Організація та технологія торговельних процесів

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Форми торгівлі. Напрямки їх розвитку в умовах економічних перетворень. Наведіть приклади розвитку форм торгівлі в місцевому регіоні

2. Роль тари і упаковки в торгівельно-технологічному процесі. Класифікація, види, маркування тари. Вкажіть у якій тарі й упаковці отримують товари місцеві магазини

3. Товариство з обмеженою відповідальністю магазин «Казка» одержав ціни і партію кондитерських виробів в 20 ящиках з місцевої кондитерської фабрики. При розвантаженні транспорту і прийманні товарів за кількістю, працівники магазину виявили пошкодження двох ящиків. Який порядок приймання товарів у цьому випадку?

4. Продавець помилково відпустив покупцю 2л молока замість 1,5л. Коли покупець відмовилась оплатити вартість 2л молока, продавець відлила 0,5л назад у флягу. Чи правильно здійснює відпуск молока продавець?

Список використаної літератури

1. Форми торгівлі. Напрямки їх розвитку в умовах економічних перетворень. Наведіть приклади розвитку форм торгівлі в місцевому регіоні

На сучасному етапі розвитку торгівлі розрізняють наступні її види:

- в територіальному розрізі - внутрішня і зовнішня;

- за стадіями товарообігу - оптова, роздрібна.

Основні тенденції розвитку торгівлі на сучасному етапі:

1) суттєво розширилися сфери діяльності торгівлі;

2) відбувається злиття сфер промислової та торговельної діяльності;

3) відбувається розвиток торговельно-сервісних комплексів;

4) розвиток організованих (спеціалізованих) міні-ринків замість стихійних;

5) створення спеціалізованих підприємств, орієнтованих на окремі контингенти споживачів залежно від їх доходів;

6) відбувається видозміна оптової торгівлі та збільшується її частка в посередницьких операціях;

7) впровадження новітніх інноваційних, інвестиційних та технологічних підходів у практику роботи оптових підприємств.

Розвиток роздрібної торгівлі передбачається за такими функціональними напрямками:

- формування ефективного конкурентного середовища для усіх суб'єктів господарювання;

- забезпечення господарської надійності та економічної конкурентоспроможності кожного ринкового суб'єкта (пряма інтеграція - через мережу фірмових магазинів; непряма інтеграція - торговельне підприємство зобов'язується реалізувати виготовлену продукцію, а промислове підприємство - надавати ряд послуг, включно технологічне оснащення, проведення рекламних кампаній, надання кредиту, навчання персоналу, гарантійне і післягарантійне обслуговування товарів; диверсифікація - страхування торговельних угод, організація майстерень, ательє, технічне обслуговування реалізованих товарів та ін.; запровадження принципово нових технологій поза магазинних форм торгівлі; розвиток торгівлі за каталогами, на замовлення);

- запобігання скороченню або ліквідації деяких соціально важливих, але малоприбуткових і неконкурентоспроможних видів торговельної діяльності;

- максимальна адаптація структурної і територіальної організації роздрібної торговельної мережі до стереотипів і моделей поведінки споживачів та їх запитів ("престижні" та "доступні" магазини);

- поєднання принципів вільного (ринкового) і регульованого формування роздрібної торговельної мережі;

- впорядкування організації і ведення торговельної діяльності (удосконалення системи ліцензування і патентування різних видів торговельної діяльності, впровадження у сфері торговельної діяльності системи контролю за якістю товарів згідно з рекомендаціями міжнародних стандартів ІSО-9000, впровадження штрихового кодування товарів як засобу автоматизованої ідентифікації їх характеристик, розвиток інфраструктури роздрібної торгівлі, удосконалення механізмів протидії надходженню у продаж неякісної продукції).

Функції, що виконує оптова торгівля щодо клієнтів-покупців:

- оцінка кон'юнктури і попиту;

- перетворення промислового асортименту в торговельний;

- концентрація товарної маси, зберігання товарних запасів, доставка товарів;

- інформаційне і консалтингове обслуговування.

Функції, що виконує оптова торгівля щодо клієнтів-постачальників:

- інвестиційне забезпечення процесу переміщення товарів;

- мінімізація комерційного ризику;

- маркетингове обслуговування.

Напрямки розвитку оптової торгівлі:

- створення стабільної територіально розгалуженої мережі оптових підприємств;

- демонополізація каналів переміщення товарів і створення конкурентного середовища в оптовій ланці;

- інтенсивне формування інфраструктури оптового ринку;

- впорядкування організації і ведення оптової торговельної діяльності.

Як у світі, так і в Україні у роздрібній торгівлі магазинний продаж становить 90-95%. Проте для поліпшення торгового обслуговування, пришвидшення руху товару від виробника до споживача використовуються нові методи, а саме методи позамагазинного продажу товарів.

