Організація роботи Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Сфера захисту прав споживачів є невід'ємною і вагомою складовою загальних прав людини. Споживач єдиний з усіх суб'єктів ринку, який не є професійним учасником і буз державної підтримки не в змозі ефективно відстоювати свої права.

Саме через стан задоволення потреб споживачів визначається рівень розвитку та цивілізованості ринку. Важливе значення має те, що спільнота споживачів - це найбільш широко представлена громада в будь якій країні, оскільки об'єднує не лише громадян даної країни, але й іноземних громадян, які перебувають на її території. Повага та дотримання законних прав споживачів представниками влади та бізнесу, так само як і відсутність такого ставлення до потреб споживачів, суттєво впливає на імідж держави.

В умовах зростання обсягів споживання та насичення ринку продукцією, проблемою для населення залишається надходження торгівельну мережу значної кількості неякісної, фальсифікованої, небезпечної для життя та здоров'я людей товарів.

Україна однією із перших країн прийняла Закон «Про захист прав споживачів», чим засвідчила повагу до міжнародних засад цивілізованого захисту громадян, як споживачів.



1. Організація роботи Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області

1.1 Забеспечення реалізації державної політики щодо захисту прав споживачів

Забезпечення якості і конкурентоспроможності вітчизняних товарів та послуг, активне впровадження сучасних технологій, збільшення інвестиційних потоків позитивно впливають на динаміку економічного зростання країни.

Забезпечивши на рівні технічного регулювання гарантії безпечності продукції та послуг, створивши систему позасудового та судового розгляду скарг споживачів, країни сконцентрували на захисті споживача від небезпечних виробів та неякісних послуг, через надання йому достатньої кількості об'єктивної інформації, відповідно до якої, він зможе приймати свідоме рішення про їх вибір.

Держспоживзахист також має право проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за надані послуги та реалізовані товари, забороняти господарюючим су6'єктам реалізацію споживачам товарів, виконання робіт, надання послуг,на які немає документів, що засвідчують їх відповідність вимогам нормативних документів; на які в актах законодавства, нормативних документах встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я, майна споживачів і охорони навколишнього природного середовища, якщо ці товари, роботи, послуги, не мають сертифікати відповідності та інше.Крім того, державні органи у справах захисту прав споживачів мають право приймати рішення про припинення продажу та виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів, - до усунення виявлених. недоліків; про тимчасове припинення діяльності підприємств торгівлі, складів, що систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання та транспортування товарів. Вилучати неякісні товари, документи, інші предмети, що свідчать про порушення прав споживачів [1].

З метою підвищення рівня забезпечення інтересів та захисту прав споживачів за останні роки в Україні прийнято низку законів, адаптованих до вимог законодавства Європейського Союзу, зокрема Закон Укрaїни «Про захист прав споживачів» i Закон України «Про рекламу».

Питання якості та безпеки товарів (послуг) належить до компетенції Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, основними завданнями якої є забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології та сертифікації, здійснення управління в цій сфері, а також міжгалузевої координації та функціонального регулювання питань захисту прав споживачів, стандартизації, метрології та сертифікації.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на перевірку якості, безпеки, комплексності, міри, ваги та ціни продукції, що придбавається (замовляється), демонстрацію безпечного та правильного її використання. На вимогу споживача продавець (виконавець) зобов'язаний надати йому контрольно-вимірювальні прилади, документи про якість, безпеку, ціну продукції.

Якщо виникають сумніви щодо якості та безпеки придбаних продуктів харчування, споживач може звернутися для проведення лабораторного дослідження за власний рахунок до випробовувальної лабораторії харчової продукції [2].

1.2 Здійснення державного контролю за дотриманням законодавства України в області захисту прав споживачів

Україна проводить державну політику та здійснює контроль у галузі попередження, обмеження і припинення монополістичної діяльності, недобросовісної конкуренції, розвитку конкуренції на товарних та фінансових ринках; підтримки підприємства; забезпечення контролю за дотриманням законодавства Української Федерації з питань захисту прав споживачів та про рекламу, про регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сфері зв'язку.

Організація цих завдань багато в чому дозволяє забезпечити збалансований захист інтересів сумлінних виробників, дотримання конституційних прав і свобод громадян - споживачів.

Значне місце в політиці щодо захисту прав споживачів займає припинення порушень з боку недобросовісних товаровиробників і продавців на ринку товарів (робіт, послуг).

На забезпечення захисних заходів спрямована діяльність антимонопольних органів, федеральних органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль (нагляд) за виробництвом і обігом товарів (робіт, послуг), органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань споживачів.

Територіальні управління України сприяють посиленню державного контролю за дотриманням законодавства про захист прав споживачів. У цих цілях територіальні управління України розглядають заяви і звернення громадян, надають консультативну та практичну допомогу споживачам з питань законодавства захисту прав споживачів і відновлення порушень прав споживачів, проводять перевірки господарюючих суб'єктів, як за власною ініціативою, так і за законом України, вдаються до заходів адміністративного впливу: порушують справи за ознаками порушень законодавства, про захист прав споживачів, видають приписи, а в разі їх невиконання, постанови про накладення штрафів, здійснюють досудовий та судовий захист прав споживачів.

