Основи технології оксидегідрохлорування хлорорганічних сполук в умовах аерозольного нанокаталізу

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету й задачі дослідження, наведено інформацію про роботу, коротко викладено зміст дисертації, сформульовано наукову новизну і практичне значення роботи.

В першому розділі розглянуто сучасний стан переробки (знешкодження та утилізації) промислових хлорорганічних відходів у світі існуючими методами. Наведено основні положення аерозольного нанокаталізу. Проаналізовано переваги та недоліки існуючих методів переробки хлорорганічних відходів і спрогнозовано очікувані результати щодо вирішення екологічних проблем за технологією AnCVB.

У другому розділі описано методики досліджень: підготовки каталітичної системи, проведення експерименту, контролю ефективності процесу. Експериментальні роботи з дослідження процесу оксидегідрохлорування здійснювалися на лабораторній установці проточного типу (рис. 1). Установка складається з вузлів: подачі реагентів, реакційного, аналізу продуктів реакції.

Рис. 1. Схема лабораторної установки для проведення процесу оксидегідрохлорування за техно-логією аерозольного нанокаталізу: 1-ділильна воронка; 2 - шприцевий дозатор; 3 - реактор; 4 - елек-трична піч; 5 - електромагнітний вібропристрій; 6 - блок управління частотою вібрації і температурою; 7-карман для термопари; 8-ком-пресор; 9-ротаметр; 10-мета-лоповстяний фільтр; 11 - контроль-ний скляний фільтр; 12 - водяний холодильник; 13 - приймач конден-сату; 14 - барботери; 15 - барботер для відбору проби на HCl і Cl₂, який підключається періодично; 16 - точка відбору газових проб. А - хлорорганічні сполуки; В - вода; С - повітря; D - продукти реакції; Е - гази до витяжної шафи.

Реакційний вузол включає: металевий реактор (3), з'єднаний з електромагнітним вібропристроєм (5). Корпус реактора розміщений в електричній печі (4). Установка має автоматичний блок управління (6) температурою в реакторі і частотою вібрації. У реактор завантажується каталітична система, що складається з підготовленого диспергуючого матеріалу (скляні кульки діаметром 1,0-1,2 мм) і наважки каталізатору, яка забезпечує необхідну концентрацію аерозолю в реакційному об'ємі. Хлорорганічні речовини подаються в реактор в рідкій фазі. Реактор здійснює керовані зворотно-поступальні коливання у вертикальній площині. В результаті утворюється віброзріджений шар каталітичної системи, за рахунок чого генеруються наночастинки каталізатора і здійснюється постійна механохімактивація їх поверхні.

Виходячи з того, що технологія AnCVB має специфічні керуючі параметри (концентрація каталізатора (С_кат), частота (f) і амплітуда коливань реактора (A), діаметр частинок диспергуючого матеріалу (d_dm), його об'ємна доля (щ) в реакторі), розглянуто питання виду рівняння швидкості реакції та її константи. В основу досліджень впливу кожного з параметрів покладений однофакторний експеримент.

Рівняння константи швидкості в цьому випадку має вигляд (1):

(1)

В даному випадку k₁ характеризує (2) вплив на швидкість реакції всіх постійних факторів, за виключенням змінного параметру (Z), тобто:

(2)

Ми вважаємо, що нові співмножники настільки ж рівноправні в рівнянні, як і концентрація речовини, і температура.

Третій розділ присвячений аналізу термодинамічних характеристик і закономірностей реакцій, що протікають при оксидегідрохлоруванні хлорорганічних сполук. Один з варіантів реалізації процесу ОДГХ з утилізацією зв'язаного хлору відходів виробництва вінілхлориду вимагає забезпечення відсутності молекулярного хлору в газах повторного використання, оскільки він є каталітичною отрутою для каталізатора (хлорид міді на основі оксиду алюмінію) стадії оксихлорування цільової технології. Для забезпечення даної вимоги важливо знати співвідношення Cl:H в початковій речовині або суміші. Відомо, що при ОДГХ наряду з реакціями окиснення початкових речовин з утворенням оксидів вуглецю, хлору і хлористого водню (3-6) перебігає рівноважна реакція Дікона (7). Схематично описаний хімізм показаний на прикладі ОДГХ 1,2-дихлоретану:

Реакція Дікона впливає на склад продуктів процесу, оскільки за певних умов забезпечує перетворення молекулярного хлору, що утворюється в реакціях окиснення (4, 6), на хлористий водень. У дисертаційній роботі показано, що для зміщення рівноваги реакції Дікона у бік утворення хлористого водню необхідно підтримувати температуру 600⁰С і вище.