Для торгового обслуговування населення поза магазином можуть застосовуватися:

1) дрібнороздрібна стаціонарна мережа та дрібнороздрібна пересувна мережа; (пересувні засоби торгівлі);

2) торгові автомати;

3) ярмарки і базари;

4) мережний маркетинг;

5) роздрібна посилкова (поштова) торгівля;

6) електронна торгівля (Інтернет-магазини).

Вибір позамагазинної форми обслуговування залежить від місцевих умов: чисельності жителів у населеному пункті, наявності й асортиментного профілю підприємств торгівлі, сезонних і кліматичних умов і інших факторів.

В Україні в 90-х рр. набула поширення торгівля з лотків, ларьочків та вагончиків, які обладнані під торгівельний магазин або кафе. Бум невеликих торговельних підприємств тривав через неможливість відкривати нові великі торговельні площі.

Зараз продаж товарів через мережу дрібнороздрібних стаціонарних підприємств застосовується для обслуговування жителів населених пунктів, у яких відсутні стаціонарні підприємства торгівлі (магазини, павільйони), а також широке поширення вона одержала в сільській місцевості, де будівництво магазинів недоцільно через малу чисельність населення.

До дрібно роздрібних підприємств відносять:

Кіоски - торговий об'єкт розташований в закритій чи напівзакритій споруді, що має одне робоче місце та відсутні склад для зберігання товару та торговий зал для покупців.

Палатка - легка побудова відкритого типу, що має 1 або 2 робочих місця та відсутні склад для зберігання товару та торговий зал для покупців.

Павільйон - легка споруда яка є досить об'ємною, містить 3-4 робочих місця та підсобні приміщення, а в особливих випадках і для покупців торговий зал.

Дрібнороздрібна стаціонарна мережа може бути використана і як доповнення наявної мережі магазинів, наприклад, для організації сезонного продажу.

Які є позитивні і негативні риси дрібнороздрібної мережі торгівлі? Дешевизна в побудові і експлуатації таких підприємств, можливість швидкого переміщення та перекваліфікування, максимальне наближення до споживачів і можливість швидко реагувати на попит - ось основні плюси, а мінусами є вузька спеціалізація та асортимент, погане зберігання товару та умови торгівлі.

Для продажу товарів де неможливо побудувати навіть дрібнороздрібну торгівельну мережу використовують пересувну торгівлю. До пересувних засобів торгівлі відносяться спеціально обладнані пристосування для торгівлі на вивіз: автомагазини, автопричепи, ізотермічні ємності і цистерни, ручні візки, лотки, кошики і т.п.). Їхнє використання особливе зручно для обслуговування жителів сільської місцевості, а також для торгівлі в місцях найбільшого скупчення людей у містах.

Різновидами пересувної торгівлі є: розвізна торгівля та розносна торгівля.

Автомагазини знайшли широке застосування в торгівлі одягом, тканинами, головними уборами, галантерейними, парфумерно-косметичними товарам, господарськими і деякими іншими непродовольчими товарами, а також основними групами продовольчих товарів.

За кордоном вивізна торгівля є однієї з основних форм позамагазинної торгівлі. При її організація враховують регіональні особливості і контингент постійних покупців, обслуговування яких здійснюється за спеціально розробленим графіком.

Застосовуються два методи обслуговування покупців: добір товарів на місці і продаж за попереднім замовленням покупців. При першому методі продажу водій-продавець пропонує заздалегідь сформований асортимент товарів, звичайний але обмежений приблизно 200 їх видами. При продажі товарів по попередніх замовленнях покупцям пропонується каталог, у якому міститься опис 400-600 видів товарів. Вибравши товар і зробивши замовлення, покупець; одержує його через п'ять-шість днів. Каталог товарів регулярно оновлюється.

Розрізняють два види торгових автоматів:

- торгові автомати, товари та послуги яких оплачуються через кредитну картку;

- торгові автомати, товари та послуги яких оплачуються готівкою.

Сучасні торгові автомати являють собою систему, у корпусі якої об'єднані комп'ютер, сенсорний екран, касовий апарат, купюроприймач і пристрій прийому і видачі монет та інше устаткування.

Подібні автоматичні каси можуть використовуватися окремо для надання довідкової інформації. З їхньою допомогою можна рекламувати товари, послуги і т.п.

Поряд з автоматами в торгівлі застосовують і напівавтомати, також призначені для продажу поштучних товарів (газети, ручки, касети і т ін.). У їхній склад входять: бункери для розміщення товару, купюроприймач, пристрій повернення грошей, індикаторна панель зі складальним полем для вибору необхідного товару. Над кожним бункером знаходиться вікно зі зразком товару, а під бункером - вікно видачі товару. Покупець вибирає необхідний йому товар і оплачує його вартість купюрами чи монетами, після чого одержує доступ до товару за допомогою спеціального важеля.

За цією формою торгівлі досить широке майбутнє, адже торговий автомат працює постійно і не потребує обіду та вихідних.

