Стан ринку керамічних виробів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

керамічний якість споживчий глина

Вступ

1. Стан ринку керамічніх виробів в Україні

2. Фактори, що формують асортимент і якість керамічних виробів

3. Вимоги до якості керамічних виробів

4. Дослідження споживних властивостей, асортименту та якості керамічних виробів

4.1 Характеристика об'єктів і методів дослідження

4.2 Товарознавча характеристика асортименту керамічних виробів

4.3 Тонкокам'яний та напівфарбований посуд

4.4 Оцінка якості керамічних виробів

4.5 Результати досліджень

5. Транспортне, тарне та технічне забезпечення технологічних процесів у оптовій торгівлі

5.1 Транспортні засоби та їх вибір для забезпечення транспортно-експедиційних операцій в оптовій торгівлі. Види і роль транспорту у сфері торгівлі. Основні види транспортних засобів для перевезень вантажів. Організація перевезень вантажів залізничним та автомобільним транспортом

5.2 Роль тари та упаковки в організації торгово-технологічних процесів, основні вимоги, види, якість тари. Роль і функції тари та упаковки. Основи класифікації тари. Вимоги та якість тари

5.3 Організація тарних операцій у торговельних підприємствах. Порядок організації обігу тари в торгівлі. Технологія операцій з тарою на підприємствах торгівлі

5.4 Обладнання для пакетування і зберігання товарів на оптових підприємствах. Поняття пакетування вантажів. Види обладнання для зберігання товарів

Висновок

Література

Вступ

Керамічне виробництво відноситься до числа найбільш стародавніх ремесел на землі. Наявність легкодоступного матеріалу - глини - зумовило широке розповсюдження керамічного ремесла. Воно зародилося на початку людської історії.

Виробництво керамічних виробів - посуду та господарської начиння є, мабуть найбільш стародавнім заняттям людини, саме за характером черепків, знайдених в місцях стародавніх поселень археологи визначають їх приналежність до тієї чи іншої культури.

Незважаючи на свою старовину, кераміка знаходить своє застосування і в 21 столітті, при цьому найбільша частина обсягу виробництва припадає на керамічний посуд.

Керамічні вироби відносяться до виробів багатократного використання, тривалість використання яких визначається здатністю зберігати головні показники фізико-технічних властивостей в процесі єксплуатації.

Інтерес до ринку керамічних виробів обумовлений у першу чергу тим, що в останні роки ринок активно розвивається, причому багато в чому за рахунок зростання вітчизняного виробництва. Керамічні вироби, як ринковий товар, займають специфічне місце. З одного боку, це продукція виробничого призначення, з іншого боку, керамічні вироби є, безумовно, товаром народного споживання, що використовується у повсякденному житті. В даний час виробництвом керамічних товарів в Україні займаються більш 10 спеціалізованих підприємств. За останні роки введені великі потужності з використанням сучасного, як правило, імпортного устаткування. Реконструкція старих виробництв і введення нових виробничих потужностей - відображення зростаючого попиту на керамічні товари.

Темпи підвищення ефективності керамічної промисловості залежать від досягнутого рівня якості продукції.

Актуальність досліджень в даній області полягає в тому, що останнім часом керамічні вироби користуються зростаючим попитом, як в Україні, так і за її межами.

Тема курсової роботи являється актуальною, тому що дає змогу детально дослідити сучасний асортимент керамічних виробів, визначити пріоритетні напрямки у виробництві та забезпеченні якості товарів, провести дослідження конкретних зразків керамічних виробів, порівнявши їх якість та споживні властивості.

Метою написання даної курсової роботи є визначення товарознавчої характеристики керамічних виробів, аналіз їхньої якості, асортименту та споживчих властивостей.

У відповідності з метою, в курсовій роботі були поставлені наступні завдання:

- вивчити асортимент і споживчі властивості керамічних товарів;

- оцінити якість керамічних товарів.



1. Стан ринку керамічніх виробів в Україні

Сьогодні кількість вітчизняних підприємств, які виробляють керамічні вироби, складає 36, серед яких 15-17 є крупними спеціалізованими фірмами.

Минулий рік поклав край лідерства імпортної кераміки на вітчизняному ринку - обсяги імпорту та експорту зрівнялися, і зросло виробництво вітчизняного ринку. В 2009 році на ринку стало з'являтися багато абсолютно нових дрібних фірм і декілька великих. Деякі лідери, такі як ТД «Керамін», закінчили своє існування банкрутством. Інші ж, наприклад польська Cersanit, розширили присутність у нашій країні за рахунок відкриття нового виробництва.

Сам же імпорт керамічних виробів в 2007-2010 роках зростав «на очах». Так, в 2008році в країну було завезено кераміки на 36 млн. доларів (110%) більше, ніж у 2007-му (100%). У 2009році (74%) це зростання було нижчим - до України було імпортовано товарів на суму 39млн. доларів меншим, ніж у 2008 році. Така позитивна динаміка для імпорту закінчилася з початком кризи. Обсяги імпорту в доларах і євро впали більш ніж у два рази. У 2010 році падіння загального імпорту склало 47%.

В наступний час основу порцелянової промисловості України становлять такі великі підприємства, як Коростенський, Баранівський, Сумський, Березнівський, Тернопільський, Довбишський, Полтавський, Полонський, Дружківський заводи і інші підприємства з невеликими обсягами виробництва.

Найбільш видомими українськими виробниками фаянсових виробів є Будянський і Кам'яно-Бродський фаяснсові заводи, майолікових - Василівський, Опошнянський, Львівський, Косовський.

Тривалий час ряд підприємств керамічної промисловості працювали на зовнішній ринок і придбали досвід з випуску продукції високої якості. У цей час в планах українських виробників - поширення внутрішнього ринку, розвиток дилерської мережі в Україні.

Для забезпечення конкурентноспроможною вітчизняною продукцією внутрішнього ринку й для збільшення експорту є передумови: в Україні є потужна сировинна база, висококваліфіковані фахівці, багатовіковий досвід роботи, глибокі національні традиції. Однак необхідне технічне переоснащення багатьох підприємств, зниження енергоємності виробництва. Робота в цьому напрямку проводиться: ряд підприємств закуповує закордрнне устаткування (АТ «Дружківський фарфоровий завод»). Український науково-дослідний інститут порцелянової промисловості розробив нові конструкції конвеєрних печей для отельного обпалювання. Це дозволило знизити енерговитрати майже на 40%.

Ряд великих заводів України (Баранівський, Довбишський, Городницький, Полонський) використовують у виробництві порцелянових виробів комплексну керамічну сировину вітчизняних родовищ, що дозволяє знизити собівартість продукції.

