Дослідження маркетингової товарної політики підприємства ООО "Віннер"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Введення

1. Характеристика підприємства

2. Дослідження макромаркетингового середовища підприємства

3. Дослідження мікромаркетингового середовища підприємства

4. Аналіз маркетингової товарної політики та оцінка конкурентоспроможності товару підприємства

5. Аналіз конкурентоспроможності продукції

6. Аналіз маркетингової цінової політики підприємства

7. Аналіз маркетингової комунікаційної політики підприємства

8. Охорона праці та рішення екологічних проблем на підприємстві

Висновки

Введення

З метою закріплення і розширення теоретичних і практичних знань, придбання більш глибоких практичних навичок за фахом, мною була пройдена виробнича практика на ООО "ВІННЕР" у відділі маркетингу, тривалість практики склала 3 тижні, з 27 травня по 17 червня 2013 року. Керівником практики від підприємства був призначений І.О. начальника відділу маркетингу і продажів Власов В.Г.

Під час проходження практики мною були вивчені установчі документи організації, організаційно-розпорядчі документи, що стосуються роботи відділумаркетингу, чинне законодавство, нормативно-правова база, а також вдосконалення навичок роботи на персональному комп'ютері і різними комп'ютерними програмами.

Також за час практики я придбала неоціненний практичний досвід, тому що практику я проходила з високопрофесійними фахівцями, і брала безпосередню участь в роботі відділу маркетингу, а саме в зборі пакетів документів, складання описів, заповнення заявок і т.д.

Мета маркетингової практики - систематизація, розширення та поглиблення теоретичних знань, що отримані при вивчені навчальних дисциплін, отримання та закріплення практичних навиків і умінь в умовах реального виробництва відповідно до кваліфікаційної характеристики бакалавра за спеціальністю 6.050108 "Маркетинг".

Завдання маркетингової практики - здійснення аналізу маркетингової діяльності підприємства, у рамках якого проведення дослідження макро- та мікромаркетингового середовищ, в умовах яких функціонує підприємство, проведення аналізу товарної, цінової, збутової та комунікаційної політик підприємства.

1. Характеристика підприємства

Підприємство ТОВ "ВІННЕР" засновано в 1999 р. в місті Луганськ для виробництва полімерної тари та упаковки. На сьогоднішній день ТОВ "ВІННЕР" - це одне з найбільш динамічно зростаючих підприємств України в області виробників полімерної тари, упаковки та інших виробів з полімерних матеріалів.

Постійне оновлення парку високотехнологічного обладнання провідних виробників, і навіть висока кваліфікація персоналу дозволяють нам бути на передових позиціях у даній галузі в Україну. Використання високоякісних полімерів, барвників та різноманітних компонентів дає нам можливість виробляти тару європейського рівня за низькими українськими цінами, яка відповідає вимогам замовника та одночасно задовольняє екологічним, санітарним та іншим нормам. Використовуючи продукцію нашого виробництва, кожен замовник максимально захищає свої товари від підробки. Це обумовлюється і сучасним індивідуальним дизайном, і можливістю нанесення логотипів на тару (методом лиття або шовкотрафаретного печаткою).

Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків міста Луганск, а також валютний згідно діючого законодавства України, має печатку і штамп з власною назвою, бланки, торгівельні і фірмові знаки.

Статутний капітал підприємства формується за рахунок внесків власника, до компетенції якого належить:

· визначення основних напрямів діяльності підприємства;

· затвердження річних результатів діяльності підприємства.

· погодження договорів, угод, пов'язаних з відчуженням основних фондів підприємства, та про заставу майна підприємства;

· обумовлення в статуті меж оперативного управління майном підприємства, а також обсягу повноважень керівника підприємства по здійсненню угод та інших юридичних справ відносно зазначеного майна (угоди, укладені керівником підприємства з перевищенням меж компетенції, встановленої статутом підприємства, можуть бути визнані недійсними з моменту їх укладення згідно з чинним законодавством).

Вирішення питань створення, реорганізації та ліквідації підприємства, затвердження його статуту та результатів діяльності за рік належить до виключної компетенції власника.

З урахуванням конкретних обставин власник може спеціальним розпорядженням передати на визначений строк частину своїх повноважень директору підприємства.

Завдання даного підприємства полягає в одержані прибутку шляхом здійснення торгівельної, виробничої, посередницької видів діяльності, а також надання послуг та виконання робіт.

Предметом діяльності є:

- відра поліпропіленові

- ємності поліпропіленові

- лотки поліпропіленові

- банки поліетиленові

- тюбики і пляшки поліетиленові

- пробки поліетиленові

- бочки поліетиленові

- вироби під замовлення

- розробка проектно-кошторисної документації та інженерно-вишукувальні роботи в області виробництва;

- розробка, виробництво та реалізація товарів народного споживання;

- експорт та імпорт продукції, послуг у тому числі товарів наукового та виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання;

- здійснення бартерних угод з іноземними партнерами, організаціями та кооперативами і іншими юридичними особами.

Сировинна база виробництва на 100% забезпечується єдиним постачальником відповідно до єдиного технологічного задуму, що підвищує надійність готової продукції.

Технологія виробництва фірми SCHUCO International (ФРН) є самою прогресивною у світі, екологічно абсолютно чистою і не має аналогів на місцевому регіональному ринку.

Ринком збуту готової продукції є ділові кола і населення м. Луганська та Луганської області з рівнем доходів вище за середній.

Конкурентноздатність фірми забезпечується низькими внутрішньовиробничими витратами внаслідок забезпечення наскрізного технологічного процесу, а також ексклюзивною якістю готової продукції.

Все ж можна сказати, що загальне становище підприємства є стабільним і стійким, є можливість самофінансування.

Виробнича структура ТОВ "ВІННЕР" є досить розгалуженою, оскільки дане підприємство відноситься до серійного типу виробництва, тобто процес виробництва характеризується випуском невеликих партій продукції з певною періодичністю, широкої номенклатури, з коефіцієнтом закріплення операцій у межах 10-20 операцій на одному робочому місці, що зумовлює трудомісткість розробки технології процесу виготовлення виробів та групування робочих місць.

Виробничо-технічний відділ виконує роботи по проектуванню та організації замовлень, виконанню кошторисів замовлень, складанню виробничих планів, здійсненню різноманітних розрахунків з виготовлення полімерної продукціі.

Підсобне виробництво складається з відділів, які займаються роботами, необхідними безпосередньо для здійснення основного виду діяльності.

