Тенденції та концепції розвитку основних ринків товарів та послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля

Кафедра маркетингу

Реферат

по дисципліні: Сучасні технології маркетингу та управління продажами

на тему: Тенденції та концепції розвитку основних ринків товарів та послуг

Дніпропетровськ, 2012

Вступ

Ринкові дослідження виступають як інформаційна основа досягнення таких цілей, як реалізація визначеного обсягу продажів, створення і виведення на ринок нових товарів, збільшення ринкової частки. Постановка цих цілей припускає, що мова йде про ринок конкретного товару. У даному зв'язку, розкриваючи зміст ринкового дослідження, у першу чергу необхідно зупинитися на вивченні товарної структури ринку. Потрібно визначити що і як необхідно досліджувати і які задачі повинні бути вирішені в процесі дослідження.

Саме тому дослідження стану та перспектив розвитку ринку споживач товарів та послуг є актуальним напрямком сучасної економічної теорії.

Сукупність зазначених чинників й зумовила вибір теми дослідження.

Основна мета курсової роботи полягає у розгляді стану та значення ринку споживача товарів і послуг та перспектив його розвитку.

Об'єктом дослідження є стан та перспективи ринку споживчих товарів і послуг.

1. Поняття та суть ринку

Ринок як самодостатній, автоматично діючий, саморегульований механізм - це абстракція, яка дещо відбиває реалії XIX ст. Сучасний же ринок - це один з феноменів, який зумовлює складну систему господарювання, в якій тісно взаємодіють ринкові закономірності, численні регулюючі інститути (передусім державні) і масова свідомість.

Кожен, хто приступає до вивчення цього дуже важливого і в той же час складного питання, зустрічається з різними визначеннями ринку, а саме, що ринок це:

- обіг, організований за законами товарного виробництва та обігу, сукупність відносин товарного і грошового обігу;

- сукупність умов, що забезпечують реалізацію валового національного продукту;

- сфера товарного обігу, сукупність актів купівлі та продажу, де взаємодіють пропозиція товарів, платоспроможний попит, де формуються ціни на товари (послуги) та багато іншого;

- система товарно-грошових відносин з механізмом вільного ціноутворення, з вільним підприємництвом на основі економічної самостійності, рівноправності та конкуренції суб'єктів господарювання у боротьбі за споживача.

Вживаються також визначення поняття "ринок", які відбивають різний підхід до цього явища. Тут можна виділити такі напрямки: ринок як умовний простір, тобто ринок -- місце, де відбуваються акти купівлі-продажу товарів (послуг); ринок як механізм, що сприяє встановленню певних відносин між покупцем і продавцем; ринок як відношення з приводу купівлі-продажу товарів (послуг).

Ринок формується в процесі становлення та розвитку товарного господарства і стає його неодмінним, провідним елементом. Умовами виникнення товарного господарства і ринку є, як відомо, суспільний поділ праці та наявність економічно уособлених, економічно незалежних товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві окремих товарів або наданні послуг. Така економічна уособленість базується на підставі тієї чи іншої форми власності, але серед форм власності обов'язково повинна бути приватна.

Економічні відносини завжди проявляються як економічні інтереси (усвідомлені людиною потреби, спонукальні мотиви господарської діяльності).

Тому ринок - це поняття, яке відображає процес взаємодії (зіткнення) економічних інтересів суб'єктів господарської системи.

Отже, поняття «ринок» тотожне поняттю «ринкові відносини».

Економічна система, що функціонує на засадах ринкових відносин, в реальній дійсності є формою організації господарської діяльності суспільства, яку називають по-різному: ринкова система господарювання, ринкова економіка, система вільного підприємництва, або ж просто - ринок.

Що ж визначає своєрідність і особливості ринку як економічної системи господарювання?

