Гумотехнічні вироби в ракетно-космічній техніці як джерело створення перспективних конструкцій і технологій

- Що будемо робити?- Спочатку все розібрати, а потім скласти,- так само тихо відповів я. Попросили в начальника цеху халати, ключі і щоб біля опори нас залишили з В. М. Кулаковим самих. Він погодився і все необхідне нам видали. У цеху залишилися черговий персонал і ми.

Ми швидко розібрали всі закріплені секції, перевірили різьбові з'єднання і елементи еластичних замків. Вони всі були придатні для подальшого складання. Задля зменшення зусилля складання при притисканні секцій між собою і до шпангоута ми змастили торці секцій Ціатимом - 221, тюбик якого я захопив з собою.

Помилка заводчан у складанні опори полягала в тому, що між секціями у впадинах і виступах, які при контакті між собою оформляли еластичний замок, потрібно створити рівномірний натяг по всьому колу для забезпечення герметичності. А тому під час складання необхідно було не до кінця закріплювати кожну секцію, а поступово, тобто рівномірно, натягуючи по колу. Крім того, коефіцієнт тертя в сухої гуми надто великий і наближається до одиниці. Змастивши торці секцій у впадинах і на виступах, ми забезпечили порівняно легке складання.

Через дві години два шпангоути із закріпленими на них секціями перетворилися на опори осьового стиснення. Їх зовнішній вигляд підняв настрій не тільки нам, а й черговому персоналу, який оточив шпангоути. Ми з Валерієм були в гарному настрої, в персоналу попросили телефон і зв'язалися з В.М. Шкуренко, повідомивши, що ми роботу закінчили і щоб він розпорядився її прийняти. Через кілька хвилин біля опор були директор заводу, начальник цеху і працівники бюро технічного контролю (БТК). Побачивши складені опори, Віталій Михайлович уважно їх розглянув і навіть попробував руками, чи надійно закріплені секції. Настрій його змінився на привітний і тепер, посміхаючись, Віталій Михайлович звинувачував начальника цеху, що той не зміг скласти опори. Коли працівники БТК підтвердили відповідність кресленням, Віталій Михайлович підійшов до нас і подякував за допомогу. Потиснувши руки, він побажав нам щасливої дороги.

Потім на Південному машинобудівному заводі освоїли нову технологію виготовлення арматури, і ми почали виготовляти секції великими партіями. На розривній машині Р-50 ми контролювали пружно-деформаційні характеристики: спочатку кожної секції, а потім, коли набрали статистичні дані і переконалися в їх стабільності,- лише одну-дві секції від денного виготовлення. Більше проблем зі складанням секцій на шпангоуті у Павлограді не було. Тепер ми з В.М. Кулаковим очікували автономних гарячих випробувань, які проходили в кілька етапів. На всіх етапах були М.І. Галась і я з В. М Кулаковим.. На останньому етапі, коли випробування минули успішно, Михайло Іванович мене обійняв, подякував за розробку і запитав, щоб я хотів отримати: орден Леніна чи Державну премію? Я відповів, що, мабуть, зарано про це говорити, адже ще не було льотних випробувань. Він посміхнувся і сказав, що не рано: параметри випробувань закладені з певним запасом і вони задовільні.

Як показали подальші випробування, розробка оказалася вдалою і пішла в життя практично без суттєвих змін. Ми оформили відповідні охоронні документи і їх отримали разом із КБ «Південне» порівняно швидко у співавторстві працівників двох підприємств. Вказана розробка була впроваджена і в ракетах інших модифікацій. За цикл робіт зі створення ГТВ спеціального призначення, включаючи еластичний опорний шарнір, про який зазначено далі, КБ «Південне» включило мене в авторський колектив на присудження Державної премії СРСР за створення високоенергетичного ракетного двигуна на твердому паливі, диплом на яку мені видали у Москві 13.02.1991 року за розробки попередніх років. Разом зі мною отримали вказані нагороди колеги по роботі, зокрема: Леонтій Федорович Іванов - директор Дніпропетровського інституту технології машинобудування, Віталій Прокопович Чеховський - провідний конструктор ракетних комплексів, включаючи бойовий залізничний ракетний комплекс, який не має світових аналогів, та інші.

