Взаємопоглинання напрямків екомістобудування, зеленого будівництва та архітектури - екотренд глобальних трансформацій для відбудови країни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Взаємопоглинання напрямків екомістобудування, зеленого будівництва та архітектури - екотренд глобальних трансформацій для відбудови країни

Журавська Наталія Євгенівна Кандидат технічних наук, доцент

Київський національний університет будівництва і архітектури

Сьогодні визначення «людського розвитку» як рушийної сили суспільного прогресу відбувались протягом другої половини ХХ столітті [1, 2-4]. сонячне випромінювання теплопостачання інфільтрація

Глобальні трансформації сучасного суспільства слід визначати виходячи з того, що вониведуть до певних перетворень, гармонійного розвитку, сворення умов розумної взаємодії суспільства та природи, що націлена на раціональне природокористування, які торкаються планети.Ці перетворення можуть мати незалежний від людства, об'єктивний характер, а можуть бути викликані суб'єктивними цілеспрямованими діями певних учасників цих трансформацій - необхідним для цього повинні бути основи фундаментальних знань, розвитку взаємопоглинання, комбінації таекотренду сучасних концепцій та напрямку екомістобудування, зеленого будівництва та архітектури.Трансформація, як відомо, - перетворення однієї структури в якісно іншу зі збереженням внутрішнього змісту., що є стартовими умовами соціально- еколого-економічних перетворень [1, 72]. Головні напрямками перетворень (передача екологічних знань, які є обов'язковим компонентом процесу, трансформація екологічних знань у відносини «держава- суспільство-бузнес-наука», з умовою формування екологічної свідомості всіх учасників взаємовідносин, в області екологічної безпеки та природоохоронного законодавства, в тому числі під час навчального процесу) визначати вплив на навколишне середовище (НС) будівель, споруд, систем і виробництв:намічати шляхи зниження забруднення біосфери, як окремих частин, так і в комплексі, в складі Проектів гранічно -допустимих викидів (ГДВ) і скидів;ставити і вирішувати завдання з охорони НС при дослідженні, проектуванні, будівництві і експлуатації об'єктіврізного призначення, в тому числі, систем теплогазопостачання та вентиляції, водопідготовки і водовідведення;раціонально використовувати природні ресурси (палива, води, повітря); оцінювати вплив забруднень повітряного басейну, водних об'єктів, ґрунту на рослинний і тваринний світ, об'єкти матеріальної культури, здоров'я людини... Також необхідним є приймати обґрунтовані рішення щодо розробки і реалізації містобудівних проєктів територіально-планувальної організації та забудови населених пунктів, застосовувати принципи та методи формування функціонально-планувальної структури міста, системи культурно-побутового обслуговування населення, системи озеленення міста, транспортної та інженерної інфраструктури міста. Застосовувати методи інженерної підготовки території для формування міських територій з різним функціональним призначенням, враховуючи природні та техногенні фактори. Усвідомлювати стан екологічних проблем в умовах урбанізації, впроваджувати наукові та методичні наробки аналізу та оцінки міських екосистем, впроваджувати еколого-орієнтоване містобудівне проєктування з метою збереження рівноваги природного і штучного середовища та інше.Згідноз вивченнямнапрацювань поняття «якість життя» у різних джерелах ЮНЕСКО, ВООЗ,Енциклопедичний соціологічний словник, напрацювань вітчизняних вчених І. С. Поповим, А. І. Субетто, Р. Фатхтдіновим, В. Н. Майорченко та зарубіжними вченими І.Кантом, У.Джеймсом, Р.Ароном, Дж.Форесторем та інших,відомо, що неконтрольоване економічне зростання, що супроводжується посиленням шкоди НС від 1...2 % призведе до вичерпання ресурсної бази, погіршення НС та в результаті до загібелі людства [4-7]. Тому є необхідним для підвищення якості життя населення та доцільно вживати багато заходів та стратегій.

Військові дії, які спричиняють не лише смерть наших людей, масштабні руйнування, а й завдання непоправної шкоди НС адже під час повномасштабного вторгнення на територію України країни -агресора неодноразово порушувала міжнародні природоохоронні зобов'язання, підрив Каховської ГЕС, що маєтакі негативні наслідки, як вплив на життя та здоров'я людей, затоплення прилеглих територій та населених пунктів, забруднення води, втрата біорізноманіття, порушення екологічної рівноваги тощо. Відомо, відповідно до програми UNEP (1972 р.) світові, глобальні екологічні проблеми згруповані в наступні розділи: зміна атмосфери і клімату; зміна гідросфери; зміна літосфери, проблеми пов'язані з видобутком корисних копалин і використання земної поверхні;зміни біоти (рослинного і тваринного світу); зміни в лісовому та сільському господарстві; демографічні проблеми, в т.ч. продуктів харчування; урбанізація і проблеми населених місць; вплив навколишнього середовища і її змін на здоров'я людини; проблеми розвитку промислового виробництва; проблеми виробництва і використання енергії; проблеми, пов'язані з розвитком транспорту; розвиток природоохоронної освіти і розуміння суспільних проблем навколишнього середовища;проблеми, пов'язані з впливом воєн на навколишнє середовище, а також можливі екологічні наслідки воєн - всі вони зараз реальні для України. Зараз є необхідність в провадженні синергії - комплексних заходах та взаємопоглинаючих напрямках - взаємозв'язок між будівництвом та екологією є основним аспектом управління сучасного розвитку.