На вітчизняний ринок здійснюється також постачання керамічних виробів з Росії, Англії, Японії, Чехії, Німеччини, Франції, Китаю, Польші й інших країн, вони становлять конкуренцію продукції Украйнських виробників.



2. Фактори, що формують асортимент і якість керамічних виробів

Асортимент і якість керамічних виробів формуються на стадіях розробки та виготовлення.

Залежно від будови розрізняють тонку кераміку (черепок склоподібний або дрібнозернистий) і грубу (черепок грубозернистий). Основні види тонкої кераміки - фарфор, напівпорцеляна, фаянс, майоліка. Основний вид грубої кераміки - гончарна кераміка.

Фарфор має щільний спечений черепок білого кольору (іноді з блакитним відтінком) з низьким водопоглинанням (до 0,2%), при постукуванні видає високий мелодійний звук, у тонких шарах може просвічувати. Глазур не покриває край борту або підстава вироби з фарфору. Сировина для фарфору - каолін, пісок,польовий шпат та інші добавки.

Фаянс мае пористий білий черепок з жовтуватим відтінком, пористість черепка 9 - 12%. Через високу пористості вироби з фаянсу повністю покриваються безбарвною глазур'ю невисокою термостійкості. Фаянс застосовується для виробництва столового посуду повсякденного використання. Сировина для виробництва фаянсу - беложгущиеся глини з додаванням крейди і кварцового піску.

Напівпорцеляна за властивостями займає проміжне положення між порцеляною і фаянсом, черепок білий, водопоглинання 3-5%, використовується у виробництві посуду.

Майоліка має пористий черепок, водопоглинання близько 15%, вироби мають гладку поверхню, блиск, малу товщину стінок, покриваються кольоровими глазурями і можуть мати декоративні рельєфні прикраси. Для виготовлення майоліки застосовується лиття. Сировина - беложгущиеся глини (фаянсова майоліка) або красножгущіеся глини (гончарна майоліка), плавні, крейда, кварцовий пісок.

Гончарна кераміка має черепок червоно-коричневого кольору (використовуються красножгущіеся глини), великий пористості, водопоглинання до 18%. Вироби можуть покриватися безбарвними глазурями, розписуються кольоровими глиняними фарбами - ангобами.

Сировину та матеріали для виготовлення керамічних виробів поділяють на матеріали для черепка, для глазурі і для декорування.

В свою чергу, в матеріалах для черепка виділяють пластичні та малопластичні матеріали (глини, каоліни, бентоніт), матеріали, що зменшують пластичність (кварц, кварцовий пісок, шамот, керамічний бій відпалених виробів) й плавні або флюси (польовий шпат, тальк, доломіт, крейда, кісткова мука та ін.).

Матеріалами для глазурі є польовий шпат, кварцовий пісок, крейда тощо.

Глазур - це скловидна плівка на поверхні керамічних виробів. Вона понижує водопоглинання черепка, збільшує міцність, гігієнічність і еластичність виробів. Тугоплавку фарфорову глазур виготовляють з польового шпату, кварцу з домішкою каоліну, а легкоплавку фаянсову і майолікову - з кварцового піску, соди, крейди, оксидів бору, стронцію тощо.

Матеріалами для декорування кераміки є керамічні фарби, препарати дорогоцінних металів, люстри. Керамічні фарби поділяють на підглазурні, внутрішньоглазурні і надглазурні.

Підглазурні фарби (оксиди кобальту, хрому, марганцю, розчинні солі, ангоби) наносять на неглазурований черепок і закріплюють в политому обпалюванні разом з глазур'ю. Підглазурний кобальт дає глибоко-синє забарвлення, а розчинні солі кобальту, нікелю - м'які (пастельні) тони. Ангоби - фарби на основі тонкодисперсних глин з домішками пегментів - широко використовують при декоруванні майоліки і рідко при декоруванні фаянсу.

Виробництво керамічних матеріалів. Процес виробництва керамічних виробів складається з обробки сировини та виготовлення маси, формування виробів, сушіння, випалювання та декорування.

Підготування сировинних матеріалів. Метою підготовки сировини є руйнування природної структури матеріалів до дрібних частинок для отримання однорідної маси і прискорення взаємодії частинок в процесі утворення кераміки. Її проводять пластичним способом, який забезпечує отримання рівномірної за складом маси.

Пластичні матеріали (глину, каолін, бентоніт) розмішують у воді в лопатних змішувачах. Отриману масу у вигляді суспензії пропускають через сито та електромагніт для видалення великих включень і залізних домішок.

Збіднюючі матеріали та плавні сортують, звільнюють від сторонніх і шкідливих домішок. Кварц, польовий шпат, пегматит та інші компоненти випалюють при температурі 900-1000 °С. При цьому кварц розтріскується. Це, по-перше, полегшує помел, а по-друге, дозволяє видалити шматки, забруднені залізними домішками, оскільки при випалювані кварц з домішками залізних сполучень набуває жовто-коричневого кольору.

Каменисті матеріали, у тому числі і керамічне биття, промивають, піддають подрібненню і грубому помолу, після чого просіюють. Тонкий помел здійснюють на кульових млинах з фарфоровими або уралітовими кулями.

Пластичні і збіднюючі матеріали, плавні і биття ретельно змішують. Однорідну масу пропускають через сито і електромагніт, зневоднюють в спеціальних фільтрах-пресах або вакуум-фільтрах. Отриману пластичну масу вологістю 23-25% відправляють на відлежування в приміщення з високою вологістю. При відлежуванні відбувається окислення і мікробіологічні процеси, що сприяє розрихленню маси, подальшому руйнуванні природної структури матеріалів і підвищенню пластичних властивостей маси. Після відлежування масу обробляють на масом'ялках і вакуум-пресах для видалення включень повітря. При цьому маса стає пластичніше і набуває інших фізико-хімічних властивостей, необхідних для формування виробів.

Неякісне очищування сировинних матеріалів викликає жовтуваті, сіруваті відтінки черепку, а неоднорідність маси є причиною утворення деформації, тріщин, пузирів.

Формування керамічних виробів переважно здійснюється пластичним методом, методом лиття і напівсухим пресуванням. Для формування застосовують гіпсові форми пористістю не менше 25%, а також форми з пластичних мас, наприклад, на основі полівінілхлориду.

