Проектування технологічних процесів складання заготовок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проектування технологічних процесів складання заготовок

План

1. Проектування технологічних процесів

2. Розробка технологічного процесу

3. Методика виробництва

4. Варіанти складання заготовок

5. Розробки процесу складання заготовки

6. Складання заготовки туфель типу «лодочок»

7. Складання заготовки напівчеревиків з настроченими берцями

1. Проектування технологічних процесів

Технологічний процес виготовлення будь-якого виробу - це сукупність технологічних операцій обробки деталей, складання їх в вузли, групи і виріб, його обробки та опорядження. Основними напрямками при проектуванні технологічних процесів є зменшення його матеріаломісткості і трудомісткості, а відповідно і собівартості виробу.

Розробці такого технологічного процесу сприяє його типізація. Типізація заснована на вивченні технологічних процесів, що використовуються на передових підприємствах, і на розробці науково-дослідними або проектними організаціями типових технологічних процесів. Вперше методика проектування технологічного процесу виготовлення нового виробу із шкіри, а саме методика проектування технологічного процесу виготовлення заготовок, була запропонована Ю.П. Зибіним і Е.М. Островітяновим. Перспективним у цьому напрямку є проектування технологічних процесів з застосуванням ЕОМ.

Ця методика розроблена В.П. Нєстєровим. Завданням на розробку технологічного процесу може бути повне креслення або зразок виробу.

Проектування технологічного процесі виробництва здійснюється в три стадії:

1) збір та вивчення вихідних матеріалів;

2) розробка схеми складання, схеми технологічного процесу складання і розробка технологічного процесу;

3) розробка методики виробництва.

Проектування технологічного процесу виробництва починається з підбору та вивчення стандарту, згідно якого випускається даний виріб, креслень виробу, заготовки, деталей верху та низу, стандарту на колодки, стандартів на матеріали, що пропонуються для використання у даному виробі, типових методик обробки деталей і складання аналогічного виробу. Креслення взуття, заготовки, деталей верху та низу повинно супроводжуватися пояснювальною запискою. Записка містить обгрунтування вибору конструкції заготовки і деталей низу, матеріалів верху і низу і розхід їх на пару, способів обробки деталей верху і низу і складання їх в заготовку, методів формування заготовки і кріплення низу, оцінка матеріаломісткості і трудомісткості виробу з підрахунком затрат машинного часу по основних операціях обробки деталей верху.

При наявності зразка роблять детальний опис виробу і замальовують загальний вигляд. Потім, якщо незрозуміла конструкція шва, роблять розріз шва зразка і замальовують його.

2. Розробка технологічного процесу

Друга стадія включає в себе розробку схеми складання виробу. Основними поняттями при розробці схем складання:

Виріб - виробом називається кінцевий продукт виробництва. Виробом може бути взуття, вузол, деталь взуття.

Деталь - це елементарна частина виробу, є його первинною ланкою. Деталь, з якої починається складання будь якого вузла, називається базисною деталлю.

Вузол - з'єднання декількох деталей, наприклад, вузол устілки, який включає основну устілку, напівустілку та геленок.

Група - з'єднання двох або декількох вузлів і деталей: наприклад, заготовка, яка складається з декількох вузлів і деталей.

Схема складання - це наглядне зображення послідовності з'єднання деталей в вузли, групи і виріб. При розробці схем складання прийнято умовні позначення її елементів, які показані вище.

При розробці схеми складання любого виробу рекомендується спочатку складати вузол, який містить найбільшу кількість деталей. Це зменшує до мінімуму можливі втрати деталей у процесі виробництва.

При розробці схеми складання спочатку складається таблиця, яка відповідає специфікації деталей по кресленню.

Розглянемо приклад розробки схеми складання взуття клейового методу кріплення. Складаємо таблицю деталей.

Схема складання виробу може бути розгорнутою - це схема складання простого виробу, яка містить лише деталі і не містить вузлів і груп, або укрупненою - для складного виробу, що містить велику кількість деталей, вузлів і груп.

