Засади запровадження інноваційної логістики на залізничному транспорті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Засади запровадження інноваційної логістики на залізничному транспорті

Вступ

Сьогодні питання логістизації діяльності суб'єктів господарювання привертають увагу багатьох вчених. Серед провідних вчених, які займаються проблемами впровадження логістики, як засобу підвищення конкурентоспроможності підприємств: Бакаєв О. О., Кутах О. П., Ларіна Р. Р., Николайчук В. Є., Семененко О. І. та інші [1 - 4]. Проте наукові джерела недостатньо розкривають місце інновацій у формуванні та організації переміщення матеріального та інших супроводжуючих його потоків. Це є деяким недоліком, так як інновації повинні розглядатися як ядро всього логістичного процесу. Тобто інновації знаходяться в основі формування та споживання кожного виду потоку, особливо під час загострення конкуренції на внутрішньому та зовнішньому ринку, та, крім того, сам логістичний процес потребує постійного удосконалення на основі інноваційних технологій. Таким чином в теперішній час виникає необхідність розгляду нового напряму в логістиці, а саме - інноваційної логістики. Вона є необхідною умовою інноваційного розвитку залізничного транспорту як основної галузі, яка є індикатором стану усієї економіки України. Тому метою статті є визначення переліку проблем, які свідчать про відсутність системного характеру інноваційної діяльності на залізничному транспорті, та встановлення засад впровадження інноваційної логістики на залізничному транспорті.

Основний розділ

Кардинальна зміна в стані рухомого складу залізничного транспорту залежить від зміни ставлення до інновацій, від активізації інноваційної діяльності як на рівні структурних підрозділів, так і залізниць у цілому. Сьогодні існує ряд проблем, які підтверджують відсутність системного характеру інноваційної діяльності на залізничному транспорті: 1) наявність ієрархічної системи управління інноваційною діяльністю, що відриває структурні підрозділи від прямого включення в інноваційний процес;

2) недостатній зв'язок відновлювальних процесів з науково-технічним прогресом, що призводить до тиражування морально-застарілої техніки та технології; 3) уповільнене впровадження передового досвіду, що підтверджується невідповідністю основних фондів залізничного транспорту (рухомого складу, засоби зв'язку, локомотивів та ін.) міжнародним вимогам; 4) низька інтеграція з підприємствами залізничного машинобудування стосовно інноваційного розвитку галузі; 5) недостатня розвиненість бази експериментальних досліджень, що ускладнює процес випробувань нової техніки та виправлення недоліків нової конструкції; 6) незадовільна фінансова підтримка інноваційної діяльності; 7) надання переваги органами державної влади пріоритетного розвитку не залізничного, а автомобільного транспорту, що ускладнює процес залучення державних коштів, отримання державних гарантій та нормативно- законодавчого забезпечення розвитку залізничного транспорту; 8) обмеженість доступу учасників інноваційного процесу до інноваційного проекту на протязі усього часу здійснення, що створює погрозу виникнення помилок, які можна було б ліквідувати ще до впровадження інновації у серійне та масове виробництво; 9) відсутність єдиної інформаційної підтримки інноваційного розвитку залізничної галузі тощо. інноваційний залізничний транспорт перевезення

Існують два шляхи виходу залізничного транспорту на рівень розвитку, що відповідає європейським вимогам щодо залізничних перевезень:

1) постійно здоганяти розвинуті країни, застосовуючи їх інноваційні ідеї в галузі залізничної техніки та технологій, тим самим знаходитися в постійному "інноваційному очікуванні", що подовжує інноваційний розвиток залізничної галузі в часі;

2) проводити активну роботу в галузі інноваційної діяльності, розбудовувати науково-інноваційну сферу залізничного транспорту, активно співпрацювати з підприємствами машинобудування, тобто здійснити "інноваційний вибух", що підвищить інноваційність залізничної галузі в найкоротший час. Саме цех напрямок є найбільш пріоритетним та потребуючим уваги дослідників та фахівців залізничної галузі.

Поняття інноваційної логістики необхідно розглядати в широкому та в вузькому значенні. Інноваційна логістика, в широкому значенні, є науковим напрямком, що пов'язаний з розробкою основ управління потоковими процесами, підвищенням їх ефективності на основі інновацій.. В вузькому значенні інноваційна логістика - це інструмент, що здатен забезпечити раціональну організацію інноваційних потоків з метою ефективної діяльності суб'єктів господарювання.

