Теоретико-методологічні проблеми опрацювання документів і інформації крізь призму трансформаційних процесів у сучасній науці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретико-методологічні проблеми опрацювання документів і інформації крізь призму трансформаційних процесів у сучасній науці

Штефан І. П.,

доцент кафедри інформаційних технологій, Київський національний університет культури і мистецтв, заслужений працівник культури України (Україна, Київ)



Здійснено спробу розглянути теоретико-методологічні проблеми опрацювання документів і інформації в контексті зміни парадигми бібліотекознавства від документної до інформаційної, що супроводжуються змінами методологічного дискурсу, структури наукового знання, новим соціальним статусом суб'єктів наукового пізнання, інноваційною взаємодією науки і соціальної практики.

Ключові слова: інформаційна діяльність, ана- літико-синтетичне опрацювання документів і інформації, Четверта промислова революція, методологічний дискурс.



Theoretical and methodological challenges in document and information processing from the viewpoint of transformation processes in contemporary science

Shtefan I.,

associate Professor, Information Technology Department, Kyiv National University of Culture and Arts, Honoured Cultural Worker of Ukraine (Ukraine, Kyiv)

The article seeks to consider theoretical and methodological challenges in document and information processing against the background of paradigm shift of library studies from documentary to information followed by changes in methodological discourse, the structure of scientific knowledge, the new social standing of subjects of scientific knowledge, innovative interaction of science and social practice.

Keywords: information activity, document and information analysis and synthesis, Industry 4.0, methodological discourse.



Актуальність

У контексті розгортання у сучасному світі Четвертої промислової революції, драйвером якої є цифрові технології, відбувається їх «кембрійський вибух (Cambrianexplosion)» [22, с. 3]. Ці технологічні інновації, визначаючи подальший цивіліза- ційний розвиток і цифрове майбутнє людства, варіюються дослідниками в діапазоні від дванадцяти у К. Келлі до чотирьох (Р. Курцвейл). Серед числа останніх: Інтернет речей, генна біоінженерія, 3D, а згодом і 4D^yK, роботизація, Big-data, штучний інтелект, віртуальна і доповнена реальність, друкована електроніка, квантові обчислення, розподільні реєстри. Деякі фахівці прогнозують перехід до «Індустрії 5.0», що базується на автоматичній оптиміза- ції алгоритмів виробництва й самонавчання машин [15; 22; 34].

Всі ці процеси і явища радикально змінюють смислові та соціальні режими буття людини і соціуму на всіх рівнях функціонування останнього, соціально-економічні та політичні структури та соціальні інститути, в тому числі освіту і науку. Подібні зрушення у науці отримали назву «перезбірки епістемологічного» (B. Федотова) й характеризуються змінами методологічного дискурсу, структури наукового знання, новим соціальним статусом суб'єктів наукового пізнання, інноваційною взаємодією науки і соціальної практики, метаморфозами самого етосу науки [33].

Осмислення подібної «перезбірки епісте- мологічного», трансформації дисциплінарної структури й нормативно - ціннісної системи наукового знання відбувається у вітчизняному й зарубіжному науковому просторі у напрямі розробки таких концепцій науки як «е-наука», «відкрита наука», «наука 2.0», «цифрова наука», цифрова гуманітаристика (DigitalHumanities). Саме тому у дискурсі librarysciencesактуалізуються питання щодо ефективності і продуктивності концептуальних положень і методологічних принципів цих теорій для розв'язання завдань, що постають перед фахівцями бібліотечно-інформаційної справи як на теоретичному, так і практичному рівнях. В першу чергу це стосується трансформації наукової парадигми бібліотекознавчих, бібліографознавчих, інформаційних дисциплін, що відбувається на тлі переходу від паперових документів як носіїв інформації, з їхньою лінійною, логічно-впоряд- кованою структурою, до цифрового формату, зокрема тих, що безпосередньо дотичні і основуються на методології аналізу та синтезу, методиках згортання інформації, створенні пошукових образів документів, власне, формуванні їхніх інформаційних моделей, конструюванні бібліотечних інформаційно-пошукових систем. В бібліотечній інформаціології правомірно в числі таких пріоритетних дисциплін виділити «Аналітико-синтетичне опрацювання документів і інформації (АСОДІ)», «Електронна бібліотека», «Бібліотечні інформаційно-пошукові системи» та ін.

Ступінь розробки. Ще в кінці ХХ ст., розмірковуючи над проблемами бібліотечної справи, важливість зміни наукової парадигми бібліотекознавчих дисциплін, обумовлену інформатизацією суспільства, підкреслювали В. Беспалов, В. Скворцов, М. Слободяник, Ю. Столяров. Н. Редькіна у дисертаційному дослідженні і ряді статей з'ясовує причини парадигмаль- них змін, що відбуваються впродовж останніх десятирічч у бібліотекознавстві і доходить висновку щодо поліпарадигмальності бібліотекознавчого теоретичного і практичного знання. Вчена виокремлює й характеризує наступні основні бібліотекознавчі парадигми: формально-технічну (Я. Шрайберг, Л. Хав- кіна); аксіологічну (Г. Вихрєва); структурно- функціональну («документалістську» чи «документу») (Ю. Столяров, А. Соколов, В. Терешин); когнітивну («знаннєву») (О. Остапов, Л. Астахова); інформаційно-публікаційну (В. Скворцов); процесну (В. Леонов); «розуміючу» в рамках «нормативного підходу» (Л. Гусєва, О. Смоліна) [29].

Е. Никонорова, аналізуючи трансформаційні процеси у бібліотечній науці, акцентує увагу на проблемах становлення постнекласичної парадигми й зазначає, що парадигмальні зміни характерні не тільки для бібліотекознавства в цілому, але і для окремих напрямків бібліотечної науки і практики [26].

