Методичні підходи до оцінки впливу видів комплексів продуктів на ефективність переробки каолінів

Розгляд двох способів підготовки пояснюється не тільки зменшенням продуктивності печі по електрокорунду під час роботи на агло- мерованих каолінах порівняно з використанням агломерованих імпортних бокситів, а й низкою вад, які властиві самому процесу агломерації як способу окускування матеріалів.

Отже, використання каолінів потребує не тільки певних технічних, технологічних та організаційних рішень, а й економічних досліджень, насамперед пов'язаних із визначенням оптимального виду комплексу і найбільш прийнятного способу окускування цієї сировини для її електрометалургійного переробу. Із цих позицій актуалізується проблема розроблення методичних підходів до оцінки впливу виду комплексу продуктів та способу підготовки каолінів на ефективність їх комплексної переробки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вітчизняними і зарубіжними дослідниками висвітлено різноманітні питання, що стосуються методичних аспектів як оцінки економічної ефективності комплексного використання багатокомпонентної сировини [1--6], так і порівняння різних варіантів рішення певних завдань щодо випуску такої продукції [7]. Ними запропоновано різні методики розподілу спільних поточних і капітальних витрат між продуктами комплексної переробки сировинних матеріалів у багатьох галузях промисловості, розроблено загальні рекомендації щодо формування економічної ефективності комплексних процесів, які віддзеркалюють особливості тієї чи іншої сировини і техніки й технології її використання, визначено методичні підходи до порівняння інвестиційних проектів, спрямованих на вирішення конкретних питань, які стосуються певного комплексного переробу, і т. ін. Однак, незважаючи на різноманітність і глибину виконаних розробок, з огляду на специфічні особливості переробки каолінів, яка забезпечує отримання різних видів комплексу продуктів, що мають міжгалузеве значення, проблема їх економічної оцінки залишається недостатньо вивченою.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Подальшого поглиблення теоретичних досліджень і практичних розробок потребує процес вибору оптимального виду комплексу продуктів, що складається з елек- трокорунду і феросиліцію різних марок, та найбільш прийнятного способу підготовки каолінів до електрометалургійного переробу, котрі забезпечують найбільшу ефективність використання даної сировини.

• комплексний характер сировини, котра переробляється та містить два основних цінних компоненти, мета витягу яких різна;

• наявність декількох сировинних джерел цих компонентів (боксити, каоліни, алуніти, дистенсіліманіти та ін.);

• вплив якості вихідної сировини залежно від вмісту в ній глинозему і домішкових окислів;

• одночасне отримання в одному плавильному агрегаті (електропечі) двох продуктів: електрокорунду і феросиліцію, що відрізняються фізико-хімічним складом, споживчою вартістю; при цьому неможливо відмовитися від виплавки будь-якого із цих продуктів;

• можливість отримання декількох комплексів продукції, що відрізняються своїм складом, маючи на увазі різну марку феросиліцію: ФС18, ФС20 чи ФС25;

• неоднаковий вихід продуктів комплексу залежно від марки феросиліцію та способу підготовки каолінів (агломерація чи брикетування);

• значна і неоднакова енергомісткість виробництва продукції як із агломерованої та брикетованої сировини, так і залежно від складу комплексу.

Ці чинники здійснюють вирішальний вплив на формування виробничих і капітальних витрат за продуктами комплексів і потребують використання спеціальної методології не тільки визначення індивідуальних витрат на їх отримання та процедури зіставлення варіантів за обсягом випуску продукції, котра є різною за фізико- хімічним складом, споживчими властивостями і призначенням, а й методичних підходів до встановлення порівняльної ефективності застосування вітчизняних каолінів у разі виплавки комплексів, неоднакових за своїм складом.

На першому етапі визначається виробництво оптимального виду комплексу безвідносно до способу підготовки, тобто окремо з агломерованих і брикетованих каолінів. Можливість зіставлення техніко-економічних показників отримання комплексів, різних за якістю і кількістю феросплаву, у цьому разі зумовлена однаковими масштабами переробки окускованої сировини за дотримання умови забезпечення конкретної потреби в електрокорунді і феросиліції. Аналіз виробництва трьох видів комплексів з однієї і тієї ж кількості агломерованих каолінів слід проводити за такими показниками: обсяг сукупної продукції у натуральному виразі, експлуатаційні, капітальні і приведені витрати на отримання кожного виду комплексу. Вибір найкращого варіанту здійснюється за мінімумом приведених витрат на виплавку комплексу. Аналогічно досліджується отримання трьох видів комплексів із брикетованих каолінів.

На другому етапі для встановлення впливу способу підготовки на ефективність отримання того чи іншого комплексу техніко-економічні показники варіантів переробки агломерованої і брикетованої сировини необхідно привести до співставного виду. Як базовий слід вибирати варіант підготовки каолінів, який забезпечує найбільший (у межах реальної потреби) вихід сумарної продукції того чи іншого комплексу. Поточні витрати і капіталовкладення за відповідними варіантами треба доповнити суспільно необхідними витратами на отримання недостатнього обсягу феросиліцію порівняно з варіантом, що забезпечує максимально потрібну його кількість. Далі запропоновано визначити результуючі приведені витрати на умовно зіставні обсяги продукції і за критерієм їх мінімуму вибрати найкращі варіанти виробництва кожного виду комплексу залежно від способу підготовки каолінів.

