Організація виробництва і праці на дільниці з виготовлення довгих макаронних виробів на підприємстві ПАТ "Чернігівська макаронна фабрика"

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Харчова промисловість є однією з провідних галузей промисловості України. Харчова промисловість має складну структуру, об'єднуючи понад 20 галузей, що виробляють продукти харчування. Основними серед них є цукрова, борошномельно-круп'яна, олійно-жирова, хлібопекарська, спиртова, плодоконсервна, рибна, молочна, м'ясна, виноробна, кондитерська, пивоварна, тютюнова та ін. Харчова промисловість надзвичайно тісно пов'язана з сільським господарством, яке є головним постачальником сировини для неї. Тому не дивно, що просторова організація харчової промисловості значною мірою визначається особливостями спеціалізації сільського господарства.

В даній курсовій роботі ми повинні розробити нову виробничу систему цільового призначення, де проаналізуємо продукт виробництва, його технологію виробництва. Одночасно із вибором і вдосконаленням технології нам буде потрібно визначити норми часу.

Метою - моделювання системи виробництва макаронів, галузі харчової промисловості та досягти максимального прибутку при мінімальних затратах.

Предмет - процес організації виробництва і праці на дільниці з виготовлення макаронів.

А об'єктом виступає - довгі макаронні вироби.

Метою виконання курсової роботи також виступає розвиток організаційного мислення в процесі самостійної роботи за відповідною темою. Виходячи із цього, вирішуються наступні завдання:

Ш закріплення й поглиблення знань за вивченими темами дисципліни "Операційний менеджмент";

Ш розвиток умінь і навичок самостійної роботи над організаційними проблемами й завданнями;

Ш придбання вмінь і навичок застосування системного підходу при рішенні організаційних проблем і завдань;

Ш розвиток системного мислення;

Ш придбання вмінь і навичок організаційно-економічного аналізу виробничих ситуацій;

Ш розвиток умінь і навичок використання нормативних матеріалів, стандартів, літературних і патентних джерел;

Ш відпрацьовування навичок оформлення наукової документації у відповідності з вимогами стандартів;

Ш придбання навичок дослідницької роботи.

1. Відомості про макаронні вироби

1.1 Характеристика галузі

Харчова промисловість України -- це тисячі великих, середніх і малих підприємств різної форми власності, які виробляють майже 20 % від загального обсягу промислової продукції. Найбільша частина реалізованої продукції -- це напої, м'ясні і молочні продукти, тютюнові вироби, хліб і хлібобулочні вироби, жири. На сучасному етапі розвитку склалося важке економічне становище для всього народного господарства України, і особливо для харчової промисловості, так як ця галузь дуже залежить від інших галузей - машинобудівної, хімічної, нафтопереробної, і особливо платоспроможності населення.

Макаронна галузь в України вважається молодою, оскільки перша макаронна фабрика була відкрита в м. Одесі в 1797р. Зараз вона набула розвитку і є досить прибутковою діяльністю, за рахунок невеликої собівартості продукції. Тож весь ринок макаронних виробів можна розділити на 3 сегменти за ціновою ознакою:

- низький ціновий сегмент займає 30-40% ринку,

- середній - близько 40-50%,

- преміум-сегмент - 20%.

У 2014 році загальний об'єм ринку макаронних виробів оцінний склав близько 160 тис. тонн в натуральному вираженні і в грошовому вираженні - близько 800 млн. грн. в цінах виробника. Слід врахувати, що підприємства малого бізнесу, по оцінках аналітиків, займають не менше 10% ринку, а близько 15-20% доводиться на нелегальний імпорт макаронів. Згідно з офіційною статистикою, доля імпорту в структурі національного вжитку на кінець 2014 років склала більше 20%.

Причин зростання імпорту декілька: це маркетингова активність зарубіжних виробників і «підігравання» уряду, впродовж декількох років, що обмежує торгівельну надбавку 15% на вітчизняні макаронні вироби, що практично порівнює «стартові можливості» зарубіжних і вітчизняних компаній. Цим користуються дистриб'ютори і роздрібні мережі, які вимушують українські підприємства знижувати відпускні ціни на свою продукцію.

На оптові ціни, на думку операторів ринку, великою мірою впливає вартість сировини, пакувальних матеріалів (флексоетікетка, полімерна плівка і ін.) і енергоресурсів, які займають 75-80% в структурі собівартості. Ціни на борошно і пшеницю в 2013 році зросли, проте вже в 2014 році вони почали знижуватися, особливо на пшеницю, що теоретично могло зіграти на руку вітчизняним виробникам. Проте принцип ціноутворення в українських і зарубіжних компаній істотно відрізняється: у Україні виробники вважають за краще формувати великі складські запаси муки за відсутності укладених контрактів на постачання кінцевій продукції, на відміну від зарубіжних підприємств, що чутливіше реагують на коливання вартості сировини.

Основні гравці:

Коло українських компаній, що випускають щорік не менше тисячі тонн макаронних виробів, досить обмежений і налічує 10-12 підприємств, які, наприклад, в 2014 році забезпечували близько 60% виробництва. Частка іноземного капіталу у вітчизняному макаронному бізнесі досить низька. Якщо не враховувати російську групу «Євросервіс» (володіє «Київською МФ» і «Сімферопольською МФ»), то єдиним іноземним інвестором виступає скандінавська компанія АХА Lantmannen (відома по ринку сухих сніданків). Їй належить завод «Лантманнен АКСА» в Борисполі, де виробляються макарони з імпортної сировини під ТМ Turelli і Pasta Esclusivо.