При пластичному формуванні використовують масу вологістю 20-25%, з якої в залежності від форми отримують заготовки у вигляді пластів. Для формування застосовують напівавтомати або автомати. При виготовленні плоских виробів розміщують глиняний пласт, який розрівнюють роликом при обертанні форми. Для отримання порожнистих виробів, наприклад, чашок, заготовку маси розміщують в форми і розкатують спеціальним профільним роликом. Проміжок між формою і роликом заповнюється шаром маси необхідної товщини. Зовнішня поверхня виробів формується поверхнею форми, а внутрішня - роликом. Якщо на внутрішній поверхні форми є заглибений малюнок, то він точно відтворюється на зовнішній поверхні виробу.

Методом лиття в гіпсові форми виготовляють вироби складної, рельєфної конфігурації, з тонкими стінками, ажурним бортом. Для отримання виробів складної конфігурації використовують роз'ємні форми. Для формування виробів методом лиття готують сметаноподібну масу - шлікер вологістю 34-36%.

Напівсухе пресування використовують для формування плоских виробів невеликої товщини, наприклад, тарілок. Підготовлену пластичну масу висушують до вологості 2-3%, тонко подрібнюють і отримують порошок, в який додають пластифікатор. З цього порошку формують виріб в металевих прес-формах, під великим тиском. Вироби мають правильну форму, точні розміри, більш високу механічну цінність і невелику вологість, що значно скорочує час сушіння перед випалюванням.

При формуванні внаслідок неохайного поводження, використання зношених форм і роликів можуть утворитися такі дефекти, як деформація, хвилястий край, концентричні тріщини, потрапляння шматочків гіпсу до маси, не рівність поверхні, підрив носиків тощо.

Сушіння. Після формування виробів для підготовки до випалювання - заключному і найбільш відповідальному етапу виробництва - здійснюють сушіння до залишкової вологості 1-2%. При цьому вироб набуває достатню до випалювання міцність, виключається утворення внутрішньої напруги, що приводить до появи тріщин, деформації тощо.

Найбільш перспективно використання для сушіння керамічних виробів ультразвуку, токів високої частоти або інфрачервоного випромінювання.

В процесі сушіння можуть утворитися тріщини (при нерівномірній вологості маси), деформація та інші дефекти.

Висушені вироби перед випалюванням зачищають наждачним папером, видаляють шви від прес-форм, сторонні домішки і забруднення. Після зачищення вироби продувають стиснутим повітрям для видалення пилу.

Випалювання формує структуру черепку і властивості керамічних виробів. Зазвичай, проводять двократне випалювання - утильне (до глазурування) і полите ( після глазурування). Застосовують також однократне швидке та безкапсульне випалювання. Фарфорові вироби, декоровані надглазурними фарбами, піддають третьому випалюванню - муфельному. Утильне випалювання - для твердогу фарфору є попереднім (900-1000 °С), для м'якогофарфору (1260 °С), фаянсу (1250-1280 °С) - основним, що визначає їх властивості.

При утильному випалювані видаляється механічно і хімічно зв'язана волога, черепок набуває необхідної міцності при достатній для поглинання глазурі пористості. Реакції взаємодії вихідних компонентів маси протікають у твердій фазі.

Після утильного випалювання керамічні вироби або декарують підглазурними фарбами, глазурують і піддають политому випалюванню, або глазурують, випалюють і декорують.

Фарфорові вироби після утильного випалювання часто глазурують, а потім випалюють. Після глазурування з ніжки або верхнього краю фарфорового виробу зчищають глазур, щоб уникнути сплавлення з підставкою під час политого випалювання чи іншими виробами при випалюванні у спарованому вигляді. Це відміна ознака фарфорових виробів.

Фаянсові вироби повністю покривають глазур'ю.

Метою политого випалювання твердого фарфору (1350-1420 °С) є закінчення фізико-хімічних перетворень компонентів, кінцеве формування структури черепку і глазурі, її дзеркальний розлив. При политому випалюванні м'якого фарфору, фаянсу і майоліки відбувається плавлення і закріплення глазурі. Вироби з низькотемпературного фарфору випалюють однократно.

Тривалість политого випалювання в тунельних пічках від 18-22 до 32-34 годин. На деяких підприємствах керамічні вироби, в тому числі і фарфорові, піддають однократному безкапсульному випалюванню. При цьому цикл виробництва скорочується до 3-5 годин, значно знижуються витрати палива, збільшується продуктивність праці, зменшується собівартість готової продукції.

При випалюванні при порушенні газового і температурного режиму на виробах можуть утворюватись дефекти черепку і глазурі: деформація, плямистість, тріщини, задувка, прищі, пузирі, засмічення, мушка, матовість, наколи, пліщини тощо. Після випалювання вироби перевіряють для виявлення дефектів.

Декорують керамічні вироби шляхом забарвлення маси в рожеві, зелені кольори, нанесенням декоративної глазурі (кольорової, «кракле», кристалічних, матових тощо), рельєфних і заглиблених малюнків, проте часто шляхом розфарбування.

Основними видами оздоблень є такі.

Вусик, відводка, стрічка - це безперервні кругові смуги різної ширини: вусик - до 1 мм, відводка - до 3 мм, стрічка - 4-10мм. На фаянсові вироби наносять також буфетну стрічку шириною 12-16 і 32 мм, на фарфорові вироби з вирізним краєм - стрічку з завалом, яка захватує вирізний край. Ці оздоблення застосовують самостійно або у комбінації з іншими.

Трафарет являє собою площинний одно-, двох- чи багато фарбовий малюнок з різко окреслиними краями. Отримують його розпиленням фарби через вирізи трафарету. Зовнішні ознаки: в малюнку відсутні дрібні деталі, фарба нанесена тонким шаром, деталі малюнку відокремлені один від одного.

Покриття суцільне - це покриття корпусу виробу рівномірним шаром фарби; напівпокриття - кольорова смуга шириною 20 мм і більше; нисходяче покриття - покриття з поступовим переходом від сильного тону фарби до сдабкого; покриття з прочисткою.

Штамп - однофарбовий графічний малюнок фарбою чи золотом, який наноситься гумовим штампом. На фаянсовому посуді використовують штамп з кольоровим пудражом однією і більш фарбами.

Друк - графічний однофарбовий малюнок, перенесений з гравірувальної дошки чи валу на папіросний папір чи гумову мембрану, а з них - на виріб. Малюнок може бути додатково розфарбований вручну однією, двома чи більше фарбами. Зовнішні ознаки: тонкий однокольоровий контур, сліди ручного розфарбовування.

Декалькоманія (деколь) являє собою одно- чи багато фарбовий малюнок, який наноситься за допомогою переводної картинки. Розрізняють деколь звичайну і здвижну або шовко-трафаретну. Звичайна деколь ледве відчувається рукою, малюнок трохи матовий з тонким деталіруванням, переходами одного тону до іншого. Здвижна деколь має більш товстий шар фарби, насичений колір, проте число фарби у малюнку обмежене, переходи тонів відсутні. Розроблені комбіновані і золотовмісні деколі.