Фахівці із захисту прав споживачів, органів місцевого самоврядування, беруть на себе основний тягар розгляду звернень споживачів за місцем їх проживання, що дозволяє територіальним управлінням України більше уваги приділяти аналітичної та практичної роботи, методичного забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування, навчання фахівців. Аналіз показує, що в регіонах, де органи місцевого самоврядування мають спеціалістів із захисту прав споживачів, кількість звернень споживачів значно перевищує кількість звернень до територіальних управлінь України.

Основним напрямком у роботі антимонопольних щодо попередження та припинення порушень законодавства про захист прав споживачів є профілактика порушень та їх усунення у добровільному порядку.

У цих цілях антимонопольні комітети використовують різні форми і методи роботи. Серед них - узгодження нормативних правових актів, які зачіпають права споживачів, дача фахівцям центрального апарату України офіційних роз'яснень з законодавством про захист прав споживачів, інформаційна та просвітницька робота через засоби масової інформації, консультування та надання практичної допомоги у вирішенні конфліктних ситуацій не тільки споживачам, а й підприємцям, проведення цільових перевірок окремих секторів споживчого ринку товарів, робіт та послуг.

За законом України «Про конкуренції та обмеження монополістичної діяльності на товарних ринка» не допускається недобросовісна конкуренція шляхом введення споживачів в оману, щодо характеру, способу й місця виготовлення, споживчих властивостей, якості та кількості товару або його виробників.

Законодавством в області технічного регулювання і стандартизації, встановлено вимоги до безпеки і якості продукції. Ці вимоги містяться у федеральних законах «Про технічне регулювання», «Про якість та безпеку харчових продуктів», «Про санітарно-епідеміологічне благополуччя населення».

У той час норми зазначених законів, якими встановлюються вимоги до інформації про товар, якості та безпеки продукції, далеко не завжди підкріплені заходами щодо забезпечення їх до однакового застосування, в тому числі вимог до маркування, упорядкування способу нанесення інформації про товар. Ці вимоги повинні міститися в державних стандартах та інших нормативних документах, прийнятих відповідно до положень норм законодавчих актів.

Відсутність одноманітності в галузі технічного регулювання, застосування термінів і визначень, класифікації, маркування та ідентифікації продукції приводить до порушень вимог законодавчих актів у цій галузі, масовим скаргам громадян - споживачів і добросовісних товаровиробників у зв'язку з придбанням товарів неналежної якості, незабезпечених інформацією, що дозволяє споживачеві зробити усвідомлений вибір.

З прийняттям Федерального закону «Про технічне регулювання» розгортається робота з реформування нормативної бази в галузі стандартизації.

У процесі здійснення технічної реформи передбачається скорочення і впорядкування функції з контролю виробництва і обігу товарів (робіт, послуг), номенклатури продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, і розширення номенклатури виробів, відповідність яких може бути підтверджена декларацією.

Це передбачає плавне реформування системи стандартизації та обов'язкового підтвердження відповідності. Перехід на технічні регламенти повинен бути узгоджений з заходами щодо дотримання обов'язкових вимог, що містяться в державних стандартах та інших документах в галузі стандартизації.

Ослаблення антимонопольного контролю на стадії експертної оцінки може спровокувати виникнення нездорової конкуренції вже на початковій стадії формування технічної політики, створення технічних основ для витиснення вітчизняних товаровиробників з ринків, що виробляють товари масового призначення. Наступ такої події загрожує негативними наслідками для споживачів та добросовісних вітчизняних товаровиробників[3].

Широке поширення отримав продаж товарів за зразками із застосуванням дистанційних продажів і реклами.

При використанні цих форм торгівлі має місце значне зростання порушень прав споживачів на належну інформацію про товар.

Відсутність у федеральному законі « Про рекламу», положень, що передбачають відповідальність за не надання необхідної інформації про рекламодавця, виробника, робітника ускладнює реалізацію норм Закону України « Про захист прав споживачів», призводить до ущемлення прав споживачів при укладанні та виконанні договору роздрібної купівлі - продажу.

Продаж товарів з реклами із застосуванням розіграшів набуває останнім часом масовий характер і ускладнює дотримання правил продажу товарів за зразками із застосуванням дистанційних продажів.

Збільшення продажів за допомогою реклами викликано ще й тим, що її застосування дозоляє продавцю - рекламодавцеві в найбільш вигідному світлі продемонструвати з екрану телевізора та інших засобів масової інформації товар. Часто виявляється, що реклама не містить інформації, про те, у кого споживач купує товар, хто є його виготовлювачем, а повідомляє тільки контактний телефон, за яким можна замовити рекламний товар. Інформація про місцезнаходження продавця, як правило, відсутня.

Така схема продажів дозволяє обманювати споживачів і уникати відповідальності за Законом України «Про захист прав споживачів»[4].

1.3 Формування стратегії роботи Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області

Формування квартальних планів проведення перевірок суб'єктів господарювання здійснюється відповідно до завдань, визначених планом діяльності Управління захисту прав споживачів та реклами Держспоживінспекції України та територіальних інспекцій з питань захисту прав споживачів на відповідний квартал.