Для найкращих варіантів, що вибрані за мінімумом приведених витрат на попередніх етапах дослідження, необхідно уточнити доцільність їх реалізації. Для цього на третьому етапі рекомендується зіставити витрати за оптимальними варіантами комплексної переробки каолінів (у цілому на кожен комплекс і на отримання електрокорунду і феросиліцію) з витратами на виробництво їх із традиційної сировини (імпортних бокситів і кварцитів).

І поточні, і одночасні витрати на виплавку електрокорунду залежать від того, який вид феросиліцію виробляється у комплексі з ним.

Відомо, що чим нижча активність кремнію у феросплаві, тим легше здійснюються процеси відновлювання його з кремнезему. Серед марок феросиліцію, що розглядаються, мінімальна активність кремнію характерна для ФС18. Окрім того, оскільки під час переробки каолінів поєднані два процеси (отримання електрокорунду і феросплаву), то за постійної одиничної потужності печі тривалість плавки зростає, а отже, ростуть теплові втрати (через кладку печі, дзеркало розплаву і т. ін.). Електрокорунд неможливо отримати, не відновивши попередньо кремнезем. Тому під час виплавки комплексу, який містить більш багатий феросиліцій, збільшується витрата електроенергії й на 1 тмелектрокорунду. Таким чином, у разі виробництва ФС20 або ФС25 зростають питомі витрати на електроенергію (хоча у цілому на комплекс, який складається з електрокорунду і ФС20 або ФС25, витрата електроенергії скорочується, оскільки, по-перше, нижче вихід комплексу, по-друге, менше витрата стружки, а отже, й витрата тепла на її нагрівання і розплавлення), що, своєю чергою, призводить до збільшення собівартості і капіталомісткості електрокорунду і феросиліцію.

Встановлено, що під час переробки агломерованих каолінів загальний вихід комплексів із більшим вмістом кремнію зменшується з 2,837 т (комплекс А) до 2,653 т (комплекс Б) і 2,322 т (комплекс В), або відповідно на 6,5% і 18,2% (табл. 1), а під час переробки брикетованої сировини -- з 3,152 т до 2,937 і 2,550 т відповідно, або на 6,8% і 19,1% (табл. 2). При цьому брикетування порівняно з агломерацією каолінів забезпечує зростання загального виходу комплексу А -- на 0,315 т, або на 11,1%, комплексу Б -- на 0,284 т, або на 10,7%, комплексу В -- на 0,228 т, або на 9,8%.

Для більшої наочності обчислення умовно виконані у розрахунку на 1 т електрокорунду і відповідну кількість феросплаву. Але ці розрахунки можуть бути здійснені і виходячи з 1 т феросиліцію і відповідної кількості електрокорунду. Це положення не має принципового значення і використовується тільки з метою зручності проведення розрахунків. Виконати ж безпосередньо обчислення на 1 т електрокорунду і 1 т феросиліцію за варіантами, що порівнюються, неможливо, оскільки співвідношення виходів цих продуктів у комплексі, який одночасно виробляється, неоднакове, та й величина його різна залежно від марки феросиліцію.

Таблиця 2 Показники виробництва різних комплексів продукції із брикетованих каолінів

Бібліографічний список

1. Кузнецов Д.Т. Распределение затрат и оценка экономической эффективности в комплексных производствах. М.: Экономика, 2001. 124 с.

2. Виноградов В.Н., Логинов В.П. Эффективность комплексного использования минерально-сырьевых ресурсов. М.: Недра, 1999. 207 с.

3. Ларичкин Ф.Д. Системный анализ экономических проблем комплексного использования минерального сырья. Цветная металлургия. 2004. № 3. С. 19-27.

4. Ларичкин Ф.Д. Оценка экономической эффективности комплексного использования минерального сырья: учеб. пособ. Апатиты: КНЦ РАН, 2005. 143 с.

5. Лексин В.Н., Токарева А.Г Экономика комплексного использования сырья в цветной металлургии; 3-е изд., перераб. и доп. М.: Металлургия, 1996. 224с.

6. Методичні особливості економічної оцінки комплексної переробки вітчизняної сировини при виробництві електрокорунду / Л.І. Сомова, В.С. Кирилюк, А.С. Кербікова. Сучасні тенденції функціонування та розвитку підприємств: загрози та виклики: монографія; за заг. ред. С.Б. Довбні. Д.: ЛІРА, 2016. С. 338-348.

7. Особливості використання критерію порівняльної економічної ефективності при оцінці інвестиційних проектів з комплексної переробки сировини / Л.І. Сомова, В.С. Кирилюк, Л.М. Проха. Глобальні та націонал ьні проблеми економіки. 2018. № 22

Размещено на Allbest.ru