Технологія ремонту різних дефектів систем із ГКП

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти Київської обласної державної адміністрації

Державний професійно-технічний державний заклад

«Броварський професійний ліцей»

Технологія ремонту різних дефектів систем із ГКП

Шульга Максим,

учень 34-ї групи

Бровари 2023

Зміст

Вступ

1. Коротка характеристикапофарбування поверхонь

2. Загальні положення про пофарбування поверхонь

3. Машини, механізми, інструменти, інвентар та пристосування для фарбувальних робіт

4. Організація робочого місця

5. Охорона праці

Висновок

Перелік використаних джерел



Вступ

Монтажник гіпсокартонних конструкцій - нова і водночас сучасна професія на ринку будівельної індустрії, але жоден будівельник вже не може уявити себе без маловитратних і більш швидких технологій «сухого» будівництва. Потреба у робітниках цієї професії постійно має тенденцію до зростання.

Монтажник гіпсокартонних конструкцій - це спеціаліст по гіпсокартонних конструкціях, від якого залежить естетичний вигляд інтер'єру. Здебільшого - це стелі (євро) із різними підсвітками площинами, об'ємами, кольорами. Професія має оздоблювальну основу, яка повинна відповідати нормам і правилам монтажних конструкцій. Тобто спеціаліст повинен враховувати товщину стелі, падіння світла та взагалі повинен вміти розробити конструкцію так, щоб вона вписувалася у вже існуючий інтер'єр.

Монтажник гіпсокартонних конструкцій - нова і водночас сучасна професія на ринку будівельної індустрії, але жоден будівельник вже не може уявити себе без технологій сухого будівництва.

Кваліфікований Монтажник гіпсокартонних конструкцій повинен знати:

Основні види та властивості матеріалів і виробів, що застосовуються для улаштування гіпсокартонних систем

Класифікацію та типи гіпсокартонних і гіпсоволокнистих листів, плит та панелей

Види кріпильних деталей

Способи обробляння гіпсокартонних виробів, дерев'яних брусків, металевих профілів

Способи розмічання місць улаштування конструкцій гіпсокартонних систем із застосуванням контрольно-вимірювальних інстру3ментів або пристроїв

Загальні правила та прийоми улаштування простих металевих та дерев'яних каркасів, облицювання поверхонь

Прийоми установлювання та закріплювання елементів конструкцій

Допуски під час монтажу конструкцій

Способи облицювання стін (без каркасний та каркасний)

Способи приготування шпаклювальних, ґрунтувальних та ізоляційних розчинних сумішей

Правила виконання шпаклювальних, ґрунтувальних та ізоляційних робіт

Правила демонтажу простих гіпсокартонних конструкцій

Види, будову, призначення ручного, механізованого та електричного інструменту, монтажних пристроїв, правила роботи з ними



1. Коротка характеристикадефектів у системах ГКП

Гіпсокартонні конструкції - популярне рішення для створення стильного і нестандартного інтер'єру: це може бути фальшстіна з нішею для полків або каміна, полустінки, арочні отвори, багаторівневі стелі й т.п. Використання конструкції з гіпсокартону дозволяє вирівняти стіни й стелю, приховати їх дефекти, створити цікаві дизайнерські рішення без капітальної перебудови та використання важкої цегли там, де міжповерхові перегородки сильно обмежують по вазі конструкції. Гіпсокартонна плита легка, в цьому її перевага, в цьому ж і недолік: тонкий ГКЛ легко проломити при невеликому зусиллі або ударі в одну точку. Другий спосіб травмувати гіпсокартонну стелю і стіни - сильно намочити: затоплення сусідами зверху може привести буквально до здуття стін і стелі.

2. Технологія виконання ремонтних робіт

Ремонт сучасної квартири рідко обходиться без гіпсокартону. Вирівнювання стін, пристрій перегородок або формування дизайнерських вишукувань у вигляді арок, фігурних ніш, колон не обходиться без цього універсального матеріалу. Гіпсокартон поступається класичної штукатурці тільки в одному: він недостатньо «тримає удар». Вм'ятина або діра може утворитися при випадкових обставин або при запланованому, наприклад, перенесення розеток або підвісних полиць в інше місце.

Тому у недосвідченого майстра може виникнути питання, як закрити дірку в гіпсокартоні на стіні? Адже класичний спосіб закладення дір в штукатурці тут не спрацює - за листом зазвичай знаходиться порожнеча або м'який звукоізоляційний матеріал.

Але не варто переживати, що для усунення дефекту доведеться демонтувати пошкоджений лист цілком, а на його місце купувати новий. Технологія закладення дір в гіпсокартоні настільки проста, що справиться з цим навіть новачок. Розглянемо методи ремонту пошкоджень по порядку збільшення їх розмірів.

Як закладати дірки до 0,5 см в гіпсокартоні на стіні

Закладення дірок в гіпсокартоні, що залишилися від анкерів, дюбелів, шурупів при перенесенні навісних меблів або полиць не складе труднощів. Для цього знадобиться акриловий герметик. Його видавлюють в поглиблення і порівнюють шпателем з площиною стіни. Після висихання його все ж доведеться зашкуріть сіткою або наждачним папером. А в разі усадки клею і невеликий западини на місці отвору для остаточного зникнення дефекту досить нанести звичайну шпаклівку.

Наскрізні діри до 3 см

Для ремонту знадобиться мінімальний набір інструментів і матеріалів:

Гострий ніж;

Герметик або клей ПВА;

Будь-який підручний матеріал для заповнення простору діри. Це може бути зім'ята папір або шматок пінопласту, який залишився від упаковки купленої побутової техніки;

шпаклівка;

Наждачний папір;

шпатель.

