Технологія спорудження гірничих об’єктів
Проект поперечних перерізів горизонтальних гірничих виробок. Розрахунок набризк-бетонного та штангового (анкерного) кріплення. Вибір параметрів буро-вибухового комплексу при проходці виробок. Організація робіт при проходці горизонтальних гірничих виробок.
| Рубрика | Производство и технологии |
| Вид | методичка |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.07.2017 |
| Размер файла | 1,1 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
11
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КРИВОРІЗЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА БУДІВЕЛЬНИХ ГЕОТЕХНОЛОГІЙ
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до виконання курсового проекту
Технологія спорудження гірничих об'єктів
для студентів напряму навчання "Гірництво" для всіх форм навчання
м. Кривий Ріг 2011
Укладачі: Андрєєв Б.М., доктор технічних наук, професор
Сергєєва А.А., асистент
Відповідальний за випуск: Андрєєв Б.М., доктор технічних наук, професор
Рецензент:
У методичних вказівках наведено загальні положення щодо виконання курсового проекту, подано список рекомендованої літератури та додатки.
Зміст
- Вступ
- 1. Проектування поперечних перерізів горизонтальних гірничих виробок
- 1.1 Визначення розмірів поперечного перерізу горизонтальної виробки у світлі
- 1.2 Перевірка площі поперечного перерізу виробки на швидкість руху повітряного струменю
- 1.3 Розрахунок очікуваного зміщення порід контуру виробки
- 1.4 Визначення проектних розмірів поперечного перерізу виробки у світлі (з урахуванням зміщення контуру)
- 1.5 Визначення розмірів поперечного перерізу горизонтальної виробки начорно
- 2. Розрахунок кріплення
- 2.1 Розрахунок набризк-бетонного кріплення
- 2.2 Розрахунок штангового (анкерного) кріплення
- 3. Розрахунок і вибір параметрів буро-вибухового комплексу при проходці виробок
- 3.1 Загальні положення
- 3.2 Вибір способу буріння шпурів і бурового устаткування
- 3.3 Вибір типу вибухових речовин і засобів ініціювання
- 3.4 Глибина шпурів
- 3.5 Конструкція зарядів
- 3.6 Вибір типу і параметрів врубу
- 3.7 Кількість шпурових зарядів і параметри їхнього розташування
- 3.8 Витрати ВР за цикл
- 3.9 Черговість підривання та інтервали уповільнення
- 3.10 Розрахунок электровибухового ланцюгу, вибір приладів підривання і схеми з'єднання електродетонаторів
- 3.11 Розробка паспорта БВР
- 5. Організація робіт при проходці горизонтальних гірничих виробок
- Список рекомендованої літератури
- Додатки
Вступ
Ціль курсового проекту - закріпити знання, отримані студентами при вивченні дисципліни "Технологія спорудження гірничих об'єктів".
Курсовий проект кожен студент виконує самостійно відповідно до завдання, виданим керівником проекту, і даними методичними вказівками.
При проектуванні будівництва гірничих об'єктів треба враховувати новітні досягнення науки і техніки, передовий досвід їх прохідки.
Проект складається з графічної частини і пояснювальної записки.
Графічну частину проекту виконують на листі ватману формату А1 (594x841 мм), вона містить: поперечний переріз виробки, поздовжній розріз і план проходжуваної виробки з розміщенням прохідничого обладнання, елементи паспорта БВР при буровибуховій технології, схему транспорту, графік організації робіт або календарний графік будівництва, перелік прохідничого обладнання, таблиці техніко-економічних показників. Креслення на листах виконуються в стандартних або довільних масштабах. Розміщення креслень на листах повинно бути компактними. Треба лист добре заповнювати. Всі окремі креслення листа слід підписати і поставити необхідні розміри.
Крім того, повинні бути приведені таблиці, що пояснюють …
Пояснювальна записка, підготовлена на аркушах папера формату А4 (210x297 мм), містить титульний лист установленої форми з указівкою назви інституту, факультету, кафедри, найменування дисципліни і теми курсового проекту, прізвища, ініціалів і групи студента, прізвища, ініціалів і посади керівника проекту; завдання на проектування, підписане керівником проекту; зміст, розділи проекту, передбачені даними методичними вказівками; список використовуваної літератури.
1. Проектування поперечних перерізів горизонтальних гірничих виробок
Проектування гірничих виробок включає у себе обґрунтування форми та розмірів поперечного перерізу, вибір типу та розрахунок параметрів кріплення, розрахунок і вибір параметрів буро-вибухового комплексу, розрахунок провітрювання виробок, а також побудову графіків організації робіт прохідницького циклу.
Форма і розміри поперечного перерізу виробки повинні забезпечувати задану пропускну здатність в умовах будівництва та експлуатації, розміщення у ній устаткування, санітарно-технічних пристроїв та інженерних комунікацій, а також дотримання необхідних вимог для роботи підземного транспорту, вентиляції і водовідливу.
Форму поперечного перерізу гірничої виробки вибирають в залежності від фізико-механічних властивостей порід, яку пересікає, характеру і величини гірничого тиску з урахуванням призначення і терміну служби виробки, матеріалу та типу кріплення.
При розрахунку проектного перерізу виробки начорно крім товщини кріплення і забутовочного матеріалу слід також враховувати величини зміщення порід виробки, що відбуваються за весь термін її експлуатації.
За останні роки техніка та організація будівництва підземних гірничих виробок одержали значний розвиток. Використовуються нові види кріплення і способи керування гірничим тиском. Це у значній мірі впливає на форму і розміри гірничих виробок.
1.1 Визначення розмірів поперечного перерізу горизонтальної виробки у світлі
Розміри поперечного перерізу гірничої виробки у світлі визначають у залежності від габаритних розмірів транспортних засобів, величини безпечних зазорів з урахуванням можливого зміщення порід, допустимої висоти підвіски контактного проводу, швидкості руху повітряного струменю:
Ширина виробки у світлі (рис.1)
м, (1)
де а - мінімальний зазор, який допустимий між кріпленням і найбільш виступаючими частинами рухомого составу, м (0,2 м - для гладкого кріплення);
b - ширина більшого транспортного засобу (вагонетки або електровозу приведені у таблицях А.1-А.3 додатку А), м;
с - мінімально припустимий зазор між кріпленням і рухомим составом з боку проходу людей, приймається не менш 0,7м; а у місцях посадки людей у вагони не менш - 1м;
n - кількість рейкових колій у виробці;
m - зазор між рухомими составами, m = 0,2м.
