Закономірності впливу температурно-деформаційних параметрів обробки низьковуглецевої тонколистової сталі на формування рівномірної структури

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Одним із основних напрямків розвитку виробництва штабового прокату є збільшення випуску тонких (0,8-1,5 мм) гарячекатаних штаб із низьковуглецевих сталей, що призначені для заміни більш дорогого холоднокатаного металу, а також для використання в якості підкату для надтонких холоднокатаних штаб. Разом з тим, рівень якості тонкого гарячекатаного прокату не завжди дозволяє використовувати його замість холоднокатаного. Зокрема, такий прокат поступається холоднокатаному за параметрами структури, насамперед за такими, як різнозернистість (з утворенням аномально великих зерен на поверхні прокату) і наявність досить завеликих включень структурно-вільного цементиту, що в ряді випадків визначає неможливість його використання при операціях холодного штампування. Тому вироблений на даний час в Україні гарячекатаний прокат товщиною до 2 мм використовується, головним чином, як штрипс для виробництва зварених труб. Різнозернистість виявляється і при виробництві гарячекатаних штаб товщиною 2,0-4,0 мм. Різнозерниста структура гарячекатаного підкату, як правило, успадковується холоднокатаними штабами, що призводить до браку при штампуванні в результаті утворення непоправного поверхневого дефекту ”апельсинова кірка”.

Відомо, що різнозернистість тонких гарячекатаних штаб із низьковуглецевих сталей спостерігається найчастіше в тих випадках, коли закінчення деформації здійснюється при знижених температурах, що відповідають двофазній (аустенітно-феритній) області діаграми Fe-C. Однак механізми формування такої структури та фактори, що впливають на цей процес, дотепер вивчені недостатньо.

У зв'язку з цим, представлена робота, що спрямована на встановлення загальних закономірностей і механізмів формування структури і текстури в тонколистовому прокаті із низьковуглецевих сталей у широкому інтервалі температурних (аустенітна, феритна і двофазна області) і деформаційних параметрів, а також у процесі післядеформаційного охолодження і наступної термічної обробки, є актуальною.

Мета дослідження. Метою роботи є встановлення закономірностей і механізмів формування структури і текстури в низьковуглецевому гарячекатаному штабовому прокаті при деформаційно-термічній обробці (ДТО) у широкому інтервалі температурних і деформаційних параметрів, при різних режимах піследеформаційного охолодження і термічної обробки, а також визначення раціональних схем виробництва тонких гарячекатаних штаб на широкоштабових станах з позиції формування рівномірної стабільної структури сталі, сприятливої для холодного штампування.

Завдання дослідження:

1. Встановити вплив параметрів ДТО штабового прокату у взаємозв'язку з режимами післядеформаційного охолодження та наступної термічної обробки на формування структури та текстури сталі;

2. Визначити вплив неметалічних включень сталі, вмісту вуглецю і його неоднорідності по перерізу, а також текстурно-структурного стану на умови формування рівномірної структури штаб;

3. Визначити особливості рекристалізації низьковуглецевої сталі, деформованої в аустенітній, двофазній (аустенітно-феритній) і феритній (субкритичний інтервал) областях;

4. Розробити раціональні схеми виробництва гарячекатаного тонколистового прокату високої якості зі стабільним рівномірним структурним станом.

1. Основні вимоги, які пред'являються до структури і властивостей гарячекатаного тонколистового прокату із низьковуглецевої сталі

Проведено огляд науково-технічної літератури і нормативної документації.

З аналізу досліджень, присвячених вивченню утворення різнозернистості по перерізу гарячекатаних штаб випливає, що закономірності та механізми її утворення вивчені недостатньо.

Відзначено, що різнозернистість тонких гарячекатаних штаб спостерігається найчастіше в тих випадках, коли закінчення деформації при прокатці здійснюється при знижених температурах, що відповідають двофазній (аустенітно-феритній) області діаграми Fe-C.

Показано, що різні орієнтування зерен фериту по-різному впливають на зміну їхніх розмірів під час рекристалізаційного відпалу. Найбільшу здатність до зростання мають зерна фериту з орієнтуванням (110), що носить назву текстура Госса. У той же час, у літературі відсутні системні дані про вплив різних режимів ДТО, післядеформаційного охолодження і термічної обробки на особливості формування текстури та структури по товщині штаб.

