Перевиробництво як виклик для розвитку металургійної галузі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

металопродукція споживання ринок перевиробництво

Стаття з теми:

Перевиробництво як виклик для розвитку металургійної галузі України

Нікіфорова Віра Анатоліївна кандидат економічних наук, старший науковий співробітник, докторант Інститут економіки промисловості НАН України, м. Київ, Україна

Анотація

На основі аналізу виробництва та споживання металопродукції в Україні за двадцятирічний період визначено рівень та динаміку профіциту металу у країні. Виявлено, що перевиробництво є однією з найсерйозніших проблем розвитку галузі, наслідком чого виступає критична залежність від зовнішньої кон'юнктури. Доведено, що головною причиною перевиробництва металу в Україні є наднизьке споживання металопродукції на внутрішньому ринку, а не наявність надлишкових виробничих потужностей, як у більшості зарубіжних металовиробників. У контексті впроваджуваних зарубіжним країнами заходів щодо обмеження обсягу сталеплавильних потужностей та посилення функціонування металоринку визначено напрямки розвитку металургійній промисловості України з урахуванням практики надання галузі прямої державної підтримки та її місця і ролі на світовому металоринку.

Ключові слова: металургійна галузь, перевиробництво металу, споживання металопродукції, сталеплавильні потужності, державна підтримка.

Summary

Nikiforova V. Candidate of Economic Sciences, Senior Researcher Doctoral student Institute of Industrial Economics of the NAS of Ukraine, Kyiv, Ukraine

OVERPRODUCTION AS A CHALLENGE FOR DEVELOPMENT OF THE STEEL INDUSTRY OF UKRAINE

Based on the analysis of production and consumption of steel products in Ukraine for a twenty year period the level and dynamics of surplus metal in the country are determined. Revealed that overproduction is one of the most serious problems of steel industry development, resulting in serving critical dependence on external conditions. It is proved that the main reason of steel overproduction in Ukraine is the extremely low consumption of steel products in the domestic market, rather than the existence of excess capacity, as in most foreign steel producers. In the context of measures implemented by foreign countries to restrict steelmaking capacities and to strengthen the functioning of the metal market the directions of development of the steel industry of Ukraine are defined, taking into account industry practice of direct state support and place and role of metallurgy on the global steel market.

Key words: steel industry, steel overproduction, steel consumption, steelmaking capacity, state support.

Постановка проблеми

Металургійна промисловість є базовою для української економіки та активним учасником глобального металоринку. Проте за підсумками 2017 р. галузь втратила місце у десятці найбільших виробників та експортерів сталі, зберігши однак лідируючи позиції як нетто-експортер металопродукції, що ускладнює реалізацію вітчизняного металу на зовнішньому ринку та посилює невизначеність конкурентної позиції України. Однією з причин цього виступає перевиробництво металу у країні, тобто різниця між його виробництвом та споживанням. Дана проблема характерна не тільки для України, а й для більшості традиційних металовиробників, які зіткнулися зі зростанням пропозиції сталевої продукції в умовах скорочення попиту на неї на тлі розширення світового обсягу сталеплавильних потужностей, що призвело до нової хвилі протекціоністських заходів. Для визначення актуальних та ефективних напрямів подальшого розвитку української металургії виникає необхідність дослідження рівня та причин виникнення надлишкових обсягів сталевої продукції у країні у контексті істотних змін на глобальному металоринку.

Аналіз останніх досліджень та публікацій та виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. У світовому масштабі проблемі перевиробництва металу присвячено чимало досліджень таких міжнародних організацій, як Комітет за сталі Організації економічної співпраці та розвитку (ОЕСР) (Organisation for Economic Cooperation and Development (OECD) Steel Committee) [1], Світова організація виробників сталі (World Steel Association - Worldsteel) [2], Глобальний форум з надлишкових сталеплавильних потужностей (Global Forum on Steel Excess Capacity - GFSEC) [3].

