Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Характеристика лікарської форми. Класифікація настоїв і відварів

2. Загальна технологія настоїв та відварів

2.1 Характеристика процесу вилучення

2.2 Фактори, які впливають на процес вилучення

2.3 Апаратура для виготовлення водних витяжок

2.4 Стадії приготування водних витяжок

3. Власна технологія приготування водних витяжок

3.1 Особливості технології настоїв з сировини, що містить алкалоїди

3.2 Особливості технології настоїв з сировини, що містить серцеві глікозиди

3.3 Особливості технології водних витяжок із рослинної сировини, що містить ефірні олії

3.4 Особливості водних витяжок із рослинної сировини, що містить дубильні речовини

3.5 Особливості технології відварів з сировини, що містить антраглікозиди

3.6 Особливості водних витяжок із рослинної сировини, що містить сапоніни

4. Технологія водних витяжок з використанням екстрактів-концентратів

5. Характеристика і технологія слизів

6. Особливі випадки приготування водних витяжок. Авторські прописи

7. Контроль якості, зберігання та відпуск водних витяжок

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

Зараз як рідкі лікарські форми широко використовуються складні багатокомпонентні, комбіновані лікарські препарати, які одержують шляхом обробки рослинних матеріалів водою при певному режимі настоювання.

Мета одержання витяжок - приготування продукту, що містить біологічно-активні компоненти рослинного матеріалу (алкалоїди, глікозиди, ефірні олії, дубильні речовини та інші). Поряд з діючими витяжки завжди містять і супутні речовини (цукор, крохмаль та інші), які інколи фармакологічно індиферентні, інколи побічно беруть участь у терапевтичній активності витяжки, полегшуючи або уповільнюючи всмоктування діючої речовини, а інколи є причиною небажаного побічного ефекту.

В залежності від способу одержання і складу розрізняють три групи водних витяжок: настої, відвари, слизи. Приготування їх регламентується загальною статтею ДФ ХІ.

Настої і відвари - це рідкі лікарські форми, що являють собою водні витяжки з ЛРС, а також водні розчини сухих або рідких екстрактів (концентратів). Вони широко застосовуються в медичній практиці як самі по собі, так і в складі складних лікарських препаратів у вигляді мікстур, полоскань, примочок, промивань, ванн, інгаляцій.

Широке застосування в медичній практиці настоїв і відварів пояснюється позитивними властивостями цієї ЛФ:

· максимальний терапевтичний ефект від дії комплексу біологічно-активних і супутніх речовин, що міститься в рослинній сировині;

· пролонгованість дії;

· відсутність побічного ефекту, притаманного багатьом хімічнім речовинам;

· для деяких діючих речовин, що містяться в рослинному матеріалі, не розроблені методики виділення їх у чистому вигляді або не визначена хімічна структура, у зв'язку з чим їх не можна синтезувати або одержати якимось іншим способом;

· простота приготування та інше.

До недоліків водних витяжок можна віднести:

· нестійкість при зберіганні (мікробну, хімічну, термодинамічну), яка обмежує строки зберігання;

· нестандартність водних витяжок через численні фактори, що впливають на їх якість при приготуванні.



1. Характеристика лікарської форми. Класифікація настоїв і відварів

Відвари (Decoctum) виготовляється переважно із щільних частин рослини шляхом нагрівання залитої водою сировини на водяній бані протягом 30 хв. Настої (Infusum) виготовляється переважно з м'яких частин рослин, а також із сировини, яка містить леткі й такі, що руйнуються при тривалому нагріванні, речовини, нагріванням на водяній бані протягом 15 хв. За фізико-хімічною природою водні витяжки являють собою комбіновані дисперсні системи: поєднання істинних розчинів або розчинів ВМС з колоїдними. Інколи у витяжки переходять емульговані або суспендовані компоненти. Склад водних витяжок досить складний і не завжди піддається повній якісній і кількісній оцінці. Водні витяжки застосовуються для лікування повільнопротікаючих, хронічних захворювань і використовуються для надання першої медичної допомоги. Найчастіше лікувальна дія водних витяжок залежить не від однієї діючої речовини, а від цілого їх комплексу. Як екстрагент для настоїв і відварів використовують воду дистильовану. Вода досить добре витягує більшість діючих речовин з лікарської рослинної сировини (крім алкалоїдів), фармакологічно індиферентна, володіє дифузійною здатністю та добрими десорбуючими властивостями, дешева і доступна. Але вона може викликати гідроліз деяких речовин (у присутності ферментів), схильна до мікробного забруднення.

На якість водних витяжок впливають такі фактори: співвідношення між кількістю сировини і екстрагенту; стандартність сировини; гістологічна будова сировини; ступінь подрібнення сировини; використана апаратура; температура і час настоювання; вплив ферментів і мікрофлори; хімічний склад діючих речовин, рН середовища.

Для одержання водних витяжок може застосовуватися тільки стандартна сировина або сировина з високим вмістом діючих речовин і підвищеною біологічною активністю. Стандартною вважається сировина, що відповідає вимогам НТД, яка повинна надходити в аптеки із зазначенням на упаковці вмісту в ній діючих речовин у відсотках або її біологічної активності в одиницях дії. Ступінь подрібнення рослинного матеріалу повинен відповідати вимогам НТД до вказаної сировини.

Настої і відвари класифікують щодо застосування, складу, способу виготовлення:

· за способом застосування виділяють водні витяжки: для внутрішнього (мікстури, чаї, фітококтейлі); зовнішнього (примочки, компреси, полоскання, для ванн, проведення фізіотерапевтичних процедур, фітомасажу, фітокріомасажу і ін.) застосування; інгаляцій;

· за складом настою чи відвару поділяють: на власне водні витяжки (однокомпонентні чи багатокомпонентні) без лікарських речовин; складні лікарські препарати з урахуванням водних витягів, що містять інші лікарські речовини;

· за режимом виготовлення виділяють настої, виготовлені методом гарячого чи холодного екстрагування; відвари.