Проведений аналіз показав, що дотепер не визначені також загальні закономірності й механізми формування рекристалізаційної структури та текстури в штабовому прокаті з низьковуглецевих сталей при ДТО в широкому інтервалі температур (аустенітна, феритна і двофазна області) та під час післядеформаційної термічної обробки.

2. Матеріал і методика досліджень

Матеріалом досліджень служив штабовий гарячекатаний прокат зі сталі марок 08кп, 08пс, Ст1пс, Ст3кп, Ст3пс (виробництва ВАТ ”Запоріжсталь”) і особливонизьковуглецевої сталі типу ІF (виробництва ВАТ ”НЛМК)”. Товщина досліджуваного прокату - 1,5-4 мм.

Контрольний аналіз плавок показав, що вміст вуглецю в поверхневих шарах зразків зі сталі марок 08кп, 08пс, Ст1пс, Ст3кп, Ст3пс був меншим у порівнянні з центральною зоною на 0,01-0,02 %, розподіл інших хімічних елементів по товщині - відносно рівномірний.

Експериментальні дослідження впливу температури та ступеня деформації на мікроструктуру та текстуру зразків штабового прокату проводили в прокатній лабораторії Інституту чорної металургії ім. З.І. Некрасова НАН України. З метою стабілізації структури, зразки нагрівали в лабораторній муфельній печі до температури аустенітизації (1000 С) із середньою швидкістю 150 С/хв, витримували при цій температурі 20-30 хв, витягали з печі та охолоджували на повітрі до необхідної температури прокатки. Далі зразки прокатували на лабораторному стані дуо 280 за один прохід з різними ступенями деформації (швидкість прокатки 1 м/с). Охолодження зразків після прокатки здійснювали за двома варіантами: на повітрі (середня швидкість охолодження від температур кінця прокатки до температури 500 ?С, у залежності від товщини зразків - 4-8 ?С/с) та з піччю, при початковій температурі печі 680 ?С (середня швидкість охолодження в інтервалі температур 680-500 ?С - 0,05 ?С/с). Після охолодження зразків проводили їхній відпал при температурі 680 ?С (2,5 години, охолодження з піччю).

Для виявлення зеренної структури зразки травили в 4-% спиртовому розчині азотної кислоти. Дослідження структури проводили на оптичних мікроскопах ”NEOPHOT-2” і ”Axіovert 200M MAT”. Кількісну оцінку розміру зерна фериту робили методом випадкових січних за ГОСТ 5639-71.

Оцінку неметалічних включень проводили відповідно за методиками ГОСТ 1778-70.

Дослідження текстури зразків проводили рентгеноструктурним методом на рентгенівському дифрактометрі ДРОН-3.0 у Mo Kб - випромінюванні за методом Харіса з наступною побудовою зворотних полюсних фігур (ЗПФ).

Дослідження з аналізу розподілу вуглецю й марганцю та інших елементів в поверхневих і центральних шарах зразків листового прокату проведені за допомогою сучасного растрового електронного мікроскопа EVO-60 фірми ”Карл Цейс” (Німеччина), оснащеного мікрозондом ІNKA ENERDGY 350 фірми ”Oxford Іnstruments” (Великобританія).

Взаємну орієнтацію зерен фериту й наявність та перерозподіл ділянок з мікронапруженнями в поверхневих і центральних зонах листового прокату досліджували за допомогою того ж мікроскопа EVO 60 і приставки Nordlys ІІ EBSD фірми ”Oxford Іnstruments” (Великобританія). Дія приставки Nordlys ІІ EBSD заснована на аналізі Кікучі-ліній, що утворюються при покроковій скануючій дифракції пучка електронів на окремих зернах чи обраних ділянках структури сталі (HKL EBSD - Technology).

3. Результати дослідження впливу температури, ступеня деформації та режимів післядеформаційної обробки (охолодження на повітрі, уповільнене охолодження, відпал) на формування структури та текстури зразків тонколистового прокату зі сталі 08кп

Встановлено, що безпосередньо після прокатки, а також після охолодження на повітрі, структура прокату по його перерізу є відносно рівномірною, незалежно від температурної області прокатки.

Рівномірна структура по перерізу гарячекатаних штаб, незалежно від досліджених режимів післядеформаційної обробки, формується тільки після деформування при температурі аустенітної області (850 С).

Разом з тим дослідження показало, що структура зразків штаб, охолоджених на повітрі і деформованих в аустенітно-феритній і феритній областях зі ступенями деформації 10-25 %, є рівномірною, але термічно нестабільною.

