Ефективність політики фінансування необоротних активів підприємств торгівлі

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности), Харьковский государственный университет питания и торговли, Харьков, 2008.

Диссертация посвящена разработке теоретических, методических и практических основ формирования эффективной политики финансирования необоротных активов предприятий торговли.

В результате углубленного теоретического исследования сущности необоротных активов сформулировано авторское видение понятийно-категориального аппарата: уточнена экономическая сущность; выделены особенности функционирования в торговле; расширена классификация - уточнены названия классификационных признаков, а также введены новые признаки классификации необоротных активов предприятий торговли "по вещественной сущности необоротных активов", "по вовлечению в хозяйственную деятельность", "по источникам формирования (финансирования)", "по уровню риска", "по специфике предприятий торговли", "по специализации предприятий торговли", которые необходимы для формирования политики финансирования необоротных активов предприятий торговли. Аналогично проведено исследование основных средств предприятий торговли: уточнена их сущность в предприятиях торговли, дополнены классификационные признаки, в частности "по возможности использования в различных торгово-технологических процессах" и "по риску быстрого морального износа".

Уточнены понятия метода и формы финансирования и на основе этого систематизированы существующие методы и соответствующие им формы финансирования необоротных активов предприятий торговли. Также уточнены существующие классификационные признаки источников финансирования необоротных активов, в частности "по отношению собственности на источники финансирования" и "по степени риска", а также введены новые признаки "по стоимости привлечения" и "по сроку привлечения".

Обоснованы принципы (комплексного подхода к разработке политики финансирования; обеспечения соответствия объема привлекаемых средств объемам инвестиционных потребностей предприятия; обеспечения оптимальной структуры сформированных средств с позиции эффективности деятельности предприятия; минимизации затрат по формированию инвестиционных ресурсов из разных источников; обеспечение высокоэффективного использования сформированных средств в процессе инвестиционной деятельности предприятия; минимизации временного лага между формированием инвестиционных ресурсов (финансированием) и их непосредственным вложением (инвестированием)) и цели политики финансирования необоротных активов предприятий торговли (обеспечение необходимого объема финансовых ресурсов, поддержание высокого уровня финансовой устойчивости, минимизация временного лага между финансированием и инвестированием, минимизация стоимости привлечения). Представлено авторское определение политики финансирования необоротных активов предприятия торговли, которая представляет собой систему действий, основанных на четко сформулированных принципах, на основе которых определяются направления и объемы финансирования необоротных активов, формируются необходимые денежные средства из доступных источников финансирования при помощи различных методов и форм финансирования с учетом обеспечения оптимальной структуры сформированных ресурсов с целью создания условий эффективного осуществления торгово-технологических процессов как в долгосрочном, так и в краткосрочном периодах.

Проведено исследование состояния необоротных активов торговли и особенностей их финансирования в Украине за период 1997-2006 гг., а также их углубленный анализ на примере выборочной совокупности из 31 предприятия розничной торговли г. Харькова за период 2003-2005 гг. Для оценки эффективности использования необоротных активов предприятий торговли и их составляющих элементов предложена соответствующая система показателей. С целью определения эффективности политики финансирования необоротных активов разработана комплексная система оценки эффективности политики финансирования, которая включает в себя шесть критериев эффективности (соответствия объему финансирования; соответствия финансовой устойчивости; соответствия времени; соответствия стоимости финансирования; диверсификации финансирования; соответствия структуры финансирования), которые вытекают из целей политики финансирования. Каждому критерию эффективности соответствует ряд показателей, для которых установлены критериальные условия.

Доказано, что политику финансирования необоротных активов предприятия торговли можно считать эффективной лишь в том случае, когда выполняется следующее условие: реализация политики финансирования необоротных активов достигает поставленной цели.

Обоснованы принципы и методический подход к формированию эффективной политики финансирования необоротных активов предприятий торговли, которые после прохождения определенных поэтапных процедур позволяют выбрать наилучший из имеющихся у предприятия торговли вариантов финансирования необоротных активов.

Обоснована целесообразность применения методов многокритериальной оптимизации источников финансирования. В работе усовершенствован и адаптирован к особенностям политики финансирования необоротных активов предприятий торговли метод одновременного ввода критериальных ограничений для оптимизации источников финансирования необоротных активов, а именно соответствия объему финансирования, оптимизации времени на привлечение финансирования, соответствия стоимости привлечения финансирования, соответствия структуре финансирования.