Також на зміщення рівноваги у бік утворення HCl впливає парціальний тиск парів води. Вода є продуктом реакцій (3-6) і може вводитися додатково. Тому представляло інтерес вивчити вплив води на рівноважний склад продуктів спільного перебігу реакцій (3) і (7). Також важливо було встановити оптимальне співвідношення вихідної речовини до окисника. За надлишку кисню можливо доокиснення утвореного СО до СО ₂ (8). Однак потрібно враховувати, що надлишковий кисень зміщує рівновагу реакції (7) у бік утворення Cl₂, що підтверджується розрахунком рівноважного складу продуктів за спільного перебігу реакцій (3) і (7) при 600⁰С (рис. 2).

Розрахунок показав, що Cl₂ практично відсутній (0,01 %мас.) при початковому молярному співвідношенні ДХЕ:О ₂ = 1:2,5 (коефіцієнт надлишку повітря Ь=1). При Ь>1 вміст Cl₂ в продуктах зростає.

Рис. 2. Залежність рівноважного складу продуктів ОДГХ (з урахуванням реакцій 3 і 7) від коефіцієнту надлишку повітря.

Проведений термодинамічний аналіз дозволив визначити оптимальні умови ОДГХ з утилізацією зв'язаного хлору у вигляді хлористого водню (температуру, співвідношення ДХЕ:О ₂, і необхідність додаткової кількості води при співвідношенні Cl:H > 1); пояснити отримані експериментальні результати, і забезпечити обґрунтовані рекомендації для дослідної установки на ВАТ "Саянськхімпласт".

У четвертому розділі експериментально досліджувалися кінетичні закономірності і особливості протікання реакцій ОДГХ різних речовин і відходів виробництва вінілхлориду у віброреакторі аерозольного нанокаталізу. Вивчено вплив специфічних для технології AnCVB керуючих параметрів на швидкість реакцій і ступінь перетворення речовин. Як представники хлорорганічних сполук з різним співвідношенням Cl:H для досліджень узяті 1,2-дихлоретан, монохлорбензол і трихлорметан.

Результати досліджень ОДГХ дозволили визначити значення енергії активації. Так, у присутності каталізатора Fe₂O₃ для 1,2-дихлоретану енергія активації склала 85,5 кДж/моль, а у присутності каталізатора CuO - 71,2 кДж/моль. Для хлорбензолу (на Fe₂O₃) - 99,3 кДж/моль. Отриманий рівень значень енергії активації показує, що незважаючи на відмінність класів речовин і каталізаторів, значення енергії активації близькі. Можливо, досліджені реакції за технологією AnCVB перебігають у кінетичній області.

При проведенні досліджень визначений інтервал концентрації аерозолю каталізатора 0,6-5,0 г/м ³ реакційного об'єму, що набагато нижче, ніж у вживаних каталітичних процесах при використанні каталізатора на пористому носії. Важливо, що при проведенні процесу як на дихлоретані, так і на хлорбензолі при температурі 600⁰С і вище при Ь = 1,02 в продуктах реакції відсутній молекулярний хлор, навіть без додавання в систему води.

Вплив концентрації каталізатора CuO (рис. 3) в 1 м ³ реакційного об'єму, на швидкість реакції вивчався в процесі ОДГХ 1,2- дихлоретану. Отримана залежність швидкості реакції від С_кат, неспецифічна для каталізу в газовій фазі. При С_кат =0,6 г/м ³ реакційного об'єму одержана швидкість майже в 3 рази вища, ніж без каталізатора (точка на осі ординат, f=6 Гц). Високі значення концентрації каталізатора (С_кат) приводять до зменшення ефективності процесу механохімактивації та зниження активності каталізатора.

Рис. 3. Залежність швидкості ОДГХ ДХЕ від концентрації каталізатора (f=6 Гц; t=600 ⁰С; G_ДХЕ = 19,27 г/год, С_ДХЕ =67,55 г/м ³; V_{ПОВІТРЯ}=54 л/год; ф=0,53 с; V_Р=42 см ³; щ=0,5; Ь=1,1).