Зарубіжні експерти відмічають глобальний характер цієї проблеми [4-5], звертаючи увагу на безапеляційне лідерство Китаю у процесі створення надлишків металу на світовому металоринку [6-7]. Найбільше занепокоєння спеціалістів у цьому контексті викликає посилення протекціонізму та обмеження вільної торгівлі з боку усе більшої кількості країн, де головним та найбільш обговорюваним прикладом виступають США [8-9].

В Україні проблема профіциту металу знаходила дуже широке відображення у науковій літературі та аналітичних матеріалах як в останні два- три роки [10-12], так і у більш ранній період [1315] внаслідок серйозного наголосу на цьому питанні з боку бізнесу, держави та науки. Проте більшість робіт було присвячено розгляду досить конкретного аспекта або наслідка перевиробництва - експортоорієнтованості галузі, її місця та конкурентній позиції на зовнішніх ринках, антидемпінговим розслідуванням, фінансовим результатам діяльності в залежності від цінової кон'юнктури, державній підтримці експортерів металопродукції, необхідності впровадження інноваційних рішень з метою відповідності вимогам зарубіжних клієнтів тощо, тоді як вивчення власне надлишкового виробництва не було у центрі уваги.

Внаслідок цього більш глибокого дослідження потребує визначення основних причин, наслідків та рівня перевиробництва металу в Україні у контексті впровадження загальносвітових заходів зі скорочення надлишкових сталеплавильних потужностей та посилення функціонування метало- ринку, що і є метою статті.

Виклад основного матеріалу

Для України, яка, за даними Worldsteel, у 2017 р. посідала 12 місце у світі серед країн-виробників сталі, 11 місце за загальними обсягами експорту металопродукції та 4 місце як нетто-експортер [16, с. 27], проблема перевиробництва металу є вкрай актуальною. Особливо це видно при порівнянні обсягів виробництва та споживання металопродукції у країні (рис. 1). Слід зазначити, що у статті аналізується видиме споживання (Apparent steel use - ASU) готової металопродукції', яке є найбільш використовуваним показником та розраховується Worldsteel як сума обсягів виробництва та прямого імпорту готової металопродукції за вирахуванням обсягу прямого експорту готової металопродукції [17, с. 2-3].

Рис. 1 - Динаміка обсягів виробництва та видимого споживання
металу в Україні [складено та розраховано за даними 16, с. 9, 16; 18, с. 1, 85; 19, с. 10, 83]

За останнє двадцятиріччя динаміка виплавки сталі в Україні була досить неоднорідною. Якщо до світової фінансово-економічної кризи 20082009 рр. виробництво демонструвало в основному позитивну тенденцію, то друга половина аналізованого періоду характеризувалася його серйозним спадом, і протягом 2008-2017 рр. так і не змогло досягти докризового рівня. Найсерйознішим випробуванням для галузі стали військові дії у Донецькій та Луганській областях, починаючи з 2014 р. Призупинення діяльності або зниження ділової активності металургійних підприємств на тимчасово непідконтрольній Україні території з подальшою втратою над ними контролю та неможливістю включити результати їх роботи в офіційну українську статистику призвело до негативної динаміки виплавки сталі у країні у 2014-2017 рр.

Проте скорочення виплавки сталі саме по собі не є найбільшою проблемою, адже деякою мірою збігається із загальносвітовими трендами розвитку металургійної промисловості, де в останні роки спостерігалася стагнація [20, с. 93-95]. Значно гіршою була й залишається ситуація з обсягами та динамікою споживання готової металопродукції, особливо у порівнянні зі світовими показниками.

Так, профіцит металу у світі в цілому за останнє двадцятиріччя не перевищував 10%, тоді як в Україні споживання металу критично відстає від його виробництва - розрив між виплавкою сталі та її використанням на внутрішньому ринку становив у середньому 82,7%. Це свідчить про наявність колосального обсягу перевиробництва металу, наслідком чого є життєва необхідність для метпідприємств експортувати свою продукцію, що ставить галузь у залежність від зовнішніх ринків збуту.

