Постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами (технічними умовами) на основний виріб.

Постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.

У разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Товари повинні поставлятися комплектно відповідно до вимог стандартів, технічних умов або прейскурантів. Договором може бути передбачено поставку з додатковими до комплекту виробами (частинами) або без окремих, не потрібних покупцеві виробів (частин), що входять до комплекту.

Якщо комплектність не визначено стандартами, технічними умовами або прейскурантами, вона в необхідних випадках може визначатися договором.

У разі поставки некомплектних виробів постачальник (виробник) зобов'язаний на вимогу покупця (одержувача) доукомплектувати їх у двадцятиденний строк після одержання вимоги або замінити комплектними виробами у той же строк, якщо сторонами не погоджено інший строк. Надалі до укомплектування виробу або його заміни покупець (одержувач) має право відмовитися від його оплати, а якщо товар уже оплачений, вимагати в установленому порядку повернення сплачених сум. У разі якщо постачальник (виробник) у встановлений строк не укомплектує виріб або не замінить його комплектним, покупець має право відмовитися від товару.

Прийняття покупцем некомплектних виробів не звільняє постачальника (виробника) від відповідальності.

Згідно із Законом України «Про захист справ споживачів».

Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:

- захист своїх прав державою;

- належну якість продукції та обслуговування;

- безпеку продукції;

- необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);

- відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством;

- звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав;

- об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.

Споживачі зобов'язані:

- перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар;

- в разі необхідності роз'яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз'ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції;

- користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації;

- з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару - застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.

Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав.

Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції. Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами.

Щодо окремих груп продукції зазначені вимоги встановлюються законами та іншими нормативно-правовими актами.

На товари, що ввозяться на територію України, повинен бути передбачений законодавством документ, який підтверджує їх належну якість.

Забороняється введення в обіг фальсифікованої продукції.

Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити використання продукції за призначенням протягом строку її служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем, а в разі відсутності такого строку - протягом десяти років.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

- пропорційного зменшення ціни;

- безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

- відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

- розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

- вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Стосовно непродовольчих товарів, що перебували у використанні та були реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, вимоги споживача, зазначені у частині першій цієї статті, задовольняються за згодою продавця.

Згідно з цією частиною задовольняються вимоги споживача щодо товарів, гарантійний строк на які не закінчився.

Вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.

Згідно із порядком заняття торговельною діяльністю і правилами торговельного обслуговування населення суб'єкти господарської діяльності здійснюють торговельну діяльність після їх державної реєстрації як суб'єктів підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за наявності у них ліцензії на торгівлю окремими видами товарів.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності здійснюється відповідно до статті 8 Закону України "Про підприємництво" та Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та про реєстраційний збір за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994 р. N 276 (276-94-п).

Торгівля окремими видами товарів відповідно до Законів України "Про підприємництво", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про лікарські засоби" (123/96-ВР) та інших законодавчих актів здійснюється на підставі ліцензій.

Порядок видачі спеціальних дозволів (ліцензій) на заняття торговельною діяльністю, перелік документів, необхідних для одержання ліцензії, встановлені Положенням про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення окремих видів діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 1994 р. N 316 (316-94-п), та нормативними актами, прийнятими відповідно до цього Положення.

Суб'єкти господарської діяльності для заняття торговельною діяльністю можуть мати у сфері роздрібної торгівлі магазини - стаціонарні пункти роздрібного продажу товарів, які займають окремі приміщення або будівлі та мають торговельний зал для покупців.

Магазини можуть бути:

- за товарною спеціалізацією - продовольчі, непродовольчі, змішані;

- за товарним асортиментом - спеціалізовані, неспеціалізовані, універмаги, універсами, будинки торгівлі, торговельні центри (комплекси);

- за формами торгівлі - звичайного типу, самообслуговування, торгівлі за зразками, торгівлі за попереднім замовленням, дрібнооптові (для відпуску товарів дитячим, лікувальним та іншим закритим закладам за безготівковим розрахунком), фірмової торгівлі;

- палатки, кіоски, які займають окремі приміщення, але не мають торговельного залу для покупців, - дрібнороздрібна мережа;