Містобудування та захист довкілля - комплекс заходів щодо захисту довкілля який охоплює заходи, спрямовані на охорону і раціональне використання природних ресурсів, забезпечують нормативні санітарно-гігієнічні параметри середовища міських і сільських поселень. Соціально необхідні охоронні заходи поділяють на організаційні, економічні та містобудівні. Організаційні заходи забезпечують на законодавчому рівні використання територій, форми власності, правовий захист територій, створення системи адміністративно-господарського управління територіями та спеціальної екологічної служби їх охорони. Економічні заходи забезпечують впровадження ресурсозбережних технологій, введення штрафних санкцій за порушення норм природокористування, визначення платежів і податків за використання територій, надання пільгових кредитів виробникам екологічно чистої продукції тощо. Містобудівні заходи забезпечують охорону природного середовища завдяки раціональному функціональному зонуванню території, створенню санітарно захісних зон (СЗЗ), визначенню територій природно -заповідного фонду, забезпеченню екологічного балансу природно-ландшафтних і урбанізованих територій. Розроблення екологічної програми здійснюється у три етапи: аналітичний, загальна екологічна характеристика району, покомпонентний аналіз кількісного, якісного і гігієнічного стану НС та виявлення диспропорцій між природними та урбанізованими ландшафтами; прогностичний - визначення стану НС в перспективі з урахуванням поставлених задач, які направлені на досягнення екологічної рівноваги в районі; синтезуючий - рекомендації щодо інженерноекологічного зонування району, визначення системи заходів з очищення повітря і води, збереження ґрунтово-рослинного покриву, тваринного світу; розроблення графічного документа комплексної схеми охорони НС. Екологічна програма генерального плану міста включає такі питання: загальна екологічна характеристика міста та околиць; кліматичні та мікрокліматичні особливості територій; стан повітряного басейну й заходи з його охорони; поверхневі та підземні джерела й заходи з їх охорони; геологічне середовище і заходи з його охорони; охорона ґрунтово-рослинного покриву; поліпшення санітарно-епідеміологічних умов; охорона міської флори і фауни; захист від міського шуму; захист НС від теплового забруднення; вплив електромагнітних хвиль, радіації, вібрації і гравітації; формування системи зелених насаджень; поліпшення естетичних властивостей ландшафту; пам'ятники архітектури, історії, етнографії та природи; розроблення комплексної схеми охорони НС; ефективність природоохоронних заходів. Планувальні заходи повинні забезпечувати екологічну рівновагу, тобто такий стан природного середовища урбанізованого району міської агломерації або окремого міста, за якого забезпечується саморегуляція, належна охорона й відтворення його основних компонентів - атмосферного повітря, водних ресурсів, ґрунтового і рослинного покриву, тваринного світу. Основні принципи екологічного захисту довкілля у процесі містобудування такі: збереження та раціональне використання цінних природних ресурсів; дотримання нормативів екологічного навантаження на природне середовище і санітарних нормативів у місцях забудови; виділення природно-заповідних, ландшафтних, курортно- рекреаційних, історико-культурних зон із відповідним режимом їх охорони; встановлення санітарно - захисних і охоронних зон для охорони водойм, джерел водопостачання і мінеральних вод, покладів лікувальних грязей, морських пляжів тощо. Для захисту найбільш цінних елементів території довкілля вживають заходи, спрямовані на заборону в їхніх межах невластивої для них містобудівної діяльності (крім будівництва об'єктів, що пов'язані з функціональною експлуатацією цих територій). Це стосується природних заповідників, заказників, природних національних парків, водоохоронних зон, зелених зон міст, зон санітарної охорони курортів. Не допускається містобудівна діяльність на площах залягання корисних копалин (до погодження з органами Державного гірничого нагляду), в районах розміщення породних відвалів вугільних шахт (ближче, ніж за 200.. .500 м, залежно від характеристик терикону), на земельних ділянках, забруднених органічними і радіоактивними відходами, у небезпечних зонах зсувів, сходження селевих потоків і снігових лавин, у зонах можливого затоплення, у сейсмічних районах тощо. Для охорони довкілля міських і сільських поселень у межах приміських зон на землях лісового фонду формуються «зелені зони» у складі лісопаркової та лісогосподарської частин, місць відпочинку, заповідних об'єктів. Довкола міських і сільських поселень, які розміщені у безлісих районах, створюються вітрозахисні та берегоукріплювальні лісові смуги завширшки 500 м (для найзначніших і значних міст), 100 м (для великих і середніх міст) і 50 м (для малих міст і сільських поселень) [5, 38, 72].

Зміна атмосфери і клімату в останні десятиліття не залишилося без уваги суспільства.Усвідомлення того, що атмосфера, світовий океан і загроза їх забруднення транснаціональна проблема, було причиною звернення уваги та вивчення основних закономірностей основні завдання, яки вона вирішує, методи, напрямки, та в сучасному стані України це можливе застосувати в комплексі... Місце України в процесі глобальної зміни клімату - сьогодні наша держава знаходиться серед першої двадцятки країн світу, які найбільше викидають парникових газів в атмосферу. 15 березня 1999 року Україна підписала Кіотський протокол, який передбачає певні зобов'язання з боку нашої держави. Умови протоколу виявилися дуже м'якими для України оскільки не вимагають зменшення викидів парникових газів, а навіть дозволяють їх збільшення до рівня 1990 року.

Національний екологічний центр України (НЕЦУ), Центр екологічних ініціатив «Екодія» - громадська організація, як всі організації в цьому напрямку, об'єднує експертів, активістів навколо ідеї збереження довкілля через вплив на прийняття рішень, боротьбу за енергоефективність, відновлювану енергетику, протидію зміну клімату, чисте повітря для всіх, розвиток сталого транспорту і сільського господарства України, РЕЦ, ECOBUSINESS GROUP, Громадська організація «Український екологічний клуб «Зелена Хвиля» та богато інших, намагаються відслідковувати діяльність Українського уряду та впливати на його рішення для скорішого впровадження клімотоохоронних програм. Організації беруть участь у роботі Робочих груп національних українських організацій з питань зміни клімату, та тісно співпрацює з дніпродзержинською організацією «Г олос Природи» та іншими, у проведенні просвітницької програми.