Для того щоб окреслити основні аспекти інноваційної логістики на залізничному транспорті необхідно встановити наступне: суб'єкти, об'єкти інноваційної логістики, механізм впровадження та ефективної реалізації, її результати та наслідки.

Суб'єктами інноваційної логістики на залізничному транспорті є організаційні структури, функції яких полягають у формуванні ідей, розробці та впроваджені інновацій, доведені їх до споживачів, споживанні та використанні у діяльності тощо. Отже суб'єктами інноваційної логістики є: залізниці (Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна, Придніпровська); ДП "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски"; ДП "Український державний центр з експлуатації спеціалізованих вагонів "Укрспецвагон"; ДП "Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень"; ДП "Український центр механізованих колійних робіт"; ДП "Головний інформаційно-обчислювальний центр УЗ"; ДП "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень"; Державний науково-дослідний центр залізничного транспорту України; ДП "Управління промислових підприємств Укрзалізниці" тощо. Перелічені суб'єкти належать до внутрішнього середовища залізничного транспорту. До суб'єктів зовнішнього середовища залізничного транспорту, які приймають участь у процесах, які входять до компетенції інноваційної логістики, належать: вагоноремонтні заводи, локомотиворемонтні, тепловозоремонтні, вагонобудівні, локомотивобудівні заводи, які не підпорядковані "Укрзалізниці", але продукція та послуги яких використовується для задоволення потреб залізничного транспорту; об'єкти зовнішньої інноваційної інфраструктури; глобальні інформаційні системи; об'єкти логістичної інфраструктури; фінансові установи та ін. (рис. 1).

Рис. 1. Концепція інноваційної логістики на залізничному транспорті

Об'єктом інноваційної логістики є інноваційний потік. На думку Давиденко О. С., що поділяє загальний підхід до інноваційного потоку, він є сукупністю інноваційних проектів, в рамках яких здійснюються інновації [5]. Інноваційний потік на вході має бізнес-ідеї, вимоги ринку, бачення власників, виходом інноваційний потоку є сукупність нематеріальних об'єктів власності.

Запропоновано розглядати інноваційний потік як раціонально організоване переміщення інноваційних ресурсів між економічними суб'єктами у відповідному часовому інтервалі та просторі зі

зміною форми (від нематеріалізованої до матеріалізованої) по ходу переміщення та виготовленням інноваційного продукту для споживання кінцевим споживачем.

Таке визначення інноваційного потоку відрізняється від існуючих на практиці, коли інноваційний потік розглядається як систематичне застосування інновацій, які вперше поступають в економічний оборот.

Отже запропоноване визначення з'ясовує існування потоку тільки при взаємодії суб'єктів інноваційної логістики; встановлює не хаотичне, а організоване переміщення інноваційних ресурсів; враховує обмеженість інноваційного потоку в часі та просторі; визначає зміну форми інноваційних ресурсів по ходу переміщення.

Інноваційний потік неможливий без матеріального, інформаційного, фінансового та сервісного потоків, які уможливлюють його існування та супроводжують його. Матеріальний потік - це рух матеріальних ресурсів, що супроводжує переміщення інноваційного потоку та забезпечує матеріалізацію інноваційної ідеї. Інформаційний потік - сукупність масивів інформації, що переміщується і циркулює між суб'єктами інноваційної логістики та між ними та зовнішнім середовищем та забезпечує інформатизацію інноваційного потоку. Фінансовий потік - сукупність циркулюючих між суб'єктами інноваційної логістики фінансових ресурсів, які необхідні для практичної реалізації інноваційних ідей у інноваційний продукт. Сервісний потік - сукупність сервісних операцій, що забезпечують рух інноваційного, матеріального, фінансового, інформаційного потоків на шляху перетворення ідей в інноваційні продукти.

З метою більш ефективного управління інноваційним потоком в логістичній системі необхідно його класифікувати (табл. 1).

Таблиця 1 Класифікація інноваційних потоків логістичної системи

Відмінність між зовнішніми та внутрішніми інноваційними потоками пов'язана з тим, що на вході та на виході відбувається зміна власника потоку. Тобто зовнішній потік пов'язаний з актом купівлі-продажу результату інноваційного процесу, а внутрішній потік характеризується збереженням його власника на всьому шляху просування від ідеї до інновації та її впровадження.

