Організація товароруху на фірмі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Тернопільський національно економічний університет

Івано-Франківський інститут менеджменту

Кафедра: Фундаментальних дисциплін ІФІМ

Курсова робота

з дисципліни «Маркетинг»

на тему: «Організація товароруху на фірмі»

Виконала:

Студентка групи Мзі-31

Перевірив:

Баран Ростислав Ярославович

Івано-Франківськ 2012



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи товароруху

1.1 Товар у системі маркетингу

1.2 Товароруху в маркетингу

1.3 Канали товароруху

Розділ 2. Характеристика Калуського хлібокомбінату та його продукції

2.1 Характеристика підприємства та видів і асортименту хліба

2.2 Конкуренція та ціноутворення

2.3 Організація відділу збуту на підприємстві

Розділ 3. Шляхи підвищення існуючих технологій товароруху хлібобулочних виробів

Висновок

Список літератури

товарорух попит конкуренція



Вступ

Торгівля є однією з найважливіших сфер діяльності, в якій перетинаються інтереси багатьох галузей, підприємств і населення.

Сьогодні підприємства здійснюють свою діяльність в різних сферах і галузях господарства (промисловості, сільському господарстві, торгівлі та ін) вони можуть займатися як одним видом діяльності, так і декількома. Саме підприємства виробляють, реалізують товари, здійснюють роботи і послуги або інші види комерційної діяльності. Все це говорить про те, що підприємство є первинним, основним ланкою суспільного виробництва.

В умовах переходу до ринкових відносин важливе значення набуло вдосконалення організації торгівлі, впровадження науково-технічних досягнень і сучасних технологій, вибір найбільш ефективних з них.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що в сучасних умовах вимоги до організації торгівлі зростають у зв'язку з розширенням асортименту, ускладненням господарських зв'язків з іншими галузями народного господарства, широким впровадженням в торгівлю досягнень науково-технічного прогресу, розширенням географії виробництва, розвитком і вдосконаленням матеріально- технічної бази торгівлі, що вимагає більш глибокий аналіз.

Сутність організації полягає в упорядкуванні взаємодій різних сторін і аспектів матеріальної діяльності людей, спрямованих на досягнення певних цілей.

На сучасному етапі розвитку національної економіки в умовах вже щодо сформованих економічних зв'язків і конкурентного середовища стає актуальним впровадження нових для економіки методик просування товару.

Як для виробника, так і для будь-якого посередника зараз важлива сучасна грамотно спроектована технологія каналу просування товару до кінцевого споживача, яка знижує витрати, розширює можливості в наданні додаткових послуг і в кінцевому підсумку підвищує фінансовий результат, що дозволяє вигравати в конкурентній боротьбі за споживача.

В умовах становлення і розвитку ринкового господарства виключно важливе значення для постачальників набувають проблеми збутової стратегії та організації ефективної збутової мережі. Предметом роботи є дослідження систем товароруху. Тому, об'єктом є діяльність Калуського хлібокомбінату.

Головна мета розвитку торговельної галузі полягає в удосконаленні її діяльності, забезпечення платоспроможного попиту різних категорій населення високоякісними товарами та послугами.

Відповідно до розробленої програми були поставлені наступні завдання:

- Розглянути основні проблеми організації торгівлі на підприємстві;

- Показати специфіку організації торгівлі;

- Представити методи щодо удосконалення організації торгівлі на підприємстві.

Для розкриття цієї теми в якості теоретичної і методологічної основи вивчення широко застосовувалися праці та навчальні посібники авторів з проблем товароруху в сучасному маркетингу, також були використані матеріали періодичної преси, проводився аналіз законодавчих актів, і оцінювалися конкретні результати діяльності сучасних підприємств.



Розділ 1. Теоретичні основи товароруху

1.1 Планування товароруху

Товарорухом називається система, що забезпечує доставку товарів до місць продажу в точно визначений час і з максимально високим рівнем обслуговування покупців. Закордонні автори під плануванням товароруху розуміють систематичне прийняття рішень у відношенні фізичного переміщення і передачі власності на товар чи послугу від виробника до споживача, включаючи транспортування, збереження і здійснення угод.

Товарорух є могутнім інструментом стимулювання попиту. Мірою ефективності системи товароруху служить відношення витрат фірми до її результатів. Основний результат, що досягається в системі товароруху, - це рівень обслуговування споживачів. Даний якісний показник залежить від багатьох факторів: швидкості виконання і доставки замовлення, якості поставленої продукції, надання різного роду послуг покупцям по установці, ремонту і постачанню запасних частин. До якісних показників обслуговування відносяться також: вибір раціонального виду транспорту; зміст оптимального виду транспорту; зміст оптимального виду запасів і створення нормальних умов збереження і складування товарів; дотримання необхідного, заздалегідь обговорення цін, по яких виявляються послуги товароруху. Жоден зі загальних факторів сам по собі не є вирішальним, але усі вони в тім чи іншому ступені впливають на рівень обслуговування споживачів.

Результати планування товароруху впливають на маркетингові програми фірми і прийняття правильних рішень на вибір каналів збуту продукції. Це, у свою чергу,впливає на величину витрат фірми. Важливою особливістю планування товароруху є вірне визначення форми організації торгівлі. При цьому варто вибрати канал товароруху - чи прямої за участю посередника.

Перевага прямої доставки продукції безпосередньо споживачам може бути ефективним, якщо кількість товару, що поставляється, буде досить великою, а ринок споживачів сконцентрований на обмеженому регіоні. При цьому реалізована продукція вимагає спеціального виду чи обслуговування повинна матися достатня мережа власних складів на ринках збуту.