Заходи зі здійснення державного контролю дотримання суб'єктами господарювання законодавства про захист прав споживачів проводяться з метою попередження порушень вимог законодавства про захист прав споживачів, виникнення негативних наслідків для безпеки життя і здоров'я населення та навколишнього природного середовища від провадження суб'єктами господарювання господарської діяльності, пов'язаної з виробництвом, випуском і реалізацією продукції(виконанням робіт, наданням послуг).

План проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності не є планом діяльності територіальних інспекцій з питань захисту прав споживачів і не може оприлюднюватися або передаватися з метою ознайомлення, опрацювання чи оприлюднення іншим органам державної влади, громадським організаціям, фізичним особам та іншим, за винятком випадків передбачених законодавством.

Затверджені плани перевірок суб'єктів господарювання стосовно дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів є обов'язковим для виконання всіма структурними підрозділами територіальних інспекцій, на які, відповідно до функціональних повноважень, покладені функції проведення таких заходів.

Періодичність проведення планових заходів зі здійснення державного контролю дотримання суб'єктами господарювання законодавства про захист прав споживачів визначається ступенем ризику від провадження господарської діяльності, пов'язаної з виробництвом, випуском і реалізацією продукції (виконанням робіт, наданням послуг), який поділяється на високий, середній та незначний.

Проведення планових перевірок суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику проводиться не частіше ніж один раз на рік; з середнім ступенем ризику - не частіше ніж один раз на два роки; з незначним ступенем ризику - не частіше ніж один раз на три роки.

Слід взяти до уваги, що відповідно до вимог Закону України «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності», перевірки фізичних осіб - підприємців, які не зареєстровані платниками податку на додану вартість, діяльність яких не віднесена до високого ступеня ризику та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, що передбачає включення податку на додану вартість до складу єдиного податку, діяльність яких не віднесена до високого ступеня ризику, здійснюється виключно за скаргами споживачів.

При цьому, відповідальність за дотримання вимог щодо періодичності проведення планових заходів зі здійснення державного контролю покладається на керівників територіальних інспекцій з питань захисту прав споживачів[5].

1.4 Організація інфраструктури підрозділу

Структурний підрозділ з питань захисту прав споживачів створюється на підставі ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів». Відділ утворюється відповідною радою у складі виконавчого органу яка його утворила, та підпорядкований її виконавчому комітету і в межах повноважень, визначених ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», здійснює державний захист прав споживачів.

Відділ у своєї діяльності керується Конституцією України, Законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України, кабінету міністрів України, нормативно - правовими актами Держспоживстандарту України, рішеннями відповідної ради та виконавчого органу місцевого самоврядування.

Повноваження відділу з питань захисту прав споживачів, визначається в положенні, яке згідно зі ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затверджується відповідною радою. У разі неможливості створення самостійного відділу з питань захисту прав споживачів, відповідна рада вирішує питання про введення окремих посад з питань захисту прав споживачів.

Відділ з питань захисту прав споживачів очолює начальник, який призначається та звільняється міським головою за погодженням начальника територіального управління з питань захисту прав споживачів.

Начальник відділу організовує та планує роботу відділу, несе персональну відповідальність за виконання покладених на відділ завдань, розподіляє обов'язки між працівниками відділу та визначає ступінь їх відповідальності, сприяє підвищенню кваліфікації працівників.

Робота відділу з питань захисту прав споживачів здійснюється у відповідності з поточними та перспективними планами, які включають перелік відповідних заходів із зазначенням терміну їх виконання та відповідальних виконавців.

При складанні планів роботи необхідно враховувати регіональні соціально - економічні програми з питань захисту прав споживачів. План затверджується головою відповідної ради. Відділ з питань захисту прав споживачів звітує перед відповідною радою про виконання роботи.

Свою діяльність відділи (окремі фахівці) здійснюють у тісному, діловому контакті з територіальними органами у справах захисту споживачів, правоохоронними та іншими органами виконавчої влади, на які покладено контроль і нагляд за якістю і безпекою товарів (робіт, послуг), а також з громадськими організаціями споживачів [6].



2. Здійснення контролю за дотриманням вимог до якості товарів

2.1 Винесення рішень щодо подальшого використання товарів

Якщо на підставі лабораторних досліджень харчового продукту або іншого об'єкта санітарних заходів виявляється порушення Закону «Про безпечність та якість харчових продуктів», відповідний головний державний санітарний лікар або головний державний інспектор ветеринарної медицини чи їх заступники повинні вжити наступні заходи:

У разі неправильного маркування - видати постанову про виправлення етикетування або іншим чином виправлення неправильного маркування

У разі непридатності до споживання: а) харчовий продукт залишається безпечним до споживання або інший об'єкт санітарних заходів можна зробити придатним для використання у виробництві харчових продуктів або для іншого використання - видати постанову про його обробку, переробку або утилізацію; якщо харчовий продукт є небезпечним для споживання людиною, але безпечним для іншого використання - видати постанову про вилучення з обігу та заборону використання за призначенням. Якщо лабораторне дослідження підтверджує, що об'єкт санітарних заходів є небезпечним для споживання людиною та для іншого використання, відповідний головний державний санітарний лікар, головний державний інспектор ветеринарної медицини чи їх заступники видають постанову про вилучення цього об'єкта з використання або обігу та зобов'язує власника цього об'єкта знищити цей об'єкт під наглядом відповідного інспектора.