При концентрації каталізатора 0,6 C_кат 12,9 г/м ³ реактора і частоті вібрації 6 Гц швидкість реакції описується рівнянням (11) з відхиленням ±6 %.

(11)

За результатами експлуатації дослідної установки АК-250 була показана стійкість досліджуваного аерозольного нанокаталізатора в часі, що важливо для промислової практики.

Частота вібрації є одним з керуючих параметрів технології AnCVB. Її вплив на швидкість досліджуваного процесу пояснюється зміною ефективності МХА частинок каталізатора, а можливо, і сировини. Зміна частоти вібрації реактора дозволяє знайти оптимальний режим механохімактивації частинок каталізатора, що забезпечує синхронізацію властивостей поверхні каталізатора і реагентів. Короткочасні механічні та теплові імпульси вібруючого шару ДМ з каталізатором активують його, створюючи дефекти поверхні (зміни міжатомних відстаней, кутів зв'язків, вільні валентні зв'язки тощо).

Вплив частоти коливань каталітичної системи в реакторі AnCVB на швидкість оксидегідрохлорування 1,2-дихлоретану (ДХЕ), хлорбензолу (ХБ) і трихлорметану (ТХМ) представлений на рис. 4. Умови експериментів за кожною речовиною представлені в таблиці 1.

Таблиця 1. Умови проведення експерименту з впливу частоти коливань на швидкість ОДГХ (t=600 ^оС; каталізатор Fe2O3; w=0,5 %)

Відомо, що на швидкість реакції спільно впливає сукупність зовнішніх і внутрішніх умов. Режим коливань змінює активність каталізатора і сировини. У початковий період (f = 0-6 Гц для ДХЕ; 0-2,5 Гц для ХБ; 0-2,2 Гц для ТХМ) відбувається природне зменшення швидкості реакції із зростанням частоти, оскільки змінюється газодинамічний режим роботи реактора: перехід від моделі ідеального витискання до моделі ідеального змішування. Частота коливань реактора обумовлює напрям руху: диспергуючого матеріалу, частинок каталізатора, газоподібних реагентів. Одночасно в реакторі відбувається хімічна реакція і механічні процеси: перемішування диспергуючого матеріалу, тертя, зіткнення кульок між собою, з каталізатором, зі стінкою, подрібнення та коагуляція частинок каталізатору, температурні сплески при ударі. За певної частоти сукупність внутрішніх і зовнішніх коливань проявляє себе у важливих для хімічної технології результатах - швидкості та селективності реакцій.

Рис. 4. Залежність швидкості ОДГХ речовин від частоти коливань.

В діапазоні частот (рис. 4) від 6 до 9 Гц (для ДХЕ); від 2,5 до 6 Гц (для ХБ); від 2,2 до 4 Гц (для ТХМ) відбу-вається самоорганізація системи і спостерігається синергетичний ефект - зростання швидкості реакції, що пов'язане зі зміною ефективності режиму механохімактивації. При цьому величина швидкості реакції в дослідженому діапазоні частоти коливань проходить через одне з максимальних значень. Слід зазначити, що за наявності вібрації молекулярний хлор в продуктах реакції відсутній.

Експериментальні дані описуються наступними рівняннями для досліджених діапазонів частоти коливань (таблиця. 2).

Таблиця 2. Математичний опис впливу частоти коливань на швидкість процесу ОДГХ різних речовин (в умовах табл. 1)

Фактично, при зміні частоти коливань виявляються нові властивості поверхні й активність наночастинок. При подальшому збільшенні частоти і зміні інших чисельних властивостей, супутніх явищу вібрації, каталітична система виходить із стану оптимальності для кінетики хімічних перетворень і швидкість хімічної реакції знижується. Реактор разом з компонентами, що знаходяться в ньому, є системою, в якій, згідно теорії коливань, подальше зростання частоти може дати новий сплеск швидкості реакції. Не виключені й вищі її значення.

Виходячи з теорії механохімактивації ультрадисперсних частинок, можна стверджувати, що на ефективність каталізу в реакторі АnСVB впливають енергія і кількість зіткнень частинок каталізатора і реагентів з частинками ДМ. В дисертації вперше в технології АnСVB досліджено вплив кількості диспергуючого матеріалу (скляних кульок (СК) діаметром 1-1,2 мм) в реакційному об'ємі на швидкість процесу ОДГХ 1,2-дихлоретану і хлорбензолу за різних значень частоти коливань.