Більшість товарів краще реалізовувати через посередників. Тут також існують визначені критерії вибору каналу товароруху. Насамперед, споживчий ринок не обмежується регіоном, а розкиданий по всій території, постачання здійснюються малими партіями і з більшою частотою.

1.2 Сутність, система та цілі товароруху

Рухом товарів в маркетингу називається система, яка забезпечує доставку товарів до місць продажу в точно визначений час і з максимально високим рівнем обслуговування покупців. Зарубіжні автори під рухом товарів розуміють систематичне прийняття рішень щодо фізичного переміщення і передачі власності на товар або послугу від виробника до споживача, включаючи транспортування, зберігання і здійснення угод.

Безперервний рух товарів від виробництва до споживача є об'єктивно необхідний процес відтворення. За своїм змістом це матеріально речовинний процес переміщення у часі і просторі готових до споживання продуктів праці, які володіють певними фізико-механічними властивостями. Кількість переміщених товарів вимірюється натуральними та вартісними показниками, в яких виражається інформація про товарорух.

Найбільш прийнятими показниками характеризують потоки товарів є вантажообіг і товарообіг. Інформація про процеси, у вартісних показниках дозволяє створити економічну модель, яка відображатиме рух вартості товару. У натуральних показниках відображається інформація про реальний рух товару.

Таким чином, процес товароруху розглядається у двох аспектах. По-перше, як технологічна система, що представляє матеріально-речовий потік товарів і, по-друге, як кібернетична система, що представляє собою потоки і процеси переробки економічної (комерційної інформації), так як завданням вивчення комплексного процесу товароруху є з одного боку раціональне побудова технологічних структур, а з іншого - оволодіння методами управління процесів. Вивчення комплексного процесу товарообігу потребує чіткого визначення цілей (цільових інструкцій) системи та засобів їх досягнення. Довести товар від виробника до споживача означає організовувати його переміщення практичним шляхом, з мінімальними сукупними витратами, в потрібний для споживача час, в заданій кількості, а також у стані придатному для роздрібного продажу і споживання.

Якщо надати весь процес руху товарів у вигляді певної схеми з безліччю входів і виходів, де в якості входів позначити надходження, конкретних товарів, а в якості входів - пункти, які реалізують ці товари, то буде видно важлива функціональна роль системи: перетворення виробничого асортименту в торгівлі та кількісна перегрупування товарних потоків і партій переміщення їх до споживача.

Товарорух - це діяльність з планування, втіленню в життя та контролю за фізичним переміщенням матеріалів і готових виробів від місць їхнього походження до місць використання з метою задоволення шляхів споживача і з вигодою для себе.

Товароруху включає: транспортування, обробку замовлень, упакування і обробку товарів, підтримки запасів, складування, будь-яку форму інформації про товар або послугу, розподіл і збут продукції.

Серед перерахованих елементів товароруху особливо виділяють три: транспортування, зберігання, контакти зі споживачами.

Витрати товароруху визначаються способом транспортування, обсягом складів, кількістю проміжних ланок системи. Приймаючи рішення про вдосконалення будь-якого з ланок системи товароруху необхідно стежити за тим, щоб це не позначилося негативно на загальному ефекті, особливо якщо захід спрямований на мінімізацію витрат на рух товару.

Менеджери вважають товарорух ключовим елементом комплексу маркетингу, у зв'язку з його вирішальною роллю у забезпеченні ефекту часу, простору і володіння. Опитування серед організацій показують, що при оцінці постачальників другим чинником (після якості продукції) є рух товару. Для багатьох покупців вирішальним фактором при виборі постачальника є не найменша ціна, а гарантія своєчасного постачання і надійного сервісу.

Кожен виробник прагне сформувати власний канал товароруху шляхом прямого контакту зі споживанням, що краще, або через посередника.

Прямий контакт виробника зі споживачем пропонує доставку товару покупцю безпосередньо, минаючи маркетингових посередників або через власну збутову мережу. Гідність цього способу зв'язку продавця з покупцем полягає в тому, що фірма здійснює управління всім процесом товароруху, має чітку зворотний зв'язок з покупцем. Така система збуту дуже корисна при одиничному виробництві. При серійному виробництві фірма може організовувати філії каналів збуту. При масовому типі виробництва фірма - виробник використовує послуги посередників, агентів збуту, роздрібних продавців, дилерів.

Товарорух пов'язано з цілим рядом додаткових, витрат, зумовлених переміщенням вантажів від виробника до покупця. Їх можна об'єднати в три групи:

1 - від магазину (складу) до продавця до станції відправника;

2 - від станції відправника до станції призначення;

3 - від станції призначення до магазину покупця.

Найбільш вагомі витрати другої групи, сюди відносять: провізну плату або фрахт і страхування. Провізна плата стягується за перевезення вантажу. Крім того, додатково стягуються збори за навантаження, розвантаження, зважування і зберігання, за ремонт тари (упаковки).

Основні витрати товароруху складаються з витрат на транспортування, наступному складуванню товарів, підтримці товарно-матеріальних запасів, одержанню, відвантаженню й упакуванню товарів, адміністративних витрат і витрат по обробці замовлень.

Оформлення замовлення - рух товару починається з отримання замовлення від клієнта. Відділ замовлень готує рахунки-фактури і розсилає їх різним підрозділам фірми. Вироби, які відсутні в наявності, записуються в заборгованість. Відвантажуються вироби супроводжуються відвантажувальної і платіжної документацією. Копії відвантажувальних т платіжних документів направляються різним підрозділам фірми.

