Розробка конструкції споживчої тари для пакування газових безалкогольних напоїв і мінеральних вод в скляні пляшки

Размещено на http://www.allbest.ru

Анотація

Курсовий проект на тему «Розробка конструкції споживчої тари для пакування газових безалкогольних напоїв і мінеральних вод в скляні пляшки» складається із графічної частини на 2 листах формату А1 та розрахунково - пояснювальної записки.

В загально - технічній частині курсового проекту проводиться характеристика продукту, що пакується, а також здійснюється вибір типу матеріалу для споживчої і транспортної упаковки.

Проектна частина містить проектування споживчої і транспортної тари - вибір об'єму упаковки та її конструкції, проводиться розрахунок умов штабелювання ящика при зберіганні і перевезенні. Також в розрахунково - пояснювальній записці міститься перелік літературних джерел і додатки.

В графічній частині подано розробку конструкції споживчої і транспортної тари.

Перелік ключових слів:

Споживча тара;

Пляшка;

Транспортна тара;

Ящик;

Етикетка;

Зміст

Вступ

І. Загально-технічна частина

1.1 Характеристика продукту, що пакується

1.2 Вибір типу матеріалу для споживчої і транспортної тари

ІІ. Проектна частина

2.1 Проектування споживчої тари

2.1.1 Вибір об'єму споживчої упаковки

2.1.2 Вибір конструкції споживчої тари

2.1.3 Проектування допоміжних пакувальних засобів

2.1.4 Розробка ескізів етикетки і схеми маркування споживчої тари

2.2 Проектування транспортної тари

2.2.1 Вибір об'єму і конструкції транспортної тари

2.2.2 Розробка допоміжних пакувальних засобів і матеріалів для транспортної тари та її маркування

2.2.4 Розробка маркування транспортної тари

Список використаної літератури

Вступ

Упаковка як важливий елемент економіки охоплює всі аспекти нашого життя, всі сфери виробництва і споживання.

Основне призначення упаковки - захист від несприятливих зовнішніх умов, а також від можливого попадання частинок товарів або окремих екземплярів в оточуюче середовище. Таким чином, зменшуються витрати самих товарів, а головне - не забруднюється навколишнє середовище.

Сучасна упаковка, поряд із основною своєю функцією, - забезпечувати збереженість товару - сприяє прискоренню товаропросування продукту від виробника до споживача, покращує облік і збут продукції, підвищує ефективність використання транспортних засобів і складських приміщень. Барвисте оформлення упаковки рекламує продукцію, доводить до споживача відомості про якість товару і правила поводження з ним, впливаючи тим самим на купівельний попит.

Упаковка пов'язана з низкою витрат, які мають місце при виробництві товарів. Величина витрат на упаковку повинна знаходитись в розумній пропорції стосовно вартості упакованого товару. Тому при створенні нового виду упаковки слід звернути увагу на те, в якому ступені видатки на неї залежать від її функції.

І. Загально-технічна частина

1.1 Характеристика продукту, що пакується

споживча тара пакування напій

МІНЕРАЛЬНІ ВОДИ -- природні чи штучні води, що містять підвищену кількість мінеральних чи органічних речовин і мають специфічні фізико-хімічні властивості і використовуються з лікувально-профілактичною метою.

Мінеральні води зазвичай розділяють за такими класифікаційними ознаками: походження, мінералізація, хімічний склад, наявність газів і специфічних елементів, температура джерела і застосування. За походженням мінеральні води поділяються на природні, що є продуктом звичайної мінералізації в результаті їх проходження крізь підземні гірські породи з більш-менш постійним мінералогічним та хімічним складом, і штучні, які отримують розчиненням у прісній питній воді певної комбінації мінеральних солей.

За типом мінеральні води поділяють на:

мінеральні природні столові води - це фасовані природні підземні мінеральні води водних об'єктів, що характеризується мінералізацією від 0,1 г/дм3 до 1 г/дм3, стабільністю фізико-хімічного складу, вмістом біологічно активних компонентів та сполук. Мінеральні природні столові води застосовуються як столові напої без обмеження частоти вживання і для приготування їжі;

мінеральні природні лікувально-столові води - це фасовані природні підземні мінеральні води родовищ, які мають лікувальні властивості, характеризуються мінералізацією від 1,0 г/дм3 до 8,0 г/дм3, стабільністю фізико-хімічного складу, вмістом біологічно активних компонентів та сполук, нижчим за прийняті бальнеологічні норми відповідно до вимог кондиції. Мінеральні природні лікувально-столові води застосовують як лікувальні за призначенням лікаря і як столові напої при несистематичному вживанні на протязі не більше 30 днів з інтервалом 3-6 місяців;

мінеральні природні лікувальні води - це фасовані природні підземні мінеральні води родовищ, які мають виражену лікувальну і профілактичну дію на організм людини, характеризуються мінералізацією більшою 8,0 г/дм3 або меншою при вмісті в них біологічно активних компонентів та сполук не нижче прийнятих норм. Мінеральні природні лікувальні води використовуються тільки з метою лікування за призначенням лікаря відповідно до медичних показань.