По-перше, об'єктивні умови його існування і функціонування. Умови існування ринку: товарне виробництво, суспільний поділ праці, економічна відокремленість товаровиробників, в основі якої знаходиться приватна власність на засоби виробництва. До умов функціонування ринку відносять: незалежність економічних суб'єктів у здійсненні господарської діяльності на основі права власності на фактори виробництва; ринкова конкуренція; існування ринкової інфраструктури, стійкої фінансової і грошової системи; наявність правової бази, що сприяє створенню відповідного економічного середовища і психологічного клімату.

По-друге, його функціональна визначеність. Ринок забезпечує процеси саморегуляції економіки, яка існує в «автоматичному режимі», тобто об'єктивно (незалежно від волі і свідомості людей), на основі механізму взаємодії цін, попиту і пропозиції, а також конкуренції.

У відповідності з цим, об'єктивними законами ринку, які визначають його існування і функціонування, стали закон вартості, закон попиту і пропозиції, закон конкуренції та закон грошового обігу.

Ринок виконує важливі організаційні і регулюючі функції, основні серед них:

- забезпечення безперервного зв'язку і пропорційності між виробництвом і споживанням;

- визначення міри доцільності і корисності конкретних форм господарської діяльності у відповідності з критерієм ефективності використання економічних ресурсів, зростання доходів і задоволення потреб споживачів;

- регулювання основних пропорцій суспільного відтворення та розподілу ресурсів між галузями економіки;

- стимулювання науково-технічного прогресу.

Отже ринок є функціональною формою економічних зв'язків між господарюючими суб'єктами, які утворюють єдину економічну систему.

Таким чином, відзначені умови існування та функціонування ринку, а також його функції визначають ринок як конкретну форму господарської діяльності суспільства, яка одержала назву ринкової системи господарювання, або ринкової економіки.

З'ясовуючи суть ринку, слід виділити ті елементи, які складають структуру ринку, - лише в її межах можливе відтворення ринкових відносин. Структурні елементи ринкової системи, взаємодіючи між собою, визначають її зміст і своєрідність. Ця взаємодія здійснюється за допомогою спеціальних установ, утворень (інституцій) ринку - фондових і товарних бірж, бірж праці, кредитних (банків) і страхових установ тощо. У своїй сукупності вони утворюють інфраструктуру ринку (інфраструктура - підструктура, що підпорядкована загальні структурі).

Схема взаємодії компонентів загальної ринкової структури та його інституцій така:

- товарні біржі «вистежують» попит і «надсилають сигнали» ринкам капіталів та цінних паперів про наявний дефіцит чи надлишок товарів на товарних ринках;

- фондова біржа - інституція ринку цінних паперів, сприймає ці «сигнали» і реагує на них зростанням цін акцій тих компаній, які здатні заповнити «провали» дефіциту, чи зниженням курсу акцій тих корпорацій, товарами яких ринок переповнений;

- фірми, курси акцій яких зростають, одержують «ін'єкції» з ринків капіталів, розширюють виробництво; відбувається переміщення (переливання) капіталу через банки і страхові установи з одних галузей у інші - більш прибуткові, що є двигуном саморозвитку і саморегулювання ринкової системи;

- розширення виробництва спонукає зростання попиту на працю певної кваліфікації, рух якої здійснюється через біржу праці.

Водночас поряд із загальною структурою слід розрізняти і конкретну структуру ринку, критеріями виділення елементів якої виступають матеріальні і духовні потреби людей, демографічні і географічні ознаки, ступінь зрілості ринкових відносин, відповідність діючому законодавству. У відповідності з цим, виділяють ринки окремих товарів, послуг, культурних цінностей, інформації, ринки сировини і енергоносіїв, ринки науково-технічних розробок, дитячий і молодіжний ринок тощо, а також місцевий, регіональний, національний і світовий ринки, легальний (законний) чи нелегальний («чорний») ринки.

В залежності від змісту і характеру процесів ціноутворення, які у кінцевому підсумку визначають особливості взаємозв'язків суб'єктів ринкової системи і специфіку ринкового середовища взагалі, розрізняють так звані конкурентні (чистої, або вільної конкуренції) і неконкурентні (чистої монополії, монополістичної конкуренції та олігополії) ринки.

