Технічне обслуговування автомобіля Daewoo Lanos

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Значне зростання всіх галузей народного господарства вимагає переміщення великої кількості вантажів і пасажирів. Висока ма-невренность, прохідність і пристосованість для роботи в різних умовах робить автомобіль одним з основних засобів перевезення вантажів і пасажирів.

Автомобільний транспорт обслуговує всі галузі народного хо-дарства і займає одне з провідних місць в єдиній транспортній системі країни. На частку автомобільного транспорту припадає понад 80% гру-поклик, що перевозяться всіма видами транспорту разом взятими, і більше 70% пасажирських перевезень.

Автомобільний транспорт створений в результаті розвитку нової отрас-ли народного господарства - автомобільної промисловості, яка на сучасному етапі є одним з основних ланок вітчизняного машинобудування. Початок створення автомобіля було покладено більше двохсот років тому, коли стали виготовляти "саморушні" вози. Назва "автомобіль" походить від грецького слова autos - "сам" і ла-тинского mobilis - "рухливий".

Вперше прообрази автомобіля з'явилися в Росії в 1752г. Російський механік-самоучка, селянин Л.Шамшуренков, створив досить вдосконалення-шенную для свого часу "самобеглую коляску", що приводиться в русі-ня силою двох чоловік. Пізніше російський винахідник І. П. Кулібін створив "самокатную візок" з педальним приводом.

З появою парової машини створення саморушних возів швидко просунулася вперед. У 1869-1870 рр. Ж.Кюньо у Франції, а че-рез кілька років і в Англії були побудовані парові автомобілі. Широкое поширення автомобіля, як транспортного засобу, починаючи-ється з появою швидкохідного двигуна внутрішнього згоряння. У 1885 р Г.Даймлер (Німеччина) побудував мотоцикл з бензиновим двигуни-лем, а в 1886 р К. Бенц - триколісний візок. Приблизно в цей же час в індустріально розвинених країнах (Франція, Великобританія, США) ство-ються автомобілі з двигунами внутрішнього згоряння. В кінці XIX століття в ряді країн виникла автомобільна промисловість.

Транспорт є невід'ємною частиною виробничого процесу на підприємствах машинобудування. Він тісно взаємопов'язаний з усіма еле-тами виробництва. Тому виявлення використання наявних на авто-мобільному транспорті резервів дозволяє збільшити обсяг транспортних послуг, що надаються машинобудівним підприємствам, знизити їх транспортні витрати, а відповідно і ціни продукції, що випускається.

Рішення задач по подальшому розвитку автомобільного транспорту забезпечується постійним збільшенням виробництва автомобілів. Одним з резервів збільшенням автомобільного парку країни є ремонт ав-томобілів, тому його розвитку і вдосконалення в нашій країні уделяется велику увагу.

В процесі експлуатації автомобіля його надійність та інші властивості поступово знижуються внаслідок зношування деталей, а також корозії і втоми матеріалу, з якого вони виготовлені. В автомобілі з'являються-ся різні несправності, які усуваються при технічному обслу-говування і ремонті.

При тривалій експлуатації автомобілі досягають такого стану, коли витрати коштів і праці, пов'язані з підтриманням їх у работоспособниму стані та умови автотранспортних підприємств, стає більше прибутку, яку вони приносять в експлуатації. Такий технічний стан автомобілів вважається граничним і вони направляються в капітальний ремонт на авторемонтні підприємстві.

Завдання капітального ремонту полягає в тому, щоб з найменшими за-тратами відновити втрачену автомобілями працездатність.

Суттєве значення для вирішення проблеми управління техниче-ським станом автомобіля має планово-попереджувальна система ТО і ремонту рухомого складу, яка регламентує режими та інші норма-тиви щодо його змісту в технічно справному стані.

Важливим елементом рішення проблеми управління технічним відбутися у-яніем автомобілів та іншого спеціалізованого обладнання є вдосконалення технологічних процесів і організації виробництва ТО і ремонту автомобілів та обладнання, що включає раціоналізацію структури інженерно-технічної служби, методів прийняття інженерних рішень, технологічних прийомів, обладнання постів і робочих місць і наукову організацію праці (НОП).

РОЗДІЛ І. ХАРАКТЕРИСТИКА І АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

слюсар ремонт автомобіль

1.1 Характеристика економічної діяльності підприємства

Підприємство - це самостійний господарюючий суб'єкт, створений-ний для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг з це-ллю задоволення суспільних потреб і отримання прибутку.

Всі підприємства автомобільного транспорту можна розділити на три групи за їх призначенням:

- експлуатаційні, до яких відносяться автокомбіната, автопарки та інші автотранспортні підприємства;

- обслуговуючі, які здійснюють обслуговування рухомого складу різних підприємств, організацій та індивідуальних власників;

- ремонтні, які здійснюють капітальний ремонт автомобільних агрегатів і вузлів.

Експлуатаційні підприємства здійснюють перевезення вантажів і пас-сажіров, технічне обслуговування, ремонт і зберігання свого рухомого складу.

До обслуговуючим підприємствам відносяться всі станції технічного обслуговування, гаражі-стоянки, готелі для автотуристів, кемпінги та АЗС. Всі вони обслуговують автовласників приватників, а так же водіїв, які здійснюють поїздки в службових автомобілях.

Станція технічного обслуговування (СТО) - організація, що надає послуги населенню чи організаціям по плановому технічному обслуговуванню, поточного і капітального ремонтів, усунення автополомок, встановлення додаткового обладнання, відновлювального ремонту автотранспорту. Станція технічного обслуговування являє собою комплекс споруд та механізмів (підйомники, шиномонтаж, балансування, стенд розвал-сходження, установка для заміни масла, промивання паливної системи, РИХТУВАЛЬНЕ і фарбувально-сушильне устаткування, стенди і тестери для діагностики електричного кола автомобіля), а також ручний і пневматичний інструмент, зібрані в одному місці для повноцінного комплексного ремонту і обслуговування автомобілів.

В процесі експлуатації автомобіля його надійність та інші властивості поступово знижуються внаслідок зношування деталей, а також корозії і втоми матеріалу з якого вони виготовлені. В автомобілі з'являються-ся різні несправності, які усувають при ТО і ремонті. Необхідність і доцільність ремонту автомобілів обумовлена, перш за все, не однаковою міцністю їх деталей і агрегатів. Відомо, що створити равнопрочность машину, всі деталі якої зношувалися б рівномірно і мали однаковий термін служби, неможливо.

