Проектування жіночих черевиків на блискавці на середньому каблуці на байковій підкладці

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Розглядаючи показники роботи взуттєвої промисловості України в цілому слід зазначити, що за офіційними даними Держкомстату України, обсяг реалізованої продукції взуттєвої промисловості за січень-вересень 2010 р. збільшився на 22%. Виробництво взуття за січень-вересень 2010 р. сягало понад 10558 тис. пар.

Для стійкого якісного підйому вітчизняної взуттєвої промисловості потрібні загальнонаціональні заходи з оздоровлення економіки: зміцнення митного регулювання, що дає змогу чесно завозити як комплектуючі, так і готове взуття; купувати за кордоном не сировину, а сучасне устаткування та технології без мита; використовувати лізинг; активізувати інвестиційну політику.

Однак слід займатися відновленням своєї взуттєвої промисловості, розумно поєднуючи вітчизняні та імпортні комплектуючі, що сприятиме підйому виробництва. Причому цим слід займатися не від випадку до випадку, а постійно. Окрім того, необхідне глибоке вивчення закордонного досвіду з організації виробництва.

Велику роль в поліпшенні якості і розширенні асортименту відіграє конструкція взуття і зниження її собівартості.

Також з метою вдосконалення всі виробничі процеси спрощуються. Цьому сприяє активна автоматизація багатьох дій пов'язаних з процесами проектування, градирування та виробництва взуття. Це все дає можливість створити конкурентноздатний асортимент взуття та покращити якість взуттєвих виробів, скоротити час його виготовлення а в результаті і собівартість.

Згідно з темою курсового проекту, проектування жіночих черевиків на блискавці на середньому каблуці на байковій підкладці, важливо правильно прийняти конструкторське рішення, від якого залежатиме зовнішній вигляд виробу, його матеріаломісткість, трудомісткість, технологічність, комфортність внутрішньої форми взуття.

Технічний опис моделі

Вид взуття черевики

Статево-вікова група жіночі

Індекс колодки 8142 - У10

Розмір взуття 240

Повнота 4

Висота піднятості пяткової частини 40

Метод кріплення низу клеєвий

Конструкція заготовки з настроченими союзкою

Спосіб закріплення на нозі за допомогою застібки «блискавка»

Обробка видимих країв загинання, фарбування

Стандарт, відповідно до якого виготовляється взуття ГОСТ 26167 - 84 Обувь повседневная. Технические условия.

Таблиця 1.- Структурна таблиця деталей взуття.

Конструктивні особливості моделі

У курсовому проекті ми використовуємо копіювально-графічну методику проектування. Проектування деталей взуття за цією методикою включає такі етапи: встановлення умовної розгортки колодки в осі координат; розрахунок і нанесення базисних ліній; розрахунок положення контрольних точок і ліній; розробка загального виду - конструктивної основи креслень зовнішніх, внутрішніх і проміжних деталей верху. Перевагами копіювальної системи є можливість застосування недефіцитних матеріалів, а також наочність деталей асиметричних моделей.

Місце з'єднання деталей називають швом. Традиційно деталі з м'яких матеріалів з'єднуються нитковими швами. У швах, що використовуються для скріплення взуття найбільш розповсюдженими є три основні види переплетень ниток в стібках, які утворюють швейними машинами: двониткове внутрішнє, двониткове зовнішнє і однониткове зовнішнє. За кількістю строчок шви можуть бути одно -, дво -, три - та багатострочкові. За взаємним розміщенням деталей, що зшиваються, шви поділяються на настрочений, підкладковий, зшивний, виворотній, переметувальний встик, потайний.

У курсовому проекті використовується зшивний, підкладковий та настрочний дворядний шви. Настрочний дворядний шов у жіночих черевиках використовується для скріплення задинки з берцями, союзки з берцем та носка з союзкою.

Для зшивання зовнішніх деталей верху з підкладкою використовується підкладковий шов. Ним з?єднують вузли зовнішніх і внутрішніх деталей по канту. При цьому зовнішня деталь може бути оброблена загинанням або фарбуванням.

Зшивним швом зшиваються берці і підкладка по задньому (п?ятковому) контуру, а також зшиваються задинки.

Використання таких швів забезпечить міцність скріплення деталей і збережеться естетичний вигляд даного взуття.

Таблиця 2.- Припуски на шви

Всі методи кріплення низу взуття поділяються на механічні, хімічні і комбіновані.

Вибір методів кріплення низу залежить від призначення взуття. Взуття, яке використовується у важких умовах експлуатації, виготовляється шпильковими методами кріплення і гарячої вулканізації. Літнє взуття - допельним, сандальним, клеєвим, строчильно - клеєвим методами кріплення. Взуття для повсякденного носіння - рантовим, рантово - клеєвим, клеєвим, гарячої вулканізації, литтєвим методом кріплення. Домашнє взуття виворотнім, прошивним, клеєвим, литтєвим, строчильно - клеєвим методами кріплення.