2. Загальна технологія настоїв та відварів

2.1 Характеристика процесу вилучення

Не дивлячись на зовнішню простоту приготування настоїв та відварів процес вилучення, який при цьому протікає є досить складним. Речовини, які вилучається з рослинної сировини знаходяться в клітинах, через оболонки яких повинен спочатку проникнути розчинник (вода), а потім повернутися назад в утворений розчин.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Процес вилучення включає такі стадії, як дифузія, осмос, вимивання, десорбція. При вилученні лікарської рослинної сировини сухий матеріал, багатий на гідрофільні речовини (білки, целюлоза, дубильні речовини), при дотику з водою набухає. При цьому вода спочатку вимиває із зовнішніх клітин (переважно зруйнованих) розчинні і нерозчинні речовини, а потім під дією капілярних сил вона потрапляє в міжклітинний простір, звідти - через пори стінок і частково безпосередньо через стінку всередину клітини. Всередині клітини рідина взаємодіє з речовинами, які там знаходяться, утворюючи істинні розчини. При цьому необмежено набухаючи колоїди пептизуються, а обмежено набухаючи утворюють гелі. Деякі розчинні речовини адсорбційні зв'язані з нерозчинними компонентами, які містяться всередині клітини, і для їхнього вилучення розчинник повинен володіти властивостями десорбента. Таким чином, всередині клітин утворюється концентрований розчин, який створює значний осмотичний тиск, який викликає осмотичну дифузію між вмістом клітин і рідиною, яка їх оточує з меншим осмотичним тиском. Процеси осмосу протікають самовільно до тих пір, доки осмотичний тиск зовні і всередині клітин не стане рівним. При цьому відбуваються молекулярна і конвективна дифузії. Молекулярна дифузія обумовлена хаотичним рухом молекул і залежить від температури (прямо пропорційно), величини поверхні, яка розділяє речовини, товщини шару, через який приходить дифузія. Крім того, переміщення речовини залежить від тривалості процесу (чим довша дифузія, тим більша кількість речовини переходить із одного середовища в інше). Конвективна дифузія представляє собою перенос речовини в результаті дії, Які викликають переміщення рідини (струси, зміни температури, перемішування). Цей вид дифузії здійснюється значно швидше і здійснюється за рахунок явища конвекції (переносу маси із одного місця рухомого середовища в інше). Стан рухомої дифузної рівноваги, який настає в результаті цих процесів, відповідає завершенню екстракційної стадії. Використовуючи дану теорію вилучення, в більшості випадків можна забезпечити максимальний перехід рухомих речовин із рослинної сировини у витяжку в достатньо короткий строк. Наприклад, з метою прискорення процесу екстракції при виготовленні витяжок необхідне часте перемішування рідини. для полегшення проникнення води в товщу матеріалу, який має клітинну структуру, сировину подрібнюють. Крім того, подрібнення здійснюють і для збільшення площі поверхні дотику води з частинками матеріалу так, як кількість вилучених речовин знаходиться в прямій залежності від поверхні дифузії. Щоб збільшити швидкість дифузного обміну, а отже і екстракції, процес проводять при підвищеній температурі. Цей фізичний фактор, як правило, збільшує й розчинність речовин.

2.2 Фактори, які впливають на процес вилучення

На динаміку екстракційного процесу, а отже, і якість настоїв та відварів впливають такі фактори: стандартність лікарської рослинної сировини, ступінь подрібнення рослинного матеріалу, співвідношення кількості сировини і екстрагенту, вплив гістологічної будови сировини, фізико-хімічний склад сировини, режим екстракції, значення рН екстрагенту, вплив ферментів і мікрофлори, різниця концентрацій.

1. Стандартність ЛРС

Для більшості рослин в ДФ Х і ДФ ХІ регламентується визначений вміст діючих речовин. Наприклад, в 1,0 г трави конвалії містяться 120 жаб'ячих одиниць дії (ЖОД); в 1,0 г трави адонісу весняного чи наперстянки - 50-60 ЖОД; в траві термопсису за ДФ ХІ - 1,5% алкалоїдів; в листі м'яти перцевої ефірної олії не менше 1%.

Якщо в аптеку надійшла сировина з меншим вмістом діючих речовин, то його використовувати не можна. Якщо вміст діючих речовин більший, ніж в стандартному, то сировину використовують, зробивши попередній перерахунок за формулою: де

x - кількість сировини із завищеним вмістом діючих речовин;

a - кількість сировини, яку необхідно взяти за рецептом;

b - фактичний вміст діючих речовин (указаний на етикетці тари);

c - стандартний вміст діючих речовин в 1,0 г сировини.

2. Ступінь подрібнення ЛРС

Для одержання водних витяжок рослинну сировину застосовують у висушеному, подрібненому й просіяному вигляді. Подрібнення рослинної сировини викликається необхідністю полегшити проникнення розчинника в товщу матеріалу, що має клітинну структуру різної анатомічної будови і містить неоднакову кількість гідрофільних речовин, які поліпшують змочуваність сировини.

Не можна забувати, що зі збільшенням ступеня подрібнення рослинної сировини збільшується поверхня їх зіткнення з екстрагентом, що полегшує проникнення його в клітини, а отже, прискорюється і сам процес витягання.

Проте дуже тонке подрібнення практичне виявляється не раціональним. Дрібний порошок злягається, а при значному вмісті в ньому пектинових речовин, слизу і крохмалю полегшується розчинення і набухання цих речовин і утворюються грудки (за рахунок склеювання ослизнених клітин), які осідають на дно посудини.

Все це дуже уповільнює процес витягання. Крім того, зі збільшенням клітин зі зруйнованою оболонкою посилюється процес вимивання, що веде до одержання каламутної витяжки, яка швидше піддається псуванню.

Відповідно до ДФ Х було прийнято, що для приготування настоїв і відварів листя, квітки, трави подрібнюють і просіюють через сито № 50 з отворами діаметром не більше 5 мм; листя мучниці, евкаліпта, брусниці та інші шкірясті листки - не більше 1 мм, сито № 10; стебла, кора і корені - через сито № 30 з діаметром отворів не більше 3 мм; плоди і насіння - через сито № 5 з діаметром отворів 0,5 мм. Розміри частинок кукурудзяних приймочок повинні бути не більше 10 мм.

Проте для кожного виду рослинної сировини повинен бути встановлений оптимальний ступінь подрібнення, який забезпечує повноту і швидкість подрібнення діючих речовин.

ДФ ХІ указує, що рослинна сировина повинна бути подрібнена відповідно до вимог НТД (ступінь подрібнення окремих видів сировини указаний у власних статтях). Наприклад, листя мучниці і брусниці - до 3 мм; листя евкаліпта і пагони багна - до 5 мм; кора, корені з кореневищами, листя, трави, квіти, в тому числі кукурудзяні приймочки - до 7 мм, шипшини, ялини - до 10 мм і т. д., плоди не подрібнюються. Що ж стосується способу подрібнення рослинної сировини, то з усіх відомих принципів (роздавлювання, різання, розмелювання, розколювання, розтирання і т. д.) найчастіше в аптеці використовують: різання (для трав, листків, коренів) за допомогою траво- або коренерізок, роздавлювання і розтирання в ступці ( для насіння і плодів). Як правило, сировина в аптеки надходить уже подрібненою, різано-пресованою або брикетованою, що є найоптимальнішим, бо шматочки здавленої валками сировини не містять повітря. Це сприяє швидкому проникненню розчинника в середину клітин і повнішому вичерпанню сировини.