Матеріальні склади містять запаси матеріалів, які забезпечую безперебійне виробництво полімерної продукціі.

Наведемо деяку виробничу характеристику продукції ТОВ "ВІННЕР"

Для нарізки профілю використовується дисковий двухголовочний відрізний верстат моделі Mecal SW453. Цей агрегат дозволяє проводити одночасну нарізку двох профілів. Для ефективної обробки (під різними кутами) торців імпоста використовується верстат Mecal FR703 з автоматичною подачею інструменту різкі. Агрегат оснащений системою оперативної і простій зміни фрез. Копіювально-фрезерний верстат Mecal FR811-3 можна застосовувати для фрезерування пазів і отворів під фурнітуру, а також для обробки дренажних пазів. Різання штапика, як правило, виконується на спеціальному автоматичному відрізному верстаті, наприклад, BS771. Цей апарат оснащений двома незалежними робочими вузлами, що дозволяє нарізувати відразу два штапики за один цикл. На завершальній стадії збірки вікна застосовують пневмоножиці, пневмодрель і пневмошуруповерт, а також два стенди для скління і контролю. Останні дають можливість змоделювати всі навантаження, які можуть виникнути в процесі експлуатації віконної системи. Рекомендується використовувати модель PSQ-240. Як правильно організувати виробництво віконних ПВХ-конструкцій? Яке буде потрібно устаткування? Перш за все, варто відзначити вельми високу рентабельність віконного виробництва. Так, термін окупності сучасної лінії (потужністю 220 тис. м 2 в рік) по випуску віконних і балконних конструкцій з ПВХ (разом з установкою) ціною 205 тис. грн складає приблизно три роки. Природно, що при організації менш масштабного виробництва результати будуть не гірші. Наприклад, виготовлення 350 полімерної продукціів місяць при початкових інвестиціях порядка 74 тис. грн. окупається приблизно за п'ять місяців.

У основі організації виробництва віконних систем з ПВХ, як власне і будь-якого високотехнологічного підприємства, лежать три основні етапи. Перший - підготовка площ. Слід забезпечити оптимальне розміщення всього необхідного устаткування, а також створити безпечні і максимально комфортні умови праці. Другий етап - вибір устаткування. Він багато в чому залежить від масштабів виробництва. Як правило, оперативний випуск крупних партій віконних виробів можливий з використанням найбільш функціонального і технологічного устаткування.

Нарешті, підбір персоналу - це третя стадія діяльності по організації виробництва. Тільки висококваліфіковані кадри, що знають всі тонкощі процесів виготовлення віконних ПВХ-конструкцій, здатні ефективно просувати прибуткову справу. Площа цехів повинна неодмінно узгоджуватися з об'ємами планованого виробництва, тобто підбиратися так, щоб була можливість забезпечити найбільш ефективну розстановку устаткування. По оцінках фахівців, вона складає від 210 м 2 - для малих підприємств з випуском 15-20 полімерної продукцііза зміну, до 420 м 2 - для виготовлення 100-120 віконних виробів. Крім того, варто закласти і місце для складу продукції (від 50 м 2). Ще один важливий момент: необхідно вибирати виробничі приміщення з висотою стель не менше трьох метрів. Це потрібно для створення і підтримки нормальних умов роботи. При даній висоті цехів підвищується ефективність роботи вентиляційних і опалювальних систем.

Рекомендується встановити вентиляційну систему, при якій протягом години повітря очищатиметься три рази. Температура у виробничих приміщеннях не повинна опускатися нижче 18 °С. Освітлення краще зробити дворівневим. Перший рівень - загальне освітлення за всією площею цеху. Другий - локальне підсвічування, практично над кожним робочим місцем (поряд з верстатами, столами для збірки, стендами і так далі). Приміщення оснащуються електричним щитом з центральним рубильником. В основному потрібна напруга електроживлення - 380 В/50 Гц. Кожен верстат заземляється, проводка вмонтовується в металевих трубах. Найбільш ефективним представляється варіант незалежного роздільного електроживлення: окрема лінія для освітлення і друга - для устаткування. Крім електропостачання, виробництво пластикових конструкцій вимагає пневматичного устаткування. Компресор встановлюється в окремому приміщенні. Пневмомагистралі виконуються з армованого ПВХ з розрахунком на високий тиск (порядка 15 атмосфер). Їх проводять на деякій висоті від підлоги. В цілях підвищення безпеки співробітників в цеху повинні знаходитися пожежний щит і аптечка.

Процес створення пластикових конструкцій складається з безлічі операцій. Тому для випуску полімерної продукціі в першу чергу необхідно мати відповідне виробниче оснащення. Для виготовлення віконних систем з ПВХ-профіля в умовах ТОВ "ВІННЕР" використовується такий набір устаткування: - пила або відрізні верстати (окремо для нарізки ПВХ-профіля і армуючого профілю); - фрезерний верстат для обробки торців імпоста; - копіювально-фрезерний верстат для фрезерування дренажних і інших отворів і пазів; - зварювальний автомат; - автомат для зачистки і видалення зварного напливу; - пила для різання штапика; - пневмодрель, пневмошуруповерт, пневмоножиці (для різання фурнітури); - стенд для скління і збірки виробів. Випуск великої кількості ПВХ-полімерної продукціі(60-120 виробів в зміну) можливий тільки при використанні вдосконалених зразків вищепереліченої техніки. До речі, загальна сума витрат на устаткування складе порядка 205 тис. грн. Для нарізки профілю використовуєтьтся дисковий двухголовочний відрізний верстат моделі Mecal SW453. Цей агрегат дозволяє проводити одночасну нарізку двох профілів. Для отримання армуючих заготовок можна використовувати стрічкову пилу типу Imet BS280/60ECO (з можливістю різкі під кутом 45 градусів). Для ефективної обробки (під різними кутами) торців імпоста підійде верстат Mecal FR703 з автоматичною подачею інструменту різкі. Агрегат оснащений системою оперативною і простій зміни фрез. Копіювально-фрезерний верстат Mecal FR811-3 можна застосовувати для фрезерування пазів і отворів під фурнітуру, а також для обробки дренажних пазів. товар конкурентоспроможність комунікація ціна