Американські вчені П. Батлер, Д. Дантон, Р. Пауелл, А. Дик, Х. Голдор та ін. проблеми парадигмальної трансплантації librarysciencesрозглядають у дискурсі філософії. Британський вчений А. Лудовико вважає, що в контексті становлення цифрової епохи і зміни парадигми librarysciencesголовним стає участь бібліотек в процесі дигіталізації і врахування при цьому незліченної кількості цифрових даних і високої міри їх ефемерні [виділено мною - І. Ш.]. Автор визначає можливі траєкторії розвитку нової бібліотечної справи [25].

Л. Астахова стверджує, що у бібліотечно- інформаційній науці відбувається перехід від документоцентричної до когнітивної, когніто- центричної парадигми [2]. В роботах вченої представлені ключові компоненти теоретичного ядра когнітивної парадигми бібліографознавства - місія, концепт, наукові поняття [1; 3]. Українська вчена В. Копанєва розвиває бібліотекознавчі засади когнітивної концепції наукової комунікації у дискурсі цифрової науки [18]. М. Вохришева у ракурсі інтегра- тивності розкриває специфіку методології бібліотечної науки (бібліотекознавства, бібліографознавства і книгознавства), приділяючи особливу увагу евристичним можливостям трансдисциплінарного підходу; обґрунтовує зв'язок трансдисциплінарності з раціональним використанням методів, що найбільш близькі до універсалізму і інтегративності в сучасному науковому знанні: когнітологічно- го, синергетичного, культурологічного, ноос- ферно-прогностичного [8].

Необхідність використання комплексного підходу при вивченні наукових дисциплін (від документу, книги і книжкової культури до інформації і медіа культури) обґрунтовують І.Клюяшкіна і Л. Куриленко [16].

В межах процесуальної парадигми, яку розробляє В. Леонов, головним вважається «бібліотечний процес у системі документальних комунікацій». Вчений стверджує, що ефективність цього процесу вимагає просування «в трьох напрямках: продовжувати збагачення традиційних методів і засобів збору, обробки, зберігання та пошуку інформації; поглиблювати професійну спеціалізацію в роботі з бібліографічними ресурсами; максимально автоматизувати основні процеси інтелектуальної обробки інформації» [23, с. 92]. У цих напрямках і особливо в останньому дуже істотним, на його думку, є внесок бібліографії, що ґрунтується на моделюванні відповідної мисленнєвої діяльності бібліографів і бібліотекознавців. Це одне з центральних завдань, де базовим джерелом знань про бібліографічні процеси у людини і в суспільстві є бібліографічна практика. Тому дослідження процесів мислення і їх моделювання, як вважає В. Леонов, представляється головною метою бібліографії [24].

Є. Гусєва, пов'язуючи кризу теоретико- методологічних розробок бібліотекознавства з необхідністю перевизначення його місця у сфері соціально-гуманітарних наук, пропонує для її розв'язання дві методологічні стратегії, означаючи їх як «мікро» і «макро» стратегії, розкриває специфіку кожної з них. Макро- стратегія базується на принципах міждисциплінарного і системно-синергетичного розуміння бібліотечної діяльності та підходів до дослідження як до дискурсивної практики. На думку вченої, обидві стратегії адекватно відображають напрямки досліджень у сучасному бібліотекознавстві, є рівними за значимістю для розвитку науки, а врахування різниці і можливостей їх застосовування послугує подальшій розробці методологічної бази бібліотекознавчих досліджень [9].

Українська вчена С. Думинська, аналізуючи революційні перетворення, які відбуваються у зарубіжній бібліотечній справі в останні роки, доходить висновку про зміну підходів до розуміння самої бібліотечної справи. Вона підкреслює, що у практиці розвинених держав існують два поняття: НЬгайа^Ыр (бібліотекознавство) та Пbraryservices (бібліотечні послуги).С. Думинська наголошує на тому, що сучасні зарубіжні фахівці (Д. Ланкс, США) розробляють якісно новий підхід до бібліотечної справи, який базується не на книжках і артефактах, а на знаннях, навчанні й освіті. Це дає підстави стверджувати про формуваннянової бібліотечної справи, бачення розвиткуякої виходить за рамки пошуку пов'язаних з бібліотекою застосувань для інформаційних технологій та Інтернету [10].

Варто зауважити, що вітчизняні науковці (О. Воскобойнікова-Гузєва, В. Копанєва, Т. Ярошенко, С. Чуканова, Л. Костенко, Т. Симоненко, О. Жабін, А. Василенко та ін.) приділяють велику увагу діяльності сучасної бібліотеки та проблемам стратегії її розвитку в цифровому просторі, серед яких: формування цифрових колекцій, цифрова інформація і управління знаннями, взаємодія бібліотеки і цифрової науки, розробка інформаційно-технологічної парадигми підготовки майбутніх фахівців бібліотечно-інформаційної сфери та ін.

Низка новітніх досліджень вітчизняних бібліотекознавців безпосередньо пов'язана з цифровою гуманітаристикою, особливостями її становлення в Україні та перспективами розвитку бібліотекознавства як складової DigitalHumanities. Ґрунтовний огляд цих праць представлений у статтях О. Воскобойнікової-Гузє- вої [6; 7].

Питання підготовки фахівців для напряму DigitalHumanities, як універсальних спеціалістів, здатних реалізовувати цифрову модернізацію інформаційної сфери, підтримувати якісну взаємодію бібліотеки і цифрової науки з урахуванням зарубіжного досвіду розглядають знову ж таки О. Воскобойнікова-Гузєва, В. Копанєва, А. Соляник [7; 18; 32].