Рішення щодо подальшого поводження об'єктом санітарних заходів, зразки якого були відібрані у зв'язку з підозрою встановленим фактом їх небезпечності або непридатності до споживання, повинно буди доведено до відома виробника або продавця (постачальника) протягом одного робочого дня після отримання звіту лабораторії (зазначено ст. 5 цього Закону). Рішення відповідного головного державного санітарного лікаря або відповідного державного інспектора ветеринарної медицини щодо поводження з харчовими продуктами або іншими об'єктами санітарних заходів може бути оскаржено вищестоящій посадовій особі або до суду.

Збитки завдані оператору потужностей (об'єкту) у зв'язку з неправомірною забороною обігу об'єкту санітарних заходів, зупинення або припинення виробничого процесу або застосуванням до цієї особи інших адміністративно - господарських санкцій, передбачених цим законом, підлягають відшкодуванню в порядку встановленому Господарським кодексом та іншими Законами України [7].

2.2 Ідентифікація товарів

На сучасному етапі формування вільного ринку в Україні актуальною проблемою є вивчення властивостей товарів, встановлення їх натуральності та виявлення підробок.

Ідентифікація товарів є важливою дією при оцінці якості ті встановлення їх відповідності еталоном або вимогам, які передбачаються в моральній або іншій документації.

Термін «ідентифікація» - трактується як ототожнювання, встановлення відповідності товару, наявності співпадання чогось з чимось.

Відповідно у термінологічному словнику «ідентифікація» - це визначення відповідності показників якості харчових продуктів і продовольчої сировини показникам, встановленим у нормативній та технічній документації виробника харчових продуктів чи наведені в інформації про ці продукти, а також визначення відповідності харчових продуктів і продовольчої сировини у звичайній загальній назві з метою сертифікації.

Ідентифікація вимагає багатосторонніх досліджень товарознавцям - експертам, а також висококваліфікованим вченим - експертам. Оскільки результати ідентифікації того чи іншого виробу аналізуються і на основі цього аналізу роблять відповідні висновки, то такий процес можна назвати «ідентифікаційною експертизою». Це пояснюється ще й тим, що без проведення ідентифікаційної експертизи не можна встановити групу товарів його код.

Основним завданням ідентифікації на сучасному етапі:

Розробка основних понять, структури, норми і правил у сфері ідентифікації товарів;

Розробка спеціальних критеріїв, які будуть використовуватися для цілей ідентифікації однорідних груп, видів і найменувань товарів;

Удосконалення стандартів та іншої нормативної документації з включенням до неї показників якості, які необхідні при ідентифікації;

Розробка методів ідентифікації товарів і в першу чергу експрес - методів, які б дозволяли визначити асортиментну належність товару з досить високим ступенем ймовірності.

Об'єктами ідентифікації є товари, послуги, цінні папери, інформація та інші об'єкти комерційної діяльності.

Суб'єктами ідентифікації є всі учасники ринкових відносин:

Виробник товару - на стадії приймання сировини, напівфабрикатів і протягом всього технологічного процесу ;

Представник оптової і роздрібної торгівлі - на стадії заключення договорів купівлі - продажу, приймання товарів і підготовки їх до реалізації ;

Споживач - на стадії та використання товару.

В залежності від призначення розрізняють наступні види ідентифікації: споживча, асортиментна (видова), якісна (кваліметрична) і товарно - партіонна.

Споживча ідентифікація проводиться з метою встановлення можливостей використання товару відповідно до його призначення та функціональних властивостей. Споживча ідентифікація не дозволяє появи в торговій мережі товарів, які не відповідають споживчим вимогам, а також небезпечні для здоров'я людини.

Асортиментна або видова ідентифікація - це встановлення відповідності даного товару, його належності до певної асортиментної групи. Цей вид ідентифікації має особливе значення при митній експертизі для встановлення коду та сертифікації товарів.

Якісна (кваліметрична) ідентифікація - це встановлення відповідності вимогам якості товару, які передбачені в нормативної документації.

Цей вид ідентифікації дає можливість встановити градації якості продукції на стандартну, нестандартну, умовно - придатну чи не придатну для харчових цілей.

Товарно - партіонна ідентифікація - це найбільш складний вид ідентифікації в процесі якої встановлюється належність представленої частини товару (об'єднаної проби, середнього зразка або одиничних екземплярів) до конкретної товарної партії. Складність полягає в тому, що у більшості випадків відсутні або не найдені критерії ідентифікації.

До засобів ідентифікації товарів відносять нормативні документи (стандарт, ТУ тощо), які регламентують показники якості та можуть бути використанні для цілей ідентифікації, а також технічні документи, у тому числі товаросупровідні (сертифікати, накладні, посвідчення якості,маркування,упаковка та ін.). Для продуктів харчування важливим засобом ідентифікації є маркування, яке містить всю інформацію про товар і яку можна використати з метою ідентифікації (найменування, вид, сорт товару, хімічний склад, сировина тощо). До інформаційних засобів ідентифікації відноситься штрихове кодування, яке розглядається в наступному розділі.