Один з найвідповідальніших етапів виробництва - зварка ПВХ-конструкцій. Добре зарекомендували себе двухголовочні апарати Lisi A2 TR. Вони обладнані системами контролю і підтримки температури процесу, а також незалежним управлінням кожній із зварювальних головок. Масштабне виробництво потребує одночасного використання двох таких апаратів. Знімати зварний наплив краще за допомогою автоматичного верстата. Зокрема, можна використовувати агрегат Lisi LD1 Plus. Він зачищає площини, пази для ущільнювача і кути профільної системи. Різання штапика, як правило, виконується на спеціальному автоматичному відрізному верстаті, наприклад, BS771. Цей апарат оснащений двома незалежними робочими вузлами, що дозволяє нарізувати відразу два штапики за один цикл. На завершальній стадії збірки вікна буде потрібно пневмоножиці, пневмодрель і пневмошуруповерт (кожен в кількості двох - чотирьох штук), а також два стенди для скління і контролю. Останні дають можливість змоделювати всі навантаження, які можуть виникнути в процесі експлуатації віконної системи. Рекомендується використовувати модель PSQ-240. Для виготовлення невеликої кількості ПВХ-конструкцій набір устаткування може бути наступним: одноголовочна пила SW400 (для нарізки ПВХ-профіля), пила Imet Ideal250 (для армуючих заготовок), фрезерний агрегат Mecal FR701, копіювально-фрезерний верстат Mecal FR811-3, одноголовочный зварювальний апарат Lisi A1 TR, автомат для видалення зварного напливу Lisi LD1, ручні фрези DWS-125/WS (для дренажних отворів) і ABAC/DN (для пазів під ущільнювач) і настільна пила для різання штапика GL_519. А також знадобляться саморобний стенд для скління, пневмошуруповерти і пневмодрелі (по дві штуки). В цьому випадку приблизні витрати рівні 340 тис. грн. Окремим пунктом в процесі підбору є комплектація основного устаткування для виготовлення склопакетів: стіл для різання скла; стенд для засипки вологопоглинача; агрегати для миття і сушки скла; прес для обтиску склопакетів; екструдер Бутилу (для первинної герметизації); екструдер двокомпонентного герметика (тіоколу) з холодильником і поворотний стіл (для герметизації торців склопакета).

Вибір конкретних моделей вищепереліченої техніки, на думку фахівців компаній, визначається об'ємами планованого виробництва. В тому випадку, якщо передбачається випуск виробів в промислових масштабах (600-1200 м 2 за зміну), потрібні ефективніші і функціональні технології, в основному з автоматичним управлінням. На етапі різання скла ефективніше скористатися автоматичним столом, зокрема, моделлю Practic LAR 3200. Вологопоглинач слід засипати за допомогою спеціального стенду STM, а миття стекол проводити на вертикальній мийній лінії, наприклад, на Emar M 1601. Вона оснащена вхідним і вихідним автоматичними блоками прийому-відбракування виробів, модулями миття і сушки з можливістю підключення демінералізатора (для очищення води) і пневмопресом. Для виконання основної герметизації краще використовувати екструдер Бутилу з високим об'ємом завантаження. Як варіант - Emar М 104/7. Прилад обладнаний автоматичною системою включення/виключення, а також механізмами незалежного управління. На завершальній стадії збірки склопакетів необхідні екструдер тіоколу (як BelfortGlass Н/505) і поворотний пневматичний стіл (наприклад, Emar М 116). Підсумкові витрати на устаткування для виготовлення склопакетів будуть рівні приблизно 280 тис. грн. На думку фахівців ПРОПЛЕКС, велике значення в ефективній організації виробництва (неважливо, велике воно або мале) відводиться компоновці устаткування в приміщенні цеху. Це стосується як виготовлення склопакетів, так і ПВХ-конструкцій. Правильне вибудовування технологічного ланцюжка дозволить істотно прискорити виробничий процес, скоротити трудомісткість, як наслідок, збільшити його економічність. Всі технологічні зв'язки утворюють оптимальну за часом і ресурсам структуру. Підбір персоналу Кадровий потенціал - ще одна не менш важлива складова, яку не можна обійти увагою при виробництві віконних систем з ПВХ. Її очолює начальник виробництва, який організовує діяльність решти всіх ланок системи. Сходинкою нижче в ієрархії знаходиться головний технолог. У його завдання входять розподіл завдань і постійний контроль за виконанням робіт на всіх виробничих ділянках і складах. Тому даний фахівець повинен володіти комплексними знаннями по виготовленню ПВХ-профиля і склопакетів, збірці віконних блоків, а також уміти виконувати всі необхідні розрахунки.

Майстер зміни стежить за ходом робіт і здійснює перевірку якості в підконтрольній йому ділянці виробництва. Рекомендується мати декілька таких фахівців - по виготовленню ПВХ-конструкцій, виробництву склопакетів і керівництву бригадою тих, що заміряють. Для техобслуговування парку устаткування і виробничих приміщень буде потрібно інженера-технолога із знаннями в електрику, пневматику, електроніці і гідравліці. Крім того, в штаті підприємства повинні бути комірник, що відповідає за прийом і відправку товару і враховує кількість тих, що віконних комплектують в цілому. Також буде потрібно різний обслуговуючий персонал.

2. Дослідження макромаркетингового середовища підприємства

Фірма як економічна організація є відкритою соціотехнічною системою, тому, по-перше, вона залежить від зовнішнього середовища та взаємодіє з ним, по-друге, фірма має внутрішнє середовище, яке можна зобразити як сукупність двох основних компонентів - технології і людей.

Зовнішнє середовище фірми - це чинники й умови, що перебувають поза фірмою та існують незалежно від неї, але впливають або можуть впливати на її функціонування. Загальною рисою факторів зовнішнього середовища є не контрольованість їх з боку фірми, оскільки вони не залежать від неї. Залежно від характеру впливу - прямого або непрямого - елементи зовнішнього середовища фірми можна поділити на дві групи. Перша група - макросередовище фірми - елементи зовнішнього середовища, що не контролюються фірмою і здійснюють непрямий, опосередкований вплив на її ефективність: економічні, соціальні, політичні, правові, науково-технічні, культурні, демографічні, природні, міжнародні чинники та умови підприємницької діяльності в країні.