Ринок (базар) - це підприємство сфери торгівлі, зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності в місцевих органах влади, функціональним обов'язком якого є надання послуг із забезпеченням належних умов для здійснення продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій, створення необхідних зручностей для їх купівлі.

Ярмарок - це періодично діючий ринок, який регулярно в одному й тому самому місці в певний час і період року проводить продаж товарів.

Ціль ярмарки-дати можливість її учасникам продемонструвати зразки своєї роботи, нові досягнення і технічні розробки з цілю укладання нових торгових контрактів.

Дирекція ярмарок здійснює обслуговування учасників, регулює хід укладання договорів, здійснює їх реєстрацію, веде оперативний облік, орендує приміщення, обладнання та їх бухгалтерський облік.

Ярмарковий комітет (колегіальний орган, який обирається учасниками ярмарок) проводить керівництво діяльністю учасників ярмарок (графіки організацій проведення заходів, склад учасників, режим роботи, порядок розміщення учасників, графіки зустріч, порядок оформлення документації).

Перехід до ринкової економіки відкриває широкі можливості для розвитку торгівлі на ринках. На ярмарках і базарах проводять продаж сезонних товарів. Для цього пристосовують їх для проведення на визначену дату або свята.

Так, перед початком навчального року проводяться шкільні базари, а напередодні новорічних свят ялинкові базари. Сезонні ярмарки проводять для продажу одягу, взуття, тканин, товарів для садівників та інших сезонних товарів.

Розвиток і розширення торгівлі на сучасному етапі характеризується наступними факторами:

- розвиток продажу непродовольчих товарів на ринках викликаний змінами, що відбуваються в аграрному секторі держави;

- об'єктивною основою розвитку реалізації непродовольчих товарів на ринках є кризовий стан вітчизняної промисловості, що супроводжується значним звуженням асортименту товарів, низькою їх якістю та високою ціною;

- торгівля на риках є найбільш демократичною формою реалізації продукції, що зумовлюється практично необмеженим колом, як продавців, так і покупців, зведенням до мінімуму втручання держави на процес ціноутворення;

- розвиток торгівлі на ринках сприяє відносній економії коштів населення на придбання товарів, що має надзвичайно важливе значення для малозабезпечених верств населення;

- торгівля на ринках в сучасних умовах є місцем зайнятості багатьох людей, що дозволяє вижити в складних економічних умовах.

Ефективність торгівлі на ринках в значній мірі залежить від рівня її організації. Основними напрямками реалізації резервів розвитку торгівлі на ринках є:

· залучення юридичних і фізичних осіб до торгівлі на ринках;

· покращення існуючої системи договірних відносин між ринками та юридичними і фізичними особами;

· подальший розвиток прогресивних традиційних і нетрадиційних форм діяльності ринків;

· підвищення якості роботи громадських інспекторів;

· проведення передсвяткових і сезонних ярмарок і базарів;

· розвиток різнобічних нетрадиційних форм організації господарської діяльності і т.д.

Розвиток і удосконалення форм торгівлі дозволить усунути вузькі місця в діяльності ринків, створить умови для повного освоєння ресурсного потенціалу промислових товарів і сільськогосподарської продукції і сировини, зведе до мінімуму їх видатки на шляху просування до споживача, забезпечить досягнення максимально можливого кінцевого результату при рівні, який склався на ринку товарів і послуг.

В той же час торгівлю на ринках також слід розглядати, як особливу позамагазинну форму продажу товарів. Віднесення торгівлі на ринках до даної форми торгівлі визначається наступними основними моментами:

Ш наявністю великої кількості ринкових продавців та покупців і здійснення масових актів купівлі-продажу товарів;

Ш продавцями виступають виробники товарів, що не заперечує наявності посередників та торгових підприємств;

Ш ціна встановлюється безпосередньо під впливом попиту і пропозиції, що дає підставу відносити торгівлю на ринках до найбільш демократичних форм організації торгівлі;

Ш крім організації самої торгівлі, на риках широко надаються різноманітні послуги;

Торгівлю на ринках можуть здійснювати громадяни, громадяни-підприємці, сільськогосподарські та інші підприємства, їх об'єднання незалежно від форм власності, а також торгово-закупівельні підприємства.

Для торгівлі на ринках суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні, фізичні особи) повинні мати свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та копію документа, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі.

З продавців за кожен день торгівлі справляється ринковий збір. Відповідно до ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. №56-93 "Про місцеві податки і збори" ринковий збір - це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих і відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари.

Розмір та порядок сплати ринкового збору встановлюють самостійно органи місцевого самоврядування, при цьому його граничний розмір не повинен перевищувати 20 відсотків мінімальної заробітної плати для громадян і трьох мінімальних заробітних плат - для юридичних осіб залежно від ринку, його територіального розміщення та виду продукції (товару). У межах своєї компетенції органи місцевого самоврядування мають право вводити пільгові податкові ставки або звільняти від цього збору певні категорії платників.

