Розвиток виноробства в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Історія виникнення й розвитку виноградарства та виноробства на території України

Виноград як сировина виноробної промисловості та його найпоширеніші сорти

Коротка характеристика основних виноградарсько-виноробних регіонів України

Сучасний стан виноробства України та основні виробники

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Вино - легкий алкогольний напій, вироблений з винограду, міцність якого набувається внаслідок спиртового бродіння свіжовіджатого виноградного соку.

Виноробство тісно пов'язане з виноградарством, адже виноград - основна сировина для виготовлення популярного у наш час напою - вина, і не тільки. виноградарство сорт виробник україна

До складу виноградарсько-виноробного комплексу України входить виноградарство, промислова переробка винограду, а також виробництва, що обслуговують ці галузі. Кінцевою продукцією комплексу є свіжий виноград, виноградні вина, виноградний сік, коньяки, які виготовляють з технічних сортів винограду. З відходів переробки одержують різні кислоти, дубильні речовини, спирт.

Історія розвитку виноградарства та виноробства в Україні бере свій початок з глибокої давнини. Про те, що виноградарство та виноробство тут було одним із вельми важливих занять, свідчать зображення виноградних грон на деяких монетах III і II ст. до н. е. Протягом двох з половиною тисячоліть періоди розквіту чергувалися зі спадами або повною загибеллю виноградарства та виноробства з причин або військових дій, або недооцінки цієї високоприбуткової і досить необхідної галузі господарства. Зокрема, виноградарство та виноробство у Криму було добре розвинутим наприкінці VI ст. до н. е. Знайдено обладнання та резервуари, що свідчать про інтенсивний розвиток цих культур і технологій у Херсонесі, Пантикапеї, Тиритапі, а також в Ольвії, на березі Бурського лиману та в інших містах півдня України.

За площами виноградників Україна посідала в колишньому СРСР третє місце, а за виробництвом вина - друге місце.

Розвиток виноробної промисловості в Україні був тривалим та складним процесом, на що впливали певні обставини та чинники. Але, не зважаючи на це, виноробство завжди користувалось популярністю, а продукція виноградарсько-виноробного комплексу мала попит серед населення, що і забезпечувало та продовжує забезпечувати функціонування цієї сфери.

Історія виникнення й розвитку виноградарства та виноробства на території України

Основними виноградарськими регіонами України вважаються АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, Закарпатська й Запорізька області.

Закарпаття. Стародавні берегівські літописи відкривають нам інформацію, що Закарпаття належить до старих районів виноградарства, які народжувались завдяки близькості північних кордонів Римської імперії, що проходили по Дунаю. Враховуючи сприятливі ґрунтово-кліматичні умови низинної зони, а також схили, що захищені з півночі горами, виноградарство в ХІІ-ХІІІ ст. стало активно розвиватися на всій території Середньодунайської низовини.

Історичним центром закарпатського виноробства можна вважати Чорну гору під Виноградовом, де з давніх-давен вирощують виноград. Саме про Севлюш, що в перекладі Виноградне, йде річ у першому документі, в якому конкретно згадується виноградарство на території Закарпаття. Це державна грамота угорського короля Ладислава І, датована 1093 роком. Згідно з цим указом село Севлюш з людьми і землею, всім нерухомим та рухомим майном переходило в повну власність монахів. Були враховані сприятливі грунтово-кліматичні умови низинної зони, а також те, що схили Чорної гори “гріються” сонячними променями майже увесь день. Тому в часи короля Гейзи II (1141-1162 р.р.), на місці сучасного Виноградова була закладена перша виноградна плантація.На кінець ХІІІ століття виноградні насадження були не тільки в Севлюші та Мукачево, а і в інших населених пунктах (Берегово, Мужієво, Косино, Вари, Береги).

В 1351 році чеський король Карл ІV завіз з Франції лози відомих під назвою «бургунських», такі як Піно, Совіньйон, Шардоне, Мерло та Каберне, які незабаром набули широкого поширення.

В ІІ-й половині XVIII століття, після Карловецького миру 1699 року, коли закінчилося майже двохсотлітнє турецьке панування, виноградарство Закарпаття досягло значного розвитку. Закарпатські вина (Мужіївські, Берегівські, Середнянські) за якістю не поступаються Токайським і Шопронським і експортуються у Прусію, Росію, Польщу, Англію, Голандію, Швецію.