Відпал цього металу при субкритичній температурі призводить до появи різнозернистої структури по товщині прокату з утворенням великих зерен фериту в поверхневих шарах і дрібних - у центральних.

Уповільнене охолодження зразків з піччю, безпосередньо після ДТО, впливає на розмір зерен фериту аналогічно відпалу, хоча максимальний розмір зерен у цьому випадку спостерігається при менших ступенях деформації.

Це пов'язано з тим, що при охолодженні з піччю в зразках, прокатаних зі ступенем деформації на рівні 20 %, встигли відбутися процеси вторинної рекристалізації та наступного здрібнювання структури, а накопиченої енергії при деформації зразків зі ступенем 5-10 % виявилося досить лише для протікання процесів збірної та вторинної рекристалізації.

У результаті проведеного текстурного аналізу було визначено, що в поверхневій зоні зразків, прокатаних з е=20 % при 800 °С і охолоджених на повітрі з наступним відпалом при 680 °С, полюсна щільність орієнтування (110) (P<110>), дорівнює 1,19, що перевищує таку P<110> = 1,01 для зразків, прокатаних із близьким е=17 % при 850 °С. У поверхневій зоні зразків, прокатаних з е= 20 % при 650 °С та оброблених аналогічним чином, отримано більш високе значення P<110> = 1,63, ніж при 800 °С и 850 °С. Це підтверджує відоме положення про переважне зростання у поверхневому шарі прокату в ході вторинної рекристалізації зерен фериту з орієнтуванням (110), паралельним площині прокатування.

При дослідженні кінетики рекристалізації фериту під час відпалу прокату, деформованого при температурах, що відповідають двофазній (аустенітно-феритній) і верхньому інтервалу однофазної (феритної) областям, вперше було встановлено, що в низьковуглецевому гарячекатаному листовому прокаті з вихідною нерівномірною структурою та текстурою по перерізу, у результаті реалізації ефекту структурно-текстурної спадковості під час відпалу при субкритичній температурі (680 °С), спостерігається циклічна рекристалізація фериту.

фериту та текстури по перерізу, а також особливості структурних змін досліджених зразків тонкого гарячекатаного прокату в процесі відпалу, приводять до реалізації наступних факторів, які дестабілізують рівномірний розвиток рекристалізації фериту під час відпалу, є, таким чином, складовими рушійної сили процесу циклічної рекристалізації.

Вплив першого фактора обумовлений утрудненням взаємної акомодації великих зерен фериту в поверхневому шарі в міру збільшення їхніх розмірів у процесі розвитку вторинної рекристалізації. Другого - істотним розходженням кристалографічних орієнтацій і дислокаційної будови по лініях розділення поверхневих і серединних зон листового прокату з дослідженої сталі.

Циклічність цих сукупних процесів визначається вихідним ступенем відмінності параметрів зеренної структури та текстури гарячекатаного прокату по перерізу.

Процес циклічної рекристалізації протікає доти, поки не відбудеться істотне зменшення та вирівнювання абсолютних значень щільності кристалографічних орієнтувань зерен фериту по перерізу прокату (рис. 5).

Аналіз розподілу орієнтувань у суміжних ділянках із крупно- і дрібнозернистою структурою показав, що взаємна розорієнтація між великими зернами фериту трохи нижча, ніж між великими та дрібними і дрібними між собою.

Це служить стимулом для більш інтенсивного розвитку процесів вторинної рекристалізації фериту і подальшого зростання великих зерен при збільшенні часу витримки в інтервалі температур відпалу.

4. Порівняльне дослідження формування структури низьковуглецевої сталі при різних схемах деформації в двофазній (аустенітно-феритній) області

Показано, що як після прокатки, так і після розтягнення, у ході охолодження на повітрі незалежно від коефіцієнта витяжки, у зразках дослідженої сталі формується однорідна структура.

Після проведення відпалу в зразках різної товщини, підданих деформації розтягненням, у поверхневих шарах формуються значно більш завеликі зерна фериту (у 10-20 разів), у порівнянні з деформацією прокаткою.

У відпалених прокатаних зразках формування в поверхневих шарах завеликих зерен фериту, при певних коефіцієнтах витяжки, істотно залежить від товщини досліджуваних зразків.

Отримані результати підтвердили, що при використанні на практиці діаграм рекристалізації гарячедеформованої сталі, необхідно враховувати ті способи обробки тиском, стосовно до яких і були побудовані діаграми.