Справляння ринкового збору, плата за послуги, що надаються, проводиться через каси ринків, контролерів з обов'язковим використанням належним чином зареєстрованих електронних контрольно-касових апаратів і видачею особі, яка сплатила гроші, касових чеків.

Мережевий маркетинг не знайшов поки широкого поширення у вітчизняній торговій практиці. Особливість цієї позамагазинної форми торгівлі в тім, що реалізації товарів здійснюється торговими агентами вдома, в установах і організаціях тощо.

Найбільш поширеними товарами, що продаються за цією позамагазинною формою торгівлі є: косметика, антикварні речі, дорогоцінності, ювелірні вироби та вироби із хутра.

Для організації такого виду продажу фірма наймає на роботу торгового агента, продавця який володіє повністю інформацією про всі властивості товару та переваги його перед іншими товарами.

Розрізняють кілька видів продажі через мережний маркетинг:

Ш через торгових агентів які наймані на роботу у цій фірмі, вони мають свої каталоги де вказані ціни на товар його властивості. Ці дистриб'ютори відвідують будинки, фірми та інші заклади де і пропонують свій товар;

Ш але є випадки коли торгові агенти набирають до себе помічників, людей з невисокими заробітками і ці у свою чергу вже в себе на підприємстві продають ці товари своїм колегам чи знайомим. У світовій практиці навіть застосовують метод зустрічей, коли ці помічники за певну плату організовують зустрічі, а вже самі дистриб'ютори пропонують товар покупцям.

Прикладом такого мережного маркетингу є дистриб'юторська торгівля від AVON. Вона за певну плату надає бажаючим каталоги із своєю продукцією, а ті у свою чергу продавши товар за цією ціною що вказана на каталозі отримують певний процент від прибутку. Важливо, щоб торгові агенти мали спеціальну підготовку: знали основні споживчі властивості пропонованих товарів, мали навички ділового спілкування, були знайомі з основами психології і чинним законодавством, що регулює торгову діяльність. В обов'язки агента входить виявлення потенційних покупців пропонованих товарів і рекламування їхній по наявним у нього зразкам, каталогам та іншим рекламним виданням. При цьому торговому агенту необхідно переконати покупця в існуванні раніше не виявленої потреби саме в цих товарах, у тім, що саме вони щонайкраще задовольнять його потреби.

Про посилкову (поштову) торгівлю також можна говорити як про перспективну форму позамагазинної торгівлі, оскільки вона сприяє скороченню витрат по доведенню товарів до покупця. Адже куплений товар надходить від виробника, обминаючи оптових посередників, а у вартість його транспортування входить: вартість посилки та послуг, що надаються поштовими відділеннями.

Основною ж негативною рисою продажу товару через посилкову (поштову) торгівлю є малий обсяг покупки та тривалість поставки товару.

Але на даний час для оптимізації замовлення та закупівлі товарів створюються спеціалізовані фірми, які разом із поштовими відділеннями надають послуги з продажу товарів через мережу посилкової торгівлі.

Якщо класифікувати торгівлю по пошті, то розрізняють торгівлю з попереднім отриманням каталогу та просто замовлення товару в самому поштовому відділені.

У першому випадку фірма роздруковує каталоги та рекламні проспекти, які поштою надходять всім користувачам. У цих каталогах є повністю інформація про товар та ціну на нього. В даному випадку значну частку витрат становить виготовлення буклетів і замовлень, які розповсюджуються населенню.

У іншому випадку кожна фірма-продавець випускає власні каталоги, буклети та інформаційні довідники, де вказано найширший асортимент товарів та ціни на них. Ці буклети зберігаються у поштових відділеннях і коли хтось зацікавлений їх побачити вони видаються працівниками пошти, які допомагають покупцю заповнити замовлення. Тоді продавець оплачує лише невелику партію виготовлених буклетів і послуги поштових працівників.

Оплата товарів, як правило, проводиться після виконання замовлення, тобто при одержанні посилки з товаром на пошті. У деяких фірмах передбачено повернення товару у разі коли він не задовольнив споживача. При тому покупець зобов'язаний оплатити поштові витрати на пересилку.

Появі електронної торгівлі сприяв розвиток електронної техніки і сучасних засобів телекомунікаційного зв'язку.

У вузькому розумінні під електронною торгівлею розуміється продаж товарів, що здійснюється за допомогою комп'ютерної мережі Internet (Internet-магазини) та продажу товарів через телемагазини та торгівлю за допомогою телефону.

В даний час в Internet існує дуже велике число віртуальних магазинів, що пропонують широкий вибір самих різноманітних товарів, починаючи від мобільних телефонів і закінчуючи, автомобілями. Найбільше часто в таких магазинах представлені книги, комп'ютерна техніка, електропобутові прилади, аудіо-, відео- і фототовари, іграшки й ін.

Іншими методом є використання телемагазинів. Телемагазин - це рекламна фірма, яка здійснює на замовлення виробника чи певного продавця товару рекламу та його продаж. У певний період часу в ефірі телеканалів транслюється програма у якій представлений широкий вибір товарів (більшість нових та невідомих для споживачів).