За мінералізацією (загальний вміст солей, г/л) їх поділяють на слабомінералізовані -- із загальною мінералізацією до 2 г/л, маломінералізовані -- від 2 до 5 г/л і середньомінералізовані -- від 5 до 15 г/л, а також води змішаного складу, отримані шляхом змішування у певному співвідношенні природних вод різної мінералізації.

За хімічним складом мінеральні води залежно від переважного вмісту тих чи інших іонів поділяються на гідрокарбонатні, сульфатні, хлоридні, хімічно складні або змішані, які містять домінуючі іони вищезгаданих вод приблизно в однакових кількостях: гідрокарбо-натно-сульфатно-хлоридні, сульфатно-хлоридно-гідро-карбонатні, хлоридно-сульфатно-гідро-карбо-натні різноманітного катіонного складу тощо; води із вмістом біологічно активних елементів: заліза, арсену, йоду, літію, міді, радіоактивних елементів (радій і радон), а також із підвищеним вмістом органічних речовин.

За температурою джерела мінеральні води поділяються на: холодні -- нижче 20 °С, субтермальні (теплі) -- 20-37 °С, термальні (гарячі) -- 37-42°С і гіпертермальні -- вище 42 °С.

За вживанням цей продукт підрозділяють на: внутрішні -- лікувальне питво, полоскання рота, промивання та зрошування шлунка, кишечнику, носа, інгаляції, примочки; зов-нішні -- ванни, басейни, душі.

Допускається реалізація скляних пляшок із природними столовими мінеральними водами без етикеток, закоркованих літографованими або конгрегованими кроненпробками, із зазначенням: найменування виробника; дати розливання (місяць, рік); місткості (л або дм3); терміну зберігання; позначення стандарту. Скляні пляшки з мінеральною водою укладають у пластмасові чи металеві ящики, тару-обладнання, контейнери або формують у транспортні пакети із термоусадкової плівки; пляшки із ПЕТ та паковання «Тетра-Пак» формують у транспортні пакети із термоусадкової плівки на картонну підкладку по 6-8-12-24 шт. Мінеральні води перевозять усіма видами транспорту відповідно до правил транспортування вантажів, які швидко псуються, що діють на даному виді транспорту. Під час навантаження, транспортування і розвантаження продукцію захищають від дії атмосферних опадів.

Найбільш популярні мінеральні води, які розповсюджені на території України, наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Найпопулярніші мінеральні питні води

Найменування води	Мінералізація, г/куб. дм	Група, тип
1. Миргородська	2,5-3,5	Хлоридно-натрієва, лікувально-столова
2. Куяльник	3,0-4,0	Хлоридно-натрієва, лікувально-столова
3. Поліська	3,0-5,0	Гідрокарбонатно-хлоридна, хлоридно-гідрокарбонатна натрієва, лікувально-столова
4. Лужанська	3,0-6,5	Гідрокарбонатна натрієва, лікувально-столова
5.Поляна квасова	6,5-12,0	Гідрокарбонатна натрієво-борна, лікувально-столова
6.Поляна Купель	7,0-10,5	Гідрокарбонатна натрієво-борна, лікувально-столова
7. Свалява	4,0-8,0	Гідрокарбонатна натрієво-борна, лікувально-столова
8.Софія Київська	0,4-0,7	Гідрокарбонатна складного катіонного складу, природна столова
9. Древньокиївська	0,5	Гідрокарбонатна натрієво-борна, лікувально-столова
10. Березівська	0,5-1,0	Гідрокарбонатна складного катіонного складу, природна столова
11. Регіна	0,4-1,0	Гідрокарбонатна складного катіонного складу, природна столова

Технологія виготовлення мінеральної води.

Технологічний процес, що забезпечує випуск мінеральних вод пляшкового розливу, включає наступні основні етапи:

підйом води на по верхню землі (каптування) - для промислового

розливу вода підлягає каптуванню, тобто видобутку. Каптаж - гідротехнічна споруда для забору води - може бути у вигляді бурових свердловин, шахтних колодязів, штолень в залежності від глибини залягання і способу підйому вод. У залежності від родовища, глибина свердловини буває від кількох метрів до 200-300 метрів;

транспортування від каптажної споруди на завод розливу - подача води від свердловини до заводів розливу здійснюється одним з трьох способів: трубопроводами, автоцистернами, залізничними цистернами. 

По трубопроводах воду подають на відстань до 50 км під невеликим надлишковим тиском діоксиду вуглецю;

фільтрування - надходячи на виробництво мінеральна вода піддається фільтрації. Зважені речовини, що містяться у воді, викликають помутніння води і знижують ефективність її бактерицидної обробки. 