І фірма, і споживачі опиняються у вигоді, якщо всі ці дії проводяться швидко і точно.

Складування - будь-якій фірмі доводиться зберігати товар до моменту його продажу. Організація зберігання необхідна тому, що цикли виробництва і споживання рідко збігаються один з одним. Багато с / г товари виробляються в сезон, хоча попит на них постійний. Організація складського зберігання допомагає усунути ці суперечності.

Фірмі необхідно вирішити питання про бажане кількості пунктів зберігання. Чим більше таких пунктів, тим швидше можна доставити товар споживачам. Однак при цьому зростають витрати Рішення про число пунктів зберігання треба приймати, пов'язуючи між собою проблеми рівня сервісу для споживачів та витрат за розподілом.

Деякі фірми зберігають частину товарного запасу на самому підприємстві або недалеко від нього, а решта - на складах у різних частинах країни. Фірма може мати власні склади, або орендувати місце в складах громадського користування. Ступінь контролю вище, якщо фірма має власні склади. Однак у цьому випадку склади пов'язують капітал, а при необхідності змінити місця зберігання фірма не може реагувати достатньо гнучко. З іншого боку, склади громадського користування не тільки стягують плату за орендовані фірмою площі, а й надають додаткові (платні) послуги з огляду товару, його упаковки, відвантаження та оформлення рахунків-фактур. Вдаючись до послуг складів громадського користування, фірма має широкий вибір, як місць зберігання, так і типів складських приміщень. Фірми користуються складами тривалого зберігання і транзитними складами. На складах тривалого зберігання товар перебуває протягом середнього або тривалого відрізка часу. Підтримання товарно-матеріальних запасів - рішення про рівень товарно-матеріальних запасів-ще одне рішення у сфері руху товарів, що впливає на задоволеність споживачів. Діячеві ринку хотілося б, щоб фірма мала у своєму розпорядженні запасами товару, достатніми для негайного виконання усіх замовлень клієнтів.

Транспортування - фахівцям з маркетингу необхідно цікавитися, які рішення щодо транспортування товарів приймають їх фірми. Від вибору перевізника залежить і рівень цін товарів, і своєчасність їх доставки, і стан товарів у момент їх прибуття до місць призначення. Але ж це в свою чергу позначиться на ступеня задоволеності споживачів. При відвантаженні товарів складах, дилерам та споживачам фірма може вибирати з п'яти видів транспорту: залізничний, водний, автомобільний. трубопровідний та повітряний.

Структура управління рухом товарів фірми - тепер ясно, що рішення про складування, підтримці товарно-матеріальних запасів і транспортування вимагають самої ретельної координації. Все більше фірм засновують у себе постійні комітети, до складу яких входять керівники, відповідальні за різні аспекти діяльності з організації руху товару. Такий комітет розробляє основні настанови щодо підвищення ефективності системи розподілу в цілому. Головне, що фірма координує свою діяльність з організації товароруху та маркетингову діяльність так, щоб забезпечити ринку високий ступінь задоволеності при помірних витратах зі свого боку.

Багато фірм ставлять метою товароруху забезпечення доставки потрібних товарів в потрібні місця в потрібний час з мінімально можливими витратами. На жаль, жодна із систем товароруху не в змозі одночасно забезпечити максимальний сервіс для клієнтів і до мінімуму скоротити витрати по розподілу товару.

Максимальний сервіс для клієнтів передбачає підтримку великих товарно-матеріальних запасів, бездоганну систему транспортування та наявність безлічі складів. Адже все це сприяє зростанню витрат за розподілом.

Орієнтація на скорочення витрат передбачає дешеву систему транспортування, підтримку невеликих товарно-матеріальних запасів та наявність невеликого числа складів.

Витрати товароруху нерідко пов'язані між собою в обернено пропорційній залежності.

- Керуючий експедиційно-транспортної служби воліє у всіх можливих випадках відвантажувати товар по залізниці, а не літаком. Це знижує транспортні витрати фірми. Однак, через меншу швидкості залізниць оборотний капітал виявляється пов'язаним довше, затримуються платежі з боку клієнтів, і, крім того, така доставка може змусити клієнтів здійснювати покупки у конкурентів, які пропонують більш короткі терміни.

- Для відомості витрат до мінімуму відділ відвантаження використовує дешеві контейнери. А це призводить до численних пошкоджень товару в дорозі і викликає невдоволення споживачів.

- Керуючий службою товарних запасів воліє мати невеликі товарно-матеріальні запаси, щоб скоротити витрати на їх утримання. Однак при цьому частішають випадки відсутності товару в наявності, зростає число невиконаних замовлень, збільшується обсяг канцелярської роботи, виникає необхідність виробництва незапланованих партій товару та використання дорогих засобів її прискореної доставки. Враховуючи, що діяльність з організації товароруху пов'язана з великими компромісами, необхідний системний підхід до ухвалення подібних рішень.

Відправна точка створення системи товароруху - вивчення потреб клієнтів та пропозицій конкурентів. Споживачів цікавлять:

1) своєчасна доставка товару,

2) готовність постачальника задовольнити екстрені потреби клієнта,

3) акуратне поводження з товаром при вантажно-розвантажувальних роботах,

4) готовність постачальника приймати назад дефектні товари та швидко замінювати їх,

5) готовність постачальника підтримувати товарно-матеріальні запаси заради клієнта.

Фірмі необхідно вивчити порівняльну значимість цих видів послуг в очах клієнтів. При розробці власних стандартів на технічне обслуговування фірма повинна обов'язково враховувати стандарти конкурентів.