- тривалий час діючі спеціально обладнані різні пристосування для дрібної торгівлі: автомагазини, лотки, розвозки тощо - пересувна мережа;

У сфері торговельно-виробничої діяльності (громадське харчування):

- фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети тощо - окреме приміщення або будівлі, що мають, як правило, зал, обладнаний столиками і стільцями для споживання їжі, необхідні виробничі та побутові приміщення для її приготування;

- відкриті літні майданчики - стаціонарні пункти з кількістю місць для обслуговування 20 чоловік і більше. Робочі місця повинні бути обладнані холодильним, торговельно-технологічним устаткуванням, мати електроенергію, холодну і гарячу проточну воду, каналізацію;

- кіоски громадського харчування - стаціонарні пункти, де робочі місця повинні бути обладнані як і відкриті літні майданчики, за винятком столиків і стільців для обслуговування відвідувачів;

У сфері оптової торгівлі:

- оптові бази - основні господарські підприємства оптової торгівлі, що здійснюють оптові закупівлі та поставки (продаж) товарів і надають торговельні послуги підприємствам і організаціям роздрібної торгівлі, громадського харчування та іншим суб'єктам підприємницької діяльності;

- товарні склади, склади-холодильники - відокремлені або спеціально пристосовані приміщення для зберігання та переробки товарних запасів;

- склади-магазини, що мають функціональні площі, до яких входять торговельні та складські площі закритих та напіввідкритих приміщень для зберігання і продажу великогабаритних товарів (меблі, будівельні матеріали тощо).

Суб'єкти господарської діяльності всіх форм власності повинні забезпечити:

- відповідність виробничого приміщення (місця) чи будівлі для здійснення торговельної діяльності необхідним екологічним і санітарно-гігієнічним умовам, а технічного стану приміщення (місця), будівлі та устаткування, які будуть використані для торговельної (торговельно-виробничої) діяльності, - вимогам нормативних документів щодо зберігання, виробництва та продажу відповідних товарів, а також охорони праці;

- постійний розвиток матеріально-технічної бази підприємств, оснащення їх сучасною технікою і обладнанням;

- застосування прогресивних форм торговельного обслуговування населення;

- наявність на видному місці в торговельному приміщенні асортиментного переліку товарів, чинних санітарних і ветеринарних правил, правил продажу товарів та іншої необхідної нормативно-технічної документації та дотримання встановлених у них вимог;

- продаж товарів громадянам чистою вагою і повною мірою.

Суб'єкт господарської діяльності самостійно вирішує питання забезпечення торговельних приміщень торговельно-технологічним обладнанням (холодильним, піднімально-транспортним, ваговимірювальним, реєстратором розрахункових операцій тощо) відповідно до існуючих нормативів.

Засоби вимірювання, що використовуються в торговельній діяльності для розрахунків із покупцями, повинні мати державне тавро і проходити повірку в установленому порядку.

На фасаді торговельного приміщення суб'єкта господарської діяльності повинна бути вивіска із зазначенням назви суб'єкта господарської діяльності та власника або уповноваженого ним органу. Біля входу до цього приміщення на видному місці розміщується інформація про режим роботи.

У разі здійснення виїзної (виносної) торгівлі, а також продажу товарів з використанням інших нестаціонарних засобів на робочому місці продавця встановлюється табличка із зазначенням назви, місця розташування і номера телефону суб'єкта господарської діяльності, що організував торгівлю, а також прізвища, імені та по батькові продавця. На робочому місці громадянина-підприємця встановлюється табличка із зазначенням його адреси, номера свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарської діяльності та назви органу, що здійснив цю реєстрацію.

Режим роботи суб'єкта господарської діяльності встановлюється за погодженням з виконкомами місцевих Рад народних депутатів. У разі планового закриття торговельного приміщення (для проведення санітарних заходів, ремонту, технічного переобладнання тощо) суб'єкт господарської діяльності повинен не пізніш як за 5 днів повідомити про це громадян, помістивши поряд з інформацією про режим роботи оголошення про дату та період закриття.

Торговельно-виробничу діяльність підприємства громадського харчування здійснюють відповідно до меню або асортиментного переліку продукції, затвердженого відповідно до типу даного підприємства власником або керівником підприємства.