До того, як закрити отвір в гіпсокартоні такого розміру, необхідно підготувати поверхню:

Очищають краю так, щоб отримати рівну внутрішню поверхню без обсипаються шматочків і клаптів паперу;

Ретельно проходять ґрунтовкою внутрішній край зачищеного отвори і область навколо на відстані 5 - 10 см;

Приготований грудку паперу або пінопласту змащують по краях клеєм і закривають їм отвір. Необхідно стежити, щоб краї саморобної «пробки» не виступали над площиною стіни;

Після висихання клею закріплене отвір шпаклюють.

Використовуйте пінопласт для заповнення дірок в гіпсокартоні

Подальші дії залежать від типу декоративного покриття стіни: фарбування вимагає ретельного вирівнювання, так як на фарбованої поверхні помітний найменший недолік. Тому може знадобитися ще один шар шпаклівки і ретельне загладжування дрібнозернистим наждачним папером.

Закладення ушкоджень 3 - 6 см

Ремонт дірок в гіпсокартоні величиною від 3 до 6 см і більше роблять за допомогою латок, приготованих з того ж матеріалу. Ось чому не слід викидати обрізки від гіпсокартону після ремонту - кілька шматків потрібно залишати на всякий випадок. В іншому випадку доведеться розпитати у знайомих будівельників, які працюють з ГКЛ.

Найпростіший спосіб полягає в вирізання круглого отвору в ушкодженому місці за допомогою дриля з насадкою для гіпсокартону (коронкою). Отвір виходить з рівними краями.

Далі приступають до виготовлення заплатки все тієї «коронкою»:

Вирізують квадрат зі сторонами на 4 - 5 см більше діаметру;

З виворітного боку свердлять окружність, не доходячи до особового паперового шару;

Ножем, стамескою або будь-яким підручним інструментом очищають гіпс. В результаті повинен вийти круглий вкладиш з квадратної лицьової частиною з паперу;

Гарантують латочку і поверхню гіпсокартону, не виключаючи внутрішність отвори і ребра вкладиша;

Після висихання грунтовки на краю отвору наносять гіпсову шпаклівку і вкладають латочку в отвір;

Надлишки шпаклівки розподіляють по поверхні шпателем, притискають квадратну частину заплатки до стіни.

Подальші дії полягають в шпаклюванні і обробці декоративним матеріалом за звичайною технологією.

Як усунути дефекти стін або стелі з гіпсокартонних листів, не розбираючи всю конструкцію?

Способи ремонту залежать від розміру пошкодження.

Ремонт малих отворів

Найпростіший. Якщо отвір до 5-7 см в діаметрі, то його найпростіше закрити латкою. Для цього в місці проколу стіни або стелі пошкоджений гіпсокартон вирізається, залишається отвір з неправильними контурами. З запасного листа гіпсокартону вирізаємо латку більше за діаметром на 4-5 см. На папері, яка додається до отвору в стіні малюємо контур отвору по самому краю, вирізаємо і накладаємо на латку. Малюємо деталь і вирізаємо з запасом в пару мм: деталь повинна входити дуже щільно, зайве підпилюється напилком. Занурюємо латочку плавно, щоб не опустити її на рівень нижче основної стіни: мінімальний розбіг можна приховати шаром шпаклівки.

Контури навколо латки замазуємо шпаклівкою. А ось шпалери, якщо стіни не під фарбування, доведеться клеїти заново.

Дефекти середніх розмірів

Якщо малий прокол можна зробити пробкою з-під шампанського, то для великого пролому потрібно значне зусилля: як правило, проломи більше 10 см бувають на полустінках, фальшстінах та арочних отворах.

Для ремонту середніх отворів нам знадобиться встановити, де під ГКЛ знаходиться каркас з профілю для стін або підвісної стелі за допомогою металодетектора.

Отже, порядок дій:

Відзначаємо олівцем наявність профілю для кріплення гіпсокартону, і малюємо на стіні прямокутник, захоплюючий пролом цілком. Акуратно вирізаємо ножем для гіпсокартону.

Вирізаємо прямокутну латку з запасного гіпсокартонного листа на 1-2 мм ширше отвори, щоб лист сидів щільніше і не утворив зазорів.

Вимірюємо відстань між стоїчними профілями, до яких кріпиться лист. Вирізаємо дві дерев'яні рейки розміру на пару см довше з кожного боку, докладаємо його по краях отвору як розпірку між стоїчними профілями й кріпимо рейки до профілів шурупами з обох сторін. Рейки будуть служити підставою для кріплення латки.

Занурюємо латку в отвір до упору в рейки, підпилюючи з потреби краї. Кріпимо шурупами до рейок і, якщо є можливість, до стоїчного профілю.

Шви закладаємо самоклейною стрічкою та штукатуркою, клеїмо шпалери або фарбуємо місце пошкодження.

Здуття стіни або частини стелі з гіпсокартону

Якщо площа здуття досить вузька і вміщається між двома каркасними профілями, то можна замінити не весь лист, а його частина методом накладення латки, як в попередньому способі. При цьому якісний будівельний оцинкований профіль для гіпсокартонних систем не повинен постраждати від вологи, завдяки захисному покриттю з цинку.

Велику площу ушкодження можна усунути, лише змінивши лист або його частину.

Спочатку обов'язково спустити воду через ГКЛ: просвердлюємо або проколюємо і розширюємо отвору в стелі або стінах, щоб вода могла вільно стекти. Місце під знятим листом або отвором можна просушити за допомогою звичайного фена: якщо закрити сильно зволожену конструкцію, то під стіною може почати розвиватися цвіль.

Щоб зняти лист гіпсокартону, вигвинчуємо старі шурупи й міняємо лист на новий, попередньо підігнавши за розмірами та формою.

Якщо бульбашки невеликого розміру, роздулу верхню частину можна акуратно зрізати й вирівняти поверхню стіни шпаклівкою.