Але в 1857 році у Європу, разом з посадковим матеріалом з Америки, був завезений небезпечний виноградний шкідник - філоксера, який за неповні 15 років практично знищив 6 мільйонів гектарів кореневласних виноградних кущі європейських сортів. І після знищення значної частини берегівських виноградників філоксерою у 1881 році, почали завозити щепи із США.

Після ІІ-ої Світової війни виноградні насадження краю складали 4200 га, а в 1965 році вже становили 14500 га. В сортовому складі переважали європейські сорти, які становили 74%, з них столові: Шасла, Жемчуг Саба, Мускат Гамбурзький, Дамаська Троянда, Карабурну, Королева Виноградників, Іршаї Олівер, Матяж Янош, технічні: Фурмінт, Гарш Левелю, Леанка, Мускат Оттонель, Мюллер Тургау, Рислінг, Трамінер Рожевий, Семільйон, Совіньйон, Серемський зелений, Каберне Совіньйон, Мерло, Цвейгелт, Матраса.

Позитивні зрушення у збереженні історичних традицій виноградарства та виноробства, пропагування досягнень виноробів Берегівщини відбувається з часу проведення у 2000 році першого Берегівського Міжнародного фестивалю вина, який проводиться щорічно з метою підтримки приватного винороба, відродження європейських сортів винограду, якими колись славилась Берегівщина, і не тільки на місцевому, а й на державному рівнях.

АР Крим. На південь України виноградну лозу завезли з материкової Греції, а початок розвитку цієї галузі було покладено в Ольвії. Ольвійське вино вважалось смачним та цілющим і мало широку популярність.

У ХVІІІ, а потім і в ХІХ столітті сановна знать в Російській імперії споживала майже виключно закордонне вино. Ситуація поступово починає змінюватись після російсько-турецьких воєн, результатом яких стало приєднання у 1783 році Криму до Росії.

Вихід на чорноморське узбережжя, де з давніх-давен культивувалась культура виноградарства, дав новий поштовх розвитку вітчизняного виноробства. Але перед тим майже повністю була знищена система землеробства, яка існувала до цього. Це пов'язано з фактичного обезлюдненням кримських земель. Війна привела до спустошення і занепаду багатьох міст і селищ Криму. Катерина ІІ дала право своїм фаворитам князю Потьомкіну та графу Зубову роздавати за спеціальними ордерами запустілі землі. Але особливого бажання розводити виноградники у нових поміщиків не було, оскільки виноградарство вимагало значних капіталовкладень і людських рук.

Дещо більше зробив для розвитку виноградарства та виноробства в Криму князь Потьомкін. Так, він виписав з Австрії кількох виноградарів і завіз токайські лози, які були висаджені на Качі та у Судаку. Крім того, мабуть, за його клопотанням, Катерина ІІ доручає видатному російському природознавцю, академіку Петербурзької академії наук П. С. Палласу дослідити кримське виноробство і вибрати зручне місце в Криму для створення школи виноградарства. Паллас вибрав урочище Ачиклар біля Судака.

Нову і досить значиму сторінку в історію кримського виноробства вписав князь Лев Сергійович Голіцин. Він вивчав виноробство Франції та інших країн, наполегливо працював над створенням вітчизняних тонких та гармонійних вин, боровся за скорочення ввозу іноземних вин, особливо шампанського. Князь Л.С.Голіцин був одним з піонерів в налагодженні виробництва кримського ігристого вина способом шампанізації. У князівському маєтку «Новий світ» було споруджено спеціальні зразкові підвали для виробництва вина. Двадцять років шаленого ентузіазму були нагороджені: весною 1900 року на Паризькій всесвітній виставці голіцинське шампанське отримало гран-прі.

Вже на початку ХХ століття виноробство стає поширеним на всіх південних територіях. З кожним роком зростає виробництво вин та їх якість.

Одеса. Відомості про один з найстаріших виноградарських районів України - Ізмаїльщину, з'являються в другій половині минулого сторіччя. В одному з найперших видань по виноградарству і виноробству в Росії К. Тардан пише, що найголовніші сорти винограду розводяться у виноградниках Ізмаїла. Описуючи місцеві сорти, автор, мабуть, з міркувань комерційного характеру, разом з місцевими назвами дає їм вигадані французькі (наприклад, сорт Кабасму він називає «Білий Шасла», місцевий сорт Яйджі - «Скоростиглий Шасла», сорт Алімшак - «Сірий Піно»). Тільки в результаті обстеження виноградників Ізмаїльщини фахівцями філоксерних комісій асортимент був значно уточнений і місцевим сортам повернені їх колишні назви.