Ключевые слова: политика финансирования, необоротные активы, основные средства, нематериальные активы, методы, формы, источники финансирования, принципы формирования политики финансирования.

Zubkov S.O. Efficiency of policy for financing inconvertible assets in trade enterprises. - Manuscript.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено проблемні питання, що потребують подальшого дослідження і розробки, сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів та їх апробацію.

У розділі 1 - "Теоретичні аспекти політики фінансування необоротних активів підприємств торгівлі" - досліджено економічну сутність та зміст необоротних активів, визначено поняття політики фінансування необоротних активів підприємств торгівлі, уточнено та доповнено класифікації необоротних активів, основних засобів, джерел фінансування необоротних активів підприємств.

Результати проведеного дослідження сутності та природи необоротних активів, а також особливостей їх функціонування у галузі, дозволили зробити висновок, що необоротні активи підприємства торгівлі - це сукупність як матеріальних, так і нематеріальних майнових цінностей, що багаторазово беруть участь у торговельно-технологічних процесах та забезпечують умови їхнього здійснення.

З метою підвищення ефективності управління процесом фінансування необоротних активів на рівні підприємства торгівлі уточнено та розширено існуючі класифікації: до класифікації необоротних активів введено нові ознаки - "за речовою сутністю необоротних активів", "за залученням до господарської діяльності", "за джерелами формування (фінансування)", "за рівнем ризику", "за специфікою підприємств торгівлі", "за спеціалізацією підприємств торгівлі"; класифікацію основних засобів доповнено такими ознаками: "за можливістю використання у різних торговельно-технологічних процесах" та "за ризиком швидкого морального зносу"; у класифікації джерел фінансування - уточнено низку ознак та доповнено ознакою "за вартістю залучення джерел фінансування", у розрізі якої виділено джерела з низькою, середньою та високою вартістю. Застосування цих класифікацій при формуванні політики фінансування необоротних активів забезпечить урахування особливостей необоротних активів підприємств торгівлі.

Чітко визначено різницю між поняттями методу та формою фінансування й доведено необхідність їхнього розмежування при здійсненні наукових досліджень. Під методом фінансування слід розуміти спосіб залучення джерел фінансування, а під формою фінансування - зовнішні прояви сутності методу, тобто окремо взятий метод фінансування має свої форми зовнішнього прояву. При цьому виділені в межах конкретного методу форми поєднує їхня економічна суть, що дозволяє зараховувати їх саме до цього методу фінансування. Наприклад, залучення кредиту й емісія облігацій є формами позикового фінансування (яке розглядається як метод фінансування), тому що їхнє залучення відповідає умовам зворотності, терміновості та платності й дозволяє об'єднати їх у межах одного методу фінансування необоротних активів.

Виокремлено основні принципи формування політики фінансування необоротних активів підприємств торгівлі, а саме: комплексного підходу до розробки політики фінансування; забезпечення відповідності обсягу коштів, що залучаються, обсягам інвестиційних потреб підприємства; забезпечення оптимальної структури сформованих коштів з позицій ефективності діяльності підприємства; мінімізації витрат з формування інвестиційних ресурсів із різних джерел; мінімізації часового лагу між формуванням інвестиційних ресурсів (фінансуванням) та їх безпосереднім вкладенням (інвестуванням).

Визначено цілі політики фінансування необоротних активів, встановлено, що головною метою є формування необхідного обсягу коштів, які будуть спрямовані на придбання необоротних активів, а другорядними цілями - підтримання достатнього рівня фінансової стійкості, мінімізація часового лагу між фінансуванням та інвестуванням, мінімізація вартості залучення фінансування.

За результатами критичного аналізу існуючих трактувань поняття "політика фінансування необоротних активів" запропоновано удосконалене визначення, за яким політика фінансування необоротних активів являє собою систему дій, заснованих на чітко сформульованих принципах, на базі яких визначаються напрями та обсяги фінансування необоротних активів, формуються необхідні грошові кошти з доступних джерел фінансування за допомогою різних методів та форм фінансування з урахуванням забезпечення оптимальної структури сформованих ресурсів з метою створення умов ефективного здійснення торговельно-технологічних процесів як у довгостроковому, так і в короткостроковому періодах.

Вивчення теоретико-методичних засад ефективності дозволило встановити, що ефективною є така політика фінансування необоротних активів, яка забезпечує досягнення усіх поставлених перед нею цілей.