Виробництво складного виробу вимагає розробки і оформлення самостійних схем складання і технологічних процесів для кожного вузла і групи. Це зумовлюється тим, що вузли групи і деталі виробу можуть виготовлятись в різних цехах фабрики (вузли деталей низу - у вирубочному цеху, заготовка - у заготовочному, взуття - у складальному).

Після розробки схеми складання розробляється схема технологічного процесу складання виробу.

Розробка такої схеми полягає в тому, що в схему складання виробу біля умовного позначення кожної деталі або вузла вписується найменування операцій приєднання, а також найменування всіх допоміжних операцій, без яких не можливо виготовити виріб і поліпшити його якість.

Таким чином схема технологічного процесу складання виробу дає не тільки наглядне зображення послідовності з'єднання деталей в вузли, групи, виріб, але й вказує технологічні операції, які необхідно при цьому виконати. Технологічні операції поділяються на конструктивні і допоміжні. Конструктивні - це операції, що пов'язані з приєднанням деталей або вузлів: наприклад, «Пристрочування союзки».

Допоміжні операції полегшують виконання послідуючих операцій приєднання. До допоміжних операцій відносяться також операції, що сприяють поліпшенню зовнішнього вигляду виробу. Наприклад: «Зволоження заготовок».

Після розробки схеми складання і схеми технологічного процесу складання виробу розробляється перелік технологічних операцій.

При встановленні послідовності операцій обробки деталей і складання їх необхідно керуватись такими технологічними і організаційними міркуваннями:

- попередні операції не повинні перешкоджати виконанню послідуючих операцій;

- після виконання кожної операції кількість неприкріплених деталей повинна максимально скорочуватись.

Після розробки схеми технологічного процесу складання виробу розробляється маршрутна технологія і технологічний процес складання, який включає номер операції, назву операції, обладнання та інструмент, допоміжні матеріали, технологічні вимоги і нормативи виконання операцій.

При розробці схем складання і технологічного процесу може бути:

1) технологічний процес розробляється для виробу нового підприємства або цеху, що проектується;

2) технологічний процес розробляється для виробу діючого підприємства, наприклад, при реконструкції підприємства або цеху.

У першому випадку вибирають найбільш ефективні способи обробки деталей і складання їх в вузли, групи і виріб на основі останніх досягнень технології виробництва для даного виробу, найбільш досконалого обладнання і допоміжних матеріалів.

У другому випадку необхідно враховувати технологію виробництва і обладнання для діючого підприємства, нову технологію виробництва даного виду продукції і існуюче обладнання.

3. Методика виробництва

Методика виробництва для будь-якого виду продукції розробляється у вигляді технологічних і інструкційних карт.

Технологічна карта - це детальна розшифровка кожної операції, в якій дається порядковий номер і найменування операції, обладнання, що застосовується та інструмент, допоміжні матеріали, малюнок і розріз ділянки, що оброблється і вказубться технологічних нормативи виконання операції. Технологічна карта на виконання операції розробляється по формі.

Інструкційні карти розробляються на основі технологічних карт і вивішуються на робочих місцях. Карти слугують для інструктажу робітників, а також для контролю правильності виконання робітником технологічних нормативів виконання операції.

В інструкційній карті вказуються всі ті ж дані, що і в технологічній карті плюс додатково вказуються: схема організації робочого місця, вимоги до попередньої операції, дефекти, які можливі при виконанні операції і причини їх виникнення, заходи по попередженню і усуненню дефектів, перелік допоміжних матеріалів і норма витрат їх на 100 пар, розцінка виконання даної операції за 100 пар.

4. Варіанти складання заготовок

Взуттєві заготовки мають різноманітні конструкції. Їх складання полягає у з'єднанні деталей переважно за допомогою ниткових швів і отриманні заготовки замкнутого контуру.

Незалежно від конструктивних особливостей заготовки і кількості вузлів, з яких вона складається, її можна збирати по одному із трьох варіантів, в залежності від кінцевого замикання контуру.

Перший варіант - замикання контуру заготовки по верхньому канту. Згідно цього варіанту спочатку збираються всі деталі верху у вузол верху з замиканням його по задньому шву, потім всі деталі підкладки у вузол підкладки з замиканням або без замикання (підкладка збирається з накладанням по задньому шву на клей) його по задньому шву. Кінцеве з'єднання вузла верху і підкладки проводиться шляхом строчіння їх по верхньому канту. Цей варіант широко застосовується при виготовленні заготовок туфель, чобіток, напівчобіток, тощо.