Підприємство зобов'язане забезпечити наявність страв, виробів, перелічених у меню, асортиментному переліку, протягом усього робочого дня або періоду, визначеного для їх реалізації (сніданок, обід, вечеря).

Підприємство громадського харчування виробляє продукцію з дотриманням вимог, передбачених нормативними документами, а також має право розробляти і виробляти в установленому порядку нові, фірмові страви та продукцію.

Оплата споживачами продукції громадського харчування, що їм відпускається, проводиться у порядку, встановленому чинним законодавством.

У разі відпуску неякісної або виготовленої з порушенням технології страви (виробу) підприємство зобов'язане замінити її або сплатити її вартість споживачеві.

Забороняється встановлювати мінімум вартості замовлення крім лікарських засобів і пропонувати споживачеві обов'язковий асортимент продукції.

Підприємство громадського харчування зобов'язане забезпечити зберігання речей споживача в гардеробі. За пропажу речей споживача з гардероба підприємство несе відповідальність згідно з чинним законодавством. Згідно із концепцією розвитку внутрішньої торгівлі в Україні. У реалізації стратегічних цілей щодо розвитку внутрішньої торгівлі слід досягти того, щоб держава виступала як:

- ініціатор реформування і гарант правового забезпечення рівних прав суб'єктів господарських відносин у сфері торгівельної діяльності, законності та охорони прав громадян як споживачів товарів та послуг;

- учасник-партнер підприємницької діяльності, спрямованої на одержання прибутку, з додержанням всіх норм щодо ризику і майнової відповідальності у межах, визначених організаційно-правовими формами підприємництва;

- провідник структурної політики розвитку торгівлі через систему органів державної влади.

Державне регулювання розвитку внутрішньої торгівлі здійснюється через:

- нормативно-правову та методичну базу;

- контрольно-наглядову і обмежувально-заборонну систему заходів;

- вибіркову державну підтримку важливих соціально-економічних орієнтирів.

Основою правового регулювання торгівельної діяльності на доповнення до чинного законодавства повинні стати Цивільний кодекс України та Закон України "Про внутрішню торгівлю", які започаткують створення законодавчої бази для забезпечення умов, які сприяли б ефективній підприємницькій діяльності на принципах вільного підприємництва. Це вдосконалить правовий статус організаційних форм торгівельної діяльності, дасть змогу регламентувати права і відповідальність її суб'єктів, більш обґрунтовано визначати заходи державного регулювання і підтримки підприємництва в торгівлі.

На розвиток Закону України "Про внутрішню торгівлю" необхідно розробити або удосконалити нормативно-правову та методичну базу з питань:

- створення сприятливого інвестиційного клімату в сфері торгівлі з орієнтацією капітальних вкладень, особливо іноземного капіталу, в розвиток матеріально-технічної бази торгівлі та розбудови її інфраструктури;

- ліцензування і патентування торгівельної діяльності;

- контролю за якістю товарів і послуг;

- правового регулювання торгівельних угод;

- структуризації мережі підприємств торгівлі та громадського харчування;

- підвищення науково-технічного рівня через галузеві стандарти і нормативи торгівельної діяльності;

- професійно-кадрової відповідності (вимоги до професійної підготовки);

- інформаційного забезпечення торгівельної діяльності;

- стандартизації понять, термінів та визначень у сфері торгівлі та організації харчування.

Необхідно, щоб державна підтримка торгівельної діяльності здійснювалася шляхом:

- надання позик на придбання, створення або розширення підприємств у певних місцевостях, фінансування участі у капіталі великих підприємств;

- довгострокових інвестиційних проектів, пов'язаних, наприклад, із створенням або збереженням робочих місць;

- технічного оснащення підприємств;

- надання гарантій кредитним товариствам, банкам, фінансовим компаніям;

- сприяння розвитку послуг у сфері транспортування, перевалки, оброблення та переробки вантажів з метою істотного підвищення рівня транспортно-експедиційного обслуговування вантажів у сфері торгівлі;

- сприяння розширенню торгівельної присутності підприємств і організацій України на території інших країн;

- стимулювання заходів щодо охорони довкілля;

- підвищення кваліфікації кадрів;

- субсидування досліджень, що виконуються за державним замовленням, інвестицій у науково-дослідні роботи;

- консультаційної допомоги.

