Логістичне управління у збуті

Переважно, в мережі фізичного розподілу існує декілька маршрутів (чи фізичних каналів). Вибір потрібного маршруту істотно впливає на рівень обслуговування споживачів та на рівень сукупних запасів в системі розподілу. Цей вплив необхідно враховувати, вибираючи метод розподілу, що характеризується способом транспортування, змістом складської системи, кількістю ешелонів та розміщенням запасів товарів.

Спосіб транспортування безпосередньо впливає на рівень запасів і рівень обслуговування споживачів, оскільки це визначає і рівень витрат ресурсів, і рівень витрат часу. Зважаючи на багатоаспектність логістичних рішень та проблематичність формалізації транспортно-складських процесів в логістичній системі, дослідникам пропонується керуватися сьогоднішніми тенденціями, а саме:

- скорочення кількості ешелонів (ступенів) зберігання готової продукції та вирівнювання створюваних запасів;

- поглиблення спеціалізації у структурі логістичних послуг та формування логістичних центрів - інтегрованих надавачів логістичних послуг;

- зростання гнучкості щодо можливості вибору транспортних засобів.

Підставою для використання як логістичних центрів транспортно-експедиційних агентств служать такі чинники:

- переймання останніми функцій дистрибуційної системи;

- концентрація продукції;

- скорочення складських потужностей та використання переважно закритих складів;

- формування можливостей розширення дистрибуційної мережі;

- зменшення складських витрат;

- зменшення збутових витрат;

- підвищення рівня сервісу поставок;

- зменшення хаосу в дорожньому русі;

- зменшення навантаження на довкілля (екологія);

- посилення відповідальності в дистрибуційній мережі;

- зменшення транспортних витрат;

- супутня безкоштовна реклама продукції (через працівників транспортно-експедиційних агентств);

- вивільнення та зменшення витрат ручної праці в транспортно-складських процесах.

Завдання, що стоять перед транспортно-експедиційним агентством, подані в табл. 1.

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА РЕАЛІЗАЦІЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЗАПАСАМИ У СФЕРІ ЗБУТОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1 Основи управління запасами фізичного розподілу

У логістичній системі при реалізації продукції постає завдання мінімізації сумарних витрат, викликаних необхідним переміщенням та збереженням запасів продукції. Розробляючи стратегію управління запасами на підприємстві, логістика передбачає врахування товарної політики, оскільки рішення, що приймаються до виконання у сфері товарної політики, стосуються визначення таких параметрів: номенклатури товарів, глибини і широти асортиментних груп товарів, діапазону розмірів кожного товару, якості товару, модифікації товару, випуску нових товарів, стандартизації товару, структури випуску товарів тощо, а це фактори формування і рівня затратності одночасно. Насамперед той чи інший варіант товарної політики безпосередньо впливає на формування запасів продукції на фірмі, тому у збутовій логістиці доцільно розглянути генеровану маркетинговою товарною політикою політику фірми у сфері управління запасами.

Традиційна політика у сфері запасів являла собою систему виробництва, в якій продукція була наявна «на всяк випадок» для того, щоб можна було задовольнити непередбачений попит. Отже, запаси служать для того, щоб послабити безпосередню залежність між постачальниками, виробниками і споживачами. Наявність запасів дозволяє забезпечити виробництво сировиною, що поставляється оптимальними за розміром партіями, а також здійснювати переробку сировини в готову продукцію партіями оптимальних розмірів. Запаси сировини послаблюють залежність постачальника сировини від виробника продукції, запаси готової продукції послаблюють залежність виробника цієї продукції від її споживачів, а запаси напівфабрикатів, що знаходяться в процесі виробництва, знижують залежність виробничих підрозділів один від одного.

В цьому аспекті вирізняється особлива філософія, ядром якої є погляд, що всі запаси небажані і вони повинні бути усунуті чи зведені до мінімуму. Така філософія стала основою головного сучасного принципу в заготівельних процесах - принципу «точно, своєчасно». Оскільки прагматичний підхід у використанні принципу «точно своєчасно» вимагає певного узгодження цілей «без запасного виробництва» та «виробництва з оптимальним використанням потужності», то це відповідно ініціювало необхідність створення систем управління запасами, які б усували конфлікти такого характеру.