Висота виробки у світлі
, м, (2)
де hс - висота прямої ділянки стінки виробки у світлі, яка дорівнює висоті проходу для людей . У капітальних виробках при розташуванні у них контактного проводу і трубопроводу великого діаметру з метою забезпечення зазору с по висоті висота прямої ділянки стінки у світлі hc повинна дорівнювати 2,00 - 2,1м.
hо - висота склепіння у світлі
hо = Всв /3, м. (3)
Рис. 1. Схема визначення розмірів поперечного перерізу прямокутно-склепистої виробки з коробовим склепінням
Радіуси закруглення склепіння
R = 0,692Всв, м і r = 0,262Всв, м. (4)
Висота від баластового шару до рівня голівки рейки (рис.2)
, м (6)
де hр, hп, hш - висота рейки, товщина підкладки під рейкою і товщина шпали, м. Типорозміри рейок, підкладок і шпал, які використовують у гірничий промисловості (приведені у таблицях Б.1-Б.3 додатку Б).
Рис. 2. Схема визначення розмірів рейкового шляху
Площа поперечного перерізу виробки у світлі
, м2. (7)
1.2 Перевірка площі поперечного перерізу виробки на швидкість руху повітряного струменю
(8)
де К - коефіцієнт витоку повітря і нерівномірності видобутку, який дорівнює 1,45;
q - мінімальна кількість повітря на 1т середньодобового видобутку гірничої маси, приймаємо - q=1,4 м3/хв;
Аріч. - добовий і річний видобуток шахти, тис. т;
Sвент - площа перерізу виробки для вентиляції. Визначається як площа у світлі за винятком площі трубопроводу, кабелів, рейок і виступаючих із баласту частини шпал (1/3 висоти шпали), Sвент=0,98Sсв, м2;
Vдоп - допустима швидкість руху повітряного струменю для проектної виробки: у головних відкотних виробках Vдоп ? 8 м/с.
Якщо ця умова не виконується, то необхідно збільшити ширину виробки і повторити розрахунок.
Для остаточного визначення проектних розмірів виробки у світлі необхідно враховувати величину зміщення контуру виробки.
1.3 Розрахунок очікуваного зміщення порід контуру виробки
При проектуванні поперечного перерізу виробки у світлі необхідно враховувати можливість зміщення контуру виробки.
Збіжність контуру виробки - у напрямку максимальних зміщень порід для типових умов Криворізького басейну може бути визначений за графіком НДГРІ [2] у залежності від безрозмірного показника гH/Rст (рис.5)
де г - питома вага породи, Н/м3; Н - глибина розміщення виробки, м; Rст - розрахунковий опір порід стисненню, Н/м2.
Якщо термін служби виробки перевищує 3 роки, варто скористатися виразом
мм, (15)
де Uз. т. - збіжність контурів виробки у типових умовах за весь термін її служби, мм;
Uп - збіжність контурів у початковий період за перші три роки існування виробки (мал.3), мм;
Vср - середня швидкість збіжності контурів після початкового періоду (приймається як збільшення зміщення за третій рік існування виробки), мм/рік;
t - термін служби виробки, років.
На рис.5 зображено криві, які отримано при вимірах зміщень у штреках шириною 3,2-3,5м. Якщо розрахункова ширина виробки відрізняється від названої, то робиться виправлення її коефіцієнтом Кр.
(16)
де Внач. - розрахункова ширина виробки начорно, м (визначається орієнтовно за формулою 24).
Рис.3. Збіжність контуру виробки у напрямі максимальних зміщень у часі
Для виробок пройдених вкрест простягання при 0,12 >гH/Rст ?0,3, варто застосовувати поправочний коефіцієнт, що враховує напрямок виробок Кн; при інших значеннях гH/Rст виправлення несуттєві Кн = 1.
Тоді розрахункове значення збіжності контурів виробки в умовах що відрізняються від базових визначаємо за виразом
, мм. (17)
Збіжність боків виробки визначається як подвійна величина зміщення порід боків виробки Uз. т. = 2Uб, збіжність покрівлі і ґрунту це - сума величини зміщення порід покрівлі і ґрунти Uпкр + Uп. По діючим нормам допустимі зміщення порід ґрунту у виробках обладнаних рейковим транспортом, складають 200 мм, а у виробках конвеєрним транспортом 400 мм. Якщо зміщення ґрунту перевищують припустимі значення, варто приймати замкнуте кріплення із зворотнім склепінням.
1.4 Визначення проектних розмірів поперечного перерізу виробки у світлі (з урахуванням зміщення контуру)
Проектна ширина виробки у світлі (до реалізації зміщення контуру) приймається кратна контуру 0,1 м, але не менш
, м. (18)
При цьому мінімально допустимий зазор між кріпленням і найбільш виступаючими частинами рухомого составу з урахуванням зміщення контуру
, м, (19)
мінімально допустимий зазор між кріпленням і рухомим составом з боку проходу людей з урахуванням зміщення контуру
, м, (20)
де - величина зміщення боків виробки. Проектна висота виробки у світлі (до реалізації зміщення контуру) приймається кратною модулю 0,05, але не менш
, м. (21)
Проектна висота виробки перевіряється за умовою забезпечення зазору між покрівлею і робочим органом навантажувальної машини, розташованою на тимчасовій колії, не менш 0,05м. При цьому проектна висота стінки виробки у світлі (кратна модулю 0,05м).
, м, (22)
де h'0 - проектна висота склепіння виробки у світлі: h'0 = В'св/3, м.
У такий же спосіб визначають і проектні радіуси заокруглення склепіння (R' = 0,692В'св, м і r' = 0,262В'св, м).
Проектна площа поперечного перерізу виробки у світлі
, м2. (23)
1.5 Визначення розмірів поперечного перерізу горизонтальної виробки начорно
Проектні розміри виробки начорно визначаються з урахуванням товщини кріплення і баластового шару.
Ширина виробки начорно
, м, (24)
де Тк - товщина кріплення.
Для рамного кріплення її товщину визначають
, м, (25)
де hкр - висота профілю арки чи діаметр стійки кріплення, м; tз - товщина затягування, м; tзс - товщина шару забутки, м. Висота виробки начорно
, м, (26)
де hб - товщина баластового шару
, м, (27)
де hб. ш. - товщина баластового шару під шпалою.
Товщина баластового шару під шпалою на рейкових шляхах з кутом нахилу до 10є при проходженні вантажопотоку від 100 до 4000 т/добу повинна бути не менш 0,1м; на рейкових шляхах головних відкотних виробок при вантажопотоці понад 4000 т/добу - 0,15м; у виробках пройдених у слабких породах не менш - 0,2м; на ділянках колії з залізобетонними шпалами - 0,2м; на допоміжних рейкових коліях - 0,05-0,1м. Простір між шпалам повинний заповнюватися баластом на 2/3 товщини шпали.
Висота стінки виробки начорно
, м. (28)
Радіуси заокруглень склепіння начорно
Rнач = R + Tк, м і rнач = r + Tк, м. (29)
Площа поперечного перерізу виробки начорно
, м2. (30)
Повний периметр із урахуванням підошви виробки начорно
, м. (31)
Вибір розмірів перерізу водовідливної канавки у світлі виконується на підставі ДСТ 5218-75 (додаток В, таблиця В.1) у залежності від потоку води, що пропускається, і нахилу виробки. Розміри водовідливної канавки начорно визначаються виходячи від товщини її кріплення (рис.4).