Основне правило - подрібнювати без залишку. Тут мається на увазі те, що потрібно брати таку кількість сировини для подрібнення, яка необхідна для приготування ЛФ так, як при наступному зберіганні подрібнена сировина втратить свої лікувальні властивості. Теоретично, подрібнену сировину спочатку очищують від пилу, а потім зважують. Деяка сировина не подрібнюється - листя м'яти, шавлії.

3. Співвідношення кількості сировини і екстрагента

Настої і відвари у рецептах можуть прописуватися різними способами:

1) Вказується кількість вихідної рослинної сировини і об'єм водної витяжки. Наприклад:

Rp.: Decocti foliorum Uvae ursi ex 15,0 200 ml

D. S. По 1 столовій ложці 3 р/д

За даним прописом необхідно з 15 вагових частин листків мучниці приготувати 200 об'ємних частин відвару.

2) Вказується тільки об'єм витяжки. Лікар у цьому випадку надає право фармацевту вирішувати питання про кількість рослинної сировини згідно з ДФ ХІ.

Співвідношення кількості сировини і екстрагенту залежить від активності ЛРС. Воно регламентується загальною статтею на водні витяжки в ДФ ХІ:

· 1:10 (з 1,0 г - 10 мл) - ЛРС загального списку;

· 1:30 (з 1,0 г - 30 мл) - кореневища з коренями валеріани, трава адонісу весняного;

· 1:400 (з 1,0 г - 400 мл) - сировина, яка зберігається за списком Б: трава термопсису, листя наперстянки, трава конвалії.

Rp: Infusi foliorum Salviae 200 ml

D.S. Полоскать горло.

1,0 - 10 ml

x - 200 ml

x = 200 / 10 = 20,0 - листя шавлії на 200 мл настою.

Rp: Infusi herbae Adonidis vernalis ex 5,0 - 180 ml

D.S. По 1 ст. л. 3 р. в день.

Перевірка доз трави адонісу (список Б):

ВРД - 1,0

ВДД - 5,0

Кількість прийомів: 180 мл / 15 мл (об'єм столової ложки) = 12

РД за рецептом: 5 / 12 = 0,4 < ВРД

ДД за рецептом: 5 / 12 * 3 (кількість прийомів на добу) = 1,2 < ВДД

Дози не завищені.

Якщо в рецепті не вказана концентрація, то використовується стандартне співвідношення і дози не перевіряються. Якщо в рецепті вказане співвідношення, то дози для ЛРС, що відноситься до списку Б необхідно перевірити.

Для одержання повноцінних витяжок необхідно використовувати максимально можливу за даних умов кількість води, тому що лікар у рецепті вказує кількість (об'єм) готової витяжки, а не води, необхідної для одержання. При цьому треба враховувати, що частина рідини після витягання завжди утримується (поглинається) рослинним матеріалом, тому готової витяжки одержують менше, ніж було взято води. Для одержання необхідної кількості витяжки доводиться додавати воду, що приводить до часткового розбавлення настою або відвару. Це небажано тому, що втрати діючих речовин пропорціональні кількості рідини, що залишається в сировині. Шляхом віджимання сировини їх можна дещо зменшити, проте позбутися зовсім не можна так, як під впливом капілярних сил частина витяжки завжди буде безповоротно буде залишатися в рослинному матеріалі. Крім того, втрата води відбувається за рахунок випаровування і змочування стінок інфундирки. У зв'язку з цим для приготування водних витяжок доцільно брати води дещо більше, ніж потрібно за рецептом водної витяжки.

Кількість води, що поглинається, залежно від гістологічного складу і ступеня подрібнення сировини. Тому при розрахунках необхідно використовувати індивідуальні коефіцієнти поглинання води сировиною (коефіцієнти водопоглинання).

4. Вплив гістологічної будови сировини.

Швидкість витягання багато в чому залежить від структури клітинних оболонок, які є значною перешкодою для проходження екстрагента і при тому в тим більшій мірі, чим вони товщі й щільніші. Якщо клітинна оболонка дуже щільна, клітинна тканина не досить пухка, а міжклітинних ходів і каналів мало, то витягання відбувається повільніше. Велике значення має і склад клітинної оболонки. Скелет клітинної тканини складається з целюлози. Клітинна тканина багатьох рослин просочена кутином, церином і лігніном, які утруднюють змочування целюлози. Пектини, якими просочені клітинні оболонки, при дію холодної води набухають, а в киплячий - утворюють гідрозолі. Наявність у рослинному матеріалі інших гідрофобних і гідрофільних речовин також затримує витягання.

При приготуванні водних витяжок вибір способу екстракції рослинного матеріалу, як правило, визначається його гістологічною будовою. З пухкої сировини (квіти, листя, трави) звичайно готують настої, з щільної (кора, корені, кореневища) - відвари. Винятки: корені з кореневищами валеріани (готують настій), листя мучниці, сени, брусниці (готують відвари).

5. Фізико-хімічний склад сировини

Фізико-хімічний склад сировини впливає на режим екстракції. Наприклад, якщо ЛРС містить в своєму складі ефірні олії, то настоювання проводять у щільно закритій інфундирці так, як вони випаровуються. Серцеві глікозиди містять у своєму складі складне ефірне угрупування - при настоюванні необхідно суворо дотримуватися температурно-часового режиму, щоб не розклалися діючи речовини.

6. Режим екстракції

Режим екстракції, тобто температурні умови екстракції і тривалість контакту рослинної сировини з екстрагентом дуже впливають на якісний та кількісний склад витяжки.

У більшості речовин, що екстрагуються, з підвищенням температури збільшується розчинність і дифузія. При цьому важливо, що температура підвищується поступово, а отже, пектини, білки, камеді встигають розчинитися і продифундувати раніше, ніж зсядуться чи набухнуть.

З другого боку, тривалий вплив високої температури приводить до руйнування термолабільних речовин, наприклад, глікозидів серцевої групи, ефірних олій.

Водні витяжки отримують настоюванням в попередньо нагрітій протягом 15 хв. інфундирці. Водні витяжки спочатку протягом певного часу настоюють на водяній бані, а потім при кімнатній температурі.

Тип вилучення	Режим екстракції
	Водяна баня, хв	Кімнатна температуру, хв
Настій	15	45
Відвар	30	10
Настій об'ємом ? 1000 мл	25	45
Відвар об'ємом ? 1000 мл	40	10
Настій з відміткою "Cito!"	25	охолоджується штучно

Настої готуються з рихлого дрібного ЛРС: трава, квіти, листя. Виключення складають кореневища з коренями валеріани так, як містять ефірні олії і тривале настоювання їх приведе до випаровування ефірних олій.

