Наукове обґрунтування технологічних прийомів підвищення функціональної активності вимені корів

Аналогічними показниками зміни інтенсивності секреції молока упродовж доби характеризується і "нестандартне" вим'я первісток, в якому краще розвинені передні молочні залози, ніж задні.

Таблиця 3 Продуктивність, рівень та інтенсивність секреції молока задніми залозами у корів різного віку впродовж доби

Примітки: 1. * контрольна група

2. а-б Р<0,001

3. в-г Р<0,001

Таким чином, упродовж лактаційної доби як у "стандартному", так і у "нестандартному" вимені лактуючих тварин рівень секреції молока у залозах коливається в незначних межах і зовсім не направлений на зменшення його різниці між суміжними залозами під дією не стимулюючих подразнень доїльної машини. Тому рецепторний апарат вимені корів під час доїння щоразу отримує значну дозу больових подразнень від дії вакууму при мінімальному молоковиведенні, а то й без нього. Це зумовлює відповідну адаптивну реакцію тварин, яка направлена на гальмування інтенсивності секреції молока, що визначає, у кінцевому рахунку, їх продуктивність.

Встановлено також те, що і в онтогенезі лактації в ідентичній парі молочних залоз лактуючих різновікових корів морфофункціональна активність є надто стабільною. Так, різниця за рівнем секреції молока між лівою та правою передніми залозами не перевищувала в абсолютному обчисленні 2,2 %, а між задніми - 2,8 %. Абсолютна різниця рівня секреції молока між суміжними залозами на початку лактації становила у середньому 7,1 %, досягала свого максимального значення на сьомому місяці лактації (8,8 %) і мала найменше значення (3,4 %) в кінці лактації. Тобто зрівноваження секреційних процесів між передніми та задніми залозами вимені лактуючих тварин, що спричинило б накопичення однакової кількості секрету під дією негативних факторів машинного доїння, не відбувається. Тому неоднаковий стан фізіологічних процесів у передніх та задніх залозах свідчить про те, що менш продуктивні упродовж усієї лактації постійно отримують суттєву дозу больових подразнень від глибокого вакууму в процесі мінімального молоковиведення, а то й без нього.

Морфофункціональна властивість вимені корів із патологічно гіпогалактійними молочними залозами

Доведено, що упродовж одного продуктивного періоду у 47,3 % корів одного стада, у яких була клінічна форма маститу, молочні залози зменшують свою фізіологічну активність і до кінця лактації її не відновлюють або ж втрачають повністю. При цьому, незалежно від інгвінальної архітектоніки молочних залоз, виявляється три ступеня патологічної гіпогалактії. Перший ступінь або низький рівень патологічної гіпогалактії мають лактуючі тварини, у яких абсолютна різниця за рівнем секреції молока між здоровою та гіпогалактійною залозами коливається у межах від 6 до 9 %. Другий ступінь або середню патологічну гіпогалактію мають корови, у яких ця різниця знаходиться у межах від 10 до 14 %. Третій ступінь або високу патологічну гіпогалактію мають тварини, у яких різниця за рівнем секреції молока між гіпогалактійною та здоровою залозами найбільша і коливається в межах від 15 до 27 %. Такий морфофункціональний стан молочних залоз вказує на те, що менш продуктивні, а також аномально функціонуючі майже у постійному режимі упродовж доби та лактації зазнають фізичного ушкодження доїльним апаратом від "холостого" режиму. Проте, недивлячись на значні больові подразнення рецепторного апарату корови проявляють високий рефлекс молоковіддачі, тому в нормальному режимі відбувається процес видоювання.

При цьому встановлено, що атрофія однієї молочної залози на другому місяці лактації та постійна дія "холостого" режиму доїння гальмують формування у тварин лактаційної домінанти в цілому. Так, суттєві втрати фізіологічної активності правої передньої молочної залози корів I групи із середнім ступенем патологічної гіпогалактії розпочиналися з 5-6 місяців лактації. На шостому місяці у правій передній залозі вміщувалося молока менше від показника пятого місяця на 33,3 %. Уже на сьомому місяці лактації удій правої передньої залози не перевищував 250 г, що поступалося власному показнику шостого місяця на 30,6 %, а порівняно з рівнем продуктивності лівої передньої - на 72,5 % (Р<0,001).

Особливо низька фізіологічна активність молочної залози із високим ступенем патологічної гіпогалактії. У тварин II групи уже на третьому місяці лактації продуктивність лівої передньої залози поступалася показнику другого місяця на 35,7 %, а відносно рівня здорової правої передньої - на 76,7 % (Р<0,001). Не випадково, що вже на пятому місяці лактації ця молочна залоза характеризувалася вкрай низькою продуктивністю, тому різниця за рівнем удою між передніми залозами досягла 92,7 %.

Установлено, що атрофія однієї залози та тривалий час травмування "холостим" доїнням під час кожного видоювання визначають загальну лактаційну функцію корів. Середній ступінь патологічної гіпогалактії правої передньої молочної залози корів I групи викликав скорочення їх лактаційного періоду, відносно здорової лівої, на 27 діб. Якщо із здорової лівої передньої залози тварин I групи за лактацію було отримано 714 кг молока, то з гіпогалактійної - лише 50,9 % цього показника.

