Оптимізація товароруху

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут»

Кафедра економіки та маркетингу

Контрольна робота

По курсу «ПРОМИСЛОВИЙ МАРКЕТИНГ»

НА ТЕМУ: «Оптимізація товароруху»

Виконав:

Лобинський Євген

Харьків, 2013

Зміст

Вступ

1. Планування товароруху

2. Керування каналами товароруху

3. Організація та ефективність системи товароруху

4. Оптова і роздрібна торгівля

5. Соціально-економічна сутність оптової торгівлі

6. Роздрібна торгівля в ринковій економіці

7. Склад і структура роздрібного товарообігу

8. Товарознавча характеристика хлібобулочних товарів

9. Прогнозування зміни якості хлібобулочних виробів в процесі товароруху

10. Шляхи підвищення ефективності існуючих технологій товароруху хлібобулочних виробів

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

товарорух хлібобулочний економіка ринковий

Хлібопекарська промисловість є однією з галузей харчової промисловості України. Рівень споживання в нашій країні вище фізіологічної норми. Фізіологічна норма споживання хліба дорослою людиною складає 422 грам у тому числі 388 грам пшеничного, 134 грама житнього. Багато тисячоліть технологія і техніка виробництва хліба залишалася практично незмінною. Хлібопекарська промисловість сьогодні - це тисячі хлібозаводів оснащених найсучаснішим устаткуванням для виробництва хліба на будь-який смак. Хліб практично єдиний продукт який не утрачає властивості.

В даній роботі висвітлено тему особливостей товароруху хлібобулочних виробів, тобто просування від виготовлювача до покупця. Дослідження особливостей товароруху хлібобулочних виробів має дуже велике значення, оскільки хліб є одним з найважливіших продуктів харчування, а хлібопекарська промисловість є одною з провідних галузей нашої аграрної країни. Тому підвищення ефективності товароруху значно вплине на зменшення витрат на виробництво, а тому і на зниження ціни на цей вид товару.

1. Планування товароруху

Товарорухом називається система, що забезпечує доставку товарів до місць продажу в точно визначений час і з максимально високим рівнем обслуговування покупців. Закордонні автори під плануванням товароруху розуміють систематичне прийняття рішень у відношенні фізичного переміщення і передачі власності на чи товар послугу від виробника до споживача, включаючи транспортування, збереження і здійснення угод.

Товарорух є могутнім інструментом стимулювання попиту. Мірою ефективності системи товароруху служить відношення витрат фірми до її результатів. Основний результат, що досягається в системі товароруху, -- це рівень обслуговування споживачів. Даний якісний показник залежить від багатьох факторів: швидкості виконання і доставки замовлення, якості поставленої продукції, надання різного роду послуг покупцям по установці, ремонту і постачанню запасних частин. До якісних показників обслуговування відносяться також: забезпечення різної партійності відвантаження товару на прохання покупця; вибір раціонального виду транспорту; зміст оптимального рівня виду транспорту; зміст оптимального рівня запасів і створення нормальних умов збереження і складування товарів; дотримання необхідного, заздалегідь обговореного рівня цін, по яких виявляються послуги товароруху. Жоден зі згаданих факторів сам по собі не є вирішальним, але усі вони в тім чи іншому ступені впливають на рівень обслуговування споживачів.

Результати планування товароруху впливають на маркетингові програми фірми і прийняття правильних рішень на вибір каналів збуту продукції. Це, у свою чергу, впливає на величину витрат фірми. Важливою особливістю планування товароруху є вірне визначення форми організації торгівлі. При цьому варто правильно вибрати канал товароруху -- чи прямої за участю посередника.

Перевага прямої доставки продукції безпосередньо споживачам може бути ефективним, якщо кількість товару, що поставляється, буде досить великою, а ринок споживачів сконцентрований на обмеженому регіоні. При цьому реалізована продукція вимагає спеціального виду чи обслуговування повинна матися достатня мережа власних складів на ринках збуту.