Практична реалізація концепції логістики пов'язана з оптимізацією сукупних запасів у виробників, в дистрибуційній системі та у споживачів. Критерієм оптимізації запасів є витрати, викликані здійсненням закупівель, утриманням запасів, втратами з причини відсутності продукції тощо.

До витрат на здійснення закупівлі належать витрати на оформлення замовлення, договору на поставку, транспортні витрати, якщо вони не входять у вартість отримуваного товару, складські витрати та витрати на отримання замовлення. Частина з них є постійними стосовно величини замовлення, інші знаходяться в прямій залежності.

Витрати на утримання запасу визначаються затратами на зберігання на складі і безпосередньо залежать від обсягів складування, рівня складських капітальних і поточних витрат, страхових і податкових видатків, втрат якісних і кількісних характеристик запасу.

Втрати з причини відсутності продукції несе виробник у випадках, коли він не може задовольнити непрогнозований попит на продукцію, відсутню на складі. За характером такі втрати можуть бути у вигляді вартості втраченого продажу, коли споживач-замовник скористався послугами іншого виробника (т. зв. безнадійні втрати), або у вигляді вартості відкладеного продажу, коли замовник певний час очікує на виконання замовлення і це інколи пов'язано з додатковими витратами на оформлення замовлення, транспортування і складування, якщо таке замовлення не може бути виконане через традиційні канали розподілу.

Практична реалізація систем управління запасами дозволяє віднести їх до одного з двох типів, які можуть мати певні модифікації, а саме система управління запасами з фіксованим розміром замовлення та система управління запасами з фіксованим інтервалом часу між замовленнями.

В основі першого типу - системи управління запасами з фіксованим розміром замовлення - лежить принцип дотримування мінімального критичного рівня запасу, в момент досягнення якого здійснюється повторне чергове замовлення постійної величини. На рис. 5 наведена графічна інтерпретація типового процесу такої системи управління запасами, в якій оптимізуючим фактором виступає розмір партій.

Рис. 5 Типовий процес у системі з фіксованим розміром замовлення: З - наявні запаси, од.; t - час; I3 - змінна інтенсивність збуту; Зр - резервний запас; - середній рівень запасів; 1 - момент подання замовлення; 2 - момент отримання замовлення; Д - час доставки замовлення, діб.

Маніпулюючи величиною партій, можна досягти мінімальних загальних витрат на управління запасами, враховуючи, що вони складаються з витрат на виконання замовлення та витрат на зберігання запасів. Графічно пошук екстремальних значень в процесі оптимізації виглядає так:

Рис. 6. Залежність загальних витрат від величини партії (замовлення)

За цією схемою управління запасами передбачає встановлення моменту чергового замовлення, ґрунтуючись на певній динаміці (інтенсивності) використання запасу та неможливості миттєвого виконання замовлення. Для визначення моменту замовлення необхідно розрахувати часовий інтервал між моментом його отримання та середній очікуваний збут за цей період. Водночас ймовірність настання очікуваного збуту може створити тимчасовий дефіцит, якщо фактичний збут за час доставки перевищить очікуваний рівень. Тому усунення можливості появи дефіциту визначає необхідність зберігання резервного чи страхового запасу.

В основі системи управління запасами з фіксованим інтервалом часу між замовленнями відсутня фіксована величина замовлення, однак стан запасу перевіряється через постійні проміжки часу і у разі появи певної умови здійснюється чергове замовлення. Величина замовлення регулюється максимальним рівнем запасу, тому такий тип управління запасами отримав назву системи з постійним рівнем запасу. У цій системі постійним рівнем запасу є максимальний рівень запасу, і величина замовлення визначається різницею між максимальним та фактичним рівнем запасу в момент чергової фіксованої перевірки рівня запасу. Графічно система з постійним рівнем запасу подана на рис. 7.

Рис. 7 Система з постійним рівнем запасу:

М - максимальний рівень запасів, од.; Зр - резервний запас, од.; 1, 2, 3 - розмір замовлення, од.; З - рівень запасу, од.; Т - тривалість проміжку часу між перевірками; Д - час доставки замовлення, діб; N - кількість діб; n - кількість одиниць товару.