Копанєва В. О. звертає особливу увагу на науково-аналітичну діяльність бібліотек в контексті розвитку відкритої науки в Україні. Ця діяльність, на думку вченої, здійснюється на інтеграційних засадах і розвивається в напрямі створення геоінформаційних технологій і систем, що інтегрують роботи з базами даних, процедури математичного аналізу і методи наочно-просторового наведення результатів щодо завдань накопичення, опрацювання та надання користувачам геопросторової інформації. Щодо перспектив розвитку наукових бібліотек, то дослідниця виділяє коротко-, се- редньостроковий та довгостроковий вектори їхнього розвитку й розглядає завдання на кожному з них [18].

Л. Костенко здійснив одним із перших у вітчизняній науці спробу перегляду концептуальних засад бібліотечної справи в оптиці становлення суспільства знань. Вчений вважає, що бібліотека має освоїти інтегрований технологічний цикл, що включає всі наукоєм- ні процеси обробки документальних масивів, починаючи з бібліографування й закінчуючи екстракцією зі сховищ даних нових знань [21].

У статті вітчизняних науковців Л. Костенка, Т. Симоненко і О. Жабіна «Цифрова гу- манітаристика в бібліотеці: від е-каталогу до наукометрії» висвітлено вплив інформатизації на процеси бібліографування та реферування, формування репозиторіїв і проведення на- укометричних досліджень. Автори обґрунтовують необхідність реферування української наукової екстеріорики й окреслюють напрями розвитку цифрової гуманітаристики в бібліотеці, до яких віднесено формування баз первинних наукових даних, виділення з інформаційних масивів нових знань [20].

Автори монографії «Наукова періодика України та бібліометричні дослідження» на основі конвергенції науково-видавничих, бібліотечно-інформаційних і бібліометричних технологій розробляють системотехнічні засади формування та використання наукової електронної періодики України. Особливу увагу приділяють доцільності поєднання якісних і кількісних методів оцінювання результатів дослідницької діяльності вчених і наукових установ, здійснюють розмежування сфер раціонального використання міжнародних бібліометричних систем для поточного моніторингу вітчизняної науки та комплексних на- укометричних досліджень [19].

Однак, попри наявність великого дослідницького інтересу до питань, пов'язаних із парадигмальними змінами, що відбуваються в librarysciencesпід впливом «цифрової революції», вітчизняні науковці все ще недостатньо уваги приділяють теоретико-методоло- гічним проблемам макро- і мікроаналітичних перетворень в інформаційній аналітиці на базі класифікаційних і вербальних інформаційно- пошукових мов, наукового (аналітико-синте- тичного) опрацювання документів і інформації (далі - АСОДІ). інформаційний digital humanities інноваційний

Мета статті - крізь призму трансформаційних процесів у сучасній науці розглянути тео- ретико-методологічні проблеми, що постають перед АСОДІ як невід'ємною складовою підготовки бібліотечно-інформаційних фахівців DigitalAge.

Основний текст. Цифрові технології, NBICS- конвергенція кардинально оновили дослідницький арсенал, спрямований на вивчення природи, культури, соціуму й суттєво змінили способи збору і обробки інформації, її зберігання, перетворення і відтворення. Виявилася взаємозалежність вербальних, візуальних, аудіальних, кінестетичних способів кодування і репрезентації інформації.

Розуміння будь-якої предметної області наукового пізнання, ефективність її функціонування, як і досягнення взаєморозуміння у середовищі наукової спільноти, можливі за умови наявності відповідних мовних засобів. При цьому істотне значення набувають ті мовні і дискурсивні традиції, які склалися в процесі інституціоналізації наукової дисципліни. У нашому випадку мова йде про аналітико-син- тетичне опрацювання документів та інформації (АСОДІ).

Підгрунття для виокремлення інтегрованої навчальної дисципліни «Аналітико-синтетич- не опрацювання документів» заклалися ще з часу завершення формування системи органів науково-технічної інформації і зміни парадигми бібліотекознавства на «інформаційну» із цілком мотивованим супроводом актуалізації «як міжнародного так і національного інформаційних дискурсів, глобалізації інформаційного середовища, зняттям ідеологічної завіси з оцінки... документних ресурсів бібліотек і необхідністю забезпечення вільного доступу користувачів до документів і інформації» [17, с. 137]. У Київському державному інституті культури АСОД як загальнопрофесійна дисципліна експериментально почалась читатися за модульною програмою ще з 1987 року. У 90-ті роки ХХ ст. у вищих навчальних закладах культури і мистецтв під «АСОД» розумілася «сукупність взаємопов'язаних, взаємозалежних процесів формування елементів бібліографічного запису засобами аналізу і синтезу. В процесі аналізу документа виявляються його основні бібліографічні відомості, індексаційні, анотаційні, реферативні ознаки, які синтезуються в бібліографічному описі, заголовку, класифікаційному індексі, предметній рубриці, ключовому слові, анотації чи рефераті і т.п.» [13]. У результаті наукового опрацювання документ забезпечується «ключами» його ідентифікації і пошуку. Більше того, первинний документ стає структуроут- ворюючим елементом фонду, а бібліографічний запис на нього - структуроутворюючим елементом каталогів, картотек, бібліографічних і інформаційних видань, електронних баз даних і інших информаційно-пошукових масивів різних установ і організацій системи документальних комунікацій.

Наразі ж вітчизняні науковці Л. Кавуненко, Т. Велентейчик наголошують на тому, що відбувається радикальне оновлення мови науки: нові знання продукують нові ідеї-концепти, наповнюють новими смислами відомі поняття; йдуть процеси інтелектуалізації мови; спостерігається тенденція до індивідуалізації мови і мовних засобів само презентації [14].

Йдеться не лише про уточнення понятійно-категоріального апарату дисципліни, а й розробку нових понять, що здатні відобразити сучасний етап розвитку наукового знання та окреслити перспективи його подальшого розвитку. Варто підкреслити, що понятійно-категоріальна система, будучи одним із основних когнітивних ресурсів науки й будь-якої дисципліни, здатна як гальмувати розвиток останньої, так і бути його каталізатором.