Отже, створити сучасний автомобіль навіть тільки шляхом заміни деяких деталей і агрегатів, що мають невеликий ресурс, завжди доцільно і з економічної точки зору виправдане. Тому процесі експлуатації автомобілі на СТО піддаються всім видам обслуговування та поточного ремонту, який здійснюється шляхом заміни окремих деталей і агрегатів, які відмовили в роботі. Це дозволяє підтримувати автомобілі в технічно справному стані. При тривалій експлуата-ції автомобілів досягається такий стан, коли витрати коштів і труда, пов'язані з підтриманням їх у працездатному стані в умовах СТО стає більше прибутку, ніж яку вони приносять в експлуатації. Такий технічний стан автомобілів вважається граничним, і вони направляються в ремонт.

Завданням технічного обслуговування і поточного ремонту автомобілів, як сфери практичної діяльності СТО, є підтримка і віднов-лення працездатності автомобільного парку.

1.2 Організація робочого місця слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів

Заміну агрегатів та предметiв особистого вжитку без зняття з автомобіля проводять на оглядових канавах, ремонт агрегатів, знятих з автомобіля, - на спеціальну ділянках по ремонту.

Робоче місце являє собою ділянку площею, відповідним чином обладнаний і оснащений для виконання роботи одним робочим або бригадою робітників. Воно повинно бути забезпечене всім необхідними для безперебійного виконання виробничого завдання, а роботи повинні виконуватися в суворій відповідності з регламентованої технологією.

Слюсар з ремонту автомобілів автотранспортного підприємство виконує роботи, пов'язані з обслуговуванням і поточним ремонтом рухомого складу на спеціалізованих постах в гаражних модулях.

Для виконання технічного обслуговування і поточного ремонту пости обладнають оглядовими пристроями, що забезпечують доступ до автомобіля з усіх боків.

Кілька вузьких канав, розташованих паралельно, з'єднують від-критої траншеєю, яку захищають перилами.

Широку канаву обладнають рейками, по яких можуть переміщатись візки. Автомобіль, який заїхав на канаву, встановлюють передню і задніми мостами на візки, його колеса при цьому піднімаються.

Кожна оглядова канава має місток для переходу через канаву і для роботи попереду автомобіля.

До витягів можуть бути віднесені і перекидачі для легкових автомобілів, які використовуються при митті, змащуванні, ремонті та фарбуванні нижній частині автомобіля.

Естакада являє собою металеву або залізобетонну конструкцію типу містка з колією, по висоті забеспечуючу зручне обслуговування автомобілів знизу. Застосовують естакади переважно на відкритих майданчиках автогосподарств або уздовж значущих автомобільних трас. Естакади займають багато місця, так як потрібні похилі рампи для в'їзду автомобіля на естакаду і з'їзду з неї.

Талі можуть бути переносними і підвішуватися на спеціальних триногах в необхідному для підняття важких предметів місці, або переміщаються по монорельсу двотаврового перетину, шлях якого оприділяються технологічною доцільністю. Таль, у якій вантаж піднімається електродвигуном , називають тельфером.

При поточному методі технічного обслуговування і ремонту автомобілів прямоточні оглядові канави розташовуються в одну лінію.

Для виконання ручних робіт більшість робочих місць обладнає-ся слюсарним верстатом, на якому встановлюють лещата і розкладають необхідні для роботи інструменти, пристосування, матеріали.

Верстат являє собою спеціальний стіл, на якому виконують слюсарні роботи. Він повинен бути міцним і стійким. Каркас верстата звареної конструкції з чавунних або сталевих труб, сталевого профілю (куточка). Кришку (стільницю) верстатів виготовляють з дошок товщиною 50-60 мм (з твердих порід дерева). Така стільниця НЕ буде прогинатися і тремтіти під час виконання робіт. Стільницю, в залежності від характер виконуваних на верстаті робіт, покривають листовим залізом товщиною 1-2 мм, лінолеумом або фанерою. По периметру стільницю

бажано окантувати бортиком, щоб з неї не скочувалися деталі. Під стільницею верстата бажано мати два-три висувних ящика, розділений-них на ряд осередків для зберігання в певному порядку інструментів і дрібних деталей.

Розміри слюсарного верстата повинні бути наступними: в довжину 1000-1200 мм, в ширину 700-800 мм, у висоту 800-900 мм. Особливо зручні верстати з регульованою висотою ніжок, які при необхідності дозволяють встановлювати верстат по зростанню слюсаря.

Для зручності роботи до ніжки верстата можна прикріпити відкидне сидіння. Для запобігання від стружки, розлітається під час рубки металі, верстак бажано захистити дротяною сіткою, натягнутою на рам-ку.

Пости технічного обслуговування в залежності від призначення обладнують необхідним комплектом пристосувань і інструментом. Для ви-конання розбірно-складальних і кріпильних робіт використовують комплекти слюсарно-монтажних інструментів, динамометричні ключі і знімачі.

У комплект слюсарно-монтажного інструменту входять:

- гайкові двосторонні ключі;

- торцеві змінні головки;

- розвідний ключ;

- гайкові двосторонні ключі;

- слюсарний молоток;

- борідок;

- пасатижі;

- викрутки;

- коловорот;

- спеціальні ключі (для шпильок, свічок запалювання та ін.).

РОЗДІЛ ІІ. ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА

2.1 Призначення, пристрій, роботи КШМ автомобіля Daewoo Lanos

Криво-шипно-шатунний механізм призначений для перетворення зворотно-поступального руху поршня в обертальний рух колінчастого вала.

Крім того, за допомогою цього механізму здійснюється додаткові такти: впуск, випуск і стиснення.

На колінчастому валу двигуна створюється крутний момент, який через маховик і трансмісію автомобіля передається на провідні колеса.

Криво-шипно-шатунний механізм складається з: блоку циліндрів з картером і голівкою, поршнів з кільцями і поршневими пальцями, шатунів, колінчастого вала, маховика і піддону картера.

Клас циліндра вказано на нижній площині блоку проти кожного циліндра. Циліндр і сполучаються з ним поршень повинні мати однаковий клас.

У нижній частині блоку циліндрів розташовані, п'ять опор корінних підшипників колінчастого вала з тонкостінними сталеалюміньєвим вкладишами. Підшипники мають знімні кришки, які кріпляться до блоку самоконтруючими болтами. Отвори під підшипники колінчастого вала в блоці циліндрів обробляються в зборі з кришками. Тому кришки підшипників не взаємозамінні і для відмінності на їх зовнішній поверхні зроблені ризики. Опори підшипників і відповідні їм кришки відраховуються від переднього торця блоку циліндрів. У задній опорі є гнізда для установки наполегливих півкілець, що утримують колінчастий вал від осьових переміщень.