Поблизу Одеси, в приморських районах на захід від неї і по східному берегу Дністровського лиману, дев'ять десятих селянських виноградників займали місцеві молдавські сорти - Серексія, Кабассія і Кабасма. Поблизу Одеси зустрічалися Чауш, Шасла, Мускати - чорний, білий, олександрійський, Мадлен, Анжевін тощо.

В кінці 50-х років в Одеському сільськогосподарському інституті було розпочато роботу зі створення високоякісних столових сортів. У 1983 році був районований перший столовий (до того ж безнасінний) сорт селекції - «Мрія». З 1958 р. по теперішній час сортимент України розширюється не тільки за рахунок інтродукованих, але і за рахунок сортів місцевої селекції.

Довга історія освоєння причорноморських земель також залишила свій слід у вигляді високоякісних місцевих сортів. Всім відомі Фетяска біла, Серексія чорна. Одне з кращих білих вин ще радянських часів - Шабське біле - готують з сорту Тільтікурук. Останні дослідження кафедри виноградарства і виноробства Одеського державного аграрного університету свідчать, що незаслужено забуті сорти Грецький рожевий і Плавай. Вони не просто дають оригінальні вина, вони ще і є частиною нашій історії. Завдяки підтримці держави, хай ще недостатньої, виробництво винограду і вина в Одеському регіоні нарощується. Криза, що почалася в галузі у 1980-х р.р., ще не подолана, але сьогоднішні тенденції дозволяють сподіватися на краще. І найважливіше це те, що з'являються виробники, які з самого початку орієнтовані тільки на виробництво високоякісного вина.

Виноград як сировина виноробної промисловості та його найпоширеніші сорти

Виноград - рід рослин родини виноградових, що нараховує близько 700 видів. Усі сорти поділяють на столові, винні та ізюмні. Виноград користується славою цілющого, високопоживного продукту. Його ягоди містять значну кількість легкозасвоюваних цукрів, вітаміни, мінеральні солі (кальцію, заліза, фосфору). Плоди винограду, а також продукти його переробки мають цінні лікувальні, смакові і харчові якості і відповідно є основною сировиною виноробної промисловості.

В Україні найбільшу площу виноградних насаджень має Одеська область - 38,95 тис. га. (46 % від загальної по Україні). Виноградники АР Крим займають 31,0 тис. га. (37 %). Решта (17,4 %) зосереджені в Миколаївській (7,1 %), Закарпатській (2,7 %) та Запорізькій (0,4 %) областях.

Найбільш поширені сорти винограду: Ркацителі, Аліготе, Каберне-Совіньйон, Сапераві, Рислінг, Совіньйон-Верт, Ґевюрцтрамінер, Піно Грі і Серсіал Фетяска. Коротко про деякі з них.

Ркацителі - грузинський сорт винограду. Є сировиною для виготовлення вин всіх типів і високої якості. Вина, одержані з нього, виходять досить ароматичними, але відрізняються підвищеною кислотністю. Найкращі вина одержуються з винограду, зібраного з відсотком цукру 19-21% та титрованій кислотності 9-9,5 г/л. Дозрілі плоди мають світло-коричневе забарвлення, іноді з червонуватим відтінком. Грона досить великі, а самі ягоди - середнього розміру, круглої чи овальної форми. Дозріває на початку або в середині жовтня. Даний сорт винограду був найрозповсюдженішим на території колишнього СРСР.

Аліготе - білий винний сорт винограду. Вважається одним з найвисоковрожайніших і найменш вибагливих сортів винограду, що чудово підходить для виготовлення вина. Ще однією зі сприятливих його якостей є те, що він дозріває досить швидко - вже в першій половині вересня. Врожайність - висока та стабільна. Рівень цукру в ньому може коливатись від 18 до 26%. Кущі невисокі, ягоди - середньої величини, овальної форми, світло-зеленого кольору.

