Товарознавча характеристика золотих сережок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

Товарознавча характеристика золотих сережок

Вступ

Серед предметів, якими користується людина в повсякденному житті, прикраси, а зокрема, ювелірні вироби, займають особливе місце. Особливий статус особистих прикрас пов'язаний з тим, що вони не мають ніяких практичних функцій. Їхнє основне призначення - підкреслити соціальне і матеріальне становище власника. Крім того, у стародавні часи вони наділялися магічними властивостями і виконували роль оберегу. Стан ринку ювелірних прикрас та біжутерії є індикатором стану економіки країни в цілому, платоспроможності населення та його рівня життя. Значну частку особистих прикрас становлять прикраси для рук з діамантами, тому тема курсової роботи є актуальною.

Таким чином, мета курсової роботи полягає у вивченні показників якості ювелірних виробів, зокрема прикрас для рук, та методик визначення цих показників, а також проведенні оцінки якості ювелірних прикрас, вивчення асортименту магазину «Кристал».

Об'єктами даної роботи є прикраси для рук з діамантами. Предметом дослідження є споживні властивості прикрас для рук з діамантами.

Методичною базою для написання курсової роботи стали нормативно-правові акти щодо якості ювелірних товарів та методів визначення їх якісних показників, підручники та довідники, інтернет-джерела.

Мета і завдання дослідження зумовили структуру роботи, яка складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Перший розділ присвячено розгляду товарознавчої класифікації ювелірних виробів, вивченні їх споживних властивостей та основних вимог до якості. У Другому розділі зроблено аналіз асортименту ювелірних товарів у магазині «Золотий вік», визначено фактори, які впливають на його формування. За результатами роботи зроблено висновки та подано рекомендації.

1. Товарознавча характеристика золотих сережок

1.1 Класифікація ювелірних товарів

Ювелірні вироби класифікують по основній ознаці - призначенню - на вісім груп, які ділять на підгрупи, а підгрупи - на види і підвиди. У види і підвиди об'єднуються ювелірні вироби певної конструкції або одного фасону, виготовлені з певного матеріалу і які мають самостійні артикули. Така класифікація допомагає розмістити ювелірні вироби в магазинах так, щоб покупець міг швидко орієнтуватися при виборі необхідних йому товарів, а також дає можливість застосувати кодування, що важливо при обробці документації[4].

Ювелірні товари ділять за призначенням на наступні групи:

- Особисті прикраси. До них відносять: прикраси для голови; прикраси для шиї і плаття; прикраси для рук; гарнітури.

- Предмети туалету. До них відносять: предмети жіночого туалету; предмети чоловічого туалету; інші предмети туалету.

- Предмети для прикраси інтер'єру. До них відносять: керамічні художні вироби; каменерізні і янтарні художні вироби; художні вироби з дерева; косторізні художні вироби; художні вироби з пап'є-маше; художні вироби з металу.

- Предмети для сервіровки столу. До них відносять: окремі предмети для сервіровки столу; сервізи і прилади.

- Письмові обладнання. До них відносять: обладнання для листа і чернення; предмети для зберігання письмових обладнань; письмові прилади.

- Обладнання для годинників. До них відносять: обладнання для наручних годинників; обладнання для кишенькових годинників.

- Предмети для куріння. До них відносять: предмети для зберігання тютюну і тютюнових виробів; предмети для тримання тютюнових виробів; предмети для висікання вогню; інші предмети для куріння.

- Сувеніри. До них відносять: пам'ятні медалі; нагрудні значки; герби, ключі, брелки-сувеніри, символи; сувенірні скульптури малих форм; сувенірні вироби народних художніх промислів; інші сувенірні вироби.

За матеріалом, що використовується, ювелірні вироби можуть бути золотими, срібними, мельхіоровими, латунними, з кістки, каменя і ін. [5].

1.2 Історія виникнення золотих сережок

ювелірний сережка золото товарознавчий

Сережки придумані людиною в глибоку давнину і залишаються досі надзвичайно популярним у всіх частинах світу. Історія їх починається ще в кам'яному столітті, коли в хід йшли перші вироби з черепашок, пластинок, дерев'яних паличок.

Встановлено, що ще сім тисячоліть тому азіати торгували сережками, 4 тис. до н. е. в них красувалися єгиптяни, а потім і шумери. У гробниці Тутанхамона були виявлені золоті сережки-кільця. У Стародавньому Римі та Стародавній Греції любили сережки із золота, зроблені у вигляді дисків та підвісок. Кількість сережок відображала суспільний статус. Право носити прикраси в обох вухах мали тільки багаті люди, в той час як один екземпляр дозволявся рабам, наложникам, циганам. Вже пізніше вони припали до смаку і звичайним вільним громадянам. На східноєвропейських землях цей вид прикрас виник приблизно в 3-2 тис. до н.е.

Сережки користувалися популярністю у вавилонян, слов'ян, персів, арабів, германців, індійців. У всіх народностей дві сережки вважалися прерогативою заможних людей, проте дизайн їх значно відрізнявся. Так, наприклад, багаті скіфи носили чоловічі золоті сережки у вигляді кілець або спіралей, жителі античного Причорномор'я носили сережки із золота у вигляді дисків та джгутів із зображеннями голів тварин. Птахи, комахи, квіти, фрукти у багатьох народностей були улюбленим мотивом прикрас.

У різний час і в різних народів носили чоловічі сережки. Приміром, у Середньовіччі - цигани, шахраї, пірати. З легкої руки Генріха III виникла мода на прикраси у французької знаті чоловічої статі. Давньоруським хлопчакам втягали сережку в ліве вушко, причому на Русі цими виробами прикрашали і одяг. У козаків за допомогою сережки позначали єдиного сина в родині.

В Європі мода на сережки із золота та інших матеріалів виникла в XVIIст. в Італії і швидко охопила весь континент. Ці прикраси стали справжніми витворами ювелірного мистецтва, видозмінювалися відповідно до віянь часу[10].

1.3 Золото та золоті сплави як сировина для виготовлення золотих сережок

Золото (Au) - ця кристалічна речовина (сингонія кубічна) красивого яскраво-жовтого кольору з сильним металевим блиском. Густина 19,3 г/см³, температура плавлення 1 063⁰ С. Твердість по Брінеллю 20 кгс/мм², по шкалі Моуса 2,5 [6].