Ремонт укосів з гіпсокартону

При пошкодженні зовнішнього кута зазвичай ушкоджується сам кутовий профіль. Спочатку видаляємо стару шпаклівку на пошкодженому відрізку. Відступаємо по 3 см від кордонів пошкодженого профілю та вкручувємо саморізи для закріплення профілю в місці майбутнього надрізу. Потім відпилюємо вигнуту частину профілю, підганяємо на його місце новий відрізок, відповідний за розміром і закріплюємо. Зверху для вирівнювання шпатлюємо в 2-3 шари.

Спосіб обробки приміщень гіпсокартоном, як варіант, найбільш поширений і активно застосовується. Використання майстрами-обробниками інших матеріалів не так поширене і користується меншою популярністю у самого споживача. Лідерство гіпсокартону в обробці обумовлено його винятковістю в деяких випадках і численними перевагами.

Але, як і будь-який інший матеріал, гіпсокартон схильний до пошкоджень, які можуть трапитися під час його монтажу або в процесі експлуатації. Про те, як відремонтувати гіпсокартон своїми силами ми поговоримо далі.

Перше, з чим частенько доводиться стикатися - це пошкодження зовнішніх кутів. Пошкодити їх можна досить легко, наприклад, заносячи великогабаритні меблі у проріз, оброблений гіпсокартоном. Шматок гіпсокартону, який відвалився від кута, звичайно, сильно зіпсує настрій, але не біда, все можна виправити. Для початку заспокоюємося і беремося за ремонт пошкодженої ділянки. Для цього навколо місця пошкодження необхідно ввернути саморізи з невеликим інтервалом. Далі, для очищення місця пошкодження видаляємо поверхневий шар шпаклівки і акуратно вирізаємо пошкоджену ділянку гіпсокартону. На нішу підганяємо за допомогою напилка новий елемент гіпсокартону і прикручуємо його до профілю.

Якщо пошкодженим опинився і сам профіль, то також видаляємо його. Після чого відрізуємо новий елемент профілю, який має бути на чотири сантиметри довшим вирізаної ділянки і підсовуємо його під гіпсокартон, закріплюємо саморізом з одного та іншого кінця. Далі все це разом з припасованим шматком гіпсокартону проклеюється серпянкою і шпаклюється декількома шарами.

Друге, що може трапитися з гіпсокартоном - це утворення тріщин і випинання стиків. З тріщинами боротися легше всього. Для цього на місці їх утворення, попередньо очистивши стару шпаклівку, втирається гіпсова суміш, наприклад «уніфлот». На неї накладаємо перфоровану стрічку або армуючу смугу. Після приклеювання і повного висихання гіпсового розчину, покриваємо пошкоджені ділянки шарами фінішної шпаклівки.

Зі стиками процедура ремонту така ж проста, спочатку необхідно зчистити абразивною сіткою випуклі поверхні, але спочатку переконаємося, що справа не в погано закріпленій ділянці. Іноді досить буває ввернути гвинт, щоб лист гіпсокартону встав на своє місце і опуклість пропала.

Третій варіант ушкоджень - це наскрізні отвори. Для закладення великої вм'ятини або отвору необхідно видалити шляхом вирізання всю сумнівну ділянку, яка, як правило, нестабільна і кришиться. Утворений отвір у вигляді квадрата, кола або іншої геометричної фігури послужить нам шаблоном для нового елемента гіпсокартону. Шаблон можна зробити по аркушу паперу, приклавши його до вирізаної ніші. Кріпитися новий елемент, точно підігнаний по вирізу, буде на профіль, який також завчасно готується за величиною отвору з приблизним запасом в 10 см. Його, протиснувши всередину, закріплюємо через лицьову частину неушкодженого гіпсокартону за допомогою саморізів. Далі все просто. Новий елемент гіпсокартону кріпиться за допомогою тих же саморізів до встановленого профілю, шви замазуються гіпсовою шпаклівкою, проклеюються спеціальною стрічкою з подальшим нанесенням фінішних шарів.

З маленькими отворами така морока не потрібна. В окремих випадках їх досить закрити гіпсовим розчином або зробити з того ж гіпсокартону щось на зразок пробки, і обмазавши її шпаклівкою вставити в проламану нішу. По мірі висихання буде потрібно пройтися ще одним шаром фінішної шпаклівки і забути про неї.

Ось так, нескладними методами, можна відремонтувати гіпсокартон і впоратися практично з будь-якими його ушкодженнями. Краще ж, звичайно, уникати їх, бути акуратними в його експлуатації і монтажі.

3. Вибір матеріалів

Клей по гіпсокартону: як вибрати і який купити

Суміш для приклеювання гіпсокартону варто вибирати усвідомлено, навіть якщо ви повністю довіряєте підрядникам чи готові самостійно переробляти ремонт.

Важливо зупинитися на надійному та перевіреному бренді, відгуки на який легко знайти онлайн. А ще - уважно вивчити характеристики конкретного продукту: так ви забезпечите ідеальне зчеплення основи - поверхні - з гіпсокартонними листами.

Вартість важлива, але основне - комфорт використання та довговічність результату. Тим більше що клей для гіпсокартону купити в будь-якому випадку простіше та дешевше, ніж багато інших матеріалів для ремонту. Коли монтується гіпсокартон на клей, потрібно врахувати, що гіпсокартон має бути добротним: надійним та естетичним.