До зовнішнього середовища фірми належить інституційне середовище, яке, згідно з визначенням Л. Девісона та Д. Норта, є сукупністю основоположних політичних, соціальних та юридичних правил, що утворюють базис для виробництва, обміну та розподілу. Центральний елемент інституційного середовища - соціальна норма, тобто стандарти поведінки, що встановлені суспільством у формі погодження, суспільної стратегії, правил. Система соціальних норм охоплює різні групи норм, які взаємодіють, доповнюють одна одну в процесі регуляції суспільних відносин: економічні, політичні, правові, релігійні, корпоративні норми тощо. Правові норми належать до соціальних норм-правил. Це загальнообов'язкові правила соціальної поведінки, встановлені або санкціоновані державою, виражені публічно у формально-визначених наказах, охороняються органом держави шляхом контролю за їх додержанням та застосування передбачених законом заходів примусу за правопорушення. Зазначені норми можуть бути регулятивними, прямо приписувати права та обов'язки учасників відносин, і правоохоронними, що закріплюють заходи відповідальності за правопорушення. Як уже було зазначено, в Україні суб'єктом права є не фірма, а підприємство, як юридична особа. Діяльність підприємства регулюється нормами цивільного, підприємницького, корпоративного, фінансового, митного права тощо. Тому правомірна поведінка підприємства, як поведінка, що відповідає вимогам державної волі, що містяться у нормах права, є важливим чинником ринкових перетворень, умовою формування правового порядку ринкової економічної системи. І навпаки, протиправна поведінка фірми (підприємства) - поведінка, яка відхиляється від приписів права, є одним з виявів тінізації транзитивної економіки.

Вибрані фактори зовнішнього середовища

1. Соціальні фактори:

* демографічні зміни;

* зміна культури споживання та стилю життя (напрямок до якісних характеристик продукції або у зв'язку з кризою ще більший зсув до дешевого продукту);

* зміни оцінки персоналу на рівні країни;

* висловлювання чи дії політиків, які приведуть до неприйняття або навпаки поліпшенню ставлення до України.

2. Технологічні фактори:

* інноваційні підходи до виробництва в галузі (зниження витрат);

* інноваційні підходи до менеджменту (максимальна продуктивність праці, при високій якості);

* НДДКР - Науково-дослідні, дослідно-конструкторські та технологічні роботи (нові елементи в конструкції запірної арматури, нові види сплавів і ущільнюючих матеріалів);

* інновації у транспортуванні робочих середовищ (потребують оперативних внесень в конструкцію запірної арматури).

3. Економічні чинники:

* зниження фінансування стратегічних об'єктів через рецесію (зниження платоспроможного попиту клієнтів);

* підвищення цін на сировину;

* входження ринку в стадію зрілості при високому рівні конкуренції;

* падіння курсу рубля по відношенню до гривні;

* збільшення рівня інфляції.

4. Політичні фактори:

* зміна законодавчої бази (митні збори, податки);

* зміна умов роботи з іноземними державами (вступ в силу договору країн СНД про зону вільної торгівлі);

* вибори Президента (проекти нового уряд, виснаження бюджету через вибори);

* імпортозаміщення.

Їх вплив на діяльність компанії, згідно з консолідованими експертними оцінками у відсотках (оцінювалася ймовірність фактора, його впливу на галузь і на компанію). Позитивне значення фактора означає, що фактор може збільшити шанси компанії на ринку (оборот або частку ринку), а величина відсотка фактора - ступінь впливу, на ці поліпшення. Відповідно негативне значення фактора надасть протилежну дію (Рис. 1).

Рис. 1 "Макромаркетингове середовище"

3. Дослідження мікромаркетингового середовища підприємства

Мікросередовище представлена силами, що мають безпосереднє відношення до самої фірми і її можливостей по обслуговуванню клієнтури, тобто постачальниками, маркетинговими посередниками, клієнтами, конкурентами і контактними аудиторіями.

Основна мета будь-якої фірми - отримання прибутків. Основна задача системи управління маркетингом - забезпечити виробництво товарів, привабливих з точки зору цільових ринків. Однак успіх керівництва маркетингом залежить і від діяльності інших підрозділів фірми, і від дій її посередників, конкурентів і різних контактних аудиторій.

Постачальники - це ділові фірми і окремі особи, які забезпечують компанію і її конкурентів матеріальними ресурсами, необхідними для виробництва конкретних товарів або послуг. Події в "середовищі постачальників" можуть серйозно вплинути на маркетингову діяльність фірми. Брак тих чи інших матеріалів, страйки та інші події можуть порушити регулярність поставок і графік відвантаження товарів замовникам. У короткостроковому плані будуть упущені можливості збуту, а в довгостроковому - підірвано прихильність до фірми з боку її клієнтури.

Маркетингові посередники - це фірми, що допомагають компанії в просуванні, збуті і розповсюдженні її товарів серед клієнтури. До них відносяться торгові посередники, фірми-спеціалісти з організації руху товару, агентства з надання маркетингових послуг і кредитно-фінансові установи.

Торгові посередники - це ділові фірми, що допомагають компанії підшукувати клієнтів і / або безпосередньо продавати їм її товари. Торгові посередники можуть забезпечити зручність місця, часу та процедури придбання товару замовникам з меншими витратами, ніж змогла б це зробити фірма. Зручність місця створюється торговими посередниками шляхом нагромадження запасів товарів у місцях знаходження самих клієнтів. Зручність часу створюється за рахунок експонування та забезпечення наявності товарів в періоди, коли споживачі хочуть купувати їх. Зручність процедури придбання полягає в продажі товару з одночасною передачею права володіння ним.

Фірми-спеціалісти з організації руху товару допомагають компанії створювати запаси своїх виробів та просувати їх від місця виробництва до місця призначення. Склади - це підприємства, що забезпечують накопичення та збереження товарів на шляху до їх чергового місця призначення. У число транспортних фірм входять залізні дороги, організації автотранспортних перевезень, авіалінії, вантажний водний транспорт та інші грузообработчікі, що переміщують товари з одного місця в інше.

Агентства з надання маркетингових послуг - фірми маркетингових досліджень, рекламні агентства, організації засобів реклами і консультаційні фірми з маркетингу - допомагають компанії точніше націлювати і просувати її товари на відповідні для них ринки.

До числа кредитно-фінансових установ належать банки, кредитні, страхові компанії та інші організації, що допомагають фірмі фінансувати угоди і / або страхувати себе від ризику у зв'язку з купівлею або продажем товарів. Більшість компаній і клієнтів не можуть обійтися без допомоги кредитно-фінансових установ при фінансуванні своїх угод. Серйозний вплив на ефективність маркетингової діяльності компанії можуть надати підвищення вартості кредиту та / або скорочення можливостей кредитування. З урахуванням цього компанії необхідно налагодити міцні зв'язки з найбільш важливими для неї кредитно-фінансовими установами.

