Теорія соціоінженерного розвитку в контексті аналізу комунікаційних технологій

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕОРІЯ СОЦІОІНЖЕНЕРНОГО РОЗВИТКУ В КОНТЕКСТІ АНАЛІЗУ КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Анотація

У статті досліджено методологічні параметри соціальної інженерії як міждисциплінарної парадигми, визначено роль та значення інформації в загальній динаміці суспільства. Проаналізовано комунікаційні технології з позицій математичного моделювання та введено їх у загальний контекст свідомого конструювання соціальної дійсності.

Аннотация

Бондаренко И. С. Теория социоинженерного развития в контексте анализа коммуникационных технологий

В статье исследуются методологические параметры социальной инженерии как междисциплинарной парадигмы, определяются роль и значение информации в динамике общества. Анализируются коммуникационные технологии с позиций математического моделирования и вводятся в общий контекст сознательного конструирования социальной реальности.

Annotation

Purpose of article: to specify methodological criteria of social engineering as a cross-disciplinary paradigm, to analyze communication technologies employing the method of mathematical analysis and identify their role in the general context of conscious construction of social reality. The method we used to study communication technologies lies within the scope of social engineering approach. Methods of prediction, planning and modelling, which are at the heart of this research strategy, enable to expand the boundaries of traditional approach to social communication technologies. The other techniques we used during the study include: methods of mathematical analysis and statistics (identification of the role played by information in the development of civilization; introduction of such terms as «technology» and «information imperative» in the formulation of the law of hyperbolic growth of the world population), cybernetics (we confirm that information and communication are the means to control all types of systems).

Актуалізація соціальної інженерії як теоретико-практичної галузі зумовлена провідними трендами динаміки Поняття «соціальна динаміка» (сила) вживаємо у значенні універсальної властивості суспільних феноменів, що зумовлює їх прогресивні або регресивні зміни. Цей термін став базовим у концепції «соціальної фізики» О. Конта й позначав прогресивний розвиток соціальних систем. Статика й динаміка утворювали зміст позитивістського лейтмотиву О. Конта «Любов, Порядок та Прогрес». Згодом соціальна динаміка стала окремою галуззю наукового знання. сучасної цивілізації. Суспільно-економічні, геополітичні, демографічні та екологічні виклики формують нові парадигми осягнення надскладної, нерівноважної й парадоксальної моделі світу. Наукові рефлексії все більше спрямовані на проектування та прогнозування розвитку суспільства й цивілізації. Нелінійність соціальної еволюції, непередбачуваність деяких процесів не дають науковцям права на помилку, адже будь-які спрощення, редукції та випущення бодай однієї ланки всеосяжного ланцюга поступу цивілізації призводять до глобальних катастроф та криз.

Саме тому сучасне пізнання є між-, мульти-, трансдисциплінарним проектом, орієнтованим на вирішення конкретної проблеми креативними зусиллями багатьох фахівців із різних галузей знань. Взаємопроникнення когнітивних схем дисциплінарних онтологій значно розширює межі розуміння законів природи, суспільства та техносфери. Соціальна інженерія, акумулюючи досвід різних методологій, пропонує якісно нове операційне середовище роботи із соціальною інформацією, суспільними моделями та алгоритмами. Ця галузь знань, ґрунтуючись на філософії свідомого творення людини та Всесвіту, націлена на позитивну трансформацію буття, оптимістичне конструювання дійсності, раціональну функціональність суспільних інститутів.

Соціальна інженерія є й результатом органічного розвитку соціогуманітарного знання, яке набуває все більшої практичної ваги в процесах модернізації суспільства. Сьогодні неефективним є просто гуманітарний опис суспільних феноменів, важливими є їх проектування в режимі ante factum, пропозиції щодо їх практичного втілення та прогнозування наслідків їх реалізації. В. Подшивалкіна наголошує на кризі сучасної соціогуманітарної теорії, яка, на її думку, «сфокусована на поясненні складних соціальних явищ, а не на їхньому розумінні та конструюванні» [15, с. 9]. М. Бірюкова також говорить про превалювання в соціології «клінічного» підходу, дослідницька суть якого полягає лише в збиранні інформації, постановці діагнозу, визначенні соціальної стратегії та просвітництві організаторів [1, с. 13].