На зараз, для України, Нова екологічна візія: зелена економіка як двигун інвестиційної привабливості.Світ швидко змінюється, і з ним змінюються вимоги до бізнесу й економіки. Сучасники, особливо міленіали (перше покоління людей, які не уявляють життя без цифрових технологій. «Мережеве покоління» купує через смартфон, охоче витрачає гроші на благодійність і захист довкілля, надає перевагу здоровому харчуванню і не поспішає ні з нащадками, ні зі спадкоємцями.Для різних країн початок відліку «покоління Y» залежить від політичних і соціальних умов. У США міленіалами вважаються люди, які народилися в 1981-2000 роках, у пострадянських країнах - в 1985-2000-х. Точних часових меж немає, але

це покоління об'єднує не стільки вік, скільки цінності.У 2014 році міленіали стали найчисельнішим поколінням за всю історію країни. Понад 83 мільйони проти 75 мільйонів представників післявоєнного покоління «бебібумерів». Міленіалів більше, і якщо змінюються вони - змінюється світ. Міленіали намагаються «диджиталізувати» своє життя: останні моделі телефонів, фітнес-трекери, бездротові навушники, смарт-годинник є частиною їхнього повсякденного життя. Фактично покоління Y - двигун прогресу в усіх індустріях, навіть найбільш консервативних.Міленіали вчать головного: відкривати для себе нове. Вони не вбивають індустрії, а реформують їх: замість готівки - PayPass, замість нервового підрахунку калорій - додаток, замість дзвінків - аудіо- і відеоповідомлення, замість сигарети - бездимна альтернатива, замість гедонізму - помірне споживання. І так до повного оновлення світу, задаючи тон наступним поколінням), розуміють, як важливо дбати про навколишнє середовище, ощадно використовувати природні ресурси. Україна може і має стати амбасадором філософії сталої економіки та зелених технологій [8].

Зміни клімату та знищення природних ресурсів - серйозні загрози для людства. Світле майбутнє -- в переході до зеленої економіки, де бізнес і природа існують у гармонії. Зелена економіка -- це не лише модний термін, але й суть майбутнього Країни, які переходять на неї, підвищують конкурентоспроможність, створюють робочі місця та забезпечують сталий розвиток, свідчать дані досліджень Світового банку [1].

Вивчення дисциплін цього напрямку базується на знанні студентами основних понять фізики, математики, економіки, соціології, екології та дисциплін професійної підготовки і спрямоване на вироблення в них досвіду системного підходу до вивчення й вирішення завдань сталого розвитку та інженерних прийомів в технології, а також здатності правильно оцінювати локальні й віддалені наслідки прийнятих рішень стосовно навколишнього середовища. Метою навчальної дисципліни є підвищення рівня фундаментальних та прикладних знань і досвіду в оперуванні основними поняттями, принципами, підходами, інструментами у сфері сталого розвитку для правильного сприйняття руху технічного прогресу і забезпечення безпечних умов існування людства в майбутньому. Дисципліна належить до числа новітніх і припускає міждисциплінарний і системний підхід до вивчення основних проблем взаємодії людини й навколишнього середовища, розвиток сучасного життя та сучасних технологій з погляду принципів сталого розвитку [2, 9].

Навколишнє середовище і людина, три ступені розвитку матеріальної культури, антропогенний перетворення екосистем, біогеоценозів.

Антропогенний фактор входить в число біотичних факторів природи і дуже важливим питанням є питання про його питомій вазі і еволюції впливу на природу поряд з іншими. Поняття екології отримало соціальне забарвлення, по-перше, завдяки соціально-політичних відносин у світі та, по-друге, через стосунки, які складалися між людством і Природою. Три ступені розвитку матеріальної культури людина здавна розглядала природу, як джерело необхідних ресурсів, і перші удари нанесла їй давно [1-40]. Викопні докази свідчать про те, що найбільш сучасна форма виду Homo sapiens живе на Землі близько 40 тисячоліть - досить короткий проміжок з 4-х до 5-ти мільярдів років існування Землі. Близько 30 тисячоліть історії людство представляло собою товариство мисливців - збирачів. Вони користувалися тільки своєю мускульною енергією, при полюванні на тварин і енергією Сонця, накопиченої в рослинах. Люди впливали на навколишнє середовище, випалюючи ліс для розширення пасовища і, можливо, призвели до загибелі деяких великих диких тварин (мастодонт, мамонт, печерні ведмеді, гігантські олені і бобри і деякі інші - на думку геолога П. Мартіна і геофізика М. Будько). Однак, вплив їх був маленьким і локальним, тому що вони не були здатні на більше і були людьми природи. 5-10 тисячоліть тому відбулася революція неоліту, коли виникла землеробська культура. Людина почала використовувати тяглову силу приручених тварин, ніж підвищила свою енергоозброєність. Почала зростати населення завдяки зростанню харчового постачання. Зростаюче населення цих цивілізацій вимагало все більше деревини для будівництва і в якості палива. Промислова революція почалася в середині XVIII ст. в Англії і в ХІХст. поширилася в США. Людство опанувало новими машинами, які приводилися в рух за рахунок спалювання вугілля, а потім нафти і газу. Сільськогосподарська техніка приводилася в рух за рахунок спалювання викопного палива. Використання добрив, нові технології вирощування, значно підвищили врожайність. Незважаючи на важкі умови праці робітників в промисловості, особливо у вугільних шахтах, чисельність людства, завдяки збільшенню виробництва продуктів харчування стала швидко зростати.

Після першої та, особливо Другої світових воїн були створені більш ефективні і продуктивні машини та технології, склали основу теперішнього розвиненого індустріального суспільства. І хоча можна виділити більш розвинені країни і менш розвинені країни, загальними рисами сучасного суспільства є [4-45]:

зростаюче виробництво і споживання, що стимулюється рекламою нових бажань і заохочуються зростанням економіки і створенням нових робочих місць; зростаюча залежність від невідновлюваних ресурсів, таких, як нафта, природний газ, вугілля, різні метали; зміна тенденції використання природних матеріалів, (екологічно більш сприятливих, які можуть після використання бути зруйновані природними процесами), до використання синтетичних матеріалів, які, однак, розкладаються дуже повільно і шкідливі для людини та інших організмів; різке зростання споживання енергії на душу населення, на транспорт, виробництво, сільське господарство та послуги. Розвинуте суспільство дало людям і певні переваги: створення і масове виробництво корисних і економічно доступних продуктів; швидке зростання сільськогосподарської продукції на душу населення, (завдяки чому мала кількість фермерів виробляє велику кількість продовольства); зростання очікуваної тривалості життя і контроль над народжуваністю завдяки досягненням санітарії, гігієни, медицини та якості харчування; поступове зниження ступеня експоненціального зростання населення в більш розвинених країнах завдяки поліпшенню здоров'я, контролю над народжуваністю, освіти, зростання загальних доходів і турботі про людей похилого віку.