2. Роль тари і упаковки в торгівельно-технологічному процесі. Класифікація, види,маркування тари. Вкажіть, у якій тарі й упаковці отримують товари місцеві магазини

торгівля тара кондитерський молоко

В цілому ж тару та упаковку прийнято класифікувати за призначенням, матеріалом, складом конструкції і технології виробництва.

За призначенням тару і упаковку можна розділити на споживчу, виробничу, транспортну та спеціальну (консервуючу).

Споживча тара і упаковка призначена для продажу населенню товару, є частиною товару, входить в його вартість, а після реалізації товару переходить у повну власність споживача. Вона, як правило, не виконує функцію самостійного транспортування і перевозиться у транспортній тарі.

Споживча тара і упаковка повинна охороняти товар від руйнування, деформацій, розливання, висипання, усушки та інших видів втрат. Її конструкція, об'єм, та інші параметри залежать від властивостей і конфігурації упаковувати продукцію, застосовуваного матеріалу, способу виготовлення, умов транспортування, зберігання і т. д. Вона має обмежену масу, місткість і розміри.

Споживчу тару поділяють на індивідуальну і групову. Індивідуальна тара призначена для розливу одиниці продукції. У групову тару пакують певну кількість продукції.

По відношенню до того для чого упаковується продукт упаковку поділяють на внутрішню, зовнішню і транспортну. Внутрішня упаковка призначена для розміщення товару або продукту і перебуває з ним у безпосередньому контакті. Залежно від агрегатного стану продукту (тверде, рідке або газоподібне), комплексу його фізико-хімічних властивостей і ряду інших показників внутрішня упаковка може бути виготовлена ??з паперу, картону, пластмас, металів, скла, кераміки, дерева і композиційних матеріалів. Зовнішня упаковка служить захистом для внутрішньої упаковки й видаляється при підготовці до безпосереднього використання упакованого продукту. Як правило, зовнішня упаковка виконує і додаткові функції, наприклад уявлення докладної інформації про товар і його властивості, залучення уваги до товару, збільшення термінів зберігання тощо Транспортна упаковка призначена для зберігання, транспортування та ідентифікації продукту. Виробнича тара і упаковка є власністю конкретного підприємства і підлягає обов'язковому поверненню.

Транспортна тара призначена для перевезення, складування і зберігання продукції. Вона утворює самостійну транспортну одиницю і може належати будь-якої організації, що бере участь в процесі обігу.

За габаритами транспортну тару розрізняють на малогабаритну, розміри якої лежать в межах 1200х1000х1200 мм, і великогабаритну, коли розміри перевищують зазначені межі.

По кратності використання транспортну тару поділяють на разову і багатооборотною. Разова тара призначена для одноразового її використання. Багатооборотною називають тару, міцність якої розрахована на багаторазове застосування. При цьому вживану тару, яку використовують повторно, називають зворотною, а юридично - інвентарної тарою. При отриманні товару в багатооборотної тарі, в тому числі і інвентарній, підприємство-споживач продукції виплачує постачальникам її заставну вартість.

Спеціальна упаковка призначена для захисту від зовнішніх впливів, впливу вологи і кліматичних факторів при транспортуванні, зберіганні і тривалої консервації виробів. Як правило, спеціальній упаковці піддають великогабаритні установки, машини і механізми, а також прилади. Найбільшого поширення набуло герметичне пакування виробів в полімерну плівку на спеціальному транспортному піддоні з подальшим захистом дерев'яної латами або стінками з кришкою. Для консервації великих агрегатів, приладів і невеликих комплектів застосовують спосіб «кокон». Виріб закріплюють на герметичній суцільний плиті, обплітають шпагатом, мотузками або довгими паперовими смугами до утворення сітки з осередками розміром 150-200 мм, на яку за допомогою пневматичного пістолета наносять у кілька шарів лак на основі полімерів до утворення суцільної непроникною оболонки. В якості спеціальної упаковки часто використовують склопластики, з яких формують баки, цистерни, ящики, контейнери.

При пакуванні точних приладів та механізмів, крихких виробів застосовують як захист від механічних навантажень, вологи і тому подібного нанесений на їх поверхні шар пінопласту на основі поліуретанів, поліефірів, пінопластів.

За матеріалом розрізняють тару і упаковку з паперу, картону, пластмаси, металів (жерсті), скла, кераміки та дерева.

Самі економічні і широко вживані матеріали для виготовлення упаковки - папір та картон. Обсяг їх використання в пакувальній промисловості становить 40-50%. Стрімко зростає застосування пластмас. Поєднання легкості, міцності, красивого зовнішнього вигляду, герметичності, автоматизації виробництва та переробки, дешевизни дозволяють прогнозувати і надалі збереження такої тенденції. Висока міцність, жорсткість і теплостійкість металів роблять їх незамінними у виробництві упаковки для нафтопродуктів, для харчових продуктів, особливо консервування риби, м'яса та інших, для напоїв, для аерозолів і ін.. Скляним пляшкам і флягам віддається перевага при пакуванні напоїв, продуктів хімічної промисловості, косметики, кондитерських виробів.