Висока пластичність золота дозволяє з 1г отримати пластину в 27 м², або 3 км дроту. Межа пружності 46 кгс/см². Золото має значну механічну міцність: дріт поперечним діаметром 1 мм² розривається лише при навантаженні 27 кг. Воно володіє високою теплопровідністю і як більшість металевих речовин великою електропровідністю.

Золото дуже стійкий метал: з киснем повітря не з'єднується; у воді і на повітрі не втрачає металевого блиску; луги і кислоти, солі і сірководень на нього не діють. Але воно розчиняється в «царській горілці» (суміш однієї частини концентрованої азотної кислоти і трьох частин концентрованої соляної кислоти). Розчиняється золото і в ціанистому калії, хлористій і бромній воді. Золото легко з'єднується з ртуттю, утворюючи сплави темно-сірого кольору, звані амальгамою. Ці властивості золота використовують для витягання його з деяких руд (золото-срібних, золото-мідних і ін.). Такі процеси називають амальгамуванням, хлоруванням, цинкуванням. На спеціальних підприємствах його очищають від різних домішок і одержують високопробне золото. Цей процес очищення золота називають афінажем. В природі також зустрічаються самородки золота у вигляді шматків, пластин і ін. [16].

Ювелірна промисловість випускає вироби, виготовлені з потрійного сплаву, який складається із золота, срібла і міді. Такий сплав відрізняється порівняльною міцністю і має красивий жовтий колір, добре прокочується і легко піддається чеканці. Рідше застосовується подвійний сплав золота і срібла. Залежно від змісту інших металів золото може мати різні кольори.

Сплави золота - золото утворює сплави з багатьма металами. До складу золотих сплавів як легуючі компоненти можуть входити срібло, мідь, паладій, родій, платина, цинк, нікель, кадмій, ртуть і ін. Із сріблом і міддю золото сплавляється у всіх пропорціях з утворенням твердих розчинів.

Сплави золото-срібло є безперервним рядом твердих розчинів цих металів один в одному. Вони відрізняються м'якістю, володіють доброю ковкістю і добре піддаються механічній обробці. Срібло знижує температуру плавлення і змінює колір сплаву. Із збільшенням вмісту срібла колір сплавів змінюється від жовтого до світлого. При вмісті срібла до 30% колір сплаву зеленувато-жовтий, до 50% - жовто-білий, до 60% - майже білий і при 65% жовтий колір сплаву повністю зникає.

Сплави золото-мідь є безперервним рядом твердих розчинів тільки при високій температурі, при 425 - 450° С.

Сплави золото-платина, що містять від 25 до 80% (атомних) платини, утворюють суміші двох твердих розчинів. Твердість сплавів зростає із збільшенням кількості платини. Так, при вмісті 20% (по масі) платини твердість складає 40 кг/мм2, при 50% - 80 кг/мм² і при 80% досягає максимального значення в 128 кг/мм², після чого твердість знижується. Із збільшенням кількості платини колір сплавів з жовтого перетворюється на сірий.

Сплави золото-паладій утворюють безперервний ряд твердих розчинів. Максимальну твердість (60 кг/мм²) має сплав, що містить 85% (атомних) паладію. Паладій підвищує температуру плавлення золотого сплаву і різко змінює його колір при вмісті в сплаві 10% паладію зливок забарвлюється в білий колір. Пластичність і ковкість сплаву зберігаються.

Сплави золото-платина-паладій, що містять до 40% (атомних) паладію, - механічна суміш паладію і твердих розчинів золота в платині. Сплави із вмістом паладію більше 40% є однорідними твердими розчинами трьох металів один в одному і володіють високою твердістю.

Сплави золото-паладій-срібло утворюють безперервний ряд твердих розчинів, володіють високою пластичністю і неокислюваністю, мають красиве забарвлення.

Платина забарвлює золото в білий колір інтенсивніше за паладій, жовтизна втрачається вже при вмісті в сплаві 8,4% платини[17].

1.4 Конструкція і виготовлення сережок

Є велике число різновидів сережок без каменів, як простих, так і складних форм. Підрозділяються вони і по конструкції, і по методу кріплення. Залежно від художнього виконання сережки можуть бути гладкими і ажурними.

Замки в сережках різні по конструкції: гачки з клямкою і вільні; гачки з петелькою; відкриті гачки у вигляді скоби на шарнірі, гвинтового з'єднання, складні типу «патент» і ін. [12].

Сережки із замками у вигляді гачків. До числа таких сережок відносяться сережки з різними художніми елементами (кульки і напівкульки, квітки і ін.), які жорстко сполучені з гачками. Причому разом з художнім елементом, жорстко є сполучений з гачком, може бути використаний додатково і підвіска, сполучена з ним жваво на петельці (колечку).

Для виготовлення сережок із замками у вигляді вільних гачків, гачків з петелькою і відкритих гачків злиток (шматок) дорогоцінного металу вальцюють з періодичним відпалом і вибілюванням в пластину необхідної товщини і пруток, з якого витягується дріт необхідного перетину.

Художні елементи можуть виготовлятися штампуванням або випилюванням уручну з подальшим формуванням. Потім до художнього елемента припаюють дріт, який надалі згинають круглогубцами в гачок форми, що вимагається. Причому необхідно добитися єдності форми гачків на обох сережках. Якщо замок передбачається у вигляді вільного гачка, то сережки рихтують, обпилюють, шабрують і заздалегідь шліфують; якщо ж у вигляді гачка з петелькою, то на тильній стороні художнього елемента проводять розмітку і визначають крапку до якої потрібно припаяти пластинку, де переміщатиметься на шарнірі петелька. При цьому необхідно визначити таке місце, де б петелька могла легко відкривати і закривати гачок, тобто захоплювати і розкривати підпружинений гачок.

Петельку виконують з дроту, згинаючи її у вигляді трикутника, і просмикують в паз спеціальної пластинки, яка припаяна до тильної сторони сережки. Потім такі сережки рихтують, обпилюють, шабрують і заздалегідь шліфують, після чого обробляють за загальноприйнятою технологією[12].