В стандартах, технічних умовах, правилах системи харчових продуктів і харчової сировини передбачають три групи показників: органолептичні, фізико - хімічні, мікробіологічні.

Найбільш придатні для ідентифікації органолептичні та фізико - хімічні показники.

Органолептичні показники визначаються за допомогою органів чуття людини слугують для характеристики основних споживчих властивостей.

При ідентифікації харчових продуктів використовують загальні (масова частка вологи, вміст сухих речовин, жиру, цукру тощо), спеціальні (наявність в виноградних винах винної кислоти, тартарів), але не всі вони можуть використовуватись в якості ідентифікаційних показників.

В сучасних умовах в Україні та в інших країнах підвищуються вимоги споживачів до якості товарів, що потребує забезпечення високого рівня якості продукції. Проведення якісної ідентифікації - дуже складний, тривалий і часто цей процес коштує дорого [8].

2.3 Проведення відбору проб та зразків для досліджень

Відбір зразків товарів проводиться з метою визначення відповідності їх якісних показників вимогам державних і галузевих стандартів, технічних умов та інших нормативних документів, що діють на території України. Відбір зразків товарів для перевірки їхньої якості проводиться службовою особою Держспоживстандарту, яка має відповідне посвідчення, у присутності особи, що здійснює продаж товарів (виконує роботу, надає послуги), та, за можливості, представника суб'єкта господарювання, що перевіряється, і інформується актом відбору зразків (проб) товарів. Продавець (виконавець) і представник суб'єкта господарювання повинні створити незалежні умови для виконання робіт, пов'язаних з відбором зразків товарів. В акті зазначається кількість відібраних зразків товарів (за масою, мірою, обсягом), для якого виду досліджень вони відібрані, та за якими показниками проводитиметься їх дослідження, а також робиться запис про заборону реалізації (відвантаження) партії товарів з якої відібрано зразки. Акт складається у трьох примірниках і підписується службовою особою, яка проводила відбір зразків товарів, а також продавцем (виконавцем) і представником суб'єкта господарювання у разі його присутності під час перевірки.

Перший примірник залишається у службової особи, другий додається до відібраних зразків товару, третій залишається у продавця (виконавця) чи представника суб'єкта господарювання.

Кількість зразків товарів (за масою, мірою, обсягом), що відбираються для проведення дослідження визначається відповідними нормативними документами, а щодо імпортних товарів - нормативними документами на аналогічні вітчизняні товари.

У тих випадках, коли в нормативних документах передбачено за негативних результатів дослідження таких товарів повторне проведення відбору їх зразків, дозволяється відразу відбирати зразки в подвійній кількості, про що робиться запис в акті відбору зразків (проб) товарів. Відібрані зразки товарів упаковуються на місці відбору в присутності продавця (виконавця), представника суб'єкта господарювання у разі його присутності під час перевірки й опломбовуються або опечатуються службовою особою, яка надсилає їх до лабораторії для дослідження.

Умови зберігання і транспортування відібраних зразків товарів не повинні погіршувати їхню якість. За збереження і своєчасність доставки товарів для дослідження відповідає службова особа, що їх відбирала.

Проби або зразки беруться у мінімальній кількості, яка необхідна для належного їх дослідження з метою розв'язання експертом поставлених перед ним питань [9].

2.4 Експертиза якості товарів

Органи, які вповноважені проводити експертизу: Торгово - промислова палата України; Центр метрології, стандартизації і сертифікації Держспоживстандарту України;Управління у справах захисту прав споживачів; Гігієнічні центри Міністерства охорони здоров'я України; Громадські установи, діяльність яких пов'язана з дослідженням якості товарів.

Правильне проведення експертизи товарів має велике значення для отримання достовірних і об'єктивних результатів.

Перед початком проведення експертизи розглядаються підстави для її проведення, які і визначають мету та завдання експертизи. Після цього вибирають необхідні засоби та методи проведення експертизи.

Експертне дослідження проводиться суцільним чи вибірковим методом. При суцільному методі (наприклад при розбракуванні всієї товарної партії), експерт має право обмежуватись оглядом частини товару, навіть якщо ця частина більша. При вибірковому методі експерт повинен зробити вибірку чи об'єднану пробу відповідно до вимог нормативних документів (стандартів, ТУ, методик тощо). Вибірка товарі чи проба повинні бути не меншою встановленої кількості, але може бути й більша. При необхідності визначення фізико - хімічних чи мікробіологічних показників, експерт повинен відібрати зразки для досліджуваної лабораторії. Відбір зразків відбувається з об'єднаної (середньої) проби чи вибірки експертом або групою експертів у присутності осіб, які беруть участь в експертизі. Відмова замовника від проведення лабораторних досліджень у випадках, які експерт вважає необхідними, є підставою для анулювання заявки.

Експертиза є основним засобом підвищення якості товарів, недопущення постачання в торгівельні підприємства фальсифікованих товарів, удосконалення їх асортименту. В кожній демократичній державі, вона сприяє зміцненню законності та правопорядку.