Дискусії стосовно документа і інформації як основних об'єктів дисципліни АСОД точаться практично із введення її у навчальний план підготовки фахівців з бібліотечної справи й охоплюють його історію, ступінь нормативного застосування; когнітивний потенціал із врахуванням можливості похідних від нього нових термінів або понять. Однак, варто пам'ятати про безплідність і навіть небезпечність подібних дискусій, які за умови відсутності домовленості стосовно змістового наповнення того чи іншого терміну не сприяють досягненню взаєморозуміння між науковцями. Все це у нашому випадку дуже важливо, тому що справжня дискусія значною мірою спрямована на обговорення та узгодження впершу чергу термінологічного апарату АСОД. Автори понад двох десятків опублікованих навчальних програм, підручників і посібників, що інтегровано розглядають наукову обробку шляхом аналізу і синтезу змісту документів, фактично продовжують розпочату ще в 90- ті роки ХХ ст. дискусію щодо самої назви в освітньо-професійних програмах підготовки фахівців навчальної дисципліни: «Аналіти- ко-синтетична обробка документів (АСОД)», «Аналітико-синтетична переробка інформації (АСПІ)» - МДІК; «Наукова обробка документів (НОД)», «Аналітико-синтетичне опрацювання документів (АСОД)» - ХДАК; «Ана- літико-синтетичне опрацювання документів (АСОД) - КНУКіМ; «Аналітико-синтетична переробка документної інформації (АСО- ДІ)» - ВМУРЛ «Україна», ХНУ «Харківський авіаційний інститут»; «Аналітико-синтетич- не опрацювання і каталогізація документів (АСОіКД)» - КУ ім. Б. Грінченка, «Аналіти- ко-синтетична переробка інформації (АСПІ)»НАКККіМ і т.д.

При цьому необхідно враховувати, що кожному терміну, з огляду на формування нової парадигми науки з відповідним типом раціональності, можна дати лише номінальне, а не реальне визначення. Так, згідно Закону України «Про науково-технічну інформацію» (ст.1) (2003 р., зі змінами станом на 2014 р.), аналі- тико-синтетична обробка науково-технічної інформації - «це процес обробки інформації шляхом аналізу і синтезу змісту документів з метою одержання необхідних відомостей, а також шляхом їх класифікації, оцінки, спів- ставлення і узагальнення». Дослівно підтверджує визначення ДСТУ 5034:2008 «Науково- інформаційна діяльність. Терміни та визначення понять», резюмуючи особливості його вживання в сучасній українській термінології як процесового поняття терміну «(аналітико

- синтетичне) опрацювання». Семантичне наповнення терміну стає адекватним лише після уточнення, що об'єктом аналітико-синтетич- ного опрацювання «є первинні документи, що подають безпосередню інформацію про будь- які результати вивчення, дослідження, розроблення, практичної діяльності та створення на їх основі вторинних документів: оглядів, анотацій, рефератів, каталогів, бібліографічних описів, пошукових образів документів, пошукових приписів, запитів, витягів, перекладів, наукових узагальнень фактичних даних».

Визначення АСОД в ДСТУ 7448:2013 «Бібліотечно-інформаційна діяльність. Терміни та визначення понять»: як «. опрацювання змісту первинних документів і створення на їхній основі вторинних документів: анотацій, бібліографічних описів; класифікаційних систем, бібліотечних каталогів; предметних рубрик, анотацій, рефератів, аналітичних оглядів, пошукових образів документів; пошукових образів запитів, перекладів, витягів» також бачиться далеким від семантичної логіки побудови. До речі, чому «...анотацій, бібліографічних описів, класифікаційних систем»? І далі . «предметних рубрик, анотацій, рефератів...»? У такому випадку тоді б: «словників предметних рубрик, інформаційно-пошукових тезаурусів» і т.п. Посилання укладачів на семантичну відповідність російськомовному «аналитико-синтетическая переработка» також потребує уточнення. Досить згадати дискусію при введенні навчальної дисципліни в навчальні плани в РФ ще в 2003 році.

Окрім того, неусталеність понятійно-категоріального апарату потребує особливої уваги до цієї складової наукової парадигми. Для введення у науковий обіг нових термінів необхідна мотивація і такою мотивацією стосовно аналітично-синтетичної опрацювання документів сьогодні є ще й впровадження нових цифрових технологій. «Нові соціально-інформаційні потреби - в знаннях, в аналітичній інформації, а не в документах, - наголошує Л. Астахова, - вийшли на перший план» [3]. У зв'язку з цим терміни, що були раніше похідними від базового слова «інформація», стали витіснятися термінами, які походять від слова «цифра», «цифровий» (цифрова революція, цифрове суспільство, цифрові технології тощо). Останні означають «те, що має дискретні значення» і тому вони протиставляються поняттям «аналог», «аналоговий», тобто безперервний, який має відтінки значення. Термін «цифровий» може використовуватися для будь-якого об'єкта, що працює з дискретними значеннями. Комп'ютер працює тільки з цифровими (дискретними) сигналами [5].

Перші програми комп'ютерної обробки текстів з'явилися у 1990-ті рр., що обумовило використання поряд з класичними контент- аналітичними методами і комп'ютеризований контент-аналіз. В останні роки в бібліотечних науках (librarysciences) урізноманітнюється методологічний інструментарій, апробуються методологічні підходи, що об'єднуються терміном «комп'ютерний імперіалізм», що поширюється і на АСОДІ. Застосовуються комп'ютерний пошук і математична обробка даних, комп'ютерне моделювання, розширюється не тільки діапазон використовуваних методів і програм обробки текстів, а й активно впроваджуються комп'ютерні методи текстологічного аналізу, збереження і використання цифрового контенту, репрезентації лексичної, синтаксичної і семантичної структури текстів за допомогою теоретико-графових моделей, технології XML, формату TEI.