Конкретне співвідношення попиту і пропозиції на галузевих ринках обумовлює існування таких ринкових форм: «ринок продавця», коли попит перевищує пропозицію, і «ринок покупця», якщо пропозиція переважає над попитом.

2. Ринок споживчих товарів і послуг

2.1 Зміст ринку споживчих товарів та послуг

ринок послуга товар господарювання

В процесі свого кругообігу промисловий капітал перебуває у формі грошового, виробничого і товарного капіталу. Кожна із цих форм виконує свої специфічні функції, що визначає внутрішні суперечності руху капіталу (між виробництвом і обігом). Одним із шляхів їх розв'язання є відокремлення функціональних форм промислового капіталу. Можливість цього відокремлення полягає у тому, що функціональні форми капіталу здійснюють самостійний обіг.

Результатом стало виділення нових самостійних капіталів - торговельного і позичкового та нових груп підприємців - торговців і банкірів.

Товарна форма капіталу, відділившись від промислового, утворила торговельний капітал. Виділення торговельного капіталу стало результатом поглиблення суспільного поділу праці, це означає передачу функцій реалізації товарів від промисловців до спеціальних торговельних підприємств. Торговельний капітал стає агентом-промислового, розв'язує його суперечності, реалізує добавлену вартість. Це підвищує ефективність процесу суспільного відтворення. Торгівля стає самостійною галуззю економіки, бере участь в міжгалузевій конкуренції. Відокремлення торговельного капіталу веде до зростання загальної норми прибутку, адже, якби промисловці самостійно реалізували свій товар, то за рахунок більших витрат обігу уповільнювався оборот капіталу, що зменшило б середній прибуток.

Отже, торговельний капітал - це відокремлена в процесі історичного розвитку частина промислового капіталу, яка функціонує у сфері обігу.

Реалізація товарної продукції набуває форми гуртової (оптової) і роздрібної торгівлі і складає зміст взаємодії покупців і продавців на товарних ринках.

Гуртова торгівля - це посередницька торгівля між виробничими і торговельними підприємствами, а також між самими торговельними фірмами.

Об'єктами купівлі-продажу тут є великі партії товарів. У гуртовій торгівлі остаточно реалізуються лише товари виробничого призначення. Тобто ринок засобів виробництва - це гуртовий (оптовий) ринок.

Серед форм гуртової торгівлі виділяють ярмаркову, аукціонну, контрактову торгівлі і товарну біржу.

Товарна біржа - великий гуртовий ринок однорідних товарів. У сучасних умовах усі товарні біржі світу є спеціалізованими, тобто продають товар одного виду. Коло таких товарів дуже обмежене, це переважно сировинні та продовольчі товари, енергоносії тощо. На біржах реалізується близько 20-30% цих товарів. Незважаючи на порівняно низьку частку у загальній торгівлі, біржі мають колосальне значення для економічного життя, адже біржові товари - це так звані «стратегічні» товари, які багато у чому визначають рівень витрат виробництва усіх інших продуктів. Мова йде про зерно, цукор, бавовну, нафту, кольорові метали, натуральний каучук, каву, джут тощо.

Зокрема, в усьому світі є лише 6 бірж, де продається кава, 2 біржі кольорових металів, 7 зернових, 2 джутових біржі.

Слід зазначити, що обмеження кількості бірж є ознакою їх все більшої значимості і солідності як торговельних установ. Одна із основних їх функцій - встановлення реальної ринкової ціни товару. Ціна стає все більш визначальною для всього товарного ринку, якщо у її формуванні бере участь все більше учасників торгів, чому сприяє зменшення кількості бірж, а отже, й збільшення кількості продаж на одній біржі.

Ярмаркова торгівля - традиційна і найстаріша форма гуртової торгівлі.