До істотної втрати домінуючих позицій в боротьбі з імпортерами додається слабка інтегрованість ринку. На нім присутнє лише одне крупне об'єднання - «Українські макарони», виступаюче дистриб'ютором продукції «Хмельницькою МФ», «Чернігівською МФ» і луцькою «Боніта СТ». До того ж певну частку ринку віднімають у виробників торгівельні мережі, випускаючи продукцію private label. Наприклад, «Київська МФ» з жовтня 2010 року виготовляє макаронні вироби для мережі «Велика Кишеня» під ТМ «Хіт-продукт». Замислюються власники макаронних підприємств і про модернізацію виробничих потужностей, до чого їх підштовхує зростання цін на сировину і енергоносії. Інші гравці ринку мають намір збільшити обсяг виробництва за рахунок установки раніше придбаних сучасних виробничих ліній.

Сьогодні в Україні більше половини загального виробництва макаронних виробів припадає на п'ять найбільших підприємств. ПАТ "Київська макаронна фабрика" (ТМ "КМФ") займає 14% ринку, ПрАТ "Хмельницька макаронна фабрика" і ПАТ "Чернігівська макаронна фабрика" (ТМ "Тая") - 10,0 % і 11,0% відповідно, ПАТ "Сімферопольська макаронна фабрика" (ТМ "Макарові справи") - 10% ринку і ПрАТ "Донецька макаронна фабрика" (ТМ "Козачок") - 9,0% ринку. Решту 56% ринку виробництва макаронних виробів покривають дрібніші підприємства.

Кількість великих і середніх виробників макаронних виробів в Україні за 2012-2014 рр. збільшилася всього на 1,0 %. Кількість дрібних виробників у 2014 р. збільшилася на 4 %, порівняно з 2013 р..

Таблиця 1.1 - Динаміка виробництва макаронних виробів в Україні у 2008-2015 рр. тис т.

Вид макаронних виробів	Роки
	2008	2009	2010	2011	2012	2013	2014	2015 (6 міс.)
Без начинки і теплового оброблення	110	100	104	108	107	113	107	35
3 начинкою, тепловим обробленням або замороженням	62	67	102	108	110	94	77	30,7
Всього	172	167	206	216	217	207	184	-

Найбільше макаронних виробів в Україні за період, що аналізується, було вироблено у 2012 р. - 217 тис. т, найменше - у 2009 р. - 167 тис. т, що пояснюється нестабільністю на ринку зерна і борошна.

Учасники ринку макаронних виробів в Україні стверджують, що ця галузь приносить невисокий прибуток протягом останніх п'яти років - всього 4,0 %. На українському ринку макаронних виробів до кризи спостерігалося стійке збільшення імпортної продукції - переважно італійської і російської. Близько 60-65 % ємності українського ринку макаронних виробів займала вітчизняна продукція, а решта 30-35 % приходилася на імпорт. За період 2010-2015 рр. імпорт макаронних виробів зменшився з 17,5 до 13,8 тис. т, тобто на 3,7 тис. т, або у 1,27 рази.

Таблиця 1.2 - Імпорт та експорт макаронних виробів в Україні у 2011-2015 рр.

Показник	Рік
	2011	2012	2013	2014	2015 (січень-жовтень)|
Імпорт	17,5	21,7	20,3	13,8	13,6
Експорт	11,9	14,4	15.4	15,6	10,0

Макаронні вироби в Україну поступають переважно з Росії та Італії. Як видно з даних, наведених у (таблиці 1.2), українські підприємства за останні роки нарощують щорічно експорт макаронних виробів. З 2011 по 2005 рр. обсяги експорту макаронних виробів збільшилися з 11,9 до 15,6 тис. т, тобто на 3,7 тис. т, або в 1,31 рази. Найбільше макаронних виробів Україна експортує у Молдову і Польщу.

Учасники ринку макаронних виробів в Україні вважають, що на перспективу ситуація на ринку макаронних виробів залишиться досить стабільною. Основними задачами для українських виробників макаронних виробів є вирішення питань щодо імпортних мит, розроблення національних стандартів, посилення боротьби з контрабандним ввезенням макаронних виробів і включення макаронних виробів в асортимент закупки товарів у Держрезерв.

1.2 Підприємство і виробничий процес

Виробниче підприємство - це відособлена спеціалізована одиниця, основою якої є професіонально організований трудовий колектив, здатний за допомогою існуючих в його розпорядженні засобів виробництва виготовити потрібну споживачам продукцію (виконувати роботи, надавати послуги) відповідного призначення, профілю і асортименту.

Внутрішнє середовище підприємства - це люди, засоби виробництва, інформація і гроші. Результатом взаємодії компонентів внутрішнього середовища підприємства є готова продукція.

Важливою особливістю підприємства як системи є те, що підприємство - це відкрита система, яка може існувати лише за умови активної взаємодії з навколишнім середовищем. Воно вибирає із зовнішнього середовища основні фактори виробництва і, перетворюючи їх на продукцію (товари, послуги, інформацію) та відходи, передає знов у зовнішнє середовище.