« Експертиза » - це дослідження будь - якого питання чи об'єкта, яке вимагає спеціальних знань, з наданням мотивованого висновку.

Експертиза товарів, як специфічний вид діяльності, являє собою випробування, дослідження якості (споживних властивостей, нешкідливості, харчової цінності тощо), кількості та відповідності умовам нормативної документації, умовам договору партії (або окремого товару) з наданням мотивованого, об'єктивного (незалежного), кваліфікованого висновку.

Проведення експертизи доручається експертам. Експертами можуть бути досвідчені спеціалісти, вчені, які володіють спеціальними професійними знаннями, необхідними для рішення питань пов'язаних з ідентифікацією та фальсифікацією товарів. Експерти повинні добре знати досліджувані групи товарів, мати досвід роботи з оцінки їх якості. Це незалежні особи, які не зацікавлені в результатах експертної оцінки.

Метою експертизи є проведення аналізу і оцінки якості товару для виявлення його відповідності нормативним документам, ідентифікації та фальсифікації [10].

2.5 Складання висновку про можливість реалізації товару

Висновок експерта - це вихідний документ лабораторії за результатами досліджень.

Результати експертиз партій товару, проведених по одному наряду в одного замовника, експерт оформляє окремими актами. Акт експертизи або висновок повинен складатися з трьох частин: загальної (протокольної), констатуючої, заключної.

У пунктах загальної (протокольної) частині акта експерт зазначає відомості, згідно з найменуванням пункту.

У констатуючій частині акта експертизи слід зазначити: описаний хід вивчення пред'явлених документів; аргументовано викладені методи та фактично встановлені результати експертизи; поставлені дати, аза необхідністю і години початку та закінчення експертної оцінки товару.

Констатуюча частина підписується експертами та представниками організацій, які беруть участь у проведенні експертизи. При незгоді останніх зі змістом цієї частини, вони повинні підписати його, посилаючись на особливу думку, яку викладено письмово і додано до акта експертизи.

Висновок експерта - це вихідний документ лабораторії за результатами митної експертизи на запит (постанову) митного органу. В ньому містяться відповідні та поставлені митним органом запитання.

Висновок митної лабораторії передається митному органу, який надіслав запит, для остаточного прийняття рішення.

Висновок експертів є документом, який підтверджує об'єктивність й достовірність експертної оцінки незалежної сторони.

Висновок експерта має бути складений коротко, конкретно та обумовлено, виходячи з безперечних та об'єктивних даних.



3. Вино

3.1 Класифікація вин

споживач право товар якість

Терміни та визначення понять.

У цьому стандарті використано терміни та визначення понять згідно з ДСТУ: 2163, ДСТУ: 2164, законом України, а також:

Купажовані вина - вина, виготовленні шляхом змішування різних виноматеріалів (за сортом винограду, районом вирощування, роком урожаю, типом, якістю) або компонентами, встановлених технологічними інструкціями для надання вину типовості, забезпечення покращення його органолептичних властивостей, забезпечення випуску однорідних за своїм органолептичними та фізико - хімічними показниками вин.

Прототип - традиційний тип вина, що історично виник у результаті географічних особливостей місцевості, сорту винограду, технологій його переробки й специфічних прийомів обробки винограду, м'язги або виноматеріалу та послужив прообразом (зразком) для виробництва відповідного типу вина в тій або іншій зоні вирощування винограду.

Ординарні витримані вина - ординарні вина поліпшеної якості, які виготовлені за загальноприйнятою чи спеціальною технологією із виноматеріалів певних сортів винограду або їх суміші, з обов'язковою витримкою у дубовій тарі перед розливом не менше 6 місяців.

За класифікацією вина поділяють на столові (сухі, напівсухі, напівсолодкі) і кріплені (міцні і десертні - солодкі, лікерні).

Вина столові сухі є завжди натуральними. Вина столові напівсухі і напівсолодкі можуть бути натуральними або купажованими з концентратом виноградного соку чи з консервованим суслом.

Вина поділяють на сортові і купажовані. Вина, виготовлені з винограду одного сорту (не менше ніж 85 %), є сортовим. Вина, в яких частка добавленого (до основного) сорту складає більше ніж 15 %, відноситься до купажованих.

Вина за кольором поділяють на білі, рожеві, червоні.

Вина за якістю та строком витримки поділяють на молоді (лише столові), ординарні, марочні і колекційні.

3.2 Загальні технічні вимоги

Вина повинні бути виготовленні відповідно до вимог стандарту згідно з технологічними інструкціями, які затверджені у встановленому порядку.

Вина для експорту виробляють за чинними нормативними документами країни - імпортера.

Вина за групами та типами залежно від технології виробництва поділяють згідно з таблицею 1.

