Еколого–економічні проблеми нарощування виробництва м’яса птиці в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Еколого-економічні проблеми нарощування виробництва м'яса птиці в Україні

Власенко І.В.

Встановлено, що споживання м'яса птиці на душу населення протягом 2002-2005 років збільшилось з 7,4 кг до 13,7 кг., Показано зниження обсягів виробництва харчової продукції в Україні, де спад виробництва склав 10,9% у 2008-2009 роках. В Україні спостерігається чітка тенденція до збільшення споживання м'яса птиці на душу населення порівняно з аналогічним показником для інших видів м'яса.

Ключеві слова: виробництва м'яса птиці, еколого - економічні проблеми, продовольче забезпечення

Set that the consumption of meat of bird per capita during 2002-2005 was increased from 7,4 kg to 13,7 kg, the decline of production of food goods volumes is Rotined in Ukraine, where a downstream was 10,9% in 2008-2009 years. In Ukraine there is a clear tendency to the increase of consumption of meat of bird per capita by comparison to an analogical index for other types of meat.

To the key of word: productions of meat of bird, ekologo are economic problems, food providing. промислове виробництво економічний

Еколого - економічна безпека є важливою складовою загальноекономічної безпеки держави, передумовою її національної та економічної незалежності. Сільськогосподарська харчова сировина, задовольняючи життєво необхідні потреби населення, належать до найцінніших ресурсів нації, без яких її існування неможливе, що й демонструє ланцюг залежності: немає продовольства - немає населення - немає нації - немає країни - немає держави. Важливість цих ресурсів у тому, що вони є незамінними. Їх наявність і асортимент є індикатором економічної і національної безпеки держави. Ось чому сутність продовольчої безпеки не можна розглядати поза проблемами національної безпеки та безпеки взагалі, особливо в умовах, коли відпрацьовується Національна програма економічної безпеки України.

У харчовій промисловості з 1998 року спостерігається падіння виробництва (вже у жовтні 2008 року спад виробництва склав 10,9% відносно жовтня 2007 року). Падіння виробництва у цукровій галузі за цей період становить 32%, олійножировій - 21,6%, молочній - 2%, у галузі виробництва плодовоовочевих консервів - 6%.

Інформаційні джерела Держкомстату України у 2008-2009 роках зафіксували зниження обсягів виробництва харчової продукції, про що свідчать індекси обсягів продукції промисловості, які становили по роках 99,1 та 94,0% відповідно(рис. 1.)

Рис. 1. Індекси промислового виробництва за 2000-2007 рр.

Причини такої ситуації різні: по-перше, це прояви загальної фінансово-економічної кризи в країні, що призвели до зниження купівельної спроможності населення, ускладнення доступу компаній до банківських займів, скорочення інвестицій у галузь та згортання програм модернізації галузі і скороченню виробництва в цілому;

по-друге, ще недосконала система державного управління харчовою галуззю в умовах нетривалого перебування України у СОТ, яке відбулося в травні 2008 р.;

по-третє, недосконале управління у системі регуляції експортно-імпортних операцій у харчовій промисловості, а також через значне скорочення власної вітчизняної сировини для виробництва харчових продуктів, що призводить до збільшення частки її імпорту та вже відбивається на вартості продуктів харчування (молокопродукти, м'ясні продукти, крупи, цукор тощо).

Дослідники проблеми економічної безпеки [1-10] визначають стратегію трансформування АПК та забезпечення продовольчої безпеки України.

Метою нашої роботи було вивчити еколого - економічні проблеми нарощування виробництва м'яса птиці в Україні.

Підвищення рівня продовольчої безпеки держави на основі нарощування виробництва продуктів харчування, поліпшення їх якості та збалансованості за поживними елементами, а також забезпечення захисту інтересів вітчизняного виробника є стратегічним пріоритетом соціального та економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень. В розв'язанні харчової проблеми продукти птахівництва, зокрема, виробництво пташиного м'яса, за співвідношенням ціни та якості, враховуючи купівельну спроможність населення України, завжди займало провідні позиції. Характерними особливостями цієї галузі в порівнянні з іншими галузями є обмеження територіальної потреби розміщення виробництва м'яса птиці і яєць, висока біологічна скоростиглість птиці та швидкий відтворювальний цикл, що має надзвичайно велике значення для ритмічного постачання цінної і незамінної свіжої висококалорійної продукції споживачам у великі міста, промислові центри, курортні зони. Особливості утримання птиці при застосуванні сухого комбікорму для годівлі, як основної складової технологічного процесу виробництва продукції птахівництва, сприяють впровадженню комплексно-механізованих і автоматизованих безвідходних технологій в інтегрованих господарських структурах.