Шовкографія - одно- і багато фарбовий лінійний малюнок з тонкими і точними штрихами. Отримують його продавленням фарби через шовковий трафарет-сітку.

Живопис - виконується вручну пензлем або пером фарбами, золотом, люстрами та їх комбінацією. Малюнок яскравий зі слідами роботи пензлем. Іноді малюнок наносять по мастиці. По малюнку матовим золотом може виконуватись гравірування (цировка). Вузький бортовий орнамент, що наносять пензлем з арабеска.

Обробка рельєфу - розфарбування усіх деталій рельєфу фарбою чи золотом.

Фотокераміка - фотографія, що відтворена на виробі, часто в медальйоні, круглому, овальному чи іншому обрамуванні.

Малюнки в залежності від їх розміщення (композиції) поділяють на суцільні, бортові, розкідні, букетом. Суцільний малюнок покриває всю зовнішню поверхню чи борт виробу, бортовий - розміщенний у вигляді безперервної смуги по борту, низу або посередені виробу, розкідний - п'ять і більше не зв'язаних один з іншим лепків чи малюнків; малюнок букетом - до трьох малюнків включно.

Оздоблення, які виконані надглазурними фарбами, закріплюють при муфельному випалюванні. Потім вироби сортують, маркірують штампом чи деколлю з позначкою товарного знаку заводу, сорту, групи оздоблення, роздрібної ціни. Вироби 1-го сорту маркірують червоною фарбою, 2-го - синьою.

Майолікові вироби декорують кольоровою прозорою чи непрозорою (глухою) глазур'ю одно- чи багатокольоровою. Застосовують глазурі «кракле», відтворюваного вогню тощо. Використовують розпис ангобами, гравірування по ангобу, у тому числі особливий прийом - фляндрівку тощо.



3. Вимоги до якості керамічних виробів

Вимоги до якості фарфорових виробів регламентовані в ГОСТ 28390-89 «Изделия фарфоровые. Технические условия», фаянсових виробів - ГОСТ 28391-89 «Изделия фаянсовые. Технические условия». Обидва стандарти мають зміни, які прийняті міждержавною радою зі стандартизації, метрології та сертифікації, за які проголосувала Україна. Зміни опубліковани в ІУС № 1, 2000 р.

Ці стандарти нормують три групи показників: розмірні, фізико-технічні і загального вигляду. Фарфорові і фаянсові вироби поділяють за розмірами на дрібні (діаметром або довжино менше 175 мм і ємністю менше 250 смі), середні (діаметром або довжиною 175-250 мм включено, ємністю 250-600 смі включно) і великі (діаметром або довжиною більше 250 мм і ємністю більше 600 смі).

Вироби для напоїв в залежності від емності поділяються на дрібні і великі:

дрібні - не менше 500 смі;

великі - від 500 смі і більше.

За товщиною черепка фарфорові вироби поділяють на звичайні і тонкостінні (товщина черепка чашок не більше 1,2 мм, блюдця - не більше 1,8 мм, інших виробів - не більше 2,5 мм).

За формою вироби з фарфору і фаянсу поділяють на плоскі (посуд глибиною не більше 25 мм, вимірюваної від найнижчої точки до горизонтальної площі, що проходить точку переливу) і порожнисті (посуд глибиною більше 25 мм, вимірюваної від найнижчої точки до горизонтальної площі, що проходить точку переливу).

Розміри і форма посуду є показниками функціональних властивостей і до того ж враховуються при сортуванні виробів.

Стандарти регламентують такі фізико-технічні показники: водопоглинання, білизну, термостійкість, механічну міцність, просвічуванність (для фарфору).

Водопоглинання для фарфорового посуду повинно бути не більше 0,2%, фаянсового посуду - не більше 12%.

Білизна фарфорового посуду повинна складати для виробів 1-го сорту - не менше 64%, 2-го сорту - не менше 58%. Білизна фаянсового посуду кількісно не нормується. Вказується, що фаянсові вироби, покриті безкольоровою глазур'ю, можуть мати незначний відтінок - голубоватий, жовтуватий чи сіруватий.

Термостійкість фарфорового посуду повинна складати 185 °С, фаянсового з безкольоровою глазур'ю - 125 °С, з кольоровою глазур'ю - 115 °С.

Фарфоровий і фаянсовий посуд повинен бути міцним і не руйнуватися при зберіганні в стопах із 100 тарілок або блюдець протягом 5 днів. Приставні деталі повинні бути міцно з'єднаніт з корпусом і витримувати одноразове навантаження заповненням кварцовим піском, маса якого вдвічі перевищує масу води, що заповнює виріб.

Просвічуваність фарфорового посуду повинна спстерігатися в шарі товщиною не більше 2,5 мм і складати 30% для виробів 1-го сорту і 15% для виробів 2-го сорту.

Вимоги до зовнішнього вигляду фарфорового і фаянсового посуду такі. Посуд повинен відповідати вимогам стандартів і затвердженим зразкам-еталонам. Посуд повинен бути стійким на горизонтальній площі і не перевертатися, коли ємність заповнена водою, при нахилі площі в 10° до горизонталі (посуд для організацій громадського харчування - при нахилі на 15°).

Всі матеріали, що використовуються для виготовлення фарфорового і фаянсовоого посуду, повинні бути не шкідливими і допущеними до застосування Міністерством охорони здоров'я України.

Внутрішня поверхня виробу, яка може мати контакт з харчовими продуктами, не повинна виділяти свінцю і кадмію більше:

для плоских виробів: свинець - 1,7 мг/дмі; кадмій - 0,17 мг/дмі;

для порожнистих виробів дрібних і середніх: свинець - 5,0 мг/дмі; кадмій - 0,5 мг/дмі;

для порожнистих великих виробів: свинець - 2,5 мг/дмі; кадмій - 0,25 мг/дмі.

Неглазуровані ніжки, край виробів, місце посадки кришки й торець пробки повинні бути зашліфовані.

Відтінок виробів з кольоровим черепком або покриттям кольоровою глазур'ю, що входять до комплекту, набору чи сервізу, повинен бути однаковим. Відтінок кришок виробів повинен відповідати зразку-еталону. В некомплектній продукції допускається невелике відхилення тону виробу від зразка-еталону.

Кришка повинна мати щільну посадку і не випадати при нахилі чайника, кавника на 70°.

Нормується показник зливної здатності - зливний отвір повинен бути таким, щоби рідина виливалася нероздільним вузьким струменем і не підтікала на корпус виробу.