Таблиця 1 - Характеристика вин відповідно до груп та типів

Група і тип вин	Характеристика
Столові Сухі	Виготовляють із виноматеріалів, вироблених методом повного збродження цукрів виноградного сусла або м'язги.
Напівсухі і напівсолодкі	Виготовляють із виноматеріалів, вироблених частковим збродженням цукрів сусла або і напівсолодкі м'язги із зупинкою бродіння. Вина можуть бути виготовлені методом купажування сухих виноматеріалів з концентратом виноградного соку, або консервованим суслом.
Столові спеціального типу	Виготовляють із виноматеріалів, які вироблені із використанням спеціальних технологічних прийомів, що надають вину характерні органолептичні властивості (бродіння на м'яззі із гребенями, використання винограду із підвищеною цукристістю (220-250) г/дм3, теплова обробка виноматеріалів, застосування спеціальних рас дріжджів).
Кріплені Спеціального типу (найменування прототипу)	Виготовляють із виноматеріалів, які вироблені із певних сортів винограду методом повного чи неповного збродження цукрів виноградного сусла або м'язги та припиненням бродіння (додаванням етилового спирту і передбачають використання спеціальних технологічних) прийомів (теплової обробки м'язги, виноматеріалів, концентрату виноградного соку, витримки виноматеріалів під плівкою спеціальних рас дріжджів тощо), які надають вину характерні органолептичні властивості.
Кріплені Міцні і десертні (крім кріплених спеціально типу) Група і тип вина	Виготовляють із виноматеріалів, які вироблені методом повного або неповного збродження цукрів виноградного сусла або м'язги методом припинення бродіння через додавання етилового спирту ректифікованого, виготовленого із крохмалецукровмісної сировини і продуктів переробки винограду. Характеристика
Міцні Херес	Виготовляють із виноматеріалів, які вироблені повним збродженням виноградного сусла, спиртуванням і витримкою виноматеріалів у контакті зі спеціальними расами винних дріжджів із наступним коригуванням складу, витримкою й обробкою.
Мадера	Виготовляють із виноматеріалів, які вироблені повним чи неповним збродженням виноградного сусла або м'язги з зупинкою бродіння методом додавання етилового спирту. У процесі виробництва допускається використання в купажах сухих мадеризованих виноматеріалів. Відповідність прототипові досягається методом обробки теплом (мадеризації), яка здійснюється витримкою виноматеріалів у дубових бочках на сонячних площадках чи у соляріях (для марочних мадер) або нагріванням виноматеріалів у стаціонарних резервуарах у визначеному кисневому режимі.
Портвейн	Виготовляють із виноматеріалів, які вироблені неповним збродженням виноградного сусла або м'язги з зупинкою бродіння додаванням етилового спирту. Відповідність прототипові досягається методом тривалої витримки виноматеріалів у дубовій тарі (для марочних портвейнів) чи теплової обробки виноматеріалів у стаціонарних резервуарах з витримкою в умовах обмеженого кисневого режиму (для ординарних портвейнів).
Марсала	Виготовляють із виноматеріалів, які вироблені методом купажування сухих спиртованих виноматеріалів, містелю і спиртованого концентрату виноградного соку з наступною тепловою обробкою і витримкою.
Десертні Мускатні	Виготовляють із виноматеріалів, які вироблені купажуванням десертних виноматеріалів із містелем з мускатних сортів винограду чи з мускатним десертним виноматеріалом або методом переробки се пажа мускатних і немускатних сортів винограду.
Токай Малага	Виготовляють із виноматеріалів, які вироблені методом неповного бродіння виноградного сусла, після настоювання м'язги високоцукристого винограду, із зупинкою бродіння додаванням етилового спирту. Виготовляють із виноматеріалів, які вироблені неповним зброджуванням виноградного сусла із мускатних сортів винограду, після настоювання чи підброджування м'язги, із зупинкою бродіння додаванням етилового спирту.
Кагор	Виготовляють із виноматеріалів, які вироблені неповним зброджуванням м'язги чи виноградного сусла, отриманого з м'язги районованих технічних червоних сортів винограду, витриманої за температури (60-80)° С, із зупинкою бродіння шляхом додавання етилового спирту.

Таблиця 2 - Органолептичні показники

Назва показника	Характеристика	Метод контролювання
Прозорість	Прозорі з блиском, без осаду і сторонніх включень	Відповідно до
Колір: білих: столових столових спеціального типу кріплених рожевих червоних	Від світло-солом'яного, зеленуватого до світло-золотистого Від золотистого до янтарного Від золотистого до янтарного Від світло-рожевого до темно-рожевого різних відтінків Від червоного до темно-червоного різних відтінків	Відповідно до
Смак і аромат(букет)	Повинен відповідати групі і типу вина, залежить від сортів винограду, з яких виготовляють вино	Відповідно до
Примітка. Колекційні вина можуть мати осад на стінках і дні пляшок. Для вин, закупорених корковими пробками, допускаються одиничні пилоподібні включення коркової крихти.

3.3 Маркування

На пляшці з вином наклеюють художньо оформлену етикетку або комбіновану етикетку з кольєреткою згідно з чинними нормативними законодавствами вказують:

Назву держави.

Назву виробника, його юридичну назву, телефон.

Знак для товарів і послуг.

Назву вина (в столових натуральних - назву «натуральне»).

Місткість посуду (дм3 або л).

Вміст спирту, % об.

Вміст цукру (крім сухих вин), (% мас).

Позначення стандарту.

Дату виготовлення продукції.