Широкі можливості забезпечення високої територіальної концентрації поголів'я із застосуванням сучасних індустріальних методів утримання птиці, інноваційних досягнень сприяють зростанню продуктивності праці в галузі. Птахівництво досить ефективно реагує на розвиток інтенсифікації виробництва, і належить до числа галузей, які мають можливість здійснювати розширене відтворення за рахунок впровадження прогресивних технологій, застосування інновацій і випуску конкурентоспроможної продукції. Протягом останніх років в Україні спостерігається чітка тенденція до збільшення споживання м'яса птиці на душу населення порівняно з аналогічним показником для інших видів м'яса. Зокрема, споживання м'яса птиці на душу населення протягом 2002-2005 років збільшилось з 7,4 кг до 13,7 кг., до того ж міжнародна торгівля м'ясом птиці набуває дедалі більшого значення, незважаючи не те, що лише 14% виробленої продукції продається на міжнародному ринку. Найбільшими експортерами м'яса птиці є США, на яку припадає 46% світового експорту, Бразилії - 22, Китаю - 9,1 і Таїланду - 9%, а серед країн Центральної і Східної Європи на Угорщину припадає 1% експорту.

У країнах ЄС виробництво м'яса характеризується певними особливостями: поголів'я майже всіх видів тварин має тенденцію до скорочення. Виробництво м'яса бройлерів зосереджено в обмеженій кількості країн: Великобританії - 19,1%, Франції - 17,4, Іспанії - 15,2, Італії - 11,2%. За останні роки, внаслідок дотримання вимог Світової організації торгівлі 15 країн ЄС втратили частину ринку м'яса, що сприяло збільшенню доступу інших країн на ринок. На кінець І півріччя 2009 р. в Україні поголів'я всіх видів на рівні 201,4 млн. голів.

Однак в агропромисловому виробництві України галузь птахівництва залишається проблемною, хоча в той же час стрімко розвивається. Проблема утилізації відходів виникла практично із появою людини на Землі.

Околиці птахофабрики - місце, де накопичується безліч інфекцій. Гектари випаленої токсичними речовинами землі, заражена патогенними мікробами вода - це зворотний бік вітчизняного птахівництва. Великі агрохолдинги, переймаючись якістю своєї продукції і вкладаючи мільйони в рекламні кампанії, заощаджують на утилізації відходів виробництва. У відходах птахівництва розмножуються небезпечні мікроорганізми, що можуть спричинити спалах епідемії. Зокрема, патогенні штами кишкової палички EHEC, якою в Європі заразилися тисячі людей, а десятки померли.

“За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, гній, послід та стічні води тваринницьких і птахівничих підприємств можуть бути фактором передачі понад 100 збудників інфекційних та інвазійних хвороб. Так в 2001 році з захворювання свиней у Великобританії обійшовся економіці в 16 млрд. доларів США, а у Тайвані (1997 рік )- загинуло і було знищено більше 4 млн. свиней, загальні збитки становили близько 10 млрд. доларів.

В Україні ця галузь потребує прискореного технічного переоснащення, застосування прогресивних технологій. Світова практика доводить, що країни, в яких широко застосовують інноваційні досягнення, знаходяться в авангарді розвитку. Кожна національна інноваційна система несе в собі певну історичну спадщину нації, але інноваційні системи кожної країни не можуть існувати без інтеграційних взаємовідносин зі світовими системами, а також з окремими країнами.

Інноваційні напрями підвищення ефективності галузі птахівництва дають змогу поліпшити життєвий рівень населення; зміцнити фінансовий стан підприємств і розширити їх можливості щодо подальшого розвитку інноваційної діяльності, вирішити соціальні проблеми сільських територій, сприяти збереженню й оздоровленню навколишнього природного середовища. Приводимо кілька способів утилізації відходів птахівництва, які використовують у цивілізованих країнах

Вивіз на поля. Залежно від технології відходи мають відстоюватися два-три роки в закритих контейнерах, перш ніж їх можна використовувати як добриво.