Плівка з дорогоцінних металів повинна бути міцно прикріплена до поверхні виробів.

Поверхня виробів, що контактують з харчовими продуктами, повина бути кислостійкою.

В залежності від наявності дефектів зовнішнього вигляду фарфоровий і фаянсовий посуд поділяється на вироби 1 і 2 сорту. Сортування здійснюється за обмежувальною системою з урахуванням розміру, форми виробів і виду, розміру, кількості, місце знаходження дефектів (лицьовий, зворотній бік). В стандарті для виробів фаянсових особливо відокремлюються обмеження дефектів для виробів з безкольоровою і кольоровою глазур'ю.

На виробах не повинно бути дефектів, які перевищують вказані в таблицях ГОСТ 28390-89, 28391-89.



4. Дослідження споживних властивостей, асортименту та якості керамічних виробів

4.1 Характеристика об'єктів і методів дослідження

Предметом дослідження є асортимент фарфорових виробів, які виробляє Сумський фарфоровий завод.

АТЗТ «Сумський фарфоровий завод» спеціалізується на виробництві фарфорових виробів побутового призначення. Сумський фарфоровий завод - одне з унікальних підприємств Сумщини, вже багато років поєднує у своїй продукції високу якість, доступність і художню цінність. Відомий він далеко за межами України, а в нашій країні вже давно став лідером порцелянової промисловості. На сьогодні він є брендом вітчизняної порцелянової промисловості. Вироби заводу успішно змагаються за якість, зовнішнім виглядом - з виробами підприємств, історія яких тягнеться за більш давніх часів. Виробляючи близько 150 найменувань порцелянової продукції, фарфорова продукція даного підприємства знаходить широке застосування практично у всіх сферах народного господарства. Її асортимент змінюється, виходячи зі споживчих переваг і кон'юнктури ринку. Якість виробів Сумського фарфорового заводу була підтверджена на конкурсах і виставках. Так, у 2003 році АТЗТ «Сумський фарфоровий завод» був фіналістом Всеукраїнського конкурсу якості продукції «100 кращих товарів України» в номінації промислові товари. У 2007 році підприємство було переможцем Всеукраїнського конкурсу - виставки «Кращий вітчизняний товар року 2007» в номінації «Виробництво порцеляни, фаянсу і скла». У червні 2008 року за підсумками регіонального етапу всеукраїнського конкурсу якості продукції «100 кращих товарів України», АТЗТ «Сумський фарфоровий завод» був визнаний переможцем у номінації «Промислові товари для населення». У 2009 році - лауреат у конкурсі «100 кращих товарів» у номінації «Промислові товари для населення». У 2010 році АТЗТ Сумський фарфоровий завод переможець регіонального етапу Всеукраїнського конкурсу якості продукції «100 кращих товарів України», в номінації «Промислові товари для населення".

Об`єктом дослідження курсової роботи є фарфорові вироби побутового призначення. Асортимент виробів, що виробляє підприємство досить широкий і включає різні групи за функціональним призначенням: господарчий посуд і художні вироби.

До господарчого посуду відноситься чайний, кавовий, столовий та посуд для інших потреб. Посуд Сумського фарфорового заводу розрізняється за фасонами, оздобленням, комплектністю.

Мета досліду - дослідження асортименту, споживних властивостей та якості фарфорових виробів на Сумському фарфоровому заводі на відповідність вимогам діючих нормативних документів.

Метод дослідження асортименту аналіз і оцінка, якість досліджується органолептично. Аналіз асортименту проводиться за основними класифікаційними ознаками і споживними властивостями.

Для задоволення різних потреб споживачів фарфор має комплекс споживних властивостей: функціональні, культурно - побутові, естетичні надійність, безпечність.

4.2 Товарознавча характеристика асортименту керамічних виробів

Асортимент виробів, пропонований заводом представлений наступними групами товарів:

Столовий посуд:

тарілки - глибокі з діаметром 240 мм, висота більше 40 мм, місткість 0,5 л та глибокі діаметром 200 мм, місткість 0,25 л - десертні; мілкі з діаметром 240 мм; закусочні - 200 мм; десертні - 175 мм, пиріжкові - 150 мм, дитячі -178 мм. Край тарілок буває гладким, вирізним, потовщеним;

салатники - відрізняються різними фасонами - круглі, квадратні, овальні тощо. Місткість порційних від 120 см³, для подачі салатів - до 1000 см³;

блюда - для подачі гарячих і холодних закусок, пиріжків тощо. Мають більш товстіші стінки, діаметр 300-450 мм; бувають глибокі, різних фасонів;

вази для супу чи компоту - круглі, овальні. Кришка має виріз для ложки. Місткість 2000-3500 см³;

оселедниці - різних фасонів, діаметр 135 - 300 мм, бувають з низьким і високим бортом, порційні і звичайні;

підливочники - для подачі соусів і підлив. Місткість 80-400 см³. Мають злив і ручку, іноді - піддон;

сухарниці - неглибокі блюда круглої, овальної, трикутної форми, розмір 270-300 мм;

а також - перечниці, гірчичниці, хрінниці, солонки, сметанниці, графини і кувшини з рюмками і стаканами до них.

Фарфоровий чайний і кавовий посуд:

чашки з блюдцями (парні вироби) - різних фасонів і прикрас. Бувають для чаю (місткість 200-250 см³ - звичайні; 260-275, 300-350 см³ - напівапетитні; 400-500 см³ - апетитні і подарункові, які мають тематичний рисунок, виготовлені ручним способом.); для кави (місткість 60-130 см³, можуть виготовляти із кісткового фарфору); дитячі (мають нескладні рисунки дитячого характеру, місткість 175 см³). Блюдця для звичайних чашок мають діаметр 135-140 мм, для напівапетитних - 150-155 мм, для апетитних - 160-190 мм, для кавових - 110-120, для дитячих - 138 мм. У комплекті вартість чашки складає 60%, блюдця - 40%;

блюдця для варення - більш глибокі, мають діаметр 90-100 мм;

кружки на відміну від чашок випускають без блюдець, більш простих фасонів, іноді без ручок; мають форму корпусу циліндричну чи конічну. Малюнок крупний, сувенірний чи тематичний. Місткість кружок з потовщеним черепком (до 7 мм) від 100 до 150 см³, із звичайним - 90-500 см³, іноді і більшим;

бокали нагадують велику чашку, мають місткість 400-600 см³, овальну чи циліндричну форму, з ручкою, бувають у комплекті з блюдцями. Прикраси носять подарунковий характер;

стакани мають розміри 100-250 см3, не мають ручки;