Каберне-Совіньйон - відомий французький сорт винограду. Вина з нього відрізняються особливою тонкістю, вишуканістю смаку та гармонічною кислотністю, а також дуже приємним букетом. Ягоди мають темно-синє забарвлення з фіолетовим відтінком, середнього розміру. Дозріває в кінці вересня або на початку жовтня. Відсоток цукру у дозрілих плодах 18-22%.

Рислінг - відноситься до групи західноєвропейських сортів винограду. Перші згадки про цей сорт зустрічаються в Німеччині ще в 1435 році. Ягоди середні, зеленувато-білі з жовтуватим відтінком. Вміст цукру - 23-25%, кислотність - 9-11 г/л. Невибагливий, морозостійкий та стійкий до багатьох хвороб сорт. Вина, виготовлені з даного сорту, змінюють свої смакові якості, залежно від витримки: молоді вина мають більш різкий смак та вищу кислотність , а для більш витриманих вин притаманний смак з легкою кислинкою та більш ніжною кислотністю.

Піно Грі - технічний сорт винограду, що також відноситься до західноєвропейський. Вміст цукру коливається біля 25%, а кислотність - 4-7 г/л. Грона невеликі, ягоди мають темно-синє забарвлення з фіолетовим відтінком. Сорт переносить низькі температури, але є нестійким до багатьох хвороб та шкідників. Дозріває у першій половині вересня. Даний сорт дає сухі, приємні на смак, з помірним кислотним балансом вина.

Ґевюрцтрамінер - білий високоякісний виноград, з якого виробляють білі вина, поширений в Німеччині. У перекладі з німецькою «гевюрц» означає «спеція». Стійкий до морозу, але не дуже добре переносить засуху. Ягоди невеликі, світло-коричневого кольору. Цей сорт назвали так саме тому, що вино з нього має досить екзотичний аромат, що нагадує аромат спецій. Даний сорт має здатність накопичувати у ягодах високий рівень цукру, вищий, ніж попередні сорти, що робить його ідеальним для виготовлення соковитих ніжно-солодких вин з невисокою кислотністю.

Коротка характеристика основних виноградарсько-виноробних регіонів України

Як вже згадувалось, до них відносяться АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, Закарпатська й Запорізька області.

АР Крим. Крим - сьогодні один з найбільших, найвідоміших і найстарших виноградарських регіонів України. Сортовий склад Автономної Республіки Крим найбагатший серед регіонів - 107 сортів. З них - 69 технічних і 38 столових, які разом займають площу 27,7 тис. га. Решту 3,3 тис. га займають сортосуміші та маловідомі сорти.

Найпоширеніші технічні сорти АР Крим: Ркацителі - 30,3% площі, Каберне Совіньйон - 11,9%, Аліготе - 11,1%, Рислінг - 5,0%, Бастардо магарацький - 4,0%, Кокур білий - 3,7%. Серед столових сортів найбільшу площу займають сорти: Молдова - 17,7%, Мускат гамбурзький - 13,2%, Мускат Італія - 12,8%, Мускат Янтарний - 7,9%, Шабаш - 7,8%, Ранній Магарача - 6,0%.

Одеська область. У Одеській області культивують 82 сорти винограду, в тому числі 42 технічних і 40 столових. Технічні сорти переважають - понад 90% виноградників, з них Аліготе - 16,2%, Каберне Совіньйон - 13,1%, Ркацителі - 7,4%, Одеський чорний - 6,0%, Мерло - 5,7%, Шардоне - 5,3%, Совіньйон зелений - 4,7%. Зі столових сортів найбільше поширені сорти Молдова - 25,2%, Ранній Магарача - 10,8%, Королева виноградників - 5,6%, Іршаї Олівер - 5,5%, Аркадія - 4,7%, Мускат янтарний - 4,5%.

Закарпатська область. На Закарпатті вирощують 32 сорти винограду, більшість з яких - технічні. 94% виноградарських площ зайняті технічними сортами і лише 6% - столовими. Загальна площа технічних сортів становить 2187,2 га (94,2 %). Найпоширенішим є сорт Ізабела, який займає 1405,0 га або 64,2 %. Каберне Совіньйон займає 10,1%, а Трамінер рожевий - 8,2%. Серед столових сортів Жемчуг Зала або Заладьондь займає 53,1% площі, інші: 13,1% - Іршаї Олівер і 9,3% - Шасла біла.