Розподіл інноваційних потоків на прямі та зворотні пов'язаний з джерелами формування знань, які знаходяться в основі інноваційних ідей. Такими джерелами можуть бути внутрішні та зовнішні. До зовнішніх джерел знань належать: публікації, галузева нормативна документація, галузеві конференції, інтелектуальний потенціал партнерів по бізнесу, зворотній потік інформації від споживачів, потік інформації від постачальників, зовнішні наукові дослідження, вивчення передових методів роботи, співробітництво, стратегічні альянси та партнерства та ін. До внутрішніх джерел знань належать: галузеві спеціалісти, внутрішні замовники та постачальники, внутрішнє навчання та освіта, практичний досвід та аналіз робіт після впровадження нових розробок, пропозиції співробітників, корпоративна інформація тощо [6, с. 55 - 57]. Особливим джерелом формування знань можна вважати інновації, інформація про впровадження та використання яких є знанням для формування нових ідей, які породжують нові інновації (рис. 2).

Рис. 2. Джерела формування знань, що знаходяться в основі інноваційних ідей

Приналежність потоків до відкритих та закритих визначається ступеню відкритості інноваційних ресурсів для усіх суб'єктів логістичної системи.

Ланцюги зв'язків між суб'єктами інноваційної логістики визначають поділ інноваційних потоків на горизонтальні й вертикальні. Перші відображають цілеспрямоване, упорядковане у просторі та часі переміщення інноваційних потоків між рівноправними суб'єктами інноваційної логістики, а вертикальні потоки поєднують інноваційні процеси, що знаходяться у ранжованій підпорядкованості.

Будь-який інноваційний процес, у загальному вигляді може бути представлений як процес використання власних ідей та закупівлі чужих, які перетворюються в форму продукції, техніки та технології. Тому в теперішній час для галузі залізничного транспорту дуже важливо створення банку перспективних ідей, який є інструментом конкурентної переваги. Особливу роль банк ідей посідатиме при вирішені питань оновлення рухомого складу, удосконалені перевізного процесу тощо.

Інструментами інноваційної логістики, що забезпечують раціональну організацію інноваційних потоків з метою ефективної діяльності суб'єктів господарювання, є інформація; фінанси; технологія; державне регулювання.

Інформаційне забезпечення в інноваційній логістиці відіграє одну з ключових ролей, так як забезпечує підвищення продуктивності інноваційної діяльності суб'єктів інноваційної логістики, сприяє отриманню якісної інформації на усіх етапах інноваційного потоку, забезпечує зниження витрат, що пов'язані з інноваційною діяльністю. Мета інформаційного забезпечення інноваційної логістики полягає у тому, щоб отримати можливість ефективного управління, контролю та комплексного планування руху інноваційного потоку. Інформаційний процес за допомогою інформаційних технологій реалізується за наступними основними функціями: транспортування потоків інформації в межах логістичної системи між суб'єктами; накопичення інформації та збереження даних в базі даних логістичної системи; фільтрація потоку - вибіркова переробка одних та фільтрація інших інформаційних даних; об'єднання та розподіл інформаційних потоків в структурі логістичної системи між суб'єктами; управління інформаційним потоком; перетворення інформації, яка пов'язана зі здійсненням інноваційних процесів. Таким чином, в основі ефективної діяльності залізничного транспорту знаходиться тріада: знання - інформація - інновації.

Фінансове забезпечення прямо позначається на можливості генерувати ідеї, здійснювати дослідження та розробляти інновації. Потребу в фінансовому забезпеченні відчувають усі суб'єкти інноваційної логістики на всіх етапах інноваційного потоку. За даними статистики, інвестиційне забезпечення інноваційних процесів на підприємствах здійснюється в основному за рахунок власних коштів. Така ж тенденція спостерігається й на залізничному транспорті, коли на власні кошти підприємств залізничного транспорту приходиться до 70 % загальної суми коштів на інновації. Тому, особливо в теперішній час, потребує вирішення проблема знаходження необхідних обсягів власних фінансових ресурсів на інновації, а також проблема залучення коштів з інших джерел. Проте заходи залучення коштів, що стандартно пропонуються науковцями [7 - 8], не втрачають актуальності при виході економіки України з кризи, але в теперішній час вони дещо не відповідають дійсності, так як тільки покладатися на підтримку банків, страхових та пенсійних фондів в умовах нестабільного положення фінансово-кредитної системи держави не варто. Недосяжним для України залишається і розвинуте у високорозвинутих країнах венчурне фінансування. Тому найбільш прийнятним для розвитку інноваційної сфери є об'єднання зусиль, фінансових коштів та функцій, що виконуються, в межах інноваційної логістичної системи.