Гіпсокартон і його види Існує 4 основних види гіпсокартону: вогнестійкий, вологостійкий, вологовогнестійкий та стандартний. Стандартний гіпсокартон використовується в більшості випадків. Коли немає додаткових підвищених вимог до вогнетривкості. А також коли рівень вологи в приміщенні не піднімається вище середнього. Вогнестійкий гіпсокартон має в своїй конструкції армуючі елементи, які перешкоджають поширенню полум'я. Застосовується в приміщеннях, де необхідна додаткова пожежна безпека. Приміщення, де встановлюється такий вид матеріалу, повинні володіти середньою вологістю. Такий гіпсокартон найчастіше фарбують в червоний колір. Вологостійкий гіпсокартон при виробництві обробляється додатковим протигрибковим складом. Цей матеріал нерідко використовується в будівлях, де переважає вологий мікроклімат. Важливим моментом, при використанні цього виду гіпсокартону, є обов'язкова наявність захисного шару фарби, плитки або інших видів оздоблювального матеріалу. Цей вид матеріалу найчастіше фарбують в синій або зелений кольори. Вологовогнестійкий гіпсокартон поєднує в собі властивості попередніх двох типів. На поверхню цього матеріалу також обов'язково потрібно нанести оздоблювальний захисний матеріал.

4. Перелік інструментів

Робота з гіпсокартоном (ГКЛ), безумовно, має на увазі наявність додаткових інструментів і матеріалів. Даний будматеріал, який використовується, в основному, для обробки стін і стель, необхідно правильно використовувати, пустивши в хід весь арсенал спеціальних інструментів. Тому, перш ніж приступити до роботи з ГКЛ, потрібно знати весь перелік інструментів, які значно полегшать вашу роботу.

рулетка;

схил;

Олівець або розмічальний шнур;

Будівельний рівень;

молоток;

шуруповерт;

Шпателі різної ширини.

Найпершим в цьому переліку є рулетка, якої проводять всі необхідні виміри. Вона повинна бути досить довгою і широкою. Велика ширина перешкоджає ізламиванію і скрутці вимірювального полотна. Найзручніше працювати з рулетками з декількома стопорними кнопками.

Порада: зручніше працювати з рулеткою від 5 метрів, і шириною стрічки в 19-25 мм. Купуйте рулетку з якісної розміткою, бажано прогумованим корпусом, легким ходом скручування, автоматичним фіксатором полотна, а також захистом від ударів. Для цих же цілей використовують дерев`яні складні метри.

схил використовується для перенесення точок з підлоги на стелю або для визначення вертикальній площині. шнур розмічальний застосовується для нанесення прямолінійною розмітки на відстані більше довжини лінійок, рейок та ін. Може використовуватися в сукупності з лазером для економії батарейок. Рівень будівельний бульбашковий також один з незамінних помічників при монтажі гіпсокартону, він служить для вирівнювання горизонталей, кутів в 90 `і 45` при зведенні каркаса і багатьох інших робіт. Краще купувати рівні від 1 метра в довжину.



Для будь-якого хто займається гіпсокартоном основним інструментом є шуруповерт, звичайно можна використовувати електродриль, але з нею робота буде проходити в рази довше і якість робіт знизиться.

Рубанок для ГКЛ обдирний (Рашпельхобель) дозволяє вирівнювати обламані краю ГКЛ. На підошві такого рубанка замість одного леза, як у звичайних рубанків, прикріплена терка, на подобі кухонної.



Рубанок для ГКЛ керамічний служить для зняття фаски під певним кутом для подальшої закладення стиків шпаклівкою. Застосування такого рубанка, всупереч розхожій думці, підвищить якість роботи і скоротить.

шпателі різної ширини для шпаклювання стиків листів гіпсокартону та всієї поверхні стіни. Вибір по виробникам їх величезний, важливо вибрати якісний, щоб обробка проходила якісно і швидко.

5. Організація робочого місця

Правила при роботі з гіпсокартоном

Правила які потрібно дотримуватися при роботі з гіпсокартоном:

1. До монтажу підвісних стель допускаються особи не молодше 18 років, які пройшли інструктаж на робочому місці з техніки безпеки, виробничої санітарії, навчені прийомам робіт в навчальних центрах або мають сертифікати.

2. Устройство підвісних стель здійснюється тільки за наявності у будівельних організацій спеціального інструменту, що забезпечує механізацію процесу складання каркаса, інструменту для кріплення до нього гіпсокартонових листа, а також інструменту для закладення стиків, нанесення шпаклювального шару та інших робіт. Використовуване устаткування, оснащення і пристосування для монтажу конструкцій повинні відповідати умовам безпеки виконання робіт. При монтажі збірних гіпсокартонних стель слід застосовувати інвентарні збірно-розбірні пересувні підмостки. безпека гіпсокартон різальний електроінструмент

3. Монтаж підвісних стель слід виконувати з дотриманням «Безпека праці в будівництві» СНиП 12-03-00.

4. При висоті робочого настилу 1,3 м і більше необхідно влаштовувати захисні огородження. Висота захисних огороджень повинна бути не менше 1,2 м.

5. Зона, де проводиться монтаж підвісних стель, повинна бути позначена добре видимими попереджувальними написами «Вхід заборонений, йде монтаж».

6. К роботі з електроінструментом допускаються робітники, що мають кваліфікаційну групу з техніки безпеки при експлуатації електроустановок.

7. При роботі з електроінструментом необхідно: отримати інструктаж про безпечні способи виконання робіт з електроінструментом; перевірити справність засобів індивідуального захисту; оглянути і перевірити електроінструмент в робочих положеннях.



6. Охорона праці

Під час підготовки основи робітникам слід дотримуватися таких вимог безпеки праці:

перед виконанням підготовки бетонних поверхонь до обшивки ГКП надягнути захисні рукавиці (рис. 1.5.9);

Рис. 1.5.9. Захисні рукавиці, які використовують під час підготовки бетонних поверхонь

при збиванні розчину або штукатурки з поверхні надягнути захисні окуляри (рис. 1.5.10);

Рис. 1.5.10. Захисні окуляри, які використовують під час збивання розчину з поверхні



працювати з кислотою слід дуже обережно, користуючись необхідними засобами індивідуального захисту: гумовими рукавицями, респіратором і захисними окулярами (рис. 1.5.11);

Рис. 1.5.11. Індивідуальні засоби захисту при роботі з кислотою:

а - гумові рукавиці; б - респіратор; в - захисні окуляри

Під час роботи з ручним різальним інструментом слід дотримуватися таких вимог:

1. Роботу слід виконувати в спецодязі (комбінезон, робочакурткаі брюки).

