Внесок науково-дослідних установ у розвиток наукового забезпечення технологічних процесів виробництва автомобілів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна наукова сільськогосподарська бібліотека Національної академії аграрних наук України

Внесок науково-дослідних установ у розвиток наукового забезпечення технологічних процесів виробництва автомобілів в Україні

Бей Н.О.

Анотація

автомобіль світовий вантажопідйомність автобус

Встановлено, що вагомий внесок у розвиток наукового забезпечення технологічних процесів виробництва автомобілів в Україні належить науково-дослідним інститутам та дослідно-конструкторським і проектним організаціям. Визначено, що впровадження на вітчизняних автомобілебудівних підприємствах науково-технологічних розроблень, забезпечували систематичне удосконалення виробництва вантажних, легкових автомобілів і автобусів, які переважали за технічним рівнем світові аналоги; зростання виробництва автотранспортних засобів за рахунок збільшення середньої вантажопідйомності вантажних автомобілів; підвищення безпеки конструкції автомобілів і зниження токсичності викидів та газів; поліпшення умов праці водіїв і комфорту пасажирів; покращання якості, конкурентоздатності та надійності автомобілів. Виявлено, що внаслідок умілого поєднання наукового забезпечення і технологічного прогресу, на вітчизняних автомобілебудівних підприємствах вдалося підвищити обсяги виробництва автомобілів та покращити їх якість та безпечність.

Ключові слова: розвиток, удосконалення, науково-дослідні установи, наукове забезпечення, технологічні процеси, виробництво автомобілів, автомобілебудування.

Постановка проблеми. Сучасний період розвитку світової економіки характеризується швидким прискоренням темпів науково-технічного прогресу, що зумовлює постійні зміни в структурі та динаміці суспільних потреб і, як наслідок, загострює конкуренцію серед виробників товарів і послуг. Наукоємність автомобілебудування, як провідної сфери матеріального виробництва, відіграє важливу роль у системі розвитку національної економіки. Це можна пояснити значимістю виробництва наукоємної продукції для необхідного рівня розвитку інших галузей національного господарства і забезпечення технологічної незалежності та економічної безпеки України. У наукоємності автомобілебудування найбільше проявляється динаміка процесів глобалізації, що створює підґрунтя для ефективного впровадження інноваційних науково-технологічних процесів, розроблених у галузевих науково-дослідних установах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню історії розвитку вітчизняної автомобільної промисловості, стану, проблемам і перспективам розвитку виробництва автомобілів, державної підтримки автомобілебудування, оптимізації діяльності автомобілебудівних підприємств із застосуванням сучасних технологій, оцінці рівня їх конкурентоздатності присвячено праці М. Ф. Дмитриченка, М. О. Кизима, Є. С. Колбасіна, О. Г. Кривоконя, М. В. Міщенка, Г. В. Пасова, А. В. Перетятька, А. М. Редзюка, Б. І. Хорошуна, В. М. Чуприни, О. М. Язвінської та ін. Однак проблемам та перспективам розвитку наукового забезпечення процесів виробництва автомобілів, зокрема науковим напрацюванням вітчизняних галузевих науково-дослідних установ з розвитку автомобілебудування в Україні приділено недостатньо уваги.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Історіографія розвитку вітчизняного автомобілебудування є багатоплановою як за тематикою представлених узагальнень, так і за рівнем опрацювання проблем, що розглядали вчені. Однак науково-технологічним аспектам розвитку виробництва автомобілів, які досліджували у вітчизняних науково-дослідних установах, не приділено відповідної уваги. До цього часу належним чином не осмислено наукові досягнення українських вчених, не окреслено шляхи їх використання автомобілебудівними підприємствами на сучасному етапі розвитку виробництва автомобілів в Україні. Тому визначення внеску вітчизняних науково-дослідних установ у наукове забезпечення технологічних процесів виробництва автомобілів заслуговує на окреме концептуальне дослідження.

Формулювання мети статті. Метою статті є встановлення наукового забезпечення технологічних процесів виробництва автомобілів в Україні на основі узагальнення та аналізу архівних матеріалів щодо здобутків вітчизняних науково-дослідних установ, визначення суперечливих, а також недостатньо вирішених проблем автомобільної промисловості, що потребують додаткового опрацювання.