Поряд з цим, розвинене індустріальне суспільство призвело до загрози виснаження природних ресурсів і створило нові проблеми для довкілля, (подібні проблеми, згубило ранні цивілізації). Як стародавні вавилоняни, в кінцевому рахунку, втратили здатність підтримувати своє зрошуване землеробство під натиском ерозії ґрунту і замулювання зрошувальних каналів, так сьогодні надлишкове виробництво енергії за рахунок викопного палива і використання досягнення по поділу атомного ядра, змінює земну поверхню, забруднює атмосферу і воду. Ці явища в наступні 50 років можуть принести швидкі і руйнівні зміни глобального і регіонального клімату, не кажучи про загрозу катастрофічного отруєння і забруднення, в тому числі, радіонуклідного.

При антропогенному перетворенні екосистем, біогеоценозів центральне місце в житті більшості людей займає урбанізоване середовище. На урбанізованих територіях природна і створена людиною (для задоволення утилітарних, гігієнічних і естетичних потреб) середовище: біосфера і техносфера об'єднуються в нову систему соціоекосістему. За визначенням американського еколога Дж. Вудвеллі біогеоценози замінюються агроценозами (агробіоценози) і урбоценозами. На противагу відкритості природних систем і біогеоценозів, системи, створювані людиною, закриті. Природні зв'язку в них розірвані, рівновагу в них підтримується штучно людиною. На сільськогосподарських угіддях штучно винищуються «зайві» рослини і комахи і вносяться в значній кількості добрива для отримання врожаю певної монокультури.

В ході будівництва будівель та споруд, залізничних і шосейних доріг, складів і автостоянок відбувається заміна, або викорінення тисяч зв'язків узгоджених рослин і тварин, веде до спрощення екосистем, погіршення їх стійкості проти стресових впливів, як природного, так і антропогенного походження. Міста стають центром концентрування великої кількості енергії і матеріальної культури. Енергообмін на такий же дівочої природної території незрівнянно менше. Можуть бути визначені досить істотні відмінності урбоценозов в порівнянні з природними биогеоценозами. По-перше, це перетворення ландшафтів в ході здійснення планування території під забудову і самої забудови. По-друге, це руйнування місць проживання багатьох видів диких тварин і рослин і заміна їх тими видами, які свідомо культивуються людиною, або виявили здатність пристосовуватися до нових умов. По-третє, в результаті концентрованого споживання матеріальних і енергетичних ресурсів, відбувається енергетичне і речовий забруднення середовища, яке не може бути перетворено в безпечний стан силою природних процесів.

Екологічні проблеми містобудування, сучасна ситуація, просторові моделі формування міст екологічні проблеми містобудування.

Як уже з'ясовано, однією з екологічних проблем є приріст населення Земної кулі. Однак економічні, природоохоронні [46, 47-55] та соціальні умови визначаються не тільки зростанням народонаселення, а й тим, як населення розподілено між сільськими і урбанізованими територіями [4], табл. 1.

Таблиця 1

Розподіл населення в світі, %

Світове співвідношення в 1990 р. становило: 59 % (сільська місцевість) і 41% (міста і селища міського типу). У 1900 р. це співвідношення становило відповідно 86,4 % і 13,6 %, в 1950 р. - 71,1 % і 28,9 %. У 2023 р. очікується (розрахунок Бюро з народонаселення ООН) більш 37 % - в селах і 63 % - в містах. Зараз же існує кілька мегаполісів, які досягли 10 млн. чол. і більше, які продовжують рости (табл. 2). Таким чином, більш двох людей з трьох в світі в 2023 році будуть жити в містах.

Міграція підтримується урядовою політикою, згідно з якою велика частина соціальної підтримки направляється в міста. У країнах менш розвинених, де 70 % населення проживають у сільській місцевості, направляють тільки 20 % національного бюджету. Незважаючи на урядову підтримку 1 млрд. Чоловік, або 20 % світового населення живуть в перенаселених трущобах центрі міст, в нелегально побудованих, тимчасових житлах в передмістях без водопостачання, каналізації, енергопостачання, в районах забруднених промисловістю, або непридатних для будівництва за геологічними, рельєфним або іншими показниками. У Бомбеї (Індія) півмільйона людей не мають взагалі свого будинку, ночують на вулицях і тротуарах. У Сан-Паулу (Бразилія) три мільйони бездомних дітей.

Таблиця 2

Мегаполюси світу (Вікіпедія з 10.2017 р. та .)

Просторові моделі формування міст. Місто як місце постійного перебування великої кількості людей і виконання ними своїх життєвих функцій, являє собою складну систему - створює міське середовище. Місто - це унікальне поєднання місця і людей, які населяють його, тому урбосистема характеризується такими показниками: висока густота популяції; виробничий комплекс; інфраструктура й специфічне природне середовище; штучне й соціально-культурне середовище проживання. Урбоекосистема є зв'язком урбосистеми з біосферою.В Україні є такі категорії міст за кількістю населення: до 50 тис. осіб - малі; від 50.100 тис. осіб - середні; від 100.250 тис. осіб - великі; від 250.500 тис. осіб - крупні; від 500.1млн осіб - найбільші; понад 1 млн осіб - найзначніші.

Місто формується, функціонує та змінюється під впливом техногенних і соціальних факторів. До техногенних факторів належать: архітектурно-планувальні рішення, промислове виробництво, транспортні потоки та інші види господарської діяльності. До соціальних чинників - управління міським комплексом через органи влади та засоби масової інформації тощо.Наближене уявлення про взаємне проникнення і вплив, дає функціональна модель навколишнього міського середовища [55-62].

Загальний характер схеми, як правило, не дає уявлення про конкретний відмінності у функціональному призначенні міста в залежності від епох, розвитку продуктивних сил, географічного положення, клімату та інше.В деякій мірі відповідь на ці питання можуть дати існуючі просторові моделі розвитку. Таких моделей три [55-70].