Фірмі необхідно ретельно вивчати своїх клієнтів. Вона може виступати на п'яти типах ринків:

Споживчий ринок - окремі особи і домогосподарства, що здобувають товари і послуги для особистого споживання.

Ринок виробників - організації, що купують товари і послуги для використання їх у процесі виробництва.

Ринок проміжних продавців - організації, що купують товари і послуги для наступного перепродажу їх з прибутком для себе.

Ринок державних установ - державні організації, що купують товари і послуги або для подальшого їх використання у сфері комунальних послуг, або для передачі цих товарів і послуг тим, хто їх потребує.

Міжнародний ринок - покупці за рубежами країни, включаючи зарубіжних споживачів, виробників, проміжних продавців і державні установи.

Будь-яка фірма зіштовхується з безліччю різноманітних конкурентів:

Функціональні конкуренти, тобто бажання, які споживач, можливо, захоче задовольнити (купити транспортний засіб чи стереосистему).

Товарно-родові конкуренти, тобто інші основні способи задоволення якого-небудь конкретного бажання (купити мотоцикл або велосипед).

Товарно-видові конкуренти, тобто інші різновиди того ж товару, здатні задовольнити конкретне бажання покупця (купити трьохшвидкісний або п'ятишвидкісною велосипед).

Предметні конкуренти, різні марки одного і того ж товару.

До складу маркетингового середовища входять і різні контактні аудиторії фірми. Контактна аудиторія - будь-яка група, яка проявляє реальний чи потенційний інтерес до організації або впливає на її здатність досягати поставлених цілей. Контактна аудиторія може або сприяти, або протидіяти зусиллям фірми з обслуговування ринків.

Доброчинна аудиторія - група, інтерес якої до фірми носить дуже благотворний характер (наприклад, жертводавці).

Шукана аудиторія - та, чиєї зацікавленості фірма шукає, але не завжди знаходить (наприклад, засоби масової інформації).

Небажана аудиторія - група, інтересу якій фірма намагається не привертати, але змушена рахуватися з ним, якщо він проявляється (наприклад, Грінпіс).

Будь-яка фірма діє в оточенні контактних аудиторій семи типів:

Фінансові кола. Роблять вплив на здатність фірми забезпечувати себе капіталом. Основними контактними аудиторіями фінансової сфери є банки, інвестиційні компанії, акціонери.

Контактні аудиторії засобів інформації: організації, що поширюють новини, статті та редакційні коментарі. У першу чергу це газети, журнали, радіостанції та телецентри.

Контактні аудиторії державних установ. Керівництво має обов'язково враховувати все, що відбувається в державній сфері.

Цивільні групи дій. Маркетингові рішення, прийняті фірмою, можуть викликати питання з боку організацій споживачів, груп захисників навколишнього середовища, представників національних меншин і т.п.

Місцеві контактні аудиторії. Будь-яка фірма має справу з місцевими контактними аудиторіями, такими, як навколишні мешканці та громадські організації.

Широка публіка. Фірмі необхідно прискіпливо стежити за ставленням широкої публіки до своїх товарів і своєї діяльності. І хоча широка публіка не виступає по відношенню до фірми у вигляді організованої сили, образ фірми в очах публіки позначається на її комерційної діяльності.

Внутрішні контактні аудиторії. До внутрішніх контактним аудиторіям фірми відносяться її власні робітники і службовці, добровільні помічники, керуючі, члени ради директорів. Коли робітники і службовці добре налаштовані по відношенню до власної фірмі, їх позитивне ставлення поширюється і на інші контактні аудиторії.

Маркетингова стратегія розробляється на основі дослідження та прогнозування кон'юнктури товарного ринку; вивчення споживачів товарів; конкурентів та інших елементів ринкового господарства. В залежності від цих факторів ТОВ "ВІННЕР" використовує такі методи визначення стратегій, як модель "Частка ринку - зростання ринку" та модель "Привабливість ринку -переваги в конкуренції".

Вироби ТОВ "ВІННЕР" мають найвищі на місцевому ринку характеристики якості, а відносно низька собівартість продукції (завдяки значному зниженню внутрішньовиробничих витрат) дозволить установити відпускні ціни на 15-20% нижче середньоринкових. Як випливає з аналізу ринку збуту продукції, тільки таке сполучення якісних і вартісних характеристик продукції дозволить новому суб'єктові ринку забезпечити собі гарантований збут.

Маркетингу стратегію ТОВ "ВІННЕР" можна представити за допомогою таблиці 1

Таблиця 1. Характеристика маркетингової стратегії ПП "Галерея вікон"

Стратегія лідерства в зниженні витрат
Мета	Збільшити своє положення на ринку: за рахунок зменшення собівартості в порівнянні з конкурентами, що означає орієнтація на завоювання більшої частки ринку (наступальна стратегія)
Ціль	1. Завоювати в найближчі п'ять років 15% регіонального ринку. 2. Домогтися зниження собівартості продукції за рахунок впровадження новітніх технологій
Завдання	Оптимізація витрат всіх частин виробничо-управлінської системи.
Передумо здійснення	Велика частка ринку, конкурентні переваги (доступ до дешевої сировини, низькі витрати на доставку та продаж товарів та ін.), контроль витрат, можливість економії витрат на рекламу, сервіс, дослідження.
Необхідні ресурси і навички	- значні інвестиції і наявність доступу до капіталу - інжинірингові навички - ефективне нормування робіт
Вимоги до керівництва	- регулярний контроль за витратами - конкретні, детальні звіти про контроль - надійна організаційна структура в системі розподілу повноважень - стимули для досягнення високої якості
Переваги	попит є еластичним за ціною; - у галузі є товарний тип виробництва, продукт відносно стандартизований і піддається ефективному вдосконаленню; - є невелика кількість способів досягнення продуктивної диференціації відповідно до вимог споживачів; - покупці зазнають незначних додаткових витрат у разі зміни продавця; - найбільш ощадливі покупці роблять покупку за найкращою ціною.
Недоліки	- загроза імітацій (способів технології та методів виробничого процесу) - загроза появи нових технологій - нехтування маркетингових аспектів - загроза інфляції витрат - не комбінується зі стратегією диференціації - разом із фокусуванням дає ще нижчі витрати

Таким чином, маркетинговою стратегією ПП "Галерея вікон" є цінова конкуренція при забезпеченні ексклюзивної якості виробів. У зв'язку з цим фірма зможе не тільки зайняти плановану нішу на регіональному ринку (27,5%), але і закріпитися на ній, забезпечивши собі стабільний гарантований збут.