Особливості створення еластичного опорного шарніра для поворотного сопла. Йшов 1982 рік. У рамках створення твердопаливної ракети 15Ж60 я запропонував Головному конструктору з розробки двигунів на твердому паливі КБ «Південне» Володимиру Івановичу Кукушкіну поставити дослідно-конструкторську роботу (ДКР) щодо можливості створення еластичного опорного шарніра (ЕОШ) для поворотного сопла ракетного двигуна на твердому паливі (РДТП). Йому ця ідея сподобалася, але через відсутність досвіду, науково-експериментального заділу та фінансування поставити тоді ДКР не вдалося. Тоді ми організували на базі нашого філіалу групу ентузіастів, в яку ввійшли працівники підлеглої мені конструкторсько-технологічної лабораторії: В.П. Крючков, В.М. Сиса, В. Д. Чернявський, А.Ф. Чернухіна, працівники КБ «Південне» Б. І. Кушнир, В. О. Зензеров, ЛВМІ В. В. Крохотін та ін. Консультантом у нас був начальник відділу КБ «Південне» М. С. Голубенко. Розподілили обов'язки, розробили для групи програму досліджень, визначили тип зразків для досліджень - і робота закипіла.

Розробили креслення на гумометалеві зразки («сендвічі») та технологічне оснащення для їх виготовлення, а після їх виготовлення випробування пружно-деформаційних характеристик без руйнування здійснювали спочатку в Дніпропетровську, а потім на кафедрі опору матеріалів у ЛВМІ. На основі проведених сотень експериментів я розробив науково-технічну довідку, яка, на мій погляд, вселяла надію, і передав В.О. Зензерову для аналізу і пропозицій.

Коли з результатами попередніх досліджень ознайомилися М. С. Голубенко і В.І. Кукушкін, останній резюмував:

- Так це ж гарні результати, що дає змогу створити ЕОШ для поворотного сопла РДТП! Це те, що нам потрібно. Готуйте технічне завдання на ЕОШ і направляйте в ДФ НДІ ГП на узгодження.

Під час зустрічі з Володимиром Івановичем я зауважив, що не всі заплановані програмою дослідження виконані, на що він відповів:

- Будемо робити всі дослідження одночасно з розробкою - часу обмаль.

Так, у травні 1983 року за технічним завданням КБ «Південне» ми розпочали створення одного з найскладніших для нас у науково-технічному плані гумотехнічних виробів - ЕОШ, що являє собою великогабаритну багатошарову конструкцію з тонких сферичних шарів металу та гуми, що чергуються, і з'єднаних між собою та двома зовнішніми силовими фланцями із заданою міцністю в процесі вулканізації під тиском із центром повороту всіх елементів конструкції навколо однієї точки.

З позицій того періоду (та й сьогодення) для нас це був найскладніший гумометалевий виріб. Потрібно було одночасно вирішувати багато взаємопов'язаних задач: розробку і дослідження властивостей гуми із низьким модулем, розробку технології виготовлення ЕОШ із заданими параметрами, дослідження напружено- деформованого стану, забезпечення стабільності товщини гумових шарів і ступеню вулканізації по всій товщині конструкції, забезпечення заданої міцності зв'язку гуми з металом, забезпечення механічної обробки заготовки ЕОШ після вулканізації, забезпечення метрологічного достовірного контролю та ін. Потрібна була чітка координація роботи всіх підрозділів. В.С. Євчик як начальник відділу і Л.А. Маркова як начальник лабораторії № 5 були матеріалознавцями, тому вони взяли на себе розробку низькомодульної гуми і дослідження її властивостей, а мені було доручено розробляти конструкторську і технологічну документацію на ЕОШ, конструкторську документацію на оснащення і різноманітні пристрої, разом із метрологом розробляти програму відпрацювання технологічного процесу і метрологічного забезпечення контролю якості на всіх етапах відпрацювання. А.П. Балашов не розумів конструкції ЕОШ і того, як він мав забезпечувати роботоздатність, тому він лише підписував протоколи нарад та графіки робіт.