Високий ступінь патологічної гіпогалактії передбачає ще більшу різницю із показниками здорової залози як за продуктивністю, так і за тривалістю видоювання. Під час кожного машинного доїння гіпогалактійна залоза зазнає значного періоду ураження "холостим" режимом і відповідно йому отримує високу дозу не стимулюючих подразнень. У тварин II групи, завдяки прогресуючій гіпофункції залози, її фізіологічна активність тривала всього 133 доби, що становило 49,6 % від показника нормально функціонуючих залоз цього ж вимені. Рівень продуктивності такої залози за лактаційний період не перевищував 6,3 % від загального.

Таким чином, щоразові та високі гальмівні подразнення тканин патологічно гіпогалактійних молочних залоз, поряд з іншими технологічно-експлуатаційними факторами під час кожного доїння, сприяють зниженню загальної лактаційної функції корів.

Динаміка рефлексу молоковіддачі у корів різного віку впродовж доби

Науковими дослідженнями встановлено, що у друге (обіднє) доїння у тварин другої (II група) та третьої (III, контрольна група) лактацій інтенсивність молоковиведення з передніх залоз, порівняно з першим (ранковим) видоюванням, має тенденцію до зменшення, що вказує на розвиток гальмівних процесів рефлексу молоковіддачі, натомість у первісток (I група), навпаки, інтенсивність виведення молока дещо зростає, що свідчить про активізацію молоковіддачі (табл. 4). Аналогічні зміни інтенсивності молоковиведення у друге (обіднє) доїння відбуваються і у задніх молочних залозах усіх тварин. При цьому характерним є те, що із збільшенням віку корів зменшується різниця в інтенсивності молоковиведення між передніми та задніми залозами.

Виявлено, що великі гальмівні процеси молоковіддачі відбуваються під час третього (вечірнього) видоювання тварин, коли ступінь наповнення ємнісної системи молочних залоз найменша. Так, інтенсивність виведення молока з передніх залоз корів I та II груп поступалася другому видоюванню відповідно на 34,4 (Р<0,01) і 15,1 %, а порівняно з першим (ранковим) доїнням - на 22,1 і 18,8 % (Р<0,05) відповідно.

У третє (вечірнє) доїння аналогічні зміни моторної функції відбуваються і в задніх молочних залозах. Так, у лактуючих тварин I та II груп середня інтенсивність молоковиведення, порівняно з другим (обіднім) доїнням, відповідно на 31,7 (Р<0,001) і 25,3 % (Р<0,001) менше, а порівняно з першим (ранковим) - відповідно на 25,7 і 28,2 % (Р<0,001). У той же час за показником активності молоковіддачі задні молочні залози корів всіх груп, незважаючи на значні гальмівні процеси молоковиведення, все ж перевищують передні. Так, у первісток (I група) ця перевага становила у середньому 13,4 %, а у корів другої (II група) та третьої (III, контрольна група) лактацій - відповідно 5,8 і 7,6 %.

Отже, різна інтенсивність молоковиведення зумовлює не ідентичність часу видоювання суміжних молочних залоз, тобто менш продуктивних передніх та більш молочних задніх. Це вказує на те, що кожне машинне видоювання супроводжується технофізіологічним "холостим" доїнням передніх залоз.

Таблиця 4 Функціональна активність вимені корів різного віку впродовж доби

Примітки: 1. * контрольна група

2. Вік корів у лактаціях відповідає номеру групи

Але, враховуючи різну активність молоковіддачі більш та менш продуктивних залоз та різну адаптивну реакцію молодих і повновікових корів на процес доїння, тривалість "холостого" режиму доїння упродовж лактаційної доби неоднакова.

"Холостий" режим доїння корів різного віку впродовж доби

Доведено, що ушкодження "холостим" режимом доїння тканин передніх, менш молочних залоз, однорежимним доїльним апаратом упродовж одного видоювання здійснювалося принаймі два рази і його тривалість упродовж лактаційної доби залежить від віку тварин (табл. 5). Перше найбільш тривале за часом травмування відбувається в кінці періоду власне доїння, тобто перед машинним додоюванням. Так, у перше (ранкове) доїння найбільш тривалим періодом травмування вакуумом тканин передніх залоз без виведення молока був у корів III (контрольної) групи і сягав 43,2 с, що перевищувало показник тварин другої лактації (II група) та первісток (I група) відповідно на 37,5 і 58,3 % (Р<0.001).

Таблиця 5 Тривалість періодів машинного доїння корів різного віку впродовж доби

Примітки: 1. * контрольна група

2. Вік у лактаціях відповідає номеру групи

Кожне машинне видоювання закінчується додоюванням, тривалість якого для передніх та задніх залоз лактуючих тварин теж різна. Тому в кінці його проведення передні молочні залози, які раніше звільняються від накопиченого секрету, ще один раз травмуються "холостим" режимом доїння. Тут теж простежується деяка залежність між тривалістю вакуумного травмування менш продуктивних залоз і віком корів. Якщо у тварин першої лактації (I група) "холосте" доїння передніх молочних залоз тривало 10,6 с, то у корів другої (II група) та третьої (III, контрольна група) лактацій його тривалість, порівняно з первістками, зростала відповідно на 16 і 52,8 %.

Науковими дослідженнями встановлено не менш важливе і те, що за відповідних умов навіть упродовж одного видоювання тканини передніх молочних залоз лактуючих тварин травмуються "холостим" режимом доїння ще один раз. Так, якщо молоковиведення із задніх залоз відмічалося зразу ж після встановлення доїльних стаканів, то з передніх молоко розпочиналося виводитися через 7,6 с. Менш розвинена протокова система передніх залоз вимагає і дещо більше часу для максимального переходу альвеолярного молока у великі протоки та цистерни.

