Технологія виробництва і характеристика сталей

Випереджальний розвиток металургії на базі вторинної сировини - загальносвітовий процес. Економічне зростання характеризується не тільки ступенем використання нових матеріалів, маловідходних технологій, але й часткою вторинної сировини в загальному балансі ресурсів, показниками його утилізації. У розвинених країнах вторинна металургія виробляє близько 40% загального обсягу металу.

У вторинній металургії гостро потребує російська економіка. Її відсутність стримує розвиток металообробної промисловості.

У результаті диспаритету цін на металобрухт (нижче світових в 3-4 рази) і метал (вище на 20-30%) штучно завищується собівартість машинобудівної продукції. Отже, вторинна металургія повинна сприяти усуненню цінових диспропорцій, що знижують ефективність машинобудування та інвестиційних (відтворювальних) процесів.

Але поряд з об'єктивними передумовами і потребами в її формуванні існують і стримуючі причини. Фактор вторинних ресурсів не знаходить належного відображення в стратегічних напрямках розвитку економіки, програмах реструктуризації металургійного виробництва. За період реформ вторинна металургія опинилася у кризі і не сприяла ресурсосбережению в промисловості, її ефект стає порівнянним зі збитком від заготівлі та експорту брухту. Посилюються вимоги по обмеженню його збору.

Заготівля і використання вторинної сировини супроводжуються негативними наслідками для економіки. Це результат значної криміналізації цієї сфери, експортної орієнтації збуту металобрухту за цінами набагато нижче світових, що підсилює конкурентоспроможність західних виробників металу, підриває вітчизняний експорт металопродукції.

Викликають тривогу переробка і використання вторинної сировини в цілях реструктуризації металургійного комплексу. Металобрухт розглядається як сировину, головна властивість якого - економія витрат при виробництві металу за рахунок своєї вартості (виходячи з витрат тільки заготівельників брухту, що доставляють його на переробку). Перш за все це виражається в накапливании значних заборгованостей постачальникам металобрухту, утриманні вкрай низьких закупівельних цін (30% від вартості чавуну, у той час як у світі співвідношення цін становить 80-90%), переважному використанні бартерних відносин.

Небажання металургів переорієнтувати виробництво пояснюється неможливістю контролю ними поставок вторинної сировини і залежністю від сторонніх організацій (в нових умовах гірничорудні підприємства також стали для них сторонніми). Періодично виникаючі труднощі породжують негативне ставлення до переорієнтації виробництва.

Розвитку металургії переважно на базі вторинної сировини не чинять належної підтримки органи державного управління. Багато в чому це наслідок відсутності загальнодержавної програми підйому економіки. Крім того, позначаються існуючі думки, що лише освоєння природних багатств допоможе країні увійти у світове співтовариство.

Вторинна металургія - самостійна галузь, а не доповнення до екологічним службам, системам утилізації відходів, металургійним комбінатам. Вона має свою специфіку, завдання і повинна регулюватися за допомогою не тільки універсальних економічних принципів, але і спеціальних методів. Держава зобов'язана прискорити формування даного народногосподарського сектора.

Для виготовлення вогнетривких виробів потрібна вогнетривке сировину, запаси якого достатні в нашій країні для розвитку чорної металургії.

2.2 Сучасні засади оптимізації сировинного складу і асортименту сталей в Україні та світі