Державне регулювання торгівельної діяльності у післяприватизаційному періоді повинно обмежуватись моніторинговою політикою щодо антимонопольних принципів відносин суб'єктів ринку, сприяння розвитку конкуренції, дотримання прав та інтересів споживачів, інших правових норм регламентації підприємництва у сфері торгівлі.

Господарюючий суб'єкт зобов'язаний при продажу продовольчих товарів не порушувати прав споживачів, визначених Законами України "Про захист прав споживачів" (1023-12), "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (4004-12), "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" (771/97-ВР), Порядком заняття торговельною діяльністю і правилами торговельного обслуговування населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 N 108 (108-95-п), цими Правилами, іншими нормативними документами, що регламентують торговельну діяльність. (Пункт 3 розділу I в редакції Наказу МЗЕЗторгу N 617 (z0634-98) від 23.09.98).

Роздрібний продаж продовольчих товарів здійснюється через торговельні підприємства: спеціалізовані, з універсальним асортиментом продовольчих товарів, товари повсякденного попиту, відділи (секції) підприємств непродовольчих товарів, стаціонарну дрібно-роздрібну мережу (палатки, кіоски), торговельні автомати, пересувну торговельну мережу (авто-лавки, автопричепи, візки, лотки, бочки, цистерни тощо), а також шляхом доставки продовольчих товарів на замовлення.

Товарний профіль та спеціалізація роздрібного торговельного підприємства, а також обов'язковий асортиментний перелік товарів, визначаються в установленому порядку.

Господарюючий суб'єкт зобов'язаний забезпечити стан торговельних приміщень для роздрібного продажу продовольчих товарів на рівні, що відповідає санітарно-гігієнічним, технологічним та протипожежним нормам, установленим для приймання, зберігання та реалізації харчових продуктів.

Торговельно-технологічне обладнання, що використовується при організації роздрібного продажу продовольчих товарів, повинно забезпечувати збереження їх якості і товарного вигляду протягом усього строку їх придатності. Забороняється приймати, зберігати та продавати продовольчі товари, що швидко псуються, без використання холодильного обладнання.

Транспортні засоби для перевезення харчових продуктів повинні мати санітарний паспорт, бути чистими, у справленому стані. Кузов автомашини повинен мати спеціальне покриття, що легко піддається миттю.

Працівники, що здійснюють транспортування, зберігання і продаж продуктів харчування, повинні мати спеціальну освіту (підготовку), вони, підлягають обов'язковому медичному огляду.

Кожен працівник повинен мати особисту медичну книжку. Працівники, які своєчасно не пройшли медичне обстеження, до роботи не допускаються.

Працівники господарюючого суб`єкта повинні бути забезпечені форменим одягом або іншим одягом, що відповідає санітарним вимогам. Господарюючий суб'єкт повинен мати санітарні правила, зареєстрований санітарний журнал і санітарні книжки працівників, а також Книгу відгуків та пропозицій.

4. Стан торгівлі, як сфери комерційної діяльності та перспективи її розвитку

Розвиток роздрібної торгівлі в Україні відбувається нерівномірно.

Найбільші темпи росту зафіксовані в промислових областях, що пояснюється вищим рівнем доходів населення та щільнішою концентрацією споживачів.

Існує істотна залежність між рівнем оплати праці та обсягами роздрібного товарообігу. Київ є безумовним лідером за обсягами роздрібного товарообігу, забезпечуючи 17,1% від загальнодержавного показника, при цьому рівень середньомісячної заробітної плати в місті є майже удвічі вищим, ніж по країні в цілому.

Слід звернути увагу, що Львівська область за результатами 2007 року посідає 5 місце як за рівнем оплати праці, так і розмірами товарообігу. Характерним для західного регіону є те, що вони лідирують за показниками темпів росту середньомісячної заробітної плати порівняно зі Східними та Південними областями, що може вказувати на наявність певного потенціалу для розвитку роздрібної торгівлі.

Через високі темпи росту ринку роздрібної торгівлі, попит на торговельну нерухомість постійно зростає, що стимулює підвищення цін на ці об'єкти. Абсолютним лідером за темпами розвитку ринку є столиця. Проте останнім часом інвестори змінюють орієнтири: їх усе частіше цікавлять окремі регіони. За результатами 2007 року найвищі темпи росту вартості торгової нерухомості є у Львові, де ціни на зазначені об'єкти зросли в 4 рази, порівняно з початком року.