Сережки із замками у вигляді жвавої скоби. Найбільше розповсюдження отримали сережки циганів з відкритими гачками у вигляді скоби на шарнірі. В цих сережках гачок переміщається на шарнірі і захоплюється в спеціальну проушину, яка зроблена в порожнистій кульці. Елементи сережок можуть виготовлятися штампуванням або уручну. В конструкцію сережки входять чотири напівкульки, які відповідно напувають на кінці сережки, утворюючи кульки. Одну з кульок на сережці просвердлюють і штифтують. В напівкульках перед напуванням на сережку роблять зарубки, через які просмикують на штифт гачок, який потім переміщається по цьому прорізу. На кульці, що знаходиться на суміжній стороні сережки, роблять короткий проріз, в який вставляють заломлений кінчик гачка. Слід ураховувати, що для міцного утримування гачка необхідно, щоб у момент захоплення він подпружинивався. Після монтування сережок проводиться їх рихтування, обпилювання, шабровка і попередня шліфовка, потім на сережки ставлять клеймо, доводять і обробляють його за загальноприйнятою технологією.

З гачками у вигляді жвавої скоби можуть виготовлятися і інші види сережок, у тому числі і ажурні. Підстави таких сережок можуть виконуватися литвом, штампуванням або уручну[12].

Сережки з кріпленням на гвинтах. Ці сережки виготовляються простими, з одним художнім елементом, який штампується або виготовляється уручну за тією ж технологією, що і декоративні елементи в кільцях і сережках.

Стійка (гвинт) робиться з дроту діаметром 1 - 1,5 мм, яку припаюють до геометричного центру тильної сторони художнього елемента. Потім стійку і всю сережку рихтують, після чого на стійку відповідною плашкою наносять різьблення.

Гайка виготовляється з листової смужки дорогоцінного металу, по центру який просвердлюють отвір діаметром 0,8-0,9 мм. Потім за допомогою плоскогубцев смужку згинають за формою бутона або баранчика. Причому форма гайки може бути різна. Після формування гайки в отворі мітчиком відповідного розміру наносять різьблення. Сережки обпилюють, шабрують і заздалегідь шліфують. В такому стані їх клеймлять, після чого знову рихтують, доводять і обробляють за загальноприйнятою технологією[11].

Сережки з каменями можуть виготовлятися з кріпленням у вухах за допомогою гачка, захоплюваного петелькою, замка типу «патент», а для непроколених вух можуть застосовуватися замки з наполегливими гвинтами або кліпси з клямками. Камені можуть кріпитися як в глухі, так і в крапанові оправи.

Технологія виготовлення основних художніх елементів сережок з каменями така ж, як і кілець. Особливістю є виготовлення і кріплення замка[7].

Сережки із замками типу «патент». Для виготовлення замка злиток (шматок) дорогоцінного металу вальцюють з періодичним відпалом і вибілюванням в квадратний пруток перетину, що вимагається. З частини цього прутка також методом протяжки виготовляють дріт діаметром 0,8-1 мм для верхнього гачка. Потім від заготовленого прутка відрізують частину заготівки замка.

Жваву скобу, або так званий гачок, згинають у встановленому розміткою місці. Подовжений кінець розклепують методом кування, створюючи на кінці необхідний профіль у вигляді розширеної, але витонченої частини. На другому кінці гачка лобзиком прорізають паз на глибину 3-4 мм під стійку кріплення. Нижню стійку, відрізану від загального прутка, додатково вальцюють до перетину діаметром 0,3-0,4 мм, відрізують до потрібного розміру і при монтуванні припаюють до нижньої тильної сторони каста (оправи).

Потім до касту сережки вмонтовують дріт для верхньої стійки гачка і жваву скобу патенту. Верхню стійку гачка припаюють жорстко, а жваву скобу кріплять до стійки шарніра і заштифтовивають. Верхню стійку гачка згинають до потрібного розміру так, щоб вона упиралася в жваву скобу, і намічають місце для прорізу в жвавій скобі замка. Просвердлюють отвір, а потім прорізають його лобзиковою пилочкою.

Після виконання вказаних операцій обпилюють верхній гачок, і кінець його запилюють у вигляді зуба, який в підпружиненому стані тримає гачок замка. Верхня стійка гачка може бути зігнута у вигляді овалу або під кутом 900. Потім вироби рихтують, шабруют і заздалегідь шліфують. У такому вигляді їх клеймлять. Доведення і обробка виробу здійснюється за загальноприйнятою технологією[14].

Сережки із замками у вигляді наполегливих гвинтів. Сережки з наполегливими гвинтами для непроколених вух відрізняються по конструкції і методу кріплення у вухах від сережок на гвинтах. Сережки з наполегливими гвинтами повинні щільно притискатися до мочки вуха і у зв'язку з цим тильна сторона оправи під камінь для художнього елемента, а так само упор гвинта повинні бути ретельно відполірований, щоб не дряпали її.

Для виготовлення замка злиток (шматок) дорогоцінного металу вальцюють з періодичним відпалом і вибілюванням в квадратний пруток перетину, що вимагається. З частини цього прутка протягують дріт діаметром 1-1,2 мм для виготовлення скоби замка, відрізують частину її відповідно до необхідного розміром. Потім частина квадратного прутка методом обпилювання або вальцювання на профільних вальцах обробляють в пруток круглого перетину діаметром 2-2,2 мм і відрізують від нього частину завдовжки 5-6 мм, отримавши, таким чином стовпчик. До середини (по довжині) стовпчика припаюється раніше підготовлений дріт для скоби замка. В стовпчику просвердлюють отвір діаметром 0,8-0,9 мм і мітчиком М1 наносять різьблення[12].

Від протягнутого раніше дроту відрізують шматок довгої 15-16 мм, наносять на ньому різьблення М1, відповідну різьбленню в стовпчику. Далі від шматка (злитка) відпилюють, а потім вальцюванням і подальшим обпилюванням виготовляють круглу пластинку діаметром 5-6 мм і завтовшки 1,8-2 мм для рукоятки. Для поліпшення утримання рукоятки пальцями в період загвинчування при вивертанні наполегливого гвинта на торцевій частині пластинки по всьому периметру роблять дрібну насічку. До центру цієї пластини (рукоятки) перпендикулярно припаюють дріт із заздалегідь нанесеним різьбленням. Отриманий гвинт з рукояткою загвинчують в різьбовий отвір стовпчика і відрізують гвинт до потрібної довжини відповідно до вимог замовлення (як правило, 10-12 мм).

Наполегливу пластинку виготовляють вальцюванням шматка (злитка) дорогоцінного металу до товщини 0,8-1 мм з подальшим штампуванням або випилюванням круглої пластинки діаметром 5-6 мм, яку за допомогою пуансона формують до утворення невеликої сфери (опуклості). З увігнутої сторони до центру наполегливої пластинки припаюють вільний кінець гвинта. Після паяння наполегливу пластинку і рукоятку рихтують по відношенню до гвинта і стовпчика.