Остаточним етапом проектування поперечного перерізу виробки є визначення обсягів робіт на проведення і кріплення 1м виробки, обладнання водовідливної канавки і комунікацій, настилання рейкового шляху і трапу та інші види робіт передбачені проектом.
Рис. 4. Відкрита водовідливна канавка
2. Розрахунок кріплення
Проектування кріплення - складова частина проектування підземних гірських виробок. У відповідності з вимогами [9] воно містить у собі:
визначення характеру прояву гірничого тиску;
вибір типу кріплення і технології її зведення;
прогноз зсуву контуру порід і розрахунок навантажень;
вибір конструктивної схеми кріплення і її розрахунок.
При виборі конструкції і параметрів кріплення варто дотримувати пред'явлені до кріплення особливі вимоги, зв'язані з додатковими впливами на неї динамічних навантажень, агресивних підземних і ґрунтових вод, а також забезпечення водою і газоізоляції виробок.
2.1 Розрахунок набризк-бетонного кріплення
У залежності від категорії стійкості порід набризк-бетонне кріплення розраховується за однією із двох розрахункових схем.
У стійких породах кріплення працює у режимі заданих навантажень при утворенні вивалів порід. У цьому випадку товщина набризк-бетонного кріплення
, м, (32)
де К - коефіцієнт, що враховує розрахункову схему кріплення (К = 0,35 при одному набризк-бетонному кріпленні; К = 0,25 при набризк-бетонному зі штангами);
а - розмір вивалів, що дорівнює кроку установки штанг при комбінованому кріплення; при одному набризк-бетонному кріпленні а = Ввч/6, але не менш 1 м;
Р - навантаження на кріплення, яке визначається як вага породи в обсязі можливого вивалу розміром вглиб масиву а/2; P = aг/2,г - питома вага породи, кН/м3;
ПП = 1,5 - коефіцієнт перевантаження;
my - коефіцієнт умов роботи (my =1 для армованого металевою сіткою набризк-бетону і my =0,6 - для неармованого);
Rбт - розрахований опір бетону осьовому розтягненню для граничних станів першої групи, Rбт = 750 кПа.
У породах середньої стійкості набризк-бетонне кріплення розраховується за розрахунковою схемою заданих деформацій. У цьому випадку враховується зміцніюча дія набризк-бетону на масив у межах породного шару, який до нього примикає, що утягує його у спільну роботу. Кріплення може бути розраховане за методикою Криворізького філіалу ВНДІОМШБ
, м, (33)
де U - зсув породного контуру, м; Rв - приведений радіус виробки
, м, (34)
де Rст - межа міцності порід на одновісне стискання, кПа;
q = гh - вертикальна складова початкового поля напружень, кПа;
Rб - розрахунковий опір бетону осьовому стисканню (призменна міцність), кПа;
С - питоме зчеплення бетону з породою (для вапняків і сланців С відповідно складає 1500-2000 кПа і 1000-1200 кПа; для інших типів порід зчеплення їх з бетоном з достатньою точністю може бути прийнято рівним розрахунковому опору бетону розтягненню Rбт), кПа;
ЕП, Еб - модуль деформації відповідно породи і бетону, мПа.
2.2 Розрахунок штангового (анкерного) кріплення
Розрахунок анкерних конструкцій полягає у визначенні несучої здатності анкерів, їхньої довжини і щільності установки і виконується за однією із наступних розрахункових схем:
І - анкер закріплює породи, які розташовані у межах зони можливого обвалення, до стійкої зони породного масиву навколо виробки;
ІІ - анкери зміцнюють шари або структурні елементи породного масиву навколо виробки, формуючи зміцнену зону, що сприймає тиск порід.
Остання розрахункова схема хоча і відображає точніше дійсний характер роботи анкерного кріплення, більш складна у розрахунковому відношенні, вимагає більш докладних і надійних даних про властивості породного масиву і тому у цих методичних вказівках не розглядається.
Визначення параметрів штанг. Несуча здатність залізобетонного і сталеполімерного анкерів визначається опором розриву арматурного стержня у найбільш ослабленому поперечному перерізі, міцністю його закріплення у бетонній або у полімербетоні пробці та опором її зсуву відносно стінок шпура.
Несуча здатність анкера по опору розриву
, кН, (35)
де Fc - площа найбільш ослабленого поперечного перерізу стержня, м2;
Rs - розрахунковий опір матеріалу анкера розтяганню для граничного стану першої групи (для горячекатанної арматурної круглої сталі класу А-1 - Rs =225 мПа (2300 кгс/см2); для сталі класу А-3 - Rs =365 мПа (3750 кг/см2), кПа. З умови міцності закріплення стержня у бетоні несуча здатність анкера
, кН, (36)
де dc - діаметр стержня анкера, м;
lз - глибина закладення стержня у бетоні (у цементному бетоні lз =0,35 - 0,40 м, у полімерному lз = 0,25 - 0,30 м), м;
фа - питомий опір зсуву стержня відносно бетону, фа = 4800 кПа;
Kl - поправочний коефіцієнт на довжину закладення анкера (додаток Г, таблиця Г.1).
Міцність закріплення анкера з умови його нерухомості відносно стінок шпура
, кН, (37)
де dш - діаметр шпура, м;
фсд - питомий опір зсуву бетону або полімербетона відносно стін шпура (для вапняків і сланців фсд відповідно складає 1500 - 2000 и 1000 - 2000 кПа при цементному бетоні, 3000 - 4000 і 2000 - 2500 кПа при полімербетоні).
Нормативне значення несучої здатності залізобетонних і сталеполімерних анкерів Рн приймається як менше із трьох значень Р, отриманих з (35-37). Для раціонального використання матеріалу стержня анкера варто підібрати глибину закладення стержня анкера у бетоні таку, щоб забезпечити умову Рсд?Рз?Рс.
Глибина закладення замка анкера у стійку зону перевіряється з умови виривання породи по конусу, і який утворює кут 450
, м, (38)
де Рн - нормативна несуча здатність анкера, кН;
Rр - розрахунковий опір породи розриву, кПа; Rр= (0,1 - 0,85) Rст;
Rст - розрахунковий опір породи стисненню, кПа.