Робота була надто напружена для всього колективу, але всі учасники розуміли її важливість і старалися в межах своїх можливостей. Тим більше, що кожного дня в нас були представники КБ «Південне», які контролювали хід робіт. Найчастіше це були В.О. Зензеров і Б. І. Кушнир. Розробивши всю необхідну для початку робіт конструкторську документацію, ми передали її в КБ «Південне» для подальших робіт. Після напруженої роботи потрібно було відпочити і набратися сил. І я оформив відпустку.

Коли я вийшов на роботу, на мене чекав неприємний «сюрприз». З'ясувалося, що на одній із нарад А.П. Балашов підписав рішення, що ДФ НДІ ГП зобов'язується виготовляти не лише заготовку ЕОШ, а всі його металеві елементи, складне технологічне оснащення для її виготовлення і її механічну обробку після вулканізації. Це було всупереч сталій багаторічній практиці роботи з КБ «Південне» і Південним машинобудівним заводом, оскільки в нас не було умов, необхідних виробничих потужностей, великогабаритного металообробного обладнання, відповідних кадрів для виготовлення металевих елементів тощо. Передбачалося, що для зазначених цілей все необхідне обладнання поставить Південний машинобудівний завод. Я чудово розумів, що за такої постановки задачі найближчим часом ЕОШ не буде.

Підготувавши аргументованого листа на адресу Генерального конструктора КБ «Південне» В.Ф. Уткіна з проханням відмінити зазначене рішення та заяву про відсторонення мене від подальшого керівництва лабораторією № 1 і розробкою ЕОШ, я пішов до директора. Першим подав листа, але він його категорично не хотів підписувати, посилаючись на те, що я не розумію, який буде престиж для філіалу в разі успіху. Мої аргументи він чути не хотів. Тоді я подав свою заяву... На галас, що вчинився, зайшла секретарка і попросила зберігати тишину. Зрештою, лист А.П. Балашов підписав, але всі переговори по ньому доручив вести мені.

Володимир Федорович вказаний лист направив Л. Д. Кучмі, який на той час у нього був першим заступником. Потрібно віддати належне Леоніду Даниловичу, що він детально вивчив всі аспекти прийнятого рішення, його аргументацію і можливі наслідки. Він зустрівся з керівництвом заводу, його головними спеціалістами, заступниками головного конструктора КБ-5 і з'ясував їх думку. Потім на розмову запросив мене як головного опонента прийнятого рішення, задавав професійні питання за багатьма напрямами діяльності: терміни виготовлення заготовки ЕОШ, забезпечення якості виробу і її підтвердження, економічні аспекти, забезпеченість кадрами для експлуатації металорізального обладнання і його обслуговування, наявність виробничих площ для встановлення нового обладнання і скільки часу для цього потрібно тощо. Вислухавши мої відповіді, він висловив своє бачення:

- Я попередньо ознайомився із ситуацією, яка склалася. Звичайно, Головному конструктору В.І. Кукушкіну хочеться мати справу з одним відповідальним підприємством, тобто з вашим філіалом. Але закупівля, встановлення і налагодження нового обладнання потребує значного часу, якого в нас немає. Кваліфіковані робітники для роботи на цьому обладнанні у вас також відсутні. Та й завантаження його буде не значним. Тому, на мою думку, для забезпечення виготовлення ЕОШ потрібно зберегти наявну систему взаємовідносин між КБ «Південне», Південним машинобудівним заводом і вашим філіалом, про що я і буду доповідати Володимиру Федоровичу. При цьому представники вашого філіалу повинні вести авторський супровід виготовлення оснащення, елементів ЕОШ і різних пристроїв та комплектуючих. Виготовлення заготовки ЕОШ буде здійснювати ваш філіал, а після механічної обробки для випробування ми підключимо ДФ НДІ ТМ. Звертаю Вашу увагу, що всі роботи повинні виконуватися швидко і якісно. Чи згодні Ви з такою пропозицією?

- Звичайно,- була моя відповідь.- Саме такою я і передбачав нашу співпрацю.