Ярмарки - це періодичні (раз на рік, раз на сезон тощо) з'їзди промисловців і торгівців, де відбувається купівля і продаж великих партій товару.

Ярмарок є комерційним підприємством, яке формується на пайових внесках зацікавлених комерційних і виробничих фірм, а іноді - й держави. Доходи організаторів ярмарки формуються за рахунок комісійних відрахувань фірм-учасників, процентів від суми укладених угод, реклами, надання інформаційних послуг, а також за рахунок продажу квитків при публічній демонстрації взірців ярмаркових товарів.

На ярмарках, як правило, проходять виставки взірців майбутніх товарів, науково-технічних досягнень, навіть наукові і прикладні симпозіуми і конференції, що сприяє підписанню гуртових контрактів на поставку товарів.

Це дає змогу виробникам укорінюватись на традиційних ринках, заявити про себе, продемонструвати позитивні якості свого продукту, створити ринки нового, досі небаченого, товару. Нарешті, ярмарок значно спрощує продаж товарів сезонної торгівлі, частка яких визначається сезонними коливаннями попиту і примхами моди.

Контрактова торгівля великими партіями товарів здійснюється на основі довготермінових контрактів між виробниками і торгівцями на поставку основної маси товарів. Контракти укладаються на ярмарках, біржах. Пошуками постійних партнерів займаються і торгівці, і виробники. Це завдання маркетингу - управлінської служби, що вивчає товарний ринок.

Аукціонна торгівля - давня і традиційна форма гуртової торгівлі.

Аукціони - це періодичні відкриті публічні торги, де реалізуються товари чітко визначеної номенклатури. До аукціонних товарів відносяться: вовна, тютюн, чай, тропічна деревина, морська риба, коні, хутро, золото, дорогоцінні камені та інші. Окрему групу товарів становлять мистецькі твори, предмети розкошів, антикваріат. Аукціонні товари відзначаються однорідністю індивідуальних якостей (за винятком унікальних, які продаються поштучно), тому їх продаж відбувається окремими партіями - лотами. Лоти, у свою чергу, групуються в стрінги - більш великі партії товарів.

Існують аукціонні торги з підвищенням цін на основі змагання між його учасниками (покупцем стає той, хто запропонує найвищу ціну), а також торги з постійним зменшенням ціни (так званий «нідерландський» аукціон), коли лот купує той, хто перший зупинить зниження ціни.

До форм роздрібної торгівлі, коли товар поштучно продається безпосереднім споживачам, відносять універсальні магазини (універмаги), де торгують різноманітними, переважно промисловими товарами; спеціалізовані магазини, в яких торгують спеціалізованими товарами (книгами чи меблями, парфумерією чи галантереєю, канцелярськими чи господарськими товарами тощо); супермаркети - великі магазини самообслуговування, де торгують переважно продовольчими товарами; ланцюгову багатокрамничну систему, в якій об'єднані переважно невеликі однотипні торгові заклади з централізованим управлінням, стандартизацією товарного асортименту і торговельного обслуговування, централізацією закупівель і єдиною системою постачання магазинів; посилкова торгівля за каталогами і по замовленнях покупців. В останні десятиліття широке розповсюдження знайшли так звані торгові центри, які обслуговують великі міські райони і приміські зони. Тут компактно (іноді навіть в одній будові як, зокрема, знаменитий «рокфелерівський торговий центр» у Нью-Йорку, який розміщено у 111- поверховому «хмарочосі») розташовані універмаги, супермаркети» спеціалізовані магазини, безліч крамниць, кіосків, лотків, а також кіно- і відеозали, кафе, ресторани, пивні бари тощо.

Велике значення для організації гуртового і роздрібного товарних ринків має маркетинг - система дослідження ринку, вивчення його кон'юнктури, реклами, знаходження постачальників і покупців, аналізу можливостей пристосування певного товару до ринкових умов, визначення його конкурентоздатності, удосконалення роботи торговельної сітки тощо.