Другий варіант - замикання контуру заготовки по задньому шву. Згідно цього варіанту спочатку збираються всі деталі верху у вузол верху без замикання його по задньому шву, потім всі деталі підкладки у вузол підкладки без замикання його по задньому шву. Потім вузол підкладки з'єднується з вузлом верху по верхньому канту і кінцеве замикання контуру заготовки відбувається по задньому шву. Цей варіант використовують для складання заготовок чобіт і чобіток, туфель, чувяк.

Третій варіант - замикання контуру заготовки по боковому шву. Згідно цього варіанту складаються всі деталі верху і підкладки у задній вузол (вузол берців) потім всі деталі верху і підкладки у передній вузол (вузол союзки). Замикання контуру проводиться шляхом настрочування заднього вузла на передній або переднього на задній. Цей варіант використовується при складанні черевиків і напівчеревиків різних конструкцій.

Незалежно від варіанту утворення замкнутого контуру проводиться по вузлах. Число вузлів залежить від виду взуття і конструкції заготовки. Заготовки верху взуття класифікують по кількості вузлів: з одним, двома, трьома і чотирма вузлами.

Так, наприклад, заготовка туфель типу “лодочка” складається з двох вузлів - вузла верху і вузла підкладки.

Такі ж вузли мають заготовки чобіток і напівчобіток.

Заготовка сандалет має три вузла - вузол союзки, вузол задинки, вузол черезпідйомного ременя.

5. Розробки процесу складання заготовки

Технологічний процес складання заготовки будь-якої конструкції необхідно розробляти так, щоб більша кількість операцій складання заготовки виконувалася до утворення замкнутого контуру.

Проектування технологічного процесу здійснюється у три стадії:

1) збір та вивчення вихідних матеріалів;

2) розробка схеми складання заготовки, схеми технологічного процесу складання заготовки і технологічного процесу складання;

3) розробка методики виробництва у вигляді технологічних і інструкційних карт.

На першій стадії підбирають і вивчають стандарт на взуття, нормативні документи на матеріали, які пропонуються для використання на деталі заготовки, типові методики виготовлення заготовок запропонованих конструкцій. Встановлюють з яких деталей і вузлів складається заготовка, вибирають способи обробки видимих країв деталей і конструкції швів, за допомогою яких деталі з'єднують у заготовку. На другій стадії розробляють схему складання заготовки. Схема складання - це графічне зображення послідовності з'єднання деталей у вузли, групи та заготовку. При побудові схеми складання необхідно приймати такі позначення.

Схема технологічного процесу складання заготовки розробляється на основі схеми складання шляхом вписування у неї всіх технологічних операцій. Технологічний процес містить перелік всіх технологічних операцій в строгій технологічній послідовності виготовлення виробу з казанням обладнання та інструменту, з допомогою яких ці операції виконуються, технологічних нормативів їх виконання і допоміжних матеріалів.

На третій стадії розробляють технологічні та інструкційні карти.

Розробку першої стадії виконують у такій послідовності:

1. Згідно повного креслення заготовки або по зразку визначають деталі, з яких складається заготовка, їх кількість і матеріали, з яких складається заготовка, їх кількість і матеріали, з яких вони виготовлені, мінімальну товщину деталей згідно стандарта на взуття. При цьому складається структурна таблиця деталей і матеріалів верху;

2. Вибирається спосіб обробки видимих країв деталей верху і підкладки і способи з'єднання деталей верху і підкладки;

3. Визначаються вузли, з яких складається заготовка, і вибирається варіант утворення замкнутого контуру;

4. Визначається наявність декоративних строчок і місце їх розташування.

Другу і третю стадію розробляють у відповідності з методикою проектування технологічних процесів.

6. Складання заготовки туфель типу «лодочок»

Найбільш поширеною конструкцією заготовки туфель типу “лодочка” є туфлі з однією відрізною задинкою, підкладка у таких туфлях складається із шести деталей: шкірпідкладки під задинку - 4 деталі і карман - 2 деталі і двох деталей текстильної підкладки.