У передній частині блоку циліндрів є порожнина для приводу механізм газорозподілу. Ця порожнина закрита кришкою. З задньої сто-ку до блоку циліндрів прикріплений утримувач заднього сальника. В кришку і утримувач встановлені самопіджимні сальники. У лівій частині блоку встановлений валик привода масляного насоса, розподільника запалювання і паливного насоса. В отвори під підшипники валика запресують з'єднувальні сталеалюміньєві втулки. Спільної їх обробкою в блоці забезпечується необхідна зносостійкість підшипників.

Блок циліндрів.

Циліндри двигуна об'єднані в місці з верхньою частиною картера і являють собою єдину виливок - «блок циліндрів». Він є базової деталлю двигуна і служить для установки і кріплення механізмів, вузлів і допоміжних агрегатів двигуна. Блок відлитий з спеціального низьколегованого чавуну. Протоки для охолоджуючої рідини зроблені по всій висоті циліндрів, що поліпшує охолодження поршнів, поршневих кілець і зменшує деформації блоку від нерівномірного нагріву. Циліндри блоку за діаметром підрозділяються через 0,01 мм на п'ять класів, які позначаються буквами: А, В, С, D, Е.

Поршні і шатуни

Поршні виготовлені з алюмінієвого сплаву і покриті шаром олова для поліпшення притирання . Спідниця поршня в поперечному розрізі овальна, причому велика вісь овалу перпендикулярна осі поршневого-го пальця. По висоті поршень має конічну форму. У верхній частині діаметр менше, а в нижній більше. Крім того, в бобишки поршня залиті сталеві казани пластини. Все це виконано для компенсації нерівномірності теплової деформації поршня при роботі в циліндрах двигуна, що виникає через нерівномірний розподіл маси металу всередині спідниці поршня. У бобишках поршня є отвори для проходу масла до поршневого пальця. Отвір під поршневий палець зміщено від осі симетрії на 2 мм в праву сторону двигуна. Це зменшує можливість появи стуку поршня при переході через ВМТ. Для правильної установки поршня в циліндр близько отвори під поршневий палець є мітка "П". Поршень повинен встановлюватися в циліндр так, щоб мітка була звернена в сторону передньої частини двигуна. Поршні, як і циліндри, по зовнішньому діаметру поділяються на п'ять класів через 0.01 мм і індивідуально підбираються до кожного циліндра. По діаметру отвору під поршневий палець поршні підрозділяються через 0,064 мм на три категорії, що позначаються цифрами 1, 2, 3. Клас поршня (буква) і категорія отвори під поршневий палець (цифра) клеймуються на днище поршня. Поршні по масі в одному і тому ж двигуні підібрані з максимально допустимим відхиленням 2.5г. Поршневий палець сталевий, цементує-ний, трубчастого перетину, запресований у верхню головку шатуна з натягом і вільно обертається в бобишках поршня. Поршневі пальці, як і отвори в бобишках поршня, по зовнішньому діаметру підрозділяються на три категорії через 0.004 мм. Категорія пальця маркується на його торці відповідним кольором:

o синім - перша категорія,

o зеленим - друга,

o червоним - третя.

1 - масло-знімне кільце, 2 - компресійні кільця, 3 - поршневий палець, 4 - стопорне кільце, 5 - спідниця поршня, 6 - втулка, 7 - болт, 8 - вкладиші, 9 - шатун, 10 - кришка шатуна.

Зібрані палець і поршень повинні належати до однієї категорії.

Поршневі кільця, що забезпечують необхідне ущільнення циліндра, виготовлені з чавуну. На поршні встановлені два компресійних-них (ущільнюючих) кільця, які ущільнюють зазор між поршнем і циліндром і відводять теплоту від поршня, і одне масло-знімне, яке перешкоджає попаданню масла, а камеру згоряння. Кільця притискаються до стінки циліндра силами власної пружності і тиском газів. Верх-неї компресійне кільце працює в умовах високої температури, агресивного впливу продуктів згоряння і недостатньою мастила, тому для підвищення зносостійкості зовнішня поверхня його хромувалось і для поліпшення притирання має бочкоподібну форму утворює. Нижнє компресійне кільце скребкового типу (має проточку по зовнішній поверхні), фосфатовані, виконує також додаткову функцію і масло-знімне кільця. Кільце установлюється обов'язково проточкою вниз, інакше зростають витрата масла і нагароутворення в камері згоряння. Масло-знімне кільце має прорізи для зйомок з циліндра масла і внутрішню виту пружину роз-телеглядачам, що забезпечує додаткове притиснення кільця до стінки циліндра.

Шатуни сталеві, ковані зі стрижнем двотаврового перетину нижня головка шатуна роз'ємна; в ній встановлюються вкладиші шатунного підшипника. Кришка нижньої головки кріпиться двома болтами і само-контруючими гайками. Шатун обробляють разом з кришкою, і тому-му при складанні наявні номери на шатуні і кришці повинні бути одинакові, і перебувати з одного боку. До 1996 р у шатунів було отвір, в місці переходу нижньої головки шатуна в стрижень, для подачі масла на стінки циліндра.

Колінчастий вал

Колінчастий вал відлитий з чавуну і є основною, силовий деталлю, яка сприймає дію тиску газів і інерційних сил. Матеріал валу працює на втому. Підвищення втомної міцності досягається великим перекриттям корінний і шатунних шийок, наявністю п'яти опор (повно-опорний), поверхневої загартуванням шийок струмами високої частоти на глибину 2-5 мм, спеціально виконаними плавними переходами між шийками і щоками, ретельною обробкою напружених місць. Мастило від корінних підшипників до шатуннів підводиться по каналам, які закриваються ковпачковими заглушками. Передній і задній кінці колінчастого вала ущільнюються самопіджимними гумовими сальниками. У задньому кінці колінчастого вала виконано гніздо під передню підшипник первинного валу коробки передач.

Маховик

Маховик відлив з чавуну і має напресованими сталевий зубчатий обід для пуску двигуна стартером. Маховик кріпиться до заднього торця колінчастого вала шістьма болтами, під якими встановлено спільна сталева шайба. Центрується маховик по зовнішньому діаметру підшипника первинного вала коробки передач. Маховик встановлюється на колінчастий вал так, что6и мітка (конусоподібна лунка близько зубчастого обода маховика) і вісь шатунної шийки першого циліндра знаходилися в одної площини і по одну сторону від осі колінчастого вала.

2.2 Технічне обслуговування системи освітлення та освітлювальної сигналізації

Щоденне технічне обслуговування. (ЕО).

Очистити двигун від бруду та перевірити його стан. Двигун очищають від бруду скребками, миють за допомогою кисті змоченою в гасі, а потім витирають насухо.

Стан двигуна перевіряють зовнішнім оглядом і прослуховують його роботи на різних режимах.

