Прямі довготривалі господарські зв’язки як прогресивна форма гуртової торгівлі

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

Міністерство освіти і науки України

Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука

Кафедра економіки підприємства

Реферат з теми:

«Прямі довготривалі господарські зв'язки як прогресивна форма гуртової торгівлі»

Рівне 2009

1. Прямі довготривалі господарські зв'язки як прогресивна форма гуртової торгівлі

Прямі довготривалі господарські зв'язки - необхідна умова діяльності підприємств, тому що вони забезпечують безперебійність постачання, безперервність процесу виробництва й своєчасність відвантаження й реалізації продукції. Кожне підприємство в процесі комерційної діяльності вступає в економічні і юридичні відносини зі своїми клієнтами, постачальниками й партнерами. В економічній літературі ці взаємини звичайно характеризуються терміном “господарські зв'язки”.

Господарські зв'язки між постачальниками й покупцями товарів - широке поняття. Сюди входять економічні, організаційні, комерційні, адміністративно-правові, фінансові й інші відносини, що складаються між торговельними підприємствами й постачальниками в процесі поставок товарів.

Система господарських зв'язків включає, зокрема:

- участь торговельної організації в розробці промисловими підприємствами

- планів виробництва товарів за допомогою надання заявок і замовлень;

- господарські договори;

- контроль за дотриманням договірних зобов'язань;

- застосування економічних санкцій;

- участь у роботі товарних бірж й оптових ярмарків;

- перевірку якості (експертизу) товарів, що поставляють;

- установлення оптимальних фінансових взаємин;

- застосування адміністративно-правових норм та ін.

Система господарських зв'язків торгівлі із промисловістю - найважливіша складова частина господарського механізму, що представляє сукупність форм, методів і важелів взаємодії підприємств, об'єднань, фірм, галузей господарства зі споживачами продукції.

Таким чином, основне місце в господарських зв'язках торгівлі належить міжгалузевим зв'язкам в галузях, що виробляють споживчі товари, по поставках цих товарів.

Установлення таких зв'язків за посередництвом торгівлі дозволяє погоджувати економічні інтереси цих галузей, забезпечувати збут випускає мої ними продукції, і взаємний обмін нею, стимулювати й визначати подальший розвиток виробництва. У рамках цих зв'язків відповідні галузі промисловості на основі вимог торгівлі й у відповідності зі своїми виробничими й фінансовими можливостями випускають товари й поставляють їх у сферу обігу. Торгівля при цьому має можливість впливати на галузі, що роблять товари, у багатьох відносинах, у тому числі відносно обсягу, асортиментів, якості й забезпечувати їхнє доведення до кінцевого споживача.

Міжгалузеві господарські зв'язки повинні забезпечувати формування товарних, і насамперед ринкових ресурсів і безперебійне просування товарів у сферу обігу.

Встановлення таких зв'язків забезпечується головним чином через проміжні ланки товаровиробничого ланцюга - численні й різноманітні підприємства - посередники. У той же час у цих комерційних зв'язках в якості прямих одержувачів беруть активну участь роздрібні торговельні підприємства, а також деякі виробничі підприємства-споживачі, що використовують окремі товари народного споживання як сировину для випуску інших, тобто позаринкові споживачі.

У процесі переміщення товарів безпосередньо в сфері обігу і їхнього доведення до кінцевого споживача ланки оптової й роздрібної торгівлі широко взаємодіють, установлюючи так звані внутрішньогалузеві господарські зв'язки.

Основною метою встановлення таких зв'язків є формування торговельних асортиментів ринкових ресурсів споживчих товарів, їхній раціональний розподіл по районах країни, торговельним системам і підприємствам в обсязі й асортиментах, що відповідають попиту населення, і доведення цих товарів за допомогою проміжних ланок до кінцевого пункту товаропровідного ланцюга - до магазина.

2. Види та класифікація довготривалих господарських зв'язків

договірний зв'язок торгівля регулювання

Систему господарських зв'язків за характером й послідовністю взаємодії промисловості й торгівлі можна умовно розділити на три етапи:

- підготовчий;

- документального оформлення поставки;

- виконання (функціонування).

Господарські зв'язки на поставку товарів розрізняються по своїй структурі, за кількістю учасників, термінам дії, відомчої підпорядкованості.

По своїй структурі господарські зв'язки можуть бути простими й складними.

При простій структурі договори на поставку укладають безпосередньо між підприємствами - виробниками товарів і роздрібними торговельними організаціями і підприємствами.

Так заключають договори на продовольчі товарів, фізико-хімічні властивості яких вимагають реалізації їх у свіжому вигляді (хліб і хлібобулочні вироби, молоко й молочні продукти, безалкогольні напої тощо).

Для складної структури характерна участь у господарських зв'язках одного або декількох посередників - оптових баз. По кількості посередників розрізняють одно-, двох- і багатоланкові зв'язки. При участі в господарських зв'язках одного або декількох посередників знижуються оперативність планування виробництва й торгівлі, ефективність впливу її на промисловість по випуску товарів у відповідності з попитом населення, здорожується процес руху товарів, сповільнюється обіг товарів.

За кількістю учасників договірних відносин господарські зв'язки підрозділяються на прямі й опосередковані.

Під прямими зв'язками маються на увазі взаємини двох учасників договорів поставки: підприємств-виробників або виробничих об'єднань безпосередньо з роздрібними організаціями й підприємствами. Поряд з ними в кооперативній торгівлі широке поширення одержали так звані безпосередні (прямі) господарські зв'язки кооперативних організацій і підприємств із промисловими підприємствами (об'єднаннями) по поставках товарів без участі позасистемных оптових посередників.