У розділі 2 - "Оцінка ефективності фінансування необоротних активів підприємств торгівлі" - наведено результати дослідження сучасних особливостей стану необоротних активів підприємств торгівлі, проведено оцінку ефективності використання необоротних активів, здійснено оцінку ефективності політики фінансування підприємств торгівлі.

Результати дослідження стану та динаміки необоротних активів підприємств торгівлі України свідчать, що частка необоротних активів традиційно є низькою порівняно з підприємствами інших галузей економіки, оскільки не перевищує 22%, а найбільшу частку в складі необоротних активів підприємств галузі посідають основні засоби, яка складає більш ніж 60%, що є характерною галузевою особливістю; низькою є частка нематеріальних активів; у структурі основних засобів переважають будинки, споруди та машини й обладнання; головним джерелом фінансування необоротних активів є власні кошти підприємств торгівлі (більше 70%), що, в цілому, характерно для сучасного розвитку вітчизняної економіки.

Для більш детального вивчення необоротних активів та політики їхнього фінансування на основі методів якісного відбору інформації з використанням даних фінансової та статистичної звітності 31 підприємства роздрібної торгівлі м. Харкова, основним видом діяльності яких є роздрібна торгівля в неспецiалiзованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, що залежно від розміру торговельної площі поділено на 3 групи (малі, середні, великі), досліджено стан і динаміку необоротних активів та джерел їхнього фінансування й виявлено тенденції їх розвитку на сучасному етапі, що характеризуються сталою часткою необоротних активів, сформованих більш ніж на 90% за рахунок власних джерел фінансування. У складі необоротних активів найбільшу питому вагу посідають основні засоби (більше 80%), незавершене будівництво (більше 10%); стабільно низька частка належить нематеріальним активам 0,5%.

У роботі запропоновано систему оцінки ефективності використання необоротних активів, яка становить собою систематизацію існуючих показників оцінки як окремих елементів, так і необоротних активів у цілому, кожному з яких визначенні відповідні критеріальні умови ефективності їх використання. Проведена на її основі оцінка ефективності використання необоротних активів на прикладі вибіркової сукупності підприємств торгівлі м. Харкова виявила, у цілому, ефективне використання необоротних активів, проте засвідчила негативну динаміку, що з часом може вплинути на ефективність використання, та неефективне використання окремих елементів необоротних активів, зокрема довгострокових фінансових вкладень.

Обґрунтовано умови ефективності політики фінансування необоротних активів підприємств торгівлі з позиції відповідності щодо поставленої мети та рівня її досягнення. Для оцінки ефективності політики фінансування необоротних активів, яку проводять підприємства торгівлі, рекомендується застосовувати комплексний підхід, заснований на використанні сукупності різноспрямованих показників. Розроблено комплексну систему оцінки ефективності політики фінансування необоротних активів підприємств торгівлі залежно від цілей її формування, що базується на багатокритеріальному підході (рис.1).

У разі, коли значення та динаміка відповідних критеріям ефективності показників задовольняють визначеним критеріальним вимогам, політика фінансування необоротних активів підприємства торгівлі може бути ідентифікована як ефективна. Проведені аналіз та оцінка ефективності політики фінансування необоротних активів вибіркової сукупності підприємств торгівлі дозволили виявити незадовільну роботу з пошуку доступних джерел фінансування необоротних активів, що виявилося в отриманні фінансування за вищою, ніж очікувалось, вартістю, та з управління пасивами, що виразилося у незадовільних показниках фінансової стійкості.

У розділі 3 - "Формування ефективної політики фінансування необоротних активів підприємств торгівлі" - обґрунтовано методичний підхід щодо формування ефективної політики фінансування необоротних активів підприємств торгівлі; викладено суть та результати апробації адаптованого методу одночасного вводу критеріальних обмежень відносно джерел фінансування необоротних активів підприємств торгівлі.

Доведено, що політика фінансування необоротних активів складається з чотирьох основних етапів, які мають чітку послідовність: визначення напрямів та обсягів фінансування, визначення способів залучення джерел фінансування, пошук та відбір джерел фінансування й оптимізація джерел фінансування.