Проволікатиму (скобу) із змонтованим на одному кінці наполегливим гвинтом вільним кінцем припаюють до касту або художньому елементу сережок. Потім відповідно до товщини мочки і висоти проколу дріт згинається в скобу, після чого проводиться рихтування, шабровка і попередня шліфовка сережок з подальшим тавруванням. Доведення і обробка сережок здійснюється за загальноприйнятою технологією[14].

Сережки типу кліпс. В сережках для непроколених вух типу кліпс застосовуються замки, що защипуються. Як і в сережках із замками у вигляді наполегливих гвинтів, тильна сторона каста або художнього елемента, а також пластина (клямка) повинні бути добре відполірований, щоб у момент притиску до мочки вуха не дряпали її.

Замок складається з кронштейна і пластинчатої клямки. Обидва елементи, як правило, штампуються і формуються механічним шляхом із заздалегідь отвальцованній із злитка (шматка) дорогоцінного металу пластини завтовшки 0,5-0,6 мм. Кронштейн і клямку можна виготовити також уручну. Для цього заздалегідь роблять розмітку на пластині, потім заготівки випилюють і формують за допомогою пристосувань. Після формування в бічних перегородках кронштейна просвердлюють симетричні отвори. Потім кронштейн припаюють до касту або художньому елементу. Бічні перегородки кронштейна за допомогою плоскогубцев дещо розсовують і в отвори вводять вусики (шарніри) клямки, після чого бічні перегородки знову стягують так, щоб клямка могла вільно рухатися в кронштейні. Язичок клямки повинен бути нагартован і є вигнутий так, щоб у відкритому стані він подпружинивався, а при закритті защипувався.

Можуть застосуються клямки різних конфігурацій, а також і інші методи збірки клямок з кронштейнами, проте принцип роботи замка в сережках типу кліпс однаковий.

Після збірки (монтажу) сережок проводиться їх рихтування, шабровка і попередня шліфовка з подальшим тавруванням. Доведення і обробка сережок - відповідно до загальноприйнятої технології[17].

1.5 Класифікація сережок

Сережки класифікуються залежно від конструкції замка, ступеня рухливості, матеріалу.

Сережки залежно від конструкції замка підрозділяються на дві основні групи:

- сережки для проколених вух - виготовляють, як правило, з благородних (дорогоцінних) металів - платини, золота, срібла і їх сплавів, не схильних до окислення, продукти якого могли б завдати шкоди вуху;

- сережки для не проколених вух - виготовляються не тільки з дорогоцінних, але і з кольорових металів і їх сплавів (міді, латуні, алюмінію), оброблених відповідним чином (позолочених, посріблених, анодованих, пасивують і т.д.) [7].

Сережки по ступеню рухливості підрозділяються на нерухомі, напіврухомі і рухомі.

Нерухомі сережки не мають рухомих декоративних деталей і нерухомо закріплюються у вухах. Вони примикають безпосередньо до мочки вуха, мають замки відповідної форми: гвинт з гайкою, кліпс або затискний гвинт. Сережки цієї групи мають укорочену основу, яка є оправою для одиничного каменя, або кубла каміння, або особливу декоративну бляшку, прикрашену рельєфом, емаллю, гравіюванням і т.д. До того ж вигляду відносяться і сережки у вигляді одиночного гранованого каменя (звичайно діаманта), облямованого в спеціальний каст «золотистий», який, залишаючи ззовні весь камінь, дозволяє проникати до нього з усіх боків світловому промінню, що заломлюється у всіх його гранях, і грає завдяки цьому всіма барвами веселки. Такі сережки, що притягнуті впритик до мочки вуха, створюють враження виблискуючих іскорок.

Напіврухомі сережки не мають рухомих декоративних деталей, але рухомо прикріпляються до вух. Їх можна носити тільки в проколених вухах. До цієї групи відноситься більшість сережок з одиничним камінням, з осипом, без каміння, ірані, калачі, сердечка і ін.

Рухомі сережки прикрашені рухомими декоративними деталями, прикріпляються до вух як рухомо, так і нерухомо. Вони є найбільш декоративними і нарядними сережками. Чим більшу кількість окремих підвісок містить основа рухомої сережки, тим повніше виконує сережка свою декоративну роль. Деякі сережки мають велику кількість підвісок, кожна з яких вирішена в певному орнаментальному плані, який підлягає загальному композиційному ладу всієї речі. Рухомим крупним сережкам найбільш відповідає замок у вигляді вільного, достатньо довгого гачка, що не обмежує коливань сережки[8].

За матеріалом сережки класифікуються на: металеві без вставок (виготовляються з металу одного вигляду або з декількох різних металів: золота і платини, золота різних кольорів, срібла світлого і оксидованого і т.д.) і зі вставками (з каміння, скла, пластмаси, кістки і ін.), кістяні, пластмасові, янтарні і т.д.

По художній техніці виконання металеві сережки бувають з рельєфом (який виконується чеканкою вручну або шляхом штампування), гладкі поліровані, з гравірованим малюнком, з малюнком, заповненим черню, з емаллю, філігранні і ін. Іноді виконання сережок включає декілька видів вказаних вище художніх прийомів обробки.

Особливе місце займає група сережок, прикрашених діамантами і іншими коштовними каменями. Композиція сережок з натуральним камінням будується залежно від їх форми, величини, ограновування, кольору, прозорості і цінності. Сережки з крупними коштовними каменями (сапфірами, смарагдами, аметистами, перлами, діамантами і ін.) виробляються рідко, оскільки серед натурального каміння рідко зустрічаються парні крупні кристали, які повністю співпадають за кольором, розміром і якістю. Більшість ювелірних сережок виготовляється з каміння невеликих розмірів, комбінованих звичайно групами по декілька штук в кожній сережці. Велика кількість золотих сережок випускається з синтетичним камінням, якому наперед надається колір, форма і розміри, а також з дрібним напівкоштовним камінням - гірським кришталем, димчастим кварцем, хризолітом і ін., серед яких можна підібрати парне каміння, ідентичне за своїми даними[22].

1.6 Споживні властивості золотих сережок

Споживними називають властивості ювелірних товарів, що виявляються безпосередньо при їх використовуванні як предметів споживання. Це відноситься як до особистих прикрас (сережки, браслети, кільця, брошки і ін.), так і до інших виробів (предмети сервіровки, куріння, туалету і т.д.). Вони повинні задовольняти певні потреби (частіше естетичні) людини в процесі їх експлуатації. Споживні властивості включають соціальні, функціональні, ергономічні, гігієнічні і естетичні властивості, безпеку і надійність споживання[9].