Компостування. На спеціальних майданчиках послід змішують із торфом і вистоюють протягом одного-двох місяців. Виходить біогумус високої якості.

Біоенергетика. З пташиного посліду виробляють біогаз, рідке або тверде паливо.

Переробка на корми. Висушений курячий послід (пудрет) використовують як кормові добавки для великої рогатої худоби.

Каскад ставків. Рідкі відходи очищуються біологічним шляхом (за допомогою мікроорганізмів, водоростей, планктону), поетапно проходячи чотири ставки.

Вермікультура. Вирощування на курячому посліді біомаси черв'яків, що використовуються як кормовий білок для худоби; у низці країн їх вживають у їжу люди.

Очевидно, що завжди існують регіони, в яких інтенсивність зв'язків між елементами природи і виробництва значно перевищує інтенсивність зв'язків, що спрямовуються зовні. Взаємопов'язаність елементів господарювання, населення і природи в таких випадках дозволяє говорити про органічно цілісне утворення, що функціонує в певних просторово-часових параметрах. Саме в межах цієї єдиної складної системи можна сформулювати єдину концепцію взаємодії соціальних, економічних і екологічних факторів в сучасному світі, що визначає ключові проблеми подальшого розвитку людської цивілізації

Висновки

1. Протягом останніх років проблема досягнення еколого - безпечного розвитку економіки актуальна для багатьох країн світу та має транснаціональний характер. У світі накопичився позитивний досвід дотримання екологічних вимог для забезпечення економічного розвитку. У розвинених країнах світу характер і масштаби політики збереження навколишнього середовища обумовлені межами зіставлення інтересів довкілля з матеріальними інтересами системи господарювання. Застосування з певною адаптацією набутого досвіду в Україні, його розширення сприятимуть досягненню збалансованих відносин між економічними потребами та довкіллям.

2. Встановлено, що еколого-економічна безпека розвитку птахівництва - це комплексне поняття, яке передбачає підтримку економічного розвитку сільськогосподарських підприємств з урахуванням вимог екологічної безпеки (екологічно чиста продукція, екологічно чисте виробництво, екологічно чисті агросистеми) з метою забезпечення населення якісним продовольством та покращення демографічної ситуації, є передумовою досягнення продовольчої безпеки.

3. Світова практика доводить, що країни, в яких широко застосовують інноваційні досягнення, знаходяться в авангарді розвитку. Кожна національна інноваційна система несе в собі певну історичну спадщину нації, але інноваційні системи кожної країни не можуть існувати без інтеграційних взаємовідносин зі світовими системами, а також з окремими країнами.

Література

Агаев В. Критерии продовольственной безопасности //Экономика сельского хозяйства России. - 1999. - № 3. - С.28.

Аграрна реформа в Україні: здобутки і прорахунки // Національна безпека і оборона. - 2001. - №5. - С.2-55.

Аграрный доклад 2002 /Федеральное министерство защиты прав потребителей, продовольствия и сельского хозяйства. - Бонн, 2002. - 29 с.

Агропромисловий комплекс України в 2002 році (в цифрах, графіках, діаграмах). - К.: Міністерство аграрної політики, 2003. - 75 с.

Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник (випуск 4) / За ред. П.Т.Саблука та ін. - К.: ІАЕ, 2000. - 601 с.

Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник (випуск 5) / За ред. П.Т.Саблука та ін. - К.: ІАЕ, 2002. - 647 с.

Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник (випуск 6) / За ред. П.Т.Саблука та ін. - К.: ІАЕ, 2007. - 764 с.

Білик Ю.Л. Продовольча безпека України: стан, проблеми та використання потенційних резервів продовольчого забезпечення населення. - К.: Фенікс, 2000. - 56 с.

Білик Ю.Д. Продовольча безпека України: стан та перспективи використання потенційних резервів // Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті. - К.:ІАЕ УААН, 2001. - С.139-148.

Вступ України до СОТ: новий виклик економічній реформі / За ред.І.Бурковського, Л.Хандріха, Л.Хоффманна.- К.:“Альфа-Принт”, 2003.-292 с.

Размещено на Allbest.ru