Таким чином, функціональна активність передніх та задніх (суміжних) молочних залоз, недивлячись на велику синхронність фізіологічних функцій, мають індивідуальні особливості. Різна активність молоковіддачі в суміжних залозах та постійне травмування тканин менш продуктивних "холостим" режимом доїння викликають відповідну адаптивну реакцію лактуючих корів, що перш за все проявляється через реалізацію рефлексу молоковіддачі.

Адаптивні форми реалізації рефлексу молоковіддачі у корів

Науковими дослідженнями встановлено, що залежно від готовності тварин до видоювання, у них проявляється декілька адаптивних форм реалізації рефлексу молоковіддачі. Після стереотипної підготовки до видоювання у тварин відразу після підключення доїльних стаканів до дійок вимені може спонтанно виникнути різке зменшення та повне припинення молоковиведення. Це перша адаптивна форма рефлексу, яка включає в себе умовно-рефлекторну ланку гальмування молоковіддачі (табл. 6). Відразу після підключення доїльних стаканів до дійок упродовж 26,4 с у тварин чітко проявляється гальмування молоковиведення. Це означає, що з самого початку видоювання тканини всіх чотирьох молочних залоз більше 18,8 % часу машинного видоювання травмуються "холостим" режимом доїння. Але по завершенню тривалого періоду больового подразнення екстеро- та інтерорецепторів тканин вимені у корів розпочинається найбільш активна форма рефлексу молоковіддачі. За рахунок зміни гальмування рефлексу молоковіддачі високою його активністю у корів суттєво покращуються загальні показники інтенсивності молоковиведення. Якщо у нормі середнє його значення хоч і було досить високим, але за гальмування зросло ще на 39,1 % (Р<0,001). Якщо взяти лише "чисте" доїння, тобто без періоду гальмування, то середня інтенсивність молоковиведення вища від показника норми на 75,4 % (Р<0,001), а максимальна - на 20,4 % (Р<0,01). Тому характерною особливістю цього гальмування є те, що період машинного видоювання, порівняно з нормою, скорочується на 26,6 % (Р<0,001), хоча величина разового удою залишається такою ж.

Таблиця 6 Динаміка молоковиведення у нормі та за умовно-рефлекторного гальмування рефлексу молоковіддачі у корів

Виявлено також те, що у друге (обіднє) доїння може спонтанно зменшитися інтенсивність молоковиведення вже в процесі видоювання корів. Це друга адаптивна форма рефлексу, яка супроводжується безумовно-рефлекторною ланкою гальмування молоковіддачі (табл. 7). Таке гальмування рефлексу молоковіддачі у корів, як правило, спостерігається після першої хвилини доїння. Досить висока активна форма рефлексу молоковіддачі упродовж 72 с періоду власне доїння змінюється чітко вираженим гальмуванням молоковиведення. Але після завершення періоду гальмування рефлексу молоковіддачі, незважаючи на тривале больове подразнення тканин вимені від "холостого" режиму доїння упродовж 28,2 с, у корів знову відновлюється його висока активність.

Таблиця 7 Динаміка молоковиведення у нормі та за безумовно-рефлекторного гальмування рефлексу молоковіддачі у корів

Якщо умовно виключити період гальмування рефлексу молоковіддачі, то тривалість періоду власне доїння поступається нормі на 38,2 % (Р<0,001), оскільки інтенсивності молоковиведення значно зростає і перевищує його нормальний рівень на 33,3 % (Р<0,001). За умов розвитку такого гальмування, величина разового удою тварин перевищує норму на 2,1 %, водночас як період машинного видоювання скорочується на 16,6 % (Р<0,001).

Виявлено, що на практиці у лактуючих корів відмічається і третя адаптивна форма реалізації рефлексу молоковіддачі, за якої трапляється сумація умовно- та безумовно-рефлекторної ланок гальмування молоковиведення. Таке сумаційне гальмування рефлексу протікає тривалий час і займає майже увесь період власне доїння. Величина разового удою під час сумаційного гальмування рефлексу практично відповідає нормі, але тривалість машинного видоювання збільшується на 16,3 % (Р<0,001). За цим тривалість додоювання перевищує показник норми у 2,31 раза (Р<0,001). Відповідно до тривалого машинного додоювання у 2 рази більше (Р<0,001) додатково отримано молока, ніж за умов нормального процесу молоковіддачі. Низька інтенсивність молоковиведення в період власне доїння призводить до того, що практично 25,9 % разового удою приходиться на період машинного додоювання.

Характерною особливістю сумації умовно- та безумовно-рефлекторного гальмування рефлексу молоковіддачі у корів є те, що значно знижуються показники молоковиведення. Так, середня його інтенсивність зменшується, порівняно з нормою, на 12,8 % (Р<0,001), а максимальна - на 19 % (Р<0,001).

Отже, на характер реалізації рефлексу молоковіддачі у корів великою мірою впливає їх готовність до молоковіддачі. Головне те, що спонтанне гальмування рефлексу у ході машинного видоювання відбувається на рівні вимені тварин і не зачіпає центральної ланки, тому не призводить до зменшення величини удою.