Так, за підтримки Леоніда Даниловича було відмінено злощасне рішення і розпочалася одна із найцікавіших розробок із КБ «Південне» - створення еластичного опорного шарніра для принципово нового ракетного двигуна на твердому паливі.

На першому етапі виготовлення ЕОШ ми зіткнулися з багатьма проблемами: не змогли досягнути достатньої міцності зв'язку гуми з металом, мала місце анізотропія властивостей у гумових шарах через неоднорідність температурного поля по висоті виробу, велика гнучкість металевих тарілок і їх напружено-деформований стан після піскоструминної обробки давали низьку міцність зв'язку гуми з металом у готовому виробі, що при вогневих випробуваннях двох ЕОШ призвело до їх руйнування. Останнє викликало переполох на всіх рівнях.

Одного суботнього ранку ми зібралися з дружиною виїхати на природу і відволіктися від різних неприємностей, але не встигли вийти з квартири, як у двері подзвонили і коли я відчинив двері тамбура, де я вже встиг розмістити сумки для поїздки на природу, я побачив радісного Вячеслава Олександровича Зензерова. Привітавшись, він прямо з порогу сказав:

- В.І. Кукушкін запланував термінову нараду по ЕОШ і тебе на неї запрошує, машина нас чекає внизу, подробиці розкажу в машині.

Я заніс сумки в коридор квартири, попросив дружину мене почекати, після наради, мовляв, поїдемо на природу. Біля корпусу КБ-5 нас чекав В.І. Кукушкін і, привітавшись, посміхаючись запросив сісти у рафік, в якому було близько десятка людей, мовляв, нараду проведемо в іншому місці. Оскільки там були знайомі мені люди, в тому числі провідні конструктори, я нічого не запідозрив. Спочатку я подумав, що ми їдемо в Павлоград, але коли ми виїхали на Запорізьке шосе, зрозумів, що скоріше за все в аеропорт. На мої питання, куди ми їдемо, всі тільки посміхалися. В аеропорту на нас чекав літак, яким ми прилетіли в Домодєдово. Інший «рафік» нас доставив на Міуську площу 1. Ніяких документів у мене з собою не було, а тому Володимир Іванович провів мене через запасні двері зі входу з внутрішнього двору. На вході, де нас зустрів охоронець у формі, Володимир Іванович показав своє посвідчення, назвав моє прізвище і прізвище чиновника Матрьоніна, до якого ми прибули. Охоронець із стопки паперів взяв якийсь аркуш, пробіг по ньому очима, запитав моє прізвище, ім'я та по батькові і, почувши мою відповідь, промовив:

- Пройдіть.

Піднявшись, здається, на третій поверх, Володимир Іванович підвів мене до одного із кабінетів і, прочинивши двері та підштовхнувши мене вперед до великого столу, за яким сидів солідно одягнутий чоловік, промовив:

- Олександре Сергійовичу, ось ця людина, через яку ми не маємо шарніру,- і легко підштовхнув мене вперед ближче до столу.

Цим солідним чоловіком виявився заступник міністра Олександр Сергійович Матрьонін. Він запросив мене присісти і пильно почав мене розглядати, нібито хотів прочитати мої думки, а я дивився на нього, не відводячи очей, гадаючи, що на мене чекає. Так тривало кілька секунд, а потім він запитав, чи знаю я причини руйнування шарніру. Я відповів, що поки що не знаю, але виділив два напрями робіт, які потрібно терміново провести, щоб остаточно переконатися в причинах руйнування: один напрям - по лінії нашого міністерства, а другий - по лінії міністерства замовника, і перелічив деякі з них, наголосивши на необхідності їх проведення. Після обговорення був схвалений план дій і О. С. Матрьонін набрав короткий номер телефону. Я зрозумів, кому він телефонував (це був наш новий заступник міністра М.Т. Четвериков, якого я знав по роботі як директора Курського заводу ГТВ):

- Миколо Тихоновичу, зараз до тебе приїде одна молода особа,- і назвав моє прізвище, - вона тобі розкаже про наші проблеми, а ти допоможи нам по своїй лінії в найкоротший термін, - і замовк, слухаючи співрозмовника на іншому кінці дроту, а вислухавши, промовив:

- Тим краще, що знайомі, швидше порозумієтеся. Вдячний за розуміння! - і повернувшись до мене, продовжив:

- Ви, виявляється, знайомі, тоді швидше знайдете спільну мову. Внизу тебе чекає машина, все інше ти чув. Розкажи більш детально, він людина розумна і обов'язково допоможе, а після повернення ми продовжимо.