При розрахунку анкерного кріплення за 1-ою розрахунковою схемою довжина анкера
, м, (39)
где b - глибина зони можливого обвалення порід, м; ln - довжина виступаючої зі шпура частини анкера, що залежить від її конструкції і товщини опорно-підтримуючих елементів (ln=0,05 - 0,2 м). Глибина зони можливого обвалення порід для протяжних горизонтальних виробок, що споруджуються в умовах Кривбасу (рекомендація НДГРІ)
, м, (40)
де Во - середня ширина виробки, у яких визначається типовий розмір Во = 3,2 м. З умови, що навантаження на кріплення складає вагу порід, що відшарувалися, у порушеній зоні, визначають щільність розміщення анкерів
, м2, (41)
де ПП - коефіцієнт перевантаження (таблиця Г.2); КН - коефіцієнт надійності (прийнятий для головних розкривних виробок, рівним 1,1; для інших - 1,0); ту - коефіцієнт умов роботи (ту = 0,8 - 1,0). Відстань між анкерами
, м. (42)
3. Розрахунок і вибір параметрів буро-вибухового комплексу при проходці виробок
3.1 Загальні положення
Буро-вибуховий комплекс (БВК) є однією з основних частин технології спорудження гірничих виробок і багато у чому визначає ефективність інших операцій гірничопрохідницьких робіт. Тому проектування БВК повинно здійснюватися за обліком найбільш раціонального і ощадливого використання трудових, матеріальних і енергетичних ресурсів, забезпечення високої якості і низькою собівартістю робіт, високої продуктивності і безпечних умов праці. Основою проектної документації на виробництво буро-вибухових робіт є паспорт БВР.
3.2 Вибір способу буріння шпурів і бурового устаткування
Спосіб буріння шпурів і вибір відповідного бурового устаткування визначають виходячи з фізико-механічних властивостей обурення масиву і заданих темпів проведення виробки з урахуванням типажного ряду бурового устаткування за ДСТ 21906-76.
Для буріння шпурів при проведенні горизонтальних гірничих виробок застосовуються переносні перфоратори, а також телескопічні, колонкові, перфоратори і бурильні машини обертально-ударної дії.
Переносні перфоратори застосовують для буріння шпурів з пневмопідтримуючих колонок і бурових переносних установок УПБ-1. Інші бурильні машини встановлюються на шахтних бурильних установах (УБШ) типажного ряду. Технічні характеристики вітчизняних перфораторів, бурильних машин та бурових установок приведені у додатку Д (таблиця Д.1 і Д.2).
Шахтні бурильні установки типу УБШ у даний час повинні прийматися як основне устаткування. Перевагами цих машин є істотне підвищення продуктивності буріння, можливість автоматизації процесів буріння, зниження витрат фізичної праці. Установки УБШ мають високий ступінь уніфікації агрегатів різного призначення, що усувають різнотипність конструкцій і полегшує їх виробництво, експлуатацію, ремонт та постачання запчастинами. Найбільш близькою за конструкцією до установок типажного ряду є бурильна установка СБКН-2М.
Умовні позначки установок типу УБШ: перша цифра позначає розмірну групу, дві другі цифри - порядковий номер модифікації, буква Б - індекс модернізації.
Основні критерії вибору бурильних установок при проходці горизонтальних виробок:
тип бурильної машини повинний відповідати міцності порід у вибої (перфоратори по породах з коефіцієнтом міцності f = 5 - 20, бурильні машини обертально-ударної дії - f ? 12);
розміри зони буріння повинні перевищувати висоту і ширину вибою, у якому бурять;
найбільша глибина зони буріння за технічною характеристикою бурильної машини повинна бути погоджена з довжиною шпурів за паспортом БВР;
ширина бурильної установки не повинна бути більше застосовуваних транспортних засобів.
Ефективність буріння у значній мірі залежить від типу застосовуваного бурового інструменту бурових коронок та штанг. Бурові коронки для перфораторів рекомендується приймати наступних типів: КДП (долотчаста); КТШ (трььохпера); ККИ (хрестова). Для розрахунку параметрів БВР варто приймати діаметр шпура рівним діаметру коронки (найбільш розповсюджений діаметр коронок 40-43 мм). У залежності від потужності перфоратора і глибини буріння штанги застосовують із шестигранної сталі з діаметром вписаної окружності 25 мм чи круглої сталі діаметром 32 мм.
3.3 Вибір типу вибухових речовин і засобів ініціювання
При виборі типу вибухових речовин (ВР) і засобів ініціювання (ЗІ) варто керуватися вимогами правил безпеки, переліком вибухових матеріалів, що рекомендуються, а також даними про обводнення вибою, фізико-механічними властивостями порід та ін.
Рекомендована область застосування ВР ІІ класу приведена у таблиці Е.1.
Характеристики ВР ІІ класу, які використовують при проходці горизонтальних виробок, приведені у таблиці Е.2.
При проведенні горизонтальних виробок застосовують электровогневий і електричний способи підривання. Найбільш розповсюджений електричний спосіб підривання, а у сильно обводнених вибоях він має повсюдне застосування.
Электровогневий спосіб підривання застосовується у сухих і вологих вибоях, де маються високі потенціали блукаючих струмів і відсутня можливість використання электропідривання.
При электропідриванні застосовують електродетонатори ЕДКЗ з інтервалами уповільнення (25, 50, 75, 100, 150, 250 МС) і ЕДЗД (0,5; 0,75; 1,0; 1,5; 2,0; 4,0; 6,0; 8,0; 10 С). Крім того, можуть використовуватися ЕДКЗ-ПМ (15, 30, 45, 60, 80, 100, 120 МС).
При электропідривному підриванні використовують капсуль детонатор КД-8С, КД-8УГС, вогнепровідні шпури ОША, ОШП, ОШЭ, электрозапалювальні патрони ЗПБ; ЭЗП і трубки ЕЗТ, ЕЗ-ОШ.
3.4 Глибина шпурів
Величина цього параметру при проходці горизонтальних виробок може змінюватися від 1 до 6 м. При глибині шпурів вище 2-2,5 м їх називають глибокими, а проходку виробок з їх застосуванням - проходкою глибокими заходками.
Раціональне значення глибини шпурів варто визначати з урахуванням усіх операцій прохідницького циклу і мінімуму витратів матеріалів на проведення 1 м виробки. Як критерій, може бути прийнятий один із трьох:
мінімальна вартість проведення 1 м виробки;
мінімальна трудомісткість проведення 1 м виробки;
максимальна швидкість її проведення.
Коли задана швидкість проходки, глибина шпурів
, м, (43)
де х - швидкість проходки;
nдн - число робочих днів на місяць;
nзм - число змін у добу;
nц - число циклів у зміну;
з-коефіцієнт використання шпура (К.В. Ш.); К.В.Ш. = 0,8-0,9. Для умов Кривбасу з = 0,85.
На практиці глибина шпурів звичайно складає 1,5-2,5 м. При використанні самохідних бурильних установок (УБШ) глибину шпурів доцільно приймати, керуючись величиною ходу автоподатчиків. При застосуванні переносних бурильних установок глибина шпурів визначається в основному фізико-механічними властивостями масиву гірничих порід і можливостями бурового устаткування.
3.5 Конструкція зарядів
При проходці виробок застосовують суцільну колонкову конструкцію зарядів із прямим ініціюванням (патрон-бойовик розташований першим від устя шпуру) і більш ефективним зворотним ініціюванням (патрон-бойовик розташований першим від вибою шпура).
У якості ВР використовують патроновані і розсипні вибухові речовини. Шпурові заряди розсипних ВР ініціюються патронами-бойовиками зі швидкістю детонації не менш 5 км/с.