Внутрішнє середовище активно взаємодіє з зовнішнім середовищем, вони фактично формуються під впливом один одного. Зовнішнє середовище безпосередньо визначає ефективність роботи підприємства. Сюди відносяться державні органи законодавства, споживачі товарної продукції, робіт та послуг, постачальники сировини, а також населення. Одним з важливих чинників зовнішнього середовища виступає ринок, в умовах якого підприємство вимушене виживати, боротися з конкурентами, постійно пропонувати споживачам нову продукцію, більш якісну, красиву, зручну в експлуатації, споживанні тощо. До проміжного середовища можна віднести постачальників виробничих компонентів.

Зовнішнє середовище, яке безпосередньо визначає ефективність роботи підприємства, - це перш за все споживачі продукції, постачальники виробничих компонентів, а також державні органи і населення, що живе в околицях підприємства.

Виробниче підприємство можна представити як дуже складну, відкриту, соціально-технічну і фінансово-економічну систему. З національним господарством його зв'язує рух матеріальних, фінансових і інформаційних ресурсів, або безліч взаємозв'язаних матеріальних, фінансових і інформаційних потоків, які проходять через виробниче підприємство. Інформаційні потоки частково проходять без супроводжуючих їх потоків товарів і грошей.

Управлінець (керівник), повинен ставити певну мету, розробляти заходи щодо їх реалізації, а також свідомо орієнтувати виробничо-господарську діяльність підприємства на поставлену мету. Інакше кажучи забезпечувати його “раціональність”.

Мета представляє собою майбутній стан підприємства, якого хочуть досягти або якого прагнуть.

Вищою метою підприємства є перевищення результатів над витратами, тобто досягнення можливо більшого прибутку або можливо високої рентабельності. Ідеальним є таке положення, коли отримання максимального прибутку забезпечує і більш високу рентабельність.

1.3 Характеристика продукту

Макаронні вироби, що виробляються промисловістю, являють собою харчовий продукт, отриманий висушуванням до 13% вологості і нижче відформованого тесту з пшеничного борошна і води.

Основні переваги макаронних виробів як продукту харчування:

- здатність до тривалого зберігання (більше року) без зміни властивостей: макаронні вироби абсолютно не схильні черствінню, менш гігроскопічні, ніж сухарі, печиво та зернові сухі сніданки, добре переносять транспортування;

- швидкість і простота приготування (тривалість варіння залежно від асортименту становить від 3 до 20 хв);

- відносно висока харчова цінність: страва, приготована з 100 г сухих макаронних виробів, на 10 ... 15% забезпечує добову потребу людини в білках і вуглеводах;

- висока засвоюваність основних поживних речовин макаронних виробів - білків і вуглеводів.

Характеристики:

За органолептичними показниками вироби макаронні повинні відповідати вимогам, зазначеним у таблиці 1.3.

Таблиця 1.3 - Органолептичні показники

Назва показника	Характеристика
Колір	Однотонний з кремовим або жовтим відтінком, відповідний сорту борошна, без слідів непромісу. Колір виробів з добавками відповідно змінюється
Поверхня	Гладка. Дозволяється незначна шорсткість
Форма	Відповідає типу виробу
Смак і запах	Властивий даному виду виробів, без стороннього присмаку і запаху
Стан виробів після варіння	Зварені до готовності вироби повинні зберігати форму, не злипатись, не утворювати грудочок, не розвалюватись по швах

Конкретна характеристика органолептичних показників для кожного найменування виробу повинна бути наведена у рецептурі, затвердженій в установленому порядку.

У виробах макаронних не допускаються сторонні включення, хруст від мінеральної домішки, ознаки плісняви.

Під час виготовлення виробів макаронних з використанням додаткової сировини (смакові добавки та збагачувачі), назву групи та класу доповнюють назвою добавки, наприклад, вермішель екстра яєчна група В., ріжки клас перший томатні група Б. Можливість використання поліпшувачів та інших добавок узгоджується з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

Якість макаронних виробів значною мірою залежить від правильного ведення технологічних операцій виробництва - підготування сировини, приготування тіста, формування, висушування й пакування готових виробів.

Етапи процесу виробництва:

1) Підготування сировини полягає в просіюванні борошна, якщо потрібно,-- у змішуванні борошна різних партій, і очищенні його на магнітах. Воду перед замісом тіста підігрівають до потрібної температури (холодний заміс здійснюють при температурі води не нижче 30°С, теплий -- 55--60°С, гарячий -- 75--86°С). Найчастіше використовують теплий заміс.

Збагачувальні додатки направляються у виробництво, як правило, в розведеному водою вигляді у співвідношеннях, передбачених рецептурою.

Від правильної підготовки основної і допоміжної сировини залежать споживчі властивості та якість готових виробів: зовнішній вигляд, колір, структура, смак і кулінарні властивості.

2) Приготування тіста. Для виробництва макаронних виробів замішують круте тісто з вологістю 28--32%. Тісто для макаронних виробів може бути м'яким (вологість 31,5--32,5%), середнім (вологість 29,5--31%) і твердим (вологість 28--29%). М'який і твердий заміс застосовують рідко, тому що в першому випадку сирі вироби легко мнуться і злипаються, а в другому -- утворюється розсипчасте тісто, яке важко піддається подальшій обробці. Тому м'який заміс використовують для виготовлення виробів, які потребують підвищеної гнучкості, таких як фігурне згортання в моток, бантик і т. ін., твердий -- для штампованих виробів складної форми.

Процес приготування тіста проходить дві стадії. На першій стадії частинки борошна змочуються водою і поглинають її; на другому -- вода внаслідок осмосу проникає всередину частинок борошна і зв'язується з високо молекулярними сполуками (в основному білками, що утворюють клейковину).