Відвар готують із більш щільної сировини: кори, корені, кореневища. Виключення складають щільні та шкірясті листя мучниці, брусниці, евкаліпту - з них готують відвари.

Відвари з відміткою "Cito!" не готують так, як не відбувається процес повного вилучення.

Строк охолодження повинен суворо дотримуватися так, як в цей час відбувається додаткове вилучення вихідної сировини. Крім того, діюча речовина деяких настоїв краще розчиняється в холодній воді, ніж в гарячий (дигітоксин, який міститься в листі наперстянки). Іноді під час охолодження витяжки відбувається її самоочищення від деяких баластних речовин, які розчиняються в холодній воді (відвар з листя сени). Відвари, на відміну від настоїв, охолоджуються всього 10 хв. Це пояснюється більш тривалим їх настоюванням (30 хв) і значним вмістом високомолекулярних компонентів, розчини яких після охолодження густішають і утрудняють процес проціджування. Слід пам'ятати, що при кімнатній температурі повне охолодження настає приблизно через 4 години.

7. Значення pH екстрагента

Значення pH екстрагента особливо важливе для настоїв і відварі, приготованих з сировини, що містить алкалоїди. Підкислення води сприяє переводу важко розчинних алкалоїдів (комплексі з дубильними речовинами, солі важко розчинних органічних кислот) в легко розчинні солі алкалоїдів. З цією метою додають лимонну, винно-кам'яну і хлористоводневу (в перерахунку на хлористий гідроген) кислоти в кількості, рівній кількості алкалоїдів, які містяться в наважці взятої сировини.

8. Вплив ферментів та мікрофлори

Ферменти і мікроорганізми активують свою діяльність при певній температурі і вологості середовища. Вони можуть розкладати ЛФ. Щоб цю дію звести до мінімуму ЛРС повинне бути добре висушеним. Якщо водні витяжки нагрівати на водяній бані при температурі нижче 100°С, то це не забезпечить стерильність ЛФ так, як спори мікроорганізмів при такій температурі не знищуються.

Застосування консервантів у водних витяжках не виправдано так, як вони згубно діють не тільки на мікроорганізми, але й виявляють згубний вплив на людину.

9. Різниця концентрацій

З метою прискорення процесу вилучення підтримувати максимально можливим перепад концентрації всередині і зовні клітини шляхом періодичної подачі до частин ЛРС більш "свіжих" порцій екстрагенту до настання стану рівноваги, тобто коли концентрації речовин всередині клітини і за нею не стануть однаковими і дифузія завершиться. Це досягається за допомогою перемішування суміші ЛРС і екстрагенту. Виходячи з цього, ДФ пропонує при виготовленні настоїв та відварів настоювання ЛРС проводити при помішуванні.

2.3 Апаратура для виготовлення водних витяжок

В аптечних умовах виготовлення водних витяжок проводять в спеціальних інфундирних апаратах. Ці апарати влаштовані у вигляді водяних бань з електричним чи іншим підігрівом і бувають різної конструкції. Вони мають посудини спеціальної форми (інфундирки), в яких відбувається вилучення екстрагентів рослинного матеріалу. Випускаються інфундирки різною місткістю і з різних матеріалів. Швидкість нагрівання рідини в інфундирці залежить від матеріалу, з якого вона виготовлена. Наприклад, фарфорові інфундирки менш теплопровідні, ніж металеві, через це екстрагент в ній нагрівається повільніше. При використанні фарфорової інфундирки її необхідно, ще до внесення рослинної сировини, підігріти протягом 15 хв на киплячий водяній бані.

Рис. 1. Інфундирний апарат (зліва) та інфундирка (справа)

2.4 Стадії приготування водних витяжок

1. Розрахунок кількості води і сировини. Особливістю розрахунків і приготування водних витяжок є те, що сировина при настоюванні на водяній бані поглинає певну кількість води, яка утримується в ній навіть після віджимання. Тому, щоб приготувати прописаний об'єм водної витяжки,воду розраховують з урахуванням коефіцієнта водопоглинання або за допомогою коефіцієнт витрат (тільки для коренів алтею). Коефіцієнт водопоглинання показує, яка кількість рідини (мл) затримується 1,0 г ЛРС після її віджимання в перфорованому стакані інфундирки. Цей коефіцієнт можна знайти в таблицях ДФ Х чи ДФ ХІ, або в наказі №197 додаток №13.

2. Подрібнення ЛРС. Основне правило - подрібнювати без залишку. Міра подрібненості вказана в статтях ДФ для ЛРС.

3. Очищення сировини від пилу.

4. Відважена сировина поміщається в попередньо нагріту інфундирку, заливається розрахованою кількістю води очищеної кімнатної температури так, як кипляча вода викликає коагуляцію білка і заварювання слизу - при кімнатній температурі води білок повільно набухає і розчиняється в міру підвищення температури, рівномірно розприділяючись в екстрагенті.

5. Настоювання на водяній бані.

6. Настоювання при кімнатній температурі.

7. Проціджування через подвійний шар марлі в циліндр чи підставку.

8. Віджимання маси, що залишилася в циліндр чи підставку.

9. Доведення водою очищеною до необхідного об'єму.

10. Додавання лікарських речовин з різними фізико-хімічними властивостями. Існують деякі особливості введення лікарських речовин в настої та відвари. Так, розчинні лікарські препарати розчиняють в необхідній послідовності в повністю готовій і процідженій водній витяжці. Перед поміщенням в склянку для відпуску отриманий розчин обов'язково ще раз проціджують через шматочок вати чи крупнопористий скляний фільтр.

Настойки, рідкі екстракти та інші рідкі препарати, які можуть викликати помутніння настоїв та відварів, додають до складних мікстур в останню чергу безпосередньо у склянку для відпуску.

11. Упаковка і оформлення до відпуску, зберігання. Настої та відвари відпускають у флаконах із безкольорового чи коричневого скла відповідної місткості, укупорюють за загальними правилами. Оформлення готової лікарської форми проводять з урахуванням застосування, гетерогенності системи, особливої чутливості до мікробного псування водних витяжок і фізико-хімічних властивостей лікарських речовин, що входять до ЛФ. При відпуску на флаконах повинні бути етикетки "Зберігати в прохолодному місці" та "Перед вживанням збовтувати". Зберігання настоїв та відварів у аптеках дозволяється наказом МОЗ України №584 від 16.12.2003 р.: «Про затвердження Правил зберігання та проведення контролю якості лікарських засобів у лікувально-профілактичних закладах». При необхідності До водних витяжок додають консерванти (нипагін, нипазол, сорбінову кислоту та інші, дозволені для медичного призначення речовини).

12. Оцінка якості настоїв та відварів проводиться за наступними показниками: аналіз документації, правильність упаковки і оформлення, органолептичний контроль, відсутність механічних домішок, відхилення в об'ємі.