Виклад основного матеріалу дослідження. До середини ХХ ст. значні якісні перетворення у світовій економіці були пов'язані з початком науково-технічної революції та сприяли складанню єдиної системи: «наука -- техніка -- виробництво» [1, с. 22]. Важливою умовою функціонування вітчизняної економіки стала необхідність суттєвого розвитку науки і швидкого впровадження результатів наукових досліджень у виробничий процес [2, с. 12]. З метою істотного підвищення

ефективності наукових досліджень в автомобілебудуванні і прискорення впровадження їх результатів у виробництво наукові сили та матеріальні ресурси були зосереджені на вирішенні основних проблем науки і техніки, що забезпечували максимальний економічний ефект.

У другій половині ХХ ст. у технологічних процесах виробництва автомобілів на автомобілебудівних підприємствах встановлено зв'язок із дослідженнями науково-дослідних інститутів. Серед них Центральний НД автомобільний і автомоторний інститут, Всесоюзні НДІ електрозварювального та електротермічного обладнання, синтетичних смол, НДІ технології автомобільної промисловості, металорізальних верстатів, автотракторних матеріалів, автомобільного електрообладнання і автоприладів, полімерів, радіотехнічний та ін. Вагомі здобутки отримано у науково-дослідних інститутах АН УРСР -- електрозварювання ім. Є. О. Патона, проблем машинобудування ім. А. М. Підгорного та ін. Внаслідок умілого поєднання наукового забезпечення і технологічного прогресу, на вітчизняних автомобілебудівних підприємствах вдалося підвищити обсяги виробництва автомобілів та покращити їх якість та безпечність.

У середині 1950-х років на автомобілебудівних заводах було поширено використання звичайного чавунного лиття, що характеризувалось невисокою міцністю та значною чутливістю до швидкості охолодження. Таке чавунне лиття не задовольняло запити провідних автомобілебудівних заводів, тому вирішення проблеми підвищення властивостей чавунного лиття мало важливе значення. З цією метою науково-дослідними установами АН УРСР здійснено дослідження та розроблено методи виготовлення високоякісного, високоміцного чавуну. Зокрема, метод присадки легатур, метод виплавки маловуглецевого і сталисто-перлітового чавуну, метод надміцного чавуну з глобулярним графітом та модифікованого чавуну [3, арк. 70].

Виробництво легованих чавунів обмежувалося дефіцитністю і дорожнечею присадок -- легатур. Сталисто-перлітовий чавун не був достатньо освоєний ливарною промисловістю. Такий чавун мав значну чутливість до швидкості охолодження, що призводило до вибілювання чавуну, викликаючи великий відсоток браку. Метод технологічного процесу отримання надміцного чавуну з глобулярним графітом зводився до присадки графітизуючих і стабілізуючих добавок у звичайний сірий рідкий чавун [3, арк. 71]. Метод модифікованого чавуну, тобто оброблення рідкого чавуну, що твердів у нормальних умовах охолодження із структурно білим зламом, окремими графітизуючими присадками, мав гарні ливарні властивості, високу міцність та підвищену зносостійкість. Маючи велику циклічну в'язкість, здатність поглинати вібрації, модифікований чавун заміняв литу і ковану сталь при виробництві штовхальників, розподільних та колінчастих валів двигунів автомобілів [3, арк. 74].

Впровадження науково-технологічних процесів та передових технологій і технічних удосконалень, розроблених науково-дослідними установами, забезпечило виробництво надійних, потужних та зручних автомобілів на вітчизняних автомобілебудівних підприємствах України. Згідно з постановою Ради Міністрів УРСР № 1648 «Про заходи допомоги Кременчуцькому автомобільному заводу Харківського раднаргоспу в організації виробництва великовантажних автомобілів» від 26 жовтня 1959 р. в Інституті електрозварювання ім. Є. О. Патона АН УРСР розроблено новітні наукові технології для зварювання штампованих картерів заднього мосту, картерів роздаткових коробок, рам, кабін та інших деталей великовантажних автомобілів [4, арк. 138]. Їх застосовували при термічному обробленні автомобільних деталей [5, арк. 84] та при виготовленні посиленого переднього ведучого мосту [5, арк. 92-93], при фарбуванні облицювальних деталей кабін [5, арк. 113-114] і деталей з метою недопущення корозії металу [5, арк. 126].