Оскільки це був суботній день, у Міністерстві, що розташоване на вул. Гіляровського, 31, працівників було мало. Микола Тихонович встав із-за столу, привітався і, запросивши до столу, став уважно слухати. Після моєї розповіді, уточнивши деякі питання, він пообіцяв допомогти і надав координати директорів підприємств, до кого я маю звертатися, мовляв, у понеділок вони будуть про мої звернення знати, а про терміни домовимося.

З Міністерства я встиг зателефонувати додому і стисло повідомив, де я знаходжусь і як я там опинився. Катюша, моя дружина, все зрозуміла і зайнялася хатніми справами. гумотехнічний ракетний космічний техніка

Коли після повернення на Міуську площу, 1, я доповів про результати переговорів О.С. Матрьоніну і В.І. Кукушкіну, вони залишилися задоволеними. Потім ми обговорили подальші етапи робіт і терміни їх виконання. Наприкінці бесіди Олександр Сергійович зауважив, що він сподівається після цієї бесіди на оперативність моїх дій і чекає разом із В.І. Кукушкіним від філіалу гарних результатів.

У той же день пізно ввечері я дістався додому, вибачившись перед дружиною Катюшею, що так на природу і не потрапили. Вона моє ставлення до роботи чудово розуміла і пробачала, що мене здорово окриляло.

Допомога міністерств була дійсно дієвою, ми отримали відповідну сировину і напівфабрикати, а всі інші питання вирішили самі. Ми моделювали на зразках багато технологічних прийомів, підвищили міцність зв'язку гуми з металом, покращили однорідність по товщині гумових шарів у радіальному і коловому напрямках і в цілому по висоті, що впливало на стабільність різних параметрів, у тому числі зусилля повороту ЕОШ і ін. Після виготовлення кожного ЕОШ та його випробування ретельно аналізувалися параметри виготовлення і негативні наслідки, які негайно усувалися за рахунок відповідних конструкторсько-технологічних заходів. Хочу зазначити, що відпрацювання ЕОШ здійснювалося практично цілодобово великою кількістю спеціалістів філіалу разом із працівниками КБ «Південне», Південним машинобудівним заводом і інших суміжних організацій. Незважаючи на два випадки відмов при вогневих випробуваннях ЕОШ, по яких були створені дві державні комісії, але так причин і не встановили (ми їх встановили пізніше самі методами моделювання і розробили дієві заходи їх запобігання), робота зі створення ЕОШ, а на його основі всього двигуна з поворотним соплом увінчалася успіхом.

При створенні ЕОШ було реалізовано багато технічних оригінальних рішень, які на поточний момент втілені в розробках багатьох інших галузей економіки, зокрема в будівництві. Так, наприклад, у процесі будівництва автодорожніх і залізничних шляхопроводів деякі елементи конструкції і технології виготовлення ЕОШ були використані для створення гумоармованих опорних частин (ГАОЧ) саме для вказаних шляхопроводів і будівництва НСК «Олімпійський». На шляхопроводах вони забезпечують велику жорсткість у вертикальному напрямку, що дає змогу витримувати великі навантаження, і задану податливість при горизонтальних температурно-силових деформаціях внаслідок річних змін температури навколишнього середовища, за яких розвиваються великі зусилля зсуву, що супроводжуються наявністю постійної вібрації від рухомого транспорту. Крім того, з огляду на значні габарити прольотів шляхопроводів, в яких мають місце короблення після виготовлення, ГАОЧі за рахунок деформації в них гумових шарів забезпечують компенсацію вказаних недоліків. Аналогічним образом використовуються ГАОЧі в конструкції стадіону НСК «Олімпійський» і в низці інших великих об'єктів, наприклад, торговельно-культурних і спортивних центрах у великих містах України (Дніпро, Львів).