Вітчизняні науковці звертають увагу на необхідність підготовки фахівців нової генерації - бібліотекарів-аналітиків, експертів, здатних органічно поєднати гуманітарну освіту з навичками роботи з цифровими технологіями [20]. Так академік О. Онищенко пов'язує з розвитком експертної функції бібліотеки її майбутнє: «До свого образу збирача, систематизатора, хранителя і передавача інформації сучасна бібліотека повинна рішуче додати і образ інформаційного експерта» [27, с. 5]. Інформаційні масиви, що є змістовними компонентами усього загалу Інтернет, на сьогоднішній день невпинно збільшують свою чисельність та масштабність відносно цільового призначення та застосування. Не можна не погодитись з думкою науковця О. Сербіна, що з формуванням інтернет-ресурсів логічно виникає закономірна потреба каталогізаційно формалізувати всю інформацію задля полегшення: а) розміщення; б) пошуку; в) використання. Тому імпортаційцні процеси щодо представлення інформаційно-пошукових мов не тільки в традиційному, а й інтерактивному просторі вже сьогодні цікаві з огляду на їхню новизну та різноаспектність виконання [30].

У такому контексті особливої ваги набуває когнітивна аналітика, для означення якої використовують термін «альтернативна когні- тологія» як міждиплінарну базу формування цифрового образу світу. Цей тип аналітики безпосередньо пов'язаний із NBIC- технологією, складовою якої є когнітивні технології чи когнітивістика, або когнітологія. Ця остання представляє синтез результатів і дослідницьких методів таких наукових дисциплін, як психологія, гносеологія, нейрофізіологія, лінгвістика, невербальна комунікація й навіть теорія штучного інтелекту. Основні цілі та завдання когнітивістики «вивчити, зрозуміти і описати, що таке мисленнєва діяльність, що таке мислення, що таке свідомість, як вони влаштовані, яке співвідношення з мозком людини і чи можуть вони існувати і функціонувати поза і без мозку, реалізуючись на інших матеріальних носіях, наприклад на комп'ютерах» [28, с. 44].

Цифрова гуманітаристика (DigitalHumanities) представляє один із актуальних напрямів сучасної гуманітарної науки, що формується у зарубіжному науково-освітньому просторі США і Великобританії у другій половині ХХ ст. і починає активно розвиватися і в Україні. До інституційних форм DHвідносять інфраструктурний каркас, центри, альянси, конференції, тематичні журнали, освітні програми, але особливий інтерес викликають віртуальні дослідницькі середовища й епістемічні мережі [11, с. 39].

Одним із завдань DHстосовно АСОДІ є уточнення поняття «документ», розробка дотичних до нього понять «цифровий» і «науковий документ». Так науковий документ у західній цифровій гуманітаристиці отримав назву «динамічний науковий документ», оскільки він об'єднує не тільки текст, а й мультимедіа, метадані та динамічні середовища [12]. Прикладами подібного виду наукового документа є відомий проект «Долина тіней» і мережевий мультимедіа журнал «Вектори».

Вітчизняні науковці Л. Костенко, Т Симоненко, О. Жабін розглядають цифрову гу- манітаристику в аспекті бачення традиційної гуманітарної науки крізь призму інформаційно-комунікаційних технологій. Вони вважають, що вітчизняні бібліотеки вже освоїли інтегрований технологічний цикл наукомістких процесів, що включають бібліографування та реферування, формування репозиторіїв, проведення наукометричних досліджень [20]. Ми цілком суголосні з висновком вчених, що розвиток вітчизняної цифрової гуманітарис- тики потребує консолідації зусиль науковців і представників профільних структур для розроблення нових методологічних підходів до проведення досліджень, створення інноваційного інструментарію. В цьому аспекті актуалізується осмислення і АСОДІ у предметному полі DigitalHumanities.



Висновки

Таким чином, «перезбірка епіс- темологічного», обумовлена інтенцією тотальної дигіталізації, ставить перед АСОДІ ряд теоретико-методологічних проблем, в числі яких: уточнення понятійно-категоріального апарату й дисциплінарної структури, розробка алгоритму оволодіння студентами принципами когнітивної аналітики, комп'ютерного пошуку і моделювання обробки даних, впровадження комп'ютерних методів текстологічного аналізу, збереження і використання цифрового контенту, репрезентації лексичної, синтаксичної і семантичної структури текстів тощо. Це в свою чергу сформує у майбутніх фахівців такі важливі компетенції як критичне мислення, комунікативність і креативність та дозволить здійснювати аналітико-синтетичне опрацювання документів і інформації на високому професійному рівні.



Список використаних джерел

1. Астахова Л. B. 2018a. Когнитивная парадигма в современной библиографической науке. Научные и технические библиотеки. 6, с. 3-22.

2. Астахова Л. В. 2018b. Когнитивная среда современной научной библиотеки: понятие и структура. Научные и технические библиотеки. 7, с. 3-15.

3. Астахова Л. В. 2016. Когнитивно-информационная деятельность личности в обществе знания. Научно-техническая информация. Серия. 1. Организация и методика информационной работы. 12, с. 1-6.

4. Беспалов В. М. 1998. Направления преодоления кризисных явлений в библиотековедческой теории. В: Библиотечное дело на пороге 21 века: Международная научная конференция, Москва, Россия, 15-16 апреля, 1998. Москва: б.в., ч. 1, с. 2324.

5. Владимиров В. Н. 2019. За цифровым поворотом: история продолжается. Историческая информатика. 3, с. 31-42.

6. Воскобойникова-Гузева Е. В. 2018. Библиотековедение в эпоху цифровой гуманитаристики. Библиотеки национальных академий наук: проблемы функционирования, тенденции развития. 16, с. 17-27.

7. Воскобойнікова-Гузєва О. В. 2019. Цифрова гуманітаристика в системі вищої освіти Канади. Неперервна професійна освіта: теорія і практика. Серія: Педагогічні науки, 2(59). с. 58-62.