Як правило, вона захоче надати клієнтам, принаймні, такий же рівень обслуговування, який пропонують конкуренти.

Однак основна мета полягає в забезпеченні максимального рівня прибутків, а не продажів.

Тому фірмі варто замислитися, які витрати спричинить за собою організація обслуговування на високому рівні. Деякі фірми пропонують більш скромне обслуговування, зате за невисокими цінами. Інші - більший обсяг послуг, ніж у конкурентів, але стягують за них ціну з надбавкою на покриття більш високих витрат.

Як би там не було, фірма повинна сформулювати мети своєї системи руху товарів, якими можна керуватися в процесі планування. Іноді фірми йдуть ще далі, розробляючи стандарти для кожного складового елемента системи обслуговування.

Розробивши комплекс цілей товароруху, фірма приступає до формування такої системи товароруху, яка забезпечить досягнення цих цілей з мінімальними витратами.

При цьому треба прийняти рішення по наступним основних питань:

1. Як слід працювати із замовниками? (Обробка замовлень)

2. Де слід зберігати товарно-матеріальні запаси? (Складування)

3. Який запас завжди має бути під рукою? (Товарно-матеріальні запаси)

4. Яким чином слід відвантажувати товари? (Транспортування)

1.3 Канали товароруху

Розрізняють декілька видів каналів товароруху:

- Оптова торгівля;

- Розсилання поштою;

- Спеціалізовані магазини;

- Роздрібна торгівля;

- Станції обслуговування та інші.

Просування товару фірми на міжнародних ринках може бути здійснене через власні торговельні організації безпосередньо споживачу або через закордонних маркетингових посередників. Безпосередні поставки товару від виробника до споживача називається фізичним розміщенням.

Воно включає в себе три складових елементи:

- Створення товарного складу,

- Транспортування,

- Управління матеріально-технічним постачанням.

Маркетингові посередники можуть виступити в якості внутрішніх торгових агентів або дилерів. Відмінності між агентами і дилерами полягає в тому, що агенти не займаються безпосередньо реалізацією товару, а тільки сприяють висновку угод. Дилери здійснюють оптові закупівлі товарів і беруть на себе всі витрати, пов'язані з реалізацією і розміщенням товару по каналах збуту. Особливо це відноситься до бізнесу малих фірм, вперше виходять на міжнародні ринки. Великі ж фірми рідше використовують оптових закордонних покупців, оскільки при цьому вони втрачають контроль над каналами збуту.

Власне просування товарів на міжнародному ринку, як на національному, включає чотири елементи:

- Рекламу,

- Індивідуальну продаж,

- Просування товару від виробника до споживача.

Механізм просування складається з представлення нового продукту, збільшення продажів існуючого товару, виявлення нових потреб покупця.

Рішення про вибір каналу розподілу - одне з найскладніших рішень, яке необхідно прийняти керівництву. Вибрані фірмою канали самим безпосереднім чином впливають на всі інші рішення в сфері маркетингу.

Канали товароруху можна охарактеризувати за кількістю складових рівнів.

Рівень каналу розподілу - це будь-який посередник, який виконує ту чи іншу роботу по наближенню товару і права власності на нього до кінцевого покупця. Оскільки певну роботу виконують і сам виробник, і кінцевий споживач, вони теж входять до складу будь-якого каналу. Протяжність каналу позначають по числу наявних у ньому проміжних рівнів.

Канал нульового рівня (званий також каналом прямого маркетингу) складається з виробника, що продає товар безпосередньо споживачам. Однорівневий канал включає в себе одного посередника. На споживчих ринках цим посередником зазвичай буває роздрібний торговець, а на ринках товарів промислового призначення їм нерідко виявляється агент по збуту або брокер.

Дворівневий канал включає в себе двох посередників. На споживчих ринках такими посередниками звичайно стає оптовий і роздрібний торговці, на ринках товарів промислового призначення це можуть бути промисловий дистриб'ютор і дилери.

Трирівневий канал включає в себе трьох посередників. Наприклад, у м'ясопереробній промисловості між оптовими і роздрібними торговцями звичайно стоїть дрібний оптовик. Дрібні оптовики купують товари у великих оптових торговців і перепродають їх невеликим підприємствам роздрібної торгівлі, які великі оптовики, як правило не обслуговують.

Існують канали і з великою кількістю рівнів, але вони зустрічаються рідше. З точки зору виробників, чим більше рівнів має канал розподілу, тим менше можливостей контролювати його.

Канали розподілу характеризуються рівнем інтеграції, шириною і довжиною. Розрізняють два рівні інтеграції - по вертикалі і горизонталі.

Вертикальні - коли виробник об'єднується з посередником. Горизонтальні - придбання каналів розподілу конкурентів по горизонталі.

Одним з найбільш значних подій останнього часу стала поява вертикальних маркетингових систем, що кидають виклик традиційним каналам розподілу. Типовий традиційний канал розподілу складається з незалежного виробника, одного або декількох оптових торговців і одного або декількох роздрібних торговців. Кожен член каналу є окремим підприємство, що прагне забезпечити собі максимально можливі прибутки, навіть на шкоду максимальному вилучення прибутку системою в цілому. Жоден з членів каналу не має повного або достатньо повного контролю над діяльністю решти членів.