3. Власна технологія приготування водних витяжок

3.1 Особливості технології настоїв з сировини, що містить алкалоїди

При приготуванні настоїв і відварів з сировини, що містить алкалоїди (трава термопсису, листя беладонни, трава плауна баранця, корінь іпекакуани, ріжки, кора хіни та інше) їх екстрагують водою, підкисленою хлористоводневою кислотою. Звичайно алкалоїди містяться в рослинах у вигляді основ, танатів або солей органічних кислот, важко розчинних у воді. Обробіток сировини кислотою необхідний для переведення алкалоїдів у легко розчинні солі, що забезпечує максимальний перехід їх у витяжку.

За вказівкою ДФ ХІ кислоти за масою беруть стільки, скільки міститься алкалоїдів у взятій кількості рослинної сировини в перерахунку на хлористий водень. Для ріжок кислоту хлористоводневу додають в 4-кратній кількості до вмісту в ній алкалоїдів. Що стосується кількості алкалоїдів у рослинній сировині, то ці відомості указані у власних статтях на стандартну рослинну сировину.

Rp.: Infusi herbae Thermorsidis ex 0,5 200 ml

Natrii benzoatis 4,0

M. D. S. По 1 столовій ложці 3 р/д.

Розраховують кількість алкалоїдів, що містяться в 0,5 г сировини.

Стандартність сировини за ДФ ХІ - 1,5%, це значить, що 1,5 г алкалоїдів міститься в 100,0 г сировини.

х г алкалоїдів - о,5 г х = 0,0075 г алкалоїдів.

Розчину кислоти хлористоводневої 0,83%:

0,83 г кислоти HCl міститься в 100 мл розчину

0,0075 г кислоти HCl - х мл

х = 0,9 мл = 18 крапель (1 мл - 20 крапель).

У підігріту фарфорову інфундирку поміщають 0,5 г подрібненої трави термопсису, змочують 18 краплями 0,83% розчину кислоти хлористоводневої і додають 200 мл води. Настоюють протягом 15 хв на киплячий водяній бані, періодично помішуючи. Потім охолоджують протягом 45 хв і проціджують у мірний циліндр, віджимають, доводять до 200 мл водою через сировину і переносять у підставку. Розчиняють у готовому настої 4,0 г натрію бензоату, проціджують у флакон для відпуску настій витяжка слиз відвар

ППК

Дата Номер рецепту

Herbae Thermopsidis 0,5

Sol. Acidi hydrochlorici (1:10) gtts XVIII

Aquae purificatae 200 ml

Infusi herbae Thermopsidis ad 200 ml

Natrii benzoatis 4,0

Приготував: Підпис:

Перевірив: Підпис:

3.2 Особливості технології настоїв з сировини, що містить серцеві глікозиди

До рослинної сировини, що містить серцеві глікозиди, належать листя наперстянки, трава горицвіту, жовтушника, бульби морської цибулі та ін.

Особливості технології цієї групи настоїв:

- рН середовища повинно бути нейтральне, бо в кислому і лужному середовищах серцеві глікозиди розщеплюються до генінів;

- дотримання визначеного ступеня подрібнення рослинної сировини;

- Суворе дотримання температурного й часового режимів настоювання на киплячий водяній бані - не більше 15 хв і тривалість охолодження - не менше 45.

Це пояснюється тим, що серцеві глікозиди - досить термолабільні речовини і відхилення від визначеного температурного режиму може привести до розщеплення глікозидів до генінів, які мають меншу біологічну активність.

3.3 Особливості технології водних витяжок із рослинної сировини, що містить ефірні олії

З сировини, що містить ефірні олії (кореневища з коренями валеріани, листків м'яти, трави чебрецю, материнки, квіток ромашки і т.д.), готують переважно настої тому. що ефірні олії легко леткі, особливо при нагріванні. Процес витягання проводять в інфундирках, щільно закритих кришками. Вміст інфундирки не перемішують у процесі настоювання, проціджують тільки після повного охолодження настою.

3.4 Особливості водних витяжок із рослинної сировини, що містить дубильні речовини

З сировини, що містить дубильні речовини, готують завжди відвари, а не настої, що зв'язано з грубістю використовуваної сировини.

Водні витяжки найчастіше готують з такої рослинної сировини: кора дуба, кореневища ракових шийок, кореневища перстачу, кореневища з коренями родовика, плоди чорниці, листя мучниці, листя брусниці і т.д.).

Відвари з даної групи сировини негайно проціджують після зняття інфундирки, бо дубильні речовини добре розчинні в гарячий воді, а при охолодженні випадають у вигляді пластівчастого осаду.

Листя мучниці містять фенологлікозиди - арбутин (близько 6%), метиларбутин, а також 30-35% дубильних речовин пірогалової групи, які в цьому випадку - супутні речовини.

Глікозиди мучниці термостійкі, розчиняються як у холодній. так і в гарячій воді, не розкладаються навіть при кип'ятінні. Арбутин в організмі розщеплюється на гідрохінон і глюкозу, чим і пояснюється його антисептична дія (при чому діє ще й як діуретик). Відвар мучниці так же, як і інші витяжки, що містять дубильні речовини, проціджують негайно тому, що при охолодженні випадатимуть дубильні речовини, які на своїй поверхні можуть адсорбувати діючі речовини (арбин, метиларбутин), в результаті чого якість відвару значно погіршується. Часто в рецепті разом з відваром виписується гексаметилентетрамін. Враховуючи, що дана речовина створює лужне середовище і утворює з дубильними речовинами мучниці важко розчинні в воді танати, які випадають у вигляді грубої суспензії, більшість дослідників вважають, що гексаметилентетрамін слід відпускати окремо у вигляді розділених порошків.

3.5 Особливості технології відварів з сировини, що містить антраглікозиди

До рослинної сировини. що містить антраглікозиди, належать: корені ревеня, кора крушини, листя сени, ягоди жостеру та ін. З цієї сировини, як правило, готують відвари, бо форма настою не забезпечує повноти переходу діючих речовин (антраглікозидів) у витяжку. Тривале нагрівання протягом 30 хв на водяній бані може привести до розщеплення оксиметилантрахінонів.

Відвари з кореневища ревеня і кори крушини проціджують негайно після зняття інфундирки з водяної бані тому, що охолодження навіть протягом 10 хв може привезти до зменшення вмісту в витяжці оксиметилантрахінонів.