У структурі товарного ринку розрізняють ринки засобів виробництва і предметів споживання і послуг. Їх функціонування забезпечує ефективне задоволення виробничих і особистих потреб, безперервність процесу відтворення факторів виробництва (засобів виробництва і робочої сили).

На ринку засобів виробництва покупцями виступають підприємства (фірми), які використовують закуплені товари для виробництва інших товарів і послуг. Основними торговельними структурами тут є великі оптові фірми, які і здійснюють кінцеву реалізацію засобів виробництва. Товари на цьому ринку закуповують професійно підготовлені агенти. Основна частина закупок, як правило, припадає на кількох гуртових покупців.

На ринок засобів виробництва впливають такі основні фактори: поточні і очікувані доходи, рівень сукупного попиту, перспектива одержання кредитів тощо. У міру зростання економічної невизначеності покупці засобів виробництва суттєво скорочують капіталовкладення в придбання машин і обладнання, намагаються скоротити наявні товарно-матеріальні запаси.

На цьому ринку широкого розповсюдження набули такі форми торгівлі як лізинг та інжиніринг.

Лізинг - це довгострокова оренда засобів виробництва (машин, обладнання, транспортних засобів, механізмів, будівель виробничого призначення). Існують навіть лізингові фірми, які закуповують предмети оренди і надають їх у користування на кілька років фірмі-орендарю, яка поступово погашає заборгованість. Лізинг забезпечує можливість використання обладнання і машин навіть тоді, коли підприємствам не вистачає власних засобів для їх купівлі. Оренда дозволяє уникнути значних грошових витрат підприємств, дає можливість швидко замінити засоби виробництва, які морально застаріли.

По закінченню строку оренди можливі такі варіанти: купівля орендарем обладнання по залишковій вартості, пролонгація (продовження) строку оренди, повернення матеріальних цінностей лізинговій компанії.

Інжиніринг - це комплекс послуг по техніко-економічному обґрунтуванню, проектуванню і експлуатації нових підприємств, виробництв, технічних систем чи механізмів на комерційній основі. Функції інжинірингу виконують спеціалізовані консультаційні фірми або служби великих промислових і будівельних фірм.

На ринку предметів споживання і послуг покупцями є безліч окремих осіб і домашніх господарств, що закуповують товари для власного споживання. Це ринок роздрібної торгівлі. Кінцеву реалізацію товарів здійснюють універмаги, універсами, спеціалізовані магазини, крамниці і кіоски, ресторани і кафе, роздрібні підприємства послуг тощо.

Слід відзначити, що саме попит на товари широкого вжитку визначає сукупний попит на засоби виробництва.

Ринок предметів споживання і послуг знаходиться під впливом таких факторів: особистого (вік, сімейний стан, фах, спосіб життя покупця), психологічного (мотивація, сприйняття, засвоєння), соціально-культурного (рівень розвитку, освіта, соціальне становище тощо). На цьому ґрунті виникають спеціалізовані ринки товарів і послуг.

2.2 Ринок послуг, та їх особливість як товару

Поряд з ринками товарів, капіталів, робочої сили існує і взаємодіє з ними дуже широкий ринок послуг. Послуги, що обертаються на ньому, різноманітні і різнорідні, у силу чого ринок послуг розпадається на більш вузькі складені ринки. У послуги на ринку звичайно включають: транспорт, зв'язок, торгівлю, матеріально-технічне постачання, побутові, житлові і комунальні послуги, фінанси, науку, освіту, охорону здоров'я, фізкультуру і спорт, культуру і мистецтво, а також інформаційно-обчислювальні, інженерно-консультаційні, юридичні, біржові і посередницькі послуги, операції з нерухомістю, оренду устаткування (лізинг), послуги по вивченню ринку, організації маркетингової діяльності, контроль за якістю, після продажний сервіс і ін. У промислово розвитих країнах частка послуг у ВВП перевищила 70%, а в що розвиваються -- складає в цілому не менш 55%.