Динаміку профіциту металу в Україні представлено на рис. 2, який показує, що протягом 1998-2017 рр. його обсяг підвищувався відповідно до зростання виробництва і у ті самі періоди, а питома вага у загальному обсязі виплавки металу була не менше 75%, збільшившись під час та після світової фінансово-економічної кризи 20082009 рр. до понад 80%. Деяке зменшення частки профіциту у загальному обсязі виплавки металу у 2017 р. пов'язано в основному зі скороченням майже на 2 млн т виробництва сталі у країні на тлі практично незмінного обсягу споживання метало- продукції. Це свідчить про те, що навіть під час підйому та в умовах сприятливої кон'юнктури вітчизняна металургійна продукція не була затребуваною на внутрішньому ринку.

Рис. 2 - Динаміка профіциту металу в Україні [розраховано за даними 16, с. 9, 16; 18, с. 1, 85; 19, с. 10, 83]

Проаналізувавши дані Worldsteel, було виявлено, що за період з 1998 по 2017 рр. середні щорічні темпи зростання виробництва сталі, споживання готової металопродукції та зростання профіциту металу в Україні були майже на одному рівні та становили 99,6%, 100,8% та 99,9% відповідно, частка профіциту у загальному обсязі виплавки металу складала у середньому 82,7%, або 26,7 млн т.

Порівняно з аналогічними загальносвітовими показниками [20, с. 95], в Україні в аналізованому періоді темпи зростання виробництва, споживання та профіциту металу були нижчими, однак середній за двадцять років обсяг українського профіциту металу був одним з найвищих у світі внаслідок надто низького рівня споживання металопродукції у країні. Крім того, у світовому масштабі частка профіциту у загальному обсязі виплавки сталі мала понижувальну тенденцію, особливо у післякризовому періоді, тоді як в Україні вона була на стабільно високому рівні.

Збереження великих обсягів перевиробництва металопродукції в Україні відбувається на тлі наявності у галузі надлишкових виробничих потужностей (у статті надлишкові сталеплавильні потужності представляють собою різницю між номінальними виробничими потужностями та фактичними обсягами виробництва сталі. Їх динаміка хоч і була досить неоднорідною, однак мала чітко виражену тенденцію до зростання в умовах серйозних коливань обсягів сталевиробництва під впливом несприятливої зовнішньої кон'юнктури на фоні більш стабільного рівня галузевих виробничих потужностей (рис. 3, 4).

Рис. 3 - Динаміка надлишкових сталеплавильних потужностей в Україні [Розраховано за даними 16, с. 9; 18, с. 1; 19, с. 10; 22]

Рис. 4 - Динаміка виробничих потужностей з виплавки сталі та рівня їх завантаження в українській металургії [Складено та розраховано за даними 16, с. 9; 18, с. 1; 19, с. 10; 22]

У сприятливий для галузі період 20002007 рр. металургійні потужності в Україні поступово зростали, досягши свого максимуму у 2008 р., проте згубний вплив світової фінансово- економічної кризи на металургійну промисловість призвів до їх подальшого зменшення майже на 16%, або на 7 млн т у 2017 р. порівняно з 2008 р.

Рівень завантаження сталеплавильних потужностей у країні протягом аналізованого періоду також був досить неоднорідним. Можна виділити три основні періоди:

2000-2007 рр. - галузь знаходилася на підйомі внаслідок сприятливої зовнішньоекономічної кон'юнктури, металургійні потужності використовувалися майже повністю, їх завантаження постійно підвищувалося, досягши історичного максимуму у 2007 р.;

2008-2013 рр. - падіння виробництва внаслідок світової кризи призвело як до скорочення обсягу сталеплавильних потужностей у натуральному виразі, так і до зменшення на 20-30% рівня їх завантаження, котрий, однак, мав позитивну тенденцію до зростання;

2014-2017 рр. - подальше суттєве падіння обсягів та рівня використання металургійних потужностей (на 27% порівняно з 2013 р. та на 44% порівняно з 2007 р.), зокрема, через військові дії на Сході країни.