Перший етап формування політики фінансування необоротних активів полягає у визначенні необхідного обсягу фінансування з урахуванням потреб підприємства торгівлі в необоротних активах. При цьому визначення потреби в необоротних активах здійснюється у грошовому вимірі у такій послідовності: визначення потреби в основних засобах, нематеріальних активах, інших необоротних активах, загальній сумі необоротних активів. Важливим напрямом роботи на цьому етапі є пошук можливостей зниження потреби в необоротних активах. Ці можливості запропоновано називати "альтернативні варіанти покриття потреби в необоротних активах".

На другому етапі - визначенні способів залучення джерел фінансування - виділено дві стадії: визначення можливості здійснення фінансування шляхом використання того чи іншого методу та відбір форм фінансування в межах обраного методу фінансування. На першій стадії пропонується враховувати низку зовнішніх (правові обмеження; загальноекономічна ситуація в країні; розвиток кредитно-фінансової системи у державі; податкова політика та ін.) та внутрішніх (форма власності, організаційно-правова форма підприємства, обсяг товарообороту, прибутковість діяльності, стадія життєвого циклу підприємства, об'єкт фінансування) чинників при визначенні можливості використання підприємством торгівлі того чи іншого способу залучення джерел фінансування. Друга стадія полягає у виборі форм фінансування в межах обраного методу фінансування. Існування значної кількості різних форм фінансування в межах одного методу пов'язано з різними умовами залучення кожної з них. торгівля актив товарооборот інвестиція

Третій етап формування політики фінансування необоротних активів пов'язаний з вибором джерел фінансування. У межах цього етапу запропоновано методичний підхід, в основу якого покладено ієрархічний багаторівневий механізм поєднання декількох класифікаційних ознак у контексті політики фінансування. З цією метою виділено класифікаційні ознаки джерел фінансування, які найбільше відповідають цілям політики фінансування необоротних активів, а саме: за місцем формування; за відношенням власності до джерел фінансування; за рівнем ризику; за об'єктами фінансування.

Запропоновано розглядати класифікаційні ознаки відповідно до їхньої ієрархічної підпорядкованості, у межах якої існує чотири рівні. На кожному з них відбувається перерозподіл джерел фінансування відповідно до визначеної класифікаційної ознаки (за місцем формування, за відношенням власності на джерела фінансування, за рівнем ризику, за об'єктами фінансування), що за сутністю являє собою послідовний процес пошуку та відбору джерел фінансування необоротних активів. Зазначена ієрархія класифікаційних ознак джерел фінансування дозволяє вирішити певні завдання політики фінансування, а саме від завдання, звідки взяти необхідні кошти, до з'ясування, які джерела на які необоротні активи варто спрямувати. Наведена ієрархія класифікації джерел фінансування в контексті політики фінансування необоротних активів не є чітко фіксованою. Вона є гнучкою, може корегуватися відповідно до потреб підприємства та доповнюватися ознаками "за терміном використання", "за вартістю залучення" та "за цілями фінансування".

Оцінити наслідки застосування визначених джерел фінансування та дати відповідь щодо доцільності їх використання дозволяє заключний етап здійснення політики фінансування необоротних активів - оптимізація структури джерел фінансування необоротних активів, яку пропонується проводити використовуючи адаптований до потреб політики фінансування необоротних активів метод багатокритеріальної оптимізації - метод одночасного вводу критеріальних обмежень. Критерії оптимізації джерел фінансування обрано відповідно до цілей політики фінансування, а саме: відповідність сформованих коштів інвестиційним потребам підприємства, мінімізація часу на залучення джерел фінансування, мінімізація витрат, пов'язаних з отриманням фінансування, відповідність структури джерел фінансування цільовій фінансовій структурі капіталу підприємства.

Доведено, що обсяг сформованих джерел фінансування необоротних активів має дорівнювати визначеному обсягу потреби у коштах, при цьому перевищення або нестача є небажаним результатом, тому оптимальним є той варіант, що має найменший квадрат відхилення сформованих джерел від потрібного. Критерій мінімізації часу на залучення джерел фінансування та мінімізації витрат, пов'язаних з отриманням фінансування, вже у назві мають визначену спрямованість - на мінімізацію. Критерій відповідності структури джерел фінансування цільовій фінансовій структурі капіталу вважає оптимальним той варіант фінансування, що має найменший квадрат відхилення від цільової фінансової структури капіталу. На основі зазначених критеріїв формулюється задача багатокритеріальної оптимізації. Для її розв'язання запропоновано алгоритм проведення оптимізації джерел фінансування необоротних активів, який включає в себе декілька етапів.