У мінеральній воді можуть бути присутніми грубодисперсні і тонкодисперсні завислі речовини, для їх видалення використовують механічний фільтр. 

Мінеральну воду фільтрують на керамічних свічкових фільтрах, де в якості фільтруючого матеріалу використовують мікропористу кераміку.

Фільтрування води проводять під тиском, що забезпечує подолання опору в трубопроводі і фільтруючого матеріалу без додаткової перекачування насосами;

охолодження - після проведення фільтрації мінеральна вода подається в теплообмінник для охолодження. 

Розчинність діоксиду вуглецю у воді залежить від температури: із зниженням її розчинність діоксиду вуглецю у воді підвищується. Тому перед насиченням мінеральної води діоксидом вуглецю її охолоджують до певної температури. Граничну температуру охолодження мінеральної води підбирають з урахуванням можливого утворення осаду внаслідок зменшення розчинності солей. Найбільш часто мінеральні води охолоджують до температури 4 ... 10 ° С в одну стадію і направляються на насичення діоксидом вуглецю;

сатурація - мінеральні води насичують діоксином вуглецю для поліпшення смаку, стабільності хімічного складу і придушення життєдіяльності мікроорганізмів. Для сатурації води застосовують один з декількох способів: змішування води з газом у водоструменевому ежекторі; пропускання води по керамічній поверхні назустріч руху вуглекислого газу; розпилення води до найменших частинок в атмосфері вуглекислого газу. У залежності від використання способів сатурації розрізняють сатуратори змішувальні, розпилювальні, комбіновані.

 знезараження - при транспортування, зберіганні і технологічній обробці в мінеральні воду потрапляють різні мікроорганізми. При високій їх концентрації необхідно проводити знезаражування. Його проводять

безреагентним способом, який заснований на властивості ультрафіолетових променів. У результаті такого опромінення мікроорганізми «стерилізуються», тому що вони втрачають здатність відтворення. Перевага знезараження води за допомогою ультрафіолетових променів полягає в їх швидкій дії на мікрофлору і в тому, що вони не змінюють органолептичних властивостей мінеральної води.

Детальна схема виробництва мінеральної води наведена на рис. 1.1.



Рис. 1.1. Структурна схема виробництва мінеральної води.

Фальсифікація мінеральних вод

Прагнення піклування про своє здоров'я сприяло для того, що збільшився обсяг продажу мінеральних вод, але разом з цим і росте небезпека придбання підробленого продукту. Щоб цього уникнути завжди слід звертати увагу на етикетку і зовнішній вигляд ємності, тому що в багатьох випадках за рядом ознак можна здогадатися про фальсифікації продукції. Оригінальна мінеральна вода, як правило, містить етикетку з докладною інформацією про компанію-виробника, її місцезнаходження, терміни та умови зберігання, номер свердловини, а також час і дату зберігання. Сумлінні виробники вказують на етикетках навіть перелік хвороб, при яких показана дана категорія води. Також на ємності або кришці може бути присутнім логотип фірми.

Рівень фальсифікації мінеральної води на українському ринку продовольчих товарів сягає 20% від усього об'єму, що виробляється.

Існує декілька методів фальсифікації мінеральної води.

Метод перший: хлорування. Спочатку в воду додають хлор, а далі її дехлорують. Виходить абсолютно беззмістовна вода, ні мінералів, ні мікробів, ні будь-яких корисних речовин в ній немає. Такий метод очищення води практикує водоканал. 

Метод другий: найцинічніший. Воду пропускають через звичайний побутовий фільтр, всі мікроби і кишкова паличка у вас в пляшці.

Метод третій: це заморозка. Воду заморожують, а потім розморожують, вода схожа на дистильовану, але позбавлена всіх мінералів. Далі додають харчову сіль - це мінерали. Остання стадія фальсифікації - це додавання вуглекислого газу. Вуглекислий газ для води корисний, він вбиває всі мікроби, і є консервантом, продовжує термін зберігання води. Газована вода не рекомендується людям, страждаючим шлунково-кишковими захворюваннями, вона підвищує кислотність. Вчені виявили здатність газованої води

провокувати целюліт. Будь-яка воду, після того як вона була піднята на поверхню, повинна бути очищена, у кожного виробника свої методи (це

залежить від багатьох факторів). Ви ніколи не дізнаєтеся як очищалася вода стоїть, яка у вас в холодильнику, не один виробник не вкаже цю інформацію на етикетці навіть якщо це заводська вода, і використовувалися легальні методи:

зворотний осмос, озонування води, водяний фільтр.

Саме пляшка підкаже вам, яка вода знаходиться всередині, підроблена або справжня мінеральна вода. Фальсифікатор не буде витрачати гроші на

підробку відомої торгової марки, це йому економічно не вигідно. Як правило, підробляють маловідому марку води. Або просто штампують свої етикетки, з ніде не зареєстрованою назвою, кожен виробник відомої торгової марки мінеральної води намагається по максимуму захистити свій товар. Обов'язково зверніть увагу на етикетку ззаду, на заводській етикетці на місці "стику" є характерна полосочка чорного кольору, клею етикетку в ручну це зробити неможливо.