Проведені дослідження показали, що величина ступеня деформації, при якій формується максимальна різнозернистість по перерізу штаб різної товщини, непостійна. Зі збільшенням товщини штаб від 2 до 4 мм область максимальної різнозернистості зміщується в бік більших значень ступеня деформації (від 13 до 22 %). Це дозволило припустити, що на формування різнозернистості по перерізу штаб впливає власне не сама абсолютна величина ступеня деформації, а рівень параметрів, які характеризують напружений стан прокату. У теорії подовжньої прокатки в якості показника напруженого стану широко використовується коефіцієнт напруженого стану листової сталі, деформованої при операціях прокатки.

У цій роботі встановлений взаємозв'язок між коефіцієнтом напруженого стану при прокатці та значеннями полюсної щільності орієнтування текстури (110), що сприяє росту зерен фериту при післядеформаційному уповільненому охолодженні або при відпалі прокату із низьковуглецевої сталі, деформованого в двофазній (аустенітно-феритній) області. При проведенні досліджень було.

З метою дослідження впливу нерівномірності розподілу хімічного складу сталі по товщині зразків на формування структури, були відібрані проби від головних ділянок штаб, що, як правило, характеризуються найбільшою ліквацією хімічних елементів.

Значне забруднення сталі неметалічними включеннями істотно зменшує розмір зерен фериту як у центральній, так і в поверхневій зоні.

Разом з тим, проведені дослідження показали, що незалежно від характеру розподілу хімічних елементів по перерізу прокату і наявності неметалічних включень (в межах 1-4 балів), встановлені загальні закономірності впливу параметрів деформаційно-термічної обробки на формування структури якісно не змінюються.

При проведенні досліджень було виявлено, що для дрібнозернистої структури штабового прокату з низьковуглецевої сталі, деформованого в двофазній (аустенітно-феритній) області, характерна наявність дисперсних карбідних фаз цементитного типу, розташованих, в основному, на границях зерен. Для грубозернистої структури характерна наявність дисперсних цементитних включень, розподілених по субграницях усередині феритних зерен. Причому, за своїми розмірами ці субзерна практично ідентичні зернам фериту в ділянках із дрібнозернистою структурою. Дисперсні частки цементиту в ході відпалу коагулюють незначно і розподіляються по границях субзерен (у поверхневій зоні) і зерен (у серединній по товщині зоні), блокуючи їхню міграцію в процесі розвитку рекристалізації, через що процеси збільшення (збірна і вторинна рекристалізація) феритних зерен здійснюються шляхом анігіляції міжзеренних границь.

Розподіл великих зерен фериту на дрібні (у випадку відповідного зростання рівня мікронапружень у визначеному місці дослідженого зразка) здійснюється в ході відпалу, в основному, по тим же колишнім субграницям і зеренним границям поверхневої і серединної зон зі збереженням мікроорієнтувань субзерен, зерен і текстури зазначених зон у цілому, оскільки, як свідчать отримані дані, істотне зниження орієнтувань текстури цих зон у прокаті, деформованого у феритній і двофазній (аустенітно-феритній) областях, спостерігається лише при значних витримках відпалу.

У роботі також проведений аналіз розподілу мікронапружень у поверхневих і серединних зонах штабового прокату з дослідженої сталі.

Аналіз, проведений за допомогою енергодисперсійного мікрозонда, дозволив установити, що ділянки з мікронапруженнями мають підвищений вміст вуглецю, марганцю і сірки, при цьому вміст фосфору, нікелю й алюмінію істотно не змінюється.

Оскільки, навіть при великих збільшеннях растрового мікроскопа, будь-які мікрочастинки в зазначених ділянках не виявляються, можна стверджувати, що підвищена концентрація вуглецю, марганцю та сірки і виникнення ділянок з мікронапруженнями, які спостері-гаються, обумовлені утворенням передвиділень цементиту, сірки й марганцю.

Фактичне розходження сумарного рівня мікронапружень у поверхневій і серединній зонах дослідженого гарячекатаного прокату в значній мірі сприяють перетрансформуванню феритної структури сталі в певному циклі та розвитку циклічної рекристалізації в цілому. Однак основним фактором, діючим на кінетику циклічної рекристалізації, є текстура, що формується при прокатці.

Однорідна зеренна структура під час відпалу формується тільки тоді, коли відбудеться істотне зменшення та вирівнювання абсолютних значень щільності кристалографічних орієнтувань зерен фериту по перерізу прокату.