Більшість товарів краще реалізовувати через посередників. Тут також існують визначені критерії вибору каналу товароруху. Насамперед, споживчий ринок не обмежується регіоном, а розкиданий по всій території; постачання здійснюються малими партіями і з більшою частотою.

У багатьох випадках вибір каналу товароруху є найбільше важливим рішенням для фірми. Фірма, що взяла на себе функції товароруху, повинна оплачувати усі виникаючі витрати. Крім того, вона цілком одержує і всі належні доходи по доставці і реалізації продукції. Якщо використовуються незалежні (зовнішні) канали товароруху, то відносні витрати по доставці можуть бути зменшені, але при цьому і прибуток буде скорочена, оскільки відповідні збутові організації, що беруть участь у процесі товароруху, одержують свою частку прибутку. Загальний прибуток фірми і відповідно посередників може збільшитися, якщо буде досягнутий ріст обсягів реалізації товарів.

2.Керування каналами товароруху

При виборі каналу товароруху основною умовою є його приступність для виготовлювача. Для досягнення комерційного успіху при використанні того чи іншого каналу товароруху потрібно ретельно проаналізувати усі фінансові питання. Необхідно провести порівняльну характеристику витрат підприємства на можливі канали збуту. У ці витрати входять: витрати на підбор і навчання збутового персоналу; адміністративні витрати; витрати на рекламу і стимулювання збуту, на організацію товароруху, включаючи витрати на транспортування, складське господарство; рівень комісійних виплат. При цьому варто мати на увазі, що на початковій стадії роботи підприємства збутові витрати зростають, але вони не носять постійного характеру.

Порівняльна оцінка вартості окремих каналів збуту повинна також погоджуватися з перспективами росту обсягів реалізації товарів. Важливо відзначити і те, що вибір каналу збуту звичайно зв'язаний з висновком довгострокових угод між контрагентами. Неправильний вибір каналу розподілу може викликати анулювання юридичних угод (контрактів), що, природно, позначиться на результатах роботи підприємства і посередників, що беруть участь у цій угоді.

Після того як обрані канали товароруху, перед посібником підприємства встає цілий ряд задач по успішному керуванню цими каналами. Рішення кожної з них переслідує визначену мету і досягається конкретними методами

3. Організація та ефективність системи товароруху

Вибір каналів розподілу є важливим етапом роботи, однак, оскільки маркетинг припускає інтерпретацію всієї діяльності фірми, необхідно відповідним чином планувати й організовувати систему просування продукції від підприємства-виготовлювача до одержувача.

Процес організації товароруху включає наступні етапи: вибір місця збереження запасів і способу складування, визначення системи переміщення вантажів, уведення системи керування запасами, установлення процедури обробки замовлень, вибір способів транспортування продукції. При ефективній організації товароруху кожний з цих етапів планується як невід'ємна частина добре урівноваженої і логічно побудованої загальної системи. Всі елементи цієї системи взаємозалежна, тому зневага яким-небудь з них здатне серйозно порушити функціонування товароруху і негативно вплинути на престиж фірми.

Необхідність створення місць збереження продукції і матеріалів викликана об'єктивними причинами. Усе питання в тім, де створювати сховища і якої ємності. Чим більше будується складів, тим швидше забезпечується доставка продукції до місць споживання, однак при цьому ростуть витрати по створенню складських споруджень і навпаки. Рішення про число пунктів збереження приймається при порівнянні одноразових витрат по створенню місць збереження і річних витрат, зв'язаних з доставкою матеріалів споживачам. Використовуючи класичний метод порівняння варіантів по мінімуму приведених витрат, можна визначити кількість пунктів розміщення складів.

Вибір пунктів розміщення складів здійснюється за допомогою формули

Пз = КЕн + Ис + Їм min,

де Пз -- сумарні приведені витрати по кожнім розглянутому варіанті спорудження складів;

К -- капітальні вкладення на спорудження об'єктів збереження;

Ен -- нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (Ен = 0,15);

Ис, Їм -- річні витрати, зв'язані зі змістом складських сховищ і доставкою матеріалів зі складів на адресу споживачів.