Крім того, зростання доходів населення стимулює покращення культури споживання. За даними консалтингової компанії GfK-USM, за останні роки відбулися істотні зміни в уподобаннях українських покупців: основна перевага ринків - низька ціна продукції вже не є критичною. Тому ріст роздрібної торгівлі в Україні пов'язують із розвитком мережі торгових центрів і супермаркетів, що здатні забезпечити зручне розташування, комплексне та якісне обслуговування.

Взагалі, протягом останніх років відбувся перерозподіл товарообороту на користь цивілізованих форм торгівлі як у сфері реалізації продовольчих, так і непродовольчих товарів.

Зважаючи на наявні тенденції, майбутній розвиток роздрібної торгівлі в Україні пов'язують із розвитком мережі торгових центрів і супермаркетів, що здатні забезпечити зручне розташування, комплексне та якісне обслуговування. Разом із цим, порівняно з Європейськими країнами, в Україні зараз майже не розвинена лінійка форматів торговельних центрів. Це пов'язано, насамперед, з дефіцитом торговельних площ. За параметрами насиченості торговельними площами, Київ, не кажучи вже про регіони, відстає від великих міст Центральної Європи та Росії. Так, показник чисельності торговельних площ на 1 тис. населення у Києві сьогодні становить 95 м кв., тоді як у Москві він складає 140, у Празі - 330, а у Варшаві - 350 м кв.

Зазначимо, що розвиток роздрібної торгівлі в Україні відбувається нерівномірно. Найбільші темпи росту зафіксовані в промислових областях, що пояснюється вищим рівнем доходів населення та щільнішою концентрацією споживачів.

Світові тенденції розвитку роздрібної торгівлі свідчать про значну концентрацію цієї сфери. Такі тенденції знаходять відображення і в Україні. Починаючи з 1999 року, в країні намітилася чітка тенденція до зменшення кількості магазинів, у результаті на сьогодні їх нараховується 58,3 тис. одиниць, проти 85,4 тис. - у 1999 році. Однак, якість магазинів за цей період істотно покращилась. Це відбувається за рахунок формування на ринку потужних торговельних мереж, які починають змагатися між собою на якісному рівні.

Однак, зараз на загальнодержавному рівні працює лише 4 таких мережі (Fozzy Group, «АТБ», «Велика кишеня» і «Фуршет»), інші ж мережі мають регіональний характер.

При цьому, за оцінками експертів, конкуренція на цьому ринку практично відсутня через значну його не насиченість, такий стан може протриматися ще кілька років. За цей період на український ринок найімовірніше вийдуть такі світові гіганти як Carrefour, Ahold та Tesco. Спеціалісти також зазначають, що це може відбутися вже найближчим часом, оскільки потужність діючих в Україні мереж зростає швидкими темпами і невдовзі вони в змозі будуть ускладнити вихід на цей ринок. Зараз в Україні іноземний рітейл представляють лише Metro Cash&Carry, BILLA, російський «Перекресток», литовська «БМ Трейд» та французький Auchan.

Німецька Metro Group планує, що оборот компанії в Україні за підсумками 2007 року може перевищити 600 млн. євро. Керуючий директор Metro Cash&Carry в Україні Аксель Лухі заявив, що обіг виріс із 30 млн. євро в 2008 році, коли в Україні працював один магазин компанії, до 338 млн. євро торік, коли було вже вісім магазинів. Зараз в компанії 12 торговельних центрів, 13-й планується відкрити до кінця року, пише Financial Times.

«Ми випереджаємо графік, відкривши на два магазини більше, ніж планувалося», - говорить Аксель Лухі. За його словами, очікується, що цього року товарообіг компанії перевищить 600 млн. євро. Він також підкреслює, що експансія в Україну й Росію є для німецького Ритейлера пріоритетом.

В цілому, за підсумками дев'яти місяців поточного року, обсяг українського ринку торгівлі збільшився на 25% до 15 млрд. гривень. Особливо швидкими темпами зростає ринок торгівлі Києва, Одеси, Харкова і Донецька.