Слід зазначити сміливість і мужність Генерального конструктора Володимира Федоровича Уткіна і Головного конструктора КБ-5 Володимира Івановича Кукушкіна КБ «Південне», що взяли на себе велику відповідальність за прийняті технічні рішення з використання гуми як конструкційного матеріалу для обтюраторних манжет, компенсуючого ущільнювача для збільшення ступеню розширення сопла, амортизаційних гумометалофторопластових поясів осьового і радіального стиснення, еластичного опорного шарніра і багатьох інших гумотехнічних виробів, що стало тріумфом у створенні високоенергетичних ракетних двигунів на твердому паливі (РДТП) [1, с. 224; 3, с. 255; 6, с. 65].

За створення РДТП 15Д305 для ракети 15Ж60, для якої створена велика кількість унікальних пристроїв із ГТВ, в яких гума як конструкційний матеріал відіграє важливу роль, велика група спеціалістів була відзначена високими державними нагородами, в тому числі і автор цих рядків в 1990 році був удостоєний звання «Лауреат Державної премії СРСР».

Від теорії до практики за допомогою гумового багатофункціонального виробу. Із теорії відомо [4, с. 183], що максимальна питома тяга ракетного двигуна досягається при незмінних витратах палива тоді, коли тиск продуктів згоряння на зрізі сопла дорівнює атмосферному тиску на певній висоті польоту. Такий режим називається розрахунковим режимом сопла.

Таким чином, тяга двигуна залежить виключно від зовнішнього атмосферного тиску, який зменшується в разі збільшення висоти. Тяга двигуна збільшується з підвищенням швидкості потоку продуктів згоряння, яка залежить від ступеня розширення сопла і призводить одночасно до збільшення габаритів двигуна і ракети. Отже, з підняттям ракети на розрахункову висоту потрібно збільшувати ступінь розширення сопла з метою вирівнювання тисків і збільшення тяги. Однак при роботі двигуна в атмосферних умовах при старті ми маємо обмеження по тиску потоку продуктів згоряння на зрізі сопла, який повинен бути не меншим того значення, при якому вказаний потік може бути загальмованим зовнішнім тиском у межах самого сопла. Ступінь розширення сопла від найменшого (критичного) до найбільшого на його зрізі визначається конструкцією сопла. При старті ракети з Землі тяга ракетного двигуна в таких випадках має найменше значення, а потім збільшується до меж найбільшої тяги, яку може забезпечити ракетний двигун у пустоті. За межами атмосфери тяга ракетного двигуна залишається постійною.

У процесі проєктування ракетного двигуна доцільно вибирати сопло з таким розрахунком, щоб на старті воно забезпечувало роботу в режимі перерозширення. Потім із підняттям ракети на певну висоту тиск на зрізі сопла вирівнюється з тиском навколишнього середовища, при цьому тяга ракетного двигуна збільшується. З подальшим підняттям ракети на задану висоту сопло забезпечує роботу в режимі недорозширення. Це означає, що тяга ракетного двигуна значно нижча, ніж могла би бути в пустоті, при цьому ступінь розширення сопла повинен бути значно більшим. Але якщо такий ступінь розширення сопла зробити при земному атмосферному тиску, то його робота буде ще в більшому режимі перерозширення, що означає для ракетного двигуна ще меншу тягу, ніж у першому випадку, а значить, меншою є змога підняти більший корисний вантаж при старті з землі.

У навчальному посібнику для студентів машинобудівних навчальних закладів і читачів В. І. Феодосьєв «Основы техники ракетного полета» [4, с. 185] зазначив: «Мечта изобретателя - это создание механизированного сопла, такого, чтобы на атмосферном участке полета можно было менять выходное сечение в близком соответствии с расчетным режимом по высоте. Однако не толкая читателя на путь изобретательства, а скорее предостерегая его, скажем только, что попытки создать такое сопло неоднократно предпринимались, но к успеху пока не привели. Задача эта трудная и даже вряд ли разрешимая... ». Це було написано в 1979 році. А вже через 10 років таке сопло було створене у співдружності Конструкторського бюро «Південне» та ДФ НДІ ГП під керівництвом Головного конструктора КБ-5 В.І. Кукушкіна та автора цих рядків. Основою створення такого сопла стали значні досягнення з розробки нових матеріалів з унікальними властивостями, технології виготовлення та новітніх конструкторських рішень.