піали мають місткість 140-400 см³. По формі нагадують відкриту чашу, призначені для чаю;

цукерниці бувають з ручками і без них, різних фасонів, місткість 250-600 см³;

маслянки бувають на піддоні і без нього, з кришкою, місткість до 400 см3, різної форми;

чайники поділяють на доливні (1000-1400 см3 ) та для заварювання чаю (до 400 см3). Фасони дуже різноманітні. Кришка має отвір для виходу пари, а в корпусі є сіточка. Бувають сувенірні;

кав'ярники відрізняються від чайників витягнутою вгору формою, вузьким довгим носиком, сіточка відсутня, кав'ярник можна нахиляти під великим кутом, так як на кришці є виступ;

вази для фруктів різних фасонів, на ніжці не нижче 30 мм, діаметром 240-270 мм;

3. Комплектні вироби із фарфору:

- Сервізи. Столові сервізи на 6 персон складаються із 30-35 предметів і включають тарілки глибокі, мілкі, вази для супу, салатники, блюдо кругле і овальне, підливочник, солонку, перечницю. Сервізи на 12 персон мають подвійну кількість виробів. Сервізи мають назву, пов'язану з їх формою, прикрасою або виготівником (Овальний, Біла роза, Сумський);

- Чайні сервізи виробляють у більш широкому асортименті, ніж столові. Вони дуже різноманітні за прикрасами. Кількість виробів на 6 персон 14-24, це - чашки з блюдцями, чайники, маслянки, цукерниці, вершківниці. Сервіз на 12 персон може мати 50 предметів, в тому числі тарілки пиріжкові, десертні, блюдця для варення тощо. Кавові сервізи включають кав'ярнники, чашки з блюдцями. Цукерниці, мілкі тарілки, вершків ниці. Бувають на 6 персон (15-21 предмет) і на 12 (до 40 предметів.). Чайно-кавові сервізи містять елементи чайного і кавового сервізів. Кількість предметів 35 і 41;

- Гарнітури - комплектні вироби, які містять предмети столового сервізу, чайного, ковового одночасно;

- Набори - включають вироби одного виду - набір салатників і т. д.;

- Прибори - містять вироби різних видів одного призначення - для води, варення, крюшону, туалетні. Вироби комплектів характеризуються єдністю художньо-конструктивного рішення.

4.3 Тонкокам'яний та напівфарбований посуд

Тонкокам'яні вироби мають високу механічну міцність, мають спечений черепок сірувато-жовтого кольору, тому їх часто покривають напівпрозорими глазурями. Виробляють різні вироби для зберігання продуктів, кув шини, кружки для пива, тарілки, миски, сервізи. Вироби із напівфарфору мають велику товщину черепка, тому вони механічно міцні. Покривають білими і кольоровими глазурями.

Столовий посуд - горшки, салатники, графини, соусники, різні вироби для зберігання продуктів;

Чайно-кавовий посуд - кружки, стакани, маслянки, чайники, кофейники, молочники тощо.

Дитячий посуд;

Комплектні вироби;

Художні вироби.



4.4 Оцінка якості керамічних виробів

Якість фарфорових виробів перевірялась у лабораторії заводу. Досліджувались 3 зразки, які представлені у таблиці.

Якість керамічних виробів встановлюють по їх відповідності вимогам ТУ, ГОСТ і інших нормативних документів. Загальними вимогами є раціональність форми і розмірів, зручність користування виробами і простота догляду за ними. Особливу увагу звертають па поєднання у виробі краси і корисності. Керамічні вироби повинні вписуватися в інтер'єр кухні, столової, мати певний стиль і колірне рішення.

У лабораторії заводу визначали твердість фарфору, механічну міцність плоских фарфорових виробів при зберіганні, механічну міцність приставних деталей, визначали міцність закріплення фарб на фарфорових виробах, просвічуваність фарфорових виробів органолептичним способом.

При визначенні просвічуваності фарфорових виробів використовували освітлювальні лампи потужністю 100 Вт, розглядали вироби на відстані 30-35 см від неї і спостерігача. Якщо контури пальців, які знаходились на зворотній стороні виробу, чітко виявлені, то просвічуваність вважається гарною, якщо видно тільки тінь від них - задовільною, якщо не видно навіть тіні, то просвічуваність недостатня.

Закріплення фарб на виробах перевіряли тертям пальцями руки протягом 5 секунд. Фарба не повинна відшаровуватись.

Механічну міцність плоских фарфорових виробів при зберіганні визначали на зразках блюдець - 150 штук. Вироби перекладали папером через одне і зберігали 5 днів. При цьому нижній виріб не повинен руйнуватись.

Механічну міцність приставних деталей визначали заповнюванням виробів вологим кварцовим піском, а потім піднімали за приставну деталь (ручку або носик). Деталі не повинні відламуватись.

При недостатній твердості фарфору в процесі експлуатації на виробах швидко з'являються подряпини, що понижає блиск виробів, механічну міцність, термостійкість виробів. Зменшення твердості фарфору знижує його використання для виготовлення виробів побутового призначення. Найширше для визначення твердості фарфору застосовують методи дряпання і втискування. За крихкості фарфору неможливо використовувати великі навантаження, тому твердість фарфору визначають при невеликих навантаженнях (звичайно до 50 г) з використанням діамантових наконечників з великими кутами загострення.

Перевіряли наявність дефектів органолептичним способом та їх відповідність ГОСТ 25201-82 Посуд фарфоровий та фаянсовий. Технічні уумови. Згідно з даним стандартом механічна міцність приставних деталей (або підрив) допускається нескрізна, яка не знижує міцності виробу.

На зразку № 1 виявлені 3 наскрізні тріщини біля ручки, тому даний дефект не допускається на виробі (т. 1, с. 3, назва дефекту «Трещина односторонняя заглузурованная длиной», на лицевой стороне.).

На зразку № 3 виявлена малопомітна матовість глазурі, що відповідає 2 сорту (т. 1, с. 4, назва дефекту «Матовость глазури»).

На зразку № 1 виявлена мушка - відповідно діаметр 1,5 мм 4 штуки, що не допускається на мілких виробах, і діаметром 2 мм у кількості 2 шт., що допускається у 2 сорті на крупних виробах (т.1, с.3-4, назва дефекту «Мушка діаметром»).

На зразку № 1 виявлені помітні подряпини на рисунку, що є недопустимим.(т. 3, с. 16, назва дефекту «Царапина на рисунке»)

Таким чином, на зразку № 1 виявлено 6 дефектів, інші зразки мають меншу кількість пороків.



4.5 Результати досліджень

Таким чином за результатами дослідження встановлено, що асортимент Сумського фарфорового заводу широкий,він сприяє задоволенню потреб будь - якого споживача.