Зробивши розрахунок по кожнім варіанті розміщення складу, можна визначити найбільш ефективний з них.

4. Оптова і роздрібна торгівля

У процесі комерційної діяльності кожен підприємець зіштовхується з проблемою реалізації продукції. Забезпечення успіху при цьому безпосередньо зв'язано з глибоким і усебічним вивченням ринку і ринкових можливостей виробничого продукту. Аналіз ринкових умов господарювання, розробка шляхів і методів упровадження товару на ринок і розширення обсягів його реалізації складають особливий напрямок у діяльності фірми.

Існують два основних способи реалізації: робота на замовлення і робота на вільний ринок.

Робота на замовлення. При цьому способі підприємство працює на заздалегідь відомий ринок. Випуск продукції здійснюється відповідно до наявного портфеля замовлень, укладеними контрактами, підрядами і попередніми згодами про постачання зробленої продукції і надання послуг. Заздалегідь обмовляються терміни, технічні характеристики товарів, обсяги постачань продукції, ціни.

Робота на вільний ринок. При цьому способі підприємство випускає продукцію на вільний ринок без заздалегідь встановлених обмежень щодо кількісних і якісних характеристик товарів. Задачі реалізації товарів включають пошуки можливих ринків збуту (з огляду на їхнє географічне розташування), вибір конкретних форм реалізації, визначення припустимого рівня цін.

У дійсності кожне підприємство в залежності від профілю й особливостей продукції, що випускається, орієнтується як на попередні замовлення, і на роботу на вільний ринок.

5. Соціально-економічна сутність оптової торгівлі

Оптова торгівля охоплює власне кажучи всю сукупність товарних ресурсів, що є як засобами виробництва, так і предметами споживання.

Оптова торгівля -- це форма відносин між підприємствами, організаціями, при якій господарські зв'язки по постачаннях продукції формуються сторонами самостійно.

Вона впливає на систему економічних зв'язків між регіонами, галузями, визначає шляху переміщення товарів у країні, завдяки чому удосконалюється територіальний поділ праці, досягається пропорційність у розвитку регіонів. Для раціонального розподілу торгової кон'юнктури оптова торгівля повинна володіти конкретними даними про дійсний стан і перспективні зміни ситуацій на регіональних і галузевих ринках.

Основними задачами оптової торгівлі є:

1. маркетингове вивчення ринку, попиту та пропозиції на продукцію виробничо-технічного призначення і народного споживання;

2. розміщення виробництва товарів у необхідних споживачу асортименті, кількості і з відповідним якістю;

3. своєчасне, повне і ритмічне забезпечення товарами в різноманітному асортименті посередницьких, роздрібних підприємств, споживачів;

4. організація збереження товарних запасів;

5. організація планомірного і ритмічного завезення і вивозу товарів;

6. забезпечення пріоритету споживача, посилення його економічного впливу на постачальника в залежності від надійності господарських зв'язків, якості продукції, що поставляється;

7. забезпечення стабільності партнерських відносин у господарських зв'язках по всіх тимчасових категоріях (довгостроковим, середньостроковим, поточним, оперативним);

8. організація планомірного завезення товарів з регіонів виробництва в район споживання;

9. широке застосування економічних методів регулювання всієї системи взаємин між постачальниками, посередниками, споживачами;

10. зниження сукупних витрат, зв'язаних із просуванням товарів від виготовлювачів до споживачів.

6. Роздрібна торгівля в ринковій економіці

У процесі товароруху від виготовлювачів до споживачів кінцевою ланкою, що замикає ланцюг господарських зв'язків, є роздрібна торгівля. При роздрібній торгівлі матеріальні ресурси переходять зі сфери звертання в сферу колективного, індивідуального, особистого споживання, тобто стають власністю споживачів. Це відбувається шляхом купівлі-продажу, оскільки споживачі здобувають потрібні йому товари в обмін на свої грошові доходи. Тут створюються стартові можливості для нового циклу виробництва і звертання, тому що товар перетворюється в гроші.