Штриховий код.

Гарантійний термін зберігання.

Пляшки можуть оформлюватися контретикетками, художньо оформленими стрічками, поясками, ярликами з наведенням додаткової інформації, в тому числі щодо терміна витримки та органолептичних характеристик.

3.4 Пакування

Вина розливають у скляні пляшки за ДСТУ ГОСТ 10117.1, ДСТУ ГОСТ 10117.2, а також у сувенірні пляшки та художньо оформлений посуд із скла, глазурованої кераміки або дерева, упаковку типу «Tetra-Pak» та «Bag in box».

Розлив вина проводять у тару (посуд) місткістю 0,05 дм3, 0,1 дм3, 0,2 дм3, 0,25 дм3, 0,275 дм3, 0,35 дм3, 0,375 дм3, 0,4 дм3, 0,45 дм3, 0,5 дм3, 0,61 дм3, 0,68 дм3, 0,7 дм3, 0,75 дм3, 0,8 дм3, 1,0 дм3 і більше.

Розлив столових сухих та кріплених вин здійснюють також у тару (посуд) місткістю від 50 дм3 до 600 дм3, виготовлену із матеріалів, дозволених до контакту з винами.

Вина закупорюють корковими пробками згідно з ГОСТ 5541, поліетиленовими пробками згідно з чинними нормативними документами. Допускається закупорювання ординарних вин іншими закупорювальними засобами, дозволеними для використання центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я України.

Колекційні вина і вина контрольованих найменувань закупорюють тільки корковими пробками. У пляшках з винами, які пастеризують, допускається закупорювати вінчик шийки пляшки ковпачками типу «Алка» без ущільнювальних прокладок.

Закупорювання пляшок (тари) з винами повинне запобігати витіканню вина і втраті його якості. Пляшки з вином пакують в тару: пластмасові ящики- згідно з ДСТУ 3778, тару - обладнання - згідно з ГОСТ 24831, ящики з гофрованого картону - згідно з ГОСТ 13516, ГОСТ 22702, на картонні підложки чи картонні лотки - згідно з чинними нормативними документами за допомогою обтягування термозсідальною плівкою згідно з ГОСТ 25951 або плівкою - згідно з чинними нормативними документами, контейнери та іншу транспортну тару вітчизняного та іноземного виробництва, яка забезпечує зберігання та транспортування продукції, згідно з чинними нормативними документами, або з дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров'я України на використовування транспортної тари іноземного виробництва. Стики клапанів накривки і дна ящиків з гофрованого картону з'єднують клейовою стрічкою на паперовій основі згідно з ГОСТ 18251, поліетиленовою стрічкою з липким шаром згідно з ГОСТ 20477, гарячоплавким клеєм. Під час відвантаження на експорт тип пляшки і місткість визначають спеціальними умовами контракту [11].



Висновок

З метою підвищення рівня забезпечення інтересів та захисту прав споживачів за останні роки в Україні прийнято низку законів, адаптованих до вимог законодавства, зокрема Закон України « Про захист прав споживачів » і Закон України « Про рекламу ».

Відділ з питань захисту прав споживачів звітує про виконання завдань перед відповідною радою. Необхідно також практикувати звіти перед мешканцями територіальної громади, регулярно висвітлювати свою діяльність щодо захисту прав споживачів в засобах масової інформації.

Якщо лабораторне дослідження підтверджує, що об'єкт санітарних заходів є небезпечним для споживання людиною та для іншого використання, відповідний головний державний санітарний лікар, головний державний інспектор ветеринарної медицини чи їх заступники видають постанову про вилучення цього об'єкта з використання або обігу та зобов'язує власника цього об'єкта знищити цей об'єкт під наглядом відповідного інспектора.

Перевірка товарів за якістю може бути суцільної або вибірковою, а для визначення якості товарів можуть застосовуватись методи лабораторної або органолептичної оцінки.



Список використаної літератури

1. Частина третя ст. 5 із змінами Закону України « Про захист прав споживачів », внесеними згідно із Законами № 5469.VI від 16.10.12.

2. Стаття 17 Закону України « Про захист прав споживачів».

3. Закон України «Про основні засади державного нагляду у сфері господарської діяльності».

4. Закон України «Про захист прав споживачів», Законодавча база: Органи, які здійснюють державний захист прав споживачів.

5. Закон України «Про рекламу».

6. Закон України «Про особливості здійснення державного нагляду у сфері господарської діяльності».

7. Закон України «Про безпечність товарів».

8. Жиряєва Є.В. Товарознавство. 2 - ге видання. Підручник [ Текст ] / Жиряєва Є.В. - СПб.: Пітер, 2002. - 416 с.

9. Кругляков Г.Н. Товарознавство продовольчих товарів: Підручник [Текст] / Кругляков Г.Н., Круглякова Г.В. - Ростов н/Д: Видавничий центр «Март», 2001 - 488 с.

10. Красовський П.А. та ін. Товарознавство та його експертиза. - М.: Центр економіки та маркетингу, 1988 - 371 с.

11. Національний стандарт України ДСТУ - 4806: 2007 Вина. Загальні технічні умови.

Размещено на Allbest.ru

...