Перший етап пов'язаний із формуванням усіх можливих альтернатив. Вони утворюються із різних джерел фінансування, що характеризуються певним обсягом коштів, часом на залучення, вартістю залучення та фінансовою структурою. На другому етапі відбувається відсів тих альтернатив, які не забезпечують отримання фінансування у потрібному обсязі. На третьому - відбувається визначення меж варіації кожної з цільових функцій на множині ефективних альтернатив. На четвертому - будується узагальнена адитивна функція цінності. На п'ятому - визначається така допустима альтернатива, яка відповідає мінімуму узагальненої адитивної функції цінності. На шостому етапі або приймається альтернатива х 1 за найоптимальнішу, або за кожною з цільових функцій вказуються такі припустимі рівні , що вважаються задовільними. На сьомому етапі визначається реальність знайдених на попередньому етапі припустимих рівнів критеріальних показників та здійснюється їх корегування чи то в бік покращення, якщо вони є реальними, чи то - послаблення, щоб зробити реальними. На восьмому - знаходиться така ефективна альтернатива х 2, яка відповідала б реальним припустимим рівням усіх критеріальних показників. На дев'ятому етапі, якщо неможливо обрати ефективну альтернативу х 2 за розв'язок багатокритеріальної задачі, необхідно здійснити корегування первісних припустимих рівнів цільових функцій . У результаті робиться висновок про завершення процесу або необхідно повернутися до сьомого етапу з новими значеннями припустимих рівнів цільових функцій.

Запропоновано загальний алгоритм здійснення політики фінансування необоротних активів підприємств торгівлі. Поданий алгоритм визначає послідовність дій підприємства від початку процесу фінансування до початку процесу інвестування, ураховуючи основні етапи формування політики фінансування необоротних активів підприємств торгівлі.

Практична цінність розробленого методичного підходу в тому, що його застосування дає можливість підприємствам торгівлі формувати економічно обґрунтовану ефективну політику фінансування необоротних активів.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення науково-прикладного завдання, яке полягає в удосконаленні теоретичних принципів, критеріїв та методичних підходів до формування ефективної політики фінансування необоротних активів підприємств торгівлі в умовах конкурентного середовища та оцінки її ефективності, що дозволяє підвищити наукову обґрунтованість управлінських рішень щодо її розробки. У процесі дисертаційного дослідження вирішено всі визначені завдання та досягнуто поставленої мети.

Результати проведеного дослідження дозволили сформулювати такі висновки та узагальнення:

1. Виявлено, що трансформаційні процеси розвитку української економіки супроводжуються певними змінами у поглядах на визначення сутності майже усіх базових економічних понять, що потребує їхнього додаткового дослідження з урахуванням сучасних тенденцій та особливостей галузевого розвитку з метою виявлення можливостей підвищення ефективності управління. У контексті цього в роботі уточнено поняття та визначення необоротних активів, основних фондів та основних засобів, нематеріальних активів, що стало теоретичним підґрунтям розробки класифікації необоротних активів та основних фондів підприємств торгівлі.

2. Наявність в економічній науковій літературі різних класифікаційних ознак необоротних активів зумовила необхідність уточнення та доповнення існуючих класифікацій необоротних активів, основних засобів торгівлі з позиції формування політики їхнього фінансування. Відповідно до потреб формування політики фінансування необоротних активів введено такі ознаки необоротних активів: "за речовою сутністю необоротних активів", "за залученням до господарської діяльності", "за джерелами формування (фінансування)", "за специфікою діяльності", "за спеціалізацією підприємств торгівлі", а також основних засобів: "за можливістю використання у різних торговельно-технологічних процесах" та "за ризиком швидкого морального зносу". Політика фінансування вимагає детального відбору джерел фінансування, що потребує розширеної інформації щодо джерел. У зв'язку з цим у роботі систематизовано існуючі класифікації джерел фінансування, уточнено класифікації до потреб політики фінансування за ступенем ризику (з мінімальним, допустимим і високим рівнем ризику) та за терміном використання (короткострокові, довгострокові, середньострокові), а також доповнено існуючу систему класифікації додатковою ознакою "за вартістю залучення джерел фінансування", згідно з якою запропоновано виділяти джерела з низькою, середньою та високою вартістю. Розроблені класифікації покладено в основу розробки методичного підходу до формування політики фінансування необоротних активів підприємств торгівлі.