Отримане в тістозамішувачі макаронного пресу тісто має вигляд дрібних крихіт, не зв'язаних між собою, які для формування виробів непридатні. Таке тісто повинно пройти механічну обробку. Тому з тістозамішувача воно направляється в шнекову камеру преса, де завдяки інтенсивній роботі шнека пухкі окремі крихти перетворюються в зв'язане, щільне, пластичне тісто. На властивості готових макаронних виробів великий вплив має тиск у шнековій камері преса. Високий тиск пресування сприяє одержанню макаронних виробів жовтого кольору зі склоподібним зламом навіть з борошна м'яких пшениць.

Для видалення з тіста пухирців повітря його механічна обробка проводиться під вакуумом. Дрібні пухирці повітря, що знаходяться в сирих напівфабрикатах, підчас висушування розширюються І руйнують мікроструктуру виробів. Це веде до погіршання їхнього кольору, зовнішнього вигляду і кулінарних властивостей.

Пластичну структуру тісто одержує внаслідок зміни властивостей клейковини, що відбуваються під впливом механічних і теплових процесів. Проте тривала механічна обробка може підвищити температуру тіста, що призводить до значної денатурації білків, які утворюють клейковину. Внаслідок цього тісто стає менш зв'язаним, знижується міцність сирих виробів, збільшується кількість обривів виробів при формуванні. Готові вироби виходять крихкими, що може бути причиною збільшення лому і кришива при транспортуванні й зберіганні.

3) Формування макаронних виробів здійснюється пресуванням або штампуванням. Частіше застосовують пресування, штампують тільки вироби суцільної просторової форми. Від правильності процесу формування залежать зовнішній вигляд готового продукту (колір, ступінь шорсткості поверхні), його міцність і кулінарні властивості. Стан поверхні виробів багато в чому залежить також від матеріалу, з якого виготовлені робочі поверхні матриць. Тісто, що пресується у металевих (латунних, бронзових) матрицях, прилипає до робочої поверхні, і вироби виходять шорсткуватими. Тефлонове покриття робочої зони або фторопластові вставки запобігають прилипанню тіста, вироби мають більш гладеньку поверхню, кращі кулінарні властивості.

Пасма ниток і трубок, що виходять з матриць, обдувають повітрям і нарізують. Обдування повітрям знижує пластичність сформованих виробів і перешкоджає їх злипанню і деформації. Проте занадто сильне обдування повітрям веде до утворення на поверхні виробів тріщин, що збільшуються при подальшому висушуванні, а це знижує міцність готових виробів.

4) Сушіння -- одна з найважливіших технологічних операцій макаронного виробництва. Макаронні вироби при висушуванні втрачають пластичність і за певної вологості стають крихкими. Зміни структурно-механічних властивостей пов'язані з тим, що клейковина поступово змінює тип структури і з коагуляційної структури, яку має сире тісто, переходить у кристалізаційно-коагуляційну. У результаті цього міцність структури підвищується, і макаронні вироби на зламі набувають склоподібності. Вироби ущільнюються, зменшується їхній розмір -- відбувається усадка. Видалення вологи необхідно проводити поступово, тому що інтенсивне висушування призводить до нерівномірної усадки, а це викликає розтріскування і скривлення виробів. Вибір режиму висушування (температура, вологість і швидкість руху повітря) залежить від виду виробів, що виготовляються. Коротко різані вироби сушать при температурі 50--70°С протягом 20--90 хв, довгі -- при температурі ЗО--50°С протягом 16-- 40 год. При цьому необхідно чергувати висушування і зволоження для вирівнювання вологості зовнішніх і внутрішніх прошарків виробів. При інтенсивному висушуванні на виробах можуть утворюватися тріщини, а самі вироби стати нерівномірними за кольором і нескловидними на зламі. Занадто тривале висушування може призвести до потемніння виробів (утворення меланоїдинів і меланінів), а також до закисання і пліснявіння. У результаті висушування вироби набувають стандартної вологості -- 13%, а вироби, призначені для тривалого зберігання, висушують до вологості 11%.

Висушені вироби направляють у стабілізатори-охолодники, де вони повільно охолоджуються повітрям з температурою 25--30°С і відносною вологістю 60--65%. У виробах вирівнюється вологість і знижується температура. Готові вироби піддають заключному заводському контролю, розфасовують, пакують, маркують.

2. Побудова структурної моделі операційної системи

2.1 Вибір типу виробництва

Тип виробництва - це комплексна характеристика технологічних, організаційних, економічних особливостей промислового виробництва, зумовлена спеціалізацією, обсягом і сталістю номенклатури, а також формою руху предметів праці і робочими місцями.

Проектування підсистем виробництва починається з вибору типу виробництва. Вибір типу виробництва здійснюється на основі розрахунку коефіцієнта закріплення операцій Кз.о.. Для розрахунку цього коефіцієнту необхідно обчислити дійсний фонд часу роботи дільниці і програму запуску виробів.

Дійсний річний фонд часу роботи дільниці з урахуванням регламентованих перерв:

Фд = Дрдн * S *qсм* Крпр,

де Дрдн - кількість робочих днів у році, дн.;

S - кількість змін роботи дільниці, дн.;

qсм - тривалість зміни, год;

Крпр - коефіцієнт, що враховує регламентовані перерви для відпочинку й профілактичних робіт (Крпр = 0,85).