Вертикальна маркетингова система (ВМС), навпаки, складається з виробника, одного або декількох оптових торговців і одного або декількох роздрібних торговців, що діють як єдина система. У цьому випадку один з членів каналу або є власником інших, або представляє їм торгові привілеї, або має міццю, що забезпечує їх повне співробітництво. Домінуючою силою в рамках ВМС може бути або виробник, або оптовик, або роздрібний торговець. ВМС виникли як засіб контролю за поведінкою каналу та запобігання конфліктам між його окремими членами, що переслідують власні цілі. ВМС економічні з точки зору своїх розмірів, володіють великою ринковою владою і виключають дублювання зусиль. ВМС стали переважаючою формою розподілу в сфері споживчого маркетингу, де ними охоплено вже 64% всього ринку.



Розділ 2. Характеристика Калуського хлібокомбінату та його продукції

2.1 Характеристика підприємства та видів і асортименту хліба

Калуський хлібокомбінат був заснований у 1962 році - у той період, коли в місті хіміків швидкими темпами розпочалися роботи по спорудженню заводів та виробничих установ Калуського хіміко-металургійного комбінату. У 1979 - 1991 роках потужність хлібокомбінату становила 55 -60 тон хліба на добу, і це було єдине підприємство в місті, що забезпечувало хлібом населення Калуша та району. У 1998 - 1999 роках, у зв'язку з підвищенням цін на енергоресурси та сировину, виготовлення хліба на підприємстві стало збитковим і було призупинено. Калуський хлібокомбінат відновив свою діяльність у 2005 році за партнерської підтримки «Концерну Хлібпром». Було проведено реконструкцію та технічне переоснащення усіх цехах хлібокомбінату. Потужність підприємства становить 11 тон продукції на добу. Кількість працюючих складає 220 осіб. Сьогодні серед них присутні і фахівці колишнього складу, які повернулись до роботи на оновленому комбінаті.

Дане підприємство пропонує випуск хлібобулочних виробів, вироблених з високосортного борошна, що відрізняються:

гарним смаком;

високою калорійністю;

легкістю засвоєння;

реалізацією в розфасованому виді;

повільно черствіють.

Для покращення смаку й аромату додають ароматичні речовини і пряності (ванілін, м'ята, кориця, кмин і т.д. ).

Зовнішній вигляд виробу привабливий для покупця.

Загальний асортимент хліба, нараховує декілька сот сортів і різновидів, що класифікуються на групи і в залежності від виду, сорту і рецептури. По виду борошна виробу бувають житні та пшеничні. По рецептурі видання бувають прості (випікаються з основної сировини), поліпшені (з додаванням цукру, пряності і т.д.). По способі фасовки виробу бувають пудові (випікаються по пуду). По способі відпуску виробу бувають вагові. По призначенню виробу звичайні і дієтичні, особливу групу складають вироби національні.

Асортимент хліба.

Житній хліб - випікають його з житнього борошна, буває простий і поліпшеної якості. Простий хліб буває з борошна житнього. Цей хліб відрізняється найбільш високою кислотністю, вологістю і малою пористістю. Поліпшений хліб виробляють з борошна з додаванням солоду, патоки, прісності. До поліпшення сортів хліба відноситься заварний.

Житній класичний хліб з смаковими властивостями. До простих сортів цього хліба відносять хліб із житнього прісного борошна та житньо-пшеничного. До групи поліпшеного відносять з поліпшених сортів житнього і пшеничного борошна.

Хліб «Дарницький» маса 900 грам, борошно житнє, 60% борошно пшеничне вищий сорт - 40%).

Пшеничний хліб, випікають його з усіх сортів пшеничного борошна. Прості сорти пшеничного хліба випікаються з борошна вищого сорту першого, другого сортів. Поліпшений хліб випікають із усіх сортів борошна, з додаванням цукру, маргарину. Рослинної олії.

Хліб «Білий» - виробляється з борошна пшеничного, вищого сорту, з добавкою цукру. Маса 700 грам.

По органолептичним показникам усіх видів хліб повинний відповідати наступним вимогам: зовнішній вигляд визначається по стані поверхні, форми, товщини кірки. Поверхня повинна бути гладкої, без тріщин і підривів. Форма повинна бути правильною з трохи вигнутою формою. Фарбування повинне бути від світло - жовтого до коричневого. Товщина хліба повинна бути не більш 4 сантиметрів. Не допускається відшаровування кірки від м'якушки. Стан м'якушки визначається міцністю, еластичністю і свіжістю.

Смак і запах - повинний відповідати даному виду, не прісним, некислим, не пересоленим, без гіркоти, стороннього присмаку і хрускоту від мінеральних домішок. Запах хліба повинний бути без затхлого й інших сторонніх запахів.

Вологість хліба залежить від виду і сорту борошна, способу випічки, рецептурі: Житній 46 - 51%, Житній прісний 44,5 - 50%. Кислотність хліба: Житній 7 - 12%, Пшеничний 2,5 - 7%, Житньо-пшеничний 7 - 11%.

Проведемо порівняльну характеристику різних видів хліба в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Характеристика різних видів хліба

Хліб	Борошно	Маса, гр.	Ціна, грн.
«Столичний»	Житнє вищ. сорт	800	1,00
«Дарницький»	Житнє 1 сорт	800	0,95
«Формовий»	Пшеничне 1 сорт	700	1,15
«Селянський»	Пшеничне 1 сорт	400	0,85
«Білий»	Пшеничне вищ. сорт	700	1,2
«Особливий »	Пшеничне вищ. сорт	450	0,90

Якість хліба може характеризуватися наступними властивостями: смакові якості, термін збереження хліба, енергетична цінність, користь (зміст корисних копалин вітамінів, мінералів). Представимо й опишемо якості хліба в таблиці 2.2

Таблиця 2.2 Характеристика видів хлібобулочних виробів

Хліб	Смакові якості в балах	Термін збереження, днів	Енергетична цінність хліба на 100 гр., ккал	Користь (вітаміни) на 100 гр., мг
«Столичний»	4	1-2	170	0
«Дарницький»	3	2	160	0
«Формовий»	3	1-2	240	1
«Селянський»	5	2-3	265	2
«Білий»	5	3	278	2
«Особливий»	5	3	285	2

Як видно, хліб «Особливий» та хліб «Білий» мають прекрасні смакові якості, хліб «Особливий» має великий термін збереження, що забезпечує йому спеціальні добавки, що входять до складу хліба. Крім того в ньому міститься багато вітамінів.