Конкретний матеріал упаковки вибирають виходячи з фізичних, хімічних, гігієнічних, біологічних та інших його властивостей у взаємозв'язку з властивостями упаковувати продукцію. Важливу роль грає і технологія розливу, і конструктивні особливості пакувального обладнання.

По складу упаковку класифікують залежно від виду та типу тари і застосовуваних допоміжних пакувальних засобів. Під виглядом тари розуміють класифікаційну одиницю, визначальну тару за формою. За формою розрізняють прямокутну, циліндричну, конусну, плоску тару та ін..

Типом тари називають класифікаційну одиницю, визначальну тару за матеріалом.

По конструкції тару поділяють на коробки, банки, пляшки, ящики, фляги, каністри, бочки, барабани, флакони, туби, стаканчики, ампули, пакети, сумки, мішки, пенали, пробірки.

Коробки відносять до разової споживчій тарі. Вони мають корпус різноманітної форми, плоске дно, зверху закриваються кришкою. Кришки бувають знімні або прикріплені до корпусу на шарнірах (див. рис.1)

Рис. 1. Коробки різної конструкції

а - з кришкою; б - з телескопічною кришкою; в - з корпусом типу обичайки і висунутою кришкою; г - з прикріпленою на петлях кришкою; д - корпус і кришка.

Банками називають споживчу тару переважно з циліндричним корпусом, стрічкових або увігнутим дном. Банки мають широку горловину діаметром, рівним або трохи меншим діаметру корпусу. Місткістю від 0,025 до 10 дм3 (див. рис. 2).



Рис. 2. Банки різної конфігурації

Пляшки є споживчої тарою, як правило, з циліндричним корпусом, який переходить у вузьку горловину. Горловина має конструкцію, призначену для закупорювання. Дно у пляшок може бути плоским або увігнутим (див. рис. 3).

а б

Рис 3. Пляшки з плоским (а) і увігнутим (б) дном

Туби представляють собою разову споживчу тару з корпусом, що забезпечує видавлювання вмісту. Пакети та сумки відносять до м'якої споживчій тарі з корпусом у вигляді рукава, з дном різної конструкції і відкритою горловиною. Їх місткість до 20 дм3. Сумки мають різноманітні ручки.

Решта конструкції є представниками транспортної тари.

Ящики характеризуються корпусом, що має в перетині, паралельному дну, переважно форму прямокутника. До складу ящика входять дно, дві пари торцевих і бічних стінок. Ящики бувають з кришкою і без неї.

За технологією виробництва тару і упаковку класифікують в першу чергу у взаємозв'язку з її матеріалом і з конструктивними особливостями. Найбільша кількість матеріалів і методів їх переробки зустрічається у виробництві полімерної тари та упаковки.

Для полімерів принципово важлива взаємозв'язок загального процесу отримання матеріалу та процесу надання цього матеріалу необхідної форми, інакше кажучи - отримання вироби. Кінцевим критерієм правильності вибору технологічного процесу і параметрів його проведення є висока якість саме вироби.

Технологічна послідовність за схемою полімер - матеріал - метод формування - виріб має і зворотний зв'язок, що дозволяє визначити правильність вибору кожної стадії за рівнем досягнутого якості виробу.

Класифікація по каталогу ECMA:

В Європі вироблені коробки об'єднані в кілька каталогів, залежно від матеріалу - ECMA і FEFCO. Об'єднує фахівців провідних країн Європейська асоціація виробників картонної упаковки (ЕСМА) в 1967 р. випустила першу збірку стандартних конструкцій доладних коробок. У той час в конструкціях переважала поздовжня склейка швів. У наступний час з'явилося нове покоління обладнання, матеріалів, отримало подальший розвиток, створення нових конструкцій доладних коробок, розроблена система комп'ютерного конструювання коробок (CAD). На базі цієї системи та збірника стандартів Європейського центру стандартизації (CEN) у 1992 р. ЕСМА розробила новий каталог стандартних конструкцій доладних коробок.

Групу А склали прямокутні картонні коробки, що мають по висоті Н поздовжній клейовий шов.

Всі зовнішні площини таких коробок розташовані під прямими кутами один до одного.

До групи В увійшли прямокутні коробки без поздовжніх клейових швів. З'єднання їх сторін здійснюється за допомогою затворів різноманітних конструкцій.

Групу С утворили не прямокутні картонні коробки з подовжнім швом на висоті Н.

Кілька зовнішніх сторін коробок мають різну не прямокутну форму і можуть бути розташовані під кутом до основи.

Група D складається з прямокутних коробок без поздовжніх клейових швів. З'єднання їх сторін виконується різними затворами.