Наприкінці 1950-х років на Кременчуцькому автомобільному заводі впроваджено у виробництво прогресивні методи, розроблені в Інституті електрозварювання ім. Є. О. Патона АН УРСР: алмазне доведення інструментів, електрозварювання в середовищі вуглекислого газу [6, арк. 41-42], оброблення деталей поверхневою пластичною деформацією [6, арк. 3-4, 18-19], що значно підвищило продуктивність виробництва на підприємстві. Перехід на точкове зварювання деталей вантажних автомобілів забезпечило значне заощадження часу і електроенергії [6, арк. 36-37]. У 1966 р. Центральним НД автомобільним і автомоторним інститутом розроблено проект газотурбінного двигуна -- «ТурбоНАМІ-053А2» потужністю 400 к. с. [7, арк. 1-2].

У другій половині 1950-х років на Запорізькому автомобільному заводі «Комунар» разом з Центральним НД автомобільним і автомоторним інститутом сконструйовано автомобілі «ЗАЗ-966ВБ» і «ЗАЗ-966ВР» з електромагнітним зчепленням для інвалідів з важким ушкодженням ніг [8, арк. 59]. У Всесоюзному НДІ електрозварювального обладнання спроектовано і виготовлено машини для контактного зварювання деталей автомобілів, розроблено спеціальні сплави для електродів контактних машин. У Всесоюзному НДІ електротермічного обладнання і НДІ технології автомобільної промисловості налагоджено обладнання та розроблено технологічний процес для газової цементації у напівавтоматичних агрегатах [9, арк. 5]. Разом із Запорізьким машинобудівним інститутом ім. В. Я. Чубаря розроблено і вперше впроваджено у виробництво нову технологію холодного листового штампування, з НДІ металорізальних верстатів -- новий технологічний процес електроімпульсного оброблення матриць прес-форм [10, арк. 89]. З Центральним НД автомобільним і автомоторним інститутом підвищено силові та економічні показники двигунів для мікролітражних автомобілів «ЗАЗ-965», покращено акустичні якості глушника, збільшено термін служби і надійності двигунів [11, арк. 57]. Здійснено ефективний підбір палива для силового агрегату, свічок запалювання, типу стартера; удосконалено механізм щеплення, матеріали і термічне оброблення, пластмасові втулки і вкладення, торсіонну підвіску [12, арк. 2-3]. Запорізьким машинобудівним інститутом ім. В. Я. Чубаря досліджено динамічну напругу в деталях ходової частини автомобіля «ЗАЗ», з'ясовано особливості

завантаження трансмісії в різних природно-кліматичних умовах [13, арк. 79].

Згідно з Наказом Міністра автомобільної промисловості СРСР № 200 «О применении пластмасс в отечественном автомобилестроении» від 6 червня 1967 р. при виробництві автомобілів розпочали застосовувати полімерні матеріали [14, арк. 1]. У конструкціях автомобілів «ЗАЗ» застосовували, розроблені у Центральному НД автомобільного і автомоторного інституту, пластмаси: для вузлів тертя автомобілів, що забезпечувало виключення періодичної змазки; крупно- габаритних кузовних деталей, що відповідали вимогам масового виробництва; шестерень, шківів, вентиляторів та інших деталей обертання; сальників ущільнення і манжет; силових амортизаційних виробів [14, арк. 3]. У 1967 р. разом із співробітниками Запорізького машинобудівного інституту ім. В. Я. Чубаря розроблено дослідно-промислову партію металу з використанням спеціально підготовлених штампів, що сприяло використанню тонкого листового матеріалу [15, арк. 7]. У 1976 р. в НДІ автомобільного електрообладнання і автоприладів розроблено електронні пристрої, які встановлювали на вітчизняних автомобілях «ЗАЗ». Зокрема, гібридні інтегральні мікросхеми і мікропроцесори, металокерамічні електронні системи запалювання [9, арк. 79].

У 1965 р. на Луцькому автомобільному заводі спільно з Центральним НД автомобільним і автомоторним інститутом спроектовано нову вантажно-пасажирську модель «ЗАЗ-969В» з колісною формулою 4х2 [16, арк. 13; 17, арк. 1]; на початку 1970-х років -- розроблено рекомендації зі зниження ваги кузова автомобіля «ЛуАЗ-969А» з колісною формулою 4х4 [18, арк. 135]. У НДІ автомобільного електрообладнання і автоприладів для автомобіля «ЛуАЗ-969А» розроблено нове електрообладнання: перемикачі П305 та фари ПФ130, ФП132, ФП131 і Пр115 [19, арк. 80].