Сьогодні, згідно Financial Times., такі міжнародні оператори, як німецький Praktiker, британський Kingfisher, фінський Kesko і ізраїльський Fishman вивчають можливість виходу на український ринок торгівлі. Також все ще не може потрапити в Україну шведський гігант IКЕА, що планує інвестувати в будівництво в Україні $1,5 - $2 млрд.

На думку Акселя Лухі, основною причиною, що стримує прихід в Україну західних ритейлерів, є бюрократичні та інші складності в одержанні земельних ділянок для будівництва.

Основними напрямками розвитку ритейлінгового ринку, найближчим часом, найімовірніше будуть міста-мільйонери та обласні центри. За даними агентства нерухомості «Благовест», найбільші регіональні торгові центри (загальна площа кожного з яких складає від 5 000 до 100 000 кв. м), заявлені до будівництва у 2005-2008рр., зосередяться у обласних центрах та промислово розвинених містах (Дніпропетровськ, Донецьк, Харків, Луганськ, Кривий Ріг, Запоріжжя).

Розглянемо, як оцінюють стан справ у галузі самі лідери ринку.

Як вважає маркетолог відділу комерційного розвитку ТОВ «Караван» Дмитро Льовіцкий, на сьогоднішній день конкуренцію можна назвати помірною. «Такий показник, як щільність гіпермаркетів (обхват на душу населення), в Україні ще далекий від середньоєвропейських норм, хоча, за даними AC Nielsen, по цьому показнику Україна обігнала Болгарію, Румунію і РФ, але поки відстає від країн Балтії», - відзначає він.

На думку керівника департаменту маркетингу компанії «Омега» (мережа «Варус») Дмитра Шевченка, конкуренція існує, але не можна сказати, що на сьогоднішній день настільки гостра. «До досягнення піку на українському ринку ритейла їй ще далеко, ринок не насичений і є куди розвиватися», - відзначає він. Проте, за його словами, відкриття нової мережі може створити певний ступінь збільшення активності і конкуренції. «Але тільки локально, в певному регіоні», - говорить Дмитро Шевченко.

Плани на розвиток своїх мереж національних і регіональних операторів вражають.

«Банк ВТБ» відкрив групі компаній «Караван» кредитну лінію у розмірі $140 млн. Отримані кредитні кошти компанія планує інвестувати в розвиток нових проектів торгово-розважальних центрів «Караван» в регіонах. Нещодавно такий комплекс був відкритий у Дніпропетровську.

«Це перший крок в співпраці з «Банком ВТБ», і ми упевнені в успішному його продовженні в рамках розвитку нових проектів», - заявив фінансовий директор компанії Karavan Real Estate Limited Євгеній Сторожук. В даний час мережа складається з трьох об'єктів - в Києві (відкритий в 2003 р.), Харкові (відкритий в 2006 р.) і Дніпропетровську (2008 р.).

Протягом найближчих двох років в Україні буде спостерігатися подальше зростання сектора роздрібної торгівлі. Плани розвитку девелоперської компанії «Караван» дають підстави думати, що її ринкова частка в регіонах буде поступово збільшуватися, а позиції на ринку зміцнюватись, вважають аналітики компанії Foyil Securities. «Незважаючи на все ще недостатню ліквідність на українському ринку облігацій і високі інфляційні очікування, що негативно позначаються на котируваннях облігацій, ми вважаємо купонну ставку емісії на рівні 20% привабливою для інвесторів», - повідомив Володимир Габріелян, аналітик компанії Foyil Securities. «Судячи з результатів діяльності й високої платоспроможності компанії, випуск облігацій повинен торгуватися за номінальною вартістю, що відповідає прибутковості до погашення за ціною покупки на рівні 19, 5-20,5%», - додав він.

За інформацією студії дослідження роздрібного ринку RetailStudio, у 2007 році за темпом зросту компанія обігнала своїх основних конкурентів, зокрема Fozzy Group (ТМ «Сільпо»), «Фуршет» (ТМ «Фуршет») і « Квіза-Трейд» (ТМ «Велика Кишеня») на 26%, 32% і 49% відповідно. На цей момент «Караван» володіє чотирма торговими центрами в Україні і перебуває серед лідерів на ринку роздрібної торгівлі. Нагадаємо, «Караван» - оператор одного з найбільших українських гіпермаркетів. Нещодавно компанія розпочала розміщувати свої облігації на біржі «Перспектива» (Дніпропетровськ). Обсяг емісії становить 130 млн. грн., а номінал акції - 1 000 грн.