Розгляд такого інструменту інноваційної логістики як технологія потребує встановлення того, яким чином відбуватиметься переміщення інноваційних ресурсів (інноваційний потік) і як відбуватиметься узгодження між діями суб'єктів інноваційної логістики, між ними та зовнішнім середовищем. Ефективність інноваційної логістики визначається не тільки інформаційним та фінансовим забезпеченням, але й тим, як її основні суб'єкти взаємодіють один з одним як елементи інтегрованої системи створення, просування та використання нових знань. Інтегрована система дозволяє поєднувати в часі усі види робіт, які вирішувати практично одночасно питання пов'язані з формуванням, рухом, контролем інноваційних потоків. Отже існує необхідність формування логістичного об'єднання у формі інноваційної логістичної системи, яка включає необхідні підсистеми для обслуговування інноваційного потоку. Такий тип організації інноваційної логістики дозволяє розробки, організації, виробництва та обслуговування інновації, їх переміщення та споживання. Усі суб'єкти інноваційної логістики мають постійну можливість покращувати свою частину робіт, яка пов'язана з одним з етапів руху інноваційного потоку, узгоджуючи свої дії з іншими суб'єктами, тісно взаємодіючи з ними. Така організація інноваційного потоку в інноваційній логістиці дозволяє: зменшити тривалість перетворення знання в інновації; покращити якість інноваційного потоку за рахунок об'єднання з самого початку його формування (на вході); оперативно реагувати на зміни та перепони на шляху інноваційного потоку; зменшити витрати на формування та обслуговування інноваційного потоку; стимулювати формування нових інноваційних потоків. Основними технічними засобами взаємодії учасників об'єднання є база ідей і проектів та інтерактивна інформаційна комп'ютерна система. Вони дозволять: залучити в централізований процес збирання пропозицій усіх суб'єктів інноваційної логістики; розміщувати запити на розв'язання задач інноваційного розвитку та оперативно отримувати пропозиції щодо їх вирішення; оперативно визначати та впроваджувати до реалізації найбільш значимі інноваційні проекти; користуватися технологією "мозкова атака" для прийняття рішень щодо вирішення пріоритетних завдань інноваційного розвитку; в короткі строки надавати суб'єктам інноваційної логістики інструменти для ефективного збору та обробки пропозицій; скоротити витрати часу на збирання, сортування, обробку, експертизу пропозицій; надавати зворотній зв'язок щодо пропозицій, які подані на розгляд; виконувати постійний моніторинг проблем в межах логістичної системи та в мінімальні строки надавати варіанти їх вирішення; розповсюджувати передовий досвід окремих суб'єктів інноваційної логістики для використання у вирішенні проблем інших.