Крім того, необхідно враховувати строк збору кори крушини, бо для приготування відвару дозволяється використовувати кору після річної витримки. Це зв'язано з тим, що в свіжозібраній корі крушини міститься первинний антраглікозид франгулярозид, що має блювотну дію, подразнює слизову. При річному зберіганні кори (або її термічній обробці протягом 1 години при 100°С у сушильній шафі) франгулярозид окислюється до біозиду глюкофрангуліну, який під впливом ферментів розщеплюється до моноглікозиду франгуліну і глюкози. проносна дія кори крушини обумовлена присутністю франгуліну і глюкофрангуліну. Строк збирання повинен бути зазначений на етикетці упаковки сировини.

Відвари з листків сени проціджують після повного охолодження (не менше ніж через 3-4 годони), щоб уникнути переходу в витяжку смолистих речовин, які можуть викликати болі і різі в кишечнику.

3.6 Особливості водних витяжок із рослинної сировини, що містить сапоніни

До лікарської сировини, що містить сапоніни, належать: корінь сенеги, китятки, корінь солодки, кореневища з коренями синюхи та інші.

Сапоніни являють собою групу глікозидів, що мають ряд специфчних властивостей:

- з них готують завжди відвари;

- вони легко розчинні у воді, утворюючи колоїдні розчини;

- водні витяжки при розбовтуванні сильно піняться, утворюючи стійку піну;

- найповніше екстрагуються в ледь лужному середовищі, частіше в присутності натрію гідрогенкарбонату, який додають з розрахунку 1,0 г на 10,0 г сировини, але лише в тому випадку, коли він прописаний у рецепті.



4. Технологія водних витяжок з використанням екстрактів-концентратів

Екстракти-концентрати - це особлива група екстрактів, основне призначення яких полягає в тому, щоб служити вихідним матеріалом для приготування аптечних витяжок (настоїв і відварів). За консистенцією вони можуть бути рідкі й сухі.

Рідкі концентрати готують звичайно в співвідношенні 1:2, а сухі - 1:1. У заводських умовах готують шляхом екстракції сировини слабким спиртом (20-40%) спеціальними способами, які дають можливість одержання повної відповідності витяжки по кількості діючих і допоміжних речовин настою або відвару, одержаному з певної кількості сировини в аптечних умовах.

Сухі концентрати одержують обережним упарюванням рідких і введенням у них наповнювачів: молочного цукру, декстрину або їх суміші до співвідношення діючих речовин 1:1 або 1:2.

Фармацевтична промисловість випускає концентрати рідкі: валеріани1:2, собачої кропиви 1:2, горицвіту 1:2; сухі: алтейного кореня 1:1, горицвіту 1:1, термопсису 1:1, конвалії 1:1, наперстянки 1:1. Вони максимально очищені, наближені за супутними речовинами і стандартизовані на певний вміст діючих речовин.

Екстракти-концентрати добре розчиняються у воді з утворенням прозорих розчинів. застосування їх в умовах аптеки не тільки прискорює процес готування ліків, а й поліпшує їх якість, а також і стандартизацію.

Сухі концентрати стійкі і зручні при зберіганні та транспортуванні. Їх застосування звільняє від необхідності зберігання рослинної сировини.

Проте, поряд з певними перевагами, застосування концентратів має й негативні сторони.

Деякі сухі концентрати гігроскопічні. При зберіганні вони часто відволожуються, що порушує правильність дозування і утруднює зважування. Для усунення цього недоліку і стабілізації екстрактів запропонований метод мікрокапсулування з використанням як оболонки похідних целюлози, аеросилу, тобто плівкоутворюючих речовин.

Настої, приготовлені з концентратів і безпосередньо з рослинної сировини часто мають зовнішні відмінності по інтенсивності забарвлення і ступені прозорості, особливо настої з кореня алтеї і екстракту-концентрату алтеї сухого (1:1). У хворих ці відмінності викликають сумніви в пральності приготування ліків, тому при відпуску настоїв, приготовлених з концентратів, рекомендується робити на рецепті або сигнатурі відповідну позначку, щоб при повторенні ліків вони могли бути приготовлені тим же способом, як і перший раз.

Згідно з указівкою ДФ ХІ при приготуванні настою або відвару шляхом розчинення екстракту його беруть у кількості, відповідній кількості рослинної сировини, вказаної в рецепті.

Приготування настоїв із екстрактів-концентратів не відрізняється від технології рідких препаратів із сухих і рідких лікарських засобів. У цьому випадку інші лікарські речовини можуть додаватися як у сухому вигляді, так і у вигляді концентрованих розчинів.

При цьому слід екстракт-концентрат спочатку розчинити у воді і лише після цього змішувати з концентрованими розчинами солей. У тому випадку, коли безпосередньо змішувати концентровані розчини солей з екстрактами-концентратами, можливе випадіння осаду або утворення каламуті (висолювання екстрактивних речовин).

Rp.: Infusi radices Aelthaeae ex 5,0 100ml

Natrii benzoatis

Elixiri pectoralis ana 1,5

M. D. S. По 1 десертній ложці 2 р/д.

Мікстура, яка мітить настій з кореня алтеї, добре розчину в воді речовину - натрію бензоат і пахучу речовини - грудний еліксир, що вимагає особливих умов додавання.

При приготуванні настою з сухого екстракту кореню алтеї останнього треба взяти 5,0 г, що складає більше 3% в об'ємі лікарської форми. Тому необхідно враховувати коефіцієнт збільшення об'єму, який для сухого екстракту кореня алтеї дорівнює 0,61.

Тоді кількість води очищеної буде 100 - (5 0,61) = 97 мл, а якщо використовувати концентрований розчин натрію бензоату (1:10), то 100 - (5 0,61) - (1,5 10) = 82 мл.

У підставку відмірюють 82 мл води, розчиняють 5,0 г сухого (1:1) екстракту-концентрату алтейного кореня, проціджують у флакон для відпуску і додають бюретковою установкою концентрований розчин натрію бензоату (1:10) 15 мл. Потім за спеціальними правилами, про які говорилося раніше, додають грудний еліксир і оформляють до відпуску.

Для приготування настоїв і відварів з рідких екстрактів замість указаної в пропису кількості рослинної сировини беруть подвійну (за об'ємом) кількість концентрату, який додають, як галенові препарати, в останню чергу.

Rp.: Infusi rhizomatis cum radicibus Valerianae ex 5,0 200ml

Natrii bromidi 2,0

Coffeini-natrii benzoatis 0,6

Tincturae Convallariae 5 ml

M. D. S. По одній столовій ложці 3 р/д.

Опалесцююча мікстура, до складу якої входять настій із сировини, що містить ефірні олії, розчинні у воді речовини - натрію бромід і кофеїн-бензоат натрію, що відноситься до списку Б.

У флакон для відпуску відмірюють 174 мл води, 10 мл 20% розчину натрію броміду (1:5), 6 мл 10% розчину кофеїн-бензоату натрію (1:10), 10 мл екстракту валеріани рідкого (1:2), а також 5 мл настойки конвалії.