Роздрібна торгівля здійснює ряд функцій:

1. досліджує кон'юнктуру, що склалася на товарному ринку;

2. визначає попит та пропозиція на конкретні види товарів;

3. здійснює пошук товарів, необхідних для роздрібної торгівлі;

4. проводить добір товарів, їхнє сортування при складанні необхідного асортименту;

5. здійснює оплату товарів, прийнятих від постачальників;

6. проводить операції по прийманню, збереженню, маркіруванню товарів, установлює на них ціни;

7. робить постачальникам, споживачам транспортно-експедиційні, консультаційні, рекламні, інформаційні й інші послуги.

8. Роздрібна торгівля з урахуванням специфіки обслуговування споживачів підрозділяється на стаціонарну, пересувну, посилкову.

7. Склад і структура роздрібного товарообігу

Показником, що характеризує обсяги і якість роздрібної торгівлі, є товарообіг. Під роздрібним товарообігом розуміється обсяг реалізації товарів у грошовому вираженні, він характеризує заключний етап руху продукції зі сфери звертання в сферу споживання, констатує суспільне визнання вартості і споживчої вартості частини суспільного продукту у виді конкретних видів товарів. Роздрібний товарообіг відбиває пропорції між виробництвом і споживанням, попитом та пропозицією, реалізацією і грошовим обігом, обсягом і структурою торгової мережі, матеріальними і трудовими ресурсами.

Структура роздрібного товарообігу підрозділяється на макроструктуру, товарно-групову, товарно-асортиментну, мікроструктуру.

Макроструктура передбачає загальний, великий розподіл товарів (народного споживання і виробничо-технічного призначення, продовольчі і непродовольчі).

Товарно-групова структура відбиває розподіл продукції по призначенню, виробничому походженню (хлібобулочні вироби, овочі-фрукти, одяг, взуття, меблі, і ін.)

Товарно-асортиментна структура враховує співвідношення окремих видів продукції, що входять у визначену групу (одяг: чоловіча, жіноча, дитяча; меблі: для житла, офісів, дачі і т.п.).

Мікроструктура показує питому вагу конкретної продукції в обсязі реалізації даного асортименту (костюми; пальто; взуття: зимова, літня, демісезонна; меблі: для вітальні, спальні, кухні; і т.п.).

8. Товарознавча характеристика хлібобулочних товарів

Виготовлення хлібобулочних товарів здійснює приватне підприємство “КУЛІНІЧІ”, яке знаходиться у місті Харків. Дане підприємство пропонує випуск хлібобулочних виробів, вироблюваних з високосортного борошна, що відрізняються:

· гарним смаком;

· високою калорійністю;

· легкістю засвоєння;

· реалізацією в розфасованому виді;

· повільно черствіють.

Для поліпшення смаку й аромату додаються ароматичні речовини і пряності (ванілін, кориця, м'ята, кмин, і т.д.).

Система збуту через незалежних посередників у визначених ситуаціях має свої переваги, наприклад при впровадженні продукції підприємства на нові ринки збуту, коли власна збутова система ще не створена. У ряді випадків використання незалежної збутової мережі необхідно і на основному ринку, якщо дана мережа представлена сильними конкуруючими підприємствами через гарне освоєння ними ринку, наявності тісних контактів з чи споживачами в силу їхньої фінансової моці.

Великі підприємства, як правило, прагнуть перетворити незалежну систему збуту в систему збуту через фінансово залежних посередників, особливо на ринках, що мають першорядне значення для підприємства.

Просування готової продукції до споживача забезпечується пошуком оптимального варіанта всіх елементів товароруху з урахуванням вимог споживачів.