Порівняння зі світовими показниками щодо розвитку сталеплавильних потужностей показало, що тенденція до зменшення рівня їх завантаження є схожою як для України, так і для світової металургії, хоча у вітчизняній економіці падіння було більш істотним (різниця приблизно у 5-25%), особливо з 2014 р. При цьому обсяг металургійних потужностей в Україні, починаючи з 2009 р. знижувався або залишався незмінним, тоді як у світовій галузі протягом останніх двадцяти років він здебільшого зростав навіть у кризові періоди. Виключенням стали лише 2016-2017 рр. внаслідок впровадження світовою металургійною спільнотою серйозних заходів з виведення надлишкових потужностей.

При визначенні подальшого курсу розвитку вітчизняної металургії у контексті впроваджуваних зарубіжним країнами заходів щодо обмеження обсягу сталеплавильних потужностей та захисту власного виробництва на тлі закликів до дотримання учасниками металоринку принципів вільної торгівлі та уніфікації «ігрового поля» [3; 20, с. 9599] необхідно брати до уваги кілька чинників.

По-перше, в українській металургії немає підприємств державної форми власності, тоді як у світі у 2016 р. не менше 32% сталі було вироблено саме державними метпідприємствами, розташованими в основному у Китаї, Індії, Південно-Східній Азії, Арабських країнах. На думку Комітету зі сталі ОЕСР, ці компанії можуть користуватися різними формами пільгового режиму та пов'язані з більш низькими економічними показниками і більш високими рівнями заборгованості у порівнянні з приватними підприємствами [23]. Вітчизняні ж металурги апріорі та в принципі захищені від будь-яких питань з приводу урядової підтримки саме державних підприємств з боку як міжнародних металургійних організацій, так і окремих виробників-конкурентів.

По-друге, незважаючи на те, що усі метпідприємства знаходяться у приватній власності, в Україні на особливу увагу заслуговує питання надання металургійній промисловості прямої державної підтримки. Прикладами серйозної урядової підтримки галузі можна назвати, зокрема, дію у 19992002 рр. Закону України «Про проведення економічного експерименту на підприємствах гірничо- металургійного комплексу України» № 934-ХІУ від 14.07.1999 р. та прийняття низки нормативних актів, направлених на стабілізацію ситуації та подолання негативних для металургії наслідків світової фінансово-економічної кризи 2008-2009 рр. (Постанова Кабінету Міністрів України «Про першочергові заходи щодо стабілізації ситуації, яка склалася в гірничо-металургійному і хімічному комплексі» № 925 від 14 жовтня 2008 р.; Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану негайних заходів щодо подолання негативних явищ у металургійній промисловості» № 1427-р від 10 листопада 2008 р.; Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо подолання фінансової кризи в Україні» № 1046/2008 від 17 листопада 2008 р.; Закон України «Про внесення змін до деяких законів України для мінімізації впливу фінансової кризи на розвиток вітчизняної промисловості» № 694-У1 від 18 грудня 2008 р.).

Наразі діє Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення дефіциту брухту чорних металів на внутрішньому ринку» [24], положення якого щодо підвищення ставки вивізного (експортного) мита на відходи та брухт чорних металів до 42 євро за 1 тонну строком на три календарні роки є заходом державної підтримки галузі та цілком може розглядатися іншими країнами як такий, що суперечить міжнародним зобов'язанням України.

Подібна підтримка металургійної промисловості з боку держави може бути приводом для проведення розслідувань з боку зарубіжних країн з наступним запровадженням відповідних санкцій- них заходів та значних репутаційних втрат для України, однак у кризових умовах або для здійснення якісного «прориву» у розвитку галузі така політика може бути життєвонеобхідною. Питання доцільності й ефективності надання прямої урядової підтримки металургії потребує окремого дослідження, а у даному випадку важливо те, що в Україні ця практика є доволі поширеною і впливає на будь-який аспект діяльності металургійної промисловості, включаючи перевиробництво металу та боротьбу з надлишковими сталеплавильними потужностями.