Група Е включає конструкції коробок, що знаходяться в безпосередньому контакті з упаковуємо продуктом або призначених для групової упаковки.

Групу F склали інші картонні коробки, конструкції яких не увійшли до групи А-Е.

Кожна група розбита на підгрупи за сукупністю конструктивних ознак - форми та конструкції дна, кришки, затворів і т. п. Підгрупи позначаються десятками, наприклад А-20, В-60, С-40 і т. д. Підгрупи, в свою чергу, розділені на типи, що визначають конкретну конструкцію коробки.

В системі комп'ютерного проектування CAD з бази даних вибирають відповідну конструкцію коробки і в режимі діалогу з комп'ютером визначають кінцеві розміри, матеріал, місце склеювання та інші конструктивні параметри.

Каталог ЕСМА не містить суворих норм для різних деталей розгортки, особливо допоміжних елементів. Ці завдання кожна фірма вирішує самостійно.

За результатами наведеної класифікації та по наслідкам проведеного дослідження товарообороту місцевих магазинів в 2009 - 2010 рр. проаналізуємо основні види тари, що використовується на підприємстві.

Результати зводимо в таблицю 1.

Таблиця 1. Аналіз видів упаковки та тари, що використовується в місцевих магазинах

Ознака класифікації	Група товарів
	Електронно-побутова техніка та апаратура	Парфумерно-косметологічні засоби та предмети гігієни	Інші супутні товари (батарейки, перемикачі, кабелі, інструмент)
1. За призначенням	Споживча індивідуальна та споживча групова	Переважно споживча індивідуальна	Споживча індивідуальна та споживча групова
2. По відношенню до того для чого упаковується продукт	Внутрішня спеціальна і транспортна разова	Внутрішня спеціальна	Внутрішня спеціальна і транспортна разова
3. За матеріалом	з картону, пластмаси та дерева	з паперу, картону, пластмаси, металів (жерсті), скла, кераміки	з паперу, картону, пластмаси
4. По конструкції	коробки, ящики	коробки, банки, пляшки, ящики, флакони, туби, стаканчики, пакети, сумки	коробки, пляшки, ящики, пакети, сумки
5. За місцем пакування	Виробник	Виробник	Змішана, торгова
6. За кратністю використання	Разова	Разова	Разова
7. Класифікація по каталогу ECMA	Група А	Група Е	Група D, А, Е, F

Таким чином, упаковку класифікують по ряду ознак: місцем пакування, призначенням, матеріалом, формою, вантажопідйомності та габаритам, кратності використання. Відповідно до ДСТУ 2890-94 "Тара і транспортування, терміни та визначення" розрізняють такі типи тари: контейнери, ящики, бочки, барабани, мішки, фляги, каністри, балони, банки, пляшки, флакони, туби, пробірки, ампули, пакети, коробки, пачки.

За місцем пакування розрізняють упаковку виробничу (цю технологічну операцію здійснює виробник) і торгову - проводить продавець. Ця торгова послуга може бути безплатною або платною. При цьому безкоштовна послуга з пакування входить у витрати обігу, а платну послугу оплачує споживач.

За призначенням упаковку підрозділяють на споживчу і транспортну. Споживча упаковка призначена для порівняно невеликих розфасовок і збереження товару у споживача. Цей вид упаковки передбачає попередню розфасовку товару виробником або продавцем і відпустку споживачеві в розфасованому вигляді, із заздалегідь зумовленими кількісними характеристиками (маса, об'єм або довжина).

Транспортну упаковку використовують для перевезення товарів та оптової і дрібнооптової продажу.

За результатами наведеної класифікації та по наслідкам проведеного дослідження товарообороту магазину «Престиж» в 2009 - 2010 рр. ми проаналізували основні види тари, що використовується в магазині і визначили, що основна частина товарів (69,0%) надходить в продаж вже упакована виробникам відповідно до попиту споживача і вимог ринку.

17,0% товарів (супутні товари, святкові набори, комплекти, рекламна продукція) упаковується в магазині.

Також склади місцевих магазинів оснащенні ящиками, піддонами, коробками та контейнерами для відповідного зберігання та постачання продукції споживачам або до місця викладки і продажу.

3. Товариство з обмеженою відповідальністю магазин «Казка» одержав ціни і партію кондитерських виробів в 20 ящиках з місцевої кондитерської фабрики. При розвантаженні транспорту і прийманні товарів за кількістю, працівники магазину виявили пошкодження двох ящиків. Який порядок приймання товарів у цьому випадку?