Концентрично-кругова модель, складається з центрального ділового кварталу, погіршеної транзитної зони, кільця багатоквартирних житлових будинків людей з невеликим доходом, передмість середнього класу і передмість зовнішнього кільця, жителі яких мають щодня їздити на роботу на досить значну відстань. До таких моделей належать Нью-Йорк, який в радіусі близько 80 км від центрального Манхеттена об'єднав раніше і пізніше побудовані невеликі міста, і селища (рис. 1).

Секторна модель складається з клиновидних або стрічкових районів розвиваються назовні від центрального ділового кварталу (рис. 2). Серед районів:

1 - зона котеджів і резиденцій з високим рівнем вартості оренди;

2 - житлові будівлі середнього розміру орендної плати;

3 - житлові будівлі низької вартості;

4 - квартал освітніх установ і відпочинку;

5 - промислова зона,

6 - зона транспорту;

7 - зона центрального ділового кварталу.

Багатоцентрова модель (рис. 3) може мати два або більше ділових районів, квартали дешевих помешкань, фешенебельні квартали і квартали середнього класу, житлові і промислові передмістя, райони легкої і важкої промисловості. Це скоріше об'єднання декількох міст-супутників навколо декількох центрів. Прикладом такого міста в Україні може бути місто Кривий Ріг, в США - Лос-Анджелес.

Деякі міста з часом набувають риси притаманні різним моделям. Концентрично-кругова модель згодом стає секторної, багато-центрової. У напрямку такої суміші сьогодні розвивається місто Київ.

В основі просторового планування міст, при розвитку існуючих та створення нових, закладався принцип функціонального розподілу і мікрорайонування. Розмежовуються функціональні зони - житлові, промислові, комунально-складські та зовнішньо-транспортні. Житлові зони розвиваються відповідно до принципу мікрорайонування, в яких вирішуються завдання створення мікроклімату, структури обслуговування і організації дозвілля. Житлові будинки займають 40.45 % території зони, вулиці і площі становлять 18.22 %, зелені насадження - 15.25 %, громадські установи - 15.18 %. Дитячі установи та рекреаційні території розміщують всередині житлового мікрорайону. Магістральні вулиці мають ширину 45.120 м, районні проїзди - 35 м, житлові проїзди - 25 м. Розрив між будинками має бути більше, ніж дві висоти найвищої будівлі, для забезпечення сонячного опромінення і провітрювання.Так чи інакше, якщо не брати до уваги національну, державну або регіональну мета і функцію існування міста, головним керуючим фактором при визначенні просторової моделі, є вирішення екологічних проблем містобудування.

СИСТЕМА ПОНЯТЬ МІСТОБУДІВНОЇ ЕКОЛОГІЇ. ПОФАКТОРНАЯ ОЦІНКА І ПОЛІПШЕННЯ СТАНУ МІСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА СИСТЕМИ ПОНЯТЬ МІСТОБУДІВНОЇ ЕКОЛОГІЇ

Стійкість середовища (гомеостатичність) - це здатність до збереження і саморегулювання в межах можливих змін біотичних та абіотичних факторів.

Еластичність середовища - це здатність середовища змінювати свій стан під впливом зовнішніх факторів і повертатися до вихідного стану.

Інерція середовища - це здатність середовища протистояти зовнішньому впливу без зміни свого стану.

Ємність середовища - це здатність середовища абсорбувати певну кількість впливу зовнішніх факторів (речовини, енергії). Граничні межі змін - це найменші і найбільші критичні рівні параметрів - чинників середовища, в межах яких зберігається стабільність.

Кризовий стан середовища визначається такими рівнями параметрів - чинників, за межами яких відбувається руйнування або втрата стійкості системи.

Екосистема (агробіоценоз, урбоценоз) - це єдність, що складається з біотопу і біоценозу.

Міське середовище - це комплексне уявлення, що включає природне середовище, матеріальну і соціальну структуру міста (від внутрішнього простору будівель до територій приміських, промислових і житлових).

Охорона і поліпшення середовища, що оточує людину - це комплекс заходів з охорони і оптимізації природних і антропогенних чинників, які впливають на збереження і поліпшення здоров'я людей.

Природні ресурси (ПР) в широкому розумінні - це всі природні блага, які служать задоволенню екологічних, економічних і культурно-оздоровчих потреб, а у вузькому розумінні - природні джерела задоволення потреб матеріального виробництва.

Раціональне використання ПР - це науково обгрунтоване, комплексне, планове використання ПР, яке спрямоване на задоволення потреб людства, в об'єднанні з умовами охорони, відновлення і захисту НС від наслідків експлуатації.

Відновлення ПР - це заходи, які спрямовані на збільшення корисних властивостей ПР.

Репродуктивна здатність - це здатність території відновлювати основні елементи природного середовища (атмосферне повітря, вода, грунтово-рослинний покрив).

Деградація НС - руйнування рівноваги у взаємодіях суспільства і природи, яка проявляється у втраті здатності природного середовища (перетвореного суспільства), виконувати функції обміну речовин і енергії, а соціального середовища - виправляти це стан.

Еколого-містобудівна оцінка території є різновидом комплексної оцінки і здійснюється для визначення сприятливих умов проживання населення з метою обгрунтування проектних вирішень щодо забезпечення нормативного життєвого середовища. Оцінка здійснюється в межах території регіону (району), в межах урбанізованих територій та великих міст з приміською зоною, а також в межах окремих поселень, функціональних зон, житлових районів тощо.

Результати оцінки висвітлюються у розділі «Охорона навколишнього середовища» у складі науково- проектної документації на стадіях: схеми та проекту районного планування, генерального плану, проекту детального планування. Оцінка території здійснюється з метою її еколого-містобудівного районування на базі вивчення таких факторів: екологічної ситуації (стану) навколишнього середовища за основними чинниками (атмосферне повітря; ґрунти; підземні та поверхневі води; санітарно-епідеміологічні умови тощо), а також за інтегральними критеріями екодемографічної ємкості та забруднення території;існуючого рівня соціоантропогенного навантаження (концентрація основних виробничих фондів, які працюють на одиницю території; щільність населення на одиницю території тощо);природно-екзогенної (єкзогЄнність (з дав.-гр. є^ю - «зовні», і yevop - «породження») - це ознака дії або об'єкту, що походять з чогось зовнішнього. екзогенність протиставляють ендогенності - ознаці впливу зсередини системи)) стійкості середовища (рівня порушеності території та забезпеченості інженерно-матеріальними ресурсами).