Фд = 250 * 1 * 8 * 1,1 = 2200 год

Програма запуску виробів:

Nз = од

де Nв - річна програма випуску виробів, од.;

а - відсоток технологічних втрат при налагодженні й контрольних операціях (2%- втрати від термо обробки,)

Nз = т

Коефіцієнт закріплення операцій:

Кз.о.=,

де Кз.о. - коефіцієнт закріплення операцій;

Фд - дійсний фонд часу роботи обладнання, год;

m - кількість операцій;

Кд.з. - коефіцієнт допустимого завантаження обладнання (Кд.з. = 0,85);

Nз - річна програма випуску виробів;

- калькуляційна норма часу обробки виробу, хв

Кз.о =

Дивлячись на те, що коефіцієнт Кз.о. 1,

ми можемо зробити висновок, що для виробництва макаронів використовують масовий тип виробництва.

Таблиця 2.1 - Характерні ознаки масового типу виробництва

Відповідна ознака	Характеристика
Коефіцієнт закріплення операцій	Ксп1
Номенклатура продукції	Один чи декілька виробів
Повторюваність випуску	Постійно повторюється
Використовуване устаткування	Спеціальне
Розміщення устаткування	за предметним принципом
Розробка технологічного процесу	Подетально-операційна
Інструмент , що застосовується	Переважно спеціальний
Закріплення деталей та операцій за станками	на кожному станку виконується одна й та ж операція, яка повторюється

2.2 Вибір форми організації операційної системи

Оскільки виробництво виробу масове, то для нього доцільно застосовувати потокову форму організації операційної системи.

Потокові лінії бувають однопредметними й багатопредметними, перервними й безперервними, непереналагоджувальні й переналагоджувальні. Для обґрунтування вибору потокової лінії необхідно розрахувати такі її основні компоненти, як:

а) такт потоку:

,

б) ритм потоку:

де n - число виробів у партії, од.

.

в) сумарна трудомісткість програми обробки виробів на операції:



де tk - середній штучний час виготовлення деталі, год.

Обґрунтування багатопредметності:

якщо - лінія однопредметна;

якщо - лінія багатопредметна.

Отже:

- лінія багатопредметна, тобто за лінією закріплена обробка декількох виробів.

Для обґрунтування переналагодження необхідно вибрати вид технологічного процесу обробки (індивідуальний, груповий, типовий) і перевірити умови переналагоджування:

Якщо К<=3, то лінія - непереналагоджувана, якщо К>3, то лінія - переналагоджувана. В нашому випадку К<3, тобто наша лінія не- переналагоджувана.

Розрахунок кількості необхідних робочих місць.

Методи розрахунку залежать від типу й форми організації виробничого процесу. Для потокового виробництва загальна формула розрахунку робочих місць:

де - розрахункова кількість робочих місць технологічного персоналу на першій операції;

tі - калькуляційний час на і-й операції.

0,05

Для забезпечення єдиного такту чи ритму потокової лінії проведемо синхронізацію, тобто вирівнювання продуктивності по всіх операціях технологічного процесу. Таким чином, досягається рівність чи кратність часу виконання операцій технологічного процесу встановленому такту їх роботи.

Прийнято виділяти попередню і кінцеву синхронізацію. Попередня синхронізація допускає незначне відхилення від такту і здійснюється при проектування потокових ліній. Кінцеву синхронізацію проводять під час налагодження потокової лінії у виробничих умовах під час виготовлення конкретного виробу. Повна синхронізація операцій забезпечується при дотриманні такої рівності:



- умова синхронізації не виконується.

Оскільки кількість робочих місць повинна бути цілим числом, то отримані значення заокруглюємо в сторону більшого значення. Отримані значення, вийшли істотно малими, оскільки технологічний процес є майже повністю механізований і робітники не приймають участь у процесі, а лише контролюють роботу обладнання, кількість робітників буде 5 чоловік, тобто по особі на кожній операції.

= 5 чол.

Правильний вибір розрахунку кількості робочих місць перевіримо за коефіцієнтом завантаження:

зр=

де - кількість робочих місць розрахункова;

- прийнята кількість робочих місць на операції.

зр005=

зр010=

зр015=

зр020=

зр025=

Число робочих місць допоміжних робітників залежить від складу допоміжних і обслуговуючих операцій, рівня їхньої механізації і автоматизації, обраних технічних коштів механізації і автоматизації. У число допоміжних робітників входять транспортні робітники, підсобні робітники та ін. При даному рівні автоматизації число робочих місць допоміжних робітників складатиме 20% від кількості робочих місць основних робітників.

Сдоп = 5*0,2 = 1чол.

Результати розрахунків занесемо в таблицю 2.2.

Таблиця 2.2 - Розрахунок кількості робочих місць та їх завантаження

Найменування операції	Параметри
	ti, хв	ср.і,	спр.і	ср.і / спр.і	kі.з,%
1. Просіювання	3	0,07	1	0,07	7%
2. Заміс тіста	5	0,12	1	0,12	12%
3. Випресовка	3	0,07	1	0,07	7%
4 Нарізання	2	0,05	1	0,05	5%
5. Стабілізація	15	0,35	1	0,35	35%
Разом:	28	-	5	-	-

Дані розрахунки завантаженості робітників свідчить про те, що люди, котрі працюють у цеху, лише керують та спостерігають за процесом виробництва, отже завантаження їх мінімальне.

Розрахуємо число робочих місць допоміжних робітників, службовців, керівників та спеціалістів.