Ефективність прямих тривалих господарських зв'язків виражається в економії матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, і є результатом цілеспрямованих зусиль комерційних служб підприємств-виробників і споживачів - відповідно до перспективних планів спільних заходів, довгостроковими господарськими договорами.

Робота виробничих об'єднань і великих підприємств показує, що ефективними такі зв'язки можуть бути при наступних умовах:

- при взаємній зацікавленості у встановленні прямих тривалих зв'язків як підприємства-споживача, так і підприємства-виробника;

- ритмічності роботи виробника;

- якості продукції, що постачається;

- можливості й готовності задоволення постачальником асортиментного замовлення споживача;

- наявності у виробника резерву виробничих потужностей, необхідного для оперативного задоволення обґрунтованих вимог споживача: по кількості, якості й асортиментам продукції й строкам її поставки;

- стабільності показників обсягів поставок продукції споживачеві;

- при платоспроможності споживача;

- наявності між підприємствами, заключних довгострокових договорів поставки, що передбачає зобов'язання сторін по ефективному виконанню умов.

До основних напрямків співробітництва підприємств, що забезпечують ріст економічної ефективності прямих тривалих господарських зв'язків, відносяться:

- поліпшення асортиментів поставляємої продукції, відповідно до замовлень споживачів;

- освоєння нових видів продукції, забезпечення стабільності її якості відповідно до вимог замовників, підготовка матеріалів до виробничого споживання;

- забезпечення ритмічності й комплектності постачання, поставка продукції за погодженим графіком оптимальними партіями;

- застосування спеціалізованих видів тари й транспортних засобів;

- механізація вантажно-розвантажувальних робіт.

Поліпшення асортиментів постачаємо продукції, по замовленнях споживачів сприяє, як правило, зниженню матеріалоємності й трудомісткості виготовлення продукції, поліпшенню технології й зниженню собівартості продукції за рахунок одержання матеріалів за більш низькими цінами.

Важливим напрямком підвищення ефективності прямих тривалих господарських зв'язків є скорочення непродуктивних витрат, раціональне використання складських приміщень і транспортних засобів.

Істотним напрямком підвищення ефективності прямих зв'язків є застосування економічних видів тари й транспортних засобів. Це, як правило, приводить до зниження собівартості готової продукції й одержанню додаткового прибутку - за рахунок заміни тари разового застосування багатооборотною. Забезпечується більша зберігаємость перевезеної продукції, підвищення рівня механізації вантажно-розвантажувальних робіт, скорочення витрат на транспортування та ін.

Застосування спеціалізованих транспортних засобів доцільно лише при тривалих зв'язках споживачів і постачальників, тому що при цьому потрібна установка на обох підприємствах устаткування по механізованому навантаженню й розвантаженню продукції.

Опосередкованими називаються господарські зв'язки, у яких беруть участь три й більше учасника, у тому числі оптові підприємства й організації.

До опосередкованих відносяться такі господарські зв'язки, при яких посередником у взаєминах між виробниками і споживачами продукції і в здійсненні її постачань виступають торгові для оптові організації. Вони погоджують між підприємствами кількість і асортимент продукції, що постачається, її технічні характеристики, приватні терміни постачань, організовують постачання продукції, беруть участь в розрахунках з постачальниками і споживачами, а також в договірних зобов'язаннях.

За термінами дії укладених договорів й угод розрізняють короткострокові (до одного року) і тривалі (5, 10 і більше років) господарські зв'язки.

Тривалі господарські зв'язки розраховані на час дії перспективних планів економічного й соціального розвитку країни й установлюються між підприємствами - виробниками товарів й оптових торговельних підприємств. Розрізняють також прямі тривалі господарські зв'язки, установлені між підприємствами-виробниками й організаціями роздрібної торгівлі. Укладання тривалих угод сприяє впорядкуванню відносин торгівлі із промисловістю, підвищує відповідальність торгівлі за обґрунтованість заявок і замовлень, а промисловості - за випуск товарів у відповідності з попитом населення.

За відомчою підпорядкованістю учасників розрізняють міжсистемні й внутрішньо господарські зв'язки.

При між системних договірних зв'язках взаємини по поставках товарів установлюються між підприємствами й організаціями споживчої кооперації й підприємствами промислових міністерств і відомств, оптовими базами міністерств торгівлі, інших міністерств і відомств.

За рівнем урегульованості: - регульовані державою.

Правове регулювання господарських договірних зв'язків в Україні здійснюється в тій чи іншій мірі трьома гілками влади наступним чином:

- прийняттям вищим законодавчим органом найбільш важливих нормативних актів, що регулюють господарську діяльність;

- виданням органами виконавчої влади, передусім Кабінетом Міністрів України і центральними органами управління, підзаконних нормативних актів (постанов та ін.), що регулюють договірні зв'язки, які виникають в процесі здійснення господарської діяльності;

- за допомогою діяльності особливого юрисдикційного органу - арбітражного суду, який не тільки судить про право, але й забезпечує стабільність та стійкість господарських договірних зв'язків.

Використана література

1. Брагин Л.А., Данько Т.П., Іванов Г.Г., і ін. Торговельна справа: економіка й організація. -М: ИНФРА-М, 1997.

2. Мак-Дональд М. Стратегическое планирование маркетинга. - СПб.: ПитерКом, 2000.

3. Памбухчиянц В.К. Організація, технологія і проектування торговельних підприємств - М.: ІОЦ «Маркетинг», 1999.

Размещено на Allbest.ru