Функціональна активність атрофованої молочної залози за різної інгвінальної архітектоніки

Встановлено, що після перенесення запалення морфофункціональний стан залоз змінюється, що зумовлює відповідні зміни у функції молоковиведення (табл. 8). Здорова та гіпогалактійна молочні залози корів I (контрольної) групи природно відрізнялися своєю тривалістю доїння. Період машинного видоювання здорової правої передньої залози становив біля трьох хвилин, тимчасом як гіпогалактійної лівої передньої був на 41,2 % менше (Р<0,001). Скорочення часу машинного видоювання відбулося в тому числі і через підвищення функціональної активності патологічно гіпогалактійної залози, оскільки активність молоковіддачі у ній перевищувала контрольний показник на 14,7 %.

Таблиця 8 Функціональна активність молочних залоз корів за патологічної гіпогалактії лівої передньої залози

Примітки: 1. а-б Р<0,001

2. в-г Р<0,001

Доведено, що поряд із підвищенням функціональної активності атрофованої залози відбувається і зниження цієї функції. Так, тварини III групи не відрізнялися великими показниками патологічної гіпогалактії залози, оскільки її абсолютний рівень не перевищував 10,3 %. За досить суттєвої різниці продуктивності здорова та атрофована залози практично не відрізнялися між собою за таким показником, як період машинного видоювання. Так, якщо тривалість доїння здорової правої передньої молочної залози становила 2 хв 58 с, то гіпогалактійної - також 2 хв 55 с. Невипадково середня інтенсивність молоковиведення з неї поступалася показнику здорових правої передньої та лівої задньої молочних залоз цього ж вимені відповідно на 42,6 і 50,3 % (Р<0,001). Тобто у гіпогалактійній залозі корів III групи проявлялися чітко виражені гальмівні процеси молоковіддачі та молоковиведення.

Виявлено, що низький рівень вмісту молока, з однакового боку, та висока інтенсивність молоковиведення, з іншого, спричиняють те, що під час видоювання доїльним апаратом патологічно гіпогалактійна залоза прискорено спорожнюється і травмується тривалий час "холостим" режимом до закінчення видоювання найбільш продуктивної (табл. 9). Причому, різна тривалість видоювання залежить від функціонального стану молочних залоз тварин. Так, при підвищенні моторної функції гіпогалактійної лівої передньої залози корів I (контрольної) групи період власне видоювання менший від показника здорової правої передньої на 41,2 % (Р<0,001). Тому "холостий" режим доїння атрофованої залози тривав 1 хв 31 с. Повторне незначне травмування тканин гіпогалактійної молочної залози вакуумом без виведення молока відбувається в кінці періоду машинного додоювання.

Таблиця 9 Періоди молоковиведення залежно від активності молоковіддачі здоровою та патологічно гіпогалактійною молочними залозами корів

Примітка. * контрольна група.

Проте глибока гальмівна функція молоковіддачі гіпогалактійної молочної залози призводить до скорочення часу травмування її "холостим" режимом доїння. Так, у кінці періоду власне доїння гіпогалактійна ліва передня залоза корів III групи упродовж лише 24,6 с травмувалась глибоким вакуумом без виведення молока.

Наведені режими "холостого" доїння корів мають технофізіологічно зумовлений характер (термінологія введена нами). Тобто період "холостого" доїння викликається, з одного боку, особливостями фізичних параметрів однорежимного апарата, які упродовж всього процесу видоювання діють одночасно і однаковою мірою на кожну молочну залозу, та фізіологією лактації корів, яка визначає різну функціональну активність суміжних залоз, з іншого.

Технологічно зумовлений "холостий" режим доїння лактуючих корів

Наукові спостереження показали, що за умови експлуатації лінійних доїльних установок та обслуговування одним оператором двох доїльних апаратів, залежно від рівня молочної продуктивності тварин виділяються три рівні технологічного "холостого" режиму доїння. Перший - це мінімальний, при якому впродовж одного видоювання його тривалість не перевищує 20 с на одну корову, другий - коливається у межах 30-32 с, та третій або максимальний рівень "холостого" режиму доїння сягає 75 с. Проте лактуючі корови володіють достатніми адаптаційними властивостями, тому за таких жорстких умов видоювання проявляють досить високі показники молочної продуктивності. Хоча присутність не стимулюючих факторів видоювання звичайно гальмує напруженість лактаційної функції тварин в цілому.

Доведено, що рівень молочної продуктивності корів та кількість доїльних станків, які обслуговує один оператор на доїльній установці УДТ-6 "Тандем", є головним фактором, що визначає тривалість безумовно-рефлекторної стимуляції рецепторного апарату лактуючих тварин. Так, при обслуговуванні трьох станків оператор виконував санітарну підготовку вимені корів упродовж 16,5 с, водночас як при двох ця підготовка збільшилася у 2,1 раза (Р<0,001). При навантаженні трьох станків оператор не супроводжував додоювання заключним масажем тканин кожної молочної залози, тимчасом як при двох він виконував інтерорецепторний масаж вимені упродовж 14 с.