Головними з споживчих властивостей ювелірних товарів є естетичні. Ювелірні вироби мають чудовий зовнішній вигляд, і завжди можуть знайти свого покупця. Більшості споживачів притаманне прагнення до краси, гармонії. Показниками естетичних властивостей можуть служити зовнішній вигляд, дизайн, мода, стиль, досконалість виробничого виконання.

Зовнішній вигляд - комплексний показник, що включає форму, колір, стан поверхні.

Дизайн - обумовлений їх художнім конструюванням.

Стиль - історично сформована спільність засобів художньої виразності.

Мода - прояв смаків споживачів, сформованих або сформованих в певному суспільному середовищі, через зовнішнє оформлення товарів. Найбільш швидко мода змінюється на непродовольчі товари, а саме прикраси.

Естетична властивість ювелірного виробу включає його раціональну красу, новизну і лаконізм форми, розумність розміру або мініатюризації, відповідність пластики і фактури властивостям матеріалів і технології виробництва, висока якість обробки поверхні. Велике значення має також чітко виражена стильова єдність з гаммою предметів гарнітура прикрас[25].

Соціальна властивість товару - це відповідність його потребам населення, обумовлюючи доцільність його виробництва, збуту і споживання.

Функціональні властивості обумовлюють відповідність товару цільовому призначенню як предмету споживання. Це відноситься як до форми, так і до конструкції виробу, які повинні відповідати його призначенню (підстаканник повинен утримувати стакан, портсигар - цигарки, пудрениця - пудру і т.д.).

Ергономічні властивості товару обумовлюють зручність і комфорт їх використовування споживачем. Це відноситься і до предметів сервіровки столу (підстаканники, вилки, ложки, ножі і т.д.), і до предметів туалету (пудрениці, запонки, затиски і ін.), і до предметів особистих прикрас (сережки, брошки, кільця і ін.), і до інших груп ювелірних виробів, конструкція і форма яких повинна забезпечувати зручність користування ними.

Гігієнічні властивості обумовлюють сприятливі умови для організму і працездатності людини при взаємодії з товаром. Так, гачки в сережках повинні бути виготовлений з дорогоцінних металів або бути позолоченими, щоб не окислювалися в проколах вух і не викликали захворювання.

Надійність споживання товарів - це споживна властивість, яка обумовлює збереження основних параметрів функціонування ювелірних товарів в часі і в межах, відповідних заданим умовам споживання. Особливо це відноситься до конструкції замків, ланок ланцюжків, закріпок каменів в предметах особистих прикрас (брошки, сережки, браслети і ін.) і в предметах для куріння (портсигари, запальнички), шарнірних з'єднань пудрениць, сигаретниць і інших виробів, що складаються з двох стулок.

Безпека споживання забезпечує захист людини від небезпечних і шкідливих дій, виникаючих при користуванні товаром. Всі ювелірні вироби не повинні мати ріжучих кромок, виступів і інших деталей, які в процесі користування травмували б шкіру людини.

Проте найважливішою вимогою естетики ювелірних виробів є відповідність змісту і форми, користі і краси. Ювелірні вироби можуть вважатися красивими лише в тому випадку, якщо їх гармонійна форма відповідає конкретній функції, а не є випадковим додатком, надуманому зовнішньому оформленню[24].

Ювелірні вироби володіють особливими естетичними властивостями, оскільки вони відносяться до витворів народного прикладного мистецтва. Це високохудожні вироби тонкої роботи, які виховують і підвищують у покупців естетичний смак.

1.7 Вимоги до якості золотих сережок

Основні вимоги до якості ювелірних товарів вказані в ДСТУ 3527-97 «Вироби золотарські з коштовних металів. Загальні технічні умови». До технічної документації відносять технічні описи окремих видів і підвидів ювелірних виробів, які є доповненням до вищезгаданого ДСТУ.

В технічних описах деталізують вимоги до якості кожного вигляду і підвиду виробів, тобто вказують їх форму і розмір, матеріали, які застосовуються для виготовлення, пробу дорогоцінних металів, масу (вага) і кількість ювелірних вставок (каменів), тип ограновування каменя і вид закріпки, товщину захисних і захисно-декоративних покриттів, що наносяться на поверхню ювелірних виробів, характер обробки.

Якість матеріалів для виготовлення ювелірних товарів повинна відповідати вимогам діючих стандартів, технічних умов (ТУ), а також номенклатурі матеріалів[1].

Модель і конструкція виробів повинна відповідати затвердженому зразку, ТУ або технічним описам (ТО), кресленням і технічній документації по малюнку, формі і призначенню.

Вставки з напівкоштовних каменів повинні мати рівномірно прополіровану і блискучу поверхню. Вставки з штучно вирощеного каміння повинні бути гладкими і не мати на поверхні подряпин.

Вироби з дорогоцінного метолу не повинні мати раковин, тріщин, вм'ятин, шерховатостей, гострих кромок, слідів роботи інструменту, царпапин на лицьовій поверхні. На поверхні виробів із золота 958-й проби допускаються незначні риски і сліди роботи інструменту на кромках, які не погіршують зовнішнього вигляду виробу[2].

У виробах з дорогоцінних металів, виготовлених методом литва по моделях, що виплавляються, не допускаються на лицьовій поверхні більше 5 пор діаметром більш 0,4 мм і глибиною більш 0,2 мм; при цьому відстань між порами повинна бути не менше 5 мм. Вироби з дорогоцінних металів не повинні мати відхилень маси більш ніж на +15% номінальної маси виробу.

Емалеві покриття на виробах з дорогоцінних металів повинні бути рівномірними, надійними, без помітних неозброєним оком пропусків, просвітів, подряпин і плям.

Художня обробка і форма виробів повинна відповідати їх призначенню, забезпечувати зручність користування і відповідати сучасним естетичним вимогам.

Форма кілець повинна бути правильною, краї гладко заправлені, касти припаяні без перекосів і строго відповідати розміру каменя (вставки), крапани мають бути гладко загнуті і не повинні дряпати руку[1].

Замки у сережок повинні бути однакового розміру, щільно прилягати, вільно відмикатися і закриватися із защипуванням, отвір для замка у складного замка - строго в центрі деталі, вільний кінець гачка - добре заправленим, не мати гострих кромок, вушки в сережках з підвісками - міцними, різьблення замка повинне бути повним, без пропусків і зривів, камені (вставки) повинні бути парними за розміром, забарвленням, ограновуванням.