Оновлення асортименту керамічних товарів відбувається за рахунок збільшення високоякісних виробів, впровадження нових видів декорування і збільшення частки комплектного посуду, впровадження виробів складних фантазійних форм, збільшення фарфорових виробів без декору, що підкреслює натуральну красу і привабливість фарфору.

Велика частина виробів Сумського фарфорового заводу має значний попит споживачів. Це такі вироби, як чайний сервіз «Ландиш», чайний сервіз «Берізка», кружки офісні тощо.

На заводі щорічно розробляються повні види продукції, повні форми і конструкції, декорування. Завод виробляє екологічно чисту продукцію, що користується попитом за кордоном.

Всі вироби, якість яких перевірялась, замарковані другим сортом. Тільки два показники, які досліджувались у лабораторії заводу, відповідають вимогам стандарту у всіх виробів - це термостійкість 185° С та водопоглинення черепка - 0,1-0,2 %. За іншими показниками якості зразки № 2, № 3 хоча і мають дефекти, відповідають вимогам ГОСТ 28390 і відносяться до 2 сорту.

Зразок № 1 відноситься до мілких виробів, має 7 дефектів, які не допускаються згідно з табл. 2 ГОСТ 28390, тому є неякісним і не може бути допущеним до реалізації.

Естетичні показники оцінювались за 10-ти бальною шкалою. Враховуючи зовнішній вигляд, форму та декорування. В результаті оцінювання зразок № 2 отримав в сумі 30 балів; зразки № 1 № 3 - по 24 бали. Але, враховуючи ціну виробів (відповідно за номерами зразків - 12 грн., 30 грн., 25 грн., естетичні показники їй відповідають.

У лабораторії Сумського фарфорового заводу також були проведені лабораторні дослідження кількох зразків китайського посуду. Перевірки зафіксували перевищення допустимого вмісту кобальту та нікелю, а також не кислотостійкість поверхонь, призначених для контакту з харчовими продуктами, що підтвердилось при повторній перевірці якості у токсикологічній лабораторії Сумської облсанепідемстанції та лабораторії ДП «Сумистандартметрологія».

Окрім того, були випадки, коли у фарбах, якими покривається і розписується китайський посуд, знаходили свинець та кадмій у дозах, які перевищують допустимі норми. Цей посуд не можна використовувати не тільки для їжі, а й для збереження харчових продуктів.

Щоб розпізнати якісну продукцію серед великої кількості китайських низькосортних виробів, варто уникати посуду з яскравим, строкатим зображенням: чим яскравіший малюнок, тим більша вірогідність, що він перенасичений вельми шкідливими для людського організму речовинами. Під час кожної покупки необхідно вимагати в продавця сертифікат якості на посуд, на що, на жаль, мало хто звертає увагу.

Посуд Сумського фарфорового заводу мае сертифікат відповідності, а також гігієнічний і радіологічний сертифікати безпеки. Завод працює більш ніж 45 років і стільки ж часу іноземці шукають в магазинах сумські тарілки і чашки. Ось що значить екологічно чиста сировина, вивірені технології та вболівання за справу.



5. Транспортне, тарне та технічне забезпечення технологічних процесів у оптовій торгівлі

5.1 Транспортні засоби та їх вибір для забезпечення транспортно-експедиційних операцій в оптовій торгівлі. Види і роль транспорту у сфері торгівлі. Основні види транспортних засобів для перевезень вантажів. Організація перевезень вантажів залізничним та автомобільним транспортом

Упаковка -- це засіб або комплекс засобів, які забезпечують захист товарів від пошкоджень та втрат, а довкілля -- від забруднень, і полегшують процес обігу товарів.

Тара -- це промисловий виріб, призначений для упакування, зберігання, транспортування і реалізації товарів у сфері обігу, який запобігає їх пошкодженням та псуванню лід час перевезення, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, складування та зберігання.

Тара є елементом або різновидом упаковки. Упакування деяких видів товарів може здійснюватись як у тару, так і без неї, за допомогою використання допоміжних пакувальних засобів або пакувальних матеріалів, які виконують функції упаковки.

У процесі товарообігу основними функціями тари й упаковки товарів є:

- охорона товару від шкідливого впливу зовнішнього середовища і забезпечення умов для збереження кількості і якості товарів на всьому шляху їх руку від виробника до споживача;

- охорона зовнішнього середовища від впливу упакованої продукції (товару);

- надання товарам (вантажам) необхідної мобільності і створення умов для раціональної організації торгово-технологічних процесів та застосування засобів механізації;

- створення необхідних умов для полегшення кількісного обліку товарів завдяки формуванню товарних одиниць за габаритами і масою;

- виконання ролі носія реклами та комерційної інформації, призначеної для спеціалістів торгівлі, працівників транспорту, безпосередніх споживачів товарів;

- створення зручностей споживачам щодо придбання та використання придбаних упакованих товарів;

- забезпечення зручностей для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, пакетування, маркування, складування, зберігання і транспортування товарів (вантажів);

- виконання ролі транспортного і немеханічного обладнання оптових і роздрібних торговельних підприємств;

- запобігання крадіжкам товарів.

Крім того, вдалий дизайн тари (упаковки) сприяє реалізації товарів; завдяки застосуванню тари суттєво подовжуються терміни зберігання та реалізації товарів, знижуються ціни на товари завдяки зменшенню втрат під час їх транспортування, зберігання і реалізації, економляться пакувальні матеріали в роздрібній торгівлі тощо.

Основи класифікації тари

Різноманіття властивостей та особливостей товарів, різні умови їх транспортування, зберігання і відпускання викликають необхідність виробництва великої кількості видів тари, до якої належать ящики, бочки, барабани, фляги, банки, мішки та ін.

Класифікація тари проводиться за низкою ознак, основними з яких є:

- функції в процесі обігу;

- кратність використання;

- стійкість до зовнішніх механічних впливі

- конструкційні особливості

- призначення; "види; типи і типорозміри;

- матеріал виготовлення;

- наявність специфічних властивостей;

- метод виготовлення та ін.

5.2 Роль тари та упаковки в організації торгово-технологічних процесів, основні вимоги, види, якість тари. Роль і функції тари та упаковки. Основи класифікації тари. Вимоги та якість тари

Так, за функціями в процесі товарного обігу вирізняють споживчу, транспортну тару і тару-обладнання. Споживча тара -- це функціонально самостійний виріб, який містить раціональний за обсягом використання споживчий запас, забезпечує безпосередній захист його кількості та якості протягом необхідного часу і становить єдину з запасом товару вартість. Споживча тара -- це тара, в яку розфасовують товари для доставки і продажу споживачам, вартість якої звичайно включається в його ціну. Споживча тара має бути зручною, легкою, дешевою, красивою, надавати вичерпну інформацію про товар. Найпоширенішими видами споживчої тари є коробки, пляшки, банки, флакони, пакети.