2. Усі ґудзики, паси та замки спецодягу мають бути застібнуті. Волосся слід прибирати під головний убір.

3. Потрібно чітко знати призначення кожного інструмента й використовувати ці інструменти тільки для тих операцій, для яких вони безпосередньо призначені.

4. Працювати завжди потрібно з добре заточеним і правленим інструментом.

5. Ручки інструментів повинні мати овальний перетин, а їх довжина - відповідати розмірам інструмента.

6. Поверхня ручок має бути рівною, зачищеною, гладкою, без тріщин, сучків і задирок (рис. 1.5.26).



Рис. 1.5.26. Поверхня ручок:

а - неправильна; б - правильна

7. Користуватися натискним інструментом без ручок забороняється.

8. Ручки молотків мають бути розклинені дерев'яними або металевими клинами (рис. 1.5.27).

Рис. 1.5.27. Ручки молотків:

а - справна; б - несправна; 1 - клин

9. Пилки мають бути правильно розведені і загострені (рис. 1.5.28).

Рис. 1.5.28. Пилки:

а - правильно розведені; б - неправильно розведені



10.Ніколи не перевіряйте ступінь заточування інструменту пальцем (рис. 1.5.29)!

Рис. 1.5.29. Пальцем заборонено перевіряти ступінь заточування інструменту

11.Інструменти із загостреними лезами слід передавати іншим робітникам тільки ручкою вперед (рис. 1.5.30).

Рис. 1.5.30. Правильне передавання інструментів із загостреними лезами

12. Забороняється класти інструмент лезом догори. Різальні інструменти слід класти на бік, лезом від себе.

13.Після завершення роботи інструмент слід привести до ладу, очистити від стружки, пилу і покласти у відповідне місце для зберігання.

Основні вимоги щодо безпечної праці з електроінструментом:

1.Підключати електроприлад до електромережі можна після перевірки його на можливі пошкодження та при вимкненому двигуні.

2. Перед запуском приладу в експлуатацію слід зачекати, доки температура приладу зрівняється з температурою навколишнього середовища.

3. Тримати інструмент в руках потрібно міцно (рис. 1.5.31).

Рис. 1.5.31. Тримання інструменту в руках

4. Не можна працювати на приставних драбинах (рис. 1.5.32).

Рис. 1.5.32. Забороняється працювати на приставних драбинах

5. Не слід торкатися руками частин інструменту, що обертаються.

6. При роботі на стінах і підлогах, де є кабелі зі струмом, не можна торкатися до металевих частин інструменту. Щоб уникнути ураження струмом при попаданні на ці кабелі, тримайте інструмент тільки за ізольованій поверхні.

7. Не слід торкатися наконечника викрутки і свердла відразу після свердління. Вони можуть бути дуже гарячими, що призведе до опіків.

8. Стережіться ураження електричним струмом від неізольованого кабелю (рис. 1.5.33).

Рис. 1.5.33. Неізольований кабель може призвести до ураження струмом

9. Уникайте контакту із заземленими поверхнями, такими як металеві труби, радіатори опалювання, плити, холодильники і т. ін.

10. Якщо робота з різання супроводжується запорошенням, слід використовувати пилозахисну маску (респіратор) (рис. 1.5.34).



Рис. 1.5.34. Пилозахисна маска (респіратор)

11. Не слід носити інструмент, тримаючи його за шнур, і братися за шнур для його від'єднання від розетки. Тримайте шнур подалі від гарячих місць, мастил (рис. 1.5.35).

Рис. 1.5.35. Забороняється братися за шнур для його від'єднання від розетки

12. Слід уникати випадкових запусків. Не можна носити ввімкнений до мережі інструмент, тримаючи палець на перемикачі. Перед підключенням інструменту до мережі слід переконатися, що перемикач знаходиться в положенні «Вимк.».

13. Не можна залишати працюючий інструмент без нагляду (рис. 1.5.36).



Рис. 1.5.36. Не залишайте працюючий інструмент без нагляду

14. Шуруповерт має бути підключений до мережі з напругою, що відповідає значенню, зазначеному на маркувальній табличці. Використання струму навіть зниженої напруги може призвести до перевантаження інструменту. Вид струму - змінний, однофазний. Відповідно до європейських стандартів інструмент має подвійну ізоляцію й, отже, може бути підключений до незаземлених розеток.

15.Під час роботи з шуруповертом:

тримайте насадки інструмента гострими і чистими для кращої та безпечнішої роботи;

дотримуйтеся інструкцій щодо мастила і зміни приладдя;

періодично перевіряйте шнури інструмента і, якщо вони пошкоджені, звертайтеся для ремонту в уповноважений центр з техобслуговування;

періодично перевіряйте шнури-подовжувачі і замінюйте їх, якщо вони пошкоджені;

тримайте ручки інструмента сухими, чистими і вільними від мастила;

уважно перевіряйте загвинчування гвинтів перед експлуатацією - це збереже інструмент від поламок і захистить вас від нещасних випадків;

не спрямовуйте інструмент на людей під час експлуатації; долото може вилетіти і завдати комусь серйозної травми (рис. 1.5.37).



Рис. 1.5.37. Не спрямовуйте інструмент на людей під час експлуатації

16.Під час роботи з ручною електричною акумуляторною машиною виконуйте такі вимоги:

не експлуатуйте машину в приміщеннях з вибухонебезпечним і агресивним середовищем: при несправному вимикачі або його нечіткій роботі; при появі диму або запаху ізоляції, що горить; при розгерметизації корпуса батареї і витіканні з неї електролітичної маси;

не розкривайте акумуляторні батареї, не нагрівайте їх. Користуйтеся лише справними батареями;

не допускайте перезаряджання батарей;

забезпечте вільну циркуляцію повітря навколо зарядного пристрою з метою запобігання його перегрівання;

відключайте зарядний пристрій від мережі живлення після закінчення використання.