Велику роль у створенні вказаного сопла відіграв багатофункціональний великогабаритний гумовий низькомодульний виріб у вигляді трапецеподібного амортизатора, який одночасно виконує кілька функцій. Спочатку амортизатор поглинає енергію посадки рухомого насадка сопла із сідлом конусного типу, здеформувавши його на задану величину і накопичивши в гумі запас потенціальної енергії, яка після зупинки руху насадка перетворюється на кінетичну енергію, а потім певним зусиллям повертає насадок назад на задану величину, забезпечивши компенсацію перекосу насадка і його фіксацію у відповідному положенні. Задана величина деформації амортизатора забезпечує достатні контактні напруження між металевим сідлом і гумовим амортизатором та надійну герметичність з'єднання. Таким чином, вказаний виріб забезпечує функцію поглинання енергії, компенсатора, силового елементу й ущільнювача нерухомого з'єднання. А разом з іншими елементами конструкції стало можливим створення соплових насадків РДТП із великим ступенем розширення [3, с. 255].

У зв'язку з відсутністю на той період великогабаритного вулканізаційного обладнання виготовлення вказаного амортизатора здійснювалося формовим багатостадійним способом, який описано раніше [5].

Як видно з невеликого переліку технічних рішень, за допомогою гумотехнічних виробів із різними властивостями та в комбінації з іншими конструкційними матеріалами і виробами на їх основі вдалося створити нові конструкції і технології, що забезпечили відповідний внесок у розвиток науково-технічного прогресу щодо створення ракетно космічної техніки.

Це стало можливим лише за потужної всебічної підтримки і допомоги підприємству Конструкторського бюро «Південне» і «Південного машинобудівного заводу» як ініціаторів його створення та висококваліфікованих працівників підприємства, які багато чого навчилися у своїх наставників.

REFERENCES

1. Raketchik, stavshij prezidentom [Rocketeer who became president / K 80-letiyu so dnya rozhdeniya

L. D. Kuchmy] / Podobshch. redakciej VP. Gorbulina i A. V. Degtyareva. Spejs-Inform, 2018.392 s. (in Russian).

2. Rakety i kosmicheskie apparaty Konstruktorskogo byuro «YUzhnoe» [Rockets and spacecraft of Yuzhnoye Design Bureau] / Pod obshch. redakciej akad. NANUS.N. Konyuhova. Dnepropetrovsk: GKB «YUzhnoe» im. M. K. YAngelya. 2000.- 240 s. (in Russian).

3. UTKIN. Zvezdy General'nogo konstruktora [UTKIN. Stars of the General Designer] / Pod obshch. redakciej A. V. Degtyareva. Dnepropetrovsk: ART-PRESS. 2013.- 672 s. (in Russian).

4. Feodos'ev, VI. Osnovy tekhniki raketnogo poleta [Fundamentals of rocket flight technology].

M. : Nauka. Glavnaya redakciya fiziko-matematicheskoj literatury, 1979.- 496 s. (in Russian).

5. Horol'skij, M. S., SHevcov, E. I., Nazarenko, O.P. Istoricheskie i tekhnicheskie aspekty sozdaniya uplotnitel'nyh ustrojstv dlya raket s minometnym startom [Historical and technical aspects of creating sealing devices for rockets with a mortar launch] / Naukovl chitannya «Dmprovs'ka orbha - 2018»: Zblrnik dopovldej.- Dmpro, NCAOM, 2018.- 242 s. (in Russian).

6. Horol'skij, M.S. Istoriya sozdaniya elastichnogo opornogo sharnira dlya dvigatelya 15 D305 rakety 15ZH6 [The history of the creation of an elastic support hinge for the engine 15 D305 of the 15Zh6 rocket]. Naukovі chitannya «Dmprovs'ka orbha - 2019»: Zbhnik dopovMej.- Dmpro, NCAOM, 2019.- 206 s. (in Russian).

Размещено на Allbest.ru