На цій підставі визначаються проблемні ареали, розробляється стратегія містобудівних заходів щодо досягнення нормативно-сприятливих умов проживання населення, а також виділяються відповідні етапи еколого-містобудівної організації території.

За допомогою еколого-містобудівної оцінки території визначаються: прогноз стану навколишнього середовища; проблемні інженерно-екологічні ситуації; конкретні заходи щодо досягнення нормативно- комфортних умов проживання; етапність здійснення та розробка інвестиційно-містобудівних програм реалізації цих заходів. При виконанні еколого-містобудівної оцінки території використовуються відповідні методи для визначення:забруднення території стосовно нормативних показників ГДК (гранично-допустимі концентрації);агрегованого показника небезпеки забруднення середовища; інтегрального показника еколого- містобудівної цінності території;екологічної ємкості території;місць екологічного конфлікту; стійкості території до фізичного навантаження; репродуктивної властивості і геохімічної активності території.

Забруднення території визначається станом навколишнього середовища стосовно нормативних показників ГДК. Забруднення навколишнього середовища розподіляється за основними видами: антропогенне; військове; мікробіологічне; світового океану; населених місць; промислове; сільськогосподарське; радіаційне тощо. Забруднення навколишнього середовища - це внесення негативних руйнувань у довкілля чи виникнення нових (не характерних для середовища) фізичних, хімічних, інформаційних чи біологічних агентів, які спричиняють дисбаланс в системі «природа-людина».

Репродуктивна властивість території визначається мірою відновлення основних елементів природного середовища (атмосферного кисню, води, рослинності).

Геохімічна активність території визначається мірою перетворення та винесення продуктів техногенезу за межі дослідної ділянки.

Стійкість території до фізичних (антропогенних) навантажень визначається показником, який характеризує опір ландшафтів до антропогенного впливу - рекреаційного, транспортного, виробничого і т. п. Найважливішими результатами еколого-містобудівної оцінки території є встановлення реальних значень таких показників: показника екологічного конфлікту, що розраховується методом підрахунку економічних збитків у зв'язку з погіршенням здоров'я населення, стану матеріальних об'єктів тощо;показника соціально-містобудівноїшкоди, що оцінюється у відносних, безрозмірних величинах і визначається як добуток значень агрегованих показників забруднення та інтегрального показника містобудівної цінності території';агрегованого показника небезпеки забрудненоїтериторії, що визначається сумою показників за окремими чинниками (шумовим, повітряним, електромагнітним забрудненням);інтегрального показника еколого-містобудівноїцінності території що визначається як окупність показників властивості даної території з позиції концентрації виробничих фондів, населення, природно -ресурсного та рекреаційного потенціалу тощо.

Оцінка забруднення повітряного басейну,до уваги потенціал забруднення атмосфери, який характеризує потенційну небезпеку при несприятливих умовах - інверсії і застійних явищах в повітрі від джерел з фіксованими параметрами викидів.

Оцінка санітарно-гігієнічного стану водних об'єктів, при проведенні оцінки дають характеристику: головних джерел забруднення; використання водних об'єктів; джерел живлення водотоків і водойм.

Оцінка геологічного стану і пошкодження територій, склад і структура геологічних порід в місцях будівництва впливають на конструктивні особливості будівель і споруд. Крім того, під впливом інженерно- геологічних процесів формується нові інженерно-геологічні умови: геологічні породи і їх будову, ландшафт і рельєф, гідрогеологічні процеси. Найбільш небезпечними можуть виявитися селе - і зсувні процеси, порожнечі різного походження. Порушені території вимагають рекультивації.

Оцінка санітарно - гігієнічного стану грунтів, при цьому, розглядається хімічне і біологічне забруднення грунтів, порушення грунтового покриву. Зіставляють зміст хімічних речовин з їх гранично допустимими значеннями. Беруться до уваги місця звалищ, поховань, терміни їх використання. Вивчають стан ерозії грунтів, її причини та шляхи подолання.

Оцінка впливу на навколишнє середовище енергетичних факторів (шуми і штучні фізичні поля -

вібраційні, електромагнітні, електричні, теплові, радіаційні).

Рівень шумового тиску на починає бути небезпечним з рівня 75 дБА, болючим - до 120 дБА, стає смертельним при 180 дБА. Вивчення цього питання в США показало, що люди у віці близько 30 років, що піддавалися впливу шумів, втратили слухову чутливість 5 дБ і не чують звуків з частотою понад 16000 Гц. У віці старше 65 років більшість людей мають втрату слуху близько 40 дБ і не чують звуків з частотою більш 8000Гц [52-65]. Постійні, чи раптові шуми і вібрації погіршують об'єктивні показники стану здоров'я, викликають роздратування, сприяють підвищенню кров'яного тиску, частоти серцебиття, супроводжуються захворюванням виразки шлунка та інше. У районах розташування промислових підприємств, ліній електропередач, радіостанцій слід контролювати рівень і вплив електромагнітних і електричних полів, можливо, радіоактивне забруднення.

Транспортні проблеми розвитку міст - рішення про спорудження автомагістралей, доріг для автомобілів, ліній метро і рейкових шляхів між окремими районами мають найбільше значення для перспективного розширення міст, використання земель, прогнозу політики та галузевої енергетики, захисту НС [55-68]. Для урбанізованих територій головними видами транспорту є: індивідуальний (автомобілі, мотоцикли, моторолери, таксі, велосипеди та пішохідне засіб),громадський транспорт (автобуси, метро, електропоїзди, трамваї, тролейбуси), вантажний транспорт (вантажівки, автоконтейнеровози, вантажні вагони та інше). До 2000 року загальна кількість машин - 740 млн., а до кінця 2030 року - 1,2 млрд. Більш 89 % автомобілів знаходиться в розвинених країнах, особливо в США, Канаді, Австралії та ін. Багатих країнах з великими територіями. Для Америки автомобіль - спосіб життя (становить 98 % всього міського транспорту). У порівнянні з Китаєм і Індією, де проживають 37 % світового населення, володіють автотранспортом лише 0,5 %. Поруч з багатьма перевагами автомобіля, такими як швидкість, свобода, комфорт, його надмірне використання веде до негативних наслідків. Починаючи з 1885 р. (Карл Бенц побудував перший автомобіль), автомашинами вбито 18 млн чоловік, зараз щорічно під колесами гине 250 тис. стільки, скільки загинуло під час бомбардування Хіросіми і Нагасакі. В середньому в світі третина міській площі віддана шляхах і стоянках автомобілів. Незважаючи на досить жорсткі стандарти за складом небезпечних речовин у відпрацьованих газах, в США автомобіль приносить 50 % атмосферного