Постановка завдання

Мета статті - дослідити процеси методологічної інтеграції соціальної інженерії в загальний контекст комунікативістики; визначити трансдисциплінарні параметри аналізу соціально- комунікаційних технологій.

Результати

Соціальна інженерія орієнтована на технологічне пізнання, в основі якого - системні виміри світу, чітко визначений алгоритм конкретних дій, раціональне управління ситуацією, обов'язкова проекція на майбутнє. Конструктивізм соціальної інженерії надає змогу прагматично вибудовувати систему соціальних відносин та взаємозв'язків, точно визначати суспільні пріоритети, оперативно реагувати на різноманітні виклики та небезпеки, керовано впливати на хід історичного розвитку.

Ці інтенції завжди були в державотворенні будь-якої країни, та лише у ХХ ст. завдяки науково-технічному прогресу та розвитку системи засобів масової комунікації вони стали відкритими й зрозумілими категоріями для широкого загалу. Поняття «публічне право», «публічна політика» і, нарешті, «публічний простір» стали сферами реалізації актів суспільного творення. За словами Ю. Габермаса, у цій зоні «відкритости» повсякчас перетинаються два процеси - «комунікативне створення повноцінної влади» та «маніпулятивне використання могутности засобів масової інформації»; взаємодіючи, вони створюють «масову лояльність, попит і «compliance» (поступливість) на противагу системним імперативам» [3, с. 37]. Соціальна інженерія виходить за межі кулуарного управління суспільними процесами, вона налаштовує взаємодію всіх суспільних інституцій через різні режими та засоби комунікації. Вважаємо, що саме менеджмент У цьому контексті використовуємо термін «менеджмент» у його універсальній номінації - англ. management - управління, керівництво, адміністрування, уміння розпоряджатися, володіти. соціальної комунікації задає відповідні параметри всіх соцієтальних явищ суспільства.

Так, Г. Почепцов розуміє соціальний інжиніринг як «формування соціальних структур за допомогою інформаційного інструментарію» [13, с. 18]. На думку дослідника, соціальний інжиніринг спрямований на створення «нової символічної карти навколишнього світу», у результаті чого створюються «нові ідентичності, нові межі норм поведінки, нові об'єкти для поклоніння і навіть нові вороги» [13, с. 18].

Така позиція вченого суголосна теорії соціальних змін П. Штомпки, який характеризує всі динамічні трансформації «соцієтальної тканини»/«соціального поля» на рівні якісних переходів («сплетінь») ідей ^ соціальної свідомості, правил ^ соціальних інструкцій, дій ^ соціальної організації й інтересів ^ соціальної ієрархії [16].

М. Бірюкова вважає, що розвиток соціальної інженерії як галузі прикладної науки органічно пов'язаний із техніко-технологічними параметрами сучасності. На її думку, ХХ ст. з його раціональною спрямованістю зумовило якісно інший, науковий, підхід до соціального управління. Дослідниця наголошує: «... кожна епоха змінювала ролі учасників процесу соціального управління, методи стимулювання, масштаби організації самого процесу, засоби контролю і регулювання, способи вивільнення відпрацьованих елементів. Та тільки ХХ ст. характеризується якісно іншим характером таких змін» [1, с. 7].

Зрозуміло, методологія соціальної інженерії не обмежується лише гуманітарними студіями, вона часто спрямована на математичний аналіз та моделювання соціального буття. Л. Мемфорд констатує: «Нинішнє століття (мається на увазі ХХ ст. - І. Б.) стало свідком докорінного перетворення всього людського довкілля завдяки впливу математичних та фізичних наук на технологію» [12, с. 225]. Проектування технічного або соціального об'єктів обов'язково вимагає точного врахування балансу між ресурсами (фінанси, праця, матеріали, енергія, простір тощо), часом, якістю та ризиками. «Конструктивний синтез соціальних наук і математики вимагає адекватних способів виміру соціальних величин», - зауважує А. Коротаєв [7, с. 8]. На вирішенні окремих і комплексних проблем соціального управління шляхом синтезу кібернетичних та інших знань наполягають українські дослідники М. Бірюкова, А. Маковецький, В. Подшивалкіна, Є. Суіменко.