5. Раціональні температурно-деформаційні режими виробництва тонких гарячекатаних штаб з позиції формування рівномірної, сприятливої для штампування структури сталі

Підтверджено, що найбільш раціональними є схеми виробництва штабового прокату, які забезпечують закінчення деформації в аустенітній області. Зокрема, типові широкоштабові стани забезпечують цю умову для штаб з низьковуглецевих сталей (типу 08пс) товщиною 2 мм і більше. Стани з пічними моталками, що мають у своєму складі двоклітьову чистову групу, дозволяють забезпечувати прокатку в аустенітній області штаб мінімальною товщиною 1,2-1,5 мм. На ливарно-прокатних агрегатах - мінімальна товщина прокату складає 1,0-1,2 мм. Штаби з особливонизьковуглецевих сталей (типу ІF зі вмістом вуглецю 0,002-0,003 %), у яких Ar3 на 30-40 єС вища, ніж у звичайних низьковуглецевих сталей, можуть бути прокатані в аустенітній області, якщо їхню товщину збільшити на 0,5-0,8 мм.

Штаби, температура кінця прокатки яких відповідає двофазній (аустенітно-феритній) області, раціонально виготовляти за наступними технологіями.

1. Проводити прокатку на широкоштабових станах різної конструкції до проміжної товщини, що забезпечує закінчення деформації в аустенітній області. Прокатку до кінцевої товщини здійснювати на окремому стані при температурах, що відповідають верхньому (субкритичному) інтервалу феритної області (650-700 єС) із застосуванням технологічного змащення, з метою зниження тертя при прокатці. Прокатаний метал необхідно відпалювати при субкритичних температурах.

2. Здійснювати прокатку штаб до кінцевої товщини на широкоштабових станах різної конструкції з закінченням деформації в двофазній (аустенітно-феритній) області. При цьому за рахунок модернізації устаткування клітей, необхідно забезпечити підвищені обтиснення в останніх проходах (більш 35-40 %) і застосування технологічного змащення. Прокатаний метал необхідно відпалювати при субкритичних температурах.

Цей варіант технології менш ефективний з позицій стабільного забезпечення якості продукції, ніж перший, але вимагає менших витрат для його реалізації.

Висновки

деформаційний термічний штабовий прокат

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове рішення актуальної науково-технічної задачі, що полягає у встановленні закономірностей формування структури низьковуглецевої тонколистової сталі при різних варіантах деформаційно-термічної обробки. Це дозволило визначити раціональні схеми і технологічні параметри виробництва особливо тонкого гарячекатаного штабового прокату зі стабільною рівномірною структурою, близькою до холоднокатаного структурного стану.

На підставі отриманих результатів сформульовані наступні висновки.

1. Аналіз літературних джерел свідчить про те, що розвиток уявлень про закономірності і механізми утворення різнозернистості по перерізу гарячекатаного прокату є актуальною задачею. Зокрема, особливий інтерес становить вивчення комплексного впливу різних режимів ДТО, післядеформаційного охолодження і термічної обробки на особливості формування текстури і структури по товщині штаб.

2. Встановлено закономірності впливу режимів ДТО і післядеформаційної обробки (охолодження на повітрі, уповільнене охолодження, відпал) на формування структури прокату з низьковуглецевої сталі. Показано, що після деформації в аустенітній, двофазній (аустенітно-феритній) і феритній областях і наступного охолодження на повітрі в прокаті формується рівномірна зеренна структура. Різнозернистість прокату утворюється після деформації в двофазній і феритній областях і наступному уповільненому охолодженні або при відпалі прокату, охолодженого після деформації на повітрі.

3. Визначено, що найбільш завеликі зерна фериту в поверхневих і в центральних шарах гарячекатаної тонколистової низьковуглецевої сталі формуються після деформації у верхньому інтервалі однофазної (феритної) області.

4. Вперше встановлено, що в низьковуглецевому гарячекатаному тонколистовому прокаті, у результаті реалізації ефекту структурно-текстурної спадковості під час відпалу при субкритичній температурі (680 єС), спостерігається циклічна рекристалізація фериту.

5. Встановлено, що розходження кількісних характеристик зеренної структури і текстури по перерізу гарячекатаного прокату, є основними факторами, які дестабілізують рівномірний розвиток рекристалізації фериту при відпалі.