4. Аналіз маркетингової товарної політики та оцінка конкурентоспроможності товару підприємства

Табл 2.1 Характеристика для аналізу й досліджень маркетингової діяльності ТОВ "ВІННЕР"

№ з/п	Показники та характеристики діяльності підприємства	За роками
		2011	2012
1	Форма власності	Колективна
2	Спеціалізація	Виробництво та установка вінон
3	Обсяг виробництва, млн. грн.	98,4
4	Обсяг збуту, млн. грн.	70,6	100,1
5	Активи підприємства, млн. грн.	192,4	74,3
6	Рентабельність, %	1,7	191,6
7	Амортизаційні витрати, млн. грн.	14,4	1,9
8	Банківська заборгованість, млн. грн.	85,5	12,7
9	Обсяг капіталовкладень, млн.. грн.	27,3	67,4
10	Відрахування у обов'язкові та благодійницькі фонди, млн.. грн.	13,2	24,1
11	Середні витрати виробництва, млн.. грн.	59,6	12,9
12	Розмір оборотних коштів, млн.. грн.	25,8	50,6
13	Рівень конкурентоспроможності продукції, част.один.	0,87	26,1
14	Технічний рівень виробництва, част.один.	0,76	0,90
15	Технічний рівень продукції, част.один.	0,72	0,81
16	Оцінка організації служби маркетингу, балів	2	0,79

За даними таблиці можна зробити висновок, що діяльність підприємства за останні 2 роки покращилась, оскільки збільшились обсяги виробництва продукції на 1,7 млн.грн, і обсяг збуту на 4,3 млн.грн., приємно відзначити підвищення рентабельності на 0,2 %. Мабуть не останню роль в такій діяльності відіграла організація служби маркетингу, оскільки за два останні роки вона має найвищу можливу оцінку.

Табл.2.2 Аналіз конкурентних можливостей ТОВ "ВІННЕР".

Економічні показники	Одиниці виміру	Конкуруючі фірми
		А	Б	В
1. Обсяг виробництва	млн.грн.	1	2	3
2. Обсяг збуту	млн.грн.	1	2	3
3. Активи фірми	млн.грн.	1	2	3
4. Чистий прибуток	млн.грн.	1	2	3
5. Амортизація	млн.грн.	3	2	1
6. Довгострокова заборгованість	млн.грн.	2	3	1
7. Короткострокова заборгованість	млн.грн.	2	3	1
8. Обсяги капіталовкладень	млн.грн.	1	2	3
9. Відрахування у фонди	млн.грн.	3	2	1
10. Середні витрати виробництва	млн.грн.	3	2	1
11. Оборотні кошти	млн.грн.	2	1	3
12. Конкурентоспроможність товару	доля один.	1	2	3
13. Технічний рівень виробництва	доля один.	1	2	3
14. Технічний рівень продукції	доля один.	1	2	3
15. Оцінка організаційної структури	місце-бал	4	2	4
Рейтинг фірми	бали	27	31	36
Місце	-	1	2	3

Відповідно:

А - ТОВ "ВІННЕР",

Б - ВАТ "АЛИАС",

В - ТОВ "УКРПЛАСТ"

Отже за даними, отриманими згідно таблиці, можна зробити висновок, що головним стратегічним конкурентом для ТОВ "ВІННЕР"" є ВАТ "АЛИС", проте вищий рейтинг цього підприємства лише в обсязі оборотних коштів. Перое місце ТОВ "УКРПЛАСТ" серед таких показників, як амортизація, короткострокова та довгострокова заборгованість, відрахування у фонди, а також витрати виробництва не вплинуло на загальний рейтинг фірми. Тому найбільш конкурентоспроможним є ТОВ "ВІННЕР" з різницею в 4 бали.

5. Аналіз конкурентоспроможності продукції

Перш ніж приступити до розробки конкурентних стратегій, досить скрупульозно вивчають середовище підприємства, зокрема конкурентне. Після оцінювання конку рентного середовища, приступають до діагностики конкурен-тноздатності підприємства. Але це можна зробити лише виконавши попередньо оцінку конкурентоспроможності про дукції підприємства. Адже конкурентоспроможність продукції - це успіх підприємства в умовах ринку. І, до речі, розв'язува ти проблему конкурентоспроможності продукції потрібно впродовж всього її життєвого циклу аж до старіння.

Комплекс його властивостей, що приваблюють спожи вача:

а) якість,

б) технічний рівень,

в) дизайн, тара і ін.

Ціна товару і витрати споживача на його експлуатацію.

Стан даного ринку, його вимоги, переваги споживачів.

Відмінність товару за властивостями від аналогічного, що виробляють конкуренти.

Час і місце продажу.

Конкурентоспроможність продукції - це її переваги на ринку, що забезпечуються привабливими для споживача властивостями, низькою порівняно ціною та експлуатаційними витрата ми, оптимальним поєднанням параметрів ціна-якість, відповідністю умовам даного ринку, часу продаж і перевагам споживача, а також відмінністю в кращу сторону її основних характеристик від аналогічних.

Конкурентоспроможність продукції можна і потрібно оцінювати кількісно.

Формула конкурентоспроможності продукції

В загальному вигляді конкурентоспроможність продук ції (Кп) прямо пропорційна якості (Я) і обернено пропорційна ціні (Ц) та залежить від кон'юнктури ринку:

Кп = Я/Ц

Параметри кількісних показників конкурентоспроможності

Кількісні показники конкурентоспроможності продукції розраховують в розрізі наступних параметрів:

1. Технічні параметри - включають такі показники:

а) призначення товару;

б) надійність;

в) довговічність;

г) естетичні характеристики (дизайн);

д) ергономічні характеристики.

2. Економічні параметри - ціна споживання, яка включає витрати споживача на придбання, а також на використання виробу впродовж усього періоду його споживання. Економіч ний параметр - ціна споживання (Цсп)- включає в себе такі економічні показники: Ц 1 - ціна придбання; Ц 2 - витрати на транспортування; Ц 3 - витрати на монтаж та наладку; Ц 4 - ви трати на експлуатацію; Ц 5 - витрати на ремонти; Ц 6 - витрати на техобслуговування; Ц 7 - витрати на навчання персоналу; Ц 8 - податки; Ц 9 - страхові витрати і т.д. Формула ціни споживання:

Цсп = Ц 1+Ц 2+Ц 3+Ц 4+Ц 5+Ц 6+Ц 7+Ц 8+Ц 9+ Цn;

Ціна споживання (Цсп), як бачимо, більша ціни придбання (Ц 1):

Цсп > Ц 1.