Приймання кондитерських виробів здійснюють у певній послідовності. Починають його з перевірки стану вагону або контейнеру, справності пломб і відтисків на них. У випадку виявлення відхилень одержувач викликає відповідального представника транспортної організації для того, щоб скласти комерційний акт і зробити відповідну відмітку у транспортній накладній про порядок відпуску вантажу. Якщо не виявлені відхилення, то відкривають вагон чи контейнер у присутності комісії у складі товарознавця, матеріально-відповідальної особи і представника незацікавленої сторони. Ця ж комісія оглядає вагон або контейнер всередині, щоб проконтролювати дотримання правил завантаження або перевезення. Водночас звертають увагу на санітарний стан вагону або контейнеру, закріплення вантажу, наявності механічних пошкоджень тари, відповідності тари і упаковки вимогам певних документів. На споживчій тарі повинен бути наведений вміст основних поживних речовин і енергетична цінність (додатки).

У разі, коли продукція не відповідає вимогам відповідних документів і даним супровідних документів, припиняють подальше приймання і особи, які перевіряють якість продукції, складають акт приймання. В ньому зазначають кількість оглянутої продукції і характер виявлених дефектів. Зміст акту приймання повинен бути переконливим і обґрунтованим. Тому в ньому потрібно детально охарактеризувати, в якому вигляді надійшла продукція, в яких умовах зберігалася, а також описати стан тари і упаковки, дефекти виробів та їх характер.

Одержувач зобов'язаний забезпечити збереження товару і викликати для участі у продовженні приймання представника постачальника.

У випадку виникнення суперечок між сторонами в оцінці якості товару відбирають зразки (проби), їх пломбують, забезпечують етикетками, підписаними особами, що брали участь у відбиранні. Один з відібраних зразків залишається в одержувача, другий направляють виготовлювачу, а третій віддають на дослідження в лабораторію перевіряючої або незацікавленої організації. Про відбирання зразків складають акт, в якому зазначають порядковий номер проби, назву виробів, назву підприємства-виготовлювача та його місцезнаходження, дату виготовлення виробів, дату і місце відбирання проби, номер партії або вагона, контейнера, масу проби, об'єм партії, від якої[ представлена проба, для яких випробувань направляється проба, прізвища, ініціали та посади осіб, що відбирали пробу. Відібрані зразки мають зберігатись у одержувача і виготовлювача до вирішення суперечки.

4. Продавець помилково відпустив покупцю 2л молока замість 1,5л. Коли покупець відмовилась оплатити вартість 2л молока, продавець відлила 0,5л назад у флягу. Чи правильно здійснює відпуск молока продавець?

Вданому випадку порушені норми, тому що згідно п.5.1.9 ПРАВИЛ роздрібної торгівлі продовольчими товарами, які затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11 липня 2003 р. №185 Молоко і молокопродукти відпускають споживачам тільки свіжими, у належному товарному вигляді, без зайвих (непередбачених) технологічних матеріалів і відходів нехарчового призначення, належним чином упакованими.

Молокопродукти в опломбованій тарі розпаковують перед початком продажу, попередньо перемішують колотівкою та розливають у чистий посуд споживача за допомогою спеціального інвентарю: металевих мірок (для молока), черпаків (для вагової сметани), лопаток і ложок (для сиру). Пломби та бирки з реквізитами зберігають до кінця реалізації молокопродуктів.

Забороняється розливати над відкритими флягами та відливати з посуду споживача назад у флягу вже відміряні молокопродукти, а також залишати інвентар у тарі з продуктами. Для цього виділяється і використовується спеціальний посуд.

Список використаної літератури

1. Наказ МЗЕЗТ України «Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами від 19.04.2007 р №104.

2. Алексеев Н.С. и др. Теоретические основы товароведения. - М., 2003. - 560 с.

3. Бланк І.А. Торговий менеджмент. - К.: ЭЛЬГА, Ника-Центр, 2004. - 784 с.

4. Виноградова С.Н. Коммерческая деятельность. - Мн.: Вышейшая школа, 2006. - 328 с.

5. Голошубова Н.О., Торопков В.М. Оптова торгівля: організація та технологія: Навч. посіб. - К.: КНТЕУ, 2005. - 256 с.

6. Жукова Т.Н. Коммерческая деятельность. - М.: Вектор, 2006. - 256 с.

7. Каплина С.А. Организация коммерческой деятельности. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2004. - 447 с.

8. Синяева И.М. Коммерческая деятельность в сфере товарного обращения. - М.: ЮНИТИ, 2005. - 367 с.

9. Тупицын А.Л. Управление запасами: АВС или XYZ - анализ Коммерческий директор. - 2006. - №1. - С. 18-35.

10. Учет и техника проведения торговых операций: Учеб. пособие / Ермаченко В.Е., Лабунская С.В., Маляревская О.Г., Маляревский Ю.Д. - Харьков: ИНЖЭК, 2009. - 468 с.

11. Журнал "Тара и упаковка" №3 2008 стр.18-19; 52-53

12. Журнал "Тара и упаковка" №4 2008 стр.32-33.

13. Журнал "Тара и упаковка" №1 2009 стр.7-8; 17-18.

14. Журнал "Тара и упаковка" №2-3 2009 стр. 60.

Размещено на Allbest.ru

...