Існує і модифікована система управління запасами з постійним рівнем запасу, так звана система з двома рівнями, для якої характерним є додаткове обмеження у формі мінімально допустимої величини замовлення.

Вибір системи управління запасами визначається такими обставинами (табл. 2).

2.2 Оптимізація концентрації та локалізації торгівлі

Важливою задачею для дистрибуційної логістики є визначення територіального впливу торгових центрів, що має ґрунтовне значення для формування системи запасів в роздрібній торгівлі споживчими товарами. З цією метою доцільно використати так зване гравітаційне правило роздрібної торгівлі Рейлі: «Міські центри притягують закупівлі клієнтів зі свого оточення у відношенні, прямо пропорційному до кількості населення тих міст і обернено пропорційному до квадрата відстані, яка відділяє клієнтів від центру тих міст».

На підставі цього закону можемо встановити пропорцію закупок, які виконують в містах А і В мешканці розташованого між ними міста С. Розглянемо такий приклад: в якій мірі мешканці м. Гайсина здійснюють покупку (Пв) у віддаленій Вінниці (94 км, населення 387 тис. чол.) порівняно з покупками (Пу) в ближчій Умані (64 км, населення 94 тис. чол.). Для цього складемо таке відношення:

Отримане відношення означає, що, незважаючи на більшу відстань, мешканці Гайсина частіше роблять покупки у Вінниці, ніж в Умані: на 100 покупок в Умані припадає 191 покупка у Вінниці.

Для пристосування гравітаційного правила роздрібної торгівлі до ринку матеріалів замість кількості населення як «сили притягання» введемо показник обсягу виробництва (350 млн. грн. для Вінниці і 95 млн. для Умані):

тобто покупки жителів Гайсина у Вінниці на 71% чисельніші, ніж в Умані.

Користуючись правилом Рейлі, також можна визначити межі сфери «байдужості» між двома центрами, в якій мешканці (або підприємства) будуть рівною мірою здійснювати покупки в обох центрах. Визначені межі сфери «байдужості» характеризуватимуть територіальний діапазон впливу ринку. Очевидно, що таким чином визначені сфери впливу Вінниці, наприклад, на трасах Вінниця-Умань, Вінниця-Хмельницький, Вінниця-Бердичів, пролягатимуть на різних відстанях залежно від показників окремих міст. Для наведеного прикладу діапазон впливу ринку міста Вінниця в напряму Умані складатиме:

км,

де Lву=158 км - відстань між Вінницею та Уманню; , - відповідно чисельність населення в Умані та Вінниці.

Отже, сфера «байдужості» між Вінницею та Уманню буде пролягати на відстані 106 км від Вінниці. Приблизно такий самий діапазон впливу отримаємо, прийнявши за «силу притягання» обсяг виробництва, а саме:

км

Одним із об'єктів логістичних рішень в дистрибуційній логістиці, що стосується визначення раціональних логістичних каналів, необхідно вважати локалізацію торгової мережі (роздрібних магазинів, гуртовень, складів). Така проблема є ключовою для виробників м'ясомолочної, пивобезалкогольної, овочевої продукції, продукції швейних підприємств тощо.

Маючи на меті оптимізацію розміщення гуртової бази на певній території, з врахуванням існуючого розташування на цій території постачальників і отримувачів (об'єктів роздрібної торгівлі), скористаємося системою координат, визначивши координати постачальників і та роздрібних магазинів і . За кінцеві рівняння визначення координат оптимальної локалізації гуртового складу є такі:

де - пропозиція товарів і-м постачальником,

- попит на товари j-ого магазину.

Розглянемо такий приклад: торговельна фірма має 5 магазинів роздрібної торгівлі, головними постачальниками є 3 виробники продукції. Для мінімізації загальних транспортних витрат розглядаємо доцільність створення центрального складу з функціями єдиного постачальника магазинів. Розмістивши початок координат в місці розташування найбільш віддаленого в південно-західному напрямі магазину, подамо графічну інтерпретацію координат постачальників та магазинів.