8. Вохрышева М. Г. 2019. Тенденция к интегра- тивности методологии библиотековедения, библиографоведения и книговедения. Библиография. 4, с. 3-13.

9. Гусева Е. Н. 2011. Методологические проблемы современного библиотековедения. Библиотековедение, 2, с. 24-26. https://doi.org/10.25281/0869- 608X-2011-0-2-24-26.

10. Думинська С. В. 2019. Зарубіжний досвід публічного управління і адміністрування з розвиткубібліотечної справи: досвід для України. Розділ

2. В: Драгомирецька Н. М., Дружинін С. С., Думинська С. В. та ін. Сучасний сталий розвиток в сфері культури: зарубіжний досвід для України: Монографія. Одеса: ОРІДУ НадУ

11. Журавлева Е. Ю. 2013. Современные институциональные формы «цифровых гуманитарных наук». В: Науки о культуре в перспективе «digitalhumanities»: Международная научная конференция, Санкт-Петербург, Россия, 3-5 октября 2013 г. Санкт-Петербург: Астерион, с. 34-39.

12. Журавлева Е. Ю. 2011. Современные модели развития гуманитарных наук в цифровой среде. Вопросы философии. 5, с. 91-98.

13. Зупарова Л. Б. 2005. АСОД или АСПИ? Что стоит за переименованием курса, [online]. Режим доступу: http://www.gpntb.rU/win/inter-events/crimea2005 /disk/30.pdf[Дата звернення 23 жовтня 2020].

14. Кавуненко Л. Ф., Велентейчик Т. Н. 2017. Цитируемость работ ученого как индикатор значимости его исследований. В: Институт истории естествознания и техники им. С. И. Вавилова. Годичная научная конференция, посвященная 85-летию ИИЕТ РАН (2017). Москва: Янус-К, с. 68-80.

15. Келли К. 2017. Неизбежно. 12 технологических трендов, которые определяют наше будущее. Москва: Манн, Иванов и Фербер.

16. Клюяшкина И. Н., Куриленко Л. В. 2019. Комплексный подход к изучению научных дисциплин (от документа, книги, книжной культуры к информации и медиакультуре. Библиография. 3, с. 157-159.

17. Кобижча Н. І., Штефан І. П 2019. Кафедра організації бібліотечних фондів і каталогів у контексті еволюції бібліотечно-інформаційної освіти в КНУКіМ (1976-1994). Бібліотекознавство. Доку- ментознавство. Інформологія. 1, с. 133-141.

18. Копанєва В. О. 2018. Бібліотека цифрової науки. Вісник Національної академії наук України.

4, с. 76-85.

19. Костенко Л. Й., Жабін О. І., Копанєва Є. О. та Симоненко Т. В. 2014. Наукова періодика України та бібліометричні дослідження: Монографія. Київ: Національна бібліотека України ім. В. І. Вер- надського.

20. Костенко Л., Симоненко Т. та Жабін О. 2018. Цифрова гуманітаристика в бібліотеці: від е-каталогу до наукометрії. Бібліотечний вісник. 4, с. 3-9.

21. Костенко Л. Й. 2006. Бібліотека суспільства знань: концептуальна модель. Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. 1, с. 23-28.

22. Курцвейл Р. 20І5. Эволюция разума. Москва: «Э».

23. Леонов В. П. 2018. Библиографическое мышление. На пути к единству книжного мира. Санкт-Петербург: БАН.

24. Леонов В. П. 2005. Библиограф: профессия «переживает» парадигму. Библиотеки национальных академий наук: проблемы функционирования, тенденции развития. 3, с. 261-267.

25. Лудовико А. 2019. Временные и распределенные библиотеки: разрушение границ и создание новых ресурсов. Коммуникации. Медиа. Дизайн, 4(4), с. 103-111.

26. Никонорова Е. В. 2006. Инновационная стратегия: культура и библиотеки в контексте развития научного знания. Библиотечное дело - XXI век. 2, с. 6-29.

27. Онищенко О. С. 2016. Бібліотека і цифрове покоління: нова ситуація - нові форми роботи. Бібліотечний вісник. 5, с. 3-6.

28. Ракитов А. И. 2019. Философия и NBIC. Философия науки и техники. 24(2), с. 43-52.

29. Редькина Н. С. 2012. Парадигмальные изменения в библиотековедении: технологическая парадигма и концепция технологического менеджмента в библиотеке. Библиосфера. 1, с. 17-24.

30. Сербін О. О. 2008. Представлення інформаційно-пошукових мов у веб-орієнтованих системах. Наукові праці Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. 20, с. 176-184.

31. Скворцов В. В. 1998. Библиотековедение на пороге XXI века. В: Библиотечное дело на пороге XXI в.: Международная научная конференция, Москва, Россия, 15-16 апреля 1998. Москва: б.и., ч. 1, с. 52-54.

32. Соляник А. А. 2018. Інноваційні критерії результативності ступеневої підготовки фахівців зі спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа». Український журнал з бібліотекознавства та інформаційних наук. 1, с. 64-75.

33. Федотова В. Г. 2014. Академическая и (или) постакадемическая наука? Вопросы философии. 8, с. 44-53.

34. Шваб К. 2016. Четвертая промышленная революция. Москва: Эксмо.

35. Ярошенко Т. О., Сербін О. О. 2015. Аспекти реформування та вдосконалення сучасної бібліотечної освіти. Вісник Книжкової палати. 2, с. 12-15.

36. Ярошенко Т., Чуканова С. 2018. Роль цифрової гуманітаристики у модернізації сучасного бібліотекознавства. Український журнал з бібліотекознавства та інформаційних наук. 1, с. 10-17.

References

1. Astakhova L. B. 2018a. Kognitivnaia paradigma v sovremennoi bibliograficheskoi nauke [The cognitive paradigm in the modem bibliographie studies]. Nauchnye i tekhnicheskie biblioteki, 6, s. 3-22. (in Russian).