Вимоги до якості мінеральної води

Справжня мінеральна вода має відповідати вимогам Державних стандартів. В 1993 р. в Україні було прийнято ДСТУ 878-93 «Води мінеральні питні. Технічні умови». Згідно з цим нормативним документом ДСТУ 878-93 «Води мінеральні питні», основним критерієм тих чи інших мінеральних вод є загальна мінералізація і вміст специфічних біологічно активних компонентів

Оскільки курс України спрямований на інтеграцію в міжнародне співтовариство, то назріла потреба перевидати стандарт чи, точніше, розробити новий, вимоги якого гармоніюватимуть із вимогами європейських стандартів. Тому на заміну ДСТУ 878-93 було розроблено стандарт ДСТУ 878:2006 «Води мінеральні природні фасовані», в якому враховано багато вимог подібних європейських документів.

Стандарт містить два основних нових моменти, які відповідають обов'язковим європейським вимогам - це відміна транспортування мінеральних вод від джерела до лінії розливу (мінеральна вода має подаватися до лінії розливу тільки по трубопроводу), а також відміна будь-якої обробки води, що Може спричинити зміну хімічних і мікробіологічних властивостей.

Проте до виконання стандарту, а особливо реалізації на виробництвах основних змін, які мали наблизити нас до європейського рівня якості продукції, мало хто з виробників був готовий. Хоча найбільш цінною водою вважається та, яку добули з джерел заповідників, місць, які розташовані далеко від промислових районів, штучне обробляння мінеральної води СО2 необхідне, щоб забезпечити стійкість фасованої мінеральної води. В фасованій мінеральній воді є два фактори, що впливають на мікробіологічну стійкість. По-перше, під час розливу вода збагачується киснем, та, по-друге, температура під час зберігання в пляшці вище ніж, у джерела. Найголовнішою вимогою до фасованої мінеральної води є збереження фізико-хімічних властивостей води під час транспортування і збереження. Для цього застосовувалися спеціальні прийоми обробки і розливу, щоби звести нанівець можливість зміни якості води, доки вона з гірських глибин потрапить до споживача. Мікроорганізми у мінеральній воді можуть змінювати хімічний склад та погіршувати смакові та лікувальні властивості води. З огляду на це, перехід на нові стандарти вимагає нових технологій виробництва і має бути поступовим.

Таким чином, справжні мінеральні води - це води, добуті з гірських джерел, які мають лікувальні властивості, які виробники намагаються зберегти під час фасування води. Більш придатною для цього є скляна тара.

Органолептичні властивості мінеральних вод.

Колір. Забарвлення води може вказувати на характер порід, по яких вона рухається. Чиста питна вода не повинна мати забарвлення. Колір води, яка застосовується для лікувальних ванн, нормами не регламентується.

Прозорість. Це одна з вимог, яка висувається до питної води. Згідно з нею, питна вода може містити завислі речовини в дуже незначній кількості. Оскільки всяке помутніння впливає на смакові якості, мутна вода шкідлива для здоров'я. За ступенем прозорості воду умовно поділяють на прозору, злегка мутну, мутну і сильно мутну. Прозорість води, яка використовується для лікувальних ванн, так само, як і колір, нормами не регламентується.

Запах. Запах води має важливе значення. Він вказує на можливе забруднення її різними речовинами органічного і мінерального походження, на більший вміст в ній заліза; запах сірководню свідчить про те, що вода піднімається з великих глибин. Питна вода не повинна ніякого запаху, особливо запаху гнилі, оскільки він робить її непридатною для споживання. Неприємний також болотний, рибний запах і багато інших. Ці вимоги висуваються зазвичай до води, яка використовується з метою питного водоспоживання.

Смак. Смак води має велике значення для пізнання генезису підземних вод. Солонуваті або солені підземні води дають можливість говорити про їх зв'язок з соленосними відкладами або з породами, які містять підвищений вміст солей, чи показують на глибинне походження вод. Кислий смак води може вказувати на наявність у воді вільних кислот (сіркової або вугільної). У першому випадку це буває пов'язано з присутністю сульфідних мінералів у водовміщуючих породах або покладами сульфідних руд на глибинах, з якими

стикаються при своєму русі підземні води, у другому - з походженням зон тектонічних порушень, по яких піднімається на поверхню вуглекисла вода.

Густина. Як відомо, дистильована вода при температурі 4°С має густину, рівну одиниці. Але природна підземна вода завжди містить в собі деяку кількість мінеральних речовин, які попадають в неї з повітря разом із атмосферними опадами і в результаті розчинення і вилуговування порід, з яких вона стикається при русі в надрах земної кори. Тому її густина завжди більша за одиницю, причому чим більше в ній розчинених речовин, тим більша її густина.