У проведених дослідженнях виявлена особливість лактаційної функції корів, яка визначається технологією проведення машинного видоювання. Розглядаючи тривалість періоду власне доїння у корів з одним і тим же удоєм зясувалося, що його показник, за наявності шести станків, на 33,9 % (Р<0,001) зростав, ніж за чотирьох. Упродовж цього часу молочні залози не тільки спорожнювалися від молока, а й травмувалися упродовж 21,3 с "холостим" режимом доїння відразу після підключення доїльних стаканів. Проте лактуючі корови здатні адаптуватися як до неповноцінних безумовно-рефлекторних подразнень рецепторного апарату вимені, так і до досить тривалого початкового технофізіологічного "холостого" режиму доїння. Так, активна молоковіддача та молоковиведення, чим і визначається період власне доїння, за наявності шести доїльних станків, де безумовно-рефлекторна стимуляція рецепторного апарату тривала 26 с, а період "холостого" травмування його тканин продовжувався 21,3 с, становила 182 с. Разом із тим при чотирьох доїльних станках та відповідній безумовно-рефлекторній стимуляції упродовж 44,2 с і без "холостого" режиму активна молоковіддача тривала теж 180 с.

Таким чином, лактуючі корови володіють досить високими адаптаційними властивостями до режимів видоювання. Постійне короткочасне безумовно-рефлекторне стимулювання молочних залоз перед початком видоювання та тривалий режим "холостого" доїння на початку видоювання і перед додоюванням не викликають гальмування рефлексу молоковіддачі.

Продовжені експерименти підтвердили значення зменшення гальмівних та збільшення стимулюючих подразнень рецепторного апарату тканин молочних залоз. Подовження тривалості безумовно-рефлекторної стимуляції рецепторного апарату вимені корів у 2,1 раза за обовязкового здоювання перших цівок молока та заключного інтерорецепторного масажу тканин на фоні суттєвого зменшення технофізіологічного та технологічного періодів "холостого" травмування тканин молочних залоз сприяло загальній активізації секреторних процесів у вимені та підвищенню продуктивності. У дослідний період упродовж 75 діб видоювання корів I стада за "новим" режимом, а тварин II (контрольного) стада за "старим" рівень їх молочної продуктивності змінився. В цілому за дослідний період середньодобові удої корів I стада перевищували контрольний показник тварин II стада на 3,84 % (Р<0,05).

Отже, прямими науковими дослідженнями встановлено, що стимуляція рецепторного апарату призводить до підвищення функції паренхіми молочних залоз корів. Тобто позитивне подразнення лактаційного центру корів - це один із прийомів активізації роботи молочних залоз. Щоденною тривалою безумовно-рефлекторною стимуляцією рецепторного апарату тканин молочних залоз на фоні усунення гальмівних подразнень можна керувати лактацією корів та суттєво підвищувати їх молочну продуктивність.

Технологічні прийоми стимулювання лакточутливого рецепторного апарату корів. Безумовно-рефлекторна стимуляція тканин вимені нетелей на ранній стадії лактогенезу

Встановлено, що щоденні маніпуляції з вименем нетелей дозволяють їм спочатку з осторогою, а потім без оборонної реакції сприймати такі навантаження. Залежно від способу підготовки нетелей до лактації та його відповідності параметрам машинного видоювання великою мірою визначається період адаптації первісток до нього. Так, за пневмомеханічного масажу тканин тіла дійок (третій дослід) період адаптації молодих тварин до видоювання доїльним апаратом найменший і становить у середньому 4,1 доїння.

Головним критерієм, що визначає ефективність підготовки нетелей до промислових умов експлуатації є їх власна продуктивність за лактацію. Інтенсивне безумовно-рефлекторне мануальне стимулювання тканин молочних залоз нетелей I групи (перший дослід) в останній період тільності упродовж 65 діб дозволив їм сформувати сильну лактаційну домінанту та краще реалізувати продуктивний потенціал. Тому за лактацію підготовлені первістки I групи забезпечили продукцію в перерахунку на 4%-ове молоко на 13,3 % (Р<0,05) більше, ніж контрольні аналоги II групи, які не пройшли такої підготовки.

Високим рівнем молочної продуктивності характеризуються первістки, в яких у період першої тільності два рази на добу упродовж 40 діб проводили пневмомасаж тканин вимені. Так, від первісток I групи за 296,4 доби лактації було отримано 3670,4 кг 4%-ового молока, що перевищувало показник контрольних аналогів III групи на 17,9 % (Р<0,001). Незначну перевагу за продуктивністю мали і первістки II групи, які перед отеленням проходили пневмомасаж вимені один раз на добу, у яких за 297,1 доби лактації було отримано 3362,2 кг 4%-ового молока, що перевищувало показник тварин III (контрольної) групи на 8 %.

Нетривале безумовно-рефлекторне пневмомеханічне стимулювання рецепторного апарату тканин дійок нетелей перед отеленням упродовж 24 діб дозволяє їм теж добре адаптуватися до умов експлуатації та краще реалізувати свою продуктивність (третій дослід). Так, за 286 діб лактації від первісток I групи було отримано 3866,3 кг 4%-ового молока, що на 14,7 % (Р<0,01) більше від їх контрольних ровесниць II групи, які спеціальній підготовці до лактації не підпадали.

Таким чином, направлене безумовно-рефлекторне стимулювання рецепторного апарату тканин вимені глибокотільних нетелей у той період, коли активно розвивається паренхіма і в ній проходять процеси становлення лактогенезу, викликає позитивний зв'язок у формуванні та закріпленні лактаційної домінанти після отелення. Такі тварини володіють достатньо високими адаптаційними властивостями до технології їх експлуатації, що запобігає передчасному гальмуванню секреційних процесів у період лактопоезу. В результаті цього добре підготовлені тварини до умов інтенсивної технології експлуатації лактують на більш високому рівні, що дає змогу краще реалізувати генетичний потенціал продуктивності за рівнем молочності - від 8 до 17,9 % порівняно з непідготовленими тваринами.