2. Astakhova L. V 2018b. Kognitivnaia sreda sovremennoi nauchnoi biblioteki: poniatie i struktura [The cognitive environment of modem scientific libraries: The concept and structure]. Nauchnye i tekhnicheskie biblioteki, 7, s. 3-15. (in Russian).

3. Astakhova L. V. 2016. Kognitivno-informa- tcionnaia deiatelnost lichnosti v obshchestve znaniia [Cognitive and informational activity of the individual in the knowledge society]. Nauchno-tekhnicheskaia informatciia. Seriia. 1. Organizatciia i metodika informatcionnoi raboty, 12, s. 1-6. (in Russian).

4. Bespalov V. M. 1998. Napravleniia preodoleniia krizisnykh iavlenii v bibliotekovedcheskoi teorii [Directions of overcoming crisis phenomena in library science theory]. In: Bibliotechnoe delo na poroge 21 veka [Librarianship on the Eve of the 21st Century]: Mezhdunarodnaia nauchnaia konferentciia, Moskva, Rossiia, 15-16 aprelia, 1998. Moskva: b.v., ch. 1, s. 23-24. (in Russian).

5. Vladimirov V. N. 2019. Za tcifrovym povorotom: istoriia prodolzhaetsia [Behind the digital turn: the story continues]. Istoricheskaia informatika, 3, s. 3142. (in Russian).

6. Voskoboinikova-Guzeva E. V 2018. Bibliotekovedenie v epokhu tcifrovoi gumanitaristiki [Library Science in the Digital Humanities Age]. Biblioteki natcionalnykh akademii nauk: problemy funktcionirovaniia, tendentcii razvitiia, 16, s. 17-27. (in Russian).

7. Voskoboinikova-Huzieva O. V. 2019. Tsyfrova humanitarystyka v systemi vyshchoi osvity Kanady [Digital Humanities in Canada's Higher Education System]. Neperervna profesiina osvita: teoriia i praktyka. Seriia: Pedahohichni nauky, 2(59), s. 58-62. (in Ukrainian).

8. Vokhrysheva M. G. 2019. Tendentciia k integrativnosti metodologii bibliotekovedeniia, bibliografovedeniia i knigovedeniia [The trend towards integrative methodology of library science, bibliography and bibliology]. Bibliografiia, 4, s. 3-13. (in Russian).

9. Guseva E. N. 2011. Metodologicheskie problemy sovremennogo bibliotekovedeniia [Methodological problems of modern library science]. Bibliotekovedenie, 2, s. 24-26. https:// doi.org/10.25281/0869-608X-2011-0-2-24-26. (in Russian).

10. Dumynska S. V 2019. Zarubizhnyi dosvid publichnoho upravlinnia i administruvannia z rozvytku bibliotechnoi spravy: dosvid dlia Ukrainy [Foreign experience of public administration and administration in the development of librarianship: experience for Ukraine]. Rozdil 3. In: Drahomyretska

N.M., Druzhynin S. S., Dumynska S. V. ta in. Suchasnyi stalyi rozvytok v sferi kultury: zarubizhnyi dosvid dlia Ukrainy [Modern sustainable development in the field of culture: foreign experience for Ukraine]: Monohrafiia. Odesa: ORIDU NADU. (in Ukrainian).

11. Zhuravleva E. Iu. 2013. Sovremennye institutcionalnye formy «tcifrovykh gumanitarnykh nauk» [Modern institutional forms of «digital humanities»]. In: Nauki o kulture v perspektive «digital humanities» [Cultural sciences in the perspective of «digital humanities»]: Mezhdunarodnaia nauchnaia konferentciia, Sankt-Peterburg, Rossiia, 3-5 oktiabria 2013 g. Sankt-Peterburg: Asterion, s. 34-39. (in Russian).

12. Zhuravleva E. Iu. 2011. Sovremennye modeli razvitiia gumanitarnykh nauk v tcifrovoi srede [Modern models for the development of the humanities in the digital environment]. Voprosy filosofii, 5, s. 9198. (in Russian).

13. Zuparova L. B. 2005. ASOD ili ASPI? Chto stoit za pereimenovaniem kursa [ASPD or ASRI: What are the Reasons for Renaming the Course?], [online]. Available at http://www.gpntb.ru/win/inter- events/crimea2005/disk/30.pdf [Accessed 23 October 2020]. (in Russian).

14. Kavunenko L. F., Velenteichik T. N. 2017. Tcitiruemost rabot uchenogo kak indikator znachimosti ego issledovanii [Citation of a scientist's work as an indicator of the significance of his research]. In: Institut istorii estestvoznaniia i tekhniki im. S. I. Vavilova. Godichnaia nauchnaia konferentciia, posviashchennaia 85-letiiu IIET RAN (2017) [Institute of the History of Natural Science and Technology named after S. I. Vavilov. Annual scientific conference dedicated to the 85th anniversary of the Institute of Information Technologies of the Russian Academy of Sciences (2017)]. Moskva: Ianus-K, s. 68-80. (in Russian).

15. Kelli K. 2017. Neizbezhno. 12 tekhnolo- gicheskikh trendov, kotorye opredeliaiut nashe budushchee [12 technology trends shaping our future]. Moskva: Mann, Ivanov i Ferber. (in Russian).

16. Kliuiashkina I. N., Kurilenko L. V. 2019. Kompleksnyi podkhod k izucheniiu nauchnykh distciplin (ot dokumenta, knigi, knizhnoi kultury k informatcii i mediakulture [An integrated approach to the study of scientific disciplines (from document, book, book culture to information and media culture]. Bibliografiia, 3, s. 157-159. (in Russian).