Звичайно ж, ті чи інші сорти хліба мають свої переваги і недоліки (наприклад, житній хліб містить більше корисних для організму мінералів і не високу ціну, пшеничний же багатий білками і має більш кращі смакові якості ), але все ж хліб « Особливий» має ряд переваг.

2.2 Конкуренція та ціноутворення

В даний час виробництвом хліба і хлібобулочних виробів займаються ще дві міні-пекарні, основний вид продукції - хліб з житнього і пшеничного борошна, батони, булки.

Ціни на продукцію встановлюють самі підприємства, включаючи в неї значні накладні витрати. Цінова стратегія базується на конкуренції. Початкова ціна продукції визначалася виходячи зі сформованих цін на аналогічну продукцію, шляхом калькуляції собівартості з урахуванням ціни на даний вид товару на внутрішньому Українському ринку.

Розглядається можливе зниження вартості матеріалів і витрат виробництва за рахунок скорочення браку виготовленої продукції і зниження транспортно-заготівельних витрат.

Основні причини придбання виробів:

Якість;

Ціна;

Регулярні і постійні постачання;

Доставка покупцю;

Свіжість товару.

Як видно з таблиці 2.1 найменша ціна встановлена на хліб «Селянський», користь його досить висока та високі відповідні смакові якості. Однак вага

лише 400 грам. Хліб «Білий» має такі ж смакові якості як і «Селянський», однак за ціною значно дорожчий, але вага його становить 700 грам. Хліб «Особливий» за ціною майже такий як «Селянський», вага та смакові якості майже такі самі. Хліб «Столичний та «Дарницький» відрізняються відсутністю корисності, незначним терміном зберігання, невисокими смаковими якостями, хоча невеликою ціною. Найбільш конкурентоспроможними є хліб «Особливий», хліб «Столичний», далі йдуть хліб «Білий», «Селянський», «Формовий», «Дарницький».

2.3 Організація відділу збуту на підприємстві

Організація збуту продукції базується на маркетингових дослідженнях, що є основою всіх дій. Такими дослідженнями в області збуту є дослідження потреб і попиту на дану продукцію, дослідження місткості ринку, визначення можливостей виходу на зовнішній ринок, дослідження динаміки обсягу продажів, аналіз каналів збуту, вивчення думок покупців і споживчих переваг.

Організація «по ринках» вимагає спеціальних знань по обслуговуванню продукцією визначеної галузі чи промисловості сегмента покупців з різних галузей. У ній виділяються групи працівників, що займаються «своєю» групою споживачів.

Організація «по територіях» дозволяє враховувати специфіку споживання товарів у кожному з регіонів, жителі яких близькі до демографічних і культурних характеристиках.

Структура служби збуту включає як управлінські, так і виробничі підрозділи.

Відділ збуту може включати наступні бюро (групи, сектори): замовлень, вивчення попиту, планове, товарне (оперативне), договірно-претензійне, експортне, монтажу, налагодження і технічного обслуговування продукції, що поставляється і інші. До виробничих підрозділів відносяться склади готової продукції, цехи комплектації, консервації й упакування готової продукції, виготовлення пакувальної тари, експедиції і відвантаження.

Зміст функцій збутової діяльності на основі маркетингу включає три напрямки: планування (прогнозування), організацію контроль і координацію. Кожне з напрямків складається з ряду функцій, що відповідають специфіці даного напрямку.

Планування збуту включає: вивчення зовнішніх і внутрішніх умов; визначення цілей; розробку прогнозів кон'юнктури і попиту; підготовку прогнозів реалізації товарів; складання планів постачань готової продукції; планування оптимальних господарських зв'язків; вибір каналів розподілу товару; планування додаткових послуг, зовнішньоторговельні операції , рекламної діяльності; складання кошторису витрат на керування збутом і розподілом, планування прибутковості.

Організація збуту включає: організацію збору інформації про попит; укладання зі споживачами господарських договорів на постачання продукції; вибір форм і методів реалізації продукції, способів доставки її споживачу; підготовку продукції до відправлення споживачу; технологію товароруху; організацію інформаційно-диспетчерської служби, звітності; організацію торгової комунікації, правової і претензійної роботи; організацію стимулювання попиту і рекламної діяльності.

При різноманітному асортименті продукції і великій кількості споживачів розробляються два види асортиментних планів постачання:

План постачання конкретного виду виробленої продукції в асортименті всім споживачам;

Кожному споживачу всього замовленого асортименту продукції.

Дані плани дозволяють підприємству контролювати хід постачання конкретної продукції в розрізі кожного конкретного споживача. Вони використовуються для оперативного планування виробництва і збутової діяльності.

Організація збуту повинна здійснюватися у відповідності з усім комплексом ринкових і виробничих факторів діяльності підприємства. Без виконання цього обліку система збуту вступає в конфлікт з установками маркетингової стратегії. Збут продукції може здійснюватись трьома способами: через власну збутову мережу; через систему незалежних чи залежних агентів, дистриб'юторів, брокерів.