Температура. Температура води має велике значення. Постійна температура підземної води вказує на те, що вода піднімається з досить великих глибин, на які не впливають зміни температури повітря за порами року; дуже низька температура підземної води характерна для областей розвитку зон багаторічних мерзлих порід; температура води, близька до температури повітря певного пункту, вказує на глибоке її залягання від поверхні землі. Виходи на поверхню теплих або гарячих підземних вод майже завжди свідчать про походження на схожих ділянках зон розривних порушень.

Питна вода вважається смачною і має освіжаючі властивості, якщо її температура знаходиться в межах 7-11°С, не нижче 5°С і не вище 15°С.

Концентрація водневих іонів (рН). Концентрація водневих іонів в

підземних водах невелика, але її значення велике. Вона дозволяє визначити форми стану у воді вуглецевої, кремнієвої, сірководневої і фосфорної кислот, насиченість води слабими основами; з'ясувати умови розвитку біологічних і хімічних процесів, які відбуваються у водовміщуючих товщах земної кори.

Окислювально-відновлюваний потенціал (Еh) показує інтенсивність окислювальної чи відновлюваної дії системи і таким чином дає уявлення про природні умови формування підземних вод.

1.2 Вибір типу матеріалу для споживчої і транспортної тари.

Споживча тара - упаковка, яка призначена для реалізації товару споживачеві, є частиною товару і входить у його вартість. Після реалізації вона переходить у власність споживача.

Захисні функції споживчої тари:

захист продукту на всьому шляху від фасування в тару до споживання;

захист продукту від протіканння чи просипання;

захист продукту від псування;

захист продукту від зміни складу і властивостей;

забезпечення герметичності;

захист продукті від фізичного пошкодження (може статися на шляху від виробника до споживача в результаті падіння упаковки з конвеєра пакувальної лінії);

захист продукту від зміни властивостей під впливом хімічних чи біологічних дій (біологічні зміни відбуваються під впливом мікроорганізмів);

захист продукту від впливу зовнішніх факторів довкілля - кисню, вологи, температури, світла.

При виборі пакувального матеріалу споживчої тари для мінеральних вод необхідно врахувати, що він не повинен вступати в хімічну взаємодію із продуктом, був непроникним для пари, рідких газів, тобто захищав рідину від дії навколишнього середовища. На даний час використовують полімери та скло.

Склом називають всі аморфні тіла, отримані шляхом переохолодження розплаву, незалежно від їхнього хімічного складу й температурної ділянки твердіння.

Для виробництва тарного скла використовують такі основні матеріали - кварцовий пісок, сода, сульфат, доломіт, вапняк, глинозем, польові шпати. Допоміжними матеріалами при виробництві скла є: освітлювачі, знебарвлюючі речовини, барвники, окислювачі, відновлювачі.

Скло має ряд особливо цінних переваг:

хімічна нейтральність забезпечує збереження харчових продуктів без суттєвих змін;

прозорість особливо цінна для деяких харчових продуктів, хоча вимагає додаткового захисту від дії світла (для більшості видів);

міцність та стійкість до навантажень забезпечує розливання, закупорювання, в окремих випадках -- вакуумування;

стійкість до внутрішнього тиску дає змогу випускати газовані напої та аерозольні товари;

стійкість до нагрівання. Скло витримує температуру до 500 °С, хоча різка зміна температури не повинна бути надвеликою та швидкою. Значна кількість товарів фасується в нагрітому стані або після фасування проводиться їх стерилізація.

Серед недоліків скла можна виділити крихкість та велику питому вагу. За останні роки маса скляних пляшок та банок значно зменшилася, проте транспортні витрати порівняно вищі, ніж в інших упаковках.

Скляною тарою називають групу скляного посуду, яка призначена для фасування, транспортування, зберігання і використання при споживанні різних продуктів. Скляна тара є незамінною для упакування багатьох харчових продуктів і напоїв.

За призначенням скляну тару поділяють на: пляшки для хар­чових продуктів, банки для харчових продуктів, пляшки і банки для дитячого харчування, пляшки і банки для товарів побутової хімії, банки і флакони для парфумерно-косметичної продукції, тара скляна для лікарських засобів.

Асортимент і характериска виробів.

Скляну тару класифікують:

за розміром шийки;

за кольором скла;

за типом шийки;

за призначенням.

За розміром шийки тари розрізняють вироби:

вироби з вузькою шийкою;

вироби з широкою шийкою.

Вузькогорла скляна тара виготовляється із знебарвленого, напівбілого і забарвленого світлозахисного скла і поділяється на такі види:

* пляшки для харчових продуктів із знебарвленого скла.

1. Пляшки для розливання марочних вин під кроненкоркове закупорювання, під закупорку поліетиленовою і корковою пробками, алюмінієвим ковпачком (тип І, номінальна місткість 750 мл, 500 мл, 375 мл).