Діаметр шпурів повинний бути більше діаметра патрону ВР на 5-6 мм при електричному і электровогневому підриванні при прямому ініціюванні на 7-8 мм - при электровогневому способі підриванні із зворотним ініціюванням.
Незаряджена частина шпуру заповнюється набійкою: піщано-глинистою, піщаною, гідронабивкою та ін. У деяких випадках набійка не використовується.
Співвідношення довжини заряду ВР і довжини шпуру характеризується коефіцієнтом заповнення шпурів, значення якого повинні прийматися за даними таблиці Е.2.
Великі значення коефіцієнту заповнення варто приймати для більш міцних порід і більшої глибини шпурів.
3.6 Вибір типу і параметрів врубу
При проходці горизонтальних виробок найбільш широко застосовують наступні типи врубів:
клиновий (вертикальний);
призматичний з центральною компенсаційною свердловиною; з декількома компенсаційними свердловинами чи шпурами; без компенсаційних свердловин чи шпурів;
ярусний.
Вертикальний клиновий вруб через зручне вибурювання широко застосовують при проходці виробок як по простяганню, так і в хрест простяганню пластів при будь-якому куті їхнього падіння. Ефективність даного врубу у значній мірі залежить від співвідношення глибини комплекту шпурів і ширини виробки. Дані про раціональну область застосування клинових врубів та основних параметрів приведені у таблиці Е.4.
Кількість врубових шпурів звичайно приймають 6-8 (3-4 пари шпурів). Відстань між устями шпурів кожної пари визначається графічно, у середньому складає 0,9 - 1,3 м. Відстань між парами шпурів за висотою виробки може бути прийнято рівним відстані між вибоями шпурів (таблиця Е.4).
Підривання клинових врубів одночасно (з використанням електродетонаторів одного ступеня уповільнення - нульового чи першого) чи різночасного. Більший ефект вибуху досягається при різночасному підриванні.
Призматичні вруби з центральною компенсаційною свердловиною забезпечують ефективну відбійку гірничої породи при глибині шпурів до 4 - 6 м незалежно від поперечних розмірів виробки. Однак при використанні цих врубів загальна кількість шпурів на вибій істотно зростає у порівнянні із клиновими врубами. Їх доцільно застосовувати насамперед у тих випадках, коли інші вруби стають неефективними.
Вруб даного типу звичайно включає заряджені шпури, розташовані по кутах ромба (рис.5, а) чи квадрата (рис.5, б), у центрі якого розміщають компенсаційну свердловину, що не заряджається. Параметри призматичного врубу приведені у таблиці Е.5.
Підривання шпурів врубу варто виконувати різночасно.
Призматичні вруби із декількома компенсаційними свердловинами застосовуються незалежно від площі поперечного перерізу виробки. Однак максимальна глибина шпурів, при якій вони забезпечують ефективне відбивання масиву породи, істотно зменшується у порівнянні з призматичними врубами з центральною свердловиною і складає 2,5 - 3 м.
Характерним врубом цієї групи є "трикутний" (рис.5, в), який містить у собі компенсаційні шпури діаметром 60 - 75 мм, які розташовані у вершинах рівностороннього трикутника і чотирьох заряджених шпурів. Один з них розташований у центрі трикутника, а інші - по середині кожної зі сторін трикутника на відстані 2-3 діаметрів шпурів. Підривання шпурів цього врубу виконується одночасно.
Рис. 8. Схема призматичних врубів: а, б - з центральною компенсаційною свердловиною; в - з декількома компенсаційними свердловинами; г - з зарядженими шпурами
При заміні компенсаційних свердловин шпурами їхня глибина, при якій забезпечується ефективна відбійка гірничої породи, зменшується до 2 - 2,5 м.
Призматичні вруби, що складаються з заряджених шпурів, забезпечують відбійку гірничої породи при меншій глибині шпурів, чим при застосуванні розглянутих раніше врубів. Однак загальні витрати шпурів на забій при застосуванні цих врубів значно нижче, ніж при використанні призматичних врубів із компенсаційними свердловинами і шпурами. Їх ефективність істотно залежить від площі поперечного перерізу виробки. Ці вруби можуть успішно застосовуватися при глибині шпурів до 2 м у виробках перерізом 8-10 м2 у породах з коефіцієнтом міцності f=10-12, а також при проходці виробок перерізом 4-6 м2 у породах з f = 6-8.
Кількість шпурів у цих врубах за звичай від 4 до 6. Характерним врубом даного типу є вруб "закритий конверт" (рис.5, г), що складається з п'яти заряджених шпурів, з яких чотири розташовані на вершині квадрату і один - у центрі квадрату. Підривання шпурів цього врубу різночасне. Першим підривають шпур, розташований у центрі вруба, а потім (по одному чи по два) - інші.
Із збільшенням працездатності, щільності ВР і діаметру шпурів клинових і призматичних врубів, які складаються із заряджених шпурів, їхню глибину можна істотно збільшити.
Глибину врубових шпурів, перелічених вище типів врубів, приймають на 10-15% більше глибини інших шпурів комплекту, а вруби розташовують у центральній частині вибою виробки. Виключення складає призматичний з центральною компенсаційною свердловиною, який можна розташовувати зі значним змішенням до однієї з стін до ґрунту виробки, що дозволяє зменшити на 2-4 шпура їх загальну кількість.
Ярусні вруби є дуже високоефективними. Сутність ярусних врубів полягає у тому, що у них використовуються зміщені заряди. По можливостях збільшення глибини шпурів вони наближаються до призматичних врубів із центральною свердловиною, забезпечуючи істотно менші питомі витрати шпурів на вибій.
Рис. 6. Схема двохярусних врубів: а - із шістьма шпурами; б - із восьма шпурами
Найбільш широко застосовують двохярусні вруби, що складаються із шести чи восьми шпурів - відповідно трьох чи чотирьох шпурів першого ярусу і трьох чи чотирьох шпурів другого ярусу. Глибину врубових шпурів другого ярусу звичайно приймають на 10-15% більше глибини відбійних і оконтурювальних шпурів, а врубових шпурів першого ярусу - 0,5-0,6 глибини другого ярусу.
В ярусному врубі, що складається із шести шпурів, їх розташовують по окружності (мал.6, а), чергуючи шпури першого і другого ярусу. У врубі, що складається з восьми шпурів, шпури розташовують на вершинах двох квадратів, один із яких вписаний у другий (мал.6, б). При цьому шпури другого ярусу розташовують у вершинах вписаного квадрату.
Коефіцієнт заряджання врубових шпурів першого ярусу приймають рівним 0,7-0,8; у шпурів другого ярусу - 0,4-0,5. Заряд розташовують у донній частині шпуру. Першими підривають шпури першого ярусу, а потім другого ярусу.
Відстань між шпурами другого ярусу складають (для амоніта № 6ЖВ):
f - 10-12 7-8 діаметрів шпура;
f - 11-16 5-6 діаметрів шпура.