В парних виробах (сережки, запонки), багатопредметних гарнітурах і приладах предмети повинні бути однаковими за формою, розмірам і забарвленню, малюнку, ограновуванню вставок, а також по виду оправи.

Сережки поступають в продаж як у вигляді самостійної прикраси, так і у складі наборів, в які входять окрім сережок, брошка, кулон, намисто, кільце, браслет (в різних поєднаннях). Сережки проектуються в єдиному художньо-декоративному стилі з рештою предметів, що входять в набір[2].

Основна відмінність сережок від інших ювелірних прикрас - парність.

Працівники прилавка, підбираючи сережки для покупця, повинні створити всі умови для того, щоб покупець мав нагоду їх приміряти. Продавець повинен врахувати відповідність між замковою частиною сережки (перетин гачків, розміри і форма дужок, відстань між замком і основою сережки) з формою і величиною мочки вуха покупця. При невдалому підборі по цих ознаках декоративна частина сережки може виявитися зміщеною, а крім того, замок може викликати хворобливе відчуття. Замок не повинен бути дуже тісним або надто просторим, гачок надто товстим, гвинт загостреним, кінчик скоби занадто тупим. Підбираючи сережки, продавець повинен також враховувати їх декоративні, естетичні ознаки, вони повинні відповідати зовнішньому вигляду покупця (колір облямованого в сережки каміння повинен поєднуватися з кольором очей покупця; необхідно зіставляти форму сережки з овалом особи). Покупцю з блакитними очима, з ніжним кольором обличчя продавець повинен порадити віддати перевагу сережкам зі вставками (камінням, пластмасою, склом і т. п.) холодних тонів, тобто блакитними, синіми, зеленими. Навпаки, покупцю з темними, карими очима, з яскравими фарбами обличчя слід рекомендувати сережки з камінням більш яскравих теплих забарвлень (червоними, жовтими) або чорними, а також з добре полірованими деталями рожевого золота. Струнким високим жінкам з довгою шиєю можна запропонувати сережки з довгими широкими підвісками; повним жінкам з короткою шиєю - сережки без підвісок з одним крупним каменем або у вигляді бляшок. Продавець повинен також звернути увагу покупця на необхідність пов'язувати декоративні якості і матеріальну цінність сережок з туалетом, з місцем і часом їх вживання. Сережки високої вартості, з коштовними каменями (діамантами і т. п.) не гармонуватимуть з туалетом спортивного типу[1].

2. Аналіз асортименту ювелірного магазину «Золотий вік» та оцінка якості ювелірних виробів

2.1 Характеристика ювелірного магазину «Золотий вік»

Ювелірна компанія «Золотий вік» заснована в 2000 році і є однією з найбільших виробничих компаній України. Завод «Золотий вік» пропонує Вам оригінальність та неповторність дизайнерських ідей ювелірного мистецтва. Класичний та сучасний стилі, вишуканість і елегантність, бездоганна якість і розумна ціна - є відмінними рисами цих виробів.

Компанія має власну дизайн-студію і потужну виробничу базу, оснащену сучасним ювелірним обладнанням, - тому кожен виріб проходить повний технологічний цикл: від створення ескізу до його виготовлення і реалізації. Колекція ювелірних виробів постійно поповнюється і вже налічує понад 25 000 одиниць.

За виготовлення ювелірних виробів з золота бездоганної якості класичного та сучасного дизайну, різноманітність нових художніх рішень, ювелірна компанія «Золотий вік» нагороджена дипломами лауреата загальнонаціонального конкурсу «Вища проба», відзначена Міжнародним призом «Європейська якість», а також є володарем звання «Бренд року - 2009».

На даному етапі розвитку компанія налічує більше 40 власних фірменних магазинів по всій Україні. Один із них знаходиться у м. Камені-Каширську і носить аналогічну назву «Золотий вік». Магазин достатньо великий, із широким асортиментом ювелірних виробів, уже встиг завоювати собі хорошу репутацію і обігнати серйозних конкурентів, в першу чергу завдяки оптимальному поєднанню якості виробів та їх дизайну, ціни і сервісного обслуговування. Тут кожен може знайти для себе саме те, що шукає, а персонал усім терпеливо допомагає.

2.2 Характеристика асортименту ювелірного магазину «Золотий вік» та фактори його формування

У магазині «Золотий вік» продається широкий асортимент ювелірних виробів із золота, срібла, з використанням дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння. Зокрема, на вітринах представлені ювелірні вироби наступних груп: особисті прикраси (прикраси для голови, прикраси для шиї та вбрання, прикраси для рук), предмети для сервірування столу (срібні виделки, ложки, заварники), церковно-культові вироби.

Співвідношення груп ювелірних виробів, які продаються у даному магазині відображено на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Співвідношення груп ювелірних виробів у магазині «Золотий вік»

Частка ювелірних виробів із золота складає 82% від усього асортименту. Частка золотих сережок становить 45% від загальної кількості асортиментних позицій особистих прикрас і налічує більше 400 екземплярів. Графічно частку сережок у магазині показано на рис. 2.2.



Рис. 2.2. Розподіл асортименту основних груп особистих прикрас у магазині «Золотий вік»

Магазин пропонує золоті вироби наступних проб і характеристик:

- сплав 375 проби (колір сплаву червоний, приглушений);

– сплав 585 проби - багатокомпонентні сплави (срібло, мідь, нікель, паладій, кадмій, цинк) жовтого та білого кольорів;

- сплав 750 проби - жовтого та білого кольорів.

Ювелірний магазин «Золотий вік» пропонує золоті сережки із усіма видами замків, для проколотих і непроколих вух, з рухомими і нерухомими зєднаннями, з різноманітними підвізками, з дорогоцінним, напівдорогоцінним та декоративним камінням, найрізноманітніших конфігурацій і моделей, вишукані, елегантні та неповторні.

Основна маса виробів у магазині відноситься до середнього і низького цінового сегмента як для такого виду товарів, що спричинене в основному

низькою купівельною спроможністю населення регіону.

Забезпечення умов для досягнення запланованого обсягу товарообороту значною мірою залежить від ефективності асортиментної політики торгового підприємства з підбору для реалізації окремих видів та різновидів товарів, планування та регулювання асортиментної структури товарообороту.

Формування асортиментної політики магазину «Золотий вік» спрямоване на найбільш повне задоволення попиту споживачів та забезпечення умов для прибуткової діяльності підприємства.