ІТР і МОП складають 9% від кількості основних робочих місць:

СІТР,МОП=5*0,09 =0,45 ?1 чол.

Для підприємства візьмемо 2 особи .

Розрахунок числа працюючих.

Розрізняють облікову () і явочну чисельність(). Облікова чисельність визначаться з обліком планових невиходів на роботу - в:

=

=

Робочі місця, професії робітників і їх кількість занесемо в таблицю 2.3.

Таблиця 2.3 - Склад робочих місць працюючих

Місце робітника	Кількість, од.	Професія працюючого	Розряд працівника
Просіювання	1	Виконавець	2
Заміс тіста	1	Виконавець	3
Випресовка	1	Виконавець	3
Нарізання	1	Виконавець	2
Стабілізація	1	Виконавець	3
Разом	5	-	-

Розрахована чисельність становить 40 осіб, але це занадто багато, для напівавтоматизованого цеху, тому чисельність зводимо до 8 осіб, яких буде достатньо для ефективної роботи.

Розрахунок потреби в основних виробничих площах.

Загальна площа цеху:

м кв.,

де Fі - питома площа на один верстат, м кв.;

- коефіцієнт додаткової площі;

m - кількість верстатів у групі, од..

Макарони виготовляється на устаткуванні середніх розмірів. Приймаємо норму площі для просіювальної машини та замішувача 20 м кв., для стабілізаційного апарату та пресового - 25 м кв. Коефіцієнт додаткової площі - 3%.

Площа допоміжних приміщень цеху становить 20% від площі цеху.

м кв.

Площу службово-побутових приміщень розрахуємо, виходячи з нормативу площі на одного робітника q ( 7 м кв.).

, м кв.

де n - кількість робітників

м кв.

Розрахунок потреби в площі узагальнюємо в таблицю 2.4.

Таблиця 2.4 - Розрахунок площ і об'єму будівлі цеху

Склад площ	Резерви, м кв.	Відсоток від загальної площі, %	Висота приміщення, м	Об'єм приміщення, м3
Виробничі	119	59,9	6	714
Допоміжні	23,8	12	6	142,8
Службово-побутові	56	28,1	3	168
Разом	198,8	100	-	1024,8

2.3 Вибір і розрахунок потреби в транспортних засобах

Вибір транспортних засобів залежить від особливостей продукції: ваги, розміру, вантажообігу, типу потокових ліній, рівня автоматичності технологічного процесу.

Всі застосовувані транспортні засоби для міжопераційного переміщення виробів на підприємстві можна розділити:

- неперіодичної дії (електричні й ручні візки, поворотні й консольні крани, крани на колонках з електричними тельферами, кран-балки з тельферами, мостові крани);

приводні засоби безперервної дії (підвісні ланцюгові конвеєри, підлогові, стрічкові, пластинчасті або візкові конвеєри);

безприводні засоби (рольганги, візки, пересувні стелажі, сковзала, лотки, жолоби, скати).

При виборі транспортних засобів необхідно керуватися наступними принципами:

1) Транспортний засіб повинний найбільшою мірою відповідати масі оброблюваного виробу й особливостям технологічного устаткування. Тільки при цих умовах можна забезпечити мінімальні витрати праці на транспортування виробів, зняття їх з верстата й установки на транспортний засіб, зняття із транспортного засобу й установку на верстат.

2) Транспортний засіб повинний бути не дорогим, займати мінімальну площу й бути економічним в експлуатації.

В нашому випадку на дільниці виготовлення макаронів використаємо візки, переміщення якого буде здійснюватися оптимально до розміщення обладнання, що забезпечить зменшення простоїв.

Швидкість руху стрічки конвеєра ( в м/хв.) розраховується відповідно такту потокової лінії:

,

де - величина шагу (=1).

м/хв.

2.4 Упорядкування елементів операційної системи у часі

В організації виробничого процесу важливу роль відіграють часові категорії, оскільки взаємозв'язок і поєднання основних елементів виробничого процесу відбувається не тільки в просторі, але й у часі.

Для упорядкування елементів операційної системи в часі необхідно розглянути структуру технологічного циклу, спеціалізації цеху, від виду руху предметів праці у просторі і часі.

Технологічний цикл - це час виконання технологічних операцій в виробничому циклі.

В даному випадку технологічний цикл Тц складається з 5-х операцій: 005-просіювання борошна; 010-заміс тіста; 015-випресовка напівфабрикатів;020 -нарізання макаронів; 025 - стабілізація та охолодження.

Операції виконуються 3; 5; 3; 2; 15 хв. відповідно. На кожній операції знаходиться по 1 одиниці обладнання.

Розрахуємо тривалість технологічного процесу при паралельному русі.

=12*28=336 хв.

=0

n- кількість одиниць виробу(12 тон); - час на природні потреби, хв. - час, що враховує режи роботи підприємства, хв. - міжопераційний час, хв.

2.5 Упорядкування елементів операційної системи у просторі

Поєднання частин виробничого процесу в просторі забезпечується структурою підприємства, під якою слід розуміти склад підрозділів, що входять до даної виробничої ланки, а також форми їх взаємозв'язку.

Виробнича структура підприємства залежить від цілого ряду факторів: характеру продукції та методів її виготовлення, обсягу випуску продукції, рівня і форм спеціалізації підприємства, які представлені на рис. 2.1.