5. Характеристика і технологія слизів

Слизи - це густі в'язкі розчини ВМС, безазотистих речовин, близьких до полісахаридів. Застосовують їх у медицині як обволікаючі і пом'якшувальні засоби у вигляді мікстур від кашлю, у складі живильних клізм та ін. Деякі слизи використовують як емульгатори й стабілізатори ( крохмаль, камеді).

Для приготування слизів застосовують різну рослинну сировину, що містить слизисті речовини. Це алтейний корінь, льняне насіння, бульби салепу, насіння айви, подорожнику та ін. Одержують їх шляхом витягнення водою з рослинного матеріалу або шляхом розчинення. Методи їх приготування визначаються фізико-хімічними властивостями слизистих речовин, гістологічною будовою рослинної сировини, наявністю в ній супутніх речовин.

В аптечній практиці найчастіше готують настій із алтейного кореня, одержуючи слиз. В алтейному корені міститься 35% слизу і близько 37% крохмалю. При приготуванні витяжки алтейного кореня необхідно забезпечити максимальне витягнення слизу (як діючої речовини) і мінімальне - супутних речовин ( крохмалю). При витягненні крохмалю настої стають в'язкими, служать хорошим середовищем для розмноження мікрофлори і швидко піддаються синерезису.

При приготуванні настою алтейного кореня необхідно враховувати такі особливості:

- якщо в рецепті прописаний настій, відвар або слиз, то завжди готують настій за ДФ ІХ методом мацерації - холодного настоювання при звичайній ( кімнатній) температурі протягом 30 хв при легкому перемішуванні скляною паличкою. Холодне настоювання викликане необхідністю забезпечити перехід у витяжку тільки слизу, хоч при цьому методі будуть діяти ферменти і мікрофлора. При гарячому настоюванні може переходити супутна речовина - крохмаль, яка при нагріванні перетворюється в крохмальний клейстер безпосередньо в клітинах, у результаті чого затруднюється перехід слизу в витяжку;

- якщо в рецепті не вказані кількості сировини, настій готують у співвідношенні 1:20, тобто з 5,0 г кореня алтеї необхідно одержати 100 мл витяжки з урахуванням видаткового коефіцієнта;

- витяжку готують без наступного віджимання сировини, бо при цьому потрапляють набухлі зерна крохмалю, уривки клітин тканини, тому настій виходить каламутним і швидко псується;

- алтейний корінь поглинає значну кількість води, яка міцно утримується набухлим матеріалом.

Так, наприклад, якщо готувати настій алтейного кореня в концентрації 1:20, тобто якщо 5,0 г кореня залити 100 мл води, то настою вийде 77 мл. Тому, щоб одержати 100 мл настою, необхідно збільшити кількість вихідних речовин за рецептом ( кореня і води).

Знаючи фактичний вихід настою с 5, 0 г кореня і 100 мл води, не важко для цього випадку вивести витратний коефіцієнт.

Витратний коефіцієнт показує, у скільки разів необхідно збільшити кількість сировини й води, щоб одержати необхідну кількість витяжки.

Знаючи, що 5,0 г кореня утримує 23 мл води,

1,0 г - 4,6 мл води.

Звідси витратний коефіцієнт: , де а - кількість сировини, прописана в рецепті.

Підставляючи значення у формулу, одержують:

,

тоді для приготування настою необхідно взяти: кореня 6,5 г (5 1,3) і води 130 мл (100 1,3).

Для інших концентрацій настою кореня алтеї розраховують за вище наведеною формулою.

Якщо кореня прописано 1,0 - 100 мл - витр. коеф. = 1,05

2,0 - 100 мл - витр. коеф. = 1,10

3,0- 100 мл - витр. коеф. = 1,15

4,0- 100 мл - витр. коеф. = 1,20

5,0- 100 мл - витр. коеф. = 1,30

Rp.: Infusi radicis Althaeae 100 ml

Natrii benzoatis 3,0

Natrii hydrocarbonatis 2,0

Liquoris Ammonii anisati 3 ml

Sirupi simplicis 10 ml

M.D.S. По 1 столовій ложці 3 р/д.

Мікстура з сировини, що містить слиз, з речовинами, розчинними у воді, пахучою речовиною - нашатирно-анісовими краплями, які мають певні особливості введення, і в'язкою рідиною - цукровим сиропом.

У підставку поміщають 6,5 г кореня алтеї подрібненого, відсіяного від пилу, заливають 130 мл води очищеної і настоюють при кімнатній температурі протягом 30 хв при легкому помішуванні скляною паличкою. Після цього настій проціджують через подвійний шар марлі у мірний циліндр і, не віджимаючи сировини, доводять водою через сировину до об'єму 100 мл. Одержаний настій переливають у підставку, де розчиняють спочатку 2,0 г натрію гідрокарбонату (повільно розчинний), потім натрію бензоат, проціджують ц флакон для відпуску. у окрему підставку відмірюють 10 мл сиропу простого і туди ж - 3 мл нашатирно-анісових крапель, перемішують скляною паличкою і при розбовтуванні додають до готового настою.

Слиз насіння льону (Mucilago semenis Lini). У насінні льону міститься близько 6% слизу і близько 35% жирної олії, крохмалю майже не має. слиз міститься в поверхневому шарі насінини ( в шкірці). Тому їх застосовують у неподрібненому вигляді. При приготуванні слизу з подрібненого насіння у нього можуть перейти барвники, білки і краплі жирної олії, що надають слизу неприємного смаку.

Відповідно до ДФ VIII для приготування слизу з льняного насіння беруть його 1 частину і 30 частин гарячої води.

Для приготування 90,0 г слизу беруть 3,0 г льняного насіння, швидко промивають холодною водою, висипають у склянку в 90 мл гарячої води ( температура близько 95°С), закупорюють пробкою і розбовтують протягом 15 хв, після чого відділяють насіння від слизу, проціджують крізь полотно або подвійний шар марлі, доводять водою до необхідної маси у флакон для відпуску.

Слиз насіння айви ( Mucilago Seminum Cydoniae, Mucilago Cydoniae) готують у співвідношенні 1:50 з цілого насіння ( містить близько 20% слизу, який знаходиться в епідермісі) з холодною водою шляхом струшування протягом 5 хв.

Слиз блошного насіння ( Mucilago Seminis Plantaginis psylli seu majoris). Витяжку готують у співвідношенні 1:10 з цілого насіння шляхом розбовтування з окропом протягом 15 хв. Слиз блошного насіння застосовують при лікуванні хронічних атонічних і спастичних запорів. З цією метою призначають слиз насіння великого подорожника.