Миколаївська область. У Миколаївській області вирощують 38 сортів винограду, більша частина з яких - технічні (31 сорт). Поширені такі технічні сорти: Аліготе - 19,2% від площі технічних сортів області, Ізабела - 10,9%, Ркацителі - 9,7%, Каберне Совіньйон - 7,9%, Совіньйон - 7,7%, Рислінг - 5,5%, Шардоне - 4,4%, Фетяска біла - 4,3%. У загальній площі столових сортів більше, ніж половину займає сорт Молдова - 53,5%, крім того 21,7% - Шасла біла, 16,6% - Ранній Магарача, 5,8% - Іршаї Олівер.

Запорізька область. Запорізька область має незначну площу виноградників. Тут вирощують тільки 5 технічних сортів, які займають лише 19,4 га і 8 столових - 277,8 га. Основні технічні сорти: Одеський чорний - 25,7%, Квітковий - 23,2%, Біанка - 21,7%, Мускат одеський - 17,0%. Найпоширеніші столові сорти: Плевен - 22,3% площі, Аркадія - 18,0%, Восторг - 14,4%, Русбол - 11,8%, Кодрянка - 10,7%.

Херсонська область. Площа технічних сортів винограду на Херсонщині становить 5,1 тис. га (84%), з них 4,2 тис. га або 82,1% районованих (28 найменувань). Частка районованих столових сортів (17 найменувань) у їхній загальній площі становить 48,7%. Найбільшу площу серед технічних сортів Херсонської області займає сорт Ркацителі - 960,5 га (18, %), меншу площу - сорт Первенець Магарача - 413,9 га (8,0%). Культивують також сорти: Біанка - 6,6%, Сапераві - 6,2%, Совіньйон зелений - 6,1%, Каберне Совіньйон - 5,5%, Рислінг - 5,5% та ін. Серед столових сортів, які займають 928 га (15%) найпоширенішим є Молдова, сорт дуже пізнього строку дозрівання. Також вирощують виноград сортів: Суручанський білий - 6,2%, Восторг - 5,5%, Жемчуг зала - 3,9%. Столові сортосумішні виноградні площі - 39,1%.

Сучасний стан виноробства України та основні виробники

Виноробство історично притаманне Україні, бо ми маємо сприятливі природно-кліматичні умови. Виноград культивується в наших краях із XVII століття.

На початку 90-х років у сільгосппідприємствах виноградників було понад 150 тис. га, з яких збирали в середньому по 650 тис. тонн винограду. У наступні роки ці площі значно скоротилися, бо закінчився термін їх амортизації, а відповідно і зменшилося валове виробництво продукції. Так, до 1995 року виноградники скоротилися на 20 тис. га, більшість з них мали вік понад 15-20 років і великий відсоток зрідженості: лише 1,2 тис. шт./га (норма 3-3,5 тис., середньоєвропейська норма - до 5 тис. кущів).

Завдяки прийнятому у 1999 році Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства», за інтенсивними технологіями закладено понад 40 тис. га виноградників. Щороку збільшуються обсяги посадок багаторічних насаджень, спорудження шпалери і краплинного зрошення.

Сьогодні виноробна промисловість працює в непростих умовах, що викликані становленням ринкової економіки, це і обумовлює актуальність адекватного вибору стратегії її стабілізації і подальшого розвитку.

Уведення вільних цін на техніку, обладнання, матеріали, новий податковий механізм і відсутність достатньої кількості бюджетних коштів на закладку виноградників та виготовлення виноматеріалів та вин привели до зниження виробництва винограду та продукції його переробки.

Галузь потребує оснащеності сучасним високопродуктивним обладнанням та механізмами, оскільки в деяких господарствах їх зношування досягає 80%, а рівень механізації складає близько 15 %. Підприємства через тяжке фінансове становище не в змозі самостійно оновлювати парк спеціалізованої техніки і тим паче купувати необхідні основні засоби механізації.

Слід зазначити, що через відсутність вітчизняної сировини, технологічне обладнання, яке є в виноробній галузі, завантажено лише на 20-40 %. Відсутність необхідної кількості вітчизняної сировини спонукає виробників вина купувати його за кордоном, тим паче, що вартість закордонних виноматеріалів, наприклад, по коньячному спирту, нижче на 15 %, ніж вітчизняного.