17. Kobyzhcha N. I., Shtefan I. P. 2019. Kafedra orhanizatsii bibliotechnykh fondiv i katalohiv u konteksti evoliutsii bibliotechno-informatsiinoi osvity v KNUKiM (1976-1994) [Department of Organization of Library Funds and Catalogs in the Context of the Evolution of Library and Information Education in KNUKiM (1976-1994)]. Bibliotekoznavstvo. Dokumentoznavstvo. Informolohiia, 1, s. 133-141. (in Ukrainian).

18. Kopanieva V. O. 2018. Biblioteka tsyfrovoi nauky [Digital Science Library]. Visnyk Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy, 4, s. 76-85. (in Ukrainian).

19. Kostenko L. Y., Zhabin O. I., Kopanieva Ye. O., Symonenko T. V. 2014. Naukova periodyka Ukrainy ta bibliometrychni doslidzhennia [Scientific periodicals of Ukraine and bibliometric research]: Monohrafiia. Kyiv: Natsionalna biblioteka Ukrainy im. V. I. Vernadskoho. (in Ukrainian).

20. Kostenko L., Symonenko, T., Zhabin O. 2018. Tsyfrova humanitarystyka v bibliotetsi: vid e-katalohu do naukometrii [Digital humanities in the library: from e-catalog to scientometrics]. Bibliotechnyi visnyk, 4, s. 3-9. (in Ukrainian).

21. Kostenko L. Y. 2006. Biblioteka suspilstva znan: kontseptualna model [Knowledge Society Library: Conceptual Model]. Bibliotekoznavstvo. Dokumentoznavstvo. Informolohiia, 1, s. 23-28. (in Ukrainian).

22. Kurtcveil R. 2015. Evoliutciia razuma [Evolution of the mind]. Moskva: «E». (in Russian).

23. Leonov V. P. 2018. Bibliograficheskoe myshlenie. Na puti k edinstvu knizhnogo mira [Bibliographic thinking. Towards the unity of the book world]. Sankt-Peterburg: BAN. (in Russian).

24. Leonov V. P. 2005. Bibliograf: professiia

«perezhivaet» paradigmu [Bibliographer:the

profession is «experiencing» a paradigm]. Biblioteki natcionalnykh akademii nauk: problemy funktcionirovaniia, tendentcii razvitiia, 3, s. 261-267. (in Russian).

25. Ludoviko A. 2019. Vremennye i raspredelennye biblioteki: razrushenie granitc i sozdanie novykh resursov [Temporary and distributed libraries: breaking boundaries and creating new resources]. Kommunikatcii. Media. Dizain, 4(4), s. 103-111. (in Russian).

26. Nikonorova E. V. 2006. Innovatcionnaia strategiia: kultura i biblioteki v kontekste razvitiia nauchnogo znaniia [Innovation strategy: culture and libraries in the context of the development of scientific knowledge]. Bibliotechnoe delo - XXI vek, 2, s. 6-29. (in Russian).

27. Onyshchenko O. S. 2016. Biblioteka i tsyfrove pokolinnia: nova sytuatsiia - novi formy roboty [Library and digital generation: a new situation - new forms of work]. Bibliotechnyi visnyk, 5, s. 3-6. (in Ukrainian).

28. Rakitov A. I. 2019. Filosofiia i NBIC [Philosophy and NBIC]. Filosofiia nauki i tekhniki, 24( 2), s. 43-52. (in Russian).

29. Redkina N. S. 2012. Paradigmalnye izmeneniia v bibliotekovedenii: tekhnologicheskaia paradigma i kontceptciia tekhnologicheskogo menedzhmenta v biblioteke [Paradigmatic changes in library science: technological paradigm and the concept of technological management in the library]. Bibliosfera, 1, s. 17-24. (in Russian).

30. Serbin O. O. 2008. Predstavlennia informatsiino- poshukovykh mov u veb-oriientovanykh systemakh [Representation of information retrieval languages in web-oriented systems]. Naukovi pratsi Natsionalnoi biblioteky Ukrainy im. V. I. Vernadskoho, 20, s.176- 184. (in Ukrainian).

31. Skvortcov V. V 1998. Bibliotekovedenie na poroge XXI veka [Library Science on the Threshold of the 21st Century]. In: Bibliotechnoe delo na poroge XXI v. [Librarianship on the Eve of the 21st Century]: Mezhdunarodnaia nauchnaia konferentciia, Moskva, Rossiia, 15-16 aprelia 1998. Moskva: b.i., ch. 1, s. 5254. (in Russian).

32. Solianyk A. A. 2018. Innovatsiini kryterii rezultatyvnosti stupenevoi pidhotovky fakhivtsiv zi spetsialnosti 029 «Informatsiina, bibliotechna ta arkhivna sprava» [Innovative criteria for the effectiveness of degree training of specialists in the specialty 029 «Information, library and archival affairs»]. Ukrainskyi zhurnal z bibliotekoznavstva ta informatsiinykh nauk, 1, s. 64-75. (in Ukrainian).

33. Fedotova V. G. 2014. Akademicheskaia i (ili) postakademicheskaia nauka? [Academic and (or) postacademic science?]. Voprosy filosofii, 8, s. 44-53. (in Russian).

34. Shvab K. 2016. Chetvertaia promyshlennaia revoliutciia [The fourth industrial revolution]. Moskva: Eksmo. (in Russian).

35. Yaroshenko T. O., Serbin O. O. 2015. Aspekty reformuvannia ta vdoskonalennia suchasnoi bibliotechnoi osvity [Aspects of reforming and improving modern library education]. Visnyk Knyzhkovoi palaty, 2, s. 12-15. (in Ukrainian).

36. Yaroshenko T., Chukanova S. 2018. Rol tsyfrovoi humanitarystyky u modernizatsii suchasnoho bibliotekoznavstva [The role of digital humanities in the modernization of modern library science]. Ukrainskyi zhurnal z bibliotekoznavstva ta informatsiinykh nauk, 1, s. 10-17. (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru

...