Вплив об'ємної долі ДМ (щ) на швидкість ОДГХ наведений в таблиці 3.

Таблиця 3. Вплив об'ємної долі ДМ в реакторі на швидкість ОДГХ на каталізаторі Fe₂O₃ (ДХЕ, С_кат=2,4 г/м³; =1,02; V_р =30 см³; t=630^оС; ХБ, С_кат=2,4 г/м³; =1,02; V_р =40 см³; t=650 ^оС)

Показано, що зі збільшенням щ швидкість реакції зростає до певного значення. Подальше збільшення об'єму ДМ призводить до зниження швидкості, оскільки процес МХА стає менш ефективним. При великій кількості частинок ДМ амплітуда їх вимушених коливань при вібрації стає недостатньою для набуття ними необхідної кінетичної та потенційної енергії, яка передається частинкам каталізатора. Таким чином, вплив об'єму шару ДМ в реакторі на швидкість ОДГХ пояснюється зміною режиму механохімактивації, який визначається амплітудою коливань частинок ДМ.

З таблиці видно, що одночасно змінюється і константа швидкості реакції. Оптимальним є завантаження ДМ в реактор в межах 33,3-37,5 % реакційного об'єму.

Зміна насипного об'єму кульок приводить до нового значення амплітуди коливань СК і визначає величину енергії, яка передається каталітичній частинці. Причому вона точніше відображає механохімактивацію каталізатора, ніж амплітуда коливань реактора. Залежність швидкості реакції ОДГХ 1,2-дихлоретану та хлорбензолу від амплітуди руху частинок диспергуючого матеріалу за різних значень частоти коливань віброреактора представлені на рис. 5.

Рис. 5. Залежність швидкості ОДГХ 1,2-дихлоретану та хлорбензолу від амплітуди коливань частинок ДМ (каталізатор Fe₂O₃; C_кат= 2,4 г/м³; =1,02; амплітуда коливань реактора 8 мм; для ДХЕ: t=630⁰С; Vp= 30 см³. для ХБ: t=650 ⁰С, Vp= 40 см³).

Як видно з рисунка, максимальна швидкість реакції спостерігається при амплітуді коливань частинок ДМ 26,5 мм для обох речовин. Але при частоті коливань реактора 9 Гц (для 1,2-дихлоретану) значення оптимальної амплітуди коливань частинок ДМ зміщується і складає 20 мм. Очевидно, частота коливань каталітичної системи і амплітуда коливань частинок ДМ, як керуючі параметри, взаємопов'язані, і за певного поєднання умов їх вплив може бути різним.

Експериментальні дані описуються рівняннями (13-14) за 1,2-дихлоретаном і (15-16) за хлорбензолом з відносною похибкою 3-11 %.

для A_dm = 6ч20 мм (13)

для A_dm = 20ч34 мм (14)

для A_dm = 15,5ч26,5 мм (15)

для A_dm = 26,5ч37,5 мм (16)

Експериментально показано, що у випадку з трихлорметаном (Cl:H>1) без додавання води як воденьвмісного реагенту концентрація молекулярного хлору в продуктах реакції сумірна з концентрацією хлористого водню, що цілком пояснимо. Додавання води в кількості 4,24 моль на 1 моль трихлорметану в лабораторному експерименті приводить до повного зв'язування хлору сировини в хлористий водень (таблиця. 4).

Таблиця 4. ОДГХ трихлорметану С ⁰_тхм=159,05 г/м³ _р.об.; t= 600⁰С; С_кат= 2,4 г/м³; частота 4 Гц; щ=0,5

Слід зазначити, що лабораторний віброреактор, на якому проведені експериментальні дослідження, описується математичною моделлю реактора ідеального змішування. Для промислового процесу доцільно використовувати реактор з режимом, близьким до ідеального витискання. Це повинно збільшити швидкість реакції і ступінь перетворення початкової сировини.