Переробляли в сире залізо, яке потім кували і навіть прокатували. Заводське виробництво чорних металів в Україні почало розвиватися на початку 19 ст. разом із промисловою розробкою кам'яного вугілля в Донбасі та залізних руд у Криворізькому та Керченському басейнах Спочатку залізо відновлювали із руди в закритих ямах, а згодом -- в неви- соких глиняних печах, що називалися горнами. В горно насипали залізну руду та деревне вугілля. Щоб інтенсифікувати горіння, в горно подавали струмінь повітря від міхів з ручним приводом. Температура в горні досягала 900 °С. Відновлений кусок заліза мав вкраплення шлаків, для витіснення яких його декілька разів нагрівали, а потім проковували. Отриманий продукт називали крицею. Винайдення водяного колеса стимулювало перехід від ручних повітродувних міхів до продуктивніших механічних, внаслідок чого зросла висота горна. Таке горно стали називати домницею. У Європі домниці виникли в 15 ст. Зростання висоти домниці привело до збільшення температури в ній і появи замість куска криці чавуну у розплавленому вигляді. Чавун порівняно з крицею мав підвищену крихкість, через що його вважали небажаним продуктом і в Німеччині називали „свинячим 12 залізом”, а в Англії-- "нечистим каменем". Згодом металурги навчились переробляти чавун у крицю. З цією метою в домницю завантажували чавун разом з деревним вугіллям і частина вуглецю у чавуні вигоряла під дією інтенсивного дуття (кисню повітря). Так виник дво-стадійний процес отримання криці. Порівняно з одно-стадійним продуктивність праці виросла приблизно в 100 разів. Розвиток господарської діяльності людини та військові потреби вимагали невпинного розширення та вдосконалення металургійного та металообробного виробництв. Потрібні були також нові підходи до підготовки фахівців технічного профілю на базі нагромадженого виробничого досвіду. Визначний внесок у цю справу зробив німецький учений Георг Бауер (1494-1555), знаний в науковому світі під латинським іменем Аґрікола. Він опублікував 12 розділів фундаментальної праці "Про гірничу справу та металургію", в якій на високому науковому рівні докладно описав 80 відомих на той час мінералів, техніку добування і способи збагачення руд, а також тогочасні металургійні процеси та обладнання. Згадана книжка Аґріколи служила підручником для гірників та металургів протягом двох століть

Сучасний стан розвитку металургії в Україні. В Україні виготовляють 41% чавуну, 35% сталі, 30% готового прокату з усього обсягу цих виробів у країнах СНД. Кризовий період у промисловості, протягом якого обсяг виробництва скоротився наполовину, було подолано в 1999 р., коли негативна динаміка змінилася на позитивну. У 2000 р. вперше за останні роки було забезпечено приріст виробництва основних видів металопродукції на 12 -- 17 %, у тому числі труб стальних -- на 48,1 %, марганцевої руди -- на 38,1%, феросплавів -- на 36,9 %, обкатишів -- на 28,3 %. Незважаючи на погіршення кон'юнктури світового ринку металів у 1V кварталі 2000 р. (зниження експортних цін на листовий прокат, заготовку, чавун), обсяг виручки від реалізації зріс на 57 %. На підприємствах кольорової металургії та коксохімічного виробництва досягнуто найбільшого зростання виручки (в 2,2 рази) від реалізації продукції. Підприємства чорної металургії, частка яких у 2000 р. становила 64,7 % загальної виручки від реалізації, забезпечили підвищення даного показника на 52 %. У галузі металургії та обробки металу, починаючи з травня 2002 р. спостерігався щомісячний приріст виробництва відносно відповідного місяця минулого року. Як результат за 2002 рік приріст склав 3,9 %. Найбільш експортна орієнтована з усіх галузей промисловості є металургія. Значна частка виробництва металургійної галузі в Україні припадає на сталь. Україна за обсягами виробництва сталі утримує сьоме місце у світі -- у 2002 році було вироблено 34,5 млн. тонн продукції 19 (завантаженість потужностей 79,85 %), що становить 4% світового виробництва.

Висновки і пропозиціі

Чорна металургія є одним з найбільших забруднювачів атмосферного повітря, води. На місто Кривий Ріг припадає 10 забруднень атмосфери в Україні. Тому необхідно значь поліпшити очистку викидів у повітря, переходити на замкнутий цикл використання води.

Проблемою у 90-х роках стало постачання галузі коксівним вугіллям, що зумовлене значним падінням обсягів його видобутку, а також зменшенням добування руд та зниженням вмісту металу в них. Актуальним є питання реконструкції діючих підприємств, підвищення частки електро- та киснево-конвертерної сталі, прокату у загальному обсязі продукції, урізноманітнення її асортименту, підвищення якості. Вирішуючи ці проблеми, Україна й надалі повинна залишатися одним з найбільших у світі виробників чорних металів, експорт яких дає їй майже третину валютних надходжень.

Список використаних джерел

1. Технологія металів і інших конструкційних матеріалів» В.Т.Жадан, Б.Г. Гринберг, В.Я. Никонов Видання друге. 2004 рік.

2. «Загальна хімія» Н.Л. Глинка Видання двадцять третє.

3. «Металургія» А.П. Гуляєв 1966 рік.

4. Основи металургійного виробництва металів і сплавів / Чернега Д. Ф., Богушевський В. С., Готвянський Ю. Я. та ін.; за ред. Д. Ф. Чернеги, Ю. Я. Готвянського. К.: Вища школа, 2006. 503 с. ISBN 966-642-310-3.

Размещено на Allbest.ru