6. Показано значний вплив схем деформації в двофазній (аустенітно-феритній) області на формування грубозернистої структури в поверхневих шарах прокату. Після деформації розтяганням максимальний діаметр зерен фериту в 10-20 разів перевищує максимальний діаметр зерен фериту сталі, деформованої прокаткою. Встановлено, що при прокатці ступінь деформації, що сприяє утворенню найбільш великих зерен фериту, залежить від товщини прокату (тобто, визначається рівнем значень коефіцієнта напруженого стану листової сталі). При деформації розтяганням величина коефіцієнта витяжки, що сприяє утворенню найбільш великих зерен фериту, не залежить від товщини металу.

7. Встановлена наявність взаємозв'язку між значеннями коефіцієнта напруженого стану при прокатці і полюсної щільності орієнтування текстури (110) (P<110>) в гарячекатаному тонколистовому прокаті із низьковуглецевої сталі, деформованого в двофазній (аустенітно-феритній) області, що сприяє росту зерен фериту при його післядеформаційному уповільненому охолодженні або при відпалі.

8. Отримано кількісну залежність відношення середніх діаметрів зерен фериту в поверхневих і центральних шарах прокату від відношення значень полюсних щільностей орієнтування текстури (110) (P<110>) в цих шарах.

9. Підтверджено, що після деформації сталі в аустенітній області розміри сформованих зерен фериту як у центральній, так і в поверхневій зоні прокату, тим більші, чим нижчий вміст вуглецю. У роботі вперше визначено, що після деформації сталі в двофазній (аустенітно-феритній) області, ця закономірність зберігається тільки для центральної зони прокату. При цьому середній розмір зерен фериту в поверхневих шарах прокату практично не залежить від вмісту вуглецю в діапазоні 0,05-0,17 %.

10. Показано, що наявність неметалічних включень у сталі істотно зменшує розмір зерен фериту як в центральній, так і в поверхневій зоні прокату. Однак при цьому загальні закономірності впливу параметрів деформаційно-термічної обробки на формування структури якісно не змінюються.

11. Встановлено, що додатковим фактором, який спричиняє розходження сумарного рівня мікронапружень у поверхневій і центральній зонах дослідженого гарячекатаного тонколистового прокату, є різний вміст у цих шарах передвиділень цементиту, сірки і марганцю.

12. Розроблені й рекомендовані для використання раціональні схеми виробництва тонких гарячекатаних штаб з однорідною структурою з урахуванням особливостей конструкції різних широкоштабових станів гарячої прокатки.

Література

1. Нестеренко А.М. Особенности проявления текстурно-структурной наследственности в горячекатаной низкоуглеродистой стали при термической обработке. / А.М. Нестеренко, Т.В. Грицай // Строительство, материаловедение, машиностроение: Сб. научн. трудов. - Днепропетровск: ПГАСиА, 2006. - ч. 3, Вып. 36. - С. 178-184.

2. Левченко Г.В. Особенности формирования структуры листового проката при деформации в двухфазной аустенитно-ферритной области. / Г.В. Левченко, С.А. Воробей, А.М. Нестеренко, Т.В. Грицай // Теория и практика металлургии. - 2007. - № 4-5. - С. 107-111.

3. Левченко Г.В. Вплив температурно-деформаційних режимів гарячої прокатки на структуро- і текстуроутворення у листовому прокаті із низьковуглецевої сталі. / Г.В. Левченко, С.О. Воробей, А.М. Нестеренко, Т.В. Грицай // Металознавство та обробка металів. - 2007. - №4. - С. 24-30.

4. Левченко Г.В. Влияние схемы деформации в двухфазной области на формирование структуры низкоуглеродистой стали. / Г.В. Левченко, С.А. Воробей, Т.В. Грицай // Строительство, материаловедение, машиностроение: Сб. научн. трудов. - Днепропетровск: ПГАСиА, 2008. - ч. 1, Вып. 45. -С. 106-110.

5. Левченко Г.В. Выбор метода оценки равномерности зеренной структуры металлопродукции. / Г.В. Левченко, Т.В. Грицай, С.А. Здоровец // Фундаментальные и прикладные проблемы черной металлургии. - 2008. - Вып. 18. - C. 238-244.

6. Нестеренко А.М. Особенности рекристаллизации феррита в горячекатаной листовой низкоуглеродистой стали со структурно-текстурной неоднородностью. / А.М. Нестеренко, Г.В. Левченко, С.А. Воробей, Т.В. Грицай // Теория и практика металлургии. - 2008. - № 3. - С. 52-56.

Размещено на Allbest.ru