Незначний ріст об'ємів виробництва виноградного вина в Україні за останні п'ять-сім років експерти пов'язують з:

- завершенням первинного розподілу ринку міцного алкоголю та збільшенням інвестицій у виноробну галузь;

- створенням перших вітчизняних «вино-горілчаних конгломератів», що вийшли на ринок зі значними товарними обсягами і солідними рекламними бюджетами;

- частковою легалізацією тіньового сектору виноробства та виноторгівлі;

- зміненням структури споживання алкоголю.

Слід зазначити, що за останні роки споживання міцних та десертних вин зменшилося, але зросло споживання напівсолодких та сухих вин. Враховуючи це, багато виробників в останній час розширюють власне виробництво напівсолодких та сухих вин.

Нова тенденція в країнах Європи це розливання ординарних столових дешевих вин міцністю до 11 градусів в пластмасові пляшки. Крім того, в Італії та Росії впроваджено технологію розливання ординарних виноградних вин у багатошарові картонні пакети (брикети), що отримали сертифікацію системи якості. З 2005 року така технологія розливу застосовується в Україні підприємствами «Сандора» в Миколаївській області та «Білозерський» в Херсонській області. Така технологія дозволила значно зменшити ціну на ординарні столові вина, що привело до збільшення покупної спроможності.

Підбиваючи підсумок сучасного стану ринку виноградного вина в Україні, слід зазначити, що вітчизняний ринок натуральних виноградних вин розвивається.

Структура виробників виноградних вин динамічна, що обумовлено появою нових конкурентно-спроможних виробників, а також підсилення позицій на ринку традиційних виноробних підприємств.

Аналіз поточних тенденцій у виноробній промисловості показав, що для виходу з кризи недостатньо власних коштів підприємств, для цього необхідні дотації, пільгове кредитування та серйозна державна підтримка в цілому. Крім цього, необхідно більш раціонально використовувати ті ресурси, що виділяє держава, підвищити якість продукції та економічну ефективність виробництва, більш активно залучати інвестиції для подальшого розвитку галузі.

Станом на 2012 рік до найбільш продаваних марок вина вітчизняного виробництва увійшли:

1. «Інкерман». Компанія-виробник - «Інкерманський завод марочних вин». Завод розташований в Інкермані, АР Крим. Є одним з основних виробників натуральних столових вин в Криму з найширшим асортиментом продукції. «Інкерманський завод марочних вин» було засновано у 1961 році. Новому заводу було передано ціле підземне місто з галереями висотою до 12 м і шириною 10-12 м на глибині від 5 до 30 м від поверхні землі. У прохолодних підземних галереях були встановлені дубові бочки і обладнання для приготування високоякісних столових, міцних і десертних марочних вин. Інкерманські вина вперше взяли участь у Першому Міжнародному конкурсі вин в Тбілісі, у 1965-му році, де 5 марочних вин завоювали 3 золоті та 2 срібні медалі. У 2000-му році побудовано сучасний комплекс з розливу виноградних вин, оснащений сучасним технологічним обладнанням, розроблено європейський дизайн оформлення готової продукції, багаторівневий захист від фальсифікації продукції. Це дозволило розливати на заводі весь обсяг випущених вин, значно підвищити якість і конкурентоспроможність продукції. Розпочато поставки продукції за кордон (Росія, США, Німеччина, Польща). З 1 січня 2005-го року «Інкерманський завод марочних вин» увійшов до складу Першого національного виноробного холдингу, до якого увійшли господарства з вирощування і переробки винограду. На Інкерманському заводі створюються марочні вина торгової марки Inkerman понад 30-ти позицій. Серед них: сухі - «Каберне Сортове», «Совіньйон Сортовий», напівсухі - «Шато Руж», «Шато Блан», напівсолодкі - «Піно Нуар Кримський», «Буссо», сухі - «Каберне Качинське», «Бастардо», «Старий Крим», «Мерло-Каберне», «Мерло Качинське», «Рубін Херсонесу», «Аліготе Кримське», «Ркацителі Інкерманське», «Перлина Інкерману», десертні - «Кагор Український та ін. Вина «Інкерман» удостоєні: 16 кубків Гран-прі, 135 золотих, 58 срібних і 12 бронзових медалей міжнародних виставок і конкурсів, кубку «Лідер Року 2004», нагороди «Зірка якості 2004», знаку «100 найкращих товарів року 2004», конкурсу «Золотий Грифон. Ялта-2005».