По-третє, необхідно враховувати місце та роль нашої країни на світовому металоринку. До 2016 р. включно Україна входила у десятку найбільших виробників та експортерів металопродукції, років не перевищувала 4% навіть у найсприятливіші періоди та мала стабільно понижувальну тенденцію (рис. 5).

Рис. 5 - Динаміка питомої ваги України у загальносвітовому обсязі сталеплавильних потужностей та виробництва сталі [Розраховано за даними 16, с. 9; 18, с. 1-2; 19, с. 10, 12; 22]

У випадку надлишкових виробничих потуж- 2017 рр. на тлі значного скорочення обсягів виплавки металу, однак у світовому вимірі не є визначальною. менше 2% під час зростання виробництва та підвищуючись у кризові періоди 2008-2010 та 2014

Рис. 6 - Місце України у загальносвітовому обсязі надлишкових сталеплавильних потужностей у 2000-2016рр. [Розраховано за даними 16, с. 9, 16; 18, с. 1-2, 85, 87; 19, с. 10,12, 83, 85; 22]

Для вітчизняної галузі це виступає позитивно на ведення надлишкових сталеплавильних потужностей, прийняті Україною в рамках міжнародних зобов'язань, матимуть менш серйозні соціально - економічні наслідки, ніж для країн з більшим обсягом надлишкових потужностей.

Аналіз частки української металургійної промисловості у світовому обсязі споживання готової металопродукції показав її наднизький рівень навіть у порівнянні з виробництвом та сталеплавильними потужностями. В аналізованому періоді він не перевищував 1% та постійно знижувався, зменшившись майже у три рази у 2017 р. порівняно з докризовим періодом 2000-2007 рр. і сягнувши лише 0,3% (рис. 6). Це свідчить про катастрофічну нерозвиненість внутрішнього металоринку в Україні, що не тільки робить галузь критично залежною від зовнішнього ринку, а й заважає розвитку мета- лоспоживаючих галузей, які виробляють готову продукцію з більшою доданою вартістю.

Таким чином, у глобальному вимірі вітчизняна металургія, незважаючи на лідируючі позиції у рейтингу світових виробників сталі, не відіграє істотної ролі з точки зору наявних обсягів сталеплавильних потужностей та виробництва металу і практично не бере участі у споживанні металопродукції.

Висновки і пропозиції

Підсумовуючи викладене, слід відмітити, що перевиробництво металу в Україні мало місце протягом двох десятиліть і представляє одну з найсерйозніших проблем розвитку галузі, значно погіршуючи її конкурентні позиції на зовнішньому металоринку. В аналізованому періоді профіцит сталевої продукції був чи не найвищим у світі, становивши у середньому понад 80% та демонструючи тенденцію до зростання у сприятливі періоди збільшення обсягів виробництва та дещо знижуючись під час падіння виплавки сталі у країні.

Основною причиною перевиробництва металу в Україні є не наявність великого обсягу надлишкових сталеплавильних потужностей, як у більшості зарубіжних країн, а наднизький рівень споживання металопродукції на внутрішньому ринку, який до того ж мав понижувальну тенденцію протягом 1998-2017 рр. Саме тому деяке зниження обсягів сталевого профіциту в Україні, починаючи з 2014 р., було зумовлене лише скороченням обсягів виробництва сталі на тлі критично низького рівня споживання металопродукції та відносно постійного обсягу металургійних потужностей. Це призвело до серйозної залежності галузі від зовнішньоекономічної кон'юнктури, критичної недорозвиненості внутрішнього металоринку, що заважає діяльності металоспоживаючих виробництв, та втрати деяких ринків збуту внаслідок посилення конкуренції на світовому ринку.

У контексті проведеного дослідження для вирішенні проблеми перевиробництва металу подальший розвиток металургії України доцільно спрямувати на розширення ємності та всебічний розвиток внутрішнього ринку металопродукції та підвищення інноваційності галузі. Перше дозволить перенаправити більшу частину обсягів виробленої сталі для споживання всередині країни, забезпечивши тим самим металургів стабільним ринком збуту, де зможуть пройти апробацію інноваційні технології, техніка та продукція; друге сприятиме завоюванню нових, більш стійких ніш на зовнішньому ринку та виведенню застарілих металургійних потужностей.