Рисунок 2.1 - Фактори, які впливають на виробничу структуру

Організація виробничого процесу в просторі повинна ґрунтуватися на таких принципах:

прямопоточність;

максимальне наближення до складу заготівок і до складу готової продукції;

дотримання санітарних, гігієнічних і протипожежних норм при розміщенні устаткування;

4)дотримання психофізіологічних норм при розміщенні оснащення на
робочому місці;

5) забезпечення мінімального шляху переміщення робітника в процесі багатоверстатного обслуговування й сполучення професій.

Вимоги щодо ефективності виробничої структури:

1. максимальне забезпечення прямо точності предметів праці при переміщенні їх із цеху в цех без зустрічних потоків;

2. мінімізація транспортних витрат, яка досягається використанням технологічного транспорту, оскільки він значно дешевший, ніж транспорт загального користування;

3. можливість швидкого перепланування у випадку ринкової переорієнтації підприємства.

Для успішного функціонування організації та використання і розвитку своїх виробничих можливостей ми повинні правильно спроектувати розміщення обладнання, операцій, технологій та виробничих процесів. Рішення з планування обладнання включають розміщення цехів, робочих місць, машин та місць зберігання сировини.

Орієнтири доброго планування у виробництві такі:

1. зведення витрат до мінімуму;

2. ефективне використання виробничого часу;

3. забезпечення прямолійності процесу;

4. короткий період зберігання матеріальних запасів на складах;

5. розміщення робочих місць відповідно до мінімізації транспортування;

6. гнучкість і добре пристосування до зміни умов зовнішнього середовища;

7. ефективне управління запасами і організація їх транспортування.

Виберемо розміщення по видах продуктів (однопредметне). Тобто, розміщення обладнання і трудові ресурси забезпечують випуск одного виробу.

Розміщення обладнання почнемо з плану приміщення, на якому повинні відображатись всі стіни, колони, вікна, двері і т.д. Також врахуємо товщину підлоги і перекриття, для відповідності різним типам обладнання. Потім проведемо моделювання розташування обладнання (робочих місць), проїздів, транспортних засобів, складських площ. Ширину проходів приймаємо 2м. Висота механічного цеху повинна бути не менше 6м. Потрібно передбачити можливість передачі виробу між робочими місцями по найкоротшій відстані із найменшими затратами праці і часу. Для цього обладнання розташовуємо послідовно. При розміщенні обладнання на лінії потрібно передбачити не тільки найкоротші шляхи руху кожної деталі, а й не допустити зворотних, кільцевих і петлеподібних рухів, які створюють зустрічні потоки. Найбільш найкращою і найефективнішою є пряма форма лінії, яку ми і застосуємо. Робочі місця розташовані за ходом виконання виробничого процесу, можна додавати і знімати робітників.

2.6 Організація підсистем, що забезпечують виробництво продукту

Підготовка виробництва.

Виробничий процес як сукупність певних операцій і засобів їхнього здійснення залежить від особливостей продукції та обсягів її виготовлення. Тому зміна видів чи типорозмірів продукції, її модернізація зумовлюють відповідні зміни у виробничому процесі. Взагалі виробництву нової (модифікованої старої) продукції передує комплекс робіт, який називають підготовкою (технічною підготовкою) виробництва. За виготовлення складних виробів до таких робіт належать:

Ш науково-дослідні роботи, у процесі яких з'ясовуються можливості, принципи та методи створення нової або модернізації старої продукції. Це здійснюється в тісному зв'язку з маркетинговими дослідженнями;

Ш конструкторська підготовка виробництва -- створення нової або вдосконалення продукції, що виготовляється, відповідно до вимог науково-технічного прогресу і перспектив ринкової кон'юнктури. У процесі конструкторської підготовки виробництва створюється комплект конструкторської документації, необхідної для виготовлення та експлуатації виробу (виробів);

Ш технологічна підготовка виробництва, яка охоплює сукупність робіт із забезпечення технологічної готовності підприємства до виготовлення продукції належної якості і в належному обсязі;

Ш організаційно-планова підготовка виробництва.

Головним фактором прискорення науково-технічного прогресу є безперервне відновлення технічних засобів і технології виробництва, інакше кажучи - створення і освоєння нової техніки і технології. Саме нова техніка і технологія забезпечує в виробництві до 90% і більше річного приросту продуктивності праці. Процеси створення і освоєння нової техніки і технології формують єдину систему комплексної підготовки виробництва.

Обслуговування виробництва.

Організація підсистеми обслуговування вимагає проектування інструментального, ремонтного, транспортного й складського господарства.

Інструментальне господарство підприємства займає провідне місце в системі виробничої інфраструктури . Воно здійснює планування потреби в інструменті, проектування, виготовлення і відновлення оснащення та інструменту, забезпечення виробництва покупним інструментом, раціональне зберігання і видача інструменту виробничим підрозділам, забезпечує ремонт та контроль за якістю і правильною експлуатацією оснащення.

Завдання інструментального господарства вчасно забезпечувати підрозділ технологічним оснащенням потрібної номенклатури, високої якості у необхідній кількості (рис. 2.2).



Рисунок 2.2 - Схема внутрішньозаводського обороту оснащення 1 - нове закуплене, 2 - нове, 3 - відновлене, 4 - зношене, 5 - затуплене, 6 - заточене

Крім основного олюднення на підприэмстві застосовується допоміжні інструменти, інвентар. Він використовується для обслуговування, або при виконанні допоміжної роботи. До допоміжних інструментв на підприємстві відносять, засоби прибирання, миючі засоби, також швабри рукавички, захисний одяг(халати, сіточки для волосся, бахили), все це повинно також включатися до собівартості продукції.