Оскільки, жіночі черевики повсякденного призначення, то доцільно вибрати клеєвий метод кріплення низу. Цей метод кріплення відноситься до хімічних, найбільш розповсюджений. Він вирізняється простотою процесу і застосуванням нескладного устаткування для його виконання, прикріплення деталей виконується за одним прийомом, що дозволяє автоматизувати процес. Міцність шва не залежить від товщини деталей, що скріплюються, тому можна зменшити товщину підошви і устілки, не знижуючи експлуатаційні показники. Завдяки цьому цим методом можна виготовляти взуття легке, еластичне, гнучке, витончене, на підошві з різних матеріалів. Слід пам'ятати, що при виготовлені взуття клеєвим методом потрібно суворо дотримуватись технологічних вимог, тому що може статися масове відривання підошви. Для клеєвого методу кріплення характерна жорсткість шва, оскільки при склеюванні деталей, особливо підвищеної товщини, створюється зрощена система, в яку входять устілка, простилка, підошва та інші деталі.

Проектування деталей моделі

Проектування деталей верху

В основі проектування будь-якої моделі лежить УРК, вписана в осі координат. Після нанесення осей координат (ХОУ) на осі ОУ від точки О відкладають відстань ОВк = 40, висота піднятості п'яткової частини колодки. Для подальшої побудови на осі ОХ визначають точку пучків, положення якої характеризує коефіцієнтом k = 0,62 від Дурк.

Із точки Вk радіусом 0,62Дурк (мм) на осі ОХ виконуємо засічку - точку П. Нижній п'ятковий кут шаблону УРК суміщають з точкою Вk на кресленні, а найбільш виступаючу точку нижнього контуру шаблона з точкою П. У цьому положенні точкою М1 позначають найбільш виступаючу точку носкової частини шаблона. Утримуючи шаблон у точці Вk, опускають внутрішній контур УРК до точки П. У цьому положенні відмічають точку М2. Між точками М1 і М2 знаходять середнє положення - точку М3. Шаблон розміщують носковою частиною у точці М3, а п'ятковою - у Вk. У цьому положенні копіюють нижній контур УРК до точки П. Від точки Вk по осі OY вгору відкладають 7 мм з розрахунку припуску на товщину пакету деталей ( точка В'k ). Відносно точки П, УРК повертають таким чином, щоб нижня точка п'яткового контуру по можливості збігалась з точкою В'k. Для нанесення базисних ліній проводять осі координат X1O1Y1. Вісь O1X1 проходить через точки В'k і П, а вісь O1Y1 перпендикулярна до осі O1X1 і дотична до найбільш опуклої точки п'яткової частини УРК. Положення базисних ліній визначають коефіцієнти, що наведені в таблиці 3.

Таблиця 3 - Коефіцієнти для розрахунку положення базисних ліній

Знайдені значення положення базисних ліній відкладають від точки O1 по осі O1X1. Через отримані точки проводять перпендикуляри до осі O1X1.

Крім базисних ліній на УРК наносять лінії: верхню допоміжну ВбК та контрольну ВзК. взуття підкладковий підошва черевик

Відстань В'k Вп п'яткового контуру визначають за формулами:

В'k Вп = 0,15Nм + 2,75 = 60,75;

В'k Вз = 0,15Nм + 12,0 = 48.

Одержанні точки сполучають з точкою К.

Таблиця 4 - Процес проектування жіночих черевиків в середовищі AutoCAD

Таблиця 5 - Припуски на затягувальну кромку на різних ділянках УРК

Таблиця 6 - Процес проектування внутрішніх деталей жіночих черевиків в середовищі AutoCAD 2011

Таблиця 7 - Процес проектування проміжних деталей жіночих черевиків в середовищі AutoCAD 2011

Проектування деталей низу

Таблиця 8 - Процес проектування проектування деталей низу в середовищі AutoCAD 2011

Градирування деталей верху та низу

В основу автоматизованого градирування контурів деталей взуття покладено залежності:

Дn = Д o (1 ± nг);

Шn = Шo (1 ± nв);

де Дn, Шn - розміри відградируваної деталі за довжиною та шириною, мм;

Дo, Шo - розміри деталі вихідного розміру за довжиною та шириною, мм;

n - індекс, що визначає порядок деталі в серії по відношенню до вихідного розміру;

г та в - відносний приріст за довжиною та шириною:

г = (5,1…5,3) / Дмв - для деталей верху (5,2/274);

в = 1 / Ш0,68в - для деталей верху, що не мають лінії перегину (1/71);

в = 2 / Ш0,68в - для деталей верху, що мають лінію перегину (2/71);

Дмв, Ш0,68в - довжина і ширина грунд-моделі.

Якщо шаблон деталі вихідного розміру з наміченою лінією, що паралельна лінії довжини грунд-моделі чи устілки, вписати в систему координат XOY так, щоб напрям цієї лінії збігався з віссю абсцис, то координати будь-якої і-тої точки на контурі відградируваної деталі можна визначити так:

Xі = Xоі(1 ± nг); Yі = Yоі(1 ± nв).

В універсальній графічній системі AutoCAD функції градирування не існує. Але AutoCAD має можливість проводити процедуру масштабування з різними коефіцієнтами по осях. Найдоцільніше це робити з використанням блоків. У моментах вставки блока, AutoCAD запитує необхідні масштабні коефіцієнти по осях.