Транспортна тара -- це самостійна транспортна одиниця, в яку затарюють різноманітні товари, упаковані або не упаковані в споживчу тару. У транспортній тарі товари перевозять і зберігають у процесі їх руху від виробництва до споживання, але не реалізують покупцям. Вартість транспортної тари включається у вартість товару лише частково. До транспортної тари належать ящики, бочки, мішки, фляги тощо.

Тара-обладнання -- це технічний засіб, призначений для укладання, транспортування, зберігання і продажу з нього населенню товарів за методом самообслуговування, який відповідає стандартам або технічним умовам, затвердженим у встановленому порядку.

За кратністю використання тара ділиться на багатооборотну і тару разового використання. Багатооборотна тара призначена для багаторазового використання її при постачанні товарів. Цю тару періодично ремонтують на тароремонтних підприємствах і повертають постачальникам-виробникам продукції. Різновидом багатооборотної тари є інвентарна (виробнича) тара, котра належить конкретному підприємству, зазначена його тавром, інвентарним номером і підлягає поверненню даному підприємству. Тара разового використання після реалізації упакованих у неї товарів утилізується.

За призначенням тару поділяють на універсальну і спеціалізовану (для упакування однієї певної групи товарів).

За видами заведено виділяти групи тари, які різняться між собою геометричними формами, -- ящики, пляшки, бочки, пакети, туби та ін.

У межах окремих видів тари з урахуванням її конструкції та матеріалу виготовлення виділяють окремі типи тари, а в межах цих типів, у свою чергу, з урахуванням габаритів тари виділяють типорозміри тари.

За матеріалом виготовлення тара поділяється на: дерев'яну, картонну, паперову, текстильну, металеву, скляну, керамічну, полімерну, комбіновану.

Найбільш розповсюдженою на сьогодні є дерев'яна тара: дерев'яні ящики, бочки, барабани, клітки, решітки, різноманітні за формою і місткістю. Дерев'яна тара відрізняється високою міцністю та стійкістю до зношення, її недоліком є порівняно висока маса тари.

5.3 Організація тарних операцій у торговельних підприємствах. Порядок організації обігу тари в торгівлі. Технологія операцій з тарою на підприємствах торгівлі

Дерев'яні ящики можуть виготовлятися з дощок, фанери, а також з комбінацій цих матеріалів; вони бувають з кришкою та без неї. Дерев'яні ящики складаються з дна, двох головок, двох боковин і кришки, які закріплюються на з'єднувальних планках залізними кутниками або дротом і цвяхами. Для упакування більшості продовольчих та непродовольчих товарів (у первинній упаковці чи насипом) використовуються дерев'яні ящики із суцільними боковинами найрізноманітніших конструкцій; для упаковування овочів, фруктів -- решітчасті ящики. Дерев'яні ящики різняться за конструкцією (нерозбірні, розбірні, складані), розмірами, призначенням (для овочів, фруктів, ягід, кондитерських виробів, виробів рибної промисловості тощо) і застосовуються для зберігання і транспортування товарів масою до 200 кг.

Дерев'яні і фанерно-штамповані бочки використовуються для упакування багатьох продовольчих товарів завдяки високій стійкості до механічних навантажень, поштовхів, ударів, зручності переміщення та штабелювання. За призначенням вирізняють бочки заливні (для затарювання вина, пива, коньяку, соків, інших рідин та напіврідких товарів) та сухотарні (для насипних і твердих товарів). Для затарювання хімічних продуктів (терті фарби, пігменти, барвники) і насипних продтоварів (яєчний та молочний порошки) використовуються також дерев'яні і фанерні барабани.

Дерев'яна тара, як правило, є багатооборотною і підлягає обов'язковому поверненню.

Паперова і картонна тара (ящики, коробки, пакети, мішки) дуже широко використовується в торгівлі розвинутих країн, витісняючи насамперед дерев'яну тару. Вона містка, стійка до стискання, вібрацій та ударів, легка, дешевша від дерев'яної, забезпечує герметичність та ізотермічність усередині тари; процес виробництва паперової та картонної тари характеризується високим рівнем механізації та автоматизації, а після використання така тара легко піддається повторній переробці.

Картонні ящики виготовляють, як правило, з 3-, 4- або 6-шарового гофрованого картону, картонні коробки -- з пресованого картону.

5.4 Обладнання для пакетування і зберігання товарів на оптових підприємствах. Поняття пакетування вантажів. Види обладнання для зберігання товарів

Для упакування насипних товарів застосовують бітумовані, дубльовані або вологостійкі паперові мішки, які за способами виготовлення бувають зшиті і склеєні, з відкритою або закритою (з клапаном) горловиною. Бітумовані (оброблені спец-розчинами) паперові мішки називаються крафт-мішками. Максимальна маса продукції, яка може упаковуватися в паперовий мішок, -- 50 кг. Пакети виготовляють зі спеціального пакувального паперу.

Текстильна тара включає мішки, виготовлені з лляної, напівлляної, бавовняної, комбінованої (лляно-джутової, лляно-джуто-кенафної) тканини, а також пакувальної тканини. Для текстильної тари характерними є низький коефіцієнт маси тари, достатня міцність, можливість застосування для упакування широкого асортименту насипних і навальних товарів. У торгівлю тканинні мішки надходять з різними насипними і навальними продовольчими товарами: для перевезення зернових і насипних продтоварів застосовуються продуктові тканинні мішки,, цукру -- лляно-джуто-кенафні (т. зв. "цукрові") мішки; для перевезення овочевої продукції та картоплі -- сітчасті тканинні мішки. При цьому використовуються мішки звичайної та підвищеної міцності; вирізняють мішки ємністю 50, 100 кг та маломірні. Пакувальні тканини застосовуються для пакування швейних, трикотажних, килимових виробів, тканин.

Металева тара -- бочки, бідони, барабани, фляги, каністри, банки з листової сталі, спеціальної жерсті, алюмінію -- використовуються для перевезення і зберігання товарів зі специфічними властивостями -- рідких, летких, вогненебезпечних. Металева тара характеризується високою механічною міцністю, герметичністю, термостійкістю, довговічністю, економічністю і великою вантажопідйомністю. Для запобігання взаємодії тари з харчовими продуктами її внутрішню поверхню покривають спеціальними лаками або нейтральними металами.

...