Власна збутова мережа зорієнтована винятково на реалізацію продукції свого підприємства відповідно до здійснюваної стратегії. І в такий спосіб підприємство безпосередньо контролює хід реалізації своєї стратегії на ринку. Крім того, така система збуту дозволяє підприємству підтримувати прямий контакт зі споживачами продукції.

На існуючій стадії розвитку маркетингу доцільно використовувати власну збутову мережу, а не послуги агентів чи дистриб'юторів. Над своїми співробітниками може здійснюватися кращий контроль і якщо необхідно, вони можуть одержувати підкріплення чи перенаправлятися в інші сфери виробництва з кращими перспективами.

Просування готової продукції до споживача забезпечується пошуком оптимального варіанту всіх елементів товароруху з урахуванням вимог споживачів. Кожен елемент товароруху займає своє місце в загальній системі. Виходячи з цього необхідно розробляти декілька варіантів системи товароруху, що розрізняються видом транспорту, маршрутами перевезення й інші, щоб вибрати оптимальний.

Ефективність просування готової продукції обумовлюється також ефективністю керування запасами готової продукції, що може здійснюватися на основі «фіксованого розміру замовлення» чи «фіксованого інтервалу». Суть організації збуту на сонові «фіксованого розміру замовлення» полягає в тому, що за домовленістю між підприємство-виробником продукції і споживачем установлюється фіксована кількість продукції, що замовляється, а в час замовлення є змінною величиною. Тоді оптимізуються витрати на транспортування. «Крапкою замовлення» буде момент, коли запас готової продукції на складі досягне заздалегідь визначеної величини.



Розділ 3. Шляхи підвищення існуючих технологій товароруху хлібобулочних виробів

Організація збуту на хлібокомбінаті здійснюється «по ринках» та «по територіях», оскільки підприємство здійснює продаж хлібобулочних виробів не лише в своєму регіоні.

Відділом збуту розробляються два види планів: план постачання конкретного виду продукції в асортименті всім споживачам і кожному споживачу всього замовленого асортименту продукції. Підприємство має власну збутову мережу.

Відділом збуту спрогнозовано такі можливі зміни у якості хлібобулочних виробів в процесі товароруху, виходячи із попиту споживачів на даний товар, конкурентоспроможності, якості товару. В зв'язку з тим, що смакові якості та термін зберігання на хліб «Дарницький» та «Формовий» не значні, а ціна майже не відрізняється від іншого асортименту, можливе зниження об'єму продаж. Тому варто б було підвищити вміст смакових добавок, які б дозволили продовжити термін зберігання хліба. Але по можливості мінімізувати витрати на ці додаткові добавки, щоб ціна на такий хліб значно не підвищилась. Це б дозволило хліб «Дарницький» та «Формовий» збувати не лише в своєму регіоні, але й інших містах. Хліб «Столичний» має достатньо смакових якостей, але не значний термін зберігання при помірній ціні. Це може призвести до швидкого черствіння хліба, а тому зменшення обсягів продажу. Тому варто було б звернути увагу на зниження ціни на цей вид хліба. Хліб «Селянський», «Білий» та «Особливий» відрізняються помірною ціною, високими смаковими якостями та значним терміном зберігання. Тому ніяких змін цих видів не передбачається. Варто б було відмітити, що для збільшення об'ємів збуту підприємству було б доцільно збільшити асортимент хлібобулочних виробів.

Шляхи підвищення ефективності існуючих технологій товароруху хлібобулочних виробів наступні:

Поліпшення забезпеченості й ефективності використання ресурсів підприємства;

Підвищення ефективності використання трудових ресурсів;

Підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази підприємства;

Удосконалення ресурсопостачання підприємства і підвищувати ефективність і користування товарних ресурсів;

Домогтися росту ефективності праці маркетингового відділу;

Поліпшити користування матеріально-технічної бази підприємства;

З цією метою установити оптимальний режим роботи підприємства, вести впровадження прогресивних форм виробництва, скоротити до мінімуму проведення інвентаризацій, перевірок.

Економічній службі підприємства розробляти прогнози розвитку товарообігу на майбутній період і вести оперативний контроль за ходом реалізації прогнозів;

Це дозволить посібнику підприємства і його служб оперативно вирішувати питання забезпечення й ефективності використання усіх видів ресурсів, домогтися ритмічного і рівномірного розвитку товарообігу по періодах року.

Удосконалювати систему матеріального стимулювання праці працівників підприємства;

Розширити ринки збуту;

Підвищити асортимент хлібобулочних виробів та інше.



Висновок

На сьогоднішньому глобальному ринку продати товар іноді легше, ніж забезпечити його доставку споживачам. Фірми повинні вибрати найкращі способи зберігання і переміщення товарів, щоб вони були доступні споживачам в потрібному асортименті, часі і місці. Таким чином, сутність товароруху визначається через задоволення потреб споживачів, що надає сильний вплив на весь процес господарювання підприємства.

Для того щоб зробити висновок , була проаналізована збутова діяльність підприємства і розглянута організація руху товарів.

Основною метою даної роботи є розробка заходів щодо вдосконалення товароруху Калуського хлібокомбінату. Для досягнення поставленої мети в роботі проведено аналіз існуючої системи товароруху.

Організація збуту на хлібокомбінаті здійснюється «по ринках» та «по територіях», оскільки підприємство здійснює продаж хлібобулочних виробів не лише в своєму регіоні.