Виходячи з цього положення необхідно розробляти декілька варіантів системи товароруху, що розрізняються видом транспорту, маршрутами перевезення й ін., щоб вибрати оптимальний.

9. Прогнозування зміни якості хлібобулочних виробів в процесі товароруху

Підприємство «КУЛІНІЧІ» є дуже великим, тому відділ збуту має децентралізовану форму. І складається з відділу збуту, складу готової продукції, транспортного цеху, та точок збуту. Загалом у відділі збуту працює 98 чоловік.

Організація збуту здійснюється «по ринках» та «по територіях», оскільки підприємство здійснює продаж хлібобулочних виробів не лише в своєму регіоні.

Відділом збуту розробляються два види планів: план постачання конкретного виду продукції в асортименті всім споживачам і кожному споживачу всього замовленого асортименту продукції.

Відділом збуту прогнозовано такі можливі зміни у якості хлібобулочних виробів в процесі товароруху, виходячи із попиту споживачів на даний товар, конкурентоспроможності, якості товару.

В зв'язку з тим, що смакові якості та термін зберігання на хліб «Дарницький» та «Формовий» не значні, а ціна майже не відрізняється від іншого асортименту, можливе зниження об'єму продаж. Тому варто б було підвищити вміст смакових добавок та спеціальних добавок, які б дозволили продовжити термін зберігання хлібу. Але по можливості мінімізувати витрати на ці додаткові добавки, щоб ціна на таких хліб значно не підвищилась.

Це б дозволило хліб «Дарницький» та «Формовий» збувати не лише в своєму регіоні, але й інших містах.

Хліб «Столичний» має достатньо смакових якостей, але незначний термін зберігання при помірній ціні. Це може призвести до швидкого черствіння хлібу, а тому зменшення обсягів продажу. Тому варто було б звернути увагу на зниження ціни на цей вид хлібу.

Хліб «Селянський», «Білий» та батон «Особливий» відрізняються помірною ціною, високими смаковими якостями, та значним терміном зберігання. Тому ніяких змін в якості цих видів не передбачається.

Варто було б відмітити, що для збільшення об'ємів збуту підприємству було б доцільно збільшити асортимент хлібобулочних виробів, зокрема, розпочати випуск такого асортименту:

Таб. 1. Випуск асортименту

Найменування | Маса, кг | Ціна,в грн.
Батон здобний | 0.4 | 3.75
Батон нарізной | 0.4 | 2.70
Батон к до чаю | 0.4 | 3.73
Батон "Квітневий" | 0.4 | 2.75
Булка "Волжска" | 0.2 | 1.40

Збільшення асортименту призвело б до більш повного забов'язання вимог споживачів та збільшення обсягів продажу.

10. Шляхи підвищення ефективності існуючих технологій товароруху хлібобулочних виробів

Шляхи підвищення товароруху хлібобулочних виробів наступні:

1. поліпшення забезпеченості й ефективності використання ресурсів підприємства;

2. підвищення: ефективності використання трудових ресурсів;

3. підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази підприємства.

4. удосконалення ресурсопостачання підприємства і підвищувати ефективність і користування товарних ресурсів;

З цією метою комерційній службі підприємства робити закупівлі ресурсів безпосередньо у виробників (промислових і сільськогосподарських підприємств, кооперативних підприємств)

5. домогтися росту ефективності праці маркетингового відділу;

6. поліпшити користування матеріально-технічної бази підприємства;

З цією метою установити оптимальний режим роботи підприємства, вести впровадження прогресивних форм виробництва, скоротити до мінімуму проведення інвентаризацій, перевірок.

7. економічній службі підприємства розробляти прогнози розвитку товарообігу на майбутній період і вести оперативний контроль за ходом реалізації прогнозів;

Це дозволить посібнику підприємства і його служб оперативно вирішувати питання забезпечення й ефективності використання усіх видів ресурсів, домогтися ритмічного і рівномірного розвитку товарообігу по періодах року.