17. При роботі з ексцентриковою шліфувальною машиною (рис. 1.5.38) дотримуйтеся таких правил:

забезпечуйте нерухомість заготовки;

при роботах, пов'язаних з утворенням осколків, тирси і пилу, а також при роботах над головою, завжди працюйте в захисних окулярах, за необхідності користуйтеся респіратором;

у всіх випадках, коли це можливо, використовуйте для збору пилу вакуумний пилозбирач (рис. 1.5.39).

Рис. 1.5.38. Ексцентрикова шліфувальна машина

Рис. 1.5.39. Вакуумний пилозбирач

застосовуйте спеціальні запобіжні засоби при шліфуванні поверхонь, покритих фарбою на основі свинцю (рис. 1.5.40);



Рис. 1.5.40. Спеціальні запобіжні засоби

пофарбування інвентар дефект

ніколи не використовуйте машину для шліфування виробів, матеріал яких містить сполуки магнію;

забороняється обробляти матеріали, що містять домішки азбесту;

на шліфувальну тарілку кріпіть тільки приладдя з шорсткою поверхнею.

УВАГА! Не вживайте алкоголь, наркотики під час виконання робіт. Не виконуйте роботи у разі хворобливого стану та втоми (рис. 1.5.41).

Рис. 1.5.41. Застережливі таблички

Вимоги безпеки до робочих місць під час виконання робіт на висоті.

1. Огородження, що встановлюються на робочих місцях, і проходи до них на висоті мають відповідати вимогам ГОСТ 12.4.059-89.

2. Межі небезпечних зон поблизу частин машин, що рухаються, визначаються відстанню не менше 5 м, якщо немає інших підвищених вимог у документах з експлуатації виробників.

3. У разі одностороннього примикання настилів (перекриття) до стін, слід огороджувати прорізи в стінах, якщо їх нижній край розташований на висоті менше 0,7 м від рівня настилу (перекриття).

4. Межі небезпечних зон в місцях, над якими переміщуються вантажі вантажопідіймальними кранами, а також поблизу будівель і споруд під час здійснення будівництва, монтажу (демонтажу) конструкцій і обладнання, ремонту, реконструкції, експлуатації тощо об'єктів та під час виконання електрозварювальних робіт на висоті зазначені у СНиП III-4-80*.

5. Площадки та драбини мають відповідати вимогам ГОСТ 26887-86.

6. Драбини чи скоби, що використовуються для підіймання або опускання працівників на робочі місця, розташовані на висоті більше 5 м, мають бути обладнані пристосуваннями для закріплення стропа запобіжного пояса (канат з уловлювачем та ін.). Запобіжні пояси застосовуються відповідно до 4.2 цих Правил.

7. Кожна драбина повинна бути міцною, надійно закріпленою і мати достатню довжину, щоб забезпечувати надійну опору для рук та ніг працівників у будь-якому робочому положенні.

8. Небезпечна зона навкруги щогл (веж) визначається відстанню від центра щогли (вежі), яка дорівнює 1/3 її висоти.

9. Проходи, проїзди, переходи до робочих місць, а також сходи, площадки тримають справними і чистими, а розміщені просто неба - необхідно очищати від снігу і льоду та посипати піском.

Настили площадок і переходів, а також поручні до них надійно закріплюються. На період проведення ремонтних робіт замість знятих поручнів слід установлювати тимчасові справні огородження.

Ширина проходів до робочих місць і на робочих місцях встановлюється не менша 0,6 м, а висота проходів - не менша 1,8 м.

10. Прорізи в перекриттях, які призначаються для монтажу обладнання, ліфтів, сходів тощо, до яких можливий доступ людей, слід закрити суцільними настилами або обладнати огородженнями із вивішеними на них відповідними плакатами та знаками безпеки.

Кожний отвір в робочій площадці обладнується відповідними засобами для запобігання падінню людей чи предметів.

11. На робочих місцях не допускається розміщувати та накопичувати матеріали, що не використовуються для роботи.

Матеріали, вироби, елементи конструкцій тощо під час приймання і складування на робочих місцях, що знаходяться на висоті, знаходяться у кількості, яка необхідна для поточної роботи, і складується таким чином, щоб не захаращувати робочі місця і підходи до них. При цьому враховуються розрахункові значення допустимих навантажень на настили, площадки тощо.

12. Металеві риштування, що використовуються під час виконання робіт на висоті, заземлюються.

13. У разі одночасного виконання робіт по одній вертикалі робочі місця, що розташовані нижче, обладнуються зверху відповідними захисними пристроями (настилами, сітками, козирками тощо), які встановлюються на відстані не більше 6 м по вертикалі від вищерозташованого робочого місця.

Вимоги до засобів колективного та індивідуального захисту

1. Загальні вимоги

1.1-Працівники, зайняті на роботах зі шкідливими та/або небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням, або тих, що здійснюються в несприятливих метеорологічних умовах, залежно від умов праці і прийнятої технології виробництва забезпечуються відповідно до встановлених норм спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту згідно з Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 29.10.96 N 170 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.11.96 за N 667/1692 (далі - НПАОП 0.00-4.26-96), ГОСТ 12.4.011-89, а також мийними та знешкоджувальними засобами.

1.2-Засоби захисту вводяться в експлуатацію і застосовуються лише в тому разі, якщо вони відповідають вимогам чинного законодавства.

1.3-Засоби захисту мають бути безпечними для життя та здоров'я споживачів за умови їх застосування за призначенням з урахуванням правильного обслуговування й використання.