Після аналізу і математичної обробки експериментальних даних з оксидегідрохлорування 1,2-дихлоретану було отримано рівняння (17), що характеризує досліджуваний процес:

(17)

Окрім індивідуальних сполук досліджені реальні промислові хлорорганічні відходи виробництва вінілхлориду ВАТ "Саянськхімпласт". Склад відходів представлений більш ніж 30 компонентами, включаючи смолоподібні продукти. Основні компоненти: 1,2-дихлоретан (9,9 %), 1,1,2-трихлоретан (48,9 %), перхлоретилен (2,1 %), 1,3-дихлорбутен-2 (2,53 %), хлорбензол (2,5 %), 1,1,2,2,-тетрахлоретан (6 %), 1,2,4-трихлорбутан (6,42 %), гексахлоретан (4,2 %), 2,4,6-трихлоргексен (4,19 %) та ін.

Оскільки середнє співвідношення Cl:H в представленому зразку відходів більше одиниці, то для забезпечення ефективності процесу оксидегідрохлорування відходів необхідно подавати в реактор воденьвмісний реагент. Тому дозатором в реактор подавалася суміш відходів з дистильованою водою, в об'ємному співвідношенні 1:1. Результати експериментів представлені в таблиці 5.

Рядки 1-2 в таблиці характеризують експерименти з відходами без додавання води. З отриманих даних видно, що кількість молекулярного хлору на рівні (рядок 1) або перевищує кількість хлористого водню (рядок 2). Рядки 1 і 2 відрізняються різним співвідношенням "відходи: повітря", тобто коефіцієнтом надлишку повітря б. Відносно невисокий коефіцієнт надлишку повітря (б =1,05) в рядку 1 призводить до відсутності в продуктах діоксиду вуглецю. У рядку 2 надлишковий кисень (б=3,1) призводить до переважання кількості молекулярного хлору над хлористим воднем, що відповідає проведеним термодинамічним дослідженням.

Додавання води різко знижує (рядки 3, 4) і виключає (рядки 5-8) вміст молекулярного хлору в продуктах реакції. Рядки 3-8 характеризують вплив частоти коливань каталітичної системи на процес ОДГХ відходів виробництва вінілхлориду. Наявність деяких кількостей Cl₂ в рядках (3-4) і його відсутність в рядках 5-8 свідчить про те, що зміна частоти коливань впливає на селективність досліджуваного процесу за HCl.

Таблиця 5. Оксидегідрохлорування реальних відходів виробництва вінілхлориду (t=650⁰С, каталізатор Fe₂O₃, С_кат=2,4 г/м³_р.о., =33,3 %)

Примітка:* - без вібрації спостерігається дуже швидке (впродовж 5 хвилин) забивання фільтру на виході з реактора смолоподібними продуктами реакції та/чи продуктами полімеризації компонентів відходів, що спричиняє повне припинення роботи лабораторної установки.

Залежність ступеню перетворення відходів від частоти коливань каталітичної системи представлена на рис. 6. Отримані результати свідчать про те, що характер впливу частоти коливань має вигляд, аналогічний дослідженим раніше залежностям для індивідуальних речовин (рис. 4). Частота, за якої спостерігається максимальний ступінь перетворення відходів, складає 8 Гц.

Рис. 6. Ступінь перетворення відходів від частоти коливань каталітичної системи. (t=650⁰С, каталізатор Fe₂O₃, С_кат=2,4 г/м ³, ф=0,46 с, =2, =33,3 %; витрата: відходів - 0,17 мл/хв, повітря - 46 л/хв, води - 0,17 мл/хв.).

Отримані результати дозволяють також зробити новий висновок. Збільшення ступеню перетворення при зростанні частоти від 9 до 11,9 Гц експериментально підтверджують припущення про те, що в ширшому діапазоні значень частоти спостерігатимуться декілька піків максимальних значень швидкостей (ступенів перетворення). На жаль, на наявній лабораторній установці неможливо було дослідити вищі частоти коливань. Тому зростаюча гілка кривої (рис. 6) (f > 11,9 Гц) не завершується піком. Проте друге оптимальне значення частоти коливань для процесу ОДГХ реальних відходів дасть вище значення ступеня перетворення сировини.

В роботі показано, що характер залежності ступеня перетворення речовин і відходів від частоти коливань ідентичний для всіх досліджених в роботі систем. Відмінності в значеннях частот коливань, за яких спостерігаються максимальні ступені перетворення і швидкості реакції (рис. 4, 6), пов'язані, можливо, зі структурою речовин та складом відходів. Визначення одного з оптимальних значень частоти для оксидегідрохлорування відходів дозволяє визначити рівень частоти коливань для промислового реактора.