8. удосконалювати систему матеріального стимулювання праці працівників підприємства (збільшення кількості реалізованих товарів, обслуговування найбільшої кількості покупців, одержання доходів від реалізації продукції і ін.);

9. розширити ринки збуту;

10. підвищити якість продукції.

Висновок

У своїй роботі я спробував охопити весь комплекс заходів і методів, спрямованих на організацію ефективної системи товароруху на промисловому підприємстві.

Досліджувавши теоретичну основу організації збуту на промисловому підприємстві, ми можемо зробити деякі висновки і підвести підсумки.

По-перше, при створенні чи удосконалюванні відділу збуту на підприємстві, варто вирішити кілька питань, що стосуються вибору каналів реалізації продукції, стратегії охоплення ринку, комунікаційної стратегії і методів стимулювання збуту. Всі організаційні рішення по збутовій політиці фірми повинні бути прийняті лише тільки після глибокого аналізу існуючої ситуації і повинні бути націлені на виконання конкретних задач підприємства, як одержання максимального прибутку чи завоювання найбільшої частки ринку.

По-друге, збутову систему підприємства не можна відокремлювати від комплексу маркетингу, незважаючи на те, що в організаційній структурі підприємства за службою маркетингу і службою збуту закріплені різні відділи. Процес організації збуту повною мірою використовує інструментарій маркетингу, у той час, як збут є однієї з найважливіших функцій маркетингу.

По-третє, для створення ефективного відділу чи збуту маркетингу для українських підприємств необхідно знати досвід інших підприємств і знати методи. Основні методи були описані в цій роботі, досвід інших підприємств можна довідатися з численних публікацій і в Інтернету, і в пресі, і в спеціалізованій літературі. Але, незважаючи на перераховані вище умови, якщо немає керівника, який би усе контролював і «підштовхував», справу споконвічно приречено на провал.

Досліджувавши систему товароруху хлібобулочного підприємства “КУЛІНІЧІ” мною було запропоновано удосконалення її на основі розглянутих мною теоретичних даних.

Таким чином, застосовуючи на практиці теоретичні знання, викладені в даній роботі, можна одержувати високі економічні результати.

Література

1. Ауерман Л.Я. «Технологія хлібопекарського виробництва» Москва «Харчова промисловість» 1972 р.

2. Аналіз господарської діяльності підприємства АПК / під ред. М. Савицької. - Мінськ: ИП “Екоперспектива”, 1998 р.

3. Багиєв Г.Л., Тарасевич В.М., Анн Х. Маркетинг. -- М.: Економіка, 1999.

4. Бичкова С.М., Лебедєва Н.В. Аудит собівартості продукції // Економіка сільськогосподарських і переробних підприємств. - 1997. - №4. - с. 12-15.

5. Боярчук О.И., Семиусов П.М. Ступінь впливу продуктивності праці на собівартість продукції // Аграрна наука. - 1999. - №9. - с. 5-6.

6. Болт Г.Дж. Практичний посібник з керування збутом. -- М.: Економіка, 1991.

7. Виноградова С.Н. Організація і технології торгівлі. -- Мн.: Вишейша школа, 1994.

8. Горемикін В.А., Прочан А.Ю. Планування підприємницької діяльності підприємства. -- М.: Инфра-М,1997.

9. Збутова політика фірми: практичний посібник. -- М.: ВНИИЕС, 1998.

10. Зайцев, Е.И. Назаров «Хліб багатство народне» Москва «Економіка» 1979р.

11. Кожекін Г.Я., Синиця Л.М. Організація виробництва. -- Мінськ: ІП Екоперспектива, 1998.

12. Кузминскій Р.В., Поландова Р.Д., Патт В.А, Кочергин В.В. «Хліб у нашому будинку», Москва «Легка і харчова промисловість» 1982р.

13. Осипова Л.В., Синяєва І.М. Основи комерційної діяльності: Практикум. -- М.: Біном, 1997.

Размещено на Allbest.ru

...