1.4-Засоби захисту працівників повинні забезпечувати запобігання або зменшення дії небезпечних і шкідливих виробничих факторів, відповідати вимогам стандартів, технічної естетики та ергономіки.

1.5-Експлуатація засобів колективного та індивідуального захисту дозволяється за умови:

наявності технічної документації (документів з експлуатації) з відміткою служби (відділу) технічного контролю (далі - СТК) виробника;

своєчасного проведення необхідних експлуатаційних випробувань, якщо це вимагається нормативно-технічною документацією виробника;

проведення щоденного огляду засобів захисту перед початком робіт щодо справності, відсутності пошкоджень та дефектів, які можуть погіршувати їх захисні властивості.

1.6-Типи, перелік необхідних засобів захисту та порядок безпечного виконання робіт на висоті зазначаються у наряді та ПВР.

1.7 - Засоби захисту приводяться у готовність до початку роботи. При цьому перевіряється їх стан та відповідність документам з експлуатації виробників.

1.8-Засоби захисту розміщуються в приміщеннях об'єктів, підрозділів, дільниць або в складах інвентарного майна бригад відповідно до прийнятої на підприємстві системи організації експлуатації, норм комплектування та місцевих умов.

1.9- Засоби індивідуального захисту застосовуються тоді, коли безпечність робіт не може бути забезпечена конструкцією обладнання, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями та засобами колективного захисту.

1.10-Вибір спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту проводиться з урахуванням вимог безпеки для кожного конкретного виду робіт, характеру та умов праці, виду і тривалості дії небезпечних і/або шкідливих виробничих факторів.

1.11-Засоби індивідуального захисту від падіння з висоти проходять оцінку відповідності згідно з Технічним регламентом з підтвердження відповідності засобів індивідуального захисту, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 27.09.2004 N 208 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.10.2004 за N 1307/9906 (далі - Технічний регламент).

1.2 - До засобів захисту від падіння з висоти належать:

пояси запобіжні;

каски;

страхувальні канати;

запобіжні верхолазні пристрої;

уловлювачі з вертикальним канатом;

огородження, захисні сітки, знаки безпеки тощо;

верхолазне спорядження, яке використовується разом із вищезазначеними засобами захисту.

1.1 - Засоби індивідуального захисту від падіння з висоти забезпечуються системою ременів для кріплення їх до тіла споживача і системою кріплення до надійної опори. У передбачуваних умовах експлуатації такі засоби індивідуального захисту обмежують шлях вертикального падіння працівника таким чином, щоб запобігти його зіткненню з перешкодами. Гальмівне зусилля, що виникає при цьому, не повинно завдавати тілесних ушкоджень працівнику або виводити з ладу засоби індивідуального захисту.

1.2 - Перед початком роботи на висоті необхідно переконатися в міцності опор, до яких буде закріплюватися стропом запобіжного пояса працівник (працівники), та елементів верхолазного спорядження. Вони повинні надійно витримувати зусилля, яке може виникнути при падінні людей.

1.3 - Після закінчення роботи, а також перед зберіганням засоби захисту необхідно очистити від бруду, просушити, протерти металеві деталі, а деталі зі шкіри - змастити жиром, розташувати їх в місцях збереження.

1.4 - Засоби захисту слід зберігати і перевозити з дотриманням умов, що забезпечують виконання вимог виробників. Вони повинні бути захищені від механічних пошкоджень, зволоження, забруднення, впливу мастил, бензину, кислот, лугів та розчинників, а також від прямої дії сонячних променів і тепловипромінювання пристроїв, що виділяють тепло.

1.5- В підрозділах підприємств, які застосовують засоби захисту, необхідно вести Журнал обліку та зберігання засобів захисту (додаток 4 до цих Правил).

1.6- У разі виявлення непридатних для застосування засобів захисту їх необхідно вилучити з експлуатації.

Під час виконання робіт із застосуванням драбин слід дотримуватись таких вимог безпеки праці:

? повинна забезпечуватись стійкість застосовуваних драбин, унеможливлене зісковзування їх або випадкове зрушення їх з місця (перевіряється оглядом та випробуванням);

?.у разі проведення робіт в місцях з пожвавленим рухом транспортних засобів або людей драбини (незалежно від наявності або відсутності на їхніх кінцях наконечників) повинні відгороджуватись або охоронятись від падіння, яке може спричинятись випадковими поштовхами;

? приставні драбини повинні установлюватись під кутом нахилу до горизонтальної площини не менше 45? і не більше 60?;

? у разі неможливості закріплення драбини під час установлення її на гладкій плитковій підлозі біля основи драбини повинен стояти робітник у касці та утримувати її в стійкому положенні. В інших випадках підтримувати драбину внизу руками забороняється;

? у разі виконання робіт з приставних та розсувних драбин на висоті більше 1,3 м повинен використовуватись зопобіжний монтерський пояс. Пояс повинен закріплюватись за конструкцію будівлі або за драбину - за умови надійного закріплення драбини до конструкції;

?. переміщувати драбину під час роботи необхідно з дотриманням наступних запобіжних заходів: два працівники повинні нести драбину наконечниками назад, попереджаючи перехожих про небезпеку зіткнення з нею; якщо драбину переносить один працівник, вона повинна бути в такому похилому положенні, щоб її передній кінець був піднятий над землею не менше ніж на 2 м.

Забороняється під час проведення робіт на висоті:

? працювати з приставних драбин, стоячі на щаблі, розташованому на відстані менше 1 м від верхнього кінця драбини;

? створювати додаткові опорні споруди з ящиків, бочок тощо - у разі недостатньої довжини драбини;

? установлювати приставні драбини під кутом нахилу до горизонтальної площини більше 60? - без додаткового закріплювання верхньої частини драбини;

? установлювати драбину на східці маршів сходової клітки. У разі необхідності на сходових клітках повинен споруджуватись поміст;

? виконувати роботу з двох верхніх щаблів стрем'янок, які не мають поручнів або упорів;

? перебувати на щаблях приставної драбини або стрем'янки більше ніж одному працівнику;

? піднімати або опускати вантаж по приставній драбині та залишити на ній інструмент.