3. У результаті проведеного аналізу теоретико-методичних засад ефективності політики фінансування необоротних активів встановлено, що ефективною є така політика фінансування необоротних активів, яка сприяє досягненню усіх поставлених перед нею цілей, серед яких головною метою є формування необхідного обсягу коштів, що будуть спрямовані на придбання необоротних активів. Такий підхід щодо ефективності політики фінансування покладено в основу розробки системи оцінки її ефективності. З метою запобігання термінологічної плутанини у визначенні понять у роботі чітко розмежовано процеси інвестування та фінансування, на основі чого сформульовано визначення політики фінансування необоротних активів підприємств торгівлі як системи дій, що ґрунтуються на чітко сформульованих принципах, на базі яких визначаються напрями та обсяги фінансування необоротних активів, формуються необхідні грошові кошти з доступних джерел фінансування за допомогою різних методів та форм фінансування з урахуванням забезпечення оптимальної структури сформованих ресурсів з метою створення умов ефективного здійснення торговельно-технологічних процесів як у довгостроковому, так і в короткостроковому періодах.

4. Обґрунтовано доцільність проведення оцінки ефективності використання необоротних активів підприємств торгівлі за допомогою розробленої комплексної системи, яка побудована шляхом систематизації існуючих показників оцінки як окремих елементів, так і необоротних активів у цілому, визначенні відповідних критеріальних умов ефективності їхнього використання, та дозволяє оцінити ефективність використання кожного елемента необоротних активів підприємств торгівлі та в цілому.

5. Для підвищення ефективності управління політикою фінансування необоротних активів підприємств торгівлі обґрунтовано доцільність використання розробленої комплексної системи оцінки ефективності політики фінансування необоротних активів підприємств торгівлі, що являє собою сукупність критеріїв: відповідності обсягу фінансування; відповідності фінансовій стійкості; відповідності часу; відповідності вартості фінансування; диверсифікації фінансування; відповідності структурі фінансування, кожен з яких представлений низкою показників - залежно від цілей політики фінансування необоротних активів. Визначення ефективності здійснюється співставленням розрахованих показників критеріальним умовам ефективності.

6. За результатами аналітичних досліджень діяльності підприємств торгівлі виявлено традиційно низьку частку необоротних активів на підприємствах галузі, стан яких порівняно з підприємствами інших галузей є набагато кращим. Найбільшу частку в складі необоротних активів посідають основні засоби, у структурі яких переважають будинки, споруди та машини й обладнання. Низькою є частка нематеріальних активів, що характерно для підприємств торгівлі. Результати аналізу окремих джерел фінансування інвестицій в основний капітал підтвердили, що сучасною особливістю підприємств торгівлі є наявність позитивних тенденцій у напрямі збільшення використання таких джерел фінансування підприємств торгівлі як прибуток, довгострокові кредити банків, прямі іноземні інвестиції, облігаційні позики. Оцінка ефективності використання необоротних активів вибіркової сукупності підприємств торгівлі м. Харкова засвідчила в цілому ефективне використання необоротних активів, проте переважна негативна динаміка показників оцінки вимагає від підприємств проведення заходів щодо покращення результативних показників діяльності: прибутку та товарообороту. Результати проведеного аналізу ефективності політики фінансування необоротних активів на прикладі тієї ж вибіркової сукупності підприємств торгівлі м. Харкова довели незадовільну роботу з пошуку доступних джерел фінансування необоротних активів, що виявилося в отриманні фінансування за вищою, ніж очікувалось, вартістю, та з управління пасивами, що знайшло вираження у незадовільних показниках фінансової стійкості. Виправлення цієї ситуації потребує використання науково обґрунтованих підходів до формування політики фінансування необоротних активів.

7. З метою здійснення ефективної політики управління необоротними активами в роботі обґрунтовано методичний підхід до формування політики фінансування необоротних активів підприємств торгівлі, що являє собою сукупність чотирьох взаємопов'язаних етапів, зокрема визначення напрямів та обсягів фінансування, формування необхідних грошових коштів із різних джерел за допомогою визначених методів та форм фінансування, забезпечення оптимальної структури сформованих джерел фінансування, які логічно витікають один з одного, кожен з яких включає в себе декілька стадій. Використання запропонованого підходу до формування політики фінансування дозволяє підвищити ефективність прийняття рішень щодо управління формуванням необоротних активів підприємств торгівлі.