2. Пляшка для розливання вищих сортів горілки і коньяків під закупорювання корковою пробкою, алюмінієвим і нагвинчуючим ковпачком (тип III, номінальна місткість 500 мл, 250 мл).

3. Пляшка для розливання горілки під закупорювання алюмінієвим ковпачком (тип V, номінальна місткість 100 мл).

4. Пляшка фігурна №1 для розливання лікерів під закупорювання алюмінієвим ковпачком (тип VI, номінальна місткість 500 мл).

5. Пляшка фігурна №2 для розливання наливок, настойок під закупорювання алюмінієвим ковпачком (тип VII, номінальна місткість 500 мл).

* пляшки для харчових продуктів із напівбілого або знебарвленого скла.

1. Пляшка для розливу різних консервованих продуктів під кроненкоркову закупорку (тип СКК 26-1, номінальна місткість 125 мл, тип СКК 26-2, номінальна місткість 250 мл).

2.Пляшка для розливання горілки і горілчаних виробів під закупорку алюмінієвим ковпачком (тип IV, номінальна місткість 250 мл, 500 мл).

3.Пляшка для розливання безалкогольних напоїв під кроненкоркову закупорку (тип XI, номінальна місткість 500 мл, 330 мл).

4.Пляшка для розливання олії під закупорку пробкою або алюмінієвим ковпачком (тип XIV, номінальна місткість 544 мл, 272 мл).

* із забарвленого скла.

1. Пляшка із темно-зеленого скла для розливання виноградних і фруктово-ягідних вин під закупорку кроненкорковою, поліетиленовою або корковою пробкою і алюмінієвим ковпачком (тип І, номінальна місткість 750 мл, 500 мл, 375 мл).

2. Пляшка із темно-зеленого скла для розливання шампанських вин під закупорку поліетиленовою або корковою пробкою (тип II, номінальна місткість 800 мл, 400 мл).

3. Пляшка із темно-зеленого або оранжевого скла для розливання пива і мінеральної води під закупорку кроненкорковою пробкою (тип X, номінальна місткість 500 мл, 330 мл).

Широкогорла скляна тара виготовляється із знебарвленого, напівбілого, забарвленого скла. До неї належать такі види тари:

* тара для харчових продуктів із знебарвленого або напівбілого скла.

1. Пляшка для розливання пастеризованого молока і молочних продуктів під закупорку алюмінієвим ковпачком і комбіновану закупорку картонним кружком або алюмінієвим (тип XII, номінальна місткість 1000 мл, 500 мл і 250 мл).

2. Баночка для розливання простокваші під комбіновану закупорку картонним кружком або алюмінієвим ковпачком (тип XIII, номінальна місткість 200 мл).

3. Пляшка широкогорла для консервів (СКО -- 58-2, номінальна місткість 500 мл).

4. Склянка для консервів (СКО -- 70-1, номінальна місткість 200 мл).

5. Банка для консервів (СКО -- 58-1, номінальна місткість 200 мл).

6. Банка для консервів (СКО -- 83- 5, номінальна місткість 350 мл).

7. Банка для консервів (СКО -- 83-1, номінальна місткість 500 мл).

8. Банка для консервів (СКО -- 83-2, номінальна місткість 1000 мл).

9. Бутлі для консервів (СКО -- 83-6, номінальна місткість 2000 мл).

10. Бутлі для консервів (СКО -- 70-2, номінальна місткість 3000 мл).

11. Бутлі для консервів (СКО -- 83-3, номінальна місткість 3000 мл).

Пляшка - споживча тара, найчастіше циліндричної форми, з плескуватим або ввігнутим дном, із звуженою шийкою, діаметр якої значно менший ніж діаметр корпуса.

Для харчових продуктів пляшки виготовляють великими партіями, якщо виготовляються стандартні серійні вироби. Найчастіше вони є багатооборотними, тобто вони декілька раз проходять цикл використання: розфасовка, збереження продукту, продаж, повернення тари на повторне використання.

Для скла характерні технологічні властивості (в'язкість, поверхневий натяг, здатність до кристалізації) та експлуатаційні (оптичні, термічні, хімічні, механічні).

Згідно з гідролітичною класифікацією існує п'ять класів скла:

I клас -- скло , яке не розчиняється водою (кварцове скло);

II клас -- стійке скло (хіміко-лабораторне скло та окремі види тарного скла);

III клас -- тверде апаратне скло (більшість тарного скла та промислове скло);

IV клас -- м'яке апаратне скло;

V клас -- нестійке скло (легко розчиняється у воді).

В таблиці 1.2 наведені хімічні елементи які входять в склад скляної пляшки забарвленої в зелений колір, що розглядається в цій курсовій роботі.

Таблиця 1.2.