При застосуванні більш потужних і більш щільних ВР відстані збільшують відповідно працездатності ВР.
Оптимальна область застосування ярусних врубів: мінімальна глибина шпурів - 1,8-2 м; максимальна - до 2,5 м для виробок площею перерізу 4-6 м2; 3 м - площею перерізу 8-9 м2
3.7 Кількість шпурових зарядів і параметри їхнього розташування
Число шпурів на вибій для усіх видів виробок визначають за формулою (БНІП 3.02.03.84)
, (44)
де q - питомий заряд ВВ, кг/м3;
Sнач - площа перерізу виробки начорно, м2;
d - діаметр заряду ВР, см;
- щільність ВР у патронах, г/см3
Кз - коефіцієнт заповнення шпурів (табл. Е.3).
Питомий заряд може бути розрахований за формулою
, (45)
де q1 - еталонний питомий заряд ВР
, кг/м3 (46)
f1 - коефіцієнт текстури порід, (таблиця Е.6);
е - коефіцієнт відносної працездатності ВР (таблиця Е.2);
н - коефіцієнт затиску.
При одній оголеній поверхні
. (47)
При двох оголених поверхнях
н =1,1-1,4.
Остаточне число шпурів приймається після складання схеми розташування шпурів у вибої.
Комплект шпурів на вибій містить у собі врубові, відбійні і оконтурювальні шпури. Параметрами розташування комплекту шпурових зарядів є: схема розташування шпурів у вибої, відстань між шпурами, довжина ЛНО. Параметри розташування шпурових зарядів приймається з урахуванням форми переріза виробки, типу врубу, умов роботи зарядів у покрівлі, у стінках і ґрунті виробки. Дані параметри визначають також черговість підривання зарядів.
Число оконтурювальних шпурів, у покрівлі і стінках виробки
, (48)
де Р - периметр виробки (для виробки прямокутно-склепистої форми з коробовим склепінням , м;)
бок - відстань між оконтурювальними шпурами, у покрівлі і стінах виробки, бок-=0,7-0,9 м.
У виробках меншого перерізу відстань між оконтурювальними шпурами зменшується. Так, при Sнач 6,5 м2 число оконтурювальних шпурів досягає 60-70% загального числа шпурів на вибій.
Число оконтурювальних шпурів у ґрунті виробки визначається відстанню між ними, що приймається у межі 0,6-0,8 м
. (49)
Число відбійних шпурів
, (50)
де Nвр - число шпурів у врубі.
При використанні клинових врубів відбійні шпури розташовуються рівномірно по площі вибою. Відстань між шпурами у ряді і між рядами відбійних шпурів
, м (51)
де S - площа поперечного перерізу виробки, за відрахуванням площі, обмеженої шпурами врубу (у вибої шпурів), м2;
N - загальна кількість оконтурювальних і відбійних шпурів.
При застосуванні призматичних і ярусних врубів відбійні шпури розташовуються нерівномірно по площі вибою. Принцип розміщення відбійних шпурів при використанні врубів даного типу ілюструє рис.10. Розміщення відбійних шпурів виробляється за принципом "прямого кута".
Рис. 7. Схема розміщення відбійних шпурів при застосуванні призматичних і ярусних врубів
Відстань між оконтурювальними і відбійними шпурами приймається рівним величині Л.Н. О оконтурювальних зарядів, що визначаються за формулою
, (52)
де Р - місткість одного метра шпура
; (53)
q0 - питомий заряд ВР для оконтурювальних шпурів (при двох оголених поверхнях);
m - коефіцієнт зближення зарядів оконтурювальних шпурів, m = 1.
3.8 Витрати ВР за цикл
Витрати ВР за цикл визначаються за формулою
, кг. (54)
Маса зарядів для шпурового комплексу розраховується у такій послідовності:
1) визначають середнью масу заряду шпура
, кг. (55)
2) масу заряду у врубових шпурах приймаємо на 20% більше маси середнього заряду
, кг. (56)
3) масу заряду верхніх оконтурювальних шпурів склепіння, і стін приймають на 20% менше, а нижніх на 20% більше середньої маси заряду
, кг. (57)
, кг. (58)
4) масу заряду у відбійних шпурах приймають рівній середній масі заряду
, кг. (59)
5) при застосуванні патронованих ВР розраховується число цілих патронів у шпурі
, (60)
де Q* - маса заряду шпура даної групи, кг;
Qпатр - маса патрону ВР (таблиця Е.2), кг;
6) уточнюються витрати ВР
, кг. (61)
7) визначаються фактичні питомі витрати ВР
. (62)
3.9 Черговість підривання та інтервали уповільнення
Підривання шпурових зарядів однієї групи може здійснюватись одночасно і різночасно. В останньому випадку досягається більш високий коефіцієнт використання шпурів, зменшуються питомі витрати ВР, шпурометри і т.д.
При різночасному підриванні зарядів однієї групи у першу чергу підривають заряди, що знаходяться у більш сприятливих умовах: мають меншу величину ЛНО і велику ширину вільної поверхні і т.д. Кількість одночасно підриваємих зарядів відбійних шпурів, складає 2-4. Підривання зарядів оконтурювальних шпурів, роблять за схемою "через один". При цьому останніми підривають заряди кутових шпурів.
Для ефективності відбійки масиву інтервал уповільнення при підриванні суміжних зарядів повинний бути не менш допустимого. Максимальне значення уповільнення не обмежується. У породах невеликої міцності інтервал уповільнення приймається більшим, ніж у міцних породах.
Інтервал уповільнення для зарядів прямих врубів і найближчих до врубу відбійних шпурів доцільно приймати не менш 15-20 мс, інших відбійних і оконтурювальних шпурів - 10 мс. Ця умова дотримується, якщо у першому випадку ініціювання зарядів здійснюється електродетонаторами короткозамкнутої дії ЕДКЗ і ЕДКЗ-ПМ через ступінь, а у другому - суміжними ступенями. В одному комплекті шпурів можуть використовуватися одночасно електродетонатори миттєвого, короткозамкнутого та уповільненої дії. Тип і номер ступеню уповільнення ЕД приймають виходячи із необхідного часу уповільнення і кількості ступіней уповільнення
3.10 Розрахунок электровибухового ланцюгу, вибір приладів підривання і схеми з'єднання електродетонаторів
Вибір приладів електричного підривання - джерела струму, магістрального і дільничного дротів, а також схеми з'єднання електродетонаторів ґрунтується на перевірочному розрахунку электровибухового ланцюга. При виборі приладів підривання перевага віддається менш потужним джерелам струму, вибуховим дротам меншого перерізу. В якості джерела струму звичайно приймають конденсаторні вибухові прилади (машинки) і в рідких випадках - мережні (мінні) станції. Характеристики вибухових приладів приведені у таблиці Е.7.
Для магістральних і дільничних дротів використовують мідні, алюмінієві і сталеві дроти перерізом від 0,2 мм2 (для дільничних) 0,75 мм2 (для магістральних) до 6 мм2 з поліхлорвініловою ізоляцією.