Перше технічне обслуговування. (ТО-1).

Перевірити кріплення опор двигуна.

Перевірити герметичність з'єднань: головки циліндрів, сорочку

охолодження, піддону картера, сальник колінчастого вала.

Друге технічне обслуговування. (ТО-2).

Підтягнути гайки кріплення головки циліндрів.

Затягування гайок проводиться динамометричним або звичайним ключем з комплекту шофера.

Сезонне технічне обслуговування. (СО).

Зняти головку, видалити нагар і перевірити стан циліндрів. Перед зняттям головки циліндрів злити воду або тосол, від'єднати шланги.

Видалення нагару з днища поршнів, проводиться скребками з м'яко-го металу, щоб не завдати ризику або подряпин на днище поршня.

Нагар в камері згоряння видаляють аналогічним способом.

При заміні прокладки головки циліндрів ретельно очистити по-поверхню роз'єму, а прокладку натерти порошкоподібною графітом.

Кожне технічне обслуговування обов'язково включає всі роботи попередніх видів обслуговування.

2.3 Основні несправності механізму КШМ автомобіля Daewoo Lanos

Технічно справний двигун повинен розвивати повну потужність, працювати без перебоїв на повних навантаженнях і на холостому ходу, не перегріватися. На справному двигуні не повинно бути витоку масла через ущільнення. Несправність криво-шипно-шатунного механізму можна визначити за зовнішніми ознаками без розбирання двигуна. До таких ознак відносяться: поява сторонніх стукотів і шумів, падіння потужності двигуна, підвищений витрата масла, перевитрата палива, поява диму в відпрацьованих газах і ін.

Стуки і шуми в двигуні виникають в результаті появи збільшених зазорів між сполученими деталями, що свідчить про їх знос. Стуки в двигуні прослуховують за допомогою стетоскопа, що требу-ет певного досвіду.

При зносі поршня і циліндра, а також при збільшенні зазору між ними виникає дзвінкий металевий стукіт, добре прослуховується при роботі холодного двигуна. Різкий металевий стукіт на всіх режимах роботи двигуна свідчить про збільшення зазору між поршневим пальцем і втулкою верхньої головки шатуна.

Посилення стукоту при різкому збільшенні числа обертів колінчастого вала свідчить про знос вкладишів корінних або шатунних підшипників, причому стукіт більш глухого тону вказує на знос вкладишів корінних підшипників.

При великому зносі вкладишів зазвичай відбувається виплавлення їх антифрикційного шару, що супроводжується різким падінням тиску масла. В цьому випадку двигун повинен бути негайно зупинений, так як подальша його робота може привести до поломки деталей.

Падіння потужності двигуна виникає при зносі або залягання поршневих кілець в канавках, знос поршнів і циліндрів, а також при поганій затягуванні головки циліндрів. Ці несправності викликають падіння компресії в циліндрі. При перевірці компресії компресометром вивертають свічку запаювання перевіряється циліндра і замість неї встановлюють наконечник компресометра. Потім повністю відкривають дросельну заслінку, повітряну заслінку карбюратора і провертають колінчастий вал двигуна за допомогою стартера протягом 2-3 с. Величина компресії в справному циліндрі повинна бути в межах 7,0-8,0 кг / см2 (0,7-0,8 МПа). Різниця в величині компресії в різних циліндрах не повинна бути більше 1 кг / см2 (0,1 МПа). Таким чином, послідовно перевіряють компресію в кожному циліндрі.

Підвищений витрата масла, перевитрата палива, поява диму в відпрацьованих газах (при нормальному рівні масла в картері) зазвичай зявляються при зносі і залягання поршневих кілець або зносі циліндрів. Залягання кілець можна усунути без розбирання двигуна, для чого в кожен циліндр гарячого двигуна слід залити на ніч через отвір для свічки запалювання по 20 г суміші денатурованого спирту і гасу в рівних частинах. Вранці двигун слід пустити, дати попрацювати 10-15 хв, після чого замінити масло.

Відкладення нагару на днищах поршнів і камер згоряння, розташований-них в голівках циліндрів, знижує теплопровідність, що викликає перегріву двигуна, падіння його потужності і підвищення витрати палива. Для видалення нагару необхідно випустити охолоджуючу рідину, зняти прилади, укріплені на голівці циліндрів, і, відвернувши гайки, обережно відокремити голівку циліндрів, не пошкодивши при цьому прокладку. Якщо про-кладка приклеїлася до блоку або голівці циліндрів, її слід відокремити, користуючись тупим ножем або тонкої широкої металевою смужкою.

Нагар слід видаляти дерев'яними шкребками або скребками з м'якого металу, щоб не пошкодити днище поршнів або стінок камери згорить-ня. Видаляти нагар слід по черзі з кожного циліндра, закриваючи чи-стій дрантям сусідні циліндри.

Для того щоб легше видалити нагар, його слід розм'якшити, поклавши на нього ганчір'я, змочену гасом. Після видалення нагару всі деталі необхідно очистити і встановити на місце.

2.4 Ремонт механізму КШМ автомобіля Daewoo Lanos

Ремонт кривошипно-шатунного механізму полягає в заміні або ремонті його деталей. Ремонт, як правило, здійснюється зі зняттям двигуна з автомобіля. Не знімаючи двигун з автомобіля, можна тільки проводити зняття або встановлення кришки головки блоку циліндрів, головки блоку циліндрів, піддона масляного картера, а також заміну їх прокладок.

При установці перерахованих вище деталей затягування гайок і болтів їх кріплення здійснюється в певному порядку відповідно до загального правила кріплення корпусних деталей: від центру до периферії методом хрест-навхрест. Такий спосіб затягування дозволяє забезпечити герметичність кріплень і всього механізму.

Кришку головки циліндрів знімають і встановлюють в тому випадку, якщо є необхідність заміни або ремонту головки циліндрів двигуна, при підтяжки гайок і болтів її кріплення, при заміні прокладки головки блоку. Крім того, кришку головки циліндрів необхідно знімати при технічному обслуговуванні та ремонті газорозподільного механізму (регулюванні зазорів клапанів, заміни маслознімних ковпачків і інших деталей газорозподілу).

Зняття і установка кришки циліндра проводиться акуратно, щоб не пошкодити прокладку кришки, крім того, при ремонті двигуна треба мати запасну прокладку кришки для заміни в разі пошкодження її при розбиранні або на той випадок, якщо стара прокладка виявиться пошкоджена в процесі експлуатації двигуна. Крім цього запасна прокладка може знадобитися в тому випадку, якщо стара гумова прокладка втратить свої ущільнюючі властивості через затвердіння.