А тому чим нижча ціна споживання (Цсп), тим вища конкурентоспроможність продукції (Кп).

3. Нормативні параметри - це діючі на даному ринку:

а) технічні умови;

б) стандарти;

в) норми.

Причому, нормативні параметри можуть мати лише два значення: нуль - якщо товар не відповідає нормативним пара метрам, що діють на даному ринку чи в країні і одиниця -якщо відповідає.

Щоб об'єктивно оцінити конкурентоспроможність продук ції треба щоб виробник використовував ті ж параметри, що і споживач.

Перш ніж розраховувати кількісні показники конкуренто спроможності продукції, потрібно відібрати товар-аналог, або товар-зразок, з яким і будемо порівнювати параметри нашого товару. При відборі товару-зразка враховують:

а) щоб порівнювані товари були з однієї фази життєвого циклу,

б) щоб вони були з одного і того ж класу,

в) орієнтовані на одну і ту ж групу споживачів

г) зразок має бути найширше представленим на ринку.

Конкурентоспроможність продукції визначається шляхом порівняння техніко-економічних параметрів ви робу з відповідними параметрами товару-зразка.

При цьому розраховують наступні кількісні показники конкурентоспроможності продукції:

Кількісні показники конкурентоспроможності продукції

Одиничні - характеризують рівень конкурентоспромож ності по одному з параметрів і розраховуються шляхом відно шення значення будь-якого технічного чи економічного пара метру виробу підприємства до значення аналогічного пара метру товару-зразка.

Групові - об'єднують одиничні показники і характери зують рівень конкурентоспроможності за однією групою по казників: економічних, технічних, нормативних.

Інтегральний показник конкурентоспроможності про дукції (Кі) - дає числову характеристику конкурентоспромож ності товару і визначається на основі групових показників:

а) технічних (ГПт);

б) нормативних (ГПн);

в) економічних (Цсп).

Звідси формула інтегрального показника конкуренто спроможності продукції:

Кі = ГПн (ГПт / Цеп)

Якщо Кі > 1, то товар перевершує за конкурентоспромож ністю зразок, якщо Кі < 1 - поступається, а коли Кі = 1 - на одному рівні.

Аналіз конкурентоспроможності продукції проводять, як правило, експерти, використовуючи експертні оцінки. Але виконати цю роботу можна і силами спеціалістів підприєм ства, при високій їх підготовці.

Методи оцінювання конкурентоспроможності продукції:

Диференціальний - базується на використанні одиничних показників конкурентоспроможності продукції (технічних та еконо мічних). За ними важко судити про конкурентоспроможність про дукції однозначно.

Комплексний - базується на використанні групових та інтег ральних показників.

Змішаний - базується на спільному використанні одиничних та комплексних показників: а) найважливіші показники використо вуються як одиничні, б) інші одиничні показники об'єднуються у групи, для кожної з яких визначають груповий показник, в) на осно ві отриманих групових та одиничних показників і оцінюють конку рентоспроможність продукції.

Процес оцінювання конкурентоспроможності продукції показа но на схемі (додаток Ж). Оскільки конкурентоспроможність в умовах ринку слід розглядати як основну умову отримання прибутку і успішної діяльності підприємства в цілому, остільки конкурентоспроможністю слід навчитися управляти. Йдеться про те, що її закладають ще на стадії проектування товару і в процесі виробництва, впродовж усього його життєвого циклу оптимізують і матеріалізують найважливіші елементи конкурентоспроможності продукції: якість і витрати.

6. Аналіз маркетингової цінової політики підприємства

В умовах адаптації до ринку ціна як економічний елемент у системі маркетингового механізму набуває все більшого значення. Вона суттєво впливає на ефективність та кінцеві фінансові результати діяльності підприємства, його ринкове становище, виступає при цьому одним із найважливіших факторів конкурентної боротьби. Вірно встановлена ціна забезпечує фінансову стабільність підприємства та його здатність іти на свідомий і виправданий фінансовий ризик, що є дуже важливим у мінливих ринкових умовах.

У зв'язку із цим розгляд основних аспектів формування цінової політики підприємства в сучасних умовах становить великий теоретичний і практичний інтерес. З метою вирішення проблеми переорієнтації цінової політики підприємств на маркетинг необхідні: створення і запровадження комплексної системи інформаційного забезпечення процесу ціноутворення; визначення цілей цінової політики у залежності від цілей маркетингової діяльності підприємства; здійснення комплексного аналізу цінової чутливості споживачів; проведення моніторингу цін конкурентів; здійснення обґрунтованого вибору методу ціноутворення і розробка цінової стратегії; використання ціннісного підходу до ціноутворення; формування системи коригування цін; організація маркетингового контролю за реалізацією цінової політики; налагодження процесу управління ціновими ризиками; проведення оцінки досягнення цілей ціноутворення.

Цінова політика є однією з головних складових системи управління доходами підприємства, а також важливим механізмом, що забезпечує багато пріоритетів його економічного розвитку. Цінова політика суттєво впливає на обсяг операційної діяльності підприємства, формування його іміджу у споживачів, на рівень фінансового стану у цілому. Рівень цін на товари, який встановлюється в процесі формування цінової політики, прямо впливає як на рівень доходу, так і на рівень прибутку підприємства.

Можливість здійснення торговельними підприємствами власної диференційованої цінової політики є одним з безсумнівних досягнень ринкових реформ, що відбуваються в країні. Основними передумовами формування цінової політики на підприємствах торгівлі є ціни пропозиції і ціни попиту на споживчому ринку, додаткові платежі, що входять у ціну товару й платяться безпосередньо за рахунок доходів підприємства.

