахунок перемішування атомів напиленого шару Cu, ізотопу ⁶³Ni і Мо, внаслідок чого частина атомів ізотопу ⁶³Ni проникає в Мо, утворюючи псевдодифузійний шар ще до початку зварювання, а в процесі подальшого зварювання атоми ⁶³Ni дифундують в Мо вже з певної глибини.

Рис. 8 Концентраційний профіль розподілу ізотопу ⁶³Ni в молібдені після ДЗВ без застосування (I) і із застосуванням іонної обробки (II)

Проведений мікрорентгеноспектральний аналіз елементів в перехідній зоні з'єднання молібдену з міддю показав, що ця зона залишається асиметрична, але може значно змінюватися під дією попередньої обробки іонами аргону.

Застосування навіть низькоенергетичного розряду для іонної обробки шару міді, нанесеного на поверхню молібдену, дає можливість збільшити глибину проникнення атомів міді в молібден з 23 мкм до 32 мкм. Що свідчить про обґрунтованість застосування іонної обробки для розширення дифузійної зони в зварному з'єднанні Cu-Мо.

Визначення оптимальних параметрів процесу іонної обробки і ДЗВ. Для визначення оптимальних параметрів процесу ДЗВ був проведений ряд експериментів, які показали відсутність необхідності в корекції параметрів, що відомі з літератури (Т_зв=1223 К, t_зв=20 хв, Р_зв=16 МПа, V_зв=2·10^-3 мм.рт.ст).

Для визначення оптимальних параметрів процесу іонної обробки застосували повнофакторний експеримент типа 2². Як параметр оптимізації прийняли міцність зварного з'єднання на зріз, як фактори - напруга прискорення і тривалість обробки при незмінних інших факторах. Аналогічно моделювали вплив зміни параметрів іонної обробки на механічні властивості поверхні молібдену і ширину дифузійної зони при ДЗВ. В результаті проведеної оптимізації ширина загальної дифузійної зони, в порівнянні із з'єднанням отриманим без застосування іонної обробки, збільшилася на 15 % і досягла 27 мкм (рис. 9), а міцність зварного з'єднання на зріз досягла міцності міді.

Рис. 9 Мікроструктура і розподіл Cu та Mo у зоні зварного з'єднання

Вимірювання питомого електричного опору біметалевого з'єднання. Крім міцністі, важливою вимогою, що визначає якість електротехнічного з'єднання, є його електроопір. Вимірювання електроопору, проведені спільно з університетом ім. Т. Г. Шевченко по методу зарядки еталонного конденсатора, показали, що електроопір мідно-молібденових вузлів отриманих через модифікований шар на 20 % менший ніж електроопір вузлів отриманих через прошарок нікелю.

Оцінка напружено-деформованого стану біметалевого з'єднання. Зважаючи на відмінності фізико-механічних властивостей металів, що зварюються, і складність математичного опису властивостей модифікованого шару оцінку напружено-деформованого стану зварного з'єднання отриманого без застосування іонної обробки моделювали за допомогою кінцево-елементного пакету Ansys, а зварного з'єднання отриманого із застосуванням іонної обробки проводили експериментальним рентгенівським методом.

Рівень залишкових мікродеформацій визначали методом апроксимації функцій «И-2И». В результаті розрахунку зроблений висновок про те, що метали зварного з'єднання зазнають анізотропного спотворення решіток, причому ці спотворення для міді в сотні разів більші, ніж для молібдену.

Вимір залишкових напружень проводили методом двох зйомок по співвідношенню:

, (5)

де - міжплощинна відстань, що вимірюється по рентгенограмі, знятій при напрямі променю перпендикулярно до поверхні зразка;

- міжплощинна відстань, що вимірюється по рентгенограмі, знятій при напрямі променю під кутом ш до нормалі.

Зіставивши дані, отримані рентгенівським методом і розрахунковим методом, визначили, що використання іонної обробки зменшує рівень еквівалентних напружень в молібдені на 36 %, і на 28 % в міді, а також зменшує стрибок напружень в контакті металів з 55 МПа до 21 МПа (рис. 10).

Рис. 10 Залишкові напруження в поверхні, що досліджувалася, зварного з'єднання, отриманого з використанням іонної обробки (?), і у відповідній поверхні моделі зварного з'єднання, отриманого без використання іонної обробки (^)

За розробленою технологією виготовлені робочі аноди, які пройшли випробування на науково-виробничому підприємстві ТОВ «Силіт» (м. Чернігів) і показали високі експлуатаційні характеристики.

Загальні висновки

1. Встановлена ефективність використання при ДЗВ міді с молібденом модифікації поверхні молібдену.

2. Встановлено, що іонне травлення дозволяє підвищити якість підготовки поверхні молібдену. Методом крайового кута змочування показано, що іонне травлення пластини молібдену знижує кут змочування б на 67%, за рахунок зміни енергетичного стану поверхні при її очищенні.

3. Визначений оптимальний діапазон режимів іонної обробки поверхні молібдену (t_обр=18 хв, U_обр=700 В), при якому утворюється модифікований шар з механічними властивостями, що забезпечують зварному зразку поступову зміну мікротвердості від молібдену до міді.

4. Встановлений вплив іонної обробки на ефективний коефіцієнт дифузії і ширину дифузійної зони. Показано, що при ДЗВ міді з молібденом наявність на поверхні молібдену модифікованого шару дозволяє збільшити ширину дифузійної зони міді в молібдені на 15% у порівнянні зі зварюванням напряму.

5. Встановлено, що при ДЗВ міді з молібденом наявність на поверхні молібдену модифікованого шару дозволяє отримати міцність зварного з'єднання на зріз на рівні міцності міді - 110 МПа, що на 12% більше міцності зварного з'єднання отриманого через прошарок нікелю, та на 70% більше міцності зварного з'єднання отриманого напряму.

6. Встановлено, що електроопір мідно-молібденових вузлів отриманих за наявності на поверхні молібдену модифікованого шару на 20 % менший ніж електроопір вузлів отриманих через прошарок нікелю. Зниження електроопору вузлів пояснюється відсутністю у з'єднанні твердих розчинів нікелю.

7. Визначений характер розподілу залишкових зварних напружень у з'єднаннях, отриманих за наявності на поверхні молібдену модифікованого шару та напряму. Встановлено, що використання модифікованого шару зменшує рівень еквівалентних напружень в зварному з'єднанні міді з молібденом на 30-35% за рахунок збільшення загальної ширини дифузійної зони.

8. Вдосконалено технологію дифузійного зварювання у вакуумі міді з молібденом шляхом модифікації поверхні молібдену.