2. «Коблево». Винзавод «Коблево» був заснований 1982 року. Розташований в Миколаївській області. 1998 року завод став першим в Україні, на якому було встановлено італійську лінію розливу виноградних вин. В 2004 році була проведена реконструкція повністю всього цеху по переробці винограду. Одночасно була розширена лінія розливу, а у 2006-му її замінили на ще більш сучасну та вдосконалену. Сучасні технології застосовуються і на виноградниках. Саджанці елітних сортів купують в Італії, Франції, Німеччині. Цікавим є те, що для елітних сортових вин врожай збирають вручну. Площа виноградників на сьогодні нараховує тисячі гектар. Об'єми виробництва перевищують 45 млн. пляшок виноградних вин та вермутів в рік. В асортименті - більше, ніж 30 найменувань продукції. В колекції заводу 2 золоті, 18 срібних та 10 бронзових медалей, отриманих на різних конкурсах та фестивалях. Серед виготовлюваних вин - «Шардоне», «Каберне», «Перлина Тилігулу», «Мускат Південний», «Мускат Золотий», «Мускат Королівський» та інші.

3. «Золота Амфора». Компанія-виробник - «Алеф Віналь». Заснована 1999 року. Площа виноградників становить більше 2500 га. З ціллю розвитку та розширення 2002 року компанія придбала завод «Старокримський» з площею виноградників 750 га. Завод займається розповсюдженням таких брендів як «Золота Амфора», «Жан-Жак», «Клинков».

4. «Мікадо» та «Оreanda». Виробник - «Кримський винний дім». Підприємство володіє повним циклом виробництва вин. Площа власних виноградників складає 1400 га. На виноградниках «Кримського Винного Дому» вирощуються елітні сорти винограду: Шардоне, Аліготе, Совіньон, Піно Блан та ін. На заводі розливаються марочні, сортові та ординарні вина. З 2007 року «Кримський Винний Дім» входить в найбільший в СНД холдинг, який об'єднує ЛВЗ Хортиця, ЗАТ Одеський коньячний завод, ТОВ ТД Мегаполіс (України) і ТОВ ТД Мегаполіс (Росія).

5. «Шабо». Сучасний винзавод «Шабо» заснований на старовинних традиціях шабського виноробства в селі Шабо Одеської області. Вже в XVII ст. тут були виноградники. Розвитку виноробства посприяли французькі переселенці, які прибули в Шабо 1822 року. Першу виноградну лозу посадив тут швейцарський вчений і винороб Луї Тардан і вже в 1847 році його син Карл Тардан представив на першій сільськогосподарській виставці в Кишиневі 8 сортів шабських вин. Зараз на 1000 га власних виноградників, розташованих між Дністровським лиманом і Чорноморським узбережжям, в Шабо ростуть найкращі сорти винограду, багато з яких завезені ще 200 років тому першими французькими переселенцями. Вино виробляється за сучасними технологіями холодного розливу. При заводі створений «Центр культури вина Шабо», проводяться екскурсії та дегустації. Під час екскурсії можна відвідати старовинний Королівський підвал, Хересний підвал, підземні сховища, Коньячний двір, Шампанський будинок, цех холодного розливу, музейний лабіринт.

6. «Тарутинські вина». Компанія «Бізнес вин», що розташована в Одеській області, є виробником даного бренду. Це підприємство було сформовано 1998 року з первинного виноробного заводу «Лиманський». Завод з первинної переробки включає в себе: цех переробки виноматеріалів, приміщення для зберігання вин та додаткові приміщення. Первинна переробка має 6 ліній по переробці винограду білих сортів та 2 лінії по переробці червоних. Лабораторія підприємства оснащена сучасним обладнанням.

Висновки

В умовах глобалізації ринку вина конкуренція між виробниками загострюється, що потребує перебудови галузі таким чином, щоб її продукція відповідала високим вимогам ринку. З цією метою у 2009 р. була розроблена і затверджена Галузева Програма виноградарства та виноробства України на період до 2025 року. Метою Програми є реалізація державної політики України щодо регулювання розвитку цієї галузі економіки, концентрації фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, виробничого і науково-технічного потенціалу для розв'язання головних проблем галузі.

