Перше питання, яке має бути розглянуто фірмою при вирішенні проблеми забезпечення складською площею, - це володіння складом. Існують дві основні альтернативи: придбання складів у власність або використання складів загального користування (СЗК). Можлива і третя альтернатива - лізинг, тобто узяття в оренду будівлі і устаткування за певну щорічну плату. Проте цей варіант близький до придбання складу і в даному випадку може розглядатися як перша альтернатива.

логістика складування складська мережа

Вибір між цими варіантами або їх комбінацією - одна з найголовніших проблем в складуванні. Комбінація власного складу і СЗК особливо приваблива і економічно виправдана, якщо фірма реалізує свою продукцію в багатьох різних регіонах і в разі сезонного попиту на товар. Це рішення має бути направлене на пошук компромісу. Обидва випадки мають і переваги, і недоліки. При виборі одного з них зазвичай вирішальною є умова мінімуму витрат.

Критичним чинником економічності складу фірми (власного складу) є стабільно високий оборот. На користь вибору власного складу можна віднести постійний попит з насиченою щільністю ринку збуту на обслуговуваній території. На власних складах краще підтримуються умови зберігання і контролю за продукцією. Керівництву фірми в таких умовах легко корегувати стратегію збуту і розширювати перелік пропонованих клієнтові послуг, що дає йому можливість укріплювати свої позиції в конкурентній боротьбі.

Складам загального користування слід віддавати перевагу при низькому об'ємі обороту фірми або сезонності товару, що зберігається. До вибору СЗК удаються у випадках, коли фірма упроваджується на новий ринок, де рівень стабільності продажів або невідомий, або непостійний. СЗК не потребують інвестицій фірми в розвиток складського господарства. До того ж скорочуються фінансові ризики від володіння власними складами, збільшується гнучкість використання складської площі (можна змінювати орендовані складські потужності і терміни їх оренди).

Малі і середні фірми, що обмежують збут своєї продукції одним або декількома довколишніми регіонами, мають, як правило, один склад. Для крупних же фірм з великим національним і міжнаціональним ринком це питання виявляється дуже складним, в його рішенні доводиться долати значні труднощі. Тут повинні застосовуватися метод пошуку компромісу і аналіз потреби складської площі в різних регіонах збуту. При цьому найбільш поширені два варіанти розміщення складської мережі - централізоване (наявність в основному одного крупного складу) і децентралізоване - розосередження ряду складів в різних регіонах збуту. Природно, питання про збільшення числа складів пов'язане із зміною витрат.

Територіальне розміщення складів і їх кількість визначаються потужністю матеріальних потоків і їх раціональною організацією, попитом на ринку збуту, розмірами регіону збуту і концентрацією в нім споживачів, відносним розташуванням постачальників і покупців, особливостями комунікаційних зв'язків і так далі. Слід мати на увазі, що завдання розміщення і формування складської мережі, як і майже будь-яке логістичне завдання, - оптимізаційне, оскільки, з одного боку, будівництво нових і покупка складів, що діють, і їх експлуатація пов'язані із значними капіталовкладеннями, а з іншого боку - потрібно забезпечити (поряд з підвищенням рівня обслуговування споживачів) скорочення витрат за рахунок максимального наближення складів до клієнтів. При збільшенні числа складів в системі транспортні витрати і упущена вигода від продажів зменшуються пропорційно збільшенню завантаження транспортного засобу. Збільшення числа складів наближає їх до споживача, а значить, скорочується відстань доставки, що і приводить до зменшення транспортних витрат. Вартість складування зростає, оскільки витрати на експлуатацію при зберіганні вантажу на складі збільшуватимуться пропорційно числу складів. Аналогічно відбувається і збільшення загальних запасів, що зберігаються на складах, і пов'язаних з цим витрат.

При максимальному наближенні складів до споживачів з'являється можливість чіткіше виконувати замовлення клієнтів, швидше реагувати на зміни їх потреб, що у результаті дозволяє скоротити витрати від упущених продажів. Це тим більше актуально в розподільній системі, де клієнтом виступає роздрібна мережа, що прагне до скорочення власних складських площ та надає перевагу замовленням дрібними партіями, але з частішою періодичністю постачання.

При визначенні складських потужностей необхідно враховувати вимоги, що пред'являються до умов і термінів зберігання конкретного вигляду сировини, матеріалів, готовій продукції і так далі. Для зберігання таких видів сировини, як вугілля або пісок, вимоги до складських потужностей можуть бути задоволені наданням відкритого майданчика, вміст якого пов'язаний з незначними витратами. При цьому враховується, що збиток, який може бути нанесений сировині, оцінюється відповідно до того, що вартість самої сировини нижча за вартість готової продукції. В той же час для зберігання комплектуючих, незавершеної і готової продукції, вартість яких висока, потрібні спеціальні складські будівлі і споруди, що забезпечують їх збереження від зовнішніх атмосферних дій, псування, крадіжки. Природно, що експлуатація таких площ обходиться у багато разів дорожче.

Точність в розрахунках складського простору багато в чому залежить від правильного прогнозу попиту на продукцію даного складу і визначення необхідних запасів (виражених в натуральних величинах). Це завдання досить просто вирішується за допомогою існуючих комп'ютерних програм, які аналізують безліч можливих ситуацій.

При виборі місця розташування складу з числа можливих варіантів оптимальним вважається той, який забезпечує мінімум сумарних витрат на будівництво і подальшу експлуатацію складу і транспортних витрат по доставці і відправці вантажів.

Витрати на транспорт включають первинні капіталовкладення на розвиток транспортної мережі (на будівництво і реконструкцію під'їзних доріг, придбання рухливого складу, будівництво гаражів, об'єктів ремонтного господарства і так далі) і експлуатаційні витрати по доставці і відправці вантажів (витрати, пов'язані з транспортуванням вантажу, вмістом і ремонтом транспортних засобів, пристроїв і об'єктів). Витрати на будівництво і експлуатацію складів включають в першу чергу витрати на будівництво будівлі (споруди) і придбання устаткування, а також витрати, пов'язані з їх подальшою експлуатацією (вміст і ремонт будівлі і устаткування, витрати на заробітну плату, електроенергію і так далі). При збільшенні потужності і розмірів складів питомі капітальні витрати на 1т вантажообігу і запаси зберігання скорочуються, що є на користь будівництва крупніших складів. Однак, з іншого боку, це найчастіше спричиняє скорочення числа складів, а, отже, збільшення транспортних витрат при доставці.

Вибір форми складування