Лише у ХХ ст. суспільно-культурні феномени стають предметом фізико-математичного аналізу, а загальні тенденції розвитку соціуму піддаються статистичним кількісним вимірам. На цю обставину свого часу звернув увагу П. Сорокін: «.соціологія та всі суспільні науки XX ст. визнали вивчення ритмів, циклів, темпів та періодичностей більш продуктивним [...], аніж пошуки споконвічних історичних шляхів розвитку, якими вони займалися у XlX ст.» [14].

Так, Г. фон Фьорстер, П. Мора та Л. Аміот у 1960 р. публікують працю під красномовною назвою «Doomsday: Friday, 13 November, A. D. 2026» [18], у якій презентують закон гіперболічного зростання чисельності населення Землі.

У концепції М. Кремера названа величина корелює між параметрами «кількість населення» - «рівень технологічного зростання». На його думку, чисельність представників homo sapiens пропорційна технологічним темпам розвитку, які, у свою чергу, залежать від кількості «винахідників», співвідносній кількості населення.

Учений зауважує, що демографічна революція виявляється не тільки у власне демографічних процесах, а й у руйнації зв'язку часів, розпаді свідомості та хаосі - усьому тому, що ми називаємо моральною кризою суспільства. Остання, вважає С. Капіца, є наслідком переважання масової культури, комерціалізації засобів масової інформації та активації постмодернізму [9]. Утім, у концепції вченого не знаходимо чіткого пояснення природи впливу «узагальненої інформації» на зростання чисельності людства.

Б. Долгоносов, В. Найдьонов доповнюють теорію демографічного імперативу С. Капіци концептом «інформаційний імператив». Саме цей показник, на їх думку, зумовлює глобальні демографічні процеси, які підлаштовуються до зміни обсягів знань, накопичених людством. Саме сума знань є єдиною рушійною силою розвитку цивілізації.

«При цьому інформація, - зауважує С. Капіца, - передається в часі вертикально від покоління до покоління, шляхом соціального наслідування, і горизонтально - у просторі інформаційної взаємодії. Фізичним образом інформаційного обміну може бути поле, інформаційне поле знань, що охоплює все людство, є потужним інтегруючим чинником і пов'язане з поняттям свідомості. Так, колективний досвід є основою зростання, яке залежить від інформаційної взаємодії всіх людей у всій Ойкумені Ойкуме'на - дав.-гр. okoujЈvr| - «уся земля», «населяти», «мешкати». Лексема була вжита давньогрецьким географом Гекатеєм Мілетським на позначення відомої грекам частини Землі з центром в Елладі. Сьогодні є метафоричною на - території проживання людства - математично вираженого як залежність від квадрата чисельності всього населення Землі»

Подані теорії математичного моделювання соціальних процесів демонструють абсолютизацію та сувору коректність застосування закону великих чисел, що значно спрощує реальні параметри соціосфери. Вони не розкривають суті цивілізаційних процесів, залишаючись феноменологічною констатацією виявлених емпіричних закономірностей.

Утім, суспільне буття конституюють і неспівмірні людські інтереси та незіставні людські цінності, постійне прагнення особистості до гри та її здатності конструювати власні моделі світотворення. Н. Вінер зауважував: «Ми не можемо зневажати соціальними науками, але не повинні надмірно покладатися на їх можливості. За будь-яких обставин ми маємо використовувати “ненадійний”, описовий метод» [2, с. 248].

Соціальна інженерія як форма конструювання та управління соціальними системами є інтегруючим знанням, яке в умовах науково-технічного прогресу пропонує розробку та втілення взаємозумовлених суспільно-політичних, економічних, соціально-психологічних, демографічних, соціокультурних, науково-технологічних проектів. Так, С. Капіца зауважував, що кількісний аналіз зростання кількості населення, який вказує на сумарний результат усієї економічної, соціальної та культурної діяльності людства, може стати «першим кроком в активному управлінні майбутнім» [9]. Тому оперування різнорідними знаннями та методиками - неодмінний показник соціоінженерної діяльності. У ній універсалізується розуміння загальних закономірностей, принципів, функцій, форм та способів усіх суспільних сфер, якими управляє людина.