Було спрогнозовано такі можливі зміни у якості хлібобулочних виробів в процесі товароруху, виходячи із попиту споживачів на даний товар, конкурентоспроможності, якості товару. В зв'язку з тим, що смакові якості та термін зберігання на хліб «Дарницький» та «Формовий» не значні, а ціна майже не відрізняється від іншого асортименту, можливе зниження об'єму продаж. Тому варто б було підвищити вміст смакових добавок, які б дозволили продовжити термін зберігання хліба. Але по можливості мінімізувати витрати на ці додаткові добавки, щоб ціна на такий хліб значно не підвищилась. Це б дозволило хліб «Дарницький» та «Формовий» збувати не лише в своєму регіоні, але й інших містах. Хліб «Столичний» має достатньо смакових якостей, але не значний термін зберігання при помірній ціні. Це може призвести до швидкого черствіння хліба, а тому зменшення обсягів продажу. Тому варто було б звернути увагу на зниження ціни на цей вид хліба. Хліб «Селянський», «Білий» та «Особливий» відрізняються помірною ціною, високими смаковими якостями та значним терміном зберігання. Тому ніяких змін цих видів не передбачається. Також було відмічено, що для збільшення об'ємів збуту підприємству було б доцільно збільшити асортимент хлібобулочних виробів.

Шляхи підвищення ефективності існуючих технологій товароруху хлібобулочних виробів наступні:

Поліпшення забезпеченості й ефективності використання ресурсів підприємства;

Підвищення ефективності використання трудових ресурсів;

Підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази підприємства;

Удосконалення ресурсопостачання підприємства і підвищувати ефективність і користування товарних ресурсів;

Домогтися росту ефективності праці маркетингового відділу;

Поліпшити користування матеріально-технічної бази підприємства;

З цією метою установити оптимальний режим роботи підприємства, вести впровадження прогресивних форм виробництва, скоротити до мінімуму проведення інвентаризацій, перевірок.

В даний час виробництвом хліба і хлібобулочних виробів займаються ще дві міні-пекарні, основний вид продукції - хліб з житнього і пшеничного борошна, батони, булки.

Ціни на продукцію встановлюють самі підприємства, включаючи в неї значні накладні витрати. Цінова стратегія базується на конкуренції. Початкова ціна продукції визначалася виходячи зі сформованих цін на аналогічну продукцію, шляхом калькуляції собівартості з урахуванням ціни на даний вид товару на внутрішньому Українському ринку.



Список літератури

1. Антошкіна Л. Маркетинг: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни для підгот. бакалаврів за напрямом 0501 "Економіка і підприємництво" / Бердянський ін-т підприємництва -- Донецьк : Юго-Восток, 2006. -- 171с.

2. Астахова І. Маркетинг: Навч. посіб. / Харківський національний економічний ун-т. -- Х. : Видавництво ХНЕУ, 2006. -- 208с.

3. Буряк П. Маркетинг: Навчальний посібник/ Петро Буряк, Борис Карпінський, Яніна Карпова,; М-во освіти і науки України, Львівська держ. фінансова акад.. - К.: ВД "Професіонал, 2005. - 318 с.

4. Балабанова Л. В., Кривенко А. В. Управління конкурентоспроможності підприємств на основі маркетингу. -- Донецьк: ДонГУЭТ ім. М.Туган-Барановского, 2004. -- 14

5. Вачевський М. Промисловий маркетинг: Основи теорії і практики:Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл.. -- Дрогобич : НВЦ Каменяр 2006. -- 253с.

6. Вісящев В. А., Антошкіна Л. І., Тарлопов І. О. Маркетинговий менеджмент. -- Донецьк: НОРД-ПРЕС, 2005.

7. Горєлов Д. Маркетинг: навч.-метод. посіб. для практ. і семінарських занять / Харківський національний автомобільно-дорожній ун-т -- Х. : ХНАДУ, 2007. -- 120c.

8. Гетьман О.Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Оксана Гетьман, Валентина Шаповал,; Мін-во освіти і науки України, Дніпропетровський ун-т економіки і права. -К.: Центр навчальної літератури, 2006. -487 с.

9. Герасимова Л. Н. Маркетинг інформаційних продуктів і послуг: Ч. 2. Інформаційні ресурси маркетингу: Навч. посіб. -- М.: МГУ, 2005. -- 115 с.

10. Гірченко Т. Маркетинг: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Тетяна Гірченко, Олена Дубовик,; Мін-во освіти і науки України, Національний банк України, Львівський банківський ін-т. - К.: ІНКОС: Центр навчальної літератури, 2007. - 254 с.

11. Земляков І. Основи маркетингу: Навчальний посібник/ Ігор Земляков, Ігор Рижий, Василь Савич,; М-во освіти і науки України, Ін-т менеджменту та економіки "Галицька академія". - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 352 с.

12. Маркетинг у прикладах і завданнях: Навч. посібник / За ред. С. М. Ілляшенка. - Суми: Університетська книга, 2006. - 399 с.

13. Мостенська Т. Основи маркетингу: Навчальний посібник/ Тетяна Мостенська,; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т харчових технол.. -К.: Кондор, 2005. -238 с.

14. Савощенко А. С. Інфраструктура товарного ринку: Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 336 с.

15. Павленко А. Ф., Войчак А. В. Маркетинг: Підручник. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 246 с.

16. Хейг П. Х., Ник, М. К. Маркетингові дослідження на практиці. -- Д.: Баланс Бізнес Букс, 2005. -- 306

17. Щербань В. Маркетинг: Навчальний посібник/ Володимир Щербань,; М-во освіти і науки України, Черкаська академія менеджменту. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 202 с.

Размещено на Allbest.ru

...