Список літератури

1. Mabashi D. Recent developments in steelmaking capacity / OECD Steel Committee.

2. Global steel demand continues to show resilience. worldsteel Short Range Outlook 2018-2019 / World Steel Association. Tokyo, Japan. 16 Oct., 2018. 5 р.

3. Global Forum on Steel Excess Capacity. Report / Global Forum on Steel Excess Capacity. OECD. Federal Ministry for Economic Affairs and Energy. Berlin, 30 Nov., 2017. 51 р.

4. Buxbaum P. The Problem With Steel No One Is Talking About. It's Necessary to Address Overcapacity and Overproduction. Global Trade Magazine. March 14th, 2018.

5. Why the world has too much steel. The Economist. May 5th, 2016.

6. All countries must stop overproduction of steel, Chinese leader tells May. MailOnline. 7 July, 2017.

7. Chinese-leader-tells-May.html.

8. China Cuts Overproduction Dramatically. Asia Sentinel. December 4, 2017.

9. Evenett S.J., Fritz J. Going Spare: Steel, Excess Capacity, and Protectionism. The 22nd Global Trade Alert Report / Centre for Economic Policy. London: CEPR Press, 2018. 101 p.

10. Olson S. The Problem With U.S. Tariffs On Steel And Aluminum That No One Is Talking About. Forbes. March 5, 2018.

11. Венгер В.В. Науково-технологічна складова інноваційних перетворень в металургійній галузі України. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Економіка і менеджмент. 2017. Вип. 24(1). С. 43-47.

12. Фурдичко Л.Є., Скварко Ю.В. Сучасний стан та перспективи металургійної галузі України: фінансові показники розвитку, експорт-імпорт продукції. Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України: зб. наук. праць. 2016. Вип. 3 (119). С. 102-106.

13. Власюк Т.О. Металургійна галузь України на світовому ринку: проблеми та пріоритетию. Науковий вісник національної академії статистики, обліку та аудиту: зб. наук. праць. 2016. № 3. С. 91-103.

14. Оболенська Т., Довгань Д. Україна на світовому ринку чорних металів. Вісник Львівського політехнічного університету. Серія «Міжнародні відносини». 2015. № 36 (3). С. 169176.

15. Украинская металлургия: современные вызовы и перспективы развития: монография / [А.И. Амоша, В.И. Большаков, А.А. Минаев и др.]. Донецк: Ин-т экономики пром-сти, 2013. 114 с.

16. Мазур В.Л., Тимошенко М.В. Актуальні економічні питання в металургійній галузі України. Економіка України. 2013. № 8. С. 22-32.

17. World Steel in Figures 2018 / World Steel Association. 2018. 32 р.

18. Indirect trade in steel / World Steel Association. March 2015. 40 р.

19. Steel statistical yearbook 2017 / World Steel Association. 2017. 124 р.

20. Steel statistical yearbook 2007 / World Steel Association. 2007. 104 p.

21. Нікіфорова В.А. Металургійна промисловість світу: сучасні виклики та тенденції розвитку (аналітичний огляд). Економіка промисловості. 2018. № 1. С. 86-114.

22. Kawabata N. Where is the Excess Capacity in the World Iron and Steel Industry? A focus on East Asia and China / The Research Institute of Economy, Trade and Industry. RIETI Discussion Paper Series 17-E-026. March 2017. 36 p.

23. OECD Steelmaking Capacity Database. 2000-2017 Steelmaking capacity. Mattera G., Silva F. State enterprises in the steel sector / OECD Science, Technology and Industry. Policy Papers No. 53. Paris, 9 Sept. 2018. 47 р.

24. Про внесення змін до розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення дефіциту брухту чорних металів на внутрішньому ринку": Закон України від р. № 2434-VIII.

Размещено на Allbest.ru