Вміст оксидів для виготовлення пляшок

Скло	SiO	FeO	AlO	CaO	MgO	NaO	KO	SO	MnO	CrO
зелене	67,68	0,21	2,52	6,01	0,4	13,8	_	0,12	1,5	0,1

Транспортна тара - елемент упаковки товару, в якій розфасована споживча тара транспортується і зберігається в процесі переміщення від виробника до споживача.

Захисні функції траснпортної тари:

транспортна упаковка повинна забезпечити цілісність споживчої тари;

транспортна тара повинна запобігати руйнуванню транспортного пакету;

транспортна тара повинна забезпечити збереження сталого складу транспортного пакету.

Споживчу тару, в даному випадку розглядаємо скляні пляшки, вкладають в

ящики з гофрованого картону, або багатооборотні полімерні ящики. Згідно курсового проекту будемо розглядати варіант укладання пляшок в полімерний ящик.

Ящик - транспортна тара з корпусом, що має в перерізі, паралельному дну, переважно форму прямокутника, з дном, двома торцевими та двома боковими стінками, з кришкою або без неї.

Розглянемо процес утворення полімерних ящиків.

Найширше використовуваний метод виготовлення пластмасових виробів -- це лиття під тиском. З використанням цього розплавлений полімер під високим тиском впорскується в масивну металеву форму, охолоджується

протягом кількох секунд і твердне, приймаючи необхідну конфігурацію. Потім форма роз'єднується на частини, виріб виштовхується, і форма закривається для повторення циклу

Загалом споживацька тара повинен мати оптимальні розміри і обсяг; привабливий зовнішній вигляд; виконувати рекламні функції; доводити до споживача інформацію про товарі і правил поводження з нею; нести маркірування виробника і гарантії якості товару; забезпечувати стерильність; підвищити тривалість зберігання продукції; покращувати облік й організацію збуту; прискорювати обслуговування покупців для придбання товару; забезпечувати автоматизацію фасовочно-упаковочних операцій, і навіть

механізацію навантажувально-розвантажувальних і складських робіт; підвищувати ефективність використання транспортних засобів і складських приміщень.

До переваг полімерних ящиків належить:

довговічність;

стійкість до впливу високих і низьких температур;

можливість провітрювання та санітарної обробки;

можливість сортування продукції за допомогою оснащення пластиковими розподільниками.

Оскільки для мінеральної води попередньо було обрано скляну тару, то обгрунтуємо вибір даного пакувального матеріалу.

Скло має ряд особливо цінних переваг:

хімічна нейтральність забезпечує збереження харчових продуктів без суттєвих змін;

гігієнічність;

прозорість, особливо цінна для деяких харчових продуктів але вимагає додаткового захисту від світла;

можливість виготовлення тари різної форми та розмірів;

можливість герметичного закривання та багаторазове використання;

міцність і стійкість до навантажень, що дає можливість для забезпечення

розливання, закупорювання, а в деяких випадках - вакуумування;

стійкість до нагрівання;

добре миється та дезинфікується;

легко утилізується;

До недоліків скла можна віднести крихкість та велику питому вагу. Скло для мінеральних вод повинне бути забарвлене, оскільки світло може негативно впливати на продукт і змінити його органолептичні властивості. В даному випадку мінеральна вода фасується в пляшки що мають зелений відтінок.

До основних критеріїв якості скляної тари відносять:

придатність тари до використання на високошвидкісних лініях

фасування;

міцність, що забезпечує постачання товару споживачеві;

надійність закупорення.

З наведеного вище матеріалу класифікуємо скляну тару для мінеральних вод за такими ознаками:

за призначенням - споживча;

за формостійкістю - жорстка;

за конструкцією - вузькогорла;

за конструкцією горловини - горловина для кроненпробкою;

за кольором - зелена;

за способом закупорення - закупорення способом «єврокат».

ІІ. Проектна частина

2.1 Проектування споживчої тари

2.1.1 Вибір об'єму споживчої тари

Об'єм тари визначають за розмірами та конфігурацією пакованого продукту, за даними кон'юктивних досліджень, виходячи з параметрів пакувального, фасувального, етикетувального та транспортного обладнання. Для забезпеченні збереження фасованого продукту і нормальної роботи обладнання необхідно мати вільний демпферний об'єм, що складає 8-10% від повного об'єму упаковки.

Тара, що наближена до циліндричної форми, широко застосовується в промисловості.

Для визначення об'єму пляшки умовно розділимо її на дві частини і визначимо об'єм кожної з них:

Об'єм циліндричної форми:

Vцил=р·R2·h;

Об'єм конусної форми:

Vконс=1/3·р·R2·h;

Загальний об'єм пляшки:

Vпл= Vцил+ Vконс;

Vпл= р·R2·h+1/3·р·R2·h= р·( R2·h+1/3·R2·h);

Vпл=3,14·(3,512·102+1/3·3,512·6,2)=475г=0,475.