На першій стадії розробки технологічного процесу:

- складаємо структурну таблицю деталей і матеріалів;

- видимі краї деталей верху обробляються загинанням по верхньому краю, крило союзки - фарбуванням, шкірпідкладка - в обрізку.

Способи з'єднання деталей: союзка настрочується на задинку, карман на шкірпідкладку, передні краї шкірпідкладки, шкірпідкладка на текстильну - однорядним накладним швом, по задньому краю деталі верху з'єднуються зшивним швом, підкладка зістрочується з верхом по канту:

- заготовка складається з двох вузлів: вузла верху і вузла підкладки, варіант утворення замкнутого контуру перший - по верхньому канту;

- на союзці по лінії носка виконана фігурна декоративна строчка.

На другій стадії:

- розробляється схема складання заготовки;

- розробляється перелік операцій складання заготовки:

1. Намітка ліній декоративної строчки;

2. Намазування клеєм і наклеювання між підкладки;

3. Пристрочування союзки до задинки;

4. Загинання країв деталей верху з одночасним наклеюванням тасьми;

5. Строчка декоративних ліній;

6. Зістрочування задніх країв верху;

7. Розгладжування заднього шва;

8. З'єднання передніх виступів шкір підкладки;

9. Настрочування шкірпідкладки на текстильну;

10. Пристрочування карману;

11. Намазування клеєм вузла верху і підкладки по канту, сушка;

12. Склеювання верху з підкладкою по канту;

13. Строчка канту з одночасним обрізанням країв шкір підкладки;

14. Чистка заготовок.

- розробляється технологічний процес складання заготовок.

7. Складання заготовки напівчеревиків з настроченими берцями

Технологічний процес складання даної моделі розробляється в тій самій послідовності. На першій стадії розробки технологічного процесу:

- складаємо структурну таблицю деталей і матеріалів;

- видимі краї деталей верху обробляються: верхні і передні краї берець - загинання, інші краї деталей верху - фарбування, шкірпідкладка - в обрізку.

Способи з'єднання деталей: по задньому шву - зшивний шов, берці настрочують на союзку двохрядним настрочним швом, язичок пристрочується до союзки двохрядним настрочним швом, шкірпідкладка під язичок пристрочується до текстильної підкладки під союзку однорядним настрочним швом, шкірпідкладка з'єднується по задньому краю - клейовим швом внахлест, підкладка зістрочується з верхом по канту: заготовка даної конструкції складається з двох основних вузлів: вузла берців і вузла союзки, варіант утворення замкнутого контуру - третій (по боковому шву).

На другій стадії: виробничий заготівля туфля

- розробляється схема складання заготовки;

- розробляється перелік операцій складання заготовки:

1. Намазування клеєм і наклеювання між підкладки;

2. Намазування клеєм країв під загинання, сушка;

3. Наклеювання тасьми, загинання країв деталей верху;

4. Зістрочування берець по задньому шву;

5. Розгладжування заднього шва;

6. Пристрочування бокової закріпки;

7. Намазування клеєм верху і підкладки під берці, сушка;

8. Дозагинання незагнутої частини канту, склеювання верху з підкладкою по канту, складання верху з підкладкою по канту, складання підкладки по задньому шву внахлест;

9. Строчка канту берців з одночасним обрізанням країв шкір підкладки;

10. Вставка блочків;

11. Пришивання язичка до союзки;

12. Пришивання шкірпідкладки під язичок до текстильної підкладки під союзку;

13. Пришивання шкірпідкладки під язичок до язичка;

14. Настрочування берців на союзки з одночасною строчкою закріпки;

15. Чистка заготовок.

Розробляється технологічний процес складання заготовок.

По кожній операції з наведеного переліку вибирається обладнання, інструмент, допоміжні матеріали, технологічні нормативи виконання операцій з типових технологій складання заготовки.

Технологічний процес наводиться у такій самій формі як і технологічний процес складання заготовок туфель типу “лодочка”.

Размещено на Allbest.ru