забруднення. Міста, які свій розвиток направляють на найбільшу використання автомобіля, починають програвати в справі розвитку бізнесу і виробництва в порівнянні з тими, хто орієнтувався на метро, електропоїзд, автобуси і тролейбуси. Тролейбусні лінії дуже ефективні і для великих міст України.

Що до поліпшення стану навколишнього міського середовища - багато прикладів в нашій країні і в світі, коли міста створюють стрес і мають шкідливий вплив на людей і на навколишню природу. Замість постійного задоволення посягань індустріальних гігантів, міські території повинні задовольняти утилітарним і естетичним потребам людей в приємному оточенні в умовах економічної і фізичної безпеки.Загальна програма дій в напрямку поліпшення екологічної ситуації та землекористування [64-69]: здійснення по-факторної оцінки НС і стану суспільства. Фахівці виконують огляд і аналіз клімату і мікроклімату, забруднення повітря, стан водних об'єктів, геологічних та енергетичних чинників, рослинного і тваринного світу. Крім цього оцінюють соціально-економічні чинники: будівництво, транспорт, комунальна сфера, стан і розвиток промисловості, стан здоров'я населення, епідемічний стан, криміногенний стан, етнічне розподіл і освіченість населення.Визначення цілей і їх відносної значущості за участю представників громадських організацій, органів місцевого управління і законодавства, державних органів охорони навколишнього середовища.Створення незалежних та спільних карт: екологічних та соціально-економічних чинників на базі розгляду, яких створюють альтернативні концепції, і затверджується генеральний план розвитку.Виконання генерального плану розвитку забезпечується діями урядових, правових, природоохоронних та громадських органів.

Сучасна діяльність та напрямки реконструкції і поліпшення міського середовища - в існуючих містах багатьох країн, в тому числі і в Україні, безперервно виникає необхідність добудови та реконструкції систем тепло-, енерго-, водопостачання, каналізації і видалення твердих відходів. Міста, які можуть вважатися старими, вимагають все більше коштів на заміну трубопроводів відповідних систем, реконструкцію та оновлення мостів [64-70]. Загальною тенденцією є реконструкція існуючих та створення нових ділових і культурних центрів в містах.Розрізняють декілька планувальних схем створення та

збереження паркових відкритих зон, в числі яких можуть бути названі кільцеві системи, що оточують певні центри, і зіркоподібні або радіальні, що передбачають широкі, до 2...4 км, зелені клини, які

впроваджуються майже до центру міста і з'єднуються на зовнішніх кордонах міста з компактними, до 7.8 км, приміськими вільними ландшафтами.Світовий досвід показує, що 4 основних принципи можуть сформувати майбутні екологічні, зелені урбанізовані території: підвищення ефективності використання енергії (альтернативної, впровадження принципів зелених технологій);обмеження влади автомобілів; зменшення ударів урбанізованого, людської спільноти по НС; поліпшення якості проживання в приміських зонах, містах-супутниках і окремих малих селищах і містах, як запобігання необмеженого зростання населення великих міст і мегаполісів - їх деградації.

Джерела забруднення біосфери і їхній вплив на нс, нормування забруднень НС.

Джерела забруднення гідросфери - існують чотири категорії забруднювачів:

атмосферні води, які несуть забруднення промислового походження, які вимиваються з повітря і перетворюються в поверхневі скиди землі (в тому числі і міський території); промислові стічні води; стічні води з полів, оброблених пестицидами, гербіцидами, хімікатами та інше. За кількісною оцінкою перше місце серед забруднювачів займають нафту і нафтопродукти (щорічно в світовий океан надходить від 5...10 млн. т.), феноли, кольорові і важкі метали (скиди з суші в атмосферу свинцю - 1...20 * 10⁵ т / рік), складні хімічні сполуки.

До основних джерел забруднення грунту відносяться [69]: побутові підприємства і будинки. Забруднювачі: будівельне сміття, харчові відходи, побутове сміття, фекалії, відходи при опаленні (тверде та рідке паливо), речі побутового використання, сміття державних організацій, лікарень, їдалень, готелів, магазинів;промислові підприємства, які є джерелами речовин, які надають токсичну дію на живі організми (металургія: кольорові і важкі метали; машинобудування: ціаніди, сполуки миш'яку, берилію; хімічна промисловість: відходи у вигляді ароматичних вуглеводнів, фенолу, метанолу, скипидару; теплоенергетика: шлаки, сажа, оксиди сірки);сільське господарство (добрива, отрутохімікати); транспорт (свинець, вуглеводні, оксиди азоту, бенз-а-пірен, формальдегід). Самоочищення ґрунтів майже не відбувається, а якщо і відбувається, то дуже повільно. Таким чином, в грунтах накопичується: залізо - Fe, ртуть - Hg, свинець - Pb, мідь - Cu, пестициди, гербіциди.

При оцінки джерел забруднення атмосфери існують два основних джерела: природні і штучні [63]. Серед природних (позаземні - космічні; земні, що складаються з континентальних і морських).Позаземні - космічний пил, що утворюється при згоранні метеоритів в атмосфері (2.5 млн. т. щорічно).Земні - вивітрювання гірських породи ґрунтів, вулкани, лісові, степові, торф'яні пожежі, випаровування з поверхні морів і океанів. Крім того, це аеропланктон, продукти гниття і розпаду, продукти життєдіяльності живих організмів (бактерій, рослин, тварин).Штучні джерела пов'язані з діяльністю людей. Головні серед них: теплоенергетика і транспорт (США - 20 % і 50 %, СНД - 30 % і 40 %); промисловість з нафтопереробкою (15 % - США, до 30 % - СНД); переробка та знищення побутових і промислових відходів (5 %); інші (до 10 %).