2.1.2 Вибір конструкції споживчої тари

Конструкція упаковки повинна бути максимально технологічною і забезпечувати найменші витрати матеріалу, праці, часу, а також енергії під час її виготовлення. На зовнішній стороні пляшки виконують мітки для орієнтування при декоруванні, наповненні, закупорюванні, вкладанні.

У тарі повинні бути максимально використані стандартні елементи: горловини, типові форми дна та ін.

Форма тари повинна забезпечувати легке видалення продукту, а також не повинно бути небажаних різких переходів, гострих кутів, виступи зазначених розмірів.

При користуванні пляшки слід враховувати такі вимоги: пляшки повинні бути рівномірно видуті, повинні мати правильну форму і бути заокругленими від корпусу до дна, мати гладку зовнішню поверхню.

Скло не повинно містити:

видимих включень;

відкритих бульбашок;

виступаючих швів у корпусі;

гострих країв на напливі;

наскрізні просічки, надколи;

чужорідних включень, які мають кругом себе тріщини і просічки.

Склад скла повинен відповідати вимогам ГОСТ 21-51.

Важливою є відповідність місткості і лінійних розмірів пляшки, так як операції по миттю, розливу, закупорюванню та на подальшому оформлення продукції здійснюються на механізованих поточних лініях, в яких нормальна робота автоматів розрахована на стандартний посуд.

Також пляшку перевіряють на термічну і хімічну стійкість. Під термічною стійкістю розуміють здатність пляшки витримувати перепади температур, що зазначені стандартом. Вона залежить від складу скла, температури варіння та інших умов. Не менше значення має хімічна стійкість

скла. Цю стійкість можна збільшити за допомогою обробки пляшки гарячим 2,5%-ним розчином соляної кислоти на протязі однієї години.

2.1.3 Проектування допоміжних пакувальних засобів

Кроненпробка за способом зняття їх з пляшки ділиться на два види:

pry-off - для відкриття пляшки необхідний спеціальний інструмент;

twist-off - пробку можна зняти без використання інструменту, просто повернути її рукою.

В даному курсовому проекті ми розглядаємо скляну пляшку, що закупорюється за допомогою способу pry-off. Це дозволяє герметизувати продукт в тарі для того, щоб не проникли сторонні запахи чи речовини, що можуть вплинути на якість товару.

На рис. 2.1 а зображена кроненпробка на яку нанесений логотип продукції що розливається в склотару. На іншому рисунку (рис. 2.1 б) видно внутрішню сторону на яку наклеєна полімерна прокладка - пластизоль (зустрічаються прокладки з пресованої кори коркового дуба та комбіновані - картон-полімер, яка дешевша за коркову). Вона сприяє кращому приляганню кроненпробки до горловини пляшки, а також дозволяє краще герметизувати продукт.

Технічні вимоги до кроненпробки наведені в ОСТ 10 320-2003

а) б)

Рис. 2.1. Кроненпробка: а - вигляд ззовні; б - вигляд в середині.

2.1.4 Розробка ескізів етикетки і схеми її маркування

Значну роль у виготовленні продукції, такої як мінеральна вода, відіграють такі допоміжні пакувальні засоби як етикетка і кольєретка (рис. 2.2).

Їхньою основною функцією є - донесення до споживача інформації про продукт.

а) б)

Рис. 2.2. Етикетка - а; кольєретка - б.

Маркування етикетки:

Назва продукту;

Торгова марка;

Адреса і назва виробника;

Штриховий код;

Інформація про продукт;

Відзнаки якості;

Об'єм;

Дата виготовлення;

Умови зберігання;

Рекомендації щодо вживання.

2.2 Проектування транспортної тари

2.2.1 Вибір об'єму транспортної тари

Готова продукція, розфасована мінеральна вода в скляних пляшках, підлягає упаковці в транспортну тару (полімерний ящик), а потім штабелюються на піддони.

2.2.2 Проектування конструкції транспортної тари

Для транспортної тари використовуємо полімерний ящик з поліетилену низького тиску. Термін використання таких ящиків становить 3-5 років.

У полімерний ящик пляшки вкладаються за допомогою спеціального обладнання. Відповідно до ДСТУ 3778-98 ящик має такі розміри:

довжина - 415 мм;

ширина - 335 мм;

висота - 280 мм.

Рис. 2.3 Полімерний ящик.

Список літератури

1. Кривошей В.М.Упаковка в нашому житті. Київ: ІАЦ “УПАКОВКА”, 2001.

2. Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни “Комп'ютерне моделювання і конструювання тари і упаковки”/ О.А.Крестьянполь - Луцьк: ЛДТУ, 2004.

3. Сирохман І. В., Завгородня В. М. Товарознавство пакувальних матеріалів і тари: Підручник. К.:ЦНЛ, 2005.

4. ДСТУ 878-1993 Води мінеральні питні. Технічні умови.

5. ДСТУ 878:2006 Води мінеральні природні фасовані.

Размещено на http://www.allbest.ru

...