Накреслена деталь взуття складається з декількох груп об'єктів (примітивів) і для того, щоб задати коефіцієнт масштабування для усієї групи об'єктів потрібно з останніх створити один нероздільний блок. Це робиться командою MBLOK.

Перед створенням блока слід пересвідчитись, що вихідні об'єкти для створення блоку є примітивами (а не контуром чи іншим блоком). Якщо не дотримуватись цієї вимоги, то потім буде неможливо обрахувати площу відградируваної деталі. Крім того, деталь слід зорієнтувати (повернути) таким чином, щоб лінія, нанесена на шаблон деталі, яка відповідає лінії довжини грунд-моделі, збігалася з віссю абсцис.

Команда MBLOK викликає діалогове вікно для створення блока з певним ім'ям. Після цього, блок з цим ім'ям (умовно це є деталь взуття) вставляють з відповідними коефіцієнтами (відносним приростом) за допомогою команди DDINSERT (вставка блока). При вставці блока в командному рядку AutoCAD послідовно з'являються такі запити:

Insert point: (Точка вставки:)

Xscale factor/Corner/XYZ: (Масштаб по осі Х/кут/XYZ:)

Yscale factor: (Масштаб по осі Y:)

Rotation angle: (Кут повороту:)

Коли з'являється запит “Масштаб по осі…”, потрібно викликати функцію “ ?cal ” для підрахунку коефіцієнтів масштабування по осям Х та Y. Вираз для введення у командний рядок буде мати наступний вигляд:

для осі Х: 1 ± n • г/Д;

для осі Y: 1 ±n • в/Ш,

де Д, Ш - відповідно довжина та ширина розгортки сліду колодки чи грунд-моделі верху вихідного розміру. Довжина грунд-моделі верху вимірюється на геодезичній лінії, а довжина розгортки сліду колодки - на осьовій лінії сліду; ширина грунд-моделі верху вимірюється по IV базисній лінії, а ширина розгортки сліду колодки в перерізі дорівнює 0,68Дуст.;

г = 5,1…5,3 мм - для грунд-моделі верху;

г = 5 мм - для основної устілки;

в = 1 мм - для грунд-моделі верху та основної устілки;

в = 2 мм - для деталей, які розгорнуті відносно лінії перегину.

Щоб запобігти накладанню контурів деталі суміжних розмірів рекомендується кожен наступний контур повертати на невеликий кут. Для цього в момент вставки блока вводиться величина кута повороту, відмінна від нуля (2). Поворот буде здійснено за годинниковою стрілкою, якщо значення кута від'ємне.

Для отримання серії шаблонів деталі цю процедуру слід повторити n разів, щоразу змінюючи значення коефіцієнта. Результатом правильного виконання градирування має бути зображення на екрані серії шаблонів.

Підготовка конструкторської документації

Отримання твердої копії креслення

Для виведення креслення на принтер використовується команда Print. Після активізації цієї піктограми з'являється діалогове вікно Print/Plot Configuration, де задається конфігурація друкувального пристрою та визначаються параметри викреслювання.

Роздрукована на принтері графічна частина включає такі креслення:

- грунд-модель верху взуття;

- деталювання зовнішніх деталей верху;

- проектування внутрішніх деталей верху;

- пректування проміжних деталей верху;

- проектування деталей низу (основна устілка, вкладна устілка, напівустілка, простилка, м'який підп'яток);

- градирування усіх зовнішніх деталей верху та основної устілки.

Усі креслення друкуємо в натуральну велечину на литках формату А3 зі стандартною рамкою.

Отримання площ відградируваних деталей та заповнення паспорта моделі

Визначення площ відградируваних деталей здійснюється послідовним виконанням таких кроків:

- масив вставлених блоків відградируваних деталей потрібно розчленити; для цього серед массиву вибирається окрема деталь, яка переноситься на вільну частину робочого поля, де і розчленовується командою Explode;

- потім створити з розчленованої деталі область Draw/Region;

- командою Площа визначити площу об'єктів; коли задається команда Площа в командному рядку з'являються такі запити:

Command:_area

<First point>/Objekt/Add/Subtract: (`'o'')

Select objects: (вказати необхідні об'єкти);

- записати значення площі з командного рядка (мм2) та скасувати попередні дії;

- повторити вказані процедури для кожної відградируваної деталі.

Обраховані значення площ заносимо до додатку А.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бегняк В.І. Основи конструювання і проектування виробів із шкіри: Навчальний посібник. - Хмельницький: ТУП, 2002. -259 с.

2. Практикум з конструювання і проектування взуття: Навчальний посібник / Під ред. В.І.Бегняк. - Хмельницький: ТУП, 2002. -272 с.

3. Цимбалюк В.М. Системи автоматизованого проектування виробів. Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт. - Хмельницький: ХНУ, 2004. -43 с.

4. Морозова Л.П. Справочник обувщика ( Проектирование обуви, материалы) / Л.П. Морозова, В.Д. Полуэткова, Е.Я. Михеева. - М.: Легпромбытиздат,1988.- 432 с.

Размещено на Allbest.ru