За вищенаведеними формулами виконаємо розрахунок координат оптимального розміщення центрального складу:

Таблиця 2. Вибір системи управління запасами

Отже, оптимальне розміщення складу (ЦС) має координати Х=7,2; Y=10,5. Прийнявши за основу пропорційність відстані до транспортних витрат, можна розрахувати для такого варіанта мінімальне значення функції мети, однак цей розрахунок вимагає внесення корекції через зіставлення з існуючою мережею транспортних сполучень, що, безперечно, вплине на оцінки відстаней між постачальниками, магазинами та центральним складом.

Рис. 8 Розміщення постачальників та магазинів

2.3 Узгодження зустрічнодіючих цілей в збуті

Функціональна сфера логістики збуту містить у собі такі протиріччя між поставленими цілями (рис. 9).

Графічна інтерпретація протиріч між поставленими цілями С1 і С2, С1 і С3, С1 і С4, С1 і С5 та С1 і С6 має однаковий характер залежить від величини разової поставки, а отже кількості (рис. 9).

Рис. 9 Структура зустрічнодіючих цілей у логістиці збуту

Оскільки ритм постачання встановлюється за бажаннями клієнтів і відповідно до транспортної технології, то це впливатиме на супутні витрати. Так постачання за короткий час вимагає збільшення операцій розвантаження, що протирічать бажаній мінімізації ручних витрат на складі, транспортних витрат до «проміжних» складів чи до складів споживача та витрат на розвантаження в проміжному складі, але цим досягається мінімізація коштів у готовій продукції. Навпаки, при великих поставках та малому ритмі досягається мінімізація транспортних, ручних, інших витрат, однак зростає наявність готової продукції на складі.

Рис. 10 Графік зустрічних тенденцій цілей С1, С2, С3, С4, С5, С6 залежно від величини поставки

логістичний збут управління

ВИСНОВКИ

У даній курсовій роботі була розглянута сутність основних моделей управління запасами, що отримали в спеціальній літературі назви:

– модель рівня запасу (Reorder Level Policy);

– модель циклу замовлення (Reorder Cycle Policy).

У моделі рівня запасу оптимізації підлягають два важелі управління запасами:

– рівень мінімального запасу («тривожного» запасу), який інформує про необхідність термінового оформлення чергового замовлення;

– величина партії замовлення.

Однією із складових фінансової безпеки підприємницької діяльності, що асоціюється із питаннями ліквідності підприємства, доцільно розглядати контроль середньорічної вартості запасів, задаючись певною граничною їх величиною. Інколи це зумовлено також і кредитними можливостями.

Система управління запасами, що передбачає встановлення оптимальної величини партії закупівлі, в умовах значної інфляції повинна виходити з того, що витрати на формування та утримання запасів будуть виходити з того, що витрати на формування та утримання запасів будуть зростати, оскільки зростатимуть закупівельні ціни. І в цій ситуації політика закупівлі залежатиме від того, яку політику цін здійснюватиме продавець товару.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1 Бажин И.И. Логистика: Компакт-учебник. - X.: Консум, 2003. - 239 с.

2 Бауэрсокс Дональд Дж., Клосс Дейвид Дж. Логистика: интегрированная цепь поставок: Пер. с англ. - М.: ЗАО "Олимп-Бизнес", 2001. - 640 с.

3. Крикавський Є.В. Логістика для економістів: Підручник. - Л.: Вид-во Над. ун-ту "Львівська політехніка", 2004. - 448 с.

4. Крикавський Є.В. Логістика в стратегії економічного розвитку // Тез. доп. IІІ Міжнар. наук.-практ. конф. "Інноваційна модель та стратегія економічного розвитку". - Івано-Франківськ, 15-19 жовтня 2002 p. - С. 64-68.

5 Крикавський Є.В. Основи теорії логістичного управління // Матеріали VIII Міжнар. наук.-практ. конф. "Теорія і практика управління організацією з погляду тисячоліть". - Київ, 24-26 травня 2001 p. - К.: Політехніка, 2001. - С. 135.

Размещено на Allbest.ru