Підбір, планування та регулювання асортименту товарів базується на таких принципах:

- відповідності структури попиту споживачівасортимунтній номенклатурі магазину;

- комплексності задоволення попиту споживачів у межах вибраної групи ювелірних виробів;

- забезпечення потрібної широти, глибини та сталості асортименту ювелірних товарів;

- забезпечення умов для комфорту покупців.

Урахування першого принципу передбачає, що розробка асортиментної політики магазину базується на матеріалах вивчення попиту, як задоволеного, так і незадоволеного, та того, що формується. Тільки відповідність між структурою товарообороту та структурою попиту забезпечує успішну реалізацію ювелірних виробів.

Необхідність комплексного задоволення попиту покупців обумовлюється потребою забезпечення високої якості торговельного обслуговування, створення умов для скорочення часу покупців на пошук товарів та здійснення покупки.

Забезпечення відповідної широти, глибини та сталості асортименту ювелірних виробів є обов'язковою умовою підтримки конкурентоздатності магазину.

Формування асортименту покликане створити умови для отримання підприємством необхідного прибутку. Це обумовлено тим, що рішення стосовно підбору асортименту визначають обсяг доходів підприємства від торгової діяльності, величину витрат обігу (в зв'язку з різною оборотністю запасів окремих товарів) та інших найважливіших господарсько-фінансових показників підприємства.

Формування асортименту товарів, що реалізуються торговим підприємством передбачає проведення таких етапів роботи:

- визначення переліку основних груп та підгруп товарів, що реалізуються, виходячи з потреб його потенційних покупців;

- розподілу окремих груп та підгруп товарів на прилавка;

- визначення кількості видів та різновидів товарів у межах окремих споживчих комплексів, тобто глибини товарного асортименту;

- розробка конкретного асортиментного переліку товарів, що пропонуються до реалізації контингенту покупців, який обслуговує підприємство.

2.3 Оцінка ювелірних виробів

Базова вартість виробів визначається як сума матеріальної вартості дорогоцінних матеріалів, вставок з коштовних каменів і трудовитрат на виготовлення виробу.

Вартість дорогоцінних металів визначається відповідно до цін світового ринку (на момент оцінки, по пробах за грам), де за основу розрахунку узята вартість тройскої унції (31,1г) відповідного дорогоцінного металу, яка визначається по спеціальній довідково-інформаційній літературі. Оцінка діамантів проводиться за діючим оптовим валютним прейскурантом на діаманти[27].

Розрахунок вартості каменів, що використовуються в ювелірних цілях, проводиться згідно прейскурантам, опублікованим в періодичних виданнях: «langnp1033 Gemstonelangnp1033 langnp1033 langnp1033 Price langnp1033 Report», «langnp1033 Michelsenlangnp1033 langnp1033 langnp1033 Gemstone langnp1033 Index».

Вартість трудовитрат на виготовлення виробу визначається за результатом діагностики методу виготовлення.

Для виробів з невизначеною категорією рекомендується застосовувати коефіцієнти, що підвищують, враховуючи історико-культурну значущість творів.

Кожний експерт несе персональну відповідальність за оцінку виробів відповідно до своєї спеціалізації і кваліфікації, що повинне мати відображення в документах, що складаються ним. Оцінка проводиться в доларах США[26].

Оцінка ювелірних виробів з діамантами

Собівартість виробів визначається як сума вартості дорогоцінних металів, діамантів, трудовитрат на виготовлення виробу і закріпку.

Собівартість дорогоцінного металу у виробі визначається виходячи з ціни 1г металу з урахуванням коефіцієнта доведення відпускної ціни дорогоцінного металу до оптової оцінки, помноженої на масу виробу, зменшену на масу коштовних каменів.

Виріб, виконаний з двох металів, оцінюють як виріб з основного металу з надбавкою вартості деталей з додаткових металів.

Показники якості діамантів визначаються по ТУ-25.07.1319-77.

Роздрібна оцінка передбачена на діаманти круглі 17-гранні, круглі 33-гранні, круглі 57-гранні з геометричними параметрами групи А. Діаманти інших форм оцінюються виходячи з оцінок відповідних круглих 57-гранних діамантів із знижками відповідно до діючого прейскуранта.

Діаманти, дрібні, що мають, сколи шпильки, ребра і інші незначні механічні пошкодження, оцінюються із знижкою 20%.

Діаманти, які матють сколи, відхилення від пропорцій і симетрії, усунення яких вимагає переогранки, зовнішню тріщину на поверхні, оцінюються із знижкою 40%.

Діаманти, які не відповідають сучасним ТУ, оцінюються із знижкою 50%.

Алмази ограновування «троянда», діаманти спрощеного ограновування з кількістю граней менше 17 оцінюються за цінами на діаманти Кр-17 із знижкою 50%.

Ціна пікірованих діамантів без «гри» (по ТУ можуть мати сколи) за карат при масі до 0,33 кар - 120 дол., при масі більше 0,30 кар - 230 дол.

До безбарвних діамантів (langnp1033І група кольору) можна відносити тільки діаманти, що не мають голубої люмінесценції [21].

Оцінка ювелірних виробів із смарагдами, рубінами, сапфірами, природними перлами

Собівартість виробів визначається як сума вартості дорогоцінних металів, трудовитрат на виготовлення виробу і закріпку смарагдів, рубінів, сапфірів, природних перлів.

Собівартість ювелірних виробів, в яких присутні діаманти, визначається по методиці аналогічній для діамантів і до неї додається вартість кольорових каменів.

Базова вартість дорогоцінного металу у виробі визначається виходячи з ціни 1г металу з урахуванням коефіцієнта доведення відпускної ціни дорогоцінного металу до оптової ціни, помноженої на масу виробу, зменшену на масу коштовних каменів.

Визначення показників якості рубінів, сапфірів, природних перлів проводиться згідно опису груп дефектності, кольору в скупному прейскуранті №111 від 1991 р.

Визначення показників якості смарагдів проводиться згідно ТУ 95.335-88 «Смарагди природні, оброблені».

Смарагди, рубіни, сапфіри ограновані, не відповідні 3-й групі чистоти, оцінюються по 1-й групі чистоти кабошонів.

Коштовні камені, що мають зовнішні дефекти, оцінюються з наступними знижками, в%:

20 - за нерівномірність і плямистість забарвлення, дихроїзм (у сапфірів);

30 - за подряпини, дрібні сколи, недоогранки, незначні потертості, відхилення в симетрії;

50 - за значні сколи і інші дефекти, легко видимі неозброєним оком.