Загальне, що поєднує різні види трудової діяльності по наданню послуг -- це виробництво таких споживацьких цінностей, що переважно не здобувають упредметненої форми (хоча маються виключення, як, наприклад, програми для ЕОМ).

Специфіка послуг як товарів полягає в наступному.

По-перше, вони виробляються і споживаються в основному одночасно і не підлягають збереженню. У силу цього послуги звичайно базуються на прямих контактах між виробниками і споживачами. Тому в торгівлі відбувається визначене відокремлення послуг від упредметнених товарів, реалізація яких звичайно зв'язана з торговельним посередництвом і можливостями збереження.

По-друге, торгівля послугами взаємозалежна з торгівлею товарами і робить на неї вплив. Особливо великий вплив послуг на торгівлю наукомісткими товарами, що вимагає значного інформаційного забезпечення, технічного сервісу, консультаційних послуг. Успіх товару на конкурентному ринку багато в чому залежить від якості і кількості послуг, приваблюваних для його створення, виробництва, продажу і споживання.

По-третє, сфера внутрішньо-національних послуг звичайно більше захищається державою від іноземної конкуренції, чим сфера матеріального виробництва. Більш того, транспорт і зв'язок, фінансові і страхові послуги, освіта, наука, охорона здоров'я традиційно знаходяться в повній або значній власності держави або строго контролюються нею.

По-четверте, далеко не усі види послуг, на відміну від звичайних товарів, придатні для залучення в зовнішню торгівлю. Це, у першу чергу, відноситься до деяких видів послуг, що надходять в особисте споживання (наприклад, комунальні і побутові).

Висновок

Підсумовуючи вищевикладене можна зробити наступні висновки:

Ринок формується в процесі становлення та розвитку товарного господарства і стає його неодмінним, провідним елементом. Умовами виникнення товарного господарства і ринку є, як відомо, суспільний поділ праці та наявність економічно уособлених, економічно незалежних товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві окремих товарів або наданні послуг. Така економічна уособленість базується на підставі тієї чи іншої форми власності, але серед форм власності обов'язково повинна бути приватна. Ринок є функціональною формою економічних зв'язків між господарюючими суб'єктами, які утворюють єдину економічну систему. Складовими ринкового механізму є попит, пропонування, ринкова ціна і конкуренція.

На ринку предметів споживання і послуг покупцями є безліч окремих осіб і домашніх господарств, що закуповують товари для власного споживання. Це ринок роздрібної торгівлі. Кінцеву реалізацію товарів здійснюють універмаги, універсами, спеціалізовані магазини, крамниці і кіоски, ресторни і кафе, роздрібні підприємства послуг тощо.

Слід відзначити, що саме попит на товари широкого вжитку визначає сукупний попит на засоби виробництва.

Ринок предметів споживання і послуг знаходиться під впливом таких факторів: особистого (вік, сімейний стан, фах, спосіб життя покупця), психологічного (мотивація, сприйняття, засвоєння), соціально-культурного (рівень розвитку, освіта, соціальне становище тощо). На цьому ґрунті виникають спеціалізовані ринки товарів і послуг. Ринок товарів та послуг являє собою систему економічних відносин між продавцями і покупцями з приводу руху товарів та послуг.

Список використаної літератури

1. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю. Політична економія. - К.: Ніка Центр - Ельга, 2000.

2. Бобров В.Я. “Основи ринкової економіки”, К.: “Либідь”, 1995

3. Гаврилишин О.Ю., “Основні елементи теорії ринкової системи”, 1992.

4. Гальчинський А.С. “Основи економічної теорії, К.: “Вища школа”, 1995.

5. Задоя А.А., Петруня Ю.Е., “Основы экономики”, К.,1997.

6. Мочерний С.В. Економічна теорія: Посібник. - К.: Видавничий центр “Академія”, 2001.

7. Основи економічної теорії /За ред. Предборського В.А. - Київ. - Кондор. -2002.

Размещено на Allbest.ru