Умовно-рефлекторна адаптація нетелей до умов експлуатації

Доведено, що незалежно від тривалості адаптаційного періоду до нових умов експлуатації та до обслуговуючого персоналу всі тварини після отелення проявляють орієнтовну реакцію на процес машинного видоювання. При цьому в кожному стаді первісток виділяються три її рівні.

Встановлено, що різні періоди утримання нетелей в останній період їх тільності серед лактуючих корів визначають ріст та розвиток молочних залоз. Більш тривалі умови утримання (60-75 діб) у корівнику з відпочинком в індивідуальних стійлах дозволили нетелям II (контрольного) стада ще перед отеленням мати дещо кращі показники лінійного розвитку вимені. Тому в цих тварин загальний показник розвитку вимені, тобто його умовний об'єм на другому місяці лактації, був більшим від первісток I групи на 13,6 % (P<0,001).

Виявлено, що тривалий час утримання нетелей у стаді лактуючих корів визначає ступінь їх адаптації до нових умов експлуатації, що великою мірою в процесі лактації визначає активність рефлексу молоковіддачі. Так, первістки II (контрольної) групи уже з першої хвилини проявляли максимальну молоковіддачу та перевищували своїх ровесниць I групи за цим показником на 24,4 % (Р<0,05).

Отже, достатня тривалість адаптаційного періоду корів II (контрольного) стада більшою мірою сприяє реалізації їх продуктивного потенціалу. Упродовж 305 діб лактації від первісток було отримано у середньому 3396,4 кг 4%-ового молока, що на 7,6 % (Р<0,05) більше рівня продуктивності аналогів I стада.

Інтерорецепторний масаж тканин вимені корів на ранній стадії лактопоезу

Науковими дослідженнями виявлено, що додаткова стимуляція рецепторного апарату молочних залоз первісток сприяє активному росту їх паренхіми, але ступінь її розвитку в передніх та задніх залозах залежить від цього найменшою мірою. Це не випадково, оскільки інтерорецепторний масаж охоплює всі тканини вимені, а не окремі залози.

Виявлено, що характер реалізації рефлексу молоковіддачі у первісток формується та закріплюється відповідно до умовно-безумовно-рефлекторних подразнень лактаційного центру до та під час видоювання і повністю відповідає рівню молочної продуктивності. Так, у дослідний період первістки I групи характеризувалися найвищим рівнем як середньої (більша від контролю на 11,3 %), так і максимальної (більшої від контролю на 6,2 %) інтенсивності молоковиведення. Проте, на фізіологічні процеси у молочних залозах тварин суттєво впливають стимулюючі інтерорецепторні подразнення тканин вимені. Так, у первісток I групи у період до другого (обіднього) доїння розрахункова інтенсивність секреції молока становила у середньому 925,0 г/год., що більше показника третього (вечірнього) та першого (ранкового) доїнь відповідно на 2,8 і 7,4 %.

Проведеними дослідженнями встановлено, що динаміка інтенсивності секреції молока в період між видоюваннями як у первісток I групи, так і у тварин II (контрольної) групи була лише дещо схожою (рис. 2).

Рис. 2. Інтенсивність секреції молока у первісток I (ряд 1) та II (контрольної, ряд 2) груп упродовж доби, г/год.

Тобто зі зменшенням інтервалу між видоюваннями інтенсивність секреційних процесів у молочних залозах підвищувалась. Однак на більш високому рівні функціонували молочні залози корів I групи, вим'я яких підпадало інтерорецепторному масажу у період між видоюваннями.

Вища функціональна активність молочних залоз від додаткової інтерорецепторної стимуляції в період між видоюваннями дозволяє первісткам реалізувати свої продуктивні властивості на більш високому рівні. Так, за 305 діб лактації від корів I групи було отримано 4313,5 кг 4%-ового молока, а від контрольних аналогів II групи - відповідно 3865,3 кг, що менше на 10,4 % (Р<0,01). Тобто первістки I групи за рівнем продуктивності перевищували своїх контрольних аналогів на 11,6 % (Р<0,01).

Екстерорецепторна стимуляція лакточутливих органів корів та функціональна активність їх вимені

Відомо, що одним із прийомів, стимулюючих вихід у кров гормону задньої долі гіпофізу окситоцину, є розтягування піхви у лактуючих тварин. Це так званий рефлекс Фергюссона (1987). Модифікувавши цей прийом, з метою максимально ефективно компенсувати нетривалу підготовчу операцію до видоювання, після підключення доїльних стаканів до дійок вимені та контролю за початком молоковиведення коровам I групи упродовж 20-30 с проводили екстерорецепторний масаж шкіри зовнішніх статевих органів корів. Цього часу було досить, щоб впевнитися у активізації рефлексу молоковіддачі та повноцінності припуску молока.

Встановлено, що екстерорецепторний масаж зовнішніх статевих органів корів суттєво активізує молоковіддачу. Так, середня інтенсивність молоковиведення у тварин I групи перевищувала контрольний показник на 10,7 % (Р<0,05), а власний підготовчого періоду - на 5,1 %. За цим дещо підвищується показник максимальної інтенсивності молоковиведення, який у первісток I групи був більшим від рівня корів II (контрольної) групи на 10,5 %.