Експерименти, проведені за відсутності вібрації, і отже, без аерозолю наночастинок каталізатора в реакційному об'ємі, (рядок 9, таблиця 5) відповідають режиму, близькому до ідеального витискання. При цьому спостерігається ступінь перетворення відходів на рівні 9 %. Проте такий режим роботи установки непридатний для переробки реальних хлорвмісних промислових відходів через швидке коксоутворення і забивання фільтру на виході з реактора. Це підтверджує відомі проблеми переробки хлорорганічних відходів у присутності традиційних каталізаторів на носіях.

Основні теоретичні, наукові та практичні результати узгоджуються з теоріями каталізу і коливань, властивостями наночастинок і попередніми роботами з аерозольного нанокаталізу.

П'ятий розділ присвячений розгляду використання деяких результатів лабораторних досліджень під час відпрацювання параметрів роботи дослідної установки АК-250 оксидегірохлорування хлорорганічних відходів виробництва вінілхлориду на ВАТ "Саянськхімпласт" (є Акт впровадження). Забезпечення концентрації каталізатора CuO в рекомендованому інтервалі (на рівні 0,6-5 г/м ³ реакційного об'єму), і введення водяної пари дозволили досягти досить високої ефективності процесу (більше 99 %) на реальних відходах впродовж більше 11 діб. На жаль, роботи зі створення промислової установки були припинені через зміну власника підприємства і повну реконструкцію виробництва.

В цьому розділі також наведені технологічні розрахунки - матеріальний і тепловий баланси процесу, об'єм промислового реактора аерозольного нанокаталізу, внесені корективи в раніше розроблену технологічну схему і вузли керування технологією оксидегідрохлорування відходів виробництва вінілхлориду. Схема представлена на рис. 7. Крім того, запропоновані два варіанти конструкції реактора аерозольного нанокаталізу з віброзрідженим шаром каталітичної системи: у вигляді тору, що рухається за складною траєкторією та конструкція, що складається з двох секціонованих циліндричних апаратів, закріплених на балці, яка коливається (рис. 8).

Відходи, вода і повітря подаються насосами і компресорами (або з мережі) у віброреактор. У реакторі знаходиться каталітична система, що складається з диспергуючого матеріалу та аерозолю каталізатора. Під час коливань реактора в ньому відбувається механохімактивація наночастинок каталізатора і процес оксидегідрохлорування хлорорганічних відходів.

Рис. 7. Технологічна схема вузлу оксидегідрохлорування відходів виробництва вінілхлориду за технологією аерозольного нанокаталізу: Р-віброреактор AnC; Ц-циклон; Ф - фільтр; Б 1 - бункер для диспергуючого матеріалу; Б 2 - бункер для каталізатора; Х 1-3 - електропідігрівачі; Н 1,2-насоси; К 1-5-компресори.

За результатами розрахунку теплового балансу, процес вимагає відведення тепла, для чого в реакторі передбачений вбудований змійовиковий теплообмінник.

Рис. 8. Варіант промислового віброреактора аерозольного нанокаталізу: 1-корпус; 2-відбійники; 3-кришка; 4-магніти; 5-опірна конструкція; 6-днище; 7-редуктор; 8-опора; 9-балка; 10-пру-жини; 11-перфоровані полки; А-вихід реакційних газів; Б-подача повітря і водяної пари; В-для манометра; Г-для завантаження ДМ; Д-подача ХОВ через форсунку; Е-для термопари; Ж-подача каталізатору.

Наночастинки каталізатора при виході з зони механохімактивації агломеруються і разом з продуктами реакції проходять циклон. В ньому каталізатор уловлюється з ефективністю 99,9 % (дані АК-250) і повертаються в реактор, змішуючись з невеликою (до 1 %) кількістю свіжого каталізатора, компенсуючого втрати. Гази після циклону охолоджуються в оребреному трубопроводі і поступають на фільтр, а потім спрямовуються на стадію оксихлорування етилену у виробництві вінілхлориду.

Заміна печі спалювання хлорорганічних відходів виробництва вінілхлориду реактором аерозольного нанокаталізу дозволить забезпечити річний економічний ефект у розмірі 1804,1 тис. доларів за рахунок економії поточних витрат завдяки економії хлору, лугу, водяної пари і природного газу.