Слиз салепу ( Mucilago Salep) готують у співвідношенні 1:100 шляхом розчинення середньокрупного порошка бульб, причому спочатку його змочують у сухій склянці рівним об'ємом спирту ( він витісняє повітря і зернить порошок, не дає йому склеюватися), потім додають 10 мл холодної води для набухання ВМС, після чого додають 88 мл киплячої води і струшують до охолодження.

З бульб салепу екстрагується не тільки слиз, але й крохмаль, тому розчин йоду з йодистим калієм забарвлюють слиз у синій колір. під впливом холодної води відбуваються процеси набухання слизу і крохмалю, а киплячою водою максимально екстрагується слиз і відбувається клейстеризація крохмалю. Порошок салепу, облитий безпосередньо киплячою водою, неминуче злипається в дуже погано екстраговану грудку.

Слиз салепу має здатність добре стабілізувати багато гідрофобних суспензій.



6. Особливі випадки приготування водних витяжок. Авторські прописи

При включенні в ДФ і в офіційний каталог нових лікарських рослин автори часто дають технологію настоїв і відварів, що відрізняються від загальної технології. Зокрема, за індивідуальною технологією готують водні витяжки із брунькового чаю, трави баранця, березового гриба і т.д.

Настій листків брунькового чаю (ортосифону) готують у співвідношенні 3,5:200. 3,5 г сировини, подрібненої до 5 мм, заливають 200 мл киплячої води () і настоюють у теплому місці протягом 30 хв. Потім витяжку проціджують, сировину віджимають і доводять об'єм до 200 мл. Використовують при набряках, порушенні функції нирок, при холециститах по 0,5 склянки 2 рази на день за 30 хв до їжі.

Відвар трави баранця готують у співвідношенні 10,0:200. 10,0 г трави баранця, подрібненої до частинок не більше 5 мм, поміщають у колбу, заливають 220 мл води, кип'ятять на слабкому вогні 15 хв. Потім рідину охолоджують, сировину віджимають, проціджують і доводять водою до 260 мл. Зберігають у холодильнику не більше 2 діб. Застосовують для лікування алкоголізму і псоріазу. Через 3-15 хв хворому дають 3-5 мл алкоголю всередину і крім того, нюхати алкоголь. Інколи цю процедуру повторюють до настання блювотної реакції. Зберігають за списком Б.

Відвар квіток оману готують у співвідношенні 10,0:100. 10,0 г подрібнених квіток оману заливають 120 мл гарячої води і нагрівають до кипіння. Потім настоюють протягом 1-2 години при кімнатній температурі, проціджують і доводять до 100 мл. Відвар зберігають у скляному посуді прохолодному місці не більше 3-5 днів.

Застосовують як відхаркувальний засіб при захворюваннях дихальних шляхів, а також ШКТ як кровоспинний і протизапальний засоби.

Відвар вовчуга польового готують у співвідношенні 30,0:500. З0,0 г подрібнених коренів вовчуга польового заливають 1000 мл води і кип'ятять до одержання 500 мл. Потім витяжку проціджують, віджимають і доводять водою до необхідного об'єму. Відвар зберігають у прохолодному місці в закритому посуді не більше 3-5 днів.

Застосовують, головним чином, при геморої для нормалізації випорожнення (проносний) і зменшення болів.

Настій березового гриба готують у співвідношенні 1:5. Вимити березовий гриб з метою розм'якшення заливають невеликою кількістю перевареної води, залишають на 4 години, після чого подрібнюють його у м'ясорубці або розтирають на тертушці. На одну вагову частину подрібненого гриба додають п'ять об'ємних частин перевареної води (температура не вище 50°С), настоюють протягом 48 годин, після чого рідину зливають, залишок віджимають і до одержаної рідини додають воду, в якій замочувався гриб. Відвар зберігають не більше 4 днів. Використовують як симптоматичний засіб, поліпшуючий у деяких випадках самопочуття хворих з різними пухлинами.

Відвар плодів черемхи готують у співвідношенні 1:200. 1 столову ложку висушених плодів черемхи звичайної подрібнюють до частинок не більше 0,5 мм. Заливають 200 мл перевареної води і кип'ятять протягом 20 хв, після чого витяжку проціджують.

Настій трави материнки готують у співвідношенні 10,0:200. 10,0 г трави материнки, подрібненої до величини частинок 0,5 мм, заливають 220 мл перевареної води, настоюють 15-20 хв при кімнатній температурі, проціджують, віджимають і п'ють у теплому вигляді.

Настій плодів шипшини готують у співвідношенні 20,0:400.

1. 20,0 г неочищених плодів шипшини заливають склянкою окропу, кип'ятять у закритому емальованому посуді протягом 10 хв, потім настоюють 22-24 години і проціджують.

2. 20,0 г очищених плодів шипшини заливають 2 склянками окропу, кип'ятять у закритому емальованому посуді протягом 10 хв, настоюють 2-3 години і проціджують.

До особливих випадків технології водних витяжок належить також приготування багатокомпонентних настоїв і відварів, які найчастіше є авторськими прописами. Якщо в них поєднуються види сировини, що містить одну і ту ж групу біологічно-активних речовин, незалежно від гістологічної будови витяжку готують одночасно згідно з вимогами ДФ ХІ.

Наприклад, подвійний настій під назвою "мікстура Кватера".

Rp.: Infusi radicibus Valeriane ex 10,0

Infusi foliorum Menthae ex 4,0 200 ml

Coffeini-natrii benzoatis 0,4

Analgini 0,6

Natrii bromidi 3,0

Magnesii sulfatis 0,8

M. D. S. По 1 столовій ложці 3 р/д.

Витяжку готують одночасно в одній інфундирці тому, що обидва види сировини містять ефірні олії. Води беруть: 200 + (10,02,9) + (4,02,4)=238,6239 мл. Після доведення настою до заданого об'єму розчиняють прописані інгредієнти і проціджують у флакон для відпуску.

В аптечній практиці відомий ряд авторських прописів водних витяжок, що являють собою одно- або багатокомпонентні водні витяжки з добавленням різних лікарських речовин. Так, наприклад, мікстури Войцеховського, Дрягіна, Смоленського, Шарка, Шмідта, в основі яких лежить настій кореня валеріани в різних співвідношеннях; мікстура Равкіна, яка містить настій трави собочої кропиви і лікарські речовини заспокоюючого характеру.

Проте зустрічаються і складні багатокомпонентні витяжки, як антиастматична мікстура Траскова, складена з листків кропиви і м'яти перцевої, трави хвоща польвого і горицвіту, плодів анісу і шипшини, хвої сосни з додаванням лікарських речовин або ще більш складна мікстура Здренка, яка готується із двох зборів, що містять у сумі 34 види рослинної сировини та ін.

...