У дослідний період зростання продуктивності корів I групи, з однакового боку, та її зменшення у тварин II (контрольної) групи, з іншого, призвело до того, що різниця за цим показником між двома групами досягла 11 % (Р<0,01). В цілому за лактацію від корів I групи було отримано 3151,3 кг 4%-ового молока, водночас як від ровесниць II (контрольної) групи на 293 кг цієї продукції менше. Первістки I групи упродовж перших п'яти місяців продуктивного періоду, коли лактаційна домінанта була досить сильна, за рівнем молочної продуктивності перевищували контрольних тварин II групи на 10,5 %, а за лактацію - на 10,2 % (Р<0,01).

Отже, екстерорецепторна стимуляція статевих органів корів під час доїння адекватна фізіології лактації. Тому лактуючі тварини досить легко адаптуються до таких подразнень рецепторного апарату та суттєво підвищують свій рівень молочної продуктивності.

Адаптація лактуючих корів до дворежимного видоювання

Доведено, що дворежимне видоювання передніх та задніх молочних залоз, за різного вмісту в них молока, забезпечує близькі показники тривалості машинного видоювання. Так, при удої із задніх залоз на рівні 7,3 кг молока період машинного видоювання становив 4 хв 27 с. Незважаючи на те, що у передніх залозах утримувалося молока у 1,3 раза менше, ніж у задніх, за показниками тривалості їх видоювання поступалися більш продуктивним всього на 11,4 с.

Майже однакова тривалість машинного видоювання забезпечувалася різною інтенсивністю молоковиведення з передніх та задніх молочних залоз, оскільки доїльний апарат працював у двох режимах. Дворежимна робота апарата передбачала для менш та більш продуктивних залоз різну інтенсивність як подразнення механорецепторів дійок, так і виведення молока з них. При цьому різноінтенсивна стимуляція рецепторного апарату та виведення молока із залоз не викликає реакції гальмування рефлексу молоковіддачі у корів. Більше того, в суміжних молочних залозах збільшувалася різниця за активністю молоковіддачі. Якщо середня інтенсивність виведення молока із задніх молочних залоз становила 1,64 кг/хв, то з передніх вона була на 17,1 % менше.

Слід відмітити, що висока функціональна активність молочних залоз у корів проявлялася на фоні нетривалих санітарно-підготовчих операцій до доїння, які не перевищували 15 с. Адаптація корів до нетривалих стимулюючих безумовно-рефлекторних подразнень рецепторного апарату вимені сприяла розвитку нормального процесу припуску молока і за різнорежимного видоювання.

Дослідженнями встановлено, що за дворежимного доїння як в передніх молочних залозах, так і в задніх у період власне видоювання послідовно проявляються активна та пасивна фази молоковіддачі, що відповідає таким же періодам та фазам і за використання однорежимних апаратів. В результаті різнорежимного видоювання корів показники інтенсивності молоковиведення із молочних залоз змінюються. Незважаючи на те, що для передніх залоз частота роботи пульсатора була зменшена на 13,6 % і становила в середньому 1,08 Гц, інтенсивність молоковиведення практично відповідала показникам однорежимного видоювання з частотою пульсацій 1,25 Гц і становила у середньому 1,08 кг/хв. При цьому змінилися показники молоковиведення із задніх залоз, для яких частота роботи пульсатора становила 1,34 Гц, що перевищувало показник однорежимного апарата на 7,2 %. Середня інтенсивність виведення молока тут була більшою порівняно з однорежимним видоюванням - на 11,1 %, а з показником передніх залоз - на 20,4 %. Тривалість машинного видоювання задніх залоз всього на 2 % перевищувала показник передніх, тимчасом як за рівнем продуктивності ця перевага сягала 22,9 % (Р<0,001).

Отже, лактуючі корови досить легко адаптувалися до видоювання передніх та задніх молочних залоз у різних режимах, тому в них не спостерігається зниження інтенсивності молоковиведення або іншої гальмівної реакції рефлексу молоковіддачі. Більш глибокий аналіз рефлексу під час видоювання дворежимним апаратом підтвердив це положення (табл. 10). Оптимізація режимів доїння корів I групи призвела до синхронізації у молочних залозах періодів власне доїння та машинного додоювання, що порівняно з однорежимним видоюванням скорочувало "холосте" травмування тканин вимені без виведення молока у 6 разів (Р<0,001).

Таблиця 10 Періоди видоювання та фази рефлексу молоковіддачі у корів I групи під час одно- та дворежимного видоювання, n=28

Примітка. а-б Р<0,001.

Дослідженнями виявлено також і те, що незначна тривалість "холостого" доїння не викликає у корів гальмування рефлексу молоковіддачі. Це свідчить про те, що процес накопичення молока у залозах та дискомфорт від підвищеного внутрішньоцистернального тиску перед доїнням відіграють більш важливу роль у процесі молоковіддачі, ніж жорсткі фізичні фактори доїльної машини, які мало сприйнятливі для стимуляції лактаційної функції.

Узагальнюючим показником, який визначав ступінь адаптації корів до видоювання у двох режимах і відповідно різноякісних подразнень рецепторного апарату тканин суміжних молочних залоз та їх відповідність фізіології лактації, був власний рівень молочної продуктивності. У підготовчий період досліду за видоювання однорежимним апаратом молочна продуктивність була досить високою та майже однаковою і знаходилася на рівні 21,1 кг у I групі та 20,9 кг у II (контрольній) групі корів. Упродовж експерименту рівень молочної продуктивності у корів двох груп під дією факторів умов експлуатації та фізіології лактації поступово зменшувався. Однак, якщо через три місяці експерименту величина середньодобових удоїв у корів I групи становила 20,5 кг, то у контрольних аналогів II групи вони були на 11,7 % (Р<0,001) менше.