До основних принципів формування цінової політики відносять:

- забезпечення ув'язування цінової політики підприємства із загальною стратегією управління підприємством і пріоритетними цілями розвитку товарообігу;

- забезпечення ув'язування цінової політики підприємства з кон'юнктурою споживчого ринку й особливостями обраної ринкової ніші;

- забезпечення ув'язування цінової політики підприємства з типами пунктів роздрібного продажу товарів;

- забезпечення комплексності підходу до встановлення рівня торговельної націнки на товар у поєднанні з рівнем сервісного обслуговування покупців;

- здійснення активної цінової політики у вигляді самостійності підходів у встановленні роздрібних цін, диференціації підходів, чітко вираженої цінової позиції;

- забезпечення високого динамізму цінової політики, що виражається у своєчасності перегляду окремих параметрів, урахування життєвого циклу підприємства і товару.

Цінова політика підприємства визначає рівень цін на товари, що реалізуються підприємством. Рівень встановлення цін порівняно із середньоринковим та цінами конкурентів обумовлює економічну зацікавленість покупців у придбанні товарів певного підприємства.

Механізм встановлення ціни на товар доцільно розбити на такі етапи: визначення мети ціноутворення, визначення попиту і розміру ринку, оцінювання витрат виробництва, аналіз цін і товарів конкурентів, вибір методики ціноутворення, розрахунок вихідної ціни, врахування додаткових міркувань, встановлення кінцевої ціни.

Стратегія ціноутворення має починатися з чіткого визначення мети і закінчуватися адаптованим механізмом. Важливо, щоб рішення в цій сфері було узгоджено із загальною програмою маркетингу підприємства.

Розробка цінової стратегії не є одноразовою дією, її необхідно постійно пристосовувати до умов кон'юнктури.

Цінова політика є важливою складовою маркетингової політики та економічної політики в цілому, яка підвищує рівень конкурентоспроможності підприємства та розвитку в умовах нестабільної економіки і світової кризи. Будь-яка цінова модель, щоб залишатися актуальною й ефективною, має переглядатися та змінюватися у разі вдосконалення чи створення нової продукції, зміни конкурентного середовища, стадії життєвого циклу товару, зміни витрат виробництва.

6. Аналіз маркетингової політики розподілу підприємства

Маркетингова політика розподілу - це діяльність фірми з планування, реалізації та контролю фізичного переміщення товарів від місць їх виробництва до місць продажу чи використання для задоволення попиту й отримання відповідного зиску.

Ключовий момент маркетингової політики розподілу - це вибір та конструювання каналів розподілу.

Маркетингові канали розподілу - це маршрути, за якими товари переміщуються від місць виробництва до місць продажу чи використання, переходячи від одного власника до іншого; це сукупність фірм чи осіб, які самі передають (чи допомагають передати комусь іншому) право власності на конкретні товари на їхньому шляху від виробника до споживача.

Табл.3 "Канали розподілу"

"ВІННЕР"
1рівень	дилер
2 рівень	ОПТ	Дрібний опт	Роздріб	Будівельні організації	Інші
3 рівень	Дрібний опт	Кінцеві споживачі	Кінцеві споживачі	Будівельні організації	Кінцеві споживачі	Кінцеві споживачі	Кінцеві споживачі
4 рівень	Кінцеві споживачі

7. Аналіз маркетингової комунікаційної політики підприємства

Комунікаційна політика - один з чотирьох основних елементів комплексу маркетингу. Найчастіше вона виступає у формі повідомлень, які використовуються фірмою для аналітичної інформації, переконання або нагадування споживачам про товари, послуги, зразки, ідеї. Головними її цілями є стимулювання та поліпшення попиту.

Процес формування комунікаційної моделі складається з: виявлення цільової аудиторії, визначення бажаної відповідної реакції; вибору методу звернення до аудиторії; вибору засобів поширення інформації; вибору властивостей, які характеризують джерела звернення до аудиторії; збирання інформації, яка надходить каналами зворотного зв'язку.

При здійсненні комунікаційної політики використовують такі засоби впливу:

· Реклама - цілеспрямований інформаційний вплив опосередкованого характеру на споживача для просування товарів і послуг на ринку збуту.

· Стимулювання збуту - різні засоби короткочасного спонукаючого впливу (купони, премії, конкурси тощо), покликані стимулювати ринки споживачів, сферу торгівлі, власний торговий персонал фірми.

· Пропаганда (пабліситі) - некомерційне стимулювання попиту на товар, послугу, ідею шляхом поширення про них важливих відомостей в пресі, по радіо, телебаченню.

· Персональний продаж виступає як частина системи просування товарів, послуг, яке дає можливість описати їх властивості в усній формі споживачу або замовнику.

Особливе місце в комунікаційній політиці займає реклама, оскільки вона вирішує найбільш важливі завдання щодо формування та стимулювання попиту: поширення знань про фірму; отримання запитів про більш повної інформації щодо рекламного товару; вплив на процес прийняття рішення щодо купівлі товару; допомогу працівникам каналів товаропросування під час їхніх переговорів з клієнтами; поширення відомостей про сервіс; формування позитивного ставлення до фірми і т.п.

Серед засобів реклами - пошта, преса (газети, журнали, бюлетені, довідники), друкована реклама (проспекти, каталоги, буклети, листівки, календарі), сувеніри, екранна реклама (телебачення, кіно, слайди), зовнішня реклама (плакати, панно), реклама на транспорті. При виборі каналів рекламування спеціалісти звертають увагу передусім на показники охоплення, частоту, силу впливу, вартість реклами.

Не дивлячись на те, что завод "Маршал" має відділ маркетингу, робота в цьому напрямку ведеться дуже слабко. У відділі працують менеджери по сбуту, дизайнер, менеджер по рекламі, але не має жодного маркетолога, який займався би такими питаннями як:

· вивчення ринку, що випускається.

· проведення дослідження основних чинників, що формують динаміку споживчого попиту на продукцію, співвідношення попиту і пропозиції на аналогічні види продукції, технічних і інших споживчих якостей конкуруючої продукції.

· проведення маркетингових досліджень, пов'язаних з вивченням сегментації ринку, аналізом ціноутворення і переваг споживача, прогнозом продажів і каналів реалізації, відкриттям нових ринків, оцінкою ефективності реклами, діяльністю конкурентів.

· аналіз потреби клієнтів і межі ціноутворення.

· формування споживчого попиту на продукцію, що випускається, виявлення найбільш ефективних ринків збуту, а також вимоги до якісних характеристик товару (способу його виробництва, терміну служби, правилам користування, упаковці).

· дослідження факторів, що впливають на збут товару, типи попиту (стійкий, ажіотажний, короткочасний тощо), причини його підвищення та зниження, диференціацію купівельної спроможності населення.

8. Охорона праці та рішення екологічних проблем на підприємстві

...