Група компаній «Евротек», ще один ритейлер, узяла кредит у розмірі $75 млн. на підтримку розвитку у Міжнародної фінансової корпорації (IFC). З $75 млн. $20 млн. будуть направлено на капіталізацію «Евротека», а ще $55 млн. надано як субординована позика. Загальне фінансування проекту складає $450 млн. Засоби, що інвестуються, будуть направлені на розширення торгової мережі магазинів «Фреш» в Києві, Харкові, Луганську, Херсоні, Івано-Франківську, Полтаві, Дніпропетровську і Одесі. «Евротек» планує розвивати роздрібну торгову мережу «Фреш», відкривши 70 торгових комплексів і супермаркетів до 2011 р.

З початку року компанія «АТБ-маркет» відкрила 40 дискаунтерів, збільшивши динаміку розвитку в порівнянні з аналогічним періодом 2007 р. на 38%. До 2009 р. компанія має намір розширити мережа магазинів до 300. Всього у 2008 р.

«АТБ-маркет» має намір інвестувати 350 млн. грн. в розвиток мережі продовольчих дискаунтеров, відкривши 60 нових магазинів. У планах компанії - до 2011 р. розширити торгову мережу «АТБ-маркет» до 450 дискаунтеров, при цьому товарообіг мережі планується на рівні 10 млрд. грн.

Конкуренція в регіонах нижча, ринок не освоєний до кінця, тому національні мережі активно йдуть в регіони. За словами Олександра Соколова, у національних операторів великий досвід роботи, достатньо хороша база, фінансові можливості вищі. «Їм простіше розвиватися в регіонах», - відзначає він. За його словами, сітьовикам, які представлені в східних регіонах, важко просувати себе в західних регіонах країни, і навпаки. «Тому у національних мереж в цьому плані є переваги», - відзначає експерт.

Проте, як говорить Світлана Дригуш, посилювання конкуренції очікується в найближчих рік-два. «Як за рахунок агресивнішого зростання регіональних гравців, так і за рахунок виходу/розширення присутності зарубіжних компаній», - відзначає вона.

Висновки та пропозиції

торгівля споживання ринок

Торгівля як сфера національної економіки за своєю формою і змістом належить до складних соціально-економічних систем і виконує життєво важливі завдання і функції.

Торгівля посідає особливе місце в структурі національної економіки та в системі економічних відносин. Вона опосередковує товарно-грошовий обмін у величезних розмірах - більше ніж 450 млрд. грн. щороку, формує не менш як 12 % ВВП і, безперечно, є важливим чинником економічного зростання. Крім того, торгівля відіграє неабияку роль у реалізації соціальної політики, ринкової орієнтації національної економіки, формуванні конкурентного середовища.

Особливістю сучасного розвитку внутрішньої торгівлі є позитивна і стійка динаміка її результативних показників. Середньорічні темпи зростання товарообігу починаючи з 2007 року перевищують 15 %, що вдвічі вище від темпів зростання ВВП. Спостерігаються позитивні тенденції в структурі товарообігу, кон'юнктурі ринку, розвитку матеріально-технічного потенціалу.

Для торгівлі як соціально-економічної системи характерна низка функцій. Провідною функцією торгівлі є обмін результатів праці (продукції, послуг) на гроші, тобто реалізація виробленої споживчої вартості. При цьому масштаби, структура обміну стають дедалі складнішими за рахунок складності величезних мас товарів, продукції, послуг, у тому числі іноземного походження.

У Україні до недавнього часу не було жодної національної мережі. Навіть у найбільших мереж були місця, де вони не були представлені. Навіть зараз мережа може бути присутньою в регіоні, але ще там не закріпитися.

Вітчизняний же ринок продовольчого ритейла в найближчому майбутньому чекає хвиля злиття і поглинань. Оскільки на даний момент це найбільш успішний і ефективний варіант розвитку, на відміну від створення нових мереж. Можливі стратегічні продажі українських мереж іноземним гравцям в найближчі три роки. «Відхід з ринку можливий для невеликих мереж, які не зможуть конкурувати по цінах з великими гравцями в період інфляції витрат (як цього року).