Сьогодні менеджмент охоплює навіть трансцендентний простір колективного несвідомого. Так, О. Донченко запропонувала авторську концепцію архетипового менеджменту як галузі психології управління. На думку дослідниці, «АМ говорить не стільки з соціалізованою особистістю, скільки з людиною як унікальною істотою, що народжується і живе в інтерсуб'єктному світі смислового універсуму» [4, с. 6].

Управління як цілеспрямована організація спільної діяльності людей є базовим поняттям кібернетики - науки, що вивчає оптимальні способи керування складними динамічними системами, наприклад, ЕОМ, біологічними популяціями, автоматичними регуляторами в техніці, людським мозком, суспільством. Причому кожна кібернетична система - це множина взаємопов'язаних елементів, здатних сприймати, запам'ятовувати, операційно обробляти та передавати інформацію.

Перша у світі «Енциклопедія кібернетики», розроблена ученими Інституту кібернетики Академії наук УРСР у 1973 р., подає таке визначення цієї галузі знань - «наука про загальні закони отримання, зберігання, передачі і перетворення інформації у складних управляючих системах» [5, с. 440]. Стаття енциклопедії уточнює: управляючими системами можуть бути не тільки технічні, а й будь-які біологічні, адміністративні та соціальні системи.

Варто зауважити, що більшість соціальних процесів та явищ є «неформалізованими», що значно обмежує використання математичного апарату для їх моделювання та дослідження. Утім, кібернетика формує нове уявлення про світ, у якому задані критеріальні параметри зв'язку, управління, інформації, системності та ймовірності. Ці позиції становлять основу соціальної інженерії як креативної перетворювальної діяльності. Тому «інформаційна» концепція соціального інжинірингу Г. Почепцова «вписується» в загальну канву кібернетичного аналізу.

Кібернетика постулює принципи цілеспрямованого комунікаційного управління складними динамічними системами. Вона вивчає цикл («колообіг») сигнальної інформації в загальній схемі функціонування довільної системи управління, ланками якої є блоки управляючої системи, об'єкта управління, зворотного та прямого зв'язку. Система, що приймає інформацію, використовує її для вибору оптимального способу поведінки, яка регулюється тільки за допомогою зворотного зв'язку. Крім того, у кібернетиці функціонує поняття «чорного ящика», що позначає систему, механізми роботи якої є складними/невідомими/неважливими. Це система, яка також має умовні «вхід» та «вихід» інформації, при цьому процес її циркуляції всередині об'єкта проектується лише гіпотетично в ході експерименту. Це своєрідний прогноз розгортання певної ситуації за умов цілеспрямованого керування нею. Зауважимо, термін «чорний ящик» активно використовують у технології іміджмейкінгу. Так, Д. Істон тлумачить імідж як «чорну шухляду», що сприймає певну множину вхідних сигналів та генерує певну кількість вихідних меседжів [8, с. 456].

Соціальна інженерія трансформує кібернетичну теорію функціонування складних систем у перетворювально-практичну діяльність. Інформаційний імператив кібернетичного аналізу становить основу концепцій соціальної інженерії: управління суспільними системами відбувається через інформаційну трансмісію. Оперативні властивості інформації виражаються в конкретних процесуальних формах: поширенні, зберіганні, прийомі, обробці, накопиченні. Ці процеси водночас є різновидами інформаційної діяльності. У ст. 1 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» зазначено: «Журналіст - творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для засобів масової інформації». Таке формулювання автоматично включає журналістику до сфери соціоінженерної діяльності.

Соціальний інженер, володіючи відповідними знаннями, через оперативну реалізацію комунікаційних технологій цілеспрямовано впливає на хід соціальної динаміки. Соціальна інженерія - творчий винахідницький процес, який, проте, вимагає чіткої алгоритмізації дій - проектування, конструювання, створення та трансформації певних організаційних структур і соціальних інститутів. М. Бірюкова до основних функцій соціальної інженерії зараховує також прогнозування, консультування, навчання та соціальні технології [1, с. 16].

Під соціальною технологією ми розуміємо складну систему цілеспрямованих масово- інформаційних операцій, способів обробки комунікаційних ресурсів, методів роботи з аудиторією, результатом реалізації яких є зміна суспільної свідомості та поведінки. Такі технології продукують і використовують у процесі соціального планування та проектування.