Щодо лідерів винного ринку, то найбільш популярними торгівельними марками на сьогоднішній день є ТМ «Масандра», «Коблево», «Коктебель», «Золотий Віл», «Золота Амфора», «Княжий град», «Мікадо», «Шабо» та інші. Саме вони - лідери продажів національного ринку вин України. В основі такого результату - потужні сировинні та виробничі бази, правильна рекламно-маркетингова політика і налагоджена система дистрибуції.

Зі значними обсягами продажів йдуть компанії, що мають бренди «Французький бульвар», «Чизай», «Винконцерн», «Фріззант».

Якщо судити за обсягом виробництва продукції категорії «вино», то, за даними статистичної звітності, варто назвати такі компанії: Євпаторійський виноробний завод, ТОВ «Нива», ВАТ «Коблево» і «Котовський винзавод», ЗАТ «Одесавинпром».

Якщо враховувати авторитет, престиж і якість, то тут мова може йти також про таких лідерів як «Інкерманський ЗМВ», НВАО «Масандра», ЗМВК «Коктебель», ПТК «Шабо», «Одесавинпром», «Кримський винний дім», ТМ «Колоніст» та ін. Між ними ведеться конкурентна боротьба на національному рівні.

Підбиваючи підсумки, до сучасних проблем виноробної галузі можна віднести:

1.Невідповідність обсягів виробництва столового винограду потребам населення, винограду технічних сортів потребам виноробства, яке орієнтовано на попит на внутрішньому та зовнішньому ринках.

2.Закладення насаджень садівним матеріалом низьких селекційних категорій.

3.Невідповідність сортового складу виноградних насаджень вимогам виноробства.

4. Низька ефективність виробництва винограду, яка зумовлена високою долею старих та зріджених виноградних насаджень, що підвищує собівартість і знижує конкурентоздатність столового винограду та вітчизняної виноробної продукції.

Запропоновані шляхи розвитку виноградарсько-виноробної промисловості:

- визначення пріоритетів розвитку виноградарства з урахуванням зональних та регіональних особливостей;

- розробка спеціальних державних програм по збереженню кращих сортів винограду;

- подовження терміну дії Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» ( 587-14 ) до 2025 р.;

- залучення великих інвестицій в галузь;

- удосконалення механізму надання державної підтримки виноградарству та забезпечення розвитку виноробства з урахуванням вимог СОТ;

- розробка Виноградного кадастру в рамках загального земельного кадастру;

- урегулювання земельних відносин та раціоналізації землекористування, розробка юридичного та технічного оформлення права оренди землі під виноградники, формування ринку земель сільськогосподарського призначення;

- обрання правильної маркетингової політики;

- здійснення заходів щодо забезпечення розвитку інфраструктури ринку виноробної продукції, диверсифікації каналів реалізації та забезпечення якості продукції, регулювання попиту і пропозиції, захист ринку від імпортної винопродукції та сировини низької якості;

- здійснення заходів щодо збільшення ємності ринку винограду та продуктів його переробки з урахуванням потреб населення, його купівельної спроможності та максимальних можливостей експорту;

- інноваційно-інвестиційного зміцнення матеріально-технічної бази виноградно-виноробної галузі, впровадження екологічно безпечних, ресурсо- та енергозберігаючих технологій;

- удосконалення страхової та податкової політики у сфері виноградно-виноробного виробництва;

- підвищення ролі науки й освіти, розвитку дорадництва;

- удосконалення системи управління у виноградно-виноробній галузі; розроблення галузевої нормативної і технологічної документації, яка відповідає положенням та вимогам Європейського Співтовариства;

- можливість використання послуг факторингових компаній.

Список використаної літератури

1. Ю.Д. Бойчук, «500 порад виноградарю», Харків, 2013, 256 с.

2. Г.Г.Валуйко, «Виноградні вина», Сімферополь, 1978, 254 с.

3. Л.М. Литовченко, С.Т.Тюрін, «Технологія плодово-ягідних вин», Сімферополь, 2004, 368 с.

4. http://a7d.com.ua/agropoltika/2075-vinorobna-galuz-stan-ta-perspektivi.html

5. https://inventure.com.ua/analytics/investments/obzor_rynka_vina_ukrainy

6. https://vk.com/topic-42731083_27326932

Додатки

Размещено на Allbest.ru