Що стосується формату, то експерти і учасники відзначають пріоритетність великих форматів для маленьких адміністративних центрів. У регіональних же центрах, дрібних містах найбільш популярні гипер- і супермаркети, де люди роблять покупки разів на тиждень. У крупніших містах популярні супермаркети і магазини біля будинку. Хоча у дискаунтерів, швидше за все, залишиться невелика частка ринку.

«Частка організованого роздрібну на ринку складає (дані GFK): у 2008 р. - 49,4%, на 2009 р. - 51,8%. Впродовж останніх років спостерігається упевнене зростання організованої торгівлі, і ця тенденція збережеться як мінімум до 2012 р.

Одночасно, по прогнозах, до 2012 р. ємкість ринку продовольчого ритейла складе 165 млрд. грн.»,- так бачить ситуацію віце-президент по маркетингу групи компаній Fozzy Group Михайло Дудник.

Список використаних джерел

1. Ансофф І. Стратегічне управління. / Стислий пер. з англ. (Наук. ред. і авт. предісл. Л.І.Евенко). - М.: Економіка, 1999.

2. Баркан Д.П. Маркетинг для усіх. - М., 2003.

3. Беклешов Д.В., Бердніков А.Н. Спільне підприємництво з закордонними контрагентами. - М.; Вид. "Реклама, інформація, маркетинг", 2005.

4. Виробництво середньовуглеводистого феромарганцю на ВАТ ЗЗФ. Технологічна інструкція ТІ - 144 - Ф - 44 - 98р. Розроблена: А.Л. Фішман, С.П. Шуваєв // Запоріжжя - 2009.

5. Гончарова Н.П. Перерова П.Г. Маркетинг інноваційного процесу. - К., 2006.

6. Гончарова Н.П., Черванева Н., Лойпшьд В. Організаційно-економічні фактори прискорення науково-технічного прогресу. - Київ: Наук. думка, 2007.

7. Гринчель Т.П. Планування "життєвого циклу" промислової продукції. - Спб., 2007.

8. Джонстон Дж. Економетричні методи. - М.: Статистика, 2004.

9. Завгородня А.Л. Маркетинг: методи і процедури. - М., 2006.

10. Загальні методичні рекомендації з оцінки технічного рівня промислової продукції // Питання винахідництва. - 2008.

11. Звітні дані технічних звітів, аналіз собівартості - ВАТ ЗЗФ.

12. Лаврів С.М., Злобін С.Ю. Основи маркетингу промислових об'єктів. - М., 2006.

13. Левшин Ф.М., Мухін С.Б., Соловйов В.Н. Світові ринки: кон'юнктура і ціни. - М.: Міжнар. відносини, 2008.

14. Л'юїс К.Д. Методи прогнозування економічних показників. - М.: Фінанси і статистика, 2004.

15. Маркетинг. - М.: Прогрес, 2007.

16. Маркетинг промислових товарів. - М.: Прогрес, 2006.

17. Маркетинг у зовнішньоекономічній діяльності підприємств. - М., 2008.

18. Перерова П.Г. Практичний маркетинг: терміни і визначення / Довідник менеджера промислового підприємства. - М.: Вид. "Реклама, інформація, маркетинг", 1996.

19. Перерова П.Г. Маркетинг на промисловому підприємстві. - М.: Вид. "Реклама, інформація, маркетинг", 2008.

20. Прауде В.Р. Маркетинг: актуальні питання теорії і практики. - Рига., 2008.

21. Проблеми керування конкурентоздатністю продукції. - М., 2005.

22. Ринок товарів: формування, керування / Під ред. А.В.Орлова, Ф.А. Кирилова. - М.: Економіка, 2006.

23. Сучасний маркетинг / Під ред. В.Е. Тендітного - М.: Фінанси і статистика.

24. Теорія прогнозування і прийняття рішень. - К.: Вища школа, 2004.

25. Тихонов P.M. Конкурентоздатність промислової продукції. - К., 2003. 26. Ф. Котлер "Основи маркетингу", Ростінтер, М, 1996.

Размещено на Allbest.ru

...