Зрозуміло, що штучно сконструювати хід історії суспільства неможливо, але завдяки впровадженню соціальної інженерії соціально-комунікаційних технологій можна планово змінювати суспільні інститути, провадити реформи та вести конструктивний діалог із суспільством. Соціально-комунікаційні технології виступають у ролі «сигнальної інформації», яка управляє складними кібернетичними системами. Складна інформаційно-інтерактивна модель соціально- комунікаційних технологій формує, зрештою, цілісність універсуму.

О. Князєва та С. Курдюмов подають цікавий метафоричний образ синергетики як «магічного кристалу знань» [11]. У соціальній інженерії, яка є міждисциплінарною галуззю знань, також «кристалізуються» здобутки багатьох інших наук. Створюючи своєрідну «кристалічну решітку» соціальної інженерії, вони відкривають новий погляд на суспільство. Кожен дисциплінарний компонент соціальної інженерії - нова грань осягнення соціального світу.

Різнорідність наукових складових інтегрована особливою практичною спрямованістю соціальної інженерії - обираються лише ті результати, які дійсно необхідні для реалізації конкретного соціального проекту. Більшість дослідників вважає, що соціальна інженерія використовує результати правознавства, соціології, кібернетики, соціальної психології, педагогіки, статистики, демографії, синергетики, економіки.

Та до цього переліку не входить наука про соціальні комунікації. Так, це можна пояснити відносно недавнім стартом цієї галузі знань. Але випущення комунікаційних аспектів соціальної інженерії цілком нівелює її функціональність. Та ж кібернетична основа, на якій наполягають усі науковці, не знаходить інструментального втілення в сучасних розробках соціальної інженерії. Кібернетика виглядає лише історичною автономною сходинкою в процесі формування соціальної інженерії.

Кристалізація соціальної інженерії як нової галузі знань відбувалася поступово. Будучи модерним науковим проектом, вона вбирала всі цивілізаційні новації такого насиченого ХХ ст. По суті, соціальна інженерія стала відповіддю на соціальні, політичні та соціокультурні виклики епохи. Суму знань, накопичену за все існування людства, лише у ХХ ст. почали практично використовувати в реальних проектах на благо самої людини. Соціальна інженерія, продукуючи технології обробки знань та інформації, інтегрувалася у сферу політики, освіти, медицини, економіки. І цей процес уможливився лише завдяки комунікаційному потенціалу інформаційного суспільства.

У ході становлення соціальної інженерії вироблялася «індустріальна» філософія соціальних трансформацій, а також особлива технологічна культура. Попри лейтмотив гуманних змін демократичного суспільства, часто соціоінженерні задуми ставали масштабними проектами деструкції суспільства. соціальний інженерія технологія математичний

Методологічна модель соціальної інженерії формується донині, доповнюючись новими теоріями та апробованими моделями конструювання дійсності. Дослідники наголошують: соціоінженерна діяльність продуктивно виявлялася протягом усього розвитку цивілізації, та тільки науково-технологічний прогрес ХХ ст. зумовив виокремлення її в окрему дисциплінарну онтологію. Так знання втілилися в конкретну дію, а теорія перейшла в практичну площину.

Аналіз етапів становлення соціальної інженерії вказує на одвічні пошуки людства оптимальних шляхів розвитку цивілізації, на безупинні рефлексії особистості до свідомого й цілеспрямованого творення власного життя та життя суспільного. Право, культура, гроші - це ті соціальні технології, які конструювали державність. Сьогодні до цієї парадигми долучилися масмедіа. Вони не тільки окреслюють простір окремої держави, а глобалізують світ, стираючи всі можливі кордони. Тому сучасний соціальний інженер - спеціаліст, який не тільки творчо використовує знання, а має фахові навички роботи із соціальною інформацією.

Науковими конструктами соціальної інженерії є технологія, інформація, управління, творчість винахідництво, комунікація, суспільство - усі ті величини, які становлять якісну основу цивілізації та її прогресивний поступ; це ті параметри, що закладаються в основу математичного моделювання соціальних систем та демографічних гіпербол (концепції М. Кремера, Г. фон Фьорстера, С. Капіци, А. Коротаєва та ін.).