Центральним НД автомобільним і автомоторним інститутом у 1976 р. розроблено рекомендації зі зниження ваги кузова автомобіля «ЛуАЗ-969А» [18, арк. 135], у 1977 р. -- модернізовано модель автомобіля «ЛуАЗ-969М» шляхом встановлення травмобезпечного керма і швидкозмінного тенту [18, арк. 115]. У 1976 р. Всесоюзний НДІ синтетичних смол розробив термопластичні поліуретани для конструкцій автомобілів Луцького автомобільного заводу [18, арк. 151]. У 1978 р. при виробництві окремих вузлів і деталей використовували армовані скловолокнисті термопласти та пресовані матеріали, розроблені Центральним НД автомобільним і автомоторним інститутом [20, арк. 54].

З 1980-х років на Луцькому автомобільному заводі для виготовлення деталей рами автомобілів, розроблені в Інституті електрозварювання ім. Є. О. Патона [21, арк. 114-115]. До вертикальних поличок лонжеронів застосовували дугове точкове зварювання у вуглекислому газі, а до горизонтальних -- напівавтоматичне зварювання у захисному газі [22, арк. 3]. Застосування цієї технології підвищило гарантію надійності з'єднань і забезпечило об'єктивний візуальний контроль якості зварювання. Разом з Центральним НД автомобільним і автомоторним інститутом та НДІ автотракторних матеріалів розроблено: дизельні двигуни з низькими рівнями шуму; капсулювання двигуна і агрегатів трансмісії; поглинаючі шум матеріали для моторних відсіків автомобільних двигунів і матеріали типу «Антифон» [23, арк. 22]. Розроблення плівки для тенту на автомобілі «ЛуАЗ-969МЕ» здійснював НДІ полімерів [24, арк. 14].

У 1963 р. на Львівському автобусному заводі разом з Центральним НД автомобільним і автомоторним інститутом розроблено конструкцію і освоєно гідромеханічну передачу ЛАЗ-НАМІ «Львів», серійне виробництво якої розпочали у 1965 р. [25, с. 37]. У 1966 р. -- розроблено моделі автобусів «ЛАЗ-695Ж» з автоматичними гідропередачами, застосування яких сприяло кращій роботі двигуна і всіх агрегатів трансмісії [26, арк. 142]. У 1970-х роках з метою зниження забруднення довкілля токсичними викидами автомобільного транспорту в Інституті проблем машинобудування ім. А. М. Підгорного АН УРСР розроблено нові види палива: метанол, водень та їх сумішки. Із використанням різних відношень водню-бензину-повітря відбувалось регулювання складу паливо-повітряної сумішки, що забезпечувало її якісне згоряння [27, арк. 15]. Такий спосіб регулювання дозволив підвищити економію палива на 10-12%, за деяких навантаженнях вона збільшувалась на 40-50%. Встановлені гідридні баки для паливної сумішки з воднем на автобуси «ЛАЗ-695Н» [27, арк. 39].

Важливими для розвитку автомобілебудування в Україні є науково-технологічні досягнення ВАТ «Український інститут автобусо-тролейбусобудування». Його наукова діяльність спрямована на розроблення модернізованих міських, приміських та міжміських автобусів різної місткості [28, арк. 93-94]. Впровадження технологічних рішень у виробництві автобусів сприяли зменшенню витрат палива, обслуговування та ремонту і покращували безпеку, якість, економічну ефективність та конкурентоспроможність автобусів. Значну роль для розвитку автомобілебудування в Україні відіграло Державне Підприємство «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» Міністерства інфраструктури України [29, с. 21]. Його діяльність від часу заснування до сьогодення спрямована на розвиток та вдосконалення наукової, технологічної та правової бази транспортного сектору економіки країни, із зосередженням на таких аспектах, як безпека, екологія, якість та конкурентоспроможність автомобільного транспорту, енергозбереження і впровадження альтернативних видів моторного палива тощо.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Можна зробити висновок про вагомий внесок науково-дослідних установ у розвиток наукового забезпечення технологічних процесів виробництва автомобілів в Україні. Внаслідок умілого поєднання наукового забезпечення і технологічного прогресу, на вітчизняних автомобілебудівних підприємствах вдалося підвищити обсяги виробництва автомобілів та покращити їх якість та безпечність. Впровадження науково-технологічних розроблень забезпечували систематичне оновлення виробництва вантажних, легкових автомобілів і автобусів, які переважализа технічним рівнем світові аналоги; зростання виробництва автотранспортних засобів за рахунок збільшення середньої вантажопідйомності вантажних автомобілів; підвищення безпеки конструкції автомобілів і зниження токсичності викидів та газів; поліпшення умов праці водіїв і комфорту пасажирів; покращання якості, кон- курентоздатності та надійності автомобілів.