Коштовні камені, що не мають товарного вигляду через потертості грані, а також колені, оцінюються по кабошонам 2-й групи чистоти останньої групи кольору.

Смарагди інших форм ограновування, окрім «каре», прямокутній, кабошон, оцінюються із знижкою 25% від ціни на прямокутні смарагди. Смарагди прямокутного ограновування з числом граней більше 49 оцінюються з надбавкою 20%.

Олександрити оцінюються по основних показниках якості смарагдів з урахуванням ступеня дихроїзму [19].

Оцінка ювелірних виробів без вставок

Собівартість виробу визначається виходячи з ціни 1г металу з урахуванням коефіцієнта доведення відпускної ціни дорогоцінного металу до оптової оцінки, помноженої на масу виробу і на націнку виробника (остання залежить від об'єму робіт, що вимагається для виробництва виробів). Для визначення націнки виробника на виріб, що має складну литу форму, потрібно помножити дійсну вартість металу на 2,25 для того, щоб врахувати час, необхідний для виробництва і виготовлення воскової моделі. Для литих виробів, що мають роз'ємні з'єднання (сережки, брошки, підвіски, браслети), дійсну вартість металу рекомендується помножити не менше ніж на 2,5. Для виробів з двох - і трибарвного золота дійсну вартість металу рекомендується помножити на 2,2. При визначенні продажної ціни виробу в комісійних магазинах необхідно ураховувати попит і пропозицію.

При оцінці литих і штампованих виробів з срібла рекомендується загальну масу виробу помножити на дійсну вартість металу даної проби з урахуванням наступних коефіцієнтів:

- для штампованих виробів - 2,0;

- для штампованих виробів з додатковим гравіюванням - 3,0;

- для виробів з черню - 4,0;

- для виробів з емаллю - 4,0 [18].

Історико-художня оцінка виробів

Вироби, що мають особливу історичну і художню значущість, оцінюються комісією. При оцінці витворів ювелірного і каменерізного мистецтва, а також творів дрібної пластики, що мають історико-художнє значення, необхідно враховувати оригінальність задуму, рівень виконання, складність моделі, нове в технології, комплектність виробу, рідкість, підвищений антикварний попит. Експертній комісії надається право у виняткових випадках встановлювати надбавки до оптової оцінки до 100% і вище.

При визначенні коефіцієнтів, що підвищують, і надбавок в% до собівартості необхідно ураховувати:

- час створення;

- набір клейм (міське клеймо, клеймо пробірного майстра з датою або без);

- клеймо майстра;

- клеймо фірми;

- легенду;

- документально підтверджену історію предмету;

- стильові ознаки;

- особливості, які дозволяють виявити почерк майстра або фірми;

- типовість (характерна для часу виготовлення);

- рідкість (для часу побутування) [28].

Висновки та рекомендації

За матеріалами курсової роботи можна зробити наступні висновки:

1. Ювелірні товари - це високохудожні вироби тонкої роботи, виготовлені з дорогоцінних металів і їх сплавів, коштовних, напівкоштовних, виробів, штучних і синтетичних каменів, а також рогу, кістки, художньої емалі, скла, фарфору, кераміки і інших матеріалів вживаних для декоративних цілей.

2. Сережки класифікуються залежно від конструкції замка (сережки для проколених і сережки для не проколених вух), ступеня рухливості (нерухомі, напіврухомі і рухомі), матеріалу (металеві без вставок і зі вставками, кістяні, пластмасові, янтарні), по художній техніці виконання (з рельєфом (який виконується чеканкою вручну або шляхом штампування), гладкі поліровані, з гравірованим малюнком, з малюнком, заповненим черню, з емаллю, філігранні). Особливе місце займає група сережок, прикрашених діамантами і іншими коштовними каменями.

3. Основні вимоги до якості ювелірних товарів вказані в ДСТУ 3375-96 «Вироби золотарські. терміни та визначення» і ДСТУ 3527-97 «Вироби золотарські з коштовних металів. Загальні технічні умови»

4. Магазин «Золотий вік» має достатньо широкий асортимент ювелірних товарів для забезпечення його прибуткової діяльності, конкурентоспроможності та задоволення попиту покупців. найбільшу частину асортименту становлять особисті прикраси, серед яких основна роль відведена золотим сережкам і ланцюжкам.

5. Процес оцінки ювелірного виробу складається з наступних елементів: попередній огляд виробу; зважування, опис виробу; визначення проби; діагностика вставок; визначення маси вставок; визначення вартості вставок; визначення вартості дорогоцінного металу; визначення методу виготовлення; визначення поліпшень; визначення вартості трудовитрат; визначення вартості ювелірного виробу.

Аналіз діяльності та асортименту магазину «Золотий вік» зумовив необхідність подання наступних рекомендацій:

1. Розширити асортимент ланцюжків, зокрема срібних, та церковно-культових товарів із дорогоцінних металів;

2. Оформити приміщення магазину рекламними плакатами та порадами покупцям при виборі ювелірних прикрас;

3. Забезпечити вітрини спеціальним освітленням, яке б ще більше підкреслювало вишуканість та благородність ювелірних прикрас;

4. Розробити систему знижок на товари при покупці двох і більше виробів або при відвіданні магазину і здійсненні в ньому покупки вдруге чи втретє.

Список використаної літератури

ювелірний сережка золото товарознавчий

1. ДСТУ 3527-97 Вироби золотарські з коштовних металів. Загальні технічні умови. - К.: Держстандарт України, 1997.

2. ДСТУ 3375-96 Вироби золотарські. Терміни та визначення. - К.: Держстандарт України, 1997.

3. ГОСТ 52599-2006 «Дорогоцінні метали та їх сплави. Загальні вимоги до методів аналізу».

4. Алексеев Н.С., Гінців Ш.К., Кутянін Г.І. Теоретичні основи товарознавства непродовольчих товарів. М.: Економіка, 1988.

5. Алесковський В.Б. Физико - химические методы анализа: уч. Пособие. - Химия, 1998.

6. Анікін А. Золото: міжнародний економічний аспект. М., 1984.

7. Артюх Т.М. Оцінка та експертиза ювелірних виробів // Матеріали міжнар. наук. конф. від 24-25 лист. 1999. - К.: КДТЕУ. - Ч. 2., 1999. - С. 6-8.

...