- Забороняється на приставних драбинах та стрем'янках:

? працювати біля обертових механізмів, працюючих машин та над ними;

? виконувати роботу із застосуванням електричного та пневматичного інструмента;

? виконувати газо - та електрозварювальні роботи;

? натягувати проводи та підтримувати на висоті важкі деталі.

Для виконання таких робіт повинні застосовуватись риштування або стрем'янки з верхніми площадками, які обгороджені поручнями.

- При роботі на конструкціях, в електроустановках з частковим зняттям напруги, спостерігання за членами бригади керівник може здійснювати із землі.

Вимоги безпеки після закінчення робіт.

1. Зйомні драбини, колиски та пристрої повинні бути зняті.

2. Інструмент та матеріали повинні бути прибрані з висоти.

3. Драбини, стрем'янки та інші пристрої прибрати в сухі приміщення чи місця, де неможливі випадкові механічні пошкодження.

4. Настили та драбини риштувань та помосту повинні щоденно після закінчення роботи очищатись від сміття, узимку - від снігу та ожеледі, а за необхідності - посипатись піском.

5. Зняти і очистити спецодяг, спецвзуття і індивідуальні захисні засоби від пилу та інших забруднень.

6. Помити руки, лице водою з милом; за можливості, прийняти душ.

7. Доповісти керівнику робіт про всі недоліки, які мали місце під час роботи



Висновок

Якщо поверхня, призначена під облицювання, пофарбована олійними або іншими неводними фарбами, плитки можна наклеювати, не знімаючи фарбувальний шар. Забарвлення клейову, а також іншими водними складами обов'язково потрібно зняти. Поверхня, наяку буде клеїтися плитка, необхідно про грунтувати розведеним клейовим складом; гладкі поверхні перед грунтуванням обробити наждачним папером.

Залежно від матеріалу поверхні, що облицьовується можливі відхилення від зазначеної схеми. Наприклад, цегляні і кам'яні стіни, якщо вони мають відхилення і дефекти, необхідно обштукатурити цементно-піщаним розчином складу 1: 4 з подальшим нацарапиваніем борозенок. Дерев'яні та гіпсокартонні поверхні штукатурять із застосуванням металевої сітки з осередками 30X30 мм розчином складу 1: 3-1: 4. Металеву сітку необхідно ізолювати від дерев'яної поверхні шаром руберойду. Масляну фарбу з оштукатурених поверхонь зчищають, як описано в розділі «Малярські роботи». Після цього поверхню насікають.

Лицювальні керамічні плитки можуть відрізнятися один від одного за кольором, малюнку і розміром, мати дефекти, отримані при випалюванні, відбиті кромки і кути. Тому перед початком робіт плитки необхідно сортувати. Для добре переглядаються ділянок поверхні, що облицьовується слід відібрати плитки одного розміру, використовуючи для цієї мети шаблон, хрестовину з двох дерев'яних брусків або рамку-клітинку, розміри якої рівні стандартним габаритам плитки (браковані плитки можуть бути вико-вани для виготовлення половинок, чвертей і т. п.).

Поверхня призначену під облицювання плитками, провешивают і розмічають. Починаючому майстрові необхідно ретельно перевірити вертикальність поверхні і кутів за допомогою схилу. З урахуванням товщини розчину в кутах облицьовується трохи вище верхньої межі облицювання, забивають цвяхи і натягують шнур. У послідовності, описаної раніше, встановлюють маякові цвяхи у всіх основних точках. Потім за допомогою плитки і лінійки розмічають майбутню облицювання, підраховують кількість плиток в ряду, можливі половинки і т.п.

Якщо облицювання ведеться в приміщеннях, де ще немає підлог, необхідно намітити на стіні лінію чистої підлоги і по ній встановити і добре закріпити рейки, які будуть підтримувати перший ряд плиток. Якщо підлоги існують, перший ряд безпосередньо примикає до них.

Облицювання зовнішніх поверхонь стін починають після закінчення кладки, яку виконують впустошовку. Якщо кладка з повним швом, то поверхню необхідно насікти або розчистити шви на глибину 10-12 мм.

Підготовчі роботи перед облицюванням зовнішніх поверхонь такі ж, як і при обробці внутрішніх стін. Різниця полягає лише в тому, що маяки слід встановлювати на ділянках, обмежених елементами фасаду будинку (віконними і дверними отворами, підвіконням, карнизом) з таким розрахунком, щоб шви облицювання збігалися з вертикальними і горизонтальними елементами членувань.

Для укладання плиток на підлогу має бути жорстке, підготовлену основу, з міцною і рівною поверхнею. Всі дефекти на підставі необхідно усунути.



Перелік використаних джерел

1. http://otherreferats.allbest.ru/life/00461365_0.html

2. https://stalservis.ua/novyny/item/yak-vidremontuvati-poshkodzheni-konstruktsiji-z-gipsokartonu

3. https://www.budmax.ua/ua/stroitelnye-tehnologii/vnutrennie-otdelochnye-raboty-i-montazh-pola/oblicovka-sten-gipsokartonom-na-kleyu

4. https://jut.su/black-clouver/episode-95.html

5. https://stalservis.ua/novyny/profilni-systemy-dlia-montazhu-hipsokartonu-za-tsinoiu-vyrobnyka

6. https://www.budmax.ua/ua/otdelka-i-remont/gipsokartonnye-sistemy/gipsokarton/

7. https://www.budmax.ua/ua/594213

8. https://knauf.kh.ua/gipsokarton-knauf-gkp-a-nslk-2500120095.html

9. https://knauf.kh.ua/metizyi.html

Размещено на Allbest.ru

...