Державна політика у сфері розвитку інноваційної інфраструктури визначається Державною цільовою економічною програмою "Створення в Україні інноваційної інфраструктури" на 2009 - 2013 рр. [9]. Вона встановлює склад інноваційної інфраструктури, що включає виробничо-технологічну, фінансово-економічну, нормативно-правову, територіальну та кадрову підсистеми. Зазначено, що особливої уваги потребує фінансова економічна підсистема, що пов'язано з тим, що цей напрямок фінансування є найбільш ризикованим, потребує значних коштів та має тривалий термін окупності. Встановлюється залежність між цією підсистемою та виробничо-технологічною. Остання включає базову та допоміжну інфраструктуру. До базової інфраструктури належать суб'єкти, що забезпечують розвиток науково-технологічного та інноваційного потенціалу країни (науково-дослідні інститути, вищі навчальні заклади, державні лабораторії, лабораторії промислових підприємств тощо), а до допоміжної - суб'єкти, що забезпечують процеси впровадження інновацій на всіх стадіях (консультативні, інформаційні та лізингові компанії, венчурні фонди тощо). Визначено, що особливої уваги заслуговує формування допоміжної інфраструктури, оскільки порівняно з базовою вона недостатньо розвинута і комплексно несформована. Формування цілісної виробничо-технологічної підсистеми сприятиме забезпеченню інноваційної сфери всіма видами посередницьких послуг, зокрема: трансфер технологій від власника наукової розробки до споживача; забезпечення захисту прав інтелектуальної власності; проведення експертизи інноваційних, науково- технічних проектів; надання послуг у сфері метрології, стандартизації, контролю за якістю; інформаційно- консультаційне забезпечення інноваційної діяльності, трансфер технологій, комерціалізація інтелектуальної власності; підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації підприємців у сфері інноваційної діяльності, інтелектуальної власності та трансферу технологій. Програма встановлює оптимальним варіантом розбудови інноваційної інфраструктури - розвиток виробничо-технологічної підсистеми із створенням окремих найважливіших елементів інших підсистем, що сприятиме створенню умов для прискореного впровадження інновацій навіть в умовах обмеження бюджетного фінансування.

Висновки

Таким чином, узагальнюючи вищевикладене, в результаті розвитку інноваційної логістики отримується:

1) перерозподіл робіт, що входять до компетенції інноваційної логістики, між тими суб'єктами, які мають можливість та досвід, щодо їх виконання;

2) використання результатів інноваційної діяльності за напрямами, які надають найбільший ефект;

3) розподіл ризику між суб'єктами, що призводить до його зменшення;

4) розподіл фінансового навантаження між суб'єктами інноваційної логістики;

5) можливість контролювати та вносити зміни та доповнення в інноваційний проект на будь-якому етапі просування;

6) посилення інноваційного сектору залізничного транспорту за рахунок об'єднання інноваційного потенціалу суб'єктів інноваційної логістики;

7) зменшення часу розробок та часу впровадження інновацій

8) зменшення вартості інноваційних розробок за рахунок скорочення втрат часу, зменшення невизначеності результату інноваційної діяльності, перерозподілу результату між суб'єктами, покращення інформатизації, що скорочує витрати на пошук необхідних даних;

9) підвищення конкурентних преваг суб'єктів інноваційної логістики за рахунок своєчасності впровадження інновацій (в момент виникнення потреби в ній);

10) підвищення ефективності логістичних процесів за рахунок інновацій.

Література

1. Теоретичні засади логістики: Підручник: У 2 т. Т. 1. / Бакаєв О. О., Кутах О. П., Пономаренко Л.

А. - К.: Київ. ун-т економіки і технологій транспорту, 2003. - 430 с.

2. Ларіна Р. Р. Регіональні логістичні системи (формування, управління та стратегія розвитку) / НАН України. Інститут економіко-правових досліджень. - Донецьк: Изд-во "ВИК", 2004. - 372 с.

3. Николайчук В. Е. Логистика: теория и практика управления: Учебное пособие. - Донецк: НОРД-ПРЕСС, 2006. - 540 с.

4. Семененко А. И., Сергеев В. И. Логистика. Основы теории: учебник для вузов. - СПб.: Изд-во "Союз", 2003. - 544 с.

5. Давыденко А. С. Концепция инновационных волн как основа инновационной стратегии корпораций высокотехнологичных отраслей промышленности // Менеджмент в России и за рубежом. - 2006. - № 6. - Режим доступу до статті : http://www.dis.ru/magaz/manag/annotations/2006/6/.

6. Мильнер Б. З. Управление знаниями. - М.: ИНФРА-М, 2003. - ХІV, 178 с.

7. Дорогунцов С. І. Інвестування та інноваційна діяльність як основа ефективного відтворення економіки України // Проблеми науки. - 2003. - № 10. - С. 16 - 20.

8. Колесніченко В. Ф. Інвестиційне забезпечення інноваційної діяльності підприємств : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук / В. Ф. Колесніченко. - Харків, 2006. - 20 с.

9. Державна цільова економічна програма "Створення в Україні інноваційної інфраструктури" на 2009 - 2013 роки (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2008 р. № 447).

Режим доступу: http://www.in.gov.ua/index.php?lang=ru&get=55&law_id=180#1.

Размещено на Allbest.ru