Вплив забруднювачів повітря на рослини. Характеризуючи головні забруднювачі треба мати на увазі, що їх загальний перелік значний (600 найменувань і постійно поповнюється), але більшість з них представлені в атмосфері в незначних кількостях, або присутні в обмежених районах [70].

Кислотні дощі, опади, як правило, мають кислу реакцію (pH = 5,5...5,6), що пов'язано з наявністю в атмосфері CO₂, SO₂, NO₂ [65-70].Найбільша кислотність спостерігається після початку дощу, або снігу. У цей початковий момент pH може знизитися до 3,0...4,2. Далі відбувається промивання атмосфери і pH підвищується до норми. Шкода впливу на рослини доведена і продовжує вивчатися. Відомо, що найбільш чутливі трави (широколисті рослини, хвойні дерева). Спільності і популяції рослин виживають зарахунок різноманітності. З плином часу екземпляри і види, які пристосувалися стають домінуючими.

Вплив на матеріали. Серед свідомостей впливу забруднення атмосфери на навколишнє середовище важливе місце займають спостереження руйнівного впливу на предмети матеріальної культури, твори мистецтва та архітектури [70, 71]. Триває руйнування стародавнього Колізею і арки Тита в Римі, будівель у Флоренції. У Парижі мармурові скульптури, які прикрашали зовні Лувр, замінені копіями. Відомо, що кам'яний обеліск Клеопатри, був перевезений англійцями з Олександрії в Лондон, за 85 років зруйнувався більше, ніж за попередні 3000 р. в Єгипті.Великі роботи по збереженню відомого Кельнського собору (1200 р.) виконані в Німеччині. Там винайдені композиції для захисту стін з вапняку - ефіри кремнієвої кислоти з гідрофобними додатками. У Венеції з'ясована причина пошкодження будівель. Встановлено, що руйнування в більшій мірі викликано присутністю в атмосфері SO₂, за рахунок морської води і солей. Тут встановлена роль мікроба Thiobacilus thioparus який переробляє SO₂ в сірчану кислоту H₂SO₄. В даному випадку запропоновано обробляти поверхні будинків антибіотиками.

Вплив забруднюючих речовин на властивості атмосфери. Викиди утворюють аерозолі, в тому числі пил, сажа, інші частинки, зменшуючи прозорість і погіршують видимість НС. Такі обставини виникають при буропідривних роботах, відкритому видобутку корисних копалин, пилових бурях та інших [71].

Вплив на метеоумови в глобальному масштабі. проблеми озону. Вуглекислий газ CO₂ не відносять до безпосередніх забруднювачів атмосфери, проте його поступове збільшення в атмосфері пов'язують зі зростанням температури на планеті [67, 70]. Очікуване подвоєння до 2040р. концентрації CO₂ призведе до зростання температури на 2...30 ^оС завдяки дії «парникового ефекту». Вплив аерозольного забруднення атмосфери проявляється в розсіюванні сонячного випромінювання і зниження температури орієнтоване на 10 ^оС.Люди, що живуть в Австралії і Південній Америці вже отримали небезпечного впливу підвищеного рівня ультрафіолетового випромінювання, мА місце внаслідок утворення Антарктичної озонової діри. Серед багатьох гіпотез про виснаження озонового шару досить обґрунтована і, що пояснює це явище викидами в атмосферу фреонів. Самі по собі вони не токсичні, проте стійкі і в поширюючись і поступово розкладаючись під впливом сонячної радіації (ультрафіолету). Атомарний хлор, який при цьому виділяється, руйнує озоновий шар. Існує багато інших гіпотез ... (по озонової проблемі, спираючись на факт прискореного й уповільненого масопереносу в атмосфері над північною і південною півкулями, який гальмує поповнення запасів озону над Антарктидою).В цілому це питання знаходиться в стані розвитку. Як вся галузь хімії атмосфери і має ще недостатній обсяг практичних рішень.

Захист атмосфери. Проблеми повинні розглядатися, як комплекс природних і антропогенних процесів, ефективних спостережень і цілеспрямованих заходів, згідно з нормативами екологічної безпеки [70]. У числі джерел забруднення атмосфери на першому місці знаходяться транспортні засоби та енергетичні обладнання [46].

Захист водних об'єктів. Служить людині енергія, що міститься в текучій воді. Запаси ціеї енергії величезні. Люди навчились використовувати цю енергію раніше за всі інші. Коли настала доба електрики, водяне колесо заново відродилося у вигляді водяної турбіни. При використанні гідропотенціалу малих річок України можна досягти значної економії паливно-енергетичних ресурсів, розвиток малої гідроенергетики сприятиме децентралізації загальної енергетичної системи, вирішить ряд проблем в енергопостачанні віддалених і важкодоступних районів сільської місцевості. Дотримання нормативів екологічної безпеки водних об'єктів [45; 56], контроль за вмістом шкідливих домішок і механічних забруднювачів відповідно до нормативів [45] і далі промислові та комунально - побутові стоки повинні очищатися до гранично-допустимих значень домішок.

Рис. 4. Взаємний зв'язок явищ при забрудненні атмосфери

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, знищення

На території ВЗ забороняється:

1) використовувати стійкі та сильнодіючі пестициди;

2) організація кладовищ, скотомогильників, звалищ,

3) скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, кар'єри та інше).

Зовнішні кордони ВЗ визначаються за спеціально і розробленими проектами. Порядок визначення розмірів і меж ВЗ і режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.

З метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і біля озер, водосховищ та інше. На кордонах ВЗ виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги (ПЗС):

- для малих річок - 25 м.,

- для середніх річок, водосховищ на них - 50 м.,

- для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 м.

Якщо крутизна нахилу перевищує три градуси, мінімальна ширина ПЗС подвоюється. На кордонах існуючих населених пунктів ПЗС встановлюється з урахуванням конкретно сформованих умов. Уздовж морів, навколо морських заток і лиманів виділяється ПЗС шириною не менше 2 км [23].