У дослідний період за видоювання тварин I групи дворежимним доїльним апаратом було отримано 2472,0 кг молока, тимчасом як від контрольних аналогів II групи за однорежимного доїння - на 8,6 % менше (Р<0,05). Тобто різноінтенсивне видоювання лактуючих корів суттєво зменшує гальмівні та значно збільшує стимулюючі подразнення рецепторного апарату молочних залоз, що призводить до підвищення їх фізіологічної активності та росту удоїв у повновікових корів упродовж короткого лактаційного періоду (4 міс.) на 9,4 %, а первісток в цілому за лактацію - на 8,31 % (Р<0,05).

Ефективність наукових досліджень

Економічну ефективність застосування різних прийомів стимуляції лактаційної функції корів визначали у середньорічних цінах 2007 року з урахуванням приросту продукції різних варіантів - проектного (нового) та базового (існуючого). Розрахунок ефективності видоювання корів на установці "Тандем" за рахунок якісного видоювання і без "холостого" режиму (новий варіант) показує, що фактичний приріст прибутку складає 44,22 грн. на одну лактуючу тварину.

Спрямована підготовка нетелей до майбутньої експлуатації (мануальний масаж вимені) в умовах інтенсивної експлуатації дає змогу первісткам краще реалізувати свій продуктивний потенціал та додатково отримати за лактацію 445,6 кг молока базисної жирності. Приріст прибутку від реалізації додаткової продукції, отриманої після отелення складає 688,67 грн. на кожну молоду лактуючу тварину.

Розрахунок економічного ефекту за умови застосування пневмомасажу вимені нетелей (новий варіант) проводили згідно з "Методикой определения экономической эффективности использования в сельском хозяйстве результатов научно-исследовательских и опытно-конструкторских работ …" [1986]:

Е 1 = (173,42 + 0,15 х 49,11) х 35,81 - (173,42 + 0,15 х 0) х 33,30 = 476,10 грн.;

Е 2 = (173,42 + 0,15 х 44,67) х 38,99 - (173,42 + 0,15 х 0) х 33,30 = 1025,04 грн.;

Е 2 - Е 1 = (173,42 + 0,15 х 44,67) х 38,99 - (173,42 + 0,15 х 49,11) х 35,81 = 548,93 грн.

Прибуток від застосування спрямованої підготовки нетелей до лактації та технології експлуатації із застосуванням пневмомасажу вимені два рази на добу (Е 2) складає 1025,04 грн. на одну первістку за рік. Дещо менша економічна ефективність одноразового пневмомасажу вимені нетелей (Е 1), яка становить 476,10 грн. Економічна перевага дворазового пневмомасажу вимені нетелей над одноразовим (Е 1 - Е 2) складає 548,93 грн. прибутку на одну голову в рік. Додатковий прибуток від застосування пневмомеханічного масажу дійок вимені нетелей (новий варіант) становить: Е= (173,42 + 0,15 х 29,36) х 42,09 - (173,42 + 0,15 х 0) х 36,40 = 1295,05 грн. на одну голову за рік.

Високу ефективність дає запровадження раннього вводу нетелей в умови утримання та експлуатації лактуючих тварин. Із урахуванням додаткових витрат на більш тривалий індивідуальний догляд за нетелями перед отеленням (60-75 діб), прибуток від реалізації додаткової молочної продукції становить 426,32 грн. на кожну корову за рік.

Ефективність інтерорецепторної стимуляції лактаційної функції корів у період між видоюваннями полягає у тому, що чистий прибуток від реалізації додаткової молочної продукції становить 952,97 грн. на кожну корову за рік.

Економічний ефект від впровадження екстерорецепторної стимуляції статевих органів корів під час машинного видоювання полягає у тому, що прибуток від реалізації додаткової молочної продукції становить 564,66 грн. на кожну корову за рік.

Загальний економічний ефект (Е) від застосування дворежимного (новий варіант) видоювання становить: Е = (173,42 + 0,15 х 1,65) х 59,43 - (173,42 + 0,15 х 0,95) х 55,06 = 764,71 грн. додаткового прибутку на одну корову за рік.

Висновки

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове рішення наукової проблеми, що виявляється у розробці та обґрунтуванні технологічних прийомів безумовно-рефлекторного стимулювання лакточутливого рецепторного апарату корів, які забезпечують підвищення функціональної активності молочних залоз в онтогенезі лактації, загального рівня продуктивності та високу економічну ефективність.

2. Інтенсивне безумовно-рефлекторне стимулювання рецепторного апарату тканин вимені на ранній стадії лактогенезу, незалежно від його якості (мануальний - одноразовий упродовж 65 діб, пневматичний одно- та дворазовий - 40 діб, пневмомеханічнй дійок - одноразовий 24 доби), викликає позитивний зв'язок у формуванні та закріпленні лактаційної домінанти у нетелей після отелення. Організм адаптованих первісток функціонує на більш високому рівні, що дає змогу краще реалізувати генетичний потенціал продуктивності за рівнем молочності від 8 до 17,9 % (Р<0,001).

3. За інтенсивної технології виробництва молока нетелі умовно-рефлекторно адаптуються до найважливішої ланки інженерно-біологічної системи, якою виступає "людина". На цій основі створюються достатні переду...