У вибоях горизонтальних виробок, як правило, використовують послідовну і рідше - послідовно - рівнобіжну схеми з'єднання ЕД.
Для магістральних і дільничних дротів використовують мідні, алюмінієві і сталеві дроти перерізом від 0,2 мм2 (для дільничних) 0,75 мм2 (для магістральних) до 6 мм2 з поліхлорвініловою ізоляцією.
У вибоях горизонтальних виробок, як правило, використовують послідовну і рідше - послідовно - рівнобіжну схеми з'єднання ЕД.
При застосуванні вибухових приладів (машинок) розраховується опір электровибухового ланцюгу Rc, що порівнюється з допустимим його значенням Rд. Якщо Rс ? Rд, забезпечується безвідмовне ініціювання зарядів ВР. Припустимий опір ланцюга залежить від потужності вибухової машинки і схеми з'єднання ЕД.
Розрахунковий опір мережі за послідовною схемою
, (63)
де Rм, Rу - опір відповідно магістрального і дільничного проводів;
rд - опір ЕД (4,2 Ом.)
У випадку використання мережних приладів для ініціювання зарядів визначають опір вибухової мережі та із урахуванням прийнятої напруги розраховують струм, що проходить через один електродетонатор і, значення якого порівнюють з гарантійним і2. Якщо і > і2., забезпечується безвідмовне ініціювання зарядів ВР. Значення гарантованого струму дорівнює: для постійного і кількості ЕД до 100 - 1А; для перемінного струму при будь-якій кількості ЕД - 2,5 А. Максимальна сила струму не повинна перевищувати 10 А (таблиця Е.8).
3.11 Розробка паспорта БВР
Паспорт БВР - технологічний документ, що містить основні відомості, необхідні для ведення буровибухових робіт. У паспорті вказуються: основні характеристики виробки порід, вихідні технологічні дані, параметри показників БВР, схеми розташування зарядів (у масштабі 1: 50) і монтаж вибухової мережі, заходи безпеки. Як приклад приведений паспорт БВР на проходку одноколійного відкотного штреку (додаток Є).
4. Розрахунок провітрювання тупикових виробок
Одиночні виробки з тупиковими забоями провітрюють вентиляторами місцевого провітрювання (ВМП). Найбільш поширена нагнітальна схема провітрювання. Установку ВМП при цій схемі роблять на відстані не більш 10 м від вихідного струміння. Відстань від кінця вентиляційної труби до забою не більш 10 м.
Рис. 8. Нагнітальна схема провітрювання: 1 - виробка; 2 - свіжий струмінь; 3 - вентилятор; 4 - трубопровід; 5 - забій; 6 - нагнітальний струмінь; 7 - забруднений струмінь.
Кількість повітря Qв для провітрювання тупикового забою визначається по наступним факторам:
1. за витратами одночасно підриваємої ВР;
2. за кількістю одночасно працюючих людей;
3. за мінімальною швидкості повітряного струміння;
4. за інтенсивністю пильовиділення.
1. Визначаємо QВ (ВР) - необхідна для провітрювання тупикового забою кількість повітря по витратам одночасно підриваємої ВР
, м3/хв, (64)
де SB - площа перерізу виробки у світлі, м2;
t - час провітрювання забою. Згідно "Правил безпеки…" приймаємо t = 30 хв.;
k1 - коефіцієнт обводнювання виробок. Для сухих виробок приймається k1 = 0,8, для вологих k1 = 0,6;
Qф - витрати одночасно підриваємої ВР, кг;
b - газовість ВР. Приймається b = 40 л/кг;
Lтр - довжина вентиляційного трубопроводу. Приймаємо Lтр = 400 м;
р - коефіцієнт витоку повітря, для гнучких трубопроводів визначається з табл.15.
2. Визначаємо QВ (Л) - необхідна для провітрювання тупикового забою кількість повітря по кількості одночасно працюючих людей
, м3/хв, (65)
де nЛ - кількість одночасно працюючих у забої людей. Для одноколійної виробки приймається nЛ = 3 люд., для двоколійної - nЛ = 5 люд.
3. Визначаємо QB (min) необхідна для провітрювання тупикового забою кількість повітря по мінімальній швидкості повітряного струміння
, м3/хв, (66)
де Vmin - мінімальна швидкість руху повітряного струміння у виробці.
Згідно "Правил безпеки…" приймається Vmin = 0,15 м/с.
4. Визначаємо QB (ПВ) - необхідна для провітрювання тупикового забою кількість повітря по інтенсивності пильовиділення
, м3/хв, (67)
де q - нормативні витрати повітря для одного перфоратора або бурильної головки згідно технічної характеристики, q = 10 м3/хв;
m - кількість одночасно працюючих перфораторів або бурильних головок;
k2 - коефіцієнт, враховуючий застосування вловлювачів шламу. Якщо вловлювач використовується, то k2 = 0,5, якщо ні - k2 =1,0;
k3 - коефіцієнт, враховуючий гранично допустиму концентрацію пилу. Приймається k3 = 0,95-0,99.
Для подачі у забій приймають найбільше з розрахованих вище значень QB. За цим значенням визначають основні параметри вентилятора місцевого провітрювання - подачу Qвент та повний напір h.
Необхідна подача вентилятора Qвент складає
, м3/с, (68)
де р - коефіцієнт витоку повітря (таблиця Ж.1);
Qmax - найбільше з розрахованих вище значень QВ.
Повний напір вентилятора h складає
, Па. (69)
У формулі (69) R - втрата напору, обумовлена опором трубопроводу
,
де б - коефіцієнт аеродинамічного опору, б = 0,00045;
dтр - діаметр трубопроводу, м.
Значення Qвент у формулі (69) підставляється у м3/с.
Величина hдин у формулі (69) складає
, Па, (70)
де г - питома вага повітря рудничної атмосфери, г = 12 Н/м3;
g - прискорення вільного падіння, g = 9,81 м/с2;
Vтр - середня швидкість повітря на виході трубопроводу, м/с
. (71)
Тип вентилятора підбирають (таблиця Ж.2) за діаметром приєднувального патрубка, який повинен дорівнювати діаметру трубопроводу dтр, за величиною подачі, яка повинна перевищувати розрахункове значення Qвент та за тиском, який повинен перевищувати розрахункове значення h.
Осьові вентилятори типу ВМ забезпечують провітрювання ділянки довжиною до 450 м. З'єднування кількох секцій вентиляторів типу ВМ у один агрегат забезпечує провітрювання протяжних ділянок до 1000м. При роботі установок з двома послідовно з'єднуваними вентиляторами значення тиску і міцності подвоюється, а подача не змінюється.
4. Організація робіт при проходці горизонтальних гірничих виробок
Високий рівень організації прохідницьких робіт - ефективний напрям досягнення високих техніко-економічних показників проведення гірничих робіт.
Режим роботи забою повинен відповідати режиму роботи інших загально шахтних служб (підйому, транспорту, водовідливу та ін.) гірничого підприємства. Можливі трьох ті чотирьохзмінні режими роботи забою відповідно при 5 та 6 робочих днях у тиждень. При трьохзмінному режимі роботи забою та довго тривалості прохідницької зміни 6 і 7 год. (7,2 год.) організується ремонтно-підготовчі зміни та влаштовуються три одногодинні перерви між змінами. При чотирьохзмінному режимі роботи ремонтно-підготовчі роботи виконуються у вихідний день.
...Подобные документы
Аналіз засобів механізації гірничих робіт. Вибір бурового, виємково-навантажувального устаткування, для механізації допоміжних робіт. Розрахунок бурових верстатів та іншого необхідного обладнання. Аналіз конструкцій і експлуатація гірничого устаткування.
курсовая работа [319,3 K], добавлен 02.11.2013Способи підготовки шахтного поля, його розкриття шахтного поля вертикальними стволами і квершлагами. Суцільна та стовпова система розробки зі спареними лавами в ярусі. Виймання вугілля комбайном. Кріплення гірничих виробок та керування гірським тиском.
дипломная работа [1,9 M], добавлен 12.02.2012Вихідні дані на проект. Визначення опорних реакцій. Побудова епюри поперечних сил та згинаючих моментів. Визначення розмірів поперечних перерізів балки. Виявлення раціонального профілю переріза, порівняння мас балок. Умови міцності та розміри перерізів.
курсовая работа [514,1 K], добавлен 13.06.2014Характеристика гірничо-геологічних умов проектування. Розподіл електричної енергії на дільницях шахти. Розрахунок освітлення підземних виробок. Визначення електричного навантаження, добір потужності трансформаторів. Розрахунок струмів короткого замикання.
курсовая работа [516,6 K], добавлен 17.05.2015Значення впровадження комплексної механізації та автоматизації гірничих підприємств. Застосування системи поверхово-примусового обвалення на горизонтальні компенсаційні камери. Підготовка горизонту та транспортування гірничої маси скреперною установкою.
контрольная работа [40,5 K], добавлен 12.12.2010Пристрої для стропування посудин та апаратів. Визначення розмірів підкладних листів під монтажні штуцери. Розрахунок обичайок і днищ від опорних навантажень. Конструкції з’єднань з фланцевими бобишками. Опори вертикальних та горизонтальних апаратів.
учебное пособие [10,8 M], добавлен 24.05.2010Вибір електродвигуна, кінематичний розрахунок. Розрахунок параметрів зубчастих коліс, валів редуктора. Конструктивні розміри шестерні і колеса. Вибір підшипників кочення. Перевірка шпоночних з'єднань. Вибір та розрахунок муфти. Робоче креслення валу.
курсовая работа [3,3 M], добавлен 19.02.2013Проектувальний розрахунок вісі барабана: вибір матеріалу і допустимих напружень на вигин. Визначення опорних реакцій і згинальних моментів. Розрахунок запасу циклічної міцності вісі; вибір підшипників. Розробка вузла кріплення канату крана до барабана.
контрольная работа [726,7 K], добавлен 04.08.2015Вибір та перевірка електродвигуна. Вибір матеріалів для виготовлення черв'ячної передачі. Розрахунок циліндричних передач. Проектний та перевірочний розрахунок. Розрахунок вала на опір втомі. Вибір підшипників кочення. Розрахунок їх довговічності.
курсовая работа [723,6 K], добавлен 17.09.2010Методи підбору матеріалів для спорудження барної стійки і столика сервіровки відповідно до інтер'єру кухні. Види інструментів для виготовлення виробу. Будова та принцип дії токарного верстата. Вибір і зберігання деревини, етапи виконання столярних робіт.
дипломная работа [7,3 M], добавлен 01.02.2011Визначення конструктивних і режимних параметрів шнекового виконавчого органа комбайна. Вибір комплексу очисного устаткування та основних засобів комплексної механізації. Розрахунок продуктивності очисного комплексу, сил різання, подачі і потужності.
курсовая работа [710,4 K], добавлен 06.11.2014Розрахунок характеристики тканини для побудови заправного рисунку методом горизонтальних і вертикальних штрихів на базі мотивного патронування. Підбор виду переплетення: двошарова тканина з перев'язками по способу "знизу - вверх" та з притискним утоком.
курсовая работа [480,1 K], добавлен 16.01.2011Принципова схема об’ємного гідропривода поступального руху. Розрахунок і вибір параметрів гідроустаткування. Вибір гідро розподільника, дроселя, фільтра. Гідравлічний розрахунок системи привода. Параметри насоса, гідроклапана тиску і потужності.
курсовая работа [89,1 K], добавлен 21.03.2009Вибір електродвигуна та визначення основних параметрів приводу. Розрахунок клинопасової та закритої циліндричної зубчатої передачі, веденого вала. Перевірний розрахунок підшипників кочення, шпонкових з’єднань, муфт. Змащування редуктора, вибір мастила.
контрольная работа [1,1 M], добавлен 02.09.2010Обчислення основних параметрів авіаційного двигуна турбогвинтового типу. Розрахунок і узгодження параметрів компресора і турбіни, на підставі яких будуть визначаться діаметри ступенів турбіни і компресора. Обчислення площі основних прохідних перерізів.
курсовая работа [123,6 K], добавлен 03.12.2010Мета впровадження автоматичних систем управління у виробництво. Елементи робочого процесу в парокотельній установці. Вибір структури моделі об'єкта регулювання та розрахунок її параметрів. Розрахунок параметрів настроювання автоматичних регуляторів.
курсовая работа [986,6 K], добавлен 06.10.2014Особливості конструкції робочого обладнання бульдозерів, їх технічні характеристики. Опис процесів та технологія виконання земляних робіт бульдозерами, схема робочих циклів. Інструкція з охорони праці для машиніста бульдозера, правила техніки безпеки.
реферат [4,2 M], добавлен 26.06.2010Технологія дистиляції місцели соняшникової олії. Установка подвійної ректифікації. Обгрунтування та вибір асортименту продукції. Розрахунок сировини, готової продукції та допоміжних матеріалів. Організація виробничого потоку та техно-хімічного контролю.
курсовая работа [536,9 K], добавлен 28.03.2015Порівняння основних систем відводу теплоти. Тепловий розрахунок холодильної машини. Обчислення параметрів насосів для перекачування води і розсолу. Вибір конденсатора, переохолоджувача та параметрів компресорного агрегату. Переваги аміаку як холодоагенту.
курсовая работа [353,4 K], добавлен 10.02.2013Розрахунок гладкої циліндричної сполуки 2-шестірня-вал. Визначення калібрів для контролю гладких циліндричних сполук. Вибір нормальної геометричної точності. Розрахунок підшипникової сполуки 7-підшипник-корпус і 8-підшипник-вал, шпонкової сполуки.
курсовая работа [674,5 K], добавлен 21.12.2010