Тривалість ремонтного циклу устаткування для виготовлення макаронів (харчової промисловості):

де kп - коефіцієнт, який враховує тип виробництва(kп =1);

kм - коефіцієнт, який враховує вид оброблюваного металу (kм =1,2);

kу - коефіцієнт що враховує умови експлатації(kу =1,1);

kт - коефіцієнт що враховує розмір устатткування(kт =1,35).

Встановимо структуру ремонтного циклу (таблиця 2.5).

Таблиця 2.5 - Структура ремонтного циклу обладнання харчової промисловості (виготовлення карамелі)

Клас точності	Категорія маси, т	Структура ремонтного циклу	Число ремонтів у циклі	Число оглядів у ремонтному періоді(році)
			середніх	поточних
П	Від 10 до 100	КР-ТО-ТО-СР-ТО-ТО-СР-ТО-КР	2	3	4

КР - капітальний ремонт

СР - середній ремонт

ТО - поточний ремонт

О - огляд обладнання.

Міжремонтний період:

,

де - тривалість міжремонтного циклу в годинах, відпрацьованих обладнанням;

- кількість середніх ремонтів, передбачених структурою ремонтного циклу;

- кількість поточних ремонтів у структурі між ремонтного циклу.

Періодичність технічного обслуговування:

,

де - кількість оглядів у ремонтному періоді

Сумарна трудомісткість ремонтних заходів визначимо за формулою:

,

де Rі - категорія складності ремонту і-го устаткування, 85.

, , , - норма трудомісткості ремонтів і технічного обслуговування на одну ремонтну одиницю, нормо-годин (капітальний, середній, поточний, технічний огляд - 35,0; 23,5; 6,1; 0,85).

=85* 1*35,0+85*2*23,5+85*3*6,1+85*4*0,85 = 8814,5 нормо-годин

Оплата праці робітників-ремонтників буде здійснюватись по нормативно-відрядній системі оплати праці. Особливістю цієї системи є те, що ремонтники отримують тим більше, чим менше ремонтують обладнання. Їх робота організується наступним чином: робітники ведуть всі роботи по обслуговуванню і ремонту, слідкує за своєчасною і якісною змазкою обладнання, правильною експлуатацією, ведуть регулювання і систематично контролюють його стан. По мірі необхідності робітники здійснюють ремонтні роботи, згідно календарного графіку, який складений за нормативами і нормами трудомісткості ремонтних і профілактичних робіт. За скорочення строків простою станків в ремонтах і профілактиці ремонтні працівники отримують премії. Розмір премії тим більше, чим довше безперебійно функціонує обладнання.

У даному періоді капітальний ремонт не запланований. Капітальний ремонт на підприємстві проходить раз у 4 роки(48 місяців). Середній ремонт проводиться раз у 2 роки або раз на 24 місяці, а поточний ремонт проводиться раз на рік.

Забезпечення операційної системи.

Завданням служби забезпечення є своєчасне забезпечення виробництва необхідними матеріальними, енергетичними, кадровими й інформаційними ресурсами при мінімальних витратах коштів на підтримку запасів.

Основним завданням матеріально-технічного постачання є забезпечення безперервності, ритмічності та стабільності виробництва при мінімальних затратах усіх видів матеріальних ресурсів.

Реалізацією основних завдань підсистеми забезпечення займаються на підприємстві:

відділ матеріально-технічного постачання;

відділ кадрів;

фінансовий відділ;

архів (або інформаційно-обчислювальний центр).

Для більш ефективного забезпечення виробництва матеріальними ресурсами розрахуємо норми запасів:

- поточний запас (повинні забезпечити безперебійну роботу в період між двома наступними поставками матеріалів. Розміри цих матеріалів зменшуються у зв'язку з відпущенням у виробництво і поповнюється при поставці нової партії матеріалів)

од.

од. - оскільки підприємство відноситься до харчової промисловоті, і все інгредієнти швидко псуються, аналогічна ситуація буде зі всіма іншими запасами, оскільки сировина , не може знаходитись в резерві, а потребує дуже частого оновлення.

страховий запас (необхідний для безперебійного забезпечення виробництва у випадку несвоєчасної поставки чергової партії. Він повинен бути максимальним, тому що із збільшенням страхового запасу матеріалів зменшується ймовірність дефіциту матеріалу і зменшуються втрати виробництва від дефіциту матеріалу.) од.

складський запаc од.

Висновок

макаронний виробничий міжопераційний

В ході курсової роботи ми спроектували дільницю з виготовлення трубчастих макаронних виробів на підприємстві ПАТ «Чернігівська макаронна фабрика».

Встановили, що виробництво на даному підприємстві є масовим, потокова лінія безперервна, несинхронна. Розрахували необхідну кількість робочих місць, обладнання, його завантаженість, необхідну площу виробничих приміщень і інші параметри операційної системи.

Також спроектували підсистеми операційної системи - контроль якості, підсистеми забезпечення і обслуговування виробництва (інструментальне, ремонтне, складське, транспортне господарства).

Література

1. Медведев Г.М. Технологія макаронного виробництва - М.: Колос, 2000.

2. Стабников В.М., Остапчук Н.В. Загальна технологія харчових продуктів. - К.: Вища школа, 1980. - 304.

3. Гевко І.Б. Операційний менеджмент: навчальний посібник. К.: “Кондор”, 2005 р.

Размещено на Allbest.ru

...