Такого оформлення набуває концептуальна модель соціальної інженерії на сучасному етапі розвитку науки. Названі категорії ставали ключовими в ході осягнення людиною своїх можливостей у конструюванні реальної дійсності, у процесі творення штучної соціальної організації, у часи технічного підкорення світу природи. Критичне осмислення ролі комунікаційних технологій у системі соціального моделювання є подальшою й дуже важливою перспективою науки про соціальну комунікацію.

Список використаної літератури

1. Бирюкова М. В. Социальные технологии и проектирование: учеб. пособ. для вузов / М. В. Бирюкова; Народ. укр. академия. - Харьков, 2001. - 400 с.

2. Винер Н. Кибернетика, или управление и связь в животном и машине / Норберт Винер; пер. с англ. И. В. Соловьева; под ред. Г. Н. Поварова. - Москва: Советское радио, 1958. - 216 с.

3. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритости. Дослідження категорії громадянське суспільство / Ю. Габермас. - Львів: Літопис, 2000. - 318 с.

4. Донченко О. А. Архетиповий менеджмент: [монографія] / О. А. Донченко ; Нац. акад. пед. наук України, Ін-т соц. та політ. психології. - Київ ; Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2012. - 261 с.

5. Долгоносов Б. Информационная концепция динамики численности человечества / Б. Долгоносов, В. Найденов // Проблемы экологического моделирования и мониторинга. - 2006. - № 198 (3-4). - С. 375-386.

6. Енциклопедія кібернетики: [у 2 т.] / ред. кол.: В. М. Глушков (відп. ред.) [та ін.]; АН УРСР. - Київ: Голов. ред. Укр, рад. енциклопедії, 1973. - Т. 1: А-Л. - 584 с.

7. Законы истории: Математическое моделирование и прогнозирование мирового и регионального развития / отв. ред. А. В. Коротаев, Ю. В. Зинькина. - 3-е изд., сущ. перераб. и доп. - Москва: Изд-во ЛКИ, 2010. - 344 с.

8. Истон Д. Категории системного анализа политики / Д. Истон // Антология мировой политической мысли. - Москва: Мысль, 1997. - Т. 2. - 831 с.

9. Капица С. Информационное развитие общества и будущее человечества [Електронний ресурс] / С. Капица.

10. Капица С. П. Феноменологическая теория роста населения Земли / С. П. Капица // Успехи физических наук. - 1996. - Т. 166. - № 1. - С. 63-80.

11. Князева Е. Н. Синергетика как новое мировидение: диалог с И. Пригожиным / Е. Н. Князева, С. П. Курдюмов // Вопросы философии. - 1992. - № 12. - С. 3-20.

12. Мэмфорд Л. Техника и природа человека / Л. Мемфорд // Новая технократическая волна на Западе. - Москва: Прогресс, 1986. - С. 225-239.

13. Почепцов Г. Г. Соціальний інжиніринг: соціо- і психотехніки управління великими масами людей / Г. Г. Почепцов. - Київ: Альтерпрес, 2010. - 254 с.

14. Сорокин П. Социокультурная динамика и эволюционизм [Електронний ресурс] / П. Сорокин.

15. Соціальні технології: заради чого? яким чином? з яким результатом?: монографія / [Алексе- нцева-Тімченко К. С. та ін.; наук. ред. В. І. Подшивалкіна] ; Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. - Одеса: ОНУ, 2015. - 543 с.: рис., табл. - Бібліогр.: с. 508-541.

16. Штомпка П. Социология социальных изменений / П. Штомпка; ред. пер. с англ. В. А. Ядов; Ин-т «Открытое общество». - Москва: Аспект Пресс, 1996. - 416 с.

17. Kremer М. Population Growth and Technological Change: One Million B.C. to 1990 / М. Kremer // The Quarterly Journal of Economics. - 1993. - Vol. 108. - № 3 (Aug.). - Р. 681-716.

18. Foerster H. von. Doomsday: Friday, 13 November, A. D. 2026. At this date human population will approach infinity if it grows as it has grown in the last two millennia / Foerster H. von, P. Mora, and L. Amiot // Science. - 1960. - № 132. - Р. 1291-1295.

Размещено на Allbest.ru