Список літератури

1. Зубков А. А. Развитие научно-технической базы отечественного автомобилестроения (1966-1980 гг.). Нижний Новгород, 2001. 196 с.

2. Холодов А. М. История науки и техники автомобильно-дорожного транспорта. Харьков: ХГАДТУ, 1996. 122 с.

3. ЦДАВО України. Ф. Р-4949. Оп. 1. Спр. 177. 292 арк.

4. Архівний відділ виконавчогокомітетуКременчуцькоїміськоїради. Ф.Р-8644.Оп. 2. Спр. 31. 210арк.

5. Архівний відділ виконавчогокомітетуКременчуцькоїміськоїради. Ф.Р-8644.Оп. 2. Спр. 33. 156арк.

6. Архівний відділ виконавчогокомітетуКременчуцькоїміськоїради. Ф.Р-8644.Оп. 2. Спр. 250. 80арк.

7. Архівний відділ виконавчогокомітетуКременчуцькоїміськоїради. Ф.Р-8644.Оп. 2. Спр. 606. 9 арк.

8. Держархів Запорізької області. Ф. Р-5592. Оп. 2. Спр. 251. 68 арк.

9. Держархів Запорізької області. Ф. Р-5592. Оп. 2. Спр. 3. 178 арк.

10. Держархів Запорізької області. Ф. Р-84. Оп. 3. Спр. 465. 319 арк.

11. Держархів Запорізької області. Ф. Р-84. Оп. 3. Спр. 322. 141 арк.

12. Держархів Запорізької області. Ф. Р-84. Оп. 3. Спр. 688. 57 арк.

13. Держархів Запорізької області. Ф. Р-84. Оп. 7. Спр. 17. 235 арк.

14. Держархів Запорізької області. Ф. Р-84. Оп. 7. Спр. 664. 7 арк.

15. Держархів Запорізької області. Ф. Р-84. Оп. 7. Спр. 676. 68 арк.

16. Держархів Волинської області. Ф. Р-1168. Оп. 2. Спр. 488. 43 арк.

17. Держархів Волинської області. Ф. Р-1168. Оп. 2. Спр. 798. 15 арк.

18. Держархів Волинської області. Ф. Р-1168. Оп. 2. Спр. 1476. 325 арк.

19. Держархів Волинської області. Ф. Р-1168. Оп. 2. Спр. 1357. 145 арк.

20. Держархів Волинської області. Ф. Р-1168. Оп. 2. Спр. 1721. 155 арк.

21. Держархів Волинської області. Ф. Р-1168. Оп. 5. Спр. 80. 175 арк.

22. Держархів Волинської області. Ф. Р-1168. Оп. 4. Спр. 410. 13 арк.

23. Держархів Волинської області. Ф. Р-1168. Оп. 4. Спр. 127. 142 арк.

24. Держархів Волинської області. Ф. Р-1168. Оп. 4. Спр. 36. 96 арк.

25. Станкевич І. І. Львівський автобусний завод на зламі тисячоліть. Львів: ЗУКЦ, 2002. 140 с.

26. ЦДАВО України. Ф. Р-4949. Оп. 12. Спр. 23, 183 арк.

27. ЦДАВО України. Ф. Р-4949. Оп. 12. Спр. 1534. 99 арк.

28. ЦДАВО України. Ф. Р-2. Оп. 15. Спр. 2885. 189 арк.

29. Редзюк А. М. Автомобільний транспорт України: стан, проблеми, перспективи розвитку: монографія. Київ: ДП «ДержавтотрансНДІпроект», 2005. 400 с.

Размещено на Allbest.ru