Зняття і установка головки блоку циліндрів здійснюється в тому випадку, якщо необхідно провести її заміну, при заміні прокладки головки, ремонті газорозподільного механізму. Крім цього головку блоку циліндрів знімають в тому випадку, коли здійснюють видалення нагару зі стінок камер згоряння і з днища поршнів, а також, якщо застосування спеціальних речовин для видалення нагару не приносить результатів.

Ознаками відкладення нагару є перегрів двигуна та для тривалої роботи протягом декількох секунд після виключення запалення. Для того, щоб зняти головку блоку циліндрів, необхідно спочатку злити охолоджуючу рідину, потім зняти прилади, встановлені на голівці; відвернути болти, за допомогою яких вона кріпиться до двигуна. Після цього можна акуратно зняти головку, щоб не пошкодити прокладку. У тому випадку, якщо прокладка прилипла до голівки циліндрів, її відділяють за дпомогю тонкої металевої пластини або тупого ножа.

При видаленні нагару потрібно по черзі встановити поршні в ВМТ, потім розм'якшити нагар дрантям, змоченою гасом, і після цього видалит утвореинй нагар скребком з м'якого металу або з дерева. При видаленні нагару зі стінок камери згоряння необхідно виконати ті ж самі опе операції. Установка головки циліндрів проводиться в зворотній послідовно. Перед установкою старої прокладки її потрібно натерти порош-кообразним графітом для забезпечення герметичності. Однак найкраще при кожному знятті-установці головки блоку циліндрів робити заміну старої прокладки на нову.

Після установки головки блоку циліндрів необхідно провести затяжку її кріплень до блоку. Затягування кріплень здійснюється на холодному двигуні за допомогою динамометричного ключа з певним моментом і в певній послідовності. В процесі експлуатації двигуна головка не потребує додаткового підтягуванні кріпильних елементів, завдяки застосуванню спеціальних болтів і установки безусадочної прокладки.

Для ремонту і заміни інших деталей кривошипно-шатунного механізму необхідно зняти двигун з автомобіля і провести повну або часткову його розбирання. Для того щоб визначити придатність деталі до її подальшого застосування, необхідно провести перевірку технічного стану деталей кривошипно-шатунного механізму.

Блоки циліндрів виготовлені з алюмінієвих сплавів, сірого і легованного чавуну. Кришки ліжок корінних підшипників оброблені разом з блоком і тому між собою невзаємозамінні.

Тріщини блоку закладають зварюванням, пайкою або клейовими компози-ціями. Якщо потрібно забезпечити жорсткість блоку, то тріщину заварюють або запаюють. Перед заваркою тріщини чавунного блоку знаходять її кінці та там просвердлюють отвори діаметром 4 ... 5 мм. Тріщину розділяють V-образно на глибину 2/3 товщини стінки. Це зручно робити наждком з гнучким валом. Якщо подальша механічна обробка шову не треба, то зварюють електродами ЦЧ-4, ДВЧ-1 або Анч-1. Оброблюваної мий шов можна отримати електродами МНЧ-1 і ПАНЧ-11. Непогані результати дає і пайка твердими припоями ЛОК і домни. Нагрівають газови пальником. Так як температура пайки досягає лише 700 ... 750 ° С, то чавун не відбілювати, блок практично не деформується і небезпека внекнення тріщин невелика. Шов виходить при цьому досить легко оброблюваним. Доцільно паяти тріщини, що проходять в посадочні місця гільз.

Тріщини сорочки охолодження можна закрити епоксидним клеєм. Кінці тріщини попередньо засверливают і саму тріщину обробляють l'-образно на глибину 2/3 товщини стінки. Краї тріщини очищають до металевого блиску на ширину 25 ... 30 мм. Для кращого зчеплення клею з металом поверхня повинна бути шорсткою. Перед нанесенням клею поверхню знежирюють ацетоном або неетилованим бензином. Перший, тонкий шар клею ретельно вдавлюється шпателем в тріщину. Потім тріщину і кромки її покривають другим шаром товщиною приблизно 4 мм на ширину 10 ... 15 мм. Для збільшення міцності клей

армують склотканиною або яким-небудь іншим нещільним матеріалом (мішковиною, марлею). Герметичність водяної сорочки перевіряють водою під тиском 0,4 МПа (4 кгс / см2). Ліжку корінних підшипників зношуються через прокручування вкладишів. Це відбувається зазвичай внаслідок зносу підшипників. Іноді для компенсації зносу ліжок під вкладиші підкладають щільний папір або фольгу. Але цей прийом не дуже надійний, тому що точно компенсують, знос важко. Відновлення ліжок епоксидним клеєм дає цілком задовільні результати.

Виготовляти круглу оправлення довжиною трохи більше довжини блоку і діаметром, відповідним номінальному діаметру ліжок вкладишів. Поверхня оправлення повинна бути оброблена до шорсткості не менше 8-го класу. Зношену постіль і її кришку очищають до металевого блиску, отвір масляної магістралі закривають, поверхня обезжирюють і покривають епоксидним клеєм. Місце зіткнення оправлення з клеєм змащують маслом або обгортають тонким (копіювальної) бумагою. Встановивши оправлення в ліжку, ставлять на місце кришки підшипників і їх болти затягують встановленим моментом. Зайвий клей видавлюючи з ліжка, а довга оправлення через весь блок забезпечує співвісність ліжок. Після затвердіння клею при кімнатній температурі протягом доби оправлення виймають, край ліжка очищають від затверділого клею і отвір масломагістралі відкорковуваних.

Якщо немає можливості виготовити оправлення, то в ліжку встановлюють вкладиші і колінчастий вал. Вкладиші, що встановлюються в відновлюючи ліжко, змащують з тильного боку маслом. Перед установкою кришок корінних підшипників на корінні шийки колінчастого вала накладають стільки паперу, щоб при затягуванні болтів був усунутий зазор в підшипниках.

Вкрай незручно відновлювати зношені гнізда під наполегливі шайби обмеження осьового зазору колінчастого вала. Ремонтні підшипнику наплавляють зношені гнізда і потім обробляють їх під розмір або розточують гнізда і встановлюють туди виготовлені додаткових-ні деталі. Обидва способи вимагають можливості розточування. Простіше уникати цього дефекту. ' Для цього треба перевіряти величину осьового зазору колінчатого валу переміщенням маховика. Якщо зазор збільшився до 0,4 мм, то наполегливі шайби треба замінити.

Зношені отвори штовхачів розгортають під ремонтний раз-мер штовхачів. Якщо ж буде потрібно відновити номінальний розмір отворів, то їх розгортають на 5 мм більше і туди запресовують втулки, забезпечуючи збіг мастильних отворів. Зношені штовхачі відновлюють хромуванням або залізненням.

Зношені втулки розподільного вала випресовують з блока і замінюють новими; при цьому стежать, щоб мастильні отвори співпали . У запасні частини випускаються і втулки ремонтного розміру, які встановлюють після шліфування опорних шийок розподільного вала. Запресовані в блок втулки пришабровують по шийок встановлюваного розподільного вала.

Якщо запасних втулок немає, то можна зношені втулки залити бабітом.

Для виплавлення старого бабита втулки нагрівають зовні. Розплавлений бабит струшують або витирають клоччям. Розрізні втулки стягують дротом і мастильні отвори затикають азбестом. Якщо перезаливають втулок багато, то з сірого чавуну виточують товстостінну втулку, куди втулка розподільного вала входить щільно. Внутрішню поверхню втулки облужуть. Для цього втулку нагрівають до температури 280 ... 300 ° С. Обслуговують поверхню промащують флюсом - хлористим цинком або хлористим амонієм (нашатирем). Потім поверхню облужують припоєм. Полуда повинна бути сріблястою. Жовті плями на луді вказують на її окислення. Таку полуду знімають і облужувння повторюють.

Для заливки облужену втулку ставлять на рівну металеву плиту. У центр втулки встановлюють круглу нагріту оправлення динамометром , залишає 4 ... 5 мм припуску на подальшу обробку. У прижився-ту втулку (в проміжок між втулкою і оправкою) заливають розплавлений баббит. Діяти треба так швидко, щоб при заливці баббита полуда на втулці була ще розплавленої, інакше баббит Не зчіплюється з металом. Якість заливки перевіряють простукуванням охололи втулок. якщо чується металевий звук, то бабіт зчепився з металом. Якщо ж звук глухий або чується деренчання, то зчеплення з металом немає, і перезаливку доведеться повторити.

На заводах у втулки заливають баббит СОС-6-6. Замість нього можна застосувати і бабіти Б88, Б83 і БН. Залиті втулки розточують, залишаючи припуск на їх остаточну обробку 0,2 ... 0,3 мм. Після запресовування в блок втулки обробляють на ремонтних підприємствах борштанг або довгою рядків. Якщо таких інструментів немає, то втулки доводиться пришабровують.

Роз'єм блоку з головкою блоку перевіряється на неплощинність. Зазор між накладеної лекальної лінійкою і площиною блоку, вимірі-ний плоским щупом, не повинен перевищувати 0,1 мм. В іншому випадку площину блоку шліфують або пришабровують. Зрізані різьблення перенарізают на ремонтні розміри. Номінальну різьблення відновлюють різьбовими ввертиш. У алюмінієвих блоках різьбові отвори можна заплавити і після свердління нарізати нову різьбу.

Масляні магістралі блоку треба ретельно очистити. Забруднення видаляти в гасової ванні, прочищаючи магістралі йоржиками.

Циліндри зношуються нерівномірно. У площині руху Шатуна знос побільше, і тому з'являється овальність циліндра. Швидше через нашивається і верхня частина циліндра в області поршневих кілець. Тому циліндр зношується на конус. Найбільший знос заміряють індикаторним нутрометром у верхній частині циліндра. Якщо знос перевищує 0,2 мм, то циліндр треба розточити під ремонтний розмір. Всі циліндри двигуна повинні бути одного розміру. Перед розбиранням гільзи розмічають, щоб в подальшому їх встановити в колишні місця в тому ж положенні.

Неглибокі ризики на дзеркальній поверхні циліндра зашліфовують

дрібнозернистим наждачним шкіркою. Якщо в циліндри встановлюють нові поршні, то попередньо шабером зрізають рант в верхній частині циліндра, утворений верхнім поршневим кільцем. Потім перевіряють зазор між поршнем і циліндром. Номінальний і допустимий зазор між зношений-ними деталями у двигунів МеМЗ - 0,05 ... 0,07 і 0,25 мм; «Москвич-412» tr 0,06 ... 0,08 і 0,17 мм; ВАЗ - 0,05 ... 0,07 і 0,15 мм; ЗМЗ-24 - 0,1 ... 0,2 і 0,25 мм. Зазор перевіряють між спідницею поршня і менш зношени нижньою частиною циліндра в площині, перпендикулярній поршневому пальцю. Зношені циліндри розточують під ремонтний розмір.

Накип викликає перегрів циліндрів і поршнів. Із зовнішнього по-поверхні гільз її можна просто зішкребти. Накип розм'якшує-ся в 10 ... 15% -ому розчині соляної кислоти при температурі 60 ... 70 ° С.

Гільза, встановлена в блок, повинна виступати над поверхнею роз'єму блоку на 0,025 ... 0,120 мм. При перевірці на гільзу натискають силою 50 ... 70 Н (5 ... 7 кгс). Перевіряти можна і без ущільнювальної шайби (див. 141). В цьому випадку площину гільзи нижче площини роз'єму блоку на 0,20 ... 0,25 мм.

При розбиранні поршні розмічають, щоб в разі потреби можна було їх встановлювати в колишні циліндри. Днища поршнів очищають від нагару. Канавки очищають старим поршневим кільцем. Отвори в канавках маслознімні кільця протикають. Поршні з тріщинами і обломами вибраковують. Дрібні ризики на спідниці поршня загладжують тонкозернистим наждачним папером.

У поршня зношуються спідниця, канавки поршневих кілець і отвори в бобишках під поршневий палець. Найбільше зазвичай зношується канавка верхнього поршневого кільця. Якщо зазор між канавкою і верхнім поршневим кільцем перевищує 0,15 мм, то поршень вибраковують.

Плаваючий палець при кімнатній температурі не повинен вільно переміщуються в отворах бобишек поршня. Поршневий палець двигуна ВАЗ, змащений маслом і вставлений в поршень, не повинен звідти випав-дати. Допустимий зазор між пальцем і отвором не повинен перевищувати 0,05 мм. Так як розміри поршневих пальців діляться на групи, відзначений-ні фарбою, то, підбираючи палець з відповідної групи, можна знос отвори деяким чином компенсувати. Для деяких двигунів випускаються поршневі пальці ремонтного розміру. Якщо запресувати в поршень палець із зайвою натягом, то поршень деформується і в циліндр-дере його може заклинити.

Внаслідок зношування поршневих кілець збільшується зазор в їх замках і зменшується їх пружність. Найбільше зношується верхнє поршневе кільце, хоча для зменшення зносу воно може бути хромуються. Так як зношений циліндр має овальну і конусну форму, то на поршень зношеного двигуна небажано встановлювати хромовані кільця, так як це тверде покриття погано притирається до циліндра.

Замки поршневих кілець підпилюють окремо для кожного циліндра. Для виміру зазору в замку кільце просувається поршнем в нижню, менш зношену частину циліндра.

При поточному ремонті двигуна зазвичай заміняють і поршні. Для під-бору нового поршня циліндр заміряють в нижній, менш зношеної частини. При можливості поршень вибирають з більшою розмірної групи. Наприклад, у двигуна ВАЗ до зношеному циліндру класу В може підійти поршень класу С.

Зазор перевіряють плоскими вимірювальними інструментами {індикаторними годинами). Відхилення допускаються в межах 0,03 ... 0,04 мм.

У разі необхідності шатун правлять. Для цього нижню головку шатуна затискають в лещатах, а в отвір поршневого пальця, вставленого в верхню головку шатуна, просовують сталевий стрижень, яким шатун можна гнути або повернути. Застосовують так звану подвійну правку: спочатку шатун перегинають в іншу сторону і тільки тоді виправляють.

У двигунів ВАЗ у верхній голівці шатуна втулки немає, так як поршневий палець запресовується туди з натягом. Для складання верхню головку шатуна нагрівають протягом 15 хв при температурі 240 ° С. Після охолонення палець не повинен зсуватися у верхній голівці шатуна при додатку сили 4000 Н (400 кгс).

У новому двигуні все шатуни мають однакову масу. Тому при розбиранні комплекти шатунів НЕ розкомплектування. Замінюючи шатун, треба перевірити відповідність маси нового шатуна старому. При необхідності масу шатуна можна дещо зменшити, видаляючи метал з виступу кришок шатуна.

Різьба шатунних болтів і гайок повинна бути цілою, що не рваною і без вм'ятин. Уважно перевіряють шатунний блок. При найменшому підзорі на витягування болт замінюють, так як при зламі шатунного болта блок циліндрів виявляється не ремонтоздатність.

Залежно від пристрою поршня (розріз, зміщення отвору під палець) шатун і поршень збирають разом і встановлюють в циліндр в певному положенні.

Для заміни вкладишів колінчастий вал з блоку виймати не потрібно. При розбиранні підшипників перевіряють, розмічені чи кришки, щоб їх згодом встановлювати на колишні місця. У разі потреби кришки розмічають кернами. Це саме можна сказати до вкладишів, якщо в подальшому передбачається їх встановлювати назад. На робочих поверхнях вкладишів не повинно бути задирів, викришування і абразивних частинок. Від масла робоча поверхня може бути темною. Вкладиші повинні входити в свої ліжка з натягом, щоб забезпечити хороший теплообмін. Ослаблі вкладиші замінюють. Перевіряється зазор в підшипниках. Для цього на шийку колінчастого вала, кладуть шматок каліброваної пластмасовою дроту і збирають підшипник, затягуючи кріпильні болти встановленим моментом. Після зняття кришки порівнюють ширину розплющеної дроту з контрольною шкалою.

Максимально допускається зазор у вкладишах 0,15 ... 0,25 мм. Для перевірки зазору з фольги з товщиною допустимого зазору вирізують поло-су шириною 13 мм і довжиною трохи менше ширини вкладиша, краї якої загладжують. Змащену маслом смугу затискають в підшипнику між шийкою вала і вкладишами. Якщо після затягування кріпильних болтів колінчастий вал провертається з працею або заклинений, то зазор в підшипнику в допустимих межах.

Вкладиші підшипників зношуються швидше, ніж шийки вала і цьому при поточному ремонті їх зазвичай замінюють. Вкладиші завжди замінити парами. Категорично забороняється для зменшення зазору в підшипниках обпилювати площині роз'ємного шатуна і його кришки. Такі шатуни без відновлення номінального розміру діаметра нижньої головки в подальшому для установки нових вкладишів непридатні. Мало користі і від того, якщо обпилювати тільки площині роз'ємних вкладишів і між вкладишем і його ліжком підкладати смугу фольги. Такий підшипник незабаром оплавиться, так як погіршується теплообмін.

Вийнятий з блоку колінчастий вал промивають. Викручують пробки з щік і порожнини; масло магістралі прочищають від забруднень. Перед закручуванням пробок все продувають стисненим повітрям.

Колінчастий вал уважно оглядають. Будь які тріщини Недопустимі. Особливо ретельно оглядають переходи від шийок до щокам колінчастого вала, так як втомні тріщини виникають в першу чергу там.

Колінчастий вал деформується під дією навантажень і залишкових напруг. Для перевірки деформації колінчастий вал встановлюють крайніми корінними шийками на призми. Якщо биття середньої шийки перевищує 0,025 мм, то вал правлять.

Незначні ризики і задираки на шийках валу усувають тонкозернистість наждачним папером і подальшим поліруванням, для чого застосовують дерев'яні кліщі. У них затискають повсть, на який намазують полірувальну пасту, змішану з маслом. При зносі шийок виникають проблеми в їх конфігурації, в основному овальність, а в деяких випадках і конусність. Якщо відхилення перевищують 0,03 мм або на шиях видно помітні ушкодження, то все шийки перешліфовувати під ремонтний раз-мер.

У запасні частини випускають вкладиші, внутрішній діаметр яких зменшено на 0,05 мм. Їх застосовують при поточному ремонті, коли шийки колінчатого вала настільки ж зношені. Якщо таких вкладишів немає, то шийки перешліфовувати під ремонтний розмір. Допустимий знос шатунних шийок колінчастого вала 0,05 мм і корінних 0,07 мм.

Зношену робочу поверхню маховика проточують і шліфується так, щоб шорсткість поверхні була не менше 9-го класу. Для обробки маховик повинен бути дуже точно, вивірений, так як після з'єднання з колінчастим валом биття робочої поверхні маховика на крайньому радіусі не повинно перевищувати 0,1 мм.

Знімається з робочою поверхні маховика стружка у двигуна ВАЗ не повинна бути товще 0,5 мм.

Якщо зубчастий вінець маховика зношений мало, то зуби обпилюючи рівно напилком. При великому зносі вінець замінюють новим. Для цього вінець нагрівають до температури 200 ° С. Вище не можна, інакше може виникнути відпустку зубів. Можна також зношений зубчастий вінець пере-повернути і запресовують іншою стороною. В цьому випадку торці зубів вінця треба запив на конус для полегшення заходу шестерні стартера в зачеплення.

Зливають масло, охолоджуючу рідину і знімають головку блоку. Відкрилася сорочку охолодження витирають насухо. Замінний поршень встановлюють в ВМТ. При прокручуванні колінчастого вала стежать, щоб не піднялися гільзи зі своїх посадочних місць. Витягують гільзи замінюють поршня, а також сусіднього поршня, що знаходиться в НМТ. Покладення гільз попередньо мітять фарбою або кернів, щоб при складанні встановити їх в попереднє положення. Гільзу можна вийняти двома важелями, піднімаючи її і одночасно розгойдуючи. Відкриті в піддон порожнини закривають чистою ганчіркою, щоб туди не потрапили бруд і випадково нічого стороннього.

РОЗДІЛ ІІІ. ОХОРОНА ПРАЦІ ПРИ ВИКОНАННІ РЕМОНТНИХ РОБІТ І ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ АВТОМОБІЛЯ

3.1 Безпечні прийоми праці при ремонті і технічному обслуговуванні КШМ автомобіля Daewoo Lanos

Категорично забороняється працювати з піднятим кузовом без установлених упорів, що охороняють випадкове упущення кузова.

Під час роботи класти інструменти на автомобіль забороняється, по-кільки їх можна випадково зачепити, і вони впадуть на працюючого. Проводячи роботи під машиною не користуватися відкритим вогнем.

Шиномонтажні роботи і також перевірку гальмівної системи проводить в спеціально відведених для цього місцях. Накачувати шину потрібно в огороже, яка захищає від поранень при зриві замкового кільця.

Слід пам'ятати, що бензин вогненебезпечна рідина і тому при ра-боті з ним і охолоджувальною рідиною потрібно бути обережним. Також обережно поводитися з тарою, в якій знаходиться бензин, оскільки, якщо вона зіткнеться з відкритим вогнем, станеться вибух. Тетраетилсвинець, що тримається в бензині, є сильною отрутою, при попаданні етельованного бензину на відкриту ділянку шкіри, промити її гасом, а потім промити теплою водою з милом.

Пролиті паливно-мастильні матеріали потрібно якомога швидше зібрати, а в разі пожежі засипати піском, а потім прибрати.

Місце, де працює автослюсар, має бути добре освітлено, але світло треба розташувати так, щоб він не засліплювало його.

При роботі користуватися тільки справними інструментами. Забороняється доповнювати ключі трубами та іншими засобами, також забороняється пробувати збігу отворів пальцем, оскільки, для цього є спеціальні ломики або борідки. Не можна використовувати молотки, в яких є тріщини в рукоятці.

Коли проводиться збірка або розбирання вузлів слід використовувати спеціальні ключі і знімачі. Якщо гайка важко відкручується, то потрібно її змочити гасом, а потім відкручувати.

Не менш важливими при дотриманні техніки безпеки є правила пожежної безпеки. Все обтиральні матеріали необхідно складати в металевий ящик, а потім виносити в спеціально відведений-ні для сміття місця.

Приміщення повинно мати загальну вентиляцію.

У всіх приміщеннях, де ведуться роботи з автомобілем повинні бути вогнегасники згідно встановлених норм. Повинні бути пожежні щити, також ящики з сухим піском, де у кожного ящика повинна знаходитися лопату. Якщо виникла пожежа, потрібно зателефонувати 101 і починати гасіння.

Дуже важливо дотримуватися техніки безпеки при ремонті автомобіля, оскільки необережне або неправильне виконання роботи може привести до серйозних наслідків.

3.2 Надання першої медичної допомоги

Правила надання першої допомоги - це прості і необхідні кожному знання, які допоможуть зробити негайну допомогу постраждалим прямо на місці події. Бувають ситуації, коли знання про першу медичну допомогу доводиться застосовувати самому потерпілому. За статистикою до 90% загиблих могли б залишитися в живих у разі надання своєчасної та кваліфікованої першої допомоги в перші хвилини поісля події.

При серцевому нападі: нітроспрей 2 дози під язик, забезпечення вільного дихання (розстібання тісного одягу), корвалол - 20 крапель на 150 мл. води.

При зупинці серця перша дія - сильний удар кулаком по грудині, при неефективності - повторити, потім, переконавшись в прохідність дихальних шляхів (відсутність блювоти, їжі і т.д. в порожнині рота) - починають закритий масаж серця зі штучним диханням рот в рот або рот в ніс - на п'ять качків серця - один вдих (такий, щоб рухалися ребра). Продовжувати до нескінченності (або до приїзду лікаря).

При будь-якій травмі в першу чергу - видалити травмує агент (дерево, трос, деталі автомобіля і т.п. Мета - виключити подальше пошкодження і здавлювання м'яких тканин.

При підозрі на черепно-мозкову травму - втрата свідомості , нудота, блювота, головний біль - надати горизонтальне положення, стежити за поведінкою і симетричністю зіниць, виключити попа-ня блювотних мас в дихальні шляхи (при блювоті повернути хворого на бік), чекати приїзду лікаря.

При підозрі на ушкодження хребта - усунути причину травми, надати лежаче положення. З машини до приїзду лікаря не діставати - надати сидіння напівлежаче положення, при необхідності - знеболити (кетонів - дві таблетки одноразово), чекати приїзду лікаря.

При підозрі на переломи і вивихи кінцівок - додаток , сильний біль, рухливість поза суглобом, відкриті переломи (відламки кістки в рані) - усунути травмуючий предмет , при наявності рани - обробити 3%ром перекису водню, пов'язка з спиртом, знеболювання - кетонів 2 таблетки одноразово, іммобілізація (знерухомлення кінцівки) - рука - на косинці, нога - нетуге шинування підручними матеріалами.

При пораненні м'яких тканин - обробка рани великою кількістю перекису водню на серветці. Туга пов'язка зі спиртом, холод на рану, при необхідності - знеболити - дві таблетки кетонів одноразово, чекати приїзду лікаря. При виникненні кровотечі з рани - накладання джгута на під-кладці з косинки вище місця пошкодження, при неефективності - зняти джгут, туга пов'язка, чекати приїзду лікаря.

При множинних пошкодженнях в першу чергу - обезболююче - до 4-х таблеток при можливості ковтання , обробка ран, іммобілізація пошкоджених кінцівок.

ВИСНОВКИ

Основним матеріалом для Виконання дипломної роботи є матеріали, Зібрані мною під час проходження придипломної практики, технічна література и довідники.

В ході написання письмової частини роботи вивчив пристрій криво шипно-шатунного механізму, основні його несправності, для того щоб чітко уявляти його роботу І ШВИДКО і якісно усувати несправності и правильно його експлуатувати. Були розглянуті способи ремонту деталей кривошипно-шатунного механізму. Я познайомився з переліком виконаних робіт в обсязі технічного обслуговування КШМ, з організацією діагностичних и регулювальна робіт, були розглянуті методи і спосіб відновлення працездатності